Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №924/529/22 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року

м. Київ

cправа № 924/529/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Лабчука Романа Михайловича (далі - Приватний виконавець, скаржник)

на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 02.06.2026 [за поданням Приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку] (головуючий - суддя Заверуха С.В.)

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 (головуючий - суддя Поліщук П.Я., судді Крейбух О.Г., Юрчук М.І.)

у справі за позовом за позовом Акціонерного товариства «Укртелеком» (далі - АТ «Укртелеком», стягувач)

до Товариства з обмеженою відповідальністю дитяче оздоровче підприємство «Лісова казка» (далі - Товариство, боржник)

про стягнення 1 828 258,43 грн заборгованості.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ВСТУП

Причиною звернення до суду є наявність/відсутність підстав для звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

1. Короткий зміст подання

1.1. Приватний виконавець звернувся до суду із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

1.2. Вказане подання мотивоване таким:

- у провадженні Приватного виконавця перебуває виконавче провадження №70673563 з примусового виконання наказу у справі №924/529/22, виданого 30.11.2022 Господарським судом Хмельницької області, про стягнення з Товариства на користь АТ «Укртелеком» 1 828 258,43 грн заборгованості, 27 423,88 грн витрат зі сплати судового збору;

- станом на дату звернення, у власності боржника не виявлено коштів, рухомого та іншого нерухомого майна, достатніх для повного виконання рішення згідно з виконавчим документом, боржник не вчиняє жодних дій, направлених на виконання рішення, вжитими приватним виконавцем заходами не вдалось примусово виконати рішення фактично в повному обсязі, що вказує на необхідність звернути стягнення на нерухоме майно, що належить боржнику;

- у ході примусового виконання ним встановлено, що у боржника наявне нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку;

- склад майнового комплексу підтверджується сукупністю таких документів:

• згідно з технічним паспортом на приміщення майнового комплексу від 29.08.2005, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Летичівський район, с. Головчинці, вул. Лісова, 5, на земельній ділянці площею 3,99 га (державний акт на право постійного користування землею І-ХМ № 002512), за товариством рахуються такі будівлі загальною площею 4382,30 м.кв.: Будинок адміністративного корпусу (Літ.А-2) - 1809,60 м.кв.; Будинок спального корпус на 100 місць (Літ.Б-2) - 840,40 м.кв.; Спальний корпус на 80 місць (Літ.В-2) - 714,50 кв.м; Овочесховище (Літ.Г-1) - 33,10 кв.м; Будинок трансформаторно-дизельної станції (Літ.Д-1) - 74,40 кв.м; Будівля складу (Літ. Е-1) - 120,90 кв.м; Будівля господарського корпусу (Літ. Є-1) - 439,60 кв.м; Житловий будинок 4-квар. (Літ.Ж-2) - 305,50 кв.м; Будівля прохідної (Літ. К-1) - 15,50 кв.м; Будівля насосної (Літ. Л-1) - 23,00 кв.м;

• згідно з інвентаризаційним описом основних засобів від 10.12.2025 №3, крім зазначених у технічному паспорті майнового комплексу будівель, на балансі ТОВ Товариства (код ЄДРПОУ 22988615) додатково обліковуються: Гараж; Пожежне водоймище; Теплотраса; Водопровід зовнішній; Водопровід; Майданчик для сміття; Зовнішня каналізація; Повітряна ЛЕП; Зовнішнє освітлення; Теплотраса; Водопровід зовнішній; Зовнішня каналізація; ЛЕП-10 Піонерська лінійка; Кабельна 10 кВт; Майданчик для вогнища; Бесідка навіс; Дорога і майданчики; Композиція Бременські музиканти; Дорога; Свердловина; Башта Рожновського; Куліси сцени; Гобелен; Марміт; Електроплита; Підсилювач; Підсилювач; Кіноекран; Стіл 2-хт; Шкаф 2-х; Диван-ліжко;

