Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №925/898/22 — Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/898/22

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., представників сторін: позивача – Слинька М.Г за довіреністю, відповідача – Прядки В.М., третьої особи – не з`явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом Черкаської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Партнер Юг», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно і усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

12.09.2022 позивач – Черкаська міська рада звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Державного реєстратора Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича (далі-відповідач – 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Партнер Юг" (далі-відповідач - 2) про скасування рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б.А. за індексом № 524229709 від 29.05.2020 про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Еліт Партнер Юг" на нежитлове приміщення загальною площею 142,8 кв.м., яке складається з офісного приміщення літ. А, навісу літ. Б, замощення літ. І, та розташоване по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2001605571101 з одночасним припиненням речових прав ТОВ "Еліт Партнер Юг" на вказаний об`єкт нерухомого майна, та відшкодування судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю спірного рішення та відсутністю права власності у відповідача-2 на об`єкт нерухомого майна у зв`язку з із незаконністю рішення за індексним № 50533366 від 28.12.2019 про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) за ОСОБА_2 та неможливість успадкування ОСОБА_1 , прав на спірне приміщення саме як на об`єкт нерухомого майна.

Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 15.09.2022, 03.10.2022, задоволено заяву Черкаської міської ради про забезпечення позову, заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим органам та особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно (в тому числі Міністерству юстиції України, Державному підприємству “Національні інформаційні системи”) вчиняти будь-які реєстраційні дії (в тому числі, але не виключно, щодо внесення записів, внесення змін до записів, скасування записів про державну реєстрацію прав) (окрім реєстраційних дій, пов`язаних з виконанням даної ухвали) стосовно об`єкту нерухомого майна – нежитлового приміщення загальною площею 142,8 кв.м, яке складається з офісного приміщення літ. А, навісу літ. Б, замощення літ. І, розташованого по вул. Сумгаїтській, 12/2 у м. Черкаси, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2001605571101; відкрито провадження у справі №925/898/22, після усунення недоліків встановлених ухвалою суду від 15.09.2022, за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 16.11.2022, за клопотанням позивача за вх. 10425/22 від 12.09.2022, зобов`язано Виконавчий комітет Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області надати суду належним чином засвідчені копії рішення державного реєстратора № 52429709 від 29.05.2020 та документи, які стали підставою для його прийняття, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2001605571101.

Представник позивача подав суду 16.11.2022 року клопотання (вх. № 13396/22, т.1 а.с. 86), в якому просив зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 712/7241/22. Клопотання обґрунтоване тим, що предметом спору у даній справі є вимога про скасування рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б.А. за індексом № 524229709 від 29.05.2020 про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Еліт Партнер Юг" на нежитлове приміщення загальною площею 142,8 кв. м., яке складається з офісного приміщення літ. А, навісу літ. Б, замощення літ. І, та розташоване по вул. Сумгаїтська, 12/2 у м. Черкаси, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2001605571101. Разом з тим, ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.10.2022 відкрито провадження у справі у № 712/7241/22 за позовом Черкаської міської ради до Державного реєстратора Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б. А., Баталова О.Ю. за участі третьої особи – Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Партнер Юг" про скасування рішення про державну реєстрацію за індексним № 50533366 від 28.12.2019, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.01.2020 року за № 68 (спадкова справа №76/2018) на спірний об`єкт. В межах справи № 712/7241/22 вирішується питання про законність відкриття розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на спірний об`єкт у даній справі - нежитлове приміщення загальною площею 142,8 кв. м., яке складається з офісного приміщення літ. А, навісу літ. Б, замощення літ. І, та розташоване по вул. Сумгаїтська, 12/2 у м. Черкаси, а також можливість Баталова Ю.О успадкувати право власності на нього та відповідно правомірність відчуження на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Партнер Юг".

Відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт Партнер Юг» - в особі свого представника подав суду 16.11.2022:

клопотання про поновлення строку на подання відзиву (вх. № 13402/22, т. 1 а.с.116-117);

відзив на позовну заяву (вх. № 13399/22, т. 1 а.с.98-105), в якому заперечував проти позову з мотивів безпідставності, недоказаності позовних вимог, вказав, що спірні нежитлові приміщення правомірно перебувають у його власності, ніяким чином не порушують права позивача, крім того зазначив, що позивачем обрано невірний спосіб захисту та неправильно визначено суб`єктний склад відповідачів у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позову повністю.

клопотання (вх. № 13400/22, т.1 а.с.113-114), в якому просив залучити до участі у справі третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_1 ;

клопотання (вх. № 13403/22, а.с. 119-121), в якому просив зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 712/7241/22.

Сільський голова Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області подав суду 01.11.2022 пояснення (вх. № 12666/22, т.1 а.с. 81), в якому вказав про звільнення ОСОБА_3 31.12.2020 з посади Державного реєстратора Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, відсутності у ради запитуваної судом документації.

Ухвалою суду від 16.11.2022, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів – ОСОБА_1 ; за клопотаннями позивача, відповідача-2, зупинено провадження у справі № 925/898/22 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 712/7241/22 за позовом Черкаської міської ради до Державного реєстратора Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б. А., ОСОБА_1 за участі третьої особи – Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Партнер Юг" про скасування державної реєстрації, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.

