Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №922/95/26 — Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/95/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Мужичук Ю.Ю.

за участі секретаря судового засідання Крамарової Н.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

доПриватного акціонерного товариства "Харківенергозбут"

про стягнення коштів

за участю представників:

позивача:Гур`янов С.Б.;

відповідача:Шемаєв В.В.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" через систему "Електронний суд" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" в якій просить суд стягнути:

- суму заборгованості за послуги з передачі електричної енергії у розмірі 458 847 139,16 грн;

- 3 % річних у розмірі 2 509 335,99 грн;

- інфляційні втрати у розмірі 521 718,96 грн;

- витрати по сплаті судового збору у розмірі 931 840,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем погоджених умов Договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024р. № 0099-02024-ПП, а саме - допущено прострочення оплати з наданих послуг за період з вересня 2025 року по листопад 2025 року, у зв`язку з чим виникла заборгованість, нараховано 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 04.03.2026 о 11:30.

17.02.2026 відповідач до суду надав відзив на позовну заяву (вх.№3984) в якому посилається на те, що визначені позивачем у актах приймання-передачі послуг обсяги переданої електричної енергії не відповідають фактичним даним комерційного обліку та сформовані без урахування сертифікованих даних адміністратора комерційного обліку, що прямо суперечить вимогам Кодексу системи передачі та Кодексу комерційного обліку електричної енергії. На підтвердження цього відповідач зазначає про наявність розбіжностей між обсягами, визначеними позивачем, та даними, отриманими від операторів систем розподілу, а також про подальше коригування таких обсягів шляхом складання актів коригування, що свідчить про попередню недостовірність первинних актів. Крім того, відповідач вказує, що позивачем до складу обсягів послуг безпідставно включено обсяги передачі електричної енергії споживачам, які перебувають у договірних відносинах безпосередньо з оператором системи передачі та здійснюють оплату напряму, що призводить до подвійного нарахування вартості послуг та, як наслідок, до штучного збільшення розміру заявленої заборгованості. Також відповідач наголошує, що надані позивачем акти приймання-передачі послуг не відображають фактичний обсяг наданих послуг, оскільки містять віртуальні, документально непідтверджені обсяги, та підлягають подальшому коригуванню на підставі сертифікованих даних комерційного обліку. При цьому відповідач вказує, що коригування обсягів та вартості наданих послуг здійснюється за наступними версіями даних комерційного обліку, які надаються адміністратором комерційного обліку, у зв`язку з чим первинні акти приймання-передачі послуг не можуть вважатися остаточними та достовірними. Окремо відповідач заперечує проти правильності нарахування 3% річних та інфляційних втрат, зазначаючи, що момент виникнення прострочення визначено позивачем неправильно, оскільки відповідно до умов договору остаточний розрахунок за послуги здійснюється до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, а у разі коригування — після отримання відповідних актів коригування. У зв`язку з цим відповідач вважає, що перебіг прострочення та, відповідно, нарахування 3% річних і інфляційних втрат може розпочинатися не раніше ніж підтверджена належними та допустимими доказами дата отримання акта коригування за відповідний розрахунковий місяць, які відображають достовірний обсяг переданої електричної енергії.

24.02.2026 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх.№4572), в якій зазначає, що заперечення відповідача щодо недостовірності актів приймання-передачі послуг та визначення фактичних обсягів переданої електричної енергії є безпідставними та ґрунтуються на довільному тлумаченні норм законодавства і умов договору, оскільки обсяги наданих послуг визначаються відповідно до встановленої нормативної процедури та підтверджуються належними первинними документами, що містяться в матеріалах справи. При цьому позивач звертає увагу, що сам факт наявності спору щодо даних комерційного обліку або їх подальшого коригування не впливає на обов`язок відповідача здійснювати розрахунки на підставі наявних даних, оскільки відповідно до положень Кодексу комерційного обліку електричної енергії спірні дані підлягають використанню в розрахунках до моменту вирішення спору по суті. Також заперечує доводи відповідача щодо визначення моменту виникнення прострочення після отримання актів коригування та зазначає, що такі твердження зроблені внаслідок перекручення та свавільного тлумачення норм діючого законодавства та сталої практики Верховного Суду.

