Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №922/463/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року

м. Київ

cправа № 922/463/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Харківської області

(суддя - Чистякова І.О.)

від 24.03.2026

та постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Білоусова Я.О., судді: Крестьянінов О.О., Тарасова І.В.)

від 17.06.2026

у справі №922/463/25

за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Кегичівський агрошляхбуд",

про витребування частки в статутному капіталі,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог та ухвалених судових рішень за результатом розгляду справи по суті спору

1.1. ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про витребування частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Кегичівський агрошляхбуд" (далі - ТОВ "Кегичівський агрошляхбуд") у розмірі 5,83 % статутного капіталу ТОВ "Кегичівський агрошляхбуд", що у грошовому еквіваленті становить 8 560,00 грн на користь ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що за рішенням Господарського суду Харківської області від 23.07.2024 у справі № 922/943/24 на позивача переведено права і обов`язки покупця частки в статутному капіталі ТОВ "Кегичівський агрошляхбуд" згідно з актом приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Кегичівський агрошляхбуд" в розмірі 5,83% статутного капіталу ТОВ "Кегичівський агрошляхбуд", номінальною вартістю 8 560,00 грн, укладеним 16.02.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ). Втім 02.09.2024, тобто після ухвалення судом рішення у справі №922/943/24, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено незаконно угоду про розірвання договору продажу частки від 15.02.2024 та відповідно повернення частки в розмірі 5,83% статутного капіталу ТОВ "Кегичівський агрошляхбуд" ОСОБА_1 .

1.2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.05.2025, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2025, у справі №922/463/25 позов задоволено повністю. Витребувано у ОСОБА_1 частку в статутному капіталі ТОВ "Кегичівський агрошляхбуд" у розмірі 5,83 % статутного капіталу ТОВ "Кегичівський агрошляхбуд", що у грошовому еквіваленті становить 8 560,00 грн, на користь ОСОБА_2 .

Ухвалою Верховного Суду від 05.11.2025 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 19.05.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2025 у справі № 922/463/25.

2. Короткий зміст заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та ухвалених судових рішень за результатом її розгляду

2.1. ОСОБА_1 подав до Господарського суду Харківської області заяву про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, у якій останній просив рішення Господарського суду Харківської області від 19.05.2025 у справі № 922/463/25 скасувати; у задоволені позову ОСОБА_2 відмовити.

В обґрунтування вказаної заяви відповідач посилався на наявність істотних для даної справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі відповідачу на час розгляду цієї справи, а саме, що рішенням Господарського суду Харківської області від 01.08.2025 у справі № 922/593/25, яке набрало законної сили 15.01.2026, зокрема визнано недійсним договір купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Кегичівський агрошляхбуд" від 15.02.2024, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , на підставі якого було задоволено позов у цій справі №922/463/25 і переведено відповідні права та обов`язки за недійсним договором.

2.2. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.03.2026, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2026, у справі №922/463/25 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі №922/463/25 відмовлено. Рішення Господарського суду Харківської області від 19.05.2025 у справі №922/463/25 залишено в силі.

Ухвалюючи рішення, суди виходили з того, що на час розгляду справи №922/463/25 заявнику ОСОБА_1 достеменно було відомо обставини, що стали підставою для визнання договору купівлі-продажу від 15.02.2024 недійсним, зокрема невнесення ним своєї частки станом на момент укладення вказаного договору, а також те, що в провадженні суду перебуває справа про визнання цього договору недійсним, адже він є стороною договору купівлі-продажу від 15.02.2024 та стороною у справі №922/593/25. Тобто, як зазначено судами, відповідна обставина існувала на час розгляду справи № 922/463/25 та ухвалення рішення суду у справі № 922/463/25.

З огляду на вказане суди дійшли висновку, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 , як на нововиявлені, не мають сукупності ознак, одночасна наявність яких є необхідною умовою віднесення тієї чи іншої обставини до нововиявлених, тобто таких, які можуть бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення в порядку глави 3 розділу IV Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції та постановою апеляційного суду про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.03.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2026 у справі №922/463/25; прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами; переглянути за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Харківської області від 19.05.2025 у справі № 922/463/25; рішення Господарського суду Харківської області від 19.05.2025 у справі №922/463/25 скасувати; у задоволення позову ОСОБА_2 відмовити.

