Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №910/11623/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/11623/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Приватного виконавця Авторгова Андрія Миколайовича (далі - Приватний виконавець, скаржник-1)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2026 (головуюча - суддя Тищенко О.В., судді Гончаров С.А., Сибіга О.М.) [за результатом розгляду ухвали Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 за заявою Приватного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі - Державному підприємству Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (далі - Підприємство, боржник)]

та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФСС Україна» (далі - ТОВ «ФСС Україна», скаржник-2)

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 [головуючий - суддя Пукас А.Ю.] (за результатом розгляду заяви Приватного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі - Підприємству)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2026 (головуюча - суддя Тищенко О.В., судді Гончаров С.А., Сибіга О.М.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Асікс Груп» (далі - Товариство, стягувач)

до Підприємства,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство «Банк Восток» (нова назва - Акціонерне товариство «ВСТ Банк»; далі - Банк, третя особа),

про визнання незаконними та скасування оперативно-господарських санкцій, стягнення безпідставно набутих коштів за банківськими гарантіями та стягнення 47 779 720,00 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ВСТУП

Причиною звернення до суду є наявність/відсутність підстав для звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником.

1. Короткий зміст заяви

1.1. Приватний виконавець звернувся до суду із заявою, в якій просив:

- звернути стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою, а саме на кошти що належать Товариству за судовим рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у справі №910/11623/25, від Підприємства;

- зобов`язати Підприємство перераховувати на рахунок обліку депозитних сум Приватного виконавця кошти в сумі 22 015 086,17 грн, які мають бути перераховані на користь Товариства, яке в свою чергу є боржником у ЗВП №80361837;

- до закінчення розгляду питання про звернення стягнення на грошові кошти, належні боржнику від іншої особи, заборонити Підприємству здійснювати будь-яке перерахування вищезазначених коштів.

1.2. Вказана заява мотивована тим, що в силу приписів статті 336 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) є підстави зобов`язати Підприємство перераховувати на рахунок обліку депозитних сум Приватного виконавця коштів у сумі 22 015 086,17 грн в рахунок погашення заборгованість Товариства перед ТОВ «ФСС Україна» за наказом Господарського суду міста Києва від 24.02.2026 у справі №910/11074/25 та перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Молком» (далі - ТОВ «Молком») за наказом Господарського суду міста Києва у справі від 12.02.2026 №910/13726/25 у ЗВП №80361837.

2. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Господарський суд міста Києва ухвалою від 03.06.2026 у цій справі заяву Приватного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником у справі №910/11623/25 задовольнив частково; звернув стягнення на грошові кошти Підприємство, яке має заборгованість перед Товариством за рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у справі №910/11623/25 в розмірі 22 015 086,17 грн в межах виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні №80361837, у задоволенні іншої частини заяви відмовив.

2.2. Північний апеляційний господарський суд постановою від 16.07.2026 у цій справі:

- апеляційну скаргу Підприємства та апеляційну скаргу Товариства з на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі №910/11623/25 задовольнив;

- ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі №910/11623/25 в частині звернення стягнення на грошові кошти Підприємства, яке має заборгованість перед Товариством за рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у справі №910/11623/25 в розмірі 22 015 086,17 грн в межах виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні №80361837 скасував;

- ухвалив у скасованій частині нове рішення, яким заяву Приватного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти Підприємства, яке має заборгованість перед Товариством за рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у справі №910/11623/25 в розмірі 22 015 086,17 грн в межах виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні №80361837 залишив без задоволення;

- у решті ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі №910/11623/25 в її резолютивній частині щодо відмови у задоволенні заяви Приватного виконавця про зобов`язання Підприємства перераховувати на рахунок обліку депозитних сум Приватного виконавця кошти в сумі 22 015 086,17 грн, які мають бути перераховані на користь Товариства, яке в свою чергу є боржником у ЗВП №80361837 залишив без змін;

- доповнив мотивувальну частину ухвали Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі №910/11623/25 щодо обґрунтування відмови у задоволенні заяви Приватного виконавця про зобов`язання Підприємства перераховувати на рахунок обліку депозитних сум Приватного виконавця кошти в сумі 22 015 086,17 грн, які мають бути перераховані на користь Товариства, яке в свою чергу є боржником у ЗВП № 80361837, виклавши її в редакції цієї постанови;

- апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ФСС Україна» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі №910/11623/25 закрив;

- стягнув з Приватного виконавця на користь Підприємства 2 662,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги;

- стягнув з Приватного виконавця на користь Товариства 2 662,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг

3.1. Скаржник-1, посилаючися на ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення з порушенням норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції залишити в силі, скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та справу в частині додаткового рішення передати на новий апеляційний розгляд.