02.03.2026 відповідач подав до суду Заперечення (на відповідь на відзив) (вх.№4974), в яких вказує, що наведені у відповіді на відзив доводи позивача щодо визначення обсягів переданої електричної енергії базуються на неправильному застосуванні норм законодавства, зокрема посилання позивача на Закон України «Про електроенергетику» є помилковим, оскільки вказаний закон втратив чинність у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про ринок електричної енергії». Крім того, відповідач заперечує твердження позивача про використання виключно сертифікованих даних комерційного обліку та зазначає, що на практиці такі дані підлягають подальшому коригуванню, що підтверджується наявністю актів коригування, які формуються через певний час після здійснення розрахунків, у зв`язку з чим первинні дані не можуть вважатися безумовно достовірними. При цьому відповідач вказує, що суперечка щодо обсягів спожитої електричної енергії виникає вже після виставлення рахунків, коли споживачі не погоджуються з визначеними обсягами, у зв`язку з чим звертаються до постачальника, а в подальшому – до постачальника послуг комерційного обліку, що свідчить про можливість подальшого уточнення таких даних. Також відповідач зазначає, що значна частина споживачів не обладнана автоматизованими системами комерційного обліку, у зв`язку з чим обсяги споживання електричної енергії визначаються розрахунковим шляхом, зокрема у випадках відсутності фактичних показів лічильників, що, у свою чергу, може призводити до похибок у визначенні обсягів електричної енергії. Водночас відповідач заперечує доводи позивача про відсутність зауважень до актів приймання-передачі послуг та зазначає, що позивачем до матеріалів справи були долучені листи відповідача про залишення актів без підпису у зв`язку з незгодою з обсягами переданої електричної енергії, що спростовує твердження позивача про відсутність заперечень. Крім цього, просить суд долучити до матеріалів справи № 922/95/26 у якості письмового доказу лист Акціонерного товариства «Харківобленерго» від 09.10.2024 № 56к-01/04-3605. Подання додаткових доказів до суду обґрунтовує тим, що необхідність їх подання виникла лише після ознайомлення з доводами, викладеними у відповіді на відзив, зокрема щодо використання позивачем виключно сертифікованих даних, у зв`язку з чим просить суд визнати поважними причини неподання таких доказів разом із відзивом.

03.03.2026 відповідач до суду подав клопотання про призначення експертизи (вх.№5223) в якій просить суд призначити судову комплексну економічну та електротехнічну експертизу.

Протокольною ухвалою від 04.03.2026 долучено до матеріалів справи відзив (вх.№3984), відповідь на відзив (вх.№4572), заперечення на відповідь на відзив разом з доказами (вх.№4974). З метою забезпечення реалізації процесуальних прав сторін, зокрема надання позивачу можливості ознайомитися зі змістом клопотання відповідача про призначення судової експертизи та подати за наявності письмові заперечення чи пояснення з цього приводу, суд, керуючись ч. 2 ст. 183 ГПК України, постановив 04.03.2026 протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 18.03.2026 о 13:00 год.

18.03.2026 від позивача до суду надійшли заперечення щодо клопотання про призначення судової комплексної економічної та електротехнічної експертизи у справі (вх.№6484) в яких просить відмовити в задоволенні клопотання про призначення експертизи наголошуючи на тому, що у матеріалах справи вже наявні всі необхідні докази на підтвердження надання послуг з передачі електричної енергії за спірний період, які були подані разом із позовною заявою, у зв`язку з чим відсутня необхідність у призначенні експертизи для встановлення відповідних обставин. Вважає, що клопотання відповідача про призначення експертизи є безпідставним та поданим з метою затягування строків розгляду справи, що, на думку позивача, свідчить про зловживання відповідачем процесуальними правами та порушення обов`язку добросовісного користування такими правами. Вказує, що у Приватного акціонерного товариства "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" як ліцензіата, який здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії наявний електронний кабінет, і як слідство, наявна повна, достовірна інформація щодо фактичних обсягів Послуги з передачі електричної енергії від НЕК «Укренерго». Разом із цим, Приватне акціонерне товариство "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" не зверталось до ППКО – АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» для перевірки даних, які здійснюються ППКО на етапах збору результатів вимірювання, формування первинних даних комерційного обліку, формування валідованих даних комерційного обліку, як і не зверталось ні до АКО – НЕК «УКРЕНЕРГО» а ні до Регулятора - НКРЕКП про відкриття суперечки щодо даних комерційного обліку та фактичних обсягів послуги з передачі електричної енергії.

Протокольною ухвалою від 18.03.2026 задля надання відповідачу часу для ознайомлення та висловлення своєї позиції щодо заперечення на клопотання про призначення експертизи на підставі статті 183 ГПК України відкладено підготовче засідання на 01.04.2026 о 12:00.

У підготовчому засіданні 01.04.2026 судом оголошено перерву до 08.04.2026 о 15:00 для постановлення ухвали за результатами розгляду клопотання про призначення експертизи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.04.2026 клопотання Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" про призначення експертизи (вх.№5223 від 03.03.2026) задоволено. Призначено у справі №922/95/26 судову комплексну економічну та електротехнічну експертизу. Провадження по справі №922/95/26 зупинено на строк проведення судової експертизи.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.04.2026 у справі № 922/95/26 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до Господарського суду Харківської області.