Представник позивача подав суду 16.01.2026 клопотання (вх. № 754/26, т.2 а.с. 65-67) про поновлення провадження у справі №925/898/22 із посиланням на відсутність необхідності у зупиненні провадження у даній справі до отримання рішення Соснівського районного суду м.Черкаси у справі № 712/7241/22, враховуючи правові позиції Великої Палати Верховного Суду викладену у постановах від 18.09.2024 у справі № 914/1785/22, від 15.11.2023 у справі №916/1174/22.

За клопотанням позивача за вх. № 754/26, ухвалою суду від 21.01.2026 поновлено провадження у справі №925/898/22, призначено підготовче засідання у справі на 17.02.2026.

Представник позивача подав суду 21.01.2026 заяву про зміну предмета позову (вх. №1415/26, т.2 а.с. 73-80), в якій враховуючи правові позиції Великої Палати Верховного Суду викладену у постановах від 18.09.2024 у справі № 914/1785/22, від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 заявив про відмову від позовних вимог до Державного реєстратора Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича, з метою відновлення порушеного права позивача просив вважати позовними вимогами у даній справі наступні:

скасувати державну реєстрацію права власності за ТОВ "Еліт Партнер Юг" на нежитлове приміщення загальною площею 142,8 кв. м., яке складається з офісного приміщення літ. А, навісу літ. Б, замощення літ. І, та розташоване по вул. Сумгаїтська, 12/2 у м. Черкаси, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2001605571101 із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи;

зобов`язати ТОВ "Еліт Партнер Юг" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом демонтажу (знесення самочинно збудованих споруд (нежитлових приміщень) загальною площею 142,8 кв. м., яке складається з офісного приміщення літ. А, навісу літ. Б, замощення літ. І, та розташоване по вул. Сумгаїтська, 12/2 у м. Черкаси, що належить Черкаській міській раді на праві комунальної власності;

здійснити розподіл судових витрат.

Ухвалою суду від 17.02.2026 підготовче засідання справі відкладено на 10.03.2026.

Відповідач-2 в особі представника подав, через систему «Електронний суд», 09.03.2026:

клопотання про поновлення строку на подання відзиву на заяву позивача про зміну предмета позову (вх. № 3833/26, т.2 а.с. 106-108), в якому вказав на обґрунтованості пропуску строку на його подачу;

відзиву на заяву позивача про зміну предмета позову (вх. № 3838/26, т.2 а.с. 123-130) в якому повідомив, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів – ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за змістом відзиву вказав на необґрунтованість оновлених вимог, просив відмовити у задоволенні вимог позивача;

клопотання про поновлення строку на подання клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 3842/26, т.2 а.с. 137-139);

клопотання (вх. № 3836/26, т.2 а.с. 113-116), в якому просив зупинити провадження у даній справі до залучення правонаступників третьої особи ОСОБА_1 також просив витребувати в Першій черкаській державній нотаріальній конторі інформацію щодо відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_1 11.02.2024.

клопотання про приєднання письмового доказу до матеріалів справи (вх. № 3893/26, т.2 а.с. 144-145).

Ухвалою суду в протоколі судового засідання від 10.03.2026 прийнято до провадження заяву позивача про зміну предмета позову (вх. №1415/26 від 28.01.2026), прийнято відмову позивача від позовних вимог до Державного реєстратора Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича, закрито провадження у справі до відповідача-1; поновлено відповідачу строк на подачу відзиву на заяву про зміну предмета позову(за вх. № 3833/26), долучено подані відповідачем (за вх. № 3893/26) докази, оголошено перерву до 26.03.2026, в якому відмовлено в задоволенні клопотань відповідача про поновлення строку на подання клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 3842/26), про витребування доказів (вх. № 3836/26), оголошено перерву до 13.05.2026.

Представник позивача подав, через систему «Електронний суд», 13.03.2026 відповідь на відзив(вх. № 4261/26, т.2 а.с. 165-168), в якій заперечив твердження відповідача, викладені у відзиві на уточнену позовну заяву, просив повністю задовольнити оновлені позовні вимоги.

Також ухвалою суду в протоколі судового засідання від 13.05.2026, за участі представників позивача та відповідача, закрито підготовче провадження у справі №925/898/22, призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 03.06.2026.

Ухвалою суду від 03.06.2026, за клопотанням відповідача, відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 16.06.2026.

В судових засіданнях 16.06.2026, 30.06.2026 представник позивача уточнений позов з підстав, викладених у позовній заяві, підтримав і просив задовольнити повністю, представник відповідача позов не визнав і просив суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у відзиві на позов. Суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, оголосив дату та час оголошення його вступної та резолютивної частин – 07.07.2026.

Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України 07.07.2026 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, третьої особи на стороні позивача, відповідача-1, дослідивши подані ними заяви по суті справи, наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

Із пояснень представників позивача і відповідача, поданих ними письмових доказів на підтримання позову і заперечень проти нього вбачаються такі обставини.

24.12.2020 позивач – Черкаська міська рада, як власник земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:05:025:0101, цільове призначення – для будівництва та обслуговування будівель торгівлі , що знаходиться по вул. Сумгаїтська, 12/2 у м. Черкаси на підставі Закону України №5245-17 від 06.09.2012 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», отримав заяву відповідача - ТОВ "Еліт Партнер Юг" з проханням надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0200 га за адресою: вул. Сумгаїтська, 12/2 під громадський будинок (офісне приміщення) з метою оренди на 10 років(т.1 а.с. 18).

