Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №914/2465/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 914/2465/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Бакуліна С.В., Баранець О.М.,

за участю секретаря судового засідання Дуб С.І.,

представників учасників справи:

від позивача: Павлюк І.А.,

від відповідача:Романюка І.М.,

від третьої особи: Ткачук А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Львівської області (Король М.Р.)

від 25.02.2026 (повний текст складений 06.03.2026)

на постанову Західного апеляційного господарського суду (Скрипчук О.С.,

Галушко Н.А., Орищин Г.В.)

від 27.05.2026

у справі за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне Тепло Транс Сервіс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2

про: визнання недійсним рішення з питання 4 порядку денного (пункти "а" та "б") загальних зборів учасників товариства, які відбулись 25.04.2025 року та визнання недійсним рішення з питання 5 порядку денного загальних зборів учасників товариства, які відбулись 25.09.2025 року

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - Позивач, Скаржник) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне Тепло Транс Сервіс" (далі - Відповідач) про визнання недійсним рішення з питання 4 порядку денного (пункти "а" та "б") загальних зборів учасників товариства, які відбулись 25.04.2025 року та визнання недійсним рішення з питання 5 порядку денного загальних зборів учасників товариства, які відбулись 25.09.2025 року (з урахуванням зміни предмету позову).

2. Позивач обґрунтовує порушення своїх прав під час прийняття оскаржуваних рішень загальних зборів, в тому числі, посилаючись на те, що первинний статутний капітал підприємства не сформований.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Господарський суд Львівської області рішенням від 25.02.2026 у задоволенні позову відмовив.

4. Західний апеляційний господарський суд постановою від 27.05.2026 апеляційну скаргу Позивача задовольнив частково. Рішення Господарського суду Львівської області від 25.02.2026 у справі № 914/2465/25 змінив, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови. У решті рішення залишив без змін.

5. Судові рішення, зокрема, мотивовані таким:

- Відповідачем проведено загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне Тепло Транс Сервіс" від 25.09.2025, рішення яких оформлено протоколом №25/09-1. Усіх учасників було повідомлено завчасно. Також, разом із повідомленням учасників було надіслано на ознайомлення примірник протоколу із питаннями, які будуть винесені на обговорення. Зазначені обставини Позивач не заперечує, отже, така обставина не потребує додаткового доказування та визнається сторонами. При цьому, ані Позивач, ані його представник на збори не з`явились;

- з огляду на положення Статуту та Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", встановлено, що учасники голосують простою більшістю, та з питань, що стосуються зміни статутного капіталу, фактично має повне та мажоритарне право голосу учасник, що має частку 75%;

- Позивач не довів, яким саме чином прийняття рішень про збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів порушує його права чи законні інтереси. Сам по собі факт збільшення статутного капіталу та залучення додаткових коштів до товариства спрямований на забезпечення його господарської діяльності та розвиток. Тому такі рішення за своєю правовою природою приймаються в інтересах товариства як окремого суб`єкта господарювання, а не в інтересах чи на шкоду конкретному учаснику.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи

6. 27 червня 2026 року Позивач (Скаржник), із використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить:

- скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 25.02.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.05.2026 року у справі № 914/2465/25;

- ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

7. Підставами касаційного оскарження Скаржник зазначив пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

8. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення застосував статтю 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 906/876/22 та від 11.12.2023 у справі № 925/200/22.

9. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник зазначив про відсутність висновку щодо застосування статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у системному зв`язку зі статтями 13 (зловживання правом) та 251, 252 ЦК України (строки та терміни) у таких специфічних правовідносинах, коли:

- загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю приймають декілька послідовних рішень про збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів, які накладаються одне на одне в межах одного й того самого часового проміжку (етап внесення учасниками додаткових вкладів), чим нівелюється правова визначеність для учасника товариства;

- наступним рішенням загальних зборів змінюються (урізаються) строки та суми додаткових вкладів під час триваючого та ще незавершеного попереднього етапу внесення вкладів;

- при встановленні порядку внесення додаткових вкладів загальні збори оперують нестандартними строковими конструкціями (як-от «календарні місяці» або штучні проміжні графіки), що прямо суперечить імперативним вимогам цивільного законодавства щодо обчислення строків (ст. 252 ЦК України) та позбавляє учасника можливості чітко визначити день закінчення його переважного права.