24.06.2026 матеріали справи №922/95/26 повернулись на адресу суду.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.07.2026 поновлено провадження у справі №922/95/26, підготовче засідання у справі призначено на 15.07.2026 о 10:30.

Протокольною ухвалою від 15.07.2026 на підставі ст. 183 та 202 ГПК України відкладено підготовче засідання на 16.07.2026 о 14:30 у зв`язку з оголошенням сигналу повітряної тривоги та відсутності представника позивача.

16.07.2026 відповідач до суду надав клопотання (вх.№ 17389) в якому просить визнати поважними причини неподання Акту коригування №ПРА_К-0014779 від 06.05.2026, яким скоригована послуга за вересень 2025 року та Акту коригування № ПРА_К-0015347 від 08.06.2026 яким скоригована послуга за жовтень 2025 року та долучити їх до матеріалів справи.

16.07.2026 відповідачем надано до суду клопотання про призначення експертизи (вх.№ 17391).

16.07.2026 від Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" надійшла заява про закриття провадження у справі (вх.№17402) в якій просить закрити провадження у справі у частині стягнення заборгованості за послуги з передачі електричної енергії у розмірі 458 847 139,16 грн за період вересень-листопад 2025 року. В обгрунтування заяви вказує, що ним була повністю погашена заборгованість за послуги з передачі електричної енергії за період з вересня 2025 по листопад 2025 року, яка є предметом позовних вимог у частині стягнення основного боргу, що є підставою для закриття провадження в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

16.07.2026 від позивача також надійшла заява про часткове закриття провадження у справі (вх.№17436), в якій просить закрити провадження у справі № 922/95/26 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 458 847 017.28 грн. (Чотириста п`ятдесят вісім мільйонів вісімсот сорок сім тисяч сімнадцять гривень 28 копійок) у зв`язку з відсутністю предмету спору, а також повернути Приватному акціонерному товариству “Національна енергетична компанія “Укренерго” суму судового збору сплачену в максимальному розмірі при поданні позовної заяви до суду. В заяві вказує, що із заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 458 847 139,16 грн відповідачем сплачено 458 847 017,28 грн, у зв`язку з чим несплаченим залишився основний борг у розмірі 121,88 грн.

Протокольною ухвалою від 16.07.2026 поновлено відповідачу строк на подання доказів, які додані до клопотання (вх.№17389) та задля надання позивачу часу для ознайомлення та висловлення своєї позиції щодо клопотання про призначення експертизи на підставі 183 ГПК України відкладено підготовче засідання на 22.07.2026 о 10:30.

Ухвалою від 20.07.2026 судом повідомлено сторін про те, що підготовче засідання призначене судом на 22.07.2026 о 10:30 судом проводитися не буде (знято з розгляду) у зв`язку із терміновою відпусткою судді Мужичук Ю.Ю. Підготовче засідання відкладено на 06.08.2026 об 11:30 год.

Протокольною ухвалою від 06.08.2026 відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про призначення експертизи (вх.№ 17391 від 16.07.2026), зобов`язано позивача надати акт взаєморозрахунків ,на підставі ст. 182 та 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 19.08.2026 о 13:45.

Ухвалою від 19.08.2026 на підставі ст. 202 та 216 ГПК України відкладено судове засідання на 09.09.2026 о 14:45 у зв`язку з перебуванням представника відповідача на стаціонарному лікуванні.

Протокольною ухвалою від 09.09.2026 на підставі ст.216 ГПК України оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті та призначено дату наступного судового засідання на 23.09.2026 о 14:30.

Протокольною ухвалою від 23.09.2026 на підставі ст.216 ГПК України оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті та призначено дату наступного судового засідання на 07.10.2026 та встановлено строк для подання пояснень.

07.10.2026 від позивача надійшли письмові пояснення щодо розрахунку суми заборгованості та компенсаційних нарахувань у справі (вх.№ 24732).

У судовому засіданні 07.10.2026 представник позивача зазначив, що у зв`язку з повним погашенням відповідачем суми основного боргу позивач підтримує позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат та наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.10.2026 заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на необґрунтованість визначеного позивачем розміру основної заборгованості, а також зазначав про відсутність підстав для стягнення нарахованих позивачем 3 % річних та інфляційних втрат.

У судовому засіданні 07.10.2026, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При цьому, суд зазначає, що строки розгляду справи в порядку загального позовного провадження врегульовані розділом ІІІ ГПК України. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. В свою чергу, відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. В подальшому неодноразово строк дії воєнного стану в Україні було продовжено.