Рішенням Черкаської міської ради № 10-64 від 30.09.2021 надано дозвіл відповідачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0250 га в оренду по вул. Сумгаїтська, 12/2 під офісні приміщення. (т.1 а.с. 19).

11.02.2022 відповідач звернувся до позивача з клопотанням, в якому просив затвердити документацію із землеустрою та передати в оренду земельну ділянку розміром 0,0250 га з кадастровим номером 7110136700:05:025:0101 розташовану у м. Черкаси по вул. Сумгаїтській, 12/2.

За результатами розгляду клопотань відповідача позивач з`ясував, що нерухоме майно розташоване у м. Черкаси по вул. Сумгаїтській, 12/2 зареєстровано незаконно оскільки:

25.11.2003 між Фірмою «Юсла» в особі директора ОСОБА_2 , як покупцем, та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 від імені ОСОБА_6 , як продавцем укладено договір купівлі-продажу металевої конструкції торгового павільйону (т.1 а.с. 28), п.1 якого продавець зобов`язався передати покупцю належну йому на праві власності металеву конструкцію торгового павільйону, площею 25,0 кв.м., що розташована в м. Черкаси по вул. Сумгаїтській, біля ринку у Південно-Західному районі, на зупинці громадського транспорту «Палац Молоді» на земельній ділянці площею 0,25 кв.м., яка передана продавцю в тимчасове користування на умовах оренди згідно з договором від 11.07.2002 за № 14229, укладеним між Кузнєцовим Є.М. та Виконавчим комітетом Черкаської міської ради;

07.12.2005 між Фірмою «Юсла», як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу металевої конструкції торгового павільйону (т.1 а.с. 23), п.1 якого продавець продав, а покупець купив належну на праві власності металеву конструкцію торгового павільйону, площею 25,0 кв.м., що розташована в м. Черкаси по вул. Сумгаїтській, біля ринку у Південно-Західному районі, на зупинці громадського транспорту «Палац Молоді» на земельній ділянці площею 0,25 кв.м., яка передана продавцю в тимчасове користування на умовах оренди згідно з договором від 23.05.2001 за № 2484, укладеним між Фірмою «Юсла» та Виконавчим комітетом Черкаської міської ради. Договір посвідчено приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Велікановим А.І. та зареєстрованим за № 13438;

01.07.2008 між Фірмою «Юсла» та приватним підприємцем Баталовим Ю.В. укладено договір передачі металевої конструкції (т.1 а.с. 29) за умовами якого Фірма «Юсла» в особі зам. директора Баталова О.Ю. передала приватному підприємцю Баталову Ю.В. металеву конструкцію торгового павільйону площею 0,25 кв.м., що розташована в м. Черкаси по вул. Сумгаїтській, біля ринку у Південно-Західному районі, на зупинці громадського транспорту «Палац Молоді» на земельній ділянці площею 0,25 кв.м., яка надана фірмі в тимчасове користування на умовах оренди згідно договору від 11.07.2002 за № 14229, укладений між Кузнєцовим Є.М. та Виконавчим комітетом Черкаської міської ради строком на 5 років до 11.07.2007 (т.1.с. 24-27);

29.08.2005 між позивачем – Черкаською міською радою, як землевласником, та приватним підприємцем Баталовим Ю.В., як землекористувачем, укладено угоду про відшкодування власнику землі заподіяних збитків (т.1 а.с. 33). Пунктами 1,2 якого визначено, що землекористувач з 01.07.2005 використовує земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 з порушенням вимог ст. 125, ст. 206 ЗК України, чим завдає збитків землевласнику тому протягом місяця відшкодовує кошти в розмірі 45 грн на вказаний рахунок за період з 01.07.2005 по 01.08.2005 та зобов`язується щомісячно відшкодовувати збитки у погодженому розмірі. Угода зареєстрована в управлінні земельних ресурсів та землеустрою Виконавчого комітету Черкаської міської ради 29.08.2005 за № 26;

13.10.2009 рішенням Черкаської міської ради №5-145 відмовлено приватному підприємцю Баталову Ю.В. у затвердженні матеріалів вибору земельної ділянки для добудови до існуючого торгового павільйону та розташування літнього майданчика по вул. Сумгаїтській у комплексі із зупинкою громадського транспорту «Ринок» (т. 1 а.с. 30);

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.01.2010 у справі №2а-2344-09 задоволено позов ОСОБА_2 до Черкаської міської ради, визнано незаконним та скасовано рішення Черкаської міської ради від 13.09.2009, зобов`язано Черкаську міську раду на черговому засіданні повторно розглянути проект рішення «Про затвердження вибору земельної ділянки для добудови до існуючого торгового павільйону та розташування літнього майданчика по вул. Сумгаїтській у комплексі із зупинкою громадського транспорту «Ринок» та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки». Вказаним судовим рішенням встановлено факт користуваання ОСОБА_2 земельною ділянкою по АДРЕСА_2 під розташування торгівельних павільйонів;