3.2. Скаржник-2, посилаючися на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи осіб, які подали касаційні скарги

4.1. У касаційній скарзі (нова редакція) Приватний виконавець вказує на порушення судом апеляційної інстанції положень статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) і статті 336 ГПК України; також зазначає, що суд апеляційної інстанції, безпідставно закрив провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ФСС Україна» на ухвалу суду першої інстанції; апеляційний суд безпідставно стягнув з Приватного виконавця судовий збір за подання апеляційної скарги.

4.2. У касаційній скарзі (нова редакція) ТОВ «ФСС Україна» зазначає, що судами попередніх інстанцій порушено положення статті 53 Закону та статті 336 ГПК України, якими встановлено, право виконавця звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб; суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили; також зазначає, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про закриття провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ФСС Україна» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 фактично не залучив (позбавив права участі) ТОВ «ФСС Україна» у справі з розгляду заяви приватного виконавця, та прийняв рішення про права та інтереси ТОВ «ФСС Україна».

4.2.1. Також, скаржник-2 зазначив у касаційній скарзі, що справу розглянуто та вирішено неповноважним складом суду, що в силу приписів пункту 1 частини першої статті 310 ГПК України є підставою для обов`язкового скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Підприємство у відзиві на касаційну скаргу, подану Приватним виконавцем, заперечило доводи скаржника-1, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просило касаційну скаргу Приватного виконавця залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

5.2. Підприємство у відзиві на касаційну скаргу, подану ТОВ «ФСС Україна», заперечило доводи скаржника-2, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просило касаційну скаргу ТОВ «ФСС Україна» залишити без задоволення.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Судом першої інстанції встановлено, а судом апеляційної інстанції перевірено такі обставини:

- до Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (далі - ДП «ДОТ»), в якому просило:

• визнати незаконними та скасувати оперативно-господарські санкції, вжиті ДП «ДОТ» до Товариства за Державним контрактом про закупівлю від 05.12.2024 №109/12-24-ХП у вигляді: відмови від встановлення на майбутнє будь-яких господарських відносин строком на 12 місяців та односторонньої відмови від Договору в повному обсязі (розірвання);

• визнати незаконними та скасувати оперативно-господарські санкції, вжиті ДП «ДОТ» до Товариства за Державним контрактом про закупівлю від 07.01.2025 №131/01-25-ХП у вигляді: відмови від встановлення на майбутнє будь-яких господарських відносин строком на 12 місяців та односторонньої відмови від Договору в повному обсязі (розірвання);

• стягнути з ДП «ДОТ» на користь Товариства безпідставно набуті грошові кошти у розмірі у розмірі 9 688 500,00 грн, отримані ним за банківською гарантією від 04.12.2024 №ОГ2023-0138-21 та 3 % річних у розмірі 5 574,21 грн;

• стягнути з ДП «ДОТ» на користь Товариства безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 3 936 600,00 грн, отримані за банківською гарантією від 07.01.2025 №ОГ2023-0138-23 та 3% річних у розмірі 2 264,89 грн;

• стягнути з ДП «ДОТ» на користь Товариства 34 090 791,66 грн боргу та 56 039,66 грн 3% річних;

- Господарський суд міста Києва рішенням від 08.12.2025 позов задовольнив частково, визнав незаконними та скасував оперативно-господарські санкції, вжиті ДП «ДОТ» до Товариства за Державним контрактом про закупівлю від 05.12.2024 №109/12-24-ХП у вигляді: відмови від встановлення на майбутнє будь-яких господарських відносин строком на 12 місяців та односторонньої відмови від Договору в повному обсязі (розірвання); визнав незаконними та скасував оперативно-господарські санкції, вжиті ДП «ДОТ» до Товариства за Державним контрактом про закупівлю від 07.01.2025 №131/01-25-ХП у вигляді: відмови від встановлення на майбутнє будь-яких господарських відносин строком на 12 місяців та односторонньої відмови від Договору в повному обсязі (розірвання); стягнув з ДП «ДОТ» на користь Товариства безпідставно набуті грошові кошти у розмірі у розмірі 9 688 500,00 грн, отримані ним за банківською гарантією від 04.12.2024 №ОГ2023-0138-21 та 3 % річних у розмірі 5 574,21 грн, безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 3 936 600,00 грн за банківською гарантією від 07.01.2025 №ОГ2023-0138-23 та 3 % річних у розмірі 2 264,89 грн, заборгованість у розмірі 32 171 831,37 грн; у задоволенні іншої частини позову відмовив;

- Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 17.02.2026 задовольнив заяву Підприємства про заміну сторони його правонаступником у справі №910/11623/25, замінено відповідача у справі №910/11623/25 - ДП «ДОТ» (ідентифікаційний код 44830311) його правонаступником - Підприємством (ідентифікаційний код 44725823);

- Північний апеляційний господарський суд постановою від 07.04.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у справі №910/11623/25 в частині визнання незаконними та скасування оперативно-господарських санкцій, вжитих ДП «ДОТ» до Товариства за державними контрактами про закупівлю 1) від 05.12.2024 №109/12-24-ХП та 2) від 07.01.2025 №131/01-25-ХП у вигляді: відмови від встановлення на майбутнє будь-яких господарських відносин строком на 12 місяців та односторонньої відмови від Договору в повному обсязі (розірвання) скасував, в цій частині ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог; в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у справі №910/11623/25 залишив без змін та стягнув з Товариства на користь Підприємства 7 267,20 грн судового збору за подання апеляційної скарги;

- Господарський суд міста Києва 05.05.2026 видав чотири накази на примусове виконання рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції;

- Приватний виконавець 06.05.2026 звернувся до суду із заявою, в якій просив:

• звернути стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою, а саме на кошти що належать Товариству за судовим рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у справі №910/11623/25, від Підприємства;

• зобов`язати Підприємство перераховувати на рахунок обліку депозитних сум Приватного виконавця кошти в сумі 22 015 086,17 грн, які мають бути перераховані на користь Товариства, яке в свою чергу є боржником у ЗВП №80361837;

• до закінчення розгляду питання про звернення стягнення на грошові кошти, належні боржнику від іншої особи, заборонити Підприємству здійснювати будь-яке перерахування вищезазначених коштів;

- вказана заява мотивована тим, що в силу приписів статті 336 ГПК України є підстави зобов`язати Підприємство перераховувати на рахунок обліку депозитних сум Приватного виконавця коштів у сумі 22 015 086,17 грн в рахунок погашення заборгованість Товариства перед ТОВ «ФСС Україна» за наказом Господарського суду міста Києва від 24.02.2026 у справі №910/11074/25 та перед ТОВ «Молком» за наказом Господарського суду міста Києва у справі від 12.02.2026 №910/13726/25 у ЗВП №80361837;

- заперечуючи щодо поданої Приватним виконавцем заяви, Товариство зазначило, що системний аналіз приписів статті 53 Закону та статті 336 ГПК України свідчить про те, що для реалізації процедури звернення стягнення на кошти має бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які просять звернути стягнення, що наразі заперечується Підприємством, а спір у справі №910/11623/23 триває;

- заперечуючи щодо поданої Приватним виконавцем заяви, Підприємство зазначило, що останнє звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду м. Києва від 08.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 у справі №910/11623/25 в силу чого спір між сторонами триває та не є остаточно врегульованим;

- Підприємство звертало увагу, що воно є державним підприємством, створеним Міністерством оборони України для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони держави та здійснення оборонних закупівель, а в силу положень пункту 2 частини другої статті 5 Закону приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету. Відтак, звернення приватного виконавця із заявою про примусове стягнення коштів з Підприємства суперечить забороні щодо здійснення приватним виконавцем виконавчих дій стосовно державних підприємств. Відповідно до доводів Підприємства, законодавством встановлено спеціальний порядок виконання судових рішень щодо нього, який передбачає здійснення відповідних платежів виключно через органи Державної казначейської служби України. Фактично Приватний виконавець наразі просить суд зобов`язати Підприємство здійснити перерахування бюджетних коштів на депозитний рахунок Приватного виконавця поза межами спеціальної процедури, визначеної Порядком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, що суперечить вимогам бюджетного законодавства та порядку казначейського обслуговування бюджетних коштів. Більше того, кошти, які використовуються Підприємством, мають виключно цільове призначення та спрямовані на забезпечення потреб сектору безпеки і оборони держави, зокрема на закупівлю продуктів харчування, речового майна, паливно-мастильних матеріалів та іншого майна для Збройних Сил України.