Відповідно до статті 26 Закону України Про правовий режим воєнного стану, скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється. Відповідно до Рекомендацій, прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Суд зазначає, що розгляд справи здійснювався в умовах дії воєнного стану, з урахуванням необхідності забезпечення учасникам справи належних умов для реалізації їхніх процесуальних прав, повного та всебічного з`ясування обставин справи. Зокрема, суд відкладав розгляд справи 15.07.2026 на іншу дату у зв`язку з оголошенням сигналу повітряної тривоги. 19.08.2026 було відкладено судове засідання у зв`язку з перебуванням представника відповідача на стаціонарному лікуванні, у період з 22.07.2026 по 03.08.2026 суддя перебувала у щорічній відпустці, з метою встановлення фактичного стану взаєморозрахунків між сторонами судом було витребувано акт звірки взаєморозрахунків, у зв`язку із чим в ході розгляду справи відкладалося судове засідання та оголошувалися перерви, що вплинуло на загальну тривалість судового розгляду.

У пунктах 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях 7, 13 ГПК України, а тому господарські суди зобов`язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства. Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II). Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України.

Відтак, суд зазначає, що у цій справі судовий розгляд здійснено упродовж розумного строку відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України. Суд вчиняв процесуальні дії без невиправданих зволікань, забезпечуючи реалізацію сторонами процесуальних прав і ефективний судовий захист, у зв`язку з чим перевищення строку, визначеного статтею 177 ГПК України, за обставин цієї справи було об`єктивно зумовленим та не призвело до порушення права сторін на справедливий суд.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив таке:

01.01.2024 між НЕК "Укренерго" та ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" було укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0099-02024-ПП (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого передбачено, що даний договір є публічним договором приєднання та встановлює порядок і умови надання послуг з передачі електричної енергії користувачам системи передачі. Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Користувача до умов цього Договору згідно з заявою - приєднання, що є додатком 1 до цього Договору.

З моменту акцептування заяви-приєднання до Договору в порядку встановленому Кодексом системи передачі, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 309 (із змінами) (далі - КСП), Користувач набуває всіх прав та зобов`язань за Договором і несе відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами Договору, КСП та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 33 Закону України “Про ринок електричної енергії” оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі.

Згідно з п. 2.1. Договору, ОСП безперервно надає послугу з передачі електричної енергії (далі - Послуга), а Користувач зобов`язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору, планова та/або фактична вартість Послуги визначається на підставі діючого на момент надання Послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та/або ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу Послуги в розрахунковому періоді. На вартість Послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.

Тариф на послуги з передачі електричної енергії встановлюється НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному веб- сайті https://ua.enerqy/.

Ставка плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті в євро/МВт*год. Крім цього, ОСП щомісяця оприлюднює на офіційному вебсайті ставку плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру у грн/МВт*год не пізніше 03 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, у випадку її затвердження. Конвертація величини ставки здійснюється щомісяця за середньомісячним курсом гривні до євро, установленим Національним банком України, за розрахунковий період надання послуги.

До моменту підтвердження ENTSO-E нового рівня ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру на відповідний період ОСП має право застосовувати рівень ставки, що була розрахована та застосовувалася у попередньому періоді. Сторони здійснять фінансове врегулювання розрахунків не пізніше, ніж через один місяць після підтвердження ENTSO-E нової ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру. ОСП зобов`язаний повідомити Користувача у спосіб, визначений цим Договором, про новий рівень ставки та спосіб донарахування різниці протягом 14 календарних днів після її підтвердження ENTSO- E. Користувач зобов`язаний протягом 3 робочих днів у спосіб, визначений цим Договором, підтвердити ОСП отримання цієї інформації.

Відповідно до п. 4.2. Договору, при розрахунку вартості наданої послуги застосовується:

- для Користувачів-підприємств “зеленої” електрометалургії, а також електропостачальників, що здійснюють постачання електричної енергії підприємству “зеленої” електрометалургії - тариф на послуги з передачі електричної енергії для підприємств “зеленої” електрометалургії (у випадку підтвердження цим підприємством відповідного статусу та встановлення для ОСП відповідного тарифу згідно з чинним законодавством);

- для Користувачів, що здійснюють експорт/імпорт електричної енергії до/з країн периметру у період після приєднання ОСП до ІТС механізму - ставка плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру;

- для інших Користувачів - тариф на послуги з передачі електричної енергії для користувачів системи (крім підприємств “зеленої” електрометалургії).

Згідно з п. 4.3. Договору, ціна цього Договору визначається як сума нарахованої фактичної вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік.

Відповідно до п. 5.1. Договору, для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяги Послуги.

Плановий обсяг Послуги визначається відповідно до розділу XI КСП на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну відповідну декаду розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги формується без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії.