- відповідно до наявних документів (рішення виконавчих комітетів, протоколи зборів колгоспників, акти введення в експлуатацію, договір дольової участі, технічний паспорт, інвентаризаційний опис основних засобів, декларація про доходи і майно боржника, статут) боржник (Товариство) фактично є власником та володіє майновим комплексом будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці площею 3,99 га за адресою: Хмельницька область, Летичівський район, с. Головчинці, вул. Лісова, 5, проте державна реєстрація права власності на вказане майно в установленому законом порядку не здійснювалася, що підтверджується відсутністю відповідних записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- наявність незареєстрованого права власності боржника на вказаний майновий комплекс є підставою для звернення приватного виконавця до суду з відповідним поданням з метою фактичного виконання рішення у повному обсязі згідно з виконавчим документом;

- Приватним виконавцем на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, вжито вичерпних заходів, направлених на примусове виконання наказу від 30.11.2022 №924/529/22, що видав Господарський суд Хмельницької області;

- водночас, вжитими Приватним виконавцем заходами не вдалось виявити коштів та іншого майна боржника, на яке можливо звернути стягнення та, тим самим, виконати вказане рішення;

- станом на теперішній час майновий комплекс будівель та споруд загальною площею 4 376,50 м.кв. за адресою: Хмельницька область, Летичівський район, с. Головчинці, вул. Лісова, 5, є єдиним майном боржника, на яке можливо звернути стягнення з метою задоволення вимог стягувача;

- вирішення питання про звернення стягнення на вказане майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, є єдиним можливим законним способом виконання наказу від 30.11.2022 №924/529/22, що видав Господарський суд Хмельницької області, та захисту інтересів стягувача.

2. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Господарський суд Хмельницької області ухвалою від 02.06.2026 у цій справі, яка залишена без змін Північно-західним апеляційним господарським судом постановою від 27.07.2026, у задоволенні подання Приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку відмовив.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Приватний виконавець, посилаючися на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким подання Приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку задовольнити в повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. У касаційній скарзі (нова редакція) Приватний виконавець зазначає найменування інших учасників справи та визначає підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену абзацом другим частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вказуючи на неправильне застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права - частини четвертої статті 50 Закону та частини десятої статті 336 ГПК України, та порушення норм процесуального права - статей 13, 79, 86, частини п`ятої статті 236 ГПК України, що унеможливило встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, у розумінні пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. АТ «Укртелеком» у відзиві на касаційну скаргу підтримав доводи скаржника, зазначаючи про їх обґрунтованість, і просив касаційну скаргу Приватного виконавця задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким подання Приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку задовольнити.

5.2. Товариство у відзиві на касаційну скаргу підтримав доводи скаржника, зазначаючи про їх обґрунтованість, і просив касаційну скаргу Приватного виконавця задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким подання Приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку задовольнити.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції встановлено таке:

- відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 15.01.1999 І-ХМ №002512 оздоровчому підприємству «Лісова казка» надано у постійне користування земельну ділянку площею 3,92 га для оздоровчого призначення відповідно до рішення Требуховецької сільської ради народних депутатів від 25.12.1998 №2;

- згідно з наданим Приватним виконавцем Технічним паспортом на приміщення майнового комплексу, що знаходиться в с. Головчинці, вул. Лісова, 5, станом на 29.08.2005 за товариством рахувалися такі будівлі: адміністративний корпус балансовою вартістю 468 336,00 грн; спальний корпус на 100 місць площею 11 334 м2 (216 010,00 грн); спальний корпус на 80 місць площею 9 877 м2 (190 808,00 грн); овочесховище площею 574 м2 (10 396,00 грн); дизельно-трансформаторна станція площею 906 м2 (42 786,00 грн); будівля складу площею 1 458 м2 (24 618,00 грн); господарський корпус з гаражем площею 544,3 м2 (193 072,00 грн); житловий будинок площею 580 м2 (93 299,00 грн); житловий будинок площею 438,7 м2 (93 299,00 грн); будівля прохідної площею 237 м2 (1 443,00 грн); будівля насосної площею 303 м2 (11 372,00 грн); огорожа, площадка, замощення (142 258,00 грн). Балансова вартість - 1487 697,00 грн. При цьому, згідно з оціночним актом будівля літ. А-2 (адміністративний корпус) складалася з: основної частини (288,2 м2), прибудови 1 (236,4 м2), прибудови 2 (791,6 м2), прибудови 3 (76,2 м2), прибудови 4 (24,4 м2), підвалу (430,8 м2), ганка - 8 шт. (59,1 м2);