6.2. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи апеляційні скарги та скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині звернення стягнення на грошові кошти Підприємства, яке має заборгованість перед Товариством, вказав, зокрема, таке.

6.2.1. Щодо застосування статті 336 ГПК України Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №910/7023/19 сформовано правовий висновок за яким, особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою.

6.2.2. Суд апеляційної інстанції виснував, що подана в порядку статті 336 ГПК України виконавцем заява про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є по суті вимогою про стягнення коштів з такої особи з визначених законом підстав, що у разі її задоволення судом має відповідати та забезпечувати досягнення мети виконавчого провадження - реальне виконання судового рішення, шляхом стягнення грошових коштів з особи, яка має заборгованість перед боржником.

6.2.3. Суд апеляційної інстанції вказав, що Касаційний господарський суд міста Києва ухвалою від 23.06.2026 у справі №910/11623/25 касаційне провадження за касаційною скаргою Підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 у справі №910/11623/25 в оскаржуваних частинах закрив, отже, судовий спір між Товариством і Підприємством щодо спірних сум завершено.

6.2.4. Суд апеляційної інстанції виснував, що матеріалами справи підтверджено, що за рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2025, яке в частині стягнення спірних коштів Північний апеляційний господарський суд постановою від 07.04.2026 залишив без змін, стягувачем є Товариство, а боржником - Підприємство.

6.2.5. Суд апеляційної інстанції вказав, що правова конструкція застосування статті 336 ГПК України передбачає, що звернути стягнення на грошові кошти можливо саме на кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником. У свою чергу, боржником у цій справі є саме Підприємство і відповідно, застосування приписів статті 336 ГПК України в контексті спірних правовідносин у цій справі, передбачає її застосування до боржника - Підприємства.

6.2.6. Суд апеляційної інстанції зазначив, що при цьому, як підтверджується наявними матеріалами справи, у Приватного виконавця перебуває на виконанні зведене виконавче провадження №80361837, до складу якого входить:

- виконавче провадження №80351569 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі №910/11074/25 від 24.02.2026 про стягнення з Товариства на користь ТОВ «ФСС Україна» 8 916 615,05 грн основного боргу, 375 890,63 грн пені, 36 376,51 грн 3 % річних та 147 433,24 грн судового збору;

- виконавче провадження №80361359 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі №910/13726/25 від 12.02.2026 про стягнення з Товариства на користь ТОВ "Логістична компанія "Молком" 9 472 510,45 грн заборгованості, 628 091,23 грн пені, 121 566,05 грн 3 % річних та 190 158,18 грн інфляційних втрат та 124 947,91 грн судового збору.

6.2.7. Суд апеляційної інстанції наголосив, що у Приватного виконавця не перебуває на виконанні виконавче провадження саме з виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у цій справі, в частині стягнення з Підприємства на користь Товариства безпідставно набутих грошових коштів у розмірі у розмірі 9 688 500,00 грн, отриманих ним за банківською гарантією від 04.12.2024 №ОГ2023-0138-21 та 3 % річних у розмірі 5 574,21 грн; безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 3 936 600,00 грн. за банківською гарантією від 07.01.2025 №ОГ2023-0138-23 та 3 % річних у розмірі 2 264,89 грн; заборгованості в розмірі 32 171 831,37 грн.

6.2.8. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки боржником у цій справі є саме Підприємство, і відповідно, застосування приписів статті 336 ГПК України в контексті спірних правовідносин у цій справі, передбачає її застосування до боржника - Підприємства, у Приватного виконавця не перебуває на виконанні виконавче провадження саме з виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у цій справі №910/11623/25, а тому у Приватного виконавця відсутні правові підстави для звернення з відповідною заявою в межах справи №910/11623/25 щодо звернення стягнення на кошти Підприємства, які присуджені до стягнення рішенням суду у цій справі.