26.12.2014, на підставі заяви ФОП Баталова Ю.В. від 05.11.2014 за вх. № 13404-01-25 (т.1 а.с. 34), між Черкаською міською радою, як землевласником, та приватним підприємцем Баталовим Ю.В., як землекористувачем, укладено зміни до угоди про відшкодування власнику землі заподіяних збитків (т.1 а.с. 35) за якою землекористувач погодився, що він з 01.07.2005 використовує земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 з порушенням вимог ст. 125, ст. 206 ЗК України тому зобов`язався сплачувати плату за користування земельною ділянкою у погоджених розмірах;

15.09.2016 ОСОБА_2 звернувся до Управління планування та архітектури департаменту містобудування із заявою (т.1 а.с. 36), в якій просив визначити відповідність намірів розміщення тимчасової споруди комплексній схемі та державним будівельним нормам за адресою: м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, зупинка «Ринок». Тимчасові споруди – це 3 (три) зблоковані торгові павільйони для продажу продуктів харчування площею 30кв.м. кожен;

20.10.2016 рішенням Виконавчого комітету Черкаської міської ради № 1375 (т.1 а.с. 37) відмовлено ФОП Баталову Ю.В. у погодженні заяви від 15.09.2016 щодо розміщення трьох тимчасових споруд по вул. Сумгаїтській у комплексі із зупинкою громадського транспорту «Ринок». Додатком до рішення № 1375 є лист про відмову щодо реалізації намірів розміщення ТС ФОП Баталову Ю.В. із зазначенням підстав підмови (т.1 а.с. 38);

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер про що зазначено у свідоцтві про право на спадщину законом від 31.01.2020 зареєстрованого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Віріч І.П. в реєстрі за № 68; спадкоємцем є син ОСОБА_1 (т.1 а.с. 42). Предметом спадщини є громадський будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 площею 142,8 кв.м., який складається з офісних приміщень А, навіс, Б, замощення І, який належав померлому на підставі актуальних даних з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2001605571101. Номер запису про право власності 34929346 (т.1 а.с. 42);

із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 305934667 від 27.07.2022 (т. 1 а.с. 39-41) вбачається в актуальній інформації про об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 2001605571101 - нежитлові приміщення загальною площею 142,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (офісні приміщення А, навіс, Б, замощення І) наявний запис про право власності № 34929346 вчинений 28.12.2019 державним реєстратором Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопою Б.А. про реєстрацію права власності на вказане майно за ОСОБА_2 на підставі технічного паспорта серії ЧР-02-18 від 01.02.2018 виданого ФОП Різник О.П.; також наявний запис про право власності № 35282703 вчинений 31.01.2020 приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Віріч І.П. про реєстрацію права власності на вказане майно за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про спадщину №68 виданий 31.01.2020;

12.03.2020 загальними зборами засновників ТОВ "Еліт Партнер Юг" прийнято рішення, які оформлені протоколом №1-2020, зокрема, про створення ТОВ "Еліт Партнер Юг", затвердження статутного капіталу товариства у розмірі 1000 грн , номінальні частки 4-х засновників у розмірі 250 грн кожен, порядок внесення засновниками своїх вкладів в Статутний капітал товариства, яким засновник-1 – ОСОБА_1 вносить (передає у власність товариства) майно, яке повинно бути внесене ним до 31.03.2020 включно, а саме: об`єкт нерухомого майна: громадський будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 площею 142,8 кв.м., який складається з офісних приміщень А, навіс, Б, замощення І; інформація про об`єкт нерухомості - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2001605571101. Номер запису про право власності 34929346, дата і час реєстрації 28.12.2019, власник ОСОБА_1 (т.1 а.с. 43-45);

29.05.2020 державним реєстратором Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопою Б.А. внесено запис про право власності № 36671398 про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 площею 142,8 кв.м., який складається з офісних приміщень А, навіс, Б, замощення І; інформація про об`єкт нерухомості - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2001605571101 за ТОВ "Еліт Партнер Юг" на підставі проколу загальних зборів засновників №1-2020 від 12.03.2020, свідоцтва про спадщину №68 від 31.01.2020 виданого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Віріч І.П.

Позивач наголошує про порушення прав територіальної громади на користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій розміщено спірний об`єкт, право власності на який зареєстровано з порушенням вимог законодавства оскільки первинна державна реєстрація права власності на нежитлові приміщення загальною площею 142,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 проведена безпідставно за відсутності даних про наявність там зареєстрованого нерухомого майна про що вказано в довідці КП «Черкаське об`єднане бюро технічної інвентаризації» №421 від 09.08.2022 (т.1 а.с. 47), відсутності документів про містобудівних умов та обмежень, будівельного паспорту на забудову земельної ділянки, прийняття об`єкта в експлуатацію; відсутності даних про присвоєння адреси об`єкту; тому спірний об`єкт - торгові павільйони фактично є тимчасовою спорудою, а не об`єктом нерухомості. Крім того, реєстрація права власності на спірне приміщення відбулося 28.12.2019 за померлою 16.03.2018 особою ОСОБА_2 , що є порушенням стст.18, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», положень Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Подальше успадкування 31.01.2020 ОСОБА_1 спірного майна та передача його 12.03.2020 до Статутного капіталу відповідача не спростовує факт незаконної реєстрації права власності на майно за ОСОБА_2 тому позивач просить скасувати державну реєстрацію права власності за ТОВ "Еліт Партнер Юг" на нежитлове приміщення загальною площею 142,8 кв. м., яке складається з офісного приміщення літ. А, навісу літ. Б, замощення літ. І, та розташоване по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2001605571101 із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи та зобов`язати ТОВ "Еліт Партнер Юг" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом демонтажу (знесення самочинно збудованих споруд (нежитлових приміщень) загальною площею 142,8 кв. м., яке складається з офісного приміщення літ. А, навісу літ. Б, замощення літ. І, та розташоване по АДРЕСА_1 , що належить Черкаській міській раді на праві комунальної власності, що і складає предмет даного позову.