- з матеріалів справи вбачається, що особа зверталася до директора Рекреаційного центру «Берег надії» із листом від 09.03.2022, у якому просила розмістити в закладі переселенців, а також задіяти прилеглі до установи заклади, які на цей час не використовуються;

- листом від 11.03.2022 №35 Хмельницька міська рада звернулася до Хмельницької філії АТ «Укртелеком», у якому просила надати в безкоштовне користування територію та забезпечити електрифікацію табору «Лісова казка» на період військових дій на території України;

- як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, АТ «Укртелеком» звернулося до Приватного виконавця із заявою від 04.01.2023, у якій просило відкрити виконавче провадження, накласти арешт на майно (кошти) боржника;

- у подальшому, Приватним виконавцем винесено такі постанови:

• 05.01.2023 постанову ВП №70673563 про відкриття виконавчого провадження за наказом від 30.11.2022 №924/529/22;

• 05.01.2023 постанову ВП №70673563 про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 185 568,23 грн;

• 05.01.2023 постанову ВП №70673563, якою визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на загальну суму 202,32 грн;

• 06.01.2023 постанову ВП №70673563, якою звернено стягнення на рухоме та нерухоме майно боржника, в тому числі грошові кошти;

• 06.01.2023 постанову ВП №70673563, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку боржника;

• 01.02.2023 постанову ВП №70673563, відповідно до якої накладено арешт на майно боржника;

- Приватний виконавець звернувся до Бюро технічної інвентаризації м. Хмельницького із запитом від 09.01.2023 №02-01/102, у якому просив надати інформацію про наявність будь-якого майна, що зареєстроване за боржником - Товариством;

- при цьому, Приватний виконавець звернувся до АТ КБ «Приватбанк», АТ «Укрсиббанк», АТ «Райффайзен Банк» із вимогою від 18.01.2023 №02-01/186 про надання інформації стосовно наявності та/або стану рахунків Товариства;

- як зазначалося вище, 01.02.2023 Приватним виконавцем винесено постанову ВП №70673563, відповідно до якої накладено арешт на майно: майновий комплекс, розташований за адресою: Хмельницька обл., Летичівський район, с. Головчинці, вул. Лісова, 5, що належить Товариству;

- Приватним виконавцем 10.02.2023 винесено постанову ВП №70673563, відповідно до якої описано та накладено арешт на майно: майновий комплекс, розташований за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький район, с. Головчинці, вул. Лісова, 5, що являє собою групу споруд санаторно-курортного комплексу, що належить боржнику - Товариству;

- також, 06.03.2023 Приватним виконавцем винесено постанову ВП №70673563, відповідно до якої призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання Аврамчука І.В.;

- відповідно до звіту про оцінку майнового комплексу, розташованого на вул. Лісовій, 5 у с. Головчинці Хмельницького району Хмельницької області, який належить Товариству від 03.04.2023 №81/19 при оцінці вартості об`єкта оцінювач визначився на результаті отриманому за порівняльним підходом, який становить 1 137 409,00 грн;

- листом від 28.10.2025 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях повідомило Приватного виконавця про те, що відомості про нерухоме майно, яке перебуває на балансі Товариства від суб`єктів управління до Фонду з метою внесення до Реєстру не надавалися;

- листом від 06.11.2025 №1727/01-11 Хмельницькою обласною радою повідомлено Приватного виконавця, що на даний час у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області, управління якою здійснює Хмельницька обласна рада, зазначені у запиті об`єкти нерухомого майна Товариства не перебувають;

- листом від 10.11.2025 Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області повідомлено Приватного виконавця, що Товариством за період з 2011-2024 було нараховано та сплачено податку на нерухоме майно, плати за землю. Товариство подавало фінансову звітність суб`єкта малого підприємництва за період з 2020-2022 роки. За період з 2023-2025 роки вказане підприємство фінансової звітності суб`єкта малого підприємництва не подавало;