6.2.9. Додатково суд апеляційної інстанції вказав, що:

- боржник є державним підприємством, засновником та учасником якого є Міністерство оборони України (частка 100%);

- звернення стягнення на грошові кошти юридичної особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, перебуває поза межами компетенції приватного виконавця передбаченої відповідно до Закону, у тому числі і у порядку статті 53 Закону;

- за таких обставин, відсутні правові підстави для задоволення заяви Приватного виконавця, оскільки у приватного виконавця відсутні повноваження щодо звернення стягнення на грошові кошти Підприємства в силу прямої норми закону: статті 3, частин першої та другої статті 5 Закону;

- суд апеляційної інстанції погодився з правомірними доводами апелянта про те, що застосування приватним виконавцем механізму статті 53 Закону та статті 336 ГПК України щодо державного підприємства є неправомірним, якщо фактичним результатом такої процедури - є примусове вилучення коштів саме з рахунків державного підприємства на користь стягувача у виконавчому провадженні, яке здійснює приватний виконавець, і в даному контексті судом першої інстанції також не враховано існування кримінального провадження та ризику неможливості відшкодування завданих державі збитків, зокрема і те, що відповідно до постанови старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань від 18.07.2025 ДП «ДОТ», правонаступником якого є Підприємство, визнано потерпілим у кримінальному провадженні №62024000000001059 від 27.11.2024. У межах зазначеного кримінального провадження здійснюється досудове розслідування за фактами діяльності організованої групи, яка, за версією слідства, діяла з метою незаконного заволодіння бюджетними коштами, виділеними на закупівлю продуктів харчування для потреб Збройних Сил України в умовах воєнного стану.

6.2.10. Суд апеляційної інстанції вказав, що з огляду на викладене, ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі №910/11623/25 в частині звернення стягнення на грошові кошти Підприємства, яке має заборгованість перед Товариством за рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у справі №910/11623/25 в розмірі 22 015 086,17 грн в межах виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні №80361837 слід скасувати на підставі статті 277 ГПК України, а у заяві Приватного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти Підприємства, яке має заборгованість перед Товариством за рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у справі №910/11623/25 в розмірі 22 015 086,17 грн в межах виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні № 80361837 - відмовити.

6.2.11. Суд апеляційної інстанції встановив, що у поданій заяві Приватний виконавець також просив зобов`язати Підприємство перераховувати на рахунок обліку депозитних сум Приватного виконавця кошти в сумі 22 015 086,17 грн, які мають бути перераховані на користь Товариства, яке, в свою чергу, є боржником у ЗВП № 80361837.

6.2.12. При цьому, у пункті 3 резолютивної частини оскаржуваної ухвали суду від 03.06.2026 судом першої інстанції зазначено, що у задоволенні іншої частини заяви - відмовлено, проте, в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали судом не наведено мотивів такої відмови, а тому суд апеляційної інстанції, керуючись частиною четвертою статті 277 ГПК України, змінив мотивувальну частину оскаржуваної ухвали шляхом доповнення її мотивувальної частини щодо обґрунтування відмови у задоволенні заяви Приватного про зобов`язання Підприємства перераховувати на рахунок обліку депозитних сум Приватного виконавця кошти в сумі 22 015 086,17 грн, які мають бути перераховані на користь Товариства, яке в свою чергу є боржником у ЗВП №80361837, виклавши її в редакції цієї постанови таким чином:

«Враховуючи в сукупності те, що те, що (1) відсутні правові підстави для задоволення заяви приватного виконавця Авторгова А.М. про звернення стягнення на грошові кошти Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, код ЄДРПОУ 44725823), яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Асікс Груп" (пр. Литовський, буд. 10-А, м. Київ, 04202; ідентифікаційний код 41514045) за рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у справі №910/11623/25 в розмірі 22 015 086,17 грн. в межах виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні № 80361837, оскільки у приватного виконавця відсутні повноваження щодо звернення стягнення на грошові кошти ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» в силу прямої норми закону: статті 3, частин першої та другої статті 5 Закону України №1404-VIII, (2) статтею 336 ГПК України не передбачено вчинення дій, які просив вчинити приватний виконавець щодо зобов`язання Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (код ЄДРПОУ 44725823) перераховувати на рахунок обліку депозитних сум приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Авторгова А.М. кошти в сумі 22 015 086,17 грн. (двадцять два мільйони п`ятнадцять тисяч вісімдесят шість гривень 17 копійок), які мають бути перераховані на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асікс Груп" (код ЄДРПОУ 41514045), яке в свою чергу є боржником у ЗВП №80361837, (3) у приватного виконавця взагалі відсутні правові підстави для звернення з відповідною заявою в межах справи № 910/11623/25 щодо звернення стягнення на кошти Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель", які присуджені до стягнення рішенням суду у даній справі, суд дійшов висновку, що заява в цій частині також задоволенню не підлягає».