Фактичний обсяг Послуги в розрахунковому періоді визначається відповідно до розділу XI КСП.

Відповідно до п. 5.2. Договору, вимоги щодо засобів (систем) обліку електроенергії в точках комерційного обліку Користувача, а також інші організаційно-технічні питання, пов`язані зі збором, обробкою, верифікацією, валідацією, агрегацією, зберіганням та передачею даних комерційного обліку, визначені Кодексом комерційного обліку електричної енергії.

Згідно з п. 5.3. Договору, кожна зі Сторін має право ініціювати перевірку погодинних обсягів передачі електроенергії спільно з представниками відповідних Постачальників послуг комерційного обліку.

Відповідно до п. 6.1. Договору, розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.

Згідно з п. 6.2. Договору, Користувач здійснює поетапну оплату планової вартості Послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків: 1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду; 2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду; 3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.

Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду.

Відповідно до п. 6.3. Договору, у разі зміни тарифу на послугу з передачі електричної енергії ОСП здійснює розрахунок належної до сплати вартості Послуги за новим тарифом, починаючи з дня введення в дію відповідного тарифу, згідно з рішенням НКРЕКП про зміну тарифу.

Згідно з п. 6.4. Договору, Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі Послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.

Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі Послуги направляються Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.

Оплату вартості Послуги після коригування обсягів та вартості Послуг Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі Послуги (включно) або Акт приймання- передачі Послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).

Акти приймання-передачі Послуги та акти коригування до актів приймання-передачі Послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники Акта приймання- передачі Послуги та/або акта коригування до актів приймання-передачі Послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі Послуги та актів коригування до актів приймання-передачі Послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання Користувачем.

Відповідно до п. 6.5. Договору, у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий період актом приймання-передачі Послуги Користувач має право оскаржити зазначені в акті приймання-передачі Послуги вартість та/або фактичний обсяг Послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов`язання у встановлений цим Договором термін. Якщо Користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі Послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.

У разі підтвердження розбіжностей ППКО надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюється в терміни та відповідно до вимог Правил врегулювання (Додаток 10 до Правил ринку). Результати зміни обсягів наданої Послуги відображаються в Акті коригування.

Відповідно до п. 6.6. Договору, у разі якщо фактичний обсяг оплати Користувачем Послуги перевищує суму нарахованої вартості послуг по цьому договору, ОСП (за заявою Користувача) протягом 5 робочих днів з дня отримання заяви повертає Користувачу надлишок коштів або самостійно враховує їх як оплату Послуги наступних розрахункових періодів (у випадку відсутності заяви Користувача про повернення надлишку коштів).

За наявності заборгованості за цим Договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди Користувача.

Відповідно до п. 7.1. Договору, ОСП має право: отримувати від Користувача своєчасну оплату за Послугу, тощо.

Згідно з п. 7.2. Договору, Користувач має право: отримувати від ОСП Послугу з дотриманням установлених показників якості надання цих Послуг відповідно до глави 2 розділу XI КСП, тощо.

Відповідно до п. 9.1. Договору, при невиконанні або неналежному виконанні умов цього Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до цього Договору та законодавства України.

Згідно з п. 9.2. Договору, ОСП зобов`язується: 1) забезпечувати надання Послуги з дотриманням установлених показників якості надання цих Послуг відповідно до глави 2 розділу XI КСП; 2) складати та надавати Користувачу акти, рахунки, повідомлення у терміни та у порядку, що визначені в главах 6 та 10 цього Договору; 3) повідомляти Користувача про зміну тарифу на передачу електричної енергії у терміни та у порядку, що визначені у главі 6 цього Договору, тощо.

Відповідно до п. 9.3. Договору, Користувач зобов`язується: 1) підписувати зі свого боку акти приймання-передачі Послуги, акти коригування до актів приймання-передачі Послуги, акти звірки розрахунків наданої Послуги та повертати ОСП; 2) здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за Послугу на умовах, визначених цим Договором, тощо.

Згідно з п. 10.1. Договору, ОСП щокварталу оформлює акт звірки розрахунків наданої Послуги та в строк до З0 числа місяця, наступного за звітним кварталом, відповідно до форми, наведеної у додатку 3 до цього Договору, надсилає його Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (за допомогою Сервісу) або надає Користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані зі своєї сторони.

Користувач протягом 3 робочих днів з дня отримання акта звірки розрахунків наданої Послуги заповнює його зі своєї сторони, підписує та повертає один примірник ОСП.

У разі виникнення розбіжностей за актом звірки між Сторонами Користувач має право протягом 3 робочих днів з моменту отримання акта звірки розрахунків наданої Послуги відобразити такі розбіжності із відповідним обґрунтуванням в отриманому акті звірки, підписати та повернути його ОСП. Якщо Сторони не дійшли згоди, розбіжності та суперечки вирішуються у порядку, встановленому главою 12 цього Договору.