- з матеріалів справи вбачається, що відповідно до відомостей інвентаризаційного опису основних засобів Товариства від 10.12.2025 №3 при інвентаризації виявлено таке майно: Будинок адміністративного корпусу; Будинок спального корпус; Спальний корпус; Овочесховище; Будинок трансформаторно-дизельної станції; Будівля складу; Будівля господарського корпусу; Житловий будинок; Будівля прохідної; Будівля насосної; Гараж; Пожежне водоймище; Теплотраса; Водопровід зовнішній; Водопровід; Майданчик для сміття; Зовнішня каналізація; Повітряна ЛЕП; Зовнішнє освітлення; Теплотраса; Водопровід зовнішній; Зовнішня каналізація; ЛЕП-10; Піонерська лінійка; Кабельна 10 кВт; Майданчик для вогнища; Бесідка навіс; Дорога і майданчики; Композиція Бременські музиканти; Дорога; Свердловина; Башта Рожновського; Куліси сцени; Гобелен; Марміт; Електроплита; Підсилювач; Підсилювач; Кіноекран; Стіл 2-хт; Шкаф 2-х; Диван-ліжко;

- як встановлено матеріалами справи та не заперечується сторонами, директор Товариства звернувся до Приватного виконавця із листом від 02.04.2026 №2, у якому повідомив, що Товариство фактично не здійснює фінансово-господарську діяльність і у власності товариства перебуває комплекс будівель і споруд загальною площею 4 376,50 м2, в тому числі: будівля адміністративного корпусу площею 1 809,60 м2, будівля спального корпусу на 100 місць площею 840,40 м2, будівля спального корпусу на 80 місць площею 714,50 м2, овочесховище площею 33,10 м2, будівля трансформаторної-дизельної площею 74,40 м2, будівля складу площею 120,90 м2, будівля господарського корпусу з гаражем 439,60 м2, житловий будинок площею 305,50 м2, будівля прохідної площею 15,50 м2, будівля насосної площею 23,00 м2, мережі електропостачання, водопостачання з автономної свердловини, водовідведення з каналіза-ційно-насосною станцією, розташованих на земельній ділянці площею 3,992 га (державний акт на право користування землею І-ХМ № 002512) за адресою: Хмельницька область, Летичівський район, с. Головчинці. При цьому, директор просив звернути стягнення в першу чергу на комплекс будівель і споруд загальною площею 4 376,50 м2 за адресою: Хмельницька область, Летичівський район, с. Головчинці;

- відповідно до декларації про доходи та майно боржника юридичної особи (Товариства) від 02.04.2026 у розділі ІІ декларації (Відомості про нерухоме майно) наведено перелік об`єктів нерухомого майна: комплекс будівель і споруд загальною площею 4 376,50 м2: Будинок адміністративного корпусу (А-2) - 1809,60 м2; Будинок спального корпусу (Б-2) - 840,40 м2; Спальний корпус (В-2) - 714,50 м2; Овочесховище (Г-1) - 33,10 м2; Будинок трансформаторно-дизельної станції (Д-1) - 74,40 м2; Будівля складу (Е-1) - 120,90 м2; Будівля господарського корпусу (Є-1) - 439,60 м2; Житловий будинок (Ж-2) - 305,50 м2; Будівля прохідної (К-1) - 15,50 м2; Будівля насосної (Л-1) - 23 м2; земельна ділянка площею 3,92 га для оздоровчого призначення;

- відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25.05.2026 Товариство зареєстровано за адресою: Хмельницька область, Летичівський район, с. Головчинці, ідентифікаційний код 22988615;

- матеріали справи містять Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25.05.2026, відповідно до якого АТ «Укртелеком» зареєстроване за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18, ідентифікаційний код 21560766.

6.2. Відмовляючи у задоволення подання, суд першої інстанції дійшов висновку, що Приватним виконавцем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які підтверджують, що боржник фактично є володільцем спірного нерухомого майна, на яке Приватний виконавець просить звернути стягнення, доказів вартості майна та те, що звернення стягнення на нерухоме майно, не буде порушувати права та інтереси інших осіб, доказів правонаступництва боржника Оздоровчого підприємства «Лісова казка» (далі - ОП «Лісова пісня»). Місцевий суд також виснував про відсутність доказів того, що відповідач є правонаступником ОП «Лісова пісня», відповідно і відсутність доказів на передання спірного майна боржнику на підставі передавального акта/розподільчого балансу/акта про прийняття в експлуатацію майна.