3.2. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій застосували норми глави 3 розділу IV ГПК України (зокрема пункт 1 частини другої статті 320 ГПК України) та норми про добросовісність (статті 3, 13 Цивільного кодексу України) без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме:

- від 03.08.2018 у справі №19/5009/1481/11, від 02.07.2018 у справі № 922/3388/15, від 27.11.2019 у справі №908/55/17, від 20.01.2021 у справі № 906/129/20, від 01.04.2021 у справі №902/1177/15, від 16.04.2021 у справі № 916/551/16, від 17.11.2021 у справі №910/22113/17, від 14.03.2023 у справі № 916/1421/20, від 06.05.2025 у справі №918/803/23, від 13.11.2025 у справі № 907/935/21 щодо усталеної правової позиції про те, що встановлений рішенням суду факт недійсності договору (як нікчемного в силу закону, так і визнаного судом недійсним) є нововиявленою обставиною, оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків з моменту його вчинення (статті 216, 236 ЦК України), а тому така обставина існувала на час розгляду справи та є істотною для її вирішення;

- від 09.06.2026 у справі №906/780/24, від 14.04.2026 у справі №916/2036/24, від 26.11.2025 у справі № 755/13922/20, від 01.10.2025 у справі №760/18574/22, від 22.07.2025 у справі № 759/11905/23, від 21.07.2025 у справі №750/18240/23; від 02.07.2025 у справі №490/7829/23, від 19.06.2025 у справі №917/822/23(917/1961/24), від 04.06.2025у справі № 761/13428/21, від 21.01.2025 у

справі № 916/4982/23, від 11.12.2024 у справі № 760/18839/23, від 25.10.2024 у справі № 470/1471/13-ц щодо усталеної правової позиції про те, що сама собою суперечлива поведінка не заборонена. Заборона суперечливої поведінки не покликана покарати особу, яка діє суперечливо. Право блокується через очевидну несправедливість, що в конкретних ситуаціях може виникати в результаті суперечливої поведінки;

- від 03.11.2020 у справі №910/8113/16 щодо того, що суд вправі скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами за умови, що ці обставини впливають на

юридичну оцінку обставин, здійснену судом у рішенні, що переглядається;

- від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц щодо змісту принципу добросовісності та умов застосування доктрини заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium).

Також скаржник вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах пункту 1 частини другої статті 320 та статті 321 ГПК України у системному взаємозв`язку зі статтями 216, 236 Цивільного кодексу України та з принципом res judicata (правової визначеності) як складовою принципу верховенства права - у частині визначення порядку розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, коли пов`язане судове рішення, покладене в основу нововиявленої обставини, після набрання законної сили було скасоване касаційним судом.

3.3. ОСОБА_2 28.09.2026 через «Електронний суд» подав до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 у повному обсязі, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.03.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2026 року у справі № 922/463/25 залишити в силі.

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників спору до Суду не надходили.

4. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

4.1. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду між суддями від 14.07.2026 у справі №922/463/25 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Студенець В.І., судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

Ухвалою Верховного Суду від 11.09.2026 відкрито касаційне провадження у справі №922/463/25 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.03.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2026 у справі №922/463/25 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

4.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції з посиланням на норми права, якими керувався Суд

5.1. Предметом касаційного оскарження є ухвала Господарського суду Харківської області від 24.03.2026 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2026 у справі №922/463/25, якими відмовлено у перегляді рішення Господарського суду Харківської області від 19.05.2025 у справі №922/463/25 за нововиявленими обставинами.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд зазначає таке.

5.2. Розглядаючи доводи касаційної скарги у контексті правильності застосування пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України, Верховний Суд виходить з того, що в господарському судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження.

Так, порядок звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами визначено Розділом IV Главою 3 ГПК України.

Відповідно до статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

Тобто до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов:

1) їх існування на час розгляду справи,

2) те, що ці обставини не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи,

3) істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду щодо питання визначення ознак нововиявлених обставин у господарському процесі, викладених, зокрема у постановах від 03.04.2018 у справі № 910/6052/16 та від 07.08.2018 у справі №915/1708/14 та від 19.05.2020 у справі № 910/19793/14, від 25.08.2020 у справі №910/6052/16, від 07.10.2020 у справі № 922/1026/19 тощо.

Сталість наведеної правової позиції Верховного Суду підтверджується і послідовно викладеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 27.05.2020 у справі № 802/2196/17-а, відповідно до якої нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.