Відповідно до п. 10.3. Договору, рахунки, акти приймання-передачі, акти коригування до актів приймання - передачі Послуги, акти звірки розрахунків наданої Послуги, повідомлення вважаються отриманими Стороною:

- у день їх доставки кур`єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, яка підписується його уповноваженим представником;

- у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції.

- Електронний документ, який направляється Стороною на виконання цього Договору через Сервіс, вважається одержаним іншою Стороною з моменту набуття документом статусу “Доставлено” у Сервісі.

Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, створює права та обов`язки для Сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичному документу, який міг би бути створений однією зі Сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.

Відповідно до п. 10.4. Договору, будь-які документи, що створюються/укладаються Сторонами під час виконання цього Договору (у тому числі акт приймання-передачі Послуги або акт коригування до акта приймання-передачі Послуги), можуть бути підписані Сторонами як у паперовій формі шляхом проставляння власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового не функціонування Сервісу, про що ОСП зобов`язаний повідомити на своєму офіційному вебсайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено законом) за допомогою Сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між Сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: http://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний обома Сторонами у один і той самий спосіб (в залежності від форми документу).

Податкові накладні отримуються Користувачем виключно в електронному вигляді у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 10.5. Договору, для забезпечення електронного документообігу Сторони зобов`язуються здійснити реєстрацію в Сервісі та дотримуватись правил та інструкції користування Сервісом, які ним передбачені.

Згідно з п. 10.6. Договору, при підписанні документів електронним підписом використовується сертифікат, виданий кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 10.7. Договору, Сторона підтверджує, що документи, підписані електронним підписом за допомогою Сервісу з використанням реєстраційних даних Сторони, є такими, що підписані цією Стороною (уповноваженою нею особою).

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 №0099-02024-ПП позивачем у спірний період надавалися відповідачу послуги з передачі електричної енергії. Факт надання послуг та їх вартість за відповідні розрахункові періоди оформлено сторонами актами приймання-передачі Послуги, а саме:

– Актом №ПРА-0013101 від 30.09.2025 за вересень 2025 року на загальну суму 130 429 741,09 грн;

– Актом №ПРА-0013747 від 31.10.2025 за жовтень 2025 року на загальну суму 172 582 724,88 грн;

– Актом №ПРА-0014440 від 30.11.2025 за листопад 2025 року на загальну суму 155 834 538,13 грн.

Крім того, до складу заявленої позивачем заборгованості включено суму коригування вартості послуги за липень 2025 року у розмірі 135,06 грн, визначену Актом коригування №ПРА_К-0011909 від 03.10.2025 до Акта приймання-передачі Послуги №ПРА-0011849 від 31.07.2025.

Вказані акти були підписані сторонами із застосуванням кваліфікованих електронних підписів.

Також сторонами були підписані Акт звірки розрахунків №0099-02024-ПП/1/2025 за І квартал 2025 року та Акт звірки розрахунків №0099-02024-ПП/2/2025 за ІІ квартал 2025 року.

Таким чином, загальна сума основної заборгованості, заявлена позивачем до стягнення при зверненні до суду, становила 458 847 139,16 грн.

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання позивачем також нараховано та заявлено до стягнення 2 509 335,99 грн 3 % річних та 521 718,96 грн інфляційних втрат.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на необґрунтованість визначеного позивачем розміру основної заборгованості, зазначаючи, що покладені в основу розрахунку обсяги послуг з передачі електричної енергії не є остаточними та підлягають уточненню за даними комерційного обліку, що, зокрема, підтверджується складенням позивачем у подальшому актів коригування за спірні розрахункові періоди. Крім того, відповідач вказував на включення позивачем до обсягів послуг з передачі електричної енергії обсягів споживання окремих споживачів, які мають безпосередні договірні відносини з НЕК «Укренерго» та самостійно здійснюють оплату послуг з передачі електричної енергії, у зв`язку з чим, на думку відповідача, існує ризик подвійного нарахування вартості однієї й тієї самої послуги. Щодо заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат відповідач зазначав про неправильне визначення позивачем моменту виникнення прострочення та періодів відповідного нарахування.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За статтями 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 № 0099-02024-ПП та надання відповідачу послуг з передачі електричної енергії у спірний період.

Так, за результатами фактично наданих послуг сторонами складено та підписано акти приймання-передачі послуги: від 30.09.2025 № ПРА-0013101 на суму 130 429 741,09 грн, від 31.10.2025 № ПРА-0013747 на суму 172 582 724,88 грн та від 30.11.2025 № ПРА-0014440 на суму 155 834 538,13 грн.