6.3. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

6.3.1. Суд апеляційної інстанції зазначив, що при зверненні з поданням до суду про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець має надати докази, які підтверджують, що: 1) боржник фактично є володільцем майна на час звернення виконавця до суду із поданням, проте право на це майно не зареєстроване у встановленому законом порядку, 2) у боржника відсутні кошти, на які можна звернути стягнення в першу чергу, або наявні кошти не покривають суми, що належить до стягнення; 3) вартість належного боржнику на праві власності майна, на яке таке право зареєстроване у встановленому законом порядку, не покриває суми, що належить до стягнення. Якщо з поданих виконавцем доказів неможливо безумовно/безспірно дійти висновку, що право власності на нерухоме майно, назване виконавцем, фактично належить боржнику, і не надано доказів на спростування тієї обставини, що спірне нерухоме майно може належати іншій фізичній особі, (власнику земельної ділянки, на якій розташована ця будівля), якщо не доведено, що боржник фактично володіє та користується таким майном, то відсутні підстави для задоволення подання виконавця про вирішення питання щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, у зв`язку з недоведеністю обставин, на які посилався державний/приватний виконавець.

6.3.2. Суд апеляційної інстанції виснував, що обставини належності нерухомого майна, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, боржнику за рішенням суду мають бути доведеними в установленому порядку. Наявність інших власників спірного майна та/або встановлення порушення прав третіх осіб унеможливлює задоволення звернення стягнення на нерухоме майно, оскільки така заява розглядається на стадії виконання судового рішення, суд не розглядає позов та не вирішує спору про право.

6.3.3. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що наданий Приватним виконавцем Технічний паспорт на приміщення майнового комплексу від 29.08.2005 не є належним доказом належності спірного нерухомого майна боржнику. За своєю правовою природою технічний паспорт є документом технічної інвентаризації, який лише відображає фактичні технічні характеристики об`єкта нерухомості на момент його виготовлення та не посвідчує виникнення, перехід чи належність права власності на такий об`єкт. За відсутності інших правовстановлюючих документів або доказів переходу права власності чи правонаступництва він не може бути покладений судом в основу висновку про належність спірного майна боржнику.

6.3.4. Колегія суддів апеляційної інстанції погодилася з висновком суду першої інстанції, що долучені Приватним виконавцем декларація про доходи та майно боржника від 02.04.2026 та інвентаризаційний опис основних засобів від 10.12.2025 №3 також не можуть підтверджувати право власності Товариства на спірне майно, оскільки право власності становить собою сукупність компонентів: володіння, користування та розпорядження.

6.3.5. Апеляційний суд зауважив, що матеріали справи містять Державний акт на право постійного користування землею серії І-ХМ №002512, виданого Требуховецькою сільською радою 15.01.1999, відповідно до якого ОП «Лісова казка» надано у постійне користування земельну ділянку площею 3,92 га для оздоровчого призначення. Водночас з даного Державного акта неможливо встановити чи знаходяться на цій земельній ділянці будь-які об`єкти нерухомого майна.

6.3.6. Як встановлено судом апеляційної інстанції, ця земельна ділянка виділена ОП «Лісова казка», тоді як боржником у виконавчому провадженні є Товариство. При цьому, матеріали подання не містять доказів того, що зазначені юридичні особи є однією і тією ж юридичною особою або що Товариство є правонаступником ОП «Лісова казка». Зокрема, не надано установчих документів, відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, передавального акта, розподільчого балансу, рішень про реорганізацію чи інших документів, які б підтверджували перехід до боржника прав та обов`язків ОП «Лісова казка».

6.3.7. Апеляційний суд звернув увагу, що під час розгляду подання Приватного виконавця він не підміняє собою учасника процесу у виконанні обов`язку щодо доказування. Суд лише перевіряє, чи підтверджуються наведені у поданні обставини належними, допустимими та достатніми доказами. У разі якщо такі докази не дають можливості безспірно встановити обставини, на які посилається заявник, негативні наслідки недоведеності відповідних обставин покладаються саме на заявника. Відтак, твердження апелянта, що матеріали прави не містять доказів, що майно, на яке Приватний виконавець просить звернути стягнення, знаходиться поза межами земельної ділянки, на яку виданий боржнику Державний акт на право постійного користування відхиляються апеляційним судом.