6.2.13. Щодо апеляційної скарги ТОВ «ФСС Україна» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі №910/11623/25, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків:

- частиною другою статті 255 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Кодексу України з процедур банкрутства;

- як встановлено судом апеляційної інстанції, ТОВ «ФСС Україна» не є учасником справи №910/11623/25. У свою чергу, вказане товариство було учасником у справі №910/11074/25, і наголошувало на тому, що саме його права стягувача щодо виконання рішення у справі №910/11074/25 є порушеними;

- відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення;

- згідно з частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції;

- отже, наведеною нормою передбачено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, ухвалене за результатами розгляду спору про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, зважаючи на предмет і підстави позову;

- особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 ГПК України України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним;

- при цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним;

- у вказаному висновку колегія суддів апеляційної інстанції звертається до відповідної правової позиції Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постановах від 21.09.2018 у справі №909/68/18, від 18.12.2018 у справі №911/1316/17;

- слід враховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто суд має розглянути і вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на час розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або у такому рішенні мають міститися судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах;

- рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи;

- системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і, яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги. Така правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2020 у справі №920/691/18;

- якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб`єкта апеляційного оскарження;

- так, пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо, зокрема, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося;

- оскільки при ухваленні оскаржуваної ухвали суду першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки ТОВ «ФСС Україна» судом першої інстанції не вирішувалися, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ФСС Україна», з огляду на пункт 3 частини першої статті 264 ГПК України.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 14.09.2026, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного виконавця у справі №910/11623/25 на підставі абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України, у порядку письмового провадження без повідомлення/виклику учасників справи.

7.2. Ухвалою Верховного Суду від 14.09.2026, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ФСС Україна» у справі №910/11623/25 на підставі абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України, у порядку письмового провадження без повідомлення/виклику учасників справи.

7.3. Суд дійшов висновку про наявність підстав для спільного розгляду касаційних скарг Приватного виконавця на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2026 (за результатом розгляду ухвали Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 за заявою Приватного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником) та ТОВ «ФСС Україна» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 (за результатом розгляду заяви Приватного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2026 у цій справі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Предметом касаційного оскарження за:

- касаційною скаргою Приватного підприємця є постанова Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2026 (за результатом розгляду ухвали Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 за заявою Приватного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником);

- за касаційною скаргою ТОВ «ФСС Україна» є ухвала Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 (за результатом розгляду заяви Приватного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2026.

8.2. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8.3. Скаржник-1 вказує на порушення судом апеляційної інстанції положень статті 53 Закону та статті 336 ГПК України; також зазначає, що суд апеляційної інстанції, безпідставно закрив провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ФСС Україна» на ухвалу суду першої інстанції; апеляційний суд безпідставно стягнув з Приватного виконавця судовий збір за подання апеляційної скарги.

8.4. Скаржник-2 зазначає, що судами попередніх інстанцій порушено положення статті 53 Закону та статті 336 ГПК України, якими встановлено, право виконавця звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб; суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили; також зазначає, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про закриття провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ФСС Україна» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 фактично не залучив (позбавив права участі) ТОВ «ФСС Україна» у справі з розгляду заяви приватного виконавця, та прийняв рішення про права та інтереси ТОВ «ФСС Україна».

8.5. Також, скаржник-2 зазначив у касаційній скарзі, що справу розглянуто та вирішено неповноважним складом суду, що в силу приписів пункту 1 частини першої статті 310 ГПК України є підставою для обов`язкового скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.

8.6. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.

8.7. Оскільки, підстава для скасування судового рішення передбачена пунктом 1 частини першої статті 310 ГПК України є обов`язковою, Суд дійшов висновку, що в першу чергу слід перевірити такий довід касаційної скарги.