Відповідач на підтвердження заперечень проти позову вказав, що позивачем безпідставно визначено ОСОБА_1 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а не відповідачем та фактичного власника спірного майна, зауважив, що знесення самочинного об`єкта нерухомості є крайньою мірою впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством заходи з метою усунення порушень та неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови (постанова КГС ВС від 22.05.2024 у справі №922/436/22 ), за наявності наміру відповідача користуватись земельною ділянкою, розробленої ним проектної документації, попереднього рішення позивача №3224-9-з від 27.06.2023 «Про надання ТОВ «Еліт Партнер Юг» земельної ділянки в оренду по вул. Сумгаїтській, 12/2» (т.2 а.с. 132 на звороті), просив відмовити у задоволенні позову.

Спірні правовідносини у цій справі виникли фактично щодо незаконної реєстрації права власності на об`єкт, що розміщений на землі комунальної власності.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, п.п. 3, 4, 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Нормами Цивільного кодексу України встановлено, що:

об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага (ч. 1 ст. 177);

до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 181);

право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч.ч. 1, 2, 4 ст. 182);

право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.ч. 1, 2 ст. 328);

права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст. 334);

право власності припиняється з підстав, визначених ст. 346 ЦК України, зокрема у випадках, встановлених законом;

держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (п.п. 1, 2 ст. 386);

власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ч. 1 ст. 392).

Частиною 2 ст. 328 ЦК України встановлена презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (тут і далі застосовується редакція закону, чинна на момент державної реєстрації спірного права) встановлено, що:

державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 2);

речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення (п. 1 ч. 3 ст. 3);

державній реєстрації прав підлягають: право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на майбутній об`єкт нерухомості (п. 1 ч. 1 ст. 4);

у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону. Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії (ч.ч.1, 2, 4 ст. 5);

державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення(п. 2 ч. 3 ст. 10);

державний реєстр прав складається з розділів, спеціального розділу, бази даних заяв та реєстраційних справ в електронній формі. Невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек. На кожний об`єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна (ч.ч. 1, 2 ст. 13);

у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (п.п.1, 3,4 ч. 1 ст. 24);

перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав (ч.2 ст. 18);

підстави для відмови в державній реєстрації прав: подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 24);

за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону) (абз. 1 ч. 1, абз. 1-4 ч. 3 ст. 26);

державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно (п.п. 9, 14 ч. 1 ст. 27).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок № 1127).

Відповідно до пунктів 43, 45 Порядку № 1127 (пункти 43, 45 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.11.2016 р. N 806, у редакції чинній на момент проведення спірної державної реєстрації права власності майна за ОСОБА_2 ):

для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р. та розташовані на території сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених пунктом 42 цього Порядку, можуть бути подані:1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з погосподарської книги; 2) виписка з погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;

для державної реєстрації права власності у зв`язку із зміною суб`єкта такого права в результаті реконструкції об`єкта нерухомого майна, у тому числі в результаті переведення об`єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки подаються:1) документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);2) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; 3) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, реконструкція якого здійснювалась у результаті спільної діяльності).

Отже, Порядок № 1127 наводив чіткий перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна такого об`єкта. Порядок № 1127 передбачав, що документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування, документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта і технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна входять до переліку документів, необхідних для подання державному реєстратору.

Частина 2 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону. Частина 1 статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» дає визначення поняття «будівництво». Будівництво об`єкта архітектури, будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено:

у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: будівництво - нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об`єкта будівництва (п. 1 ч. 1 ст. 1 у редакції Закону України від 17.10.2019 р. N 199-IX);

не підлягають обов`язковій експертизі проекти будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (ч. 3 ст. 29);

проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм і правил та затверджується замовником. До проектної документації на будівництво об`єктів, що підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", додаються результати оцінки впливу на довкілля (абз. 1, 4 ч. 1 ст. 31);

обов`язковій експертизі підлягають проекти будівництва об`єктів, які: 1) за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, - щодо додержання нормативів з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, інженерно-технічних заходів цивільного захисту, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, перевезення небезпечних вантажів, міцності, надійності, довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо додержання нормативів з питань створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення (п. 1 ч. 4 ст. 31);

клас наслідків (відповідальності) будівель і споруд (далі - клас наслідків) - це характеристика рівня можливої небезпеки для здоров`я і життя людей, які постійно або періодично перебуватимуть на об`єкті або які знаходитимуться зовні такого об`єкта, матеріальних збитків чи соціальних втрат, пов`язаних із припиненням експлуатації або з втратою цілісності об`єкта. Клас наслідків визначається відповідно до вимог будівельних норм і правил, затверджених згідно із законодавством (ч.ч. 1, 2 ст. 32);

замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля". Контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю. Виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом (п.п. 1, 3 ч. 1, ч.ч. 5, 7 ст. 34);

прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Рішення про відмову у видачі сертифіката може бути розглянуто у порядку нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (без права видачі сертифіката), або оскаржено до суду. Експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється (абз. 1 ч. 1, абз. 1 ч. 2, ч. 5, абз. 3 ч. 7, ч. 8 ст. 39).