Стосовно підстав для перегляду судового рішення за нововиявлених обставинами Суд також звертається до практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі №910/8113/16 висловила правову позицію, відповідно до якої суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Підсумовуючи викладене вище, слід вказати, що нововиявлена обставина - це юридичний факт, який:

- передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин;

- має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи, оскільки якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акту, то вона обов`язково вплинула б на остаточні висновки суду;

- існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом;

- не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

Разом з тим слід відзначити, що згідно з положеннями частини четвертої статті 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина п`ята статті 320 ГПК України).

На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду про неї дані.

Здійснюючи процедуру перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін.

Перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення, для досягнення істини у справі (пункти 7.4-7.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13).

Наведене вище свідчить про сталу та послідовну правову практику Верховного Суду у питанні застосування норм процесуального права, якими визначено порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

При цьому відповідно до пункту 1 частини першої статті 321 ГПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

5.3. Так, в якості нововиявлених, заявник посилається на наявність істотних для даної справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі відповідачу на час розгляду цієї справи, а саме те, що рішенням Господарського суду Харківської області у справі № 922/593/25 від 01.08.2025, зокрема визнано недійсним договір купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Кегичівський агрошляхбуд", укладений 15.02.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , на підставі якого було задоволено позов у цій справі №922/463/25 і переведено відповідні права та обов`язки за недійсним договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час розгляду справи №922/463/25 ОСОБА_4 24.02.2025 звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ТОВ "Кегичівський агрошляхбуд", у якому просив, зокрема визнати недійсним договір купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Кегичівський агрошляхбуд", укладений 15.02.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.08.2025 у справі №922/593/25 позов задоволено частково, зокрема визнано недійсним договір купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Кегичівський агрошляхбуд", укладений 15.02.2024 між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 .

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2026 рішення Господарського суду Харківської області від 01.08.2025 у справі №922/593/25, зокрема в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Кегичівський агрошляхбуд", укладеного 15.02.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишено без змін.

Східний апеляційний господарський суд у постанові від 15.01.2026 у справі №922/593/25 вказав, що в матеріалах справи відсутні докази того, що учасник ТОВ "Кегичівський агрошляхбуд" - ОСОБА_1 вніс до статутного фонду Товариства 100% відчужуваної ним частки. Відповідач факт невнесення своєї частки станом на момент укладення спірних договорів також визнав. За таких обставин спірний договір купівлі-продажу корпоративних прав є таким, що суперечить нормі частини третьої статті 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та підлягає визнанню недійсним, адже ОСОБА_1 не мав права відчужувати свою частку у статутному капіталі, яка не була ним оплачена станом на момент укладення вказаного договору.

5.3.1. Суди попередніх інстанцій, здійснивши аналіз усіх необхідних ознак існування нововиявлених обставин, дійшли висновку, що наведені заявником обставини не підпадають під ознаки, наведені у пункті 1 частини другої статті 320 ГПК України, зокрема такі обставини були відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи і такій особі було відомо про відповідний судовий розгляд. При цьому заявник, як сторона, під час розгляду даної справи не повідомив суд про існування вказаних обставин.

Судом враховано, що заявнику ОСОБА_1 достеменно було відомо обставини, що стали підставою для визнання договору купівлі-продажу від 15.02.2024 недійсним (у справі №922/593/25), зокрема невнесення ним своєї частки станом на момент укладення вказаного договору, а також те, що в провадженні суду перебуває справа про визнання цього договору недійсним, адже він є стороною договору купівлі-продажу від 15.02.2024 та стороною у справі № 922/593/25.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховано, що вказане судове рішення у справі №922/593/25 (на яке посилається заявник) скасовано постановою Верховного Суду від 29.04.2026.

З урахуванням зазначеного суди дійшли висновку, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 , як на нововиявлені, не мають сукупності ознак, одночасна наявність яких є необхідною умовою віднесення тієї чи іншої обставини до нововиявлених, тобто таких, які можуть бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення в порядку глави 3 розділу IV цього ГПК України.

5.4. Ураховуючи наведене вище нормативно-правове регулювання спірних правовідносин у контексті доводів касаційної скарги та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли заснованого на правильному застосуванні пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України висновку, що наведені заявником обставини не є нововиявленими, а заява скаржника по суті спрямована на перегляд судового рішення, яке набуло чинності, без належних правових підстав.