10. Також Скаржник вказав про необхідність формування висновку Верховного Суду щодо наступних питань:

- Чи підлягають виконанню учасниками рішення загальних зборів учасників ТОВ про залучення додаткових вкладів, якщо на момент їх прийняття ще не закінчився строк на внесення вкладів згідно з попереднім діючим рішенням щодо того самого питання?

- Чи допустимо наступним рішенням загальних зборів змінювати попередньо визначену суму збільшення статутного капіталу та строки внесення додаткових вкладів, фактично перериваючи чи скасовуючи дію попередньої незавершеної процедури в обхід стадійності, визначеної ст. 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"?

- Чи є правомірним та таким, що відповідає приписам статей 251, 252 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку із ч.6 ст. 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", визначення у рішенні загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю строку на внесення додаткових вкладів не відповідно до правил ЦК України (роками, місяцями, тижнями, днями), а натомість встановлення графіків, визначення строків календарними місяцями?

- Чи допускається за приписами частини шостої статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" зміна (зокрема, скорочення або переривання) вже встановленого та чинного строку для внесення додаткових вкладів шляхом прийняття наступного рішення загальних зборів учасників (75% голосів) щодо того самого предмета регулювання, до моменту офіційного завершення або припинення раніше розпочатої процедури?

- Чи є імперативними вимоги частини третьої статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" щодо обов`язкового визначення у рішенні загальних зборів про залучення додаткових вкладів коефіцієнта відношення суми збільшення до розміру частки кожного учасника та запланованого розміру статутного капіталу, і чи є відсутність таких параметрів у рішенні вищого органу управління товариства підставою для визнання такого рішення недійсним в судовому порядку?

11. 20 серпня 2026 року, в межах встановленого Верховним Судом строку, Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

12. 25 вересня 2025 року відбулись загальні збори учасників товариства, рішення яких оформлено протоколом №25/09-1.

13. Згідно з протоколом загальних зборів учасників товариства, які відбулися 25 вересня 2025 року було скасовано усі оскаржувані рішення, прийняті загальними зборами учасників від 25.04.2025, крім рішення з питання 4 порядку денного (пункти "а" та "б") про збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових грошових внесків учасників товариства.

14. Із питання 5 порядку денного зазначено наступне:

Враховуючи неможливість внести кошти у строки, затверджені рішенням загальних зборів від "25" квітня 2025 року, виникла потреба продовжити строки внесення додаткових вкладів та затвердити новий графік їх сплати.

15. На вказаних зборах, згідно з питанням 5 порядку денного: "Про затвердження змін до строків внесення учасниками товариства додаткових вкладів", прийнято наступне рішення:

Продовжити строки внесення додаткових вкладів учасниками Товариства, визначивши новий графік їх сплати.

Затвердити загальний розмір додаткових вкладів у сумі 1 500 000 (один мільйон п`ятсот тисяч) грн, які формуються пропорційно часткам учасників у статутному капіталі Товариства:

ОСОБА_2 (75 %) - 1 125 000 грн;

ОСОБА_1 (25 %) - 375 000 грн.

Встановити графік внесення додаткових вкладів: перший календарний місяць з дати прийняття цього рішення - 50 % ( ОСОБА_2 - 562 500 грн, ОСОБА_1 - 187 500 грн); другий календарний місяць з дати прийняття цього рішення - 50% ( ОСОБА_2 - 562 500 грн, ОСОБА_1 - 187 500 грн).

У зв`язку із здійсненням додаткових вкладів, збільшити статутний капітал Товариства з 10 000,00 (десять тисяч) грн до 1 510 000,00 (один мільйон п`ятсот десять тисяч) грн.

Встановити, що внесені додаткові вклади спрямовуються на забезпечення належного фінансування діяльності Товариства, його розвиток, модернізацію основних фондів та реалізацію стратегічних планів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

16. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.

17. Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував положення статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.04.2024 у справі № 906/876/22 та від 11.12.2023 у справі № 925/200/22.

18. У касаційній скарзі Скаржник зазначив, що у вказаних постановах Верховний Суд сформував сталу та імперативну доктрину щодо поетапності процедури збільшення статутного капіталу товариства за рахунок додаткових вкладів, а оскаржуваними судовими рішеннями безпідставно легалізовано руйнування цієї стадійності Відповідачем шляхом прийняття нових (нашарованих та паралельних) рішень про залучення вкладів до моменту завершення або скасування попередньо запущеної процедури, а саме на етапі внесення вкладів

19. Так, у справі № 906/876/22 предметом розгляду, зокрема, були вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства, прийнятих у зв`язку зі збільшенням статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів, а також вимоги, пов`язані з визначенням розміру статутного капіталу та розміру часток учасників.

20. Верховний Суд у справі №906/876/22, аналізуючи положення Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", звернув увагу на те, що збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів передбачає послідовне здійснення передбачених законом дій: прийняття рішення про збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів із визначенням передбачених законом умов, внесення додаткових вкладів та прийняття рішення про затвердження результатів їх внесення, визначення розмірів часток учасників та затвердження збільшеного розміру статутного капіталу.

21. Водночас зазначений висновок Верховного Суду був сформульований у контексті оцінки правомірності конкретних рішень загальних зборів, якими було здійснено збільшення статутного капіталу та внаслідок яких змінилися розміри часток учасників товариства.

22. У справі, що розглядається (№ 914/2465/25) спірні рішення від 25.09.2025 не були спрямовані на завершення процедури збільшення статутного капіталу шляхом затвердження результатів внесення додаткових вкладів та остаточного визначення розмірів часток учасників.

23. Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням загальних зборів учасників Відповідача від 25.09.2025 за пунктом 5 порядку денного було продовжено строки внесення додаткових вкладів та затверджено новий графік їх внесення, а за пунктом 4 "а", "б" від 25.04.2025 рішення про збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових грошових внесків залишилося чинним. При цьому рішення від 25.09.2025 визначило загальний розмір додаткових внесків у сумі 1 500 000,00 грн та їх розподіл між учасниками пропорційно до належних їм часток: 1 125 000,00 грн для учасника з часткою 75 відсотків та 375 000,00 грн для учасника з часткою 25 відсотків.

24. Отже, на відміну від обставин справи № 906/876/22, у справі, що переглядається, на момент прийняття оскаржуваного рішення не йдеться про затвердження результатів уже внесених додаткових вкладів, визначення остаточних розмірів часток учасників або державну реєстрацію збільшеного розміру статутного капіталу.

25. Саме по собі прийняття загальними зборами нового рішення щодо строків та порядку внесення додаткових вкладів ще не означає започаткування окремої, паралельної, процедури збільшення статутного капіталу. Зміст рішення від 25.09.2025 свідчить про його спрямованість на продовження строків виконання раніше прийнятого рішення та встановлення нового графіка внесення передбачених ним додаткових вкладів.

26. При цьому висновок Верховного Суду у справі № 906/876/22 про поетапність процедури збільшення статутного капіталу не містить заборони загальним зборам учасників товариства до завершення строку внесення додаткових вкладів прийняти рішення щодо зміни або продовження встановленого строку їх внесення, якщо таке рішення не суперечить імперативним положенням закону, статуту товариства та не порушує корпоративних прав учасників.

27. Таким чином, правовідносини у справі № 906/876/22 та у справі, що переглядається, не є подібними за визначальною ознакою спірного питання, оскільки у справі № 906/876/22 Верховний Суд оцінював правомірність рішень, пов`язаних із фактичним збільшенням статутного капіталу та зміною часток учасників, тоді як у справі, що переглядається спір стосується рішення загальних зборів про продовження строків внесення додаткових вкладів та встановлення графіка їх внесення.

28. Крім того, у справі № 906/876/22 Верховний Суд не сформулював висновку про те, що після прийняття рішення про збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів загальні збори позбавлені можливості до завершення встановленого цим рішенням строку змінити такий строк або визначити інший порядок його реалізації.