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що:

місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (ч. 1 ст. 2);

сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч. 1 ст. 10);

відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом (ч. 1 ст. 18);

орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 181);

територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч. 1, 2, 5 ст. 60).

З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вбачає, що ОСОБА_2 згідно укладених договорів купівлі-продажу від 25.11.2003, 07.12.2005, 01.07.2008 став власником трьох металевих конструкцій торгівельних павільйонів площею 25,0 кв.м., кожен, що розташовані в м. Черкаси по вул. Сумгаїтській, біля ринку у Південно-Західному районі, на зупинці громадського транспорту «Палац Молоді» на земельних ділянках площею 0,25 кв.м. кожна, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:05:025:0101, цільове призначення – для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, власник – Черкаська міська рада.

Тимчасове користування земельними ділянками здійснювалось на підставі договорів оренди від 23.05.2001 № 2484та від 11.07.2002 № 14229 укладених між Виконавчим комітетом Черкаської міської ради та попередніх власників металевих конструкцій торгівельного павільйону, а в подальшому укладеним 29.08.2005 ОСОБА_2 з Черкаською міською радою договором про відшкодування власнику землі заподіяних збитків №26, з урахуванням внесених 26.12.2014 додатковою угодою до договору про відшкодування власнику землі заподіяних збитків №26, змін.

За відсутності погодження позивача 13.10.2009 у затвердженні ОСОБА_2 матеріалів вибору земельної ділянки для добудови до існуючого торгового павільйону та розташування літнього майданчика по вул. Сумгаїтській у комплексі із зупинкою громадського транспорту «Ринок», 20.10.2016 звернення ОСОБА_2 від 15.09.2016 про визначення відповідності намірів розміщення тимчасової споруди комплексній схемі та державним будівельним нормам за адресою: АДРЕСА_3 , а саме трьох зблокованих торгових павільйонів для продажу продуктів харчування, відсутності документів про містобудівних умов та обмежень, будівельного паспорту на забудову земельної ділянки, прийняття об`єкта в експлуатацію; відсутності даних про присвоєння адреси об`єкту; смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 фактичного власника торгових павільйонів ОСОБА_2 – 28.12.2019 в актуальній інформації про об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 2001605571101 - нежитлові приміщення загальною площею 142,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (офісні приміщення А, навіс, Б, замощення внесено державним реєстратором Виконавчого комітету Мошнівсмької сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопою Б.А. запис про право власності № 34929346, а саме - реєстрацію права власності на вказане майно за ОСОБА_2 на підставі технічного паспорта серії ЧР-02-18 від 01.02.2018 виданого ФОП Різник О.П.

Суд зауважує, що відповідно до частин першої та четвертої статті 5 Закону № 1952-IV у Державному реєстрі реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі. Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Виходячи зі змісту частини першої статті 376 ЦК України об`єкт нерухомого майна вважається самочинним будівництвом, якщо він збудований або будується: 1) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту; 3) з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Наявність хоча б однієї з наведених ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, охоплює ситуації, коли особа отримала у встановленому порядку земельну ділянку для забудови, але порушує мету використання такої земельної ділянки, а також коли особа здійснює будівництво, не маючи юридичних прав на земельну ділянку.

Мова може йти про самовільне зайняття земельної ділянки, що є правопорушенням відповідно до статті 211 ЗК України. Самовільним зайняттям земельної ділянки є активні протиправні дії особи, спрямовані на фактичне заволодіння чи/та використання земельної ділянки або її частини за відсутності рішення уповноваженого органу чи волевиявлення власника про її відчуження чи надання в користування.

Відсутність в особи прав на земельну ділянку за загальним правилом унеможливлює отримання такою особою документів, необхідних для виконання будівельних робіт, оскільки, як зазначалося вище, право на забудову земельної ділянки належить власнику або особі, яка має відповідні речові права на земельну ділянку.

Отже, якщо об`єкт будується або збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, це є самостійною та достатньою підставою для кваліфікації його судом об`єктом самочинного будівництва.

У разі здійснення будівництва на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, найбільшого порушення зазнає право власника користуватись земельною ділянкою, яке слід розглядати як юридично гарантовану правовими нормами можливість власника самостійно господарювати на земельній ділянці, використовувати її корисні властивості для задоволення власних соціальних, економічних, духовних та інших потреб, тобто можливість її господарської експлуатації та, як наслідок, отримання доходу від неї.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що їй не належить, своїми протиправними діями позбавляє власника можливості належним чином вільно користуватися земельною ділянкою.

У разі самочинного будівництва особа своїми діями також створює й інші перешкоди власнику. Йдеться, зокрема, про порушення права розпорядження земельною ділянкою, яке належить лише її власнику і полягає у юридично забезпеченій можливості визначати юридичну або фактичну долю земельної ділянки, тобто можливість вчиняти різні дії із земельною ділянкою, у тому числі й щодо її відчуження іншим особам.