Крім того, актом коригування від 03.10.2025 № ПРА_К-0011909 до акта приймання-передачі послуги № ПРА-0011849 від 31.07.2025 вартість наданих у липні 2025 року послуг збільшено на 135,06 грн.

Таким чином, загальна вартість фактично наданих позивачем та прийнятих відповідачем послуг становить 458 847 139,16 грн (130 429 741,09 грн + 172 582 724,88 грн + 155 834 538,13 грн + 135,06 грн).

Зазначені акти підписані сторонами із застосуванням кваліфікованих електронних підписів.

Отже, судом встановлено, що на час звернення позивача з даним позовом до суду основна заборгованість відповідача за надані послуги з передачі електричної енергії у розмірі 458 847 139,16 грн існувала та підтверджувалася належними і допустимими доказами, наявними у матеріалах справи.

Судом встановлено, що після звернення Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” з даним позовом до суду Приватним акціонерним товариством “Харківенергозбут” було здійснено оплату заборгованості за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0099-02024-ПП від 01.01.2024, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями: № 3889 від 27.02.2026 на суму 60 000 000,00 грн, № 3896 від 27.02.2026 на суму 37 700 000,00 грн, № 3923 від 28.02.2026 на суму 17 000 000,00 грн, № 3666 від 09.03.2026 на суму 41 500 000,00 грн, № 4592 від 16.03.2026 на суму 92 900 000,00 грн, № 5044 від 20.03.2026 на суму 59 300 000,00 грн, № 5172 від 25.03.2026 на суму 65 200 000,00 грн, № 5342 від 30.03.2026 на суму 85 000 000,00 грн та № 5357 від 31.03.2026 на суму 26 430 000,00 грн, відповідно до яких відповідачем перераховано на користь позивача грошові кошти за послуги з передачі електричної енергії згідно з Договором № 0099-02024-ПП від 01.01.2024.

Таким чином, на час вирішення спору між сторонами відсутній предмет спору в частині вимог про стягнення основної заборгованості за період вересень-листопад 2025 року у розмірі 458 847 139,16 грн. за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0099-02024-ПП від 01.01.2024, оскільки відповідне грошове зобов`язання відповідачем виконано після звернення позивача до суду.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до частини 3, 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Отже, провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості за період вересень-листопад 2025 року у розмірі 458 847 139,16 грн підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за відповідні періоди прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024р. № 0099-02024-ПП починаючи з 19.09.2025 по 05.01.2026 здійснено нарахування 3 % річних у загальному розмірі 2 509 335,99 грн та інфляційних втрат у загальному розмірі 521 718,96 грн.

Судом встановлено, що згідно п. 5.1. Договору, для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяги Послуги.

Плановий обсяг Послуги визначається відповідно до розділу XI КСП на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну відповідну декаду розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги формується без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії.

Фактичний обсяг Послуги в розрахунковому періоді визначається відповідно до розділу XI КСП.що складають три планові платежі, які він зобов`язаний сплатити у строки визначені умовами п. 6.2 Договору.

Пунктом 6.2 Договору встановлено конкретні календарні строки сплати трьох планових (декадних) платежів у межах розрахункового місяця. Згідно з п. 6.2. Договору, Користувач здійснює поетапну оплату планової вартості Послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків: 1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду; 2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду; 3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.

Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду.

Отже, кожен плановий платіж є грошовим зобов`язанням із визначеним строком виконання.

Таким чином, несплата планового платежу у строки, визначені пунктом 6.2 Договору, сама по собі утворює прострочення незалежно від подальшого складання акта приймання-передачі послуг.

Пунктом 6.4 Договору передбачено, що за результатами розрахункового місяця складається акт приймання-передачі послуг, а до 15 числа наступного місяця сплачується різниця між фактичною вартістю послуги та сумою сплачених планових платежів. Тобто, акт приймання-передачі послуги за календарний місяць підсумовує обсяг та вартість наданої послуги за відповідний місяць та включає в себе 3 планових платежів, а оплаті підлягає різниця між сумою зазначеною в акті за мінусом оплачених планових платежів.

Така конструкція не скасовує та не замінює обов`язку своєчасної сплати планових платежів, а лише визначає остаточний баланс взаємних розрахунків сторін за відповідний період.

Отже, правова природа планових платежів полягає у попередній (авансовій) оплаті послуги з визначеним строком виконання, тоді як остаточний платіж має характер донарахування або коригування за підсумками фактичного обсягу. Невиконання обов`язку щодо сплати планового платежу у встановлений строк утворює прострочення у розумінні статті 612 ЦК України, яке не припиняється автоматично складанням акта приймання-передачі.