Колегія суддів ураховує, що предметом спору у даній справі №922/463/25 було витребування частки у статутному капіталі Товариства. В обґрунтування позову позивач вказував, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 після ухвалення судом рішення у справі №922/943/24 про переведення прав і обов`язків покупця частки в статутному капіталі ТОВ "Кегичівський агрошляхбуд" на ОСОБА_2 незаконно уклали угоду про розірвання договору продажу частки від 15.02.2024 та відповідно повернення спірної частки статутного капіталу ТОВ "Кегичівський агрошляхбуд" ОСОБА_1 , що призвело до вибуття належної ОСОБА_2 частки статутного капіталу Товариства з його законного володіння.

За результатом розгляду вказаних позовних вимог рішенням від 19.05.2025 у справі №922/463/25 Господарського суду Харківської області витребувано у ОСОБА_1 частку в статутному капіталі ТОВ "Кегичівський агрошляхбуд" на користь ОСОБА_2 .

Витребовуючи частку в статутному капіталі Товариства на користь позивача, господарський суд виходив з преюдиційності обставин, встановлених у рішенні Господарського суду Харківської області від 23.07.2024 у справі №922/943/24 (яке набрало законної сили та є чинним на даний час), відповідно до яких на позивача у порядку сингулярного правонаступництва перейшло право власності на корпоративні права за договором купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Кегичівський агрошляхбуд", укладеного 15.02.2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Колегія суддів відзначає, що однією з умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі статті 320 ГПК України є істотність цих обставин для вирішення спору. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 907/910/22, від 18.07.2023 у справі № 914/935/20, від 23.06.2023 у справі № 918/887/21, від 12.04.2022 у справі № 904/3923/20.

Втім рішення суду у справі №922/593/25, на яке посилається заявник в обґрунтування заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та яким визнано недійсним договір купівлі-продажу корпоративних прав від 15.02.2024, що був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , не скасовує рішення суду у справі №922/943/24 та встановлені в ньому обставини, які обґрунтовано врахував господарський суд, ухвалюючи рішення у даній справі №922/463/25, як преюдиційні.

Отже, вказані заявником обставини не мають такої ознаки нововиявленої обставини, як її істотність відповідно до пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України, адже такі не спростовують обставин, які було покладено в основу судового рішення у справі №922/463/25.

Колегія суддів відзначає, що нововиявленою обставиною є не подія у вигляді судового рішення, зокрема про визнання договору недійсним, а обставина, встановлена судом у цьому рішенні. Однак, як обґрунтовано вказали суди попередніх інстанцій, заявнику було відомо на час розгляду справи № 922/463/25 про обставини, що стали підставою для визнання договору купівлі-продажу від 15.02.2024 недійсним.

Крім того, слід відзначити і те, що рішення у справі №922/593/25 (на яке посилається заявник) скасовано постановою Верховного Суду, а справа направлена на новий розгляд. Разом з тим скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. Його скасування саме по собі не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17).

Отже, ураховуючи наведене вище у своїй сукупності суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, оскільки обставини, на які посилається заявник, не можуть вважатися нововиявленими.

За таких обставин доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, у Суду відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Посилання скаржника в касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 03.08.2018 у справі №19/5009/1481/11, від 02.07.2018 у справі № 922/3388/15, від 27.11.2019 у справі №908/55/17, від 20.01.2021 у справі № 906/129/20, від 01.04.2021 у справі №902/1177/15, від 16.04.2021 у справі № 916/551/16, від 17.11.2021 у справі №910/22113/17, від 14.03.2023 у справі № 916/1421/20, від 06.05.2025 у справі №918/803/23, від 13.11.2025 у справі № 907/935/21 та від 03.11.2020 у справі №910/8113/16, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такі не суперечать оскаржуваним судовим рішенням. При цьому колегія суддів ураховує, що у даній справі відсутнє рішення суду (яким визнано недійсним договір), що набрало законної сили та яке б могло бути нововиявленою обставиною.

Тобто відмінність судових рішень полягає не у різному застосуванні норм права, на які посилається скаржник, а у різних встановлених судами фактичних обставинах справ, в залежності від яких і прийнято судове рішення.

Крім того, касаційна скарга не містить належного обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо питань означених скаржником у співвідношенні зі спірними правовідносинами. Судом не встановлено порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Інші доводи касаційної скарги (у тому числі, щодо необхідності перевірки змісту принципів "заборони суперечливої поведінки", "правової визначеності" у спірних правовідносинах) відхиляються Судом як такі, що не впливають на результат розгляду даної справи.

5.5. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

5.6. ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 5 цієї Постанови.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.03.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2026 у справі №922/463/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кібенко