У статті 90 ЗК України наведено детальний перелік прав власників земельних ділянок, зокрема, продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність; самостійно господарювати на землі; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди тощо. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відносини власника земельної ділянки із особою, яка вчинила самочинне будівництво на його земельній ділянці, регулюються частинами четвертою - шостою статті 376 ЦК України. Такі відносини, як і будь-які інші відносини власності, є абсолютними, в яких праву власника кореспондує обов`язок усіх і кожного утримуватися від будь-яких посягань на це право.

Основу такої правової охорони утворює принцип єдності земельної ділянки й будівель та споруд, розташованих на ній, основною ідеєю якого є унеможливлення виникнення ситуацій, у яких будівля й земельна ділянка стають об`єктами конкуруючих прав та інтересів різних суб`єктів. Законодавче визначення правових наслідків самочинного будівництва ґрунтується на пріоритетності захисту прав власника земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що стаття 376 ЦК України розташована у главі 27 «Право власності на землю (земельну ділянку)», тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на земельну ділянку.

Особливістю об`єктів самочинного будівництва є те, що відповідно до частини другої статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Самочинне будівництво як майно має визначений правилами статті 376 ЦК України спеціальний правовий режим, елементом якого є умови та порядок визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а також наслідки відмови у такому визнанні. Цей механізм ґрунтується на судовому порядку вирішення питань, пов`язаних як із рішенням про визнання права власності, так і з наслідками цього рішення та захистом осіб, права яких порушено самочинним будівництвом.

Самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, є порушенням прав власника відповідної земельної ділянки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2025 у справі №908/2388/21).

Нежитлове приміщення загальною площею 142,8 кв.м. за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, буд 12/2 зведене Баталовим Ю.В. є тимчасовою спорудою без погодження позивача тому є самочинним будівництвом. Факт реєстрації 28.12.2019 неіснуючих майнових прав на об`єкти, які не є нерухомим майном не вказує про приналежність їх такому за відсутності надання реєстратору необхідних документів крім технічного паспорта серії ЧР-02-18 від 01.02.2018 виданого ФОП Різник О.П. та реєстрації на особу, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Верховний Суд у постанові від 02.06.2022 у справі № 910/14524/19 виснував, що особа, яка використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд за власний кошт. Оскільки відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Належними вимогами, які може заявити особа – власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).

З огляду на наведене суд погоджується з твердженням позивача, що спірне майно загальною площею 142,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, оскільки рішення про надання земельної ділянки для її розміщення Позивачем не приймалося, будь-яких дозвільних документів на її будівництво компетентні органи не видавали.

Оскільки позивач, як власник земельної ділянки, не надавав згоди на визнання права власності на самочинно збудований об`єкт по АДРЕСА_1 , тому задоволення позовних вимог щодо зобов`язання його знести узгоджується із наведеними положеннями Земельного кодексу України та приписами частини четвертої статті 376 Цивільного кодексу України.

Суд наголошує, враховуючи те, що даним судовим рішенням не визнаються речові права ОСОБА_2 на таке нерухоме майно у зв`язку із неіснуванням майна саме в якості об`єкта нерухомого майна, то при виконанні даного рішення не проводиться державна реєстрація набуття попереднього права власності на такий неіснуючий об`єкт нерухомого майна. Подальше успадкування 31.01.2020 ОСОБА_1 спірного майна та передача його 12.03.2020 до Статутного капіталу відповідача ТОВ "Еліт Партнер Юг" не спростовує факт незаконної реєстрації права власності на майно за ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, суд вимогу позивач про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинно збудованих споруд (нежитлових приміщень) загальною площею 142,8 кв.м, які складаються з офісного приміщення літ. А, навісу літ. Б, замощення літ. І, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2001605571101, що розташовані на земельній ділянці по вул. Сумгаїтська, 12/2 в м. Черкаси визнає обґрунтованою та задовольняє.

Щодо вимоги позивача про скасування державної реєстрації права власності за відповідачем на спірні нежитлові приміщення суд зазначає наступне.

У постанові від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Реєстру.

До інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, застосування норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності. Самостійного значення для виникнення права власності факт державної реєстрації не має.

При цьому термін «визнання», який вживається в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та нормах статті 376 ЦК України, має різне змістовне значення. В контексті регулювання відносин, пов`язаних із самочинним будівництвом, термін «визнання» має чітко визначений зміст - визнання судом права власності на нерухоме майно, збудоване на земельній ділянці за тією чи іншою особою. Самою по собі реєстраційною дією передбачений статтею 376 ЦК України судовий порядок не може бути підмінений.

Системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, а державна реєстрація визначає лише момент, з якого право власності може виникнути за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

У постанові від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (пункт 123).

Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.

Повноцінне здійснення прав на нерухоме майно неможливе без державної реєстрації з огляду на те, що вона є завершальним етапом набуття повного обсягу речових прав. Однак сама по собі державна реєстрація речових прав не захищає учасників цивільних відносин від порушень права власності та інших речових прав.

Як слідує із змісту частини третьої статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво, не може звертатись за підтвердженням належного їй права власності або вимагати визнання належного їй права в іншому, позасудовому порядку.

Способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.