8.8. ТОВ «ФСС Україна» вважає, що:

- справу (заяву, подання Приватного виконавця) мав негайно розглянути Господарський суд міста Києва у рамках справ №910/11074/25 та/або №910/13726/25 у відповідному складі, без повідомлення сторін та інших зацікавлених осіб, у нашому випадку заява (подання) Приватного виконавця розглядалося у рамках цієї справи з викликом та повідомленням сторін, але без повідомлення зацікавлених осіб, а саме стягувачів (ТОВ «ФСС Україна» та ТОВ «Логістична компанія «Молком») у зведеному виконавчому проваджені №80361837, які не є стороною у цій судовій справі;

- розгляд заяви (подання) Приватного виконавця у рамках цієї судової справи №910/11623/25 є неправильним застосуванням норм процесуального права суду першої інстанції.

8.9. Перевіряючи вказаний довід Судом з`ясовано таке.

8.10. Приватний виконавець звернувся до Господарського суду міста Києва, подавши через підсистему «Електронний суд» (зареєстровано судом 06.05.2026, документ сформований в системі «Електронний суд» 05.05.2026) такий документ:

«Заява у справі №910/11074/25 та №910/13726/25 про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, та підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили в порядку статті 336 ГПК України».

8.11. Отже, назва заяви чітко свідчить про те, що вона подається у справах №910/11074/25 та №910/13726/25, а не в межах цієї справи (№910/11623/25).

8.12. При цьому, у прохальній частині заяви, а саме пункті 1 Приватний виконавець просив суд про таке:

«Звернути стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою, а саме кошти що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Асікс Груп» (04202, м. Київ, пр. Литовський, буд. 10, літ. А, ідентифікаційний код 41514045) за судовим рішенням Господарського суду м. Києва від 08.12.2025 у справі №910/11623/25, від Державного підприємство Міністерство оборони України «Агенція оборонних закупівель» (код ЄДРПОУ 44725823)».

8.13. З огляду на викладене, зміст пункту 1 прохальної частини заяви Приватного виконавця не свідчить про те, що заявник звернувся з нею саме в межах цієї справи (№910/11623/25), водночас, чітко видно, на які саме грошові кошти Приватний виконавець просить звернути стягнення.

8.13. Після надходження заяви Приватного виконавця до суду першої інстанції було сформовано протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.05.2026, відповідно до якого заяву передано судді Пукас А.Ю. та визначено єдиний унікальний номер судової справи - 910/11623/25.

8.14. При цьому, з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішення у справі №910/11074/25 ухвалювала суддя Андреїшина І.О., а у справі №910/13726/25 - суддя Плотницька Н.Б.

8.15. Зі змісту ухвали суду від 11.05.2026 вбачається, що заява Приватного виконавця призначено до розгляду саме у межах цієї справи (№910/11623/25) суддею Пукасом А.Ю., який в подальшому і постановив оскаржувану ухвалу.

8.16. Стаття 336 ГПК України знаходить в розділі V «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах».

8.17. Відповідно до частини першої статі 336 ГПК України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

8.18. Отже, заяву Приватного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти, що належать Підприємству, мав розглянути саме суд, що розглядав справу як суд першої інстанції (справи №910/11074/25, №910/13726/25), а тому у цьому випадку розгляд заяви у межах справи №910/11623/25 відбувся з порушенням приписів частини першої статті 336 ГПК України.

8.19. З огляду на викладене, підстава касаційного оскарження передбачена пунктом 1 частини першої статті 310 ГПК України знайшла своє підтвердження, тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справу слід передати на новий розгляд.

8.20. Інші доводи касаційних скарг з огляду на означене вище не впливають на висновок Верховного Суду щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, та передачі справи на новий розгляд.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

9.2. В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

9.3. За змістом пункту 1 частини першої статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.

9.4. Оскільки довід касаційної скарги скаржника-2 про те, що справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду підтвердився, то касаційні скарги Приватного виконавця та ТОВ «ФСС Україна» підлягають частковому задоволенню, а справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

10. Судові витрати

10.1. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційних скарг, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, та новий розподіл судових витрат не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує судові рішення та передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання, зокрема, щодо розподілу судового збору.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги Приватного виконавця Авторгова Андрія Миколайовича та Товариства з обмеженою відповідальністю «ФСС Україна» задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2026 у справі №910/11623/25 скасувати, передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Ю. Власов