6.3.8. При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції виснувала, що, вирішуючи питання, передбачене частиною десятою статті 336 ГПК України, суд не вирішує спір про право власності, а лише перевіряє наявність достатніх та безспірних доказів належності нерухомого майна боржнику. Якщо з поданих виконавцем доказів неможливо безумовно дійти висновку, що право власності на спірне майно фактично належить боржнику, або не спростовано можливість належності цього майна іншій особі, підстав для задоволення подання немає.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 14.09.2026, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №924/529/22 за касаційною скаргою Приватного виконавця на підставі абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України, у порядку письмового провадження без повідомлення/виклику учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції, яка залишена без змін судом апеляційної інстанції постановою у цій справі, за наслідком розгляду подання Приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

8.2. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8.3. Скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій:

- неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: частину четверту статті 50 «Звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості фізичної особи» Закону та частину десяту статті 336 «Звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, та нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому порядку» ГПК України;

- порушено норми процесуального права, а саме: статей 13 «Змагальність сторін», 79 «Вірогідність доказів», 86 «Оцінка доказів», частини п`ятої статті 236 «Законність і обґрунтованість судового рішення» ГПК України, що унеможливило встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, у розумінні пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

8.4. З огляду на викладене, перед Верховним Судом поставлено питання перевірки правильності застосування статті 336 ГПК України та 50 Закону щодо звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

8.5. Так, статтею 336 ГПК України передбачено, що Суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Суд відмовляє в задоволенні такої заяви, якщо вона подана після закінчення строку позовної давності для відповідної вимоги боржника до такої особи, або строку на пред`явлення до виконання виконавчого документа про стягнення коштів з такої особи на користь боржника за судовим рішенням, що набрало законної сили.

Заява розглядається судом протягом десяти днів з дня її надходження.

Суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи та учасників справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

За заявою стягувача суд може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах), електронних гаманцях чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Одночасно суд вирішує питання про зустрічне забезпечення та про заборону такій особі вчиняти дії щодо погашення заборгованості перед боржником та (або) зупиняє виконання судового рішення, згідно з яким з такої особи на користь боржника стягуються грошові кошти в межах загальної суми стягнення, до закінчення розгляду питання про звернення стягнення на грошові кошти.

Про задоволення заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, або про відмову у її задоволенні суд постановляє ухвалу.

У разі задоволення заяви судове рішення може бути виконано шляхом звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі в межах заборгованості такої особи перед боржником.

Звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є підставою для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми.

Питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

8.5.1. Відповідно до статті 50 Закону звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.

Звернення стягнення на подільний об`єкт незавершеного будівництва здійснюється шляхом:

1) звернення стягнення на подільний об`єкт незавершеного будівництва - у разі якщо за боржником зареєстровано спеціальне майнове право на об`єкт незавершеного будівництва, всі майбутні об`єкти нерухомості в такому об`єкті та відсутні обтяження речових прав на майбутні об`єкти нерухомості, зареєстровані на користь особи, яка сплатила частково ціну майбутнього об`єкта нерухомості;

2) звернення стягнення на майбутні об`єкти нерухомості в подільному об`єкті незавершеного будівництва, спеціальне майнове право на які зареєстровано за боржником, за умови відсутності обтяження речових прав на майбутні об`єкти нерухомості, зареєстровані на користь особи, яка сплатила частково ціну майбутнього об`єкта нерухомості, - у разі якщо у складі подільного об`єкта незавершеного будівництва відчужено, передано у довірчу власність як спосіб забезпечення виконання зобов`язань або обтяжено речові права хоча б на один майбутній об`єкт нерухомості.

Не може бути звернено стягнення на майбутній об`єкт нерухомості, щодо якого зареєстровано обтяження речових прав на користь особи, яка сплатила частково ціну майбутнього об`єкта нерухомості.

Разом із житловим будинком, об`єктом незавершеного будівництва стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.

У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, заставлений третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Арешт на подільний об`єкт незавершеного будівництва накладається з урахуванням особливостей, визначених абзацами другим - п`ятим частини першої цієї статті.