Частинами третьою - п`ятою статті 376 ЦК України, відповідно, встановлено таке. Право власності на самочинно збудоване майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Визнання права власності в порядку частини третьої або п`ятої статті 376 ЦК України призводить до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна - або особі, яка здійснила самочинне будівництво, надається земельна ділянка у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно як обов`язкова умова для визнання права власності на таке майно (частина третя статті 376 ЦК України); або право власності на самочинно збудоване нерухоме майно визнається за особою - власником земельної ділянки (частина п`ята статті 376 ЦК України).

При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, норм частини четвертої цієї статті (пункти 6.31-6.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13; пункти 53-56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц; пункт 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстроване за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності (пункт 154 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справi № 916/1174/22).

Таким чином, усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої у спорах про знесення об`єкта самочинного будівництва заявлені позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора є неналежними та такими, що не спрямовані на реальний захист прав та інтересів позивача, тому з урахуванням практики Великої Палати Верховного Суду у задоволені даної вимоги позивача про скасування державної реєстрації права власності за відповідачем на спірні нежитлові приміщення суд відмовляє.

Твердження відповідача про неналежність визначеної позивачем особи відповідача, суд ураховує, правову позицію Верховного Суду у питанні визначення належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об`єкта самочинного будівництва не забудовника, а саме останнього набувача такого об`єкта, який зареєстрував за собою право власності на самочинне будівництво (див. постанови від 02.06.2021 у справі № 509/11/17, від 30.09.2022 у справі № 201/2471/20, від 15.03.2023 у справі № 205/213/22, від 05.04.2023 у справі № 199/6251/18, від 31.05.2023 у справі № 201/4483/20).

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Частиною четвертою статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Згідно зі статтею 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-р(II)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori); "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali)" "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Згідно з частиною першою статті 3 Земельного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2002, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 9 Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004, передбачено, що положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Визначаючи співвідношення між загальною та спеціальною нормою, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19).

Таким чином, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду спеціальна норма не суперечить загальній нормі та не скасовує її, а лише встановлює певні винятки із загальної норми. Тому спеціальна норма застосовується лише до тих відносин, щодо яких вона встановлює спеціальне правило (відмінне від загального). В решті, тобто у відносинах, які не охоплені спеціальною нормою, підлягає застосуванню загальна норма.

Отже, виходячи з наведеного вище співвідношення загальних і спеціальних норм, Верховний Суд наголошує, що в силу вимог частини першої статті 3 Земельного кодексу України в спірних земельних правовідносинах у співвідношенні із загальним законом (частина четверта статті 376 Цивільного кодексу України) спеціальним законом є Земельного кодексу України, імперативна норма частини другої статті 212 якого підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин, пов`язаних із встановленням суб`єктного складу осіб, зобов`язаних повернути власнику самовільно зайняті земельні ділянки, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, а в іншій частині, не врегульованій Земельного кодексу України, можуть застосовуватися норми Цивільного кодексу України, зокрема, статті 376 цього Кодексу.

Відповідач - ТОВ «Еліт Партнер Юг» згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що не заперечено останнім, з 29.05.2020 є власником спірного нежитлового приміщення, що знаходиться в м. Черкаси, вул Сумгаїтська, буд.12/2 площею 142,8 кв.м., який складається з офісних приміщень А, навіс, Б, замощення І; інформація про об`єкт нерухомості - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2001605571101, тому є належним відповідачем у даному спорі.

Інші твердження відповідача, викладені у відзивах на позовну заяву, щодо безпідставності заявлених позовних вимог суд оцінює критично, враховуючи вищевикладені обставини, наявні у справі докази, норми діючого законодавства України, правові висновки Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду тому вказані доводи відповідача з наведених ним підстав суд визнає необґрунтованими і відхиляє.

Відповідно до частин 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів в Україні», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частин 1, 4 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 у постанові від 30.01.2019 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства суд вважає позов обґрунтованим і доказаним, таким що підлягає задоволенню частково.

Доводи відповідача, приведені ним в обґрунтування заперечень проти позову, господарський суд відхиляє через їх невідповідність встановленим фактичним обставинам справи та вказаним вище нормам чинного законодавства.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати пропорційно задоволеним вимогам - у розмірі 3328 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт Партнер Юг», ідентифікаційний код юридичної особи 43632822, місцезнаходження: 19643, Черкаська область, Черкаський район, с. Худяки, вул. Дніпрова, буд. 7 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованих споруд (нежитлових приміщень) загальною площею 142,8 кв.м, які складаються з офісного приміщення літ. А, навісу літ. Б, замощення літ. І, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2001605571101, що розташовані на земельній ділянці по вул. Сумгаїтська, 12/2 в м. Черкаси.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Партнер Юг», ідентифікаційний код юридичної особи 43632822, місцезнаходження: 19643, Черкаська область, Черкаський район, с. Худяки, вул. Дніпрова, буд. 7 на користь Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 38715770, місцезнаходження: 18001, м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, буд. 36 судові витрати в сумі 3328 грн.

У задоволенні позову в частині вимог про скасування державної реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліт Партнер Юг» на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 2001605571101, що складається з нежитлових приміщень офісного приміщення літ. А, навісу літ. Б, замощення літ. І загальною площею 142,8 кв.м, розташованого на земельній ділянці по вул. Сумгаїтська, 12/2 в м. Черкаси, із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи, і про стягнення 2684 грн. судових витрат - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.10.2026.

Суддя В.М. Грачов