29. Отже, посилання Скаржника на постанову Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 906/876/22 саме по собі не підтверджує застосування судами попередніх інстанцій статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" без врахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах.

30. У справі № 925/200/22 розглядався спір про стягнення з учасника додаткового внеску на виконання рішення загальних зборів про збільшення статутного капіталу, прийнятого до набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Верховний Суд досліджував, зокрема, питання правової природи додаткового внеску, наслідків його невнесення та застосування статті 18 зазначеного Закону до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності.

31. Верховний Суд у справі № 925/200/22, зокрема, зазначив, що за чинним законодавством збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів відбувається у декілька етапів: спочатку приймається рішення про збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів із визначенням передбачених законом умов, після чого здійснюється внесення додаткових вкладів і лише надалі приймається рішення про затвердження результатів їх внесення, розмірів часток учасників та збільшеного розміру статутного капіталу.

32. Разом з тим, наведений висновок сформульований Верховним Судом у справі, в якій спірні правовідносини виникли у зв`язку з рішенням про збільшення статутного капіталу, прийнятим ще у 2015 році, тобто до набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Верховний Суд у постанові від 11.12.2023 у справі № 925/200/22 окремо наголосив на правилах дії актів цивільного законодавства у часі та зазначив, що положення статті 18 цього Закону не застосовуються до відповідних спірних правовідносин.

33. Отже, хоча в постанові від 11.12.2023 у справі № 925/200/22 Верховний Суд дійсно виклав загальну характеристику етапності збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів, правовий висновок у цій справі був сформульований у контексті іншого предмета спору, іншого характеру правовідносин та, що має істотне значення, застосування законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин.

34. У цій справі № 914/2465/25 рішення про збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів приймалися у 2025 році, тобто в період дії статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у відповідній редакції. Спір же стосується правомірності рішення загальних зборів від 25.09.2025, яким було продовжено строки внесення додаткових вкладів та встановлено новий графік їх внесення.

35. Тому висновки Верховного Суду у справі № 925/200/22 не можуть бути розцінені як такі, що прямо визначають порядок вирішення спірного у цій справі питання про можливість зміни загальними зборами строків внесення додаткових вкладів до завершення первісно встановленого строку.

36. При цьому саме по собі посилання Скаржника на окремі положення мотивувальної частини постанови Верховного Суду від 11.12.2023 у справі № 925/200/22 щодо етапності збільшення статутного капіталу не свідчить про наявність підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки для застосування цієї підстави необхідно встановити подібність правовідносин та неврахування судом саме правового висновку щодо застосування відповідної норми права.

37. Водночас постанови Верховного Суду у справах № 906/876/22 та № 925/200/22 підтверджують загальний підхід Верховного Суду до розмежування етапів процедури збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів, однак із них не випливає правовий висновок про неможливість загальних зборів до завершення строку внесення додаткових вкладів змінити встановлений раніше строк такого внесення або визначити інший графік його реалізації.

38. З огляду на викладене доводи касаційної скарги про застосування судами попередніх інстанцій статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.04.2024 у справі № 906/876/22 та від 11.12.2023 у справі № 925/200/22, не знаходять підтвердження.

39. Отже, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстава касаційного оскарження у цій частині відсутня.

40. Посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у системному зв`язку зі статтями 13, 251, 252 ЦК України до правовідносин, у яких загальні збори учасників Товариства до завершення попередньої процедури збільшення статутного капіталу приймають наступне рішення про залучення додаткових вкладів, змінюють їх розмір та строки внесення, а також визначають графік внесення таких вкладів.

41. За змістом пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права сама по собі не є достатньою підставою для скасування судового рішення. Така підстава касаційного оскарження передбачає необхідність формування висновку щодо застосування відповідної норми права для вирішення конкретного спору.

42. У цій справі Скаржник фактично ставить перед Судом питання про допустимість прийняття загальними зборами нового рішення щодо залучення додаткових вкладів до завершення строку, визначеного попереднім рішенням, можливість зміни таким рішенням розміру додаткових вкладів та строків їх внесення, а також відповідність положенням цивільного законодавства встановленого загальними зборами графіка внесення додаткових вкладів.