У разі якщо право власності/спеціальне майнове право на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

У разі відсутності технічної документації на майно, у зв`язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виготовлення такої документації здійснюється за зверненням виконавця в установленому законодавством порядку за рахунок додаткового авансування стягувача. У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня одержання відповідного повідомлення виконавця не авансує витрати, пов`язані з підготовкою технічної документації на майно, виконавчий документ повертається стягувачу, за умови що боржник не має іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

8.6. При цьому, Верховний Суд у постанові від 21.02.2025 у справі №909/1044/23, на яку покликається скаржник, у контексті застосування вказаних вище норм права вказав, зокрема, таке:

« 32. Аналіз норми статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що нею чітко визначена умова, за якої суд вирішує питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника - це відсутність реєстрації права власності за боржником в установленому законом порядку.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.12.2024 у справі №755/3390/16-ц.

33. Отже, встановлення факту наявності такої спеціальної умови надає право на звернення стягнення на нерухоме майно, належне боржнику на праві власності, але щодо якого відсутня реєстрація такого права власності. Законодавством не визначено будь-яких додаткових умов чи порядку, з яким би пов`язувалось право звернути стягнення на таке майно у виконавчому провадженні.

34. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (стаття 182 Цивільного кодексу України).

35. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

36. У постанові від 23.05.2019 у справі №922/3707/17 Верховний Суд зазначив, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно не є підставою для набуття таких прав, а є похідним від таких підстав юридичним фактом, який є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав.

37. За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою для набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою для виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15.

38. Отже, набуття особою права та реєстрація такого права не є тотожними поняттями і настання цих подій може не збігатися в часі.

39. Питання про звернення стягнення на майно боржника, що не зареєстроване в установленому законом порядку, яке вирішується судом у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" та частиною десятою статті 336 ГПК України, стосується тих випадків, коли боржник є власником майна, фактично володіє та користується таким нерухомим майном, але право власності на таке майно за ним не зареєстровано в установленому законом порядку.

40. При цьому державний виконавець (приватний виконавець), звертаючись із відповідною заявою до суду, повинен надати докази на підтвердження того, що вказане право власності на нерухоме майно належить боржнику, але не зареєстроване в установленому законом порядку (див. постанови Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 5023/197/12, від 26.06.2024 у справі № 903/133/23, від 24.12.2024 у справі № 755/3390/16-ц)».

8.7. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні подання Приватного виконавця, виходили з того, що заявником не доведено те, що відбулося правонаступництво від ОП «Лісова пісня» до Товариства щодо земельної ділянки, на вказаній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, яке належить Товариству, також суди першої та апеляційної інстанції вказали, що надані докази не підтверджують право власності на таке нерухоме майно.

8.7.1. При цьому, судами попередніх інстанцій надано оцінку: Технічному паспорту на приміщення майнового комплексу від 29.08.2005; декларації про доходи та майно боржника від 02.04.2026 та інвентаризаційний опис основних засобів від 10.12.2025 №3.

8.7.2. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виснував, що вказаний вище технічний паспорт не є належним доказом, а декларація про доходи та майно боржника та інвентаризаційний опис основних засобів також не можуть підтверджувати право власності Товариства на спірне майно, оскільки право власності становить собою сукупність компонентів: володіння, користування та розпорядження.

8.8. Втім, означені висновки судів попередніх інстанцій не узгоджуються зі статтею 336 ГПК України, статтею 50 Закону та з правовою позицією Верховного Суду (дивися пункт 8.5 цієї постанови), та оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права (зокрема, статті 79, 86 ГПК України), з огляду на таке.

8.9. У силу приписів статті 129-1 Конституції України, статей 18, 326 ГПК України та рішення Конституційного Суду України (від 13.12.2012 №18-рп/2012, від 25.04.2012 №11-рп/2012) судове рішення є обов`язковим до виконання.

8.10. За змістом статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

8.11. Згідно із частиною першою статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

8.12. Відповідно до статті 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

8.13. Частиною першою статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

8.14. Відповідно до статті 10 Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

8.15. При цьому, як зазначає скаржник він вчинив дії щодо виконання судового рішення визначені Законом та не виявивши іншого майна звернувся до суду з відповідним поданням і надав докази.