43. Водночас вирішення зазначених питань має значення для правильного вирішення спору лише за умови встановлення того, що відповідні рішення загальних зборів порушують суб`єктивне право або законний інтерес Позивача.

44. Як встановлено судами попередніх інстанцій, оскаржуваним рішенням від 25.09.2025 визначено загальний розмір додаткових вкладів у сумі 1 500 000 грн, які мають формуватися учасниками пропорційно належним їм часткам у статутному капіталі Товариства: ОСОБА_2 - 1 125 000 грн (75 %), ОСОБА_1 - 375 000 грн (25 %). Внесення додаткових вкладів передбачено у два етапи по 50 % для кожного з учасників.

45. Таким чином, встановлені судами обставини не свідчать про те, що оскаржуваним рішенням Позивача позбавлено можливості реалізувати своє право на внесення додаткового вкладу пропорційно належній йому частці, встановлено для нього інший, ніж для іншого учасника, порядок внесення такого вкладу або передбачено передачу належного йому права на внесення додаткового вкладу іншому учаснику.

46. З встановлених судами попередніх інстанцій обставин також не вбачається, що внаслідок прийняття рішення від 25.09.2025 відбулося фактичне збільшення статутного капіталу Товариства, зміна співвідношення часток його учасників або інше безпосереднє обмеження корпоративних прав Позивача.

47. За таких обставин питання щодо правової оцінки окремих положень рішення загальних зборів Відповідача стосовно строків, порядку та графіка внесення додаткових вкладів не має самостійного значення для вирішення заявленого Позивачем спору без встановлення факту порушення його права або законного інтересу.

48. Відповідно до статей 15, 16 ЦК України судовому захисту підлягає порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес особи. Тому при вирішенні питання про визнання недійсним рішення органу товариства необхідним є встановлення не лише обставин прийняття такого рішення та його відповідності вимогам законодавства, а й того, яким чином це рішення порушує права або законні інтереси особи, яка його оскаржує.

49. У цій справі суди попередніх інстанцій такого порушення не встановили. Натомість встановлено, що визначений оскаржуваним рішенням розмір додаткового вкладу Позивача відповідає розміру його частки у статутному капіталі Товариства, а порядок його внесення визначено однаковим для обох учасників.

50. Посилання Скаржника на статтю 13 ЦК України та твердження про можливе зловживання правом також не змінюють наведеного висновку, оскільки обставини прийняття рішення учасником, який володіє більшою часткою у статутному капіталі Товариства, не свідчать про порушення прав іншого учасника. Встановлення таких обставин судами попередніх інстанцій не підтверджено.

51. Крім того, наведені Скаржником посилання на статті 251, 252 ЦК України та твердження щодо визначення строків внесення додаткових вкладів не усувають необхідності встановлення порушеного права або законного інтересу Позивача, оскільки відповідні доводи не свідчать про те, що оскаржуваними рішеннями таке право було порушено.

52. Отже, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин відсутня необхідність у формуванні висновку Верховного Суду щодо кожного із поставлених Скаржником питань, оскільки їх вирішення не є необхідним для встановлення наявності чи відсутності порушення прав та законних інтересів Позивача оскаржуваними рішеннями.

53. Посилання Скаржника на відсутність у рішеннях загальних зборів окремих параметрів, передбачених частиною третьою статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", не зумовлює необхідності формування Верховним Судом окремого висновку щодо застосування цієї норми права за відсутності встановленого судами порушення прав або законного інтересу Позивача.

54. Таким чином, наведені Скаржником питання щодо застосування статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у взаємозв`язку зі статтями 13, 251, 252 ЦК України не є такими, від вирішення яких залежить результат розгляду цього спору з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини.

55. За таких обставин доводи касаційної скарги щодо відсутності висновку Верховного Суду у сформульованих Скаржником правовідносинах не свідчать про наявність передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

56. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

57. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

58. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судові витрати

59. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на нього, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 25.02.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.05.2026 року у справі № 914/2465/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді С. Бакуліна

О. Баранець