8.16. Втім, суди попередніх інстанцій, на думку Приватного виконавця, порушили норми процесуального права та не дослідили докази, які подані як підтвердження того, що Підприємству належить нерухоме майно, на яке можна звернути стягнення та виконати рішення суду.

8.17. Верховний Суд виходить з того, що відповідно до статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є:

1) верховенство права;

2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

4) змагальність сторін;

5) диспозитивність;

6) пропорційність;

7) обов`язковість судового рішення;

8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи;

9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках;

10) розумність строків розгляду справи судом;

11) неприпустимість зловживання процесуальними правами;

12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

8.18. Зі змісту оскаржуваних судових рішень (дивися розділ 6 цієї постанови) вбачається, що суди попередніх інстанцій надали оцінку певним доказам (зокрема, Технічний паспорт на приміщення майнового комплексу від 29.08.2005; декларація про доходи та майно боржника від 02.04.2026 та інвентаризаційний опис основних засобів від 10.12.2025 №3), без урахування вірогідності та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, і залишили поза увагою решту доказів, які надані Приватним виконавцем, просто вказавши їх (зокрема, лист від 28.10.2025 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, в якому повідомлено Приватного виконавця про те, що відомості про нерухоме майно, яке перебуває на балансі Товариства від суб`єктів управління до Фонду з метою внесення до Реєстру не надавалися; лист від 06.11.2025 №1727/01-11 Хмельницької обласної ради, в якому повідомлено Приватного виконавця, що на даний час у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області, управління якою здійснює Хмельницька обласна рада, зазначені у запиті об`єкти нерухомого майна Товариства не перебувають; лист від 10.11.2025 Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому повідомлено Приватного виконавця, що Товариством за період з 2011-2024 було нараховано та сплачено податку на нерухоме майно, плати за землю. Товариство подавало фінансову звітність суб`єкта малого підприємництва за період з 2020-2022 роки. За період з 2023-2025 роки вказане підприємство фінансової звітності суб`єкта малого підприємництва не подавало).

8.19. Верховний суд у контексті доводів і покликань касаційної скарги на порушення приписів статей 79, 86 та 236 ГПК України, вважає за необхідне наголосити на такому:

- обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи;

- важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою;

- відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;

- зазначений у статті 79 ГПК України стандарт доказування як «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надані у цьому випадку Приватним виконавцем/стягувачем/боржником;

- необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу;

- відповідно до приписів статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

- отже, на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;

- у мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема: перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі (пункти 2 - 4 частини четвертої статті 238 ГПК України).

8.20. Отже, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права (статті 2, 79, 86, 336 ГПК України), статті 50 Закону, які не усунуті судом апеляційної інстанції, також, судами попередніх інстанцій не враховані висновки щодо застосування норм права, а саме статі 50 Закону та статті 336 ГПК України, які викладені Верховним Судом у постанові від 21.02.2025 у справі №909/1044/23.

8.21. Недотримання вказаних процесуальних норм стало наслідком того, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків щодо відсутності підстав для задоволення подання Приватного виконавця та фактично не надали оцінки всім наявним доказам (дивися пункт 8.18 цієї постанови), які надані на підтвердження звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

8.22. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

8.23. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

8.24. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзивах на касаційну скаргу, в тих частинах, які узгоджуються з вказаними вище висновками Верховного Суду, наведеними у цій постанові.

8.25. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін наведена міра обґрунтування цього судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

8.26. Учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли своє підтвердження з огляду на мотиви та міркування, які викладені у розділі 8 цієї постанови.

9.2. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

9.3. В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

9.4. Ураховуючи, що суд першої інстанції допустив порушення норм права, яке не було виправлене судом апеляційної інстанції, то за таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Приватного виконавця задовольнити частково, оскаржувані судові рішення у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

9.5. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

10. Судові витрати

10.1. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, та новий розподіл судових витрат не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує судові рішення та передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання, зокрема, щодо розподілу судового збору.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Лабчука Романа Михайловича задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 02.06.2026 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 у справі №924/529/22 скасувати.

3. Справу №924/529/22 передати на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Ю. Власов