Викладене дає підстави для висновку, що при розрахунку за послугу користувач та ОСП зобов`язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов`язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов`язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця сплатити фактичний обсяг послуги, отриманої за такий розрахунковий місяць (подібний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21).

Доводи відповідача про те, що прострочення може виникати виключно після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, ґрунтуються на ототожненні планового та остаточного платежів і фактично ігнорують самостійний характер строків, визначених пунктом 6.2 Договору, відтак- судом відхиляються.

Зі змісту Договору вбачається наявність декількох окремих строків виконання грошового зобов`язання, недотримання кожного з яких породжує правові наслідки, передбачені статтею 625 ЦК України.

Невиконане зобов`язання зі сплати кожного чергового планового платежу існує у часі з моменту його виникнення і не припиняється по закінченню розрахункового місця, а підлягає виконанню в межах проведення розрахунку за фактичний обсяг наданої послуги.

Отже, як невиконання або неналежне виконання користувачем зобов`язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема, згідно з приписами статей 611, 625 Цивільного кодексу України.

У вказаних висновках суд звертається до правових висновків Верховного Суду, які викладено у постановах від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21, від 24.11.2022 у справі № 927/713/21, від 23.11.2023 у справі № 925/654/22, від 20.02.2024 у справі № 916/1042/22, від 13.03.2024 у справі № 904/5899/21 та від 04.07.2023 у справі № 910/10061/22.

Пунктом 6.5 Сторони погодили, що у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий період актом приймання-передачі Послуги Користувач має право оскаржити зазначені в акті приймання-передачі Послуги вартість та/або фактичний обсяг Послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов`язання у встановлений цим Договором термін. Якщо Користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі Послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.

На переконання суду, Договором чітко визначено кінцеві строки розрахунків, в тому числі визначені строки розрахунків у разі здійснення коригування. Порушення строків розрахунків тягне за собою виникнення у кредитора права здійснення нарахування за ст. 625 ЦК України.

Як вже було зазначено в матеріалах справи відсутні докази реалізації відповідачем встановленого Договором механізму оскарження визначеного обсягу наданих послуг у порядку п. 6.5. Договору або ініціювання перевірки погодинних обсягів передачі електричної енергії.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що наявність розбіжностей щодо визначених позивачем обсягів переданої електричної енергії та їх подальше коригування, зокрема на підставі акта коригування № ПРА_К-0014779 від 06.05.2026 за вересень 2025 року та акта коригування № ПРА_К-0015347 від 08.06.2026 за жовтень 2025 року, свідчать про відсутність у відповідача обов`язку з оплати послуги у строки, встановлені Договором, та, відповідно, про відсутність прострочення виконання такого грошового зобов`язання.

Так, пунктом 6.5 Договору сторонами безпосередньо передбачено механізм врегулювання розбіжностей щодо вартості та/або фактичного обсягу Послуги, відповідно до якого Користувач має право оскаржити зазначені в акті приймання-передачі Послуги вартість та/або фактичний обсяг Послуги шляхом направлення відповідного повідомлення ОСП (АКО) та ППКО. Водночас умовами цього ж пункту Договору прямо встановлено, що процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов`язання у встановлений Договором строк.

Отже, саме по собі існування розбіжностей щодо обсягів наданої Послуги, а також реалізація передбаченого Договором механізму їх подальшого врегулювання не зупиняють та не відтерміновують виконання Користувачем грошового зобов`язання, визначеного на підставі відповідного акта приймання-передачі Послуги.

Здійснивши перевірку суми нарахованих позивачем 3% річних, а також інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вони здійснено арифметично правильно, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме 3 % річних у розмірі 2 509 335,99 грн та інфляційні втрати у розмірі 521 718,96 грн.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують зазначених вище висновків суду.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГПК України при закритті провадження у справі суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у максимальному розмірі 931 840,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № AU.sud-3709 від 12.01.2026.

Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати, понесені Позивачем, покладаються на Відповідача пропорційно задоволеним вимогам. Отже, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 36 372,66 грн.

Решта судового збору у розмірі 895 467,34 грн підлягає поверненню Позивачу, з огляду на закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 458 847 139,16 грн. та подання представником Позивача відповідного клопотання.

Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Закрити провадження у справі №922/95/26 в частині стягнення заборгованості за послуги з передачі електричної енергії у розмірі 458 847 139,16 грн на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" (61057, Україна, Харківська обл., місто Харків, вулиця Гоголя, будинок 10; код ЄДРПОУ 42206328) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; код ЄДРПОУ 00100227) 3% річних у розмірі 2 509 335,99 грн, інфляційні втрати у розмірі 521 718,96 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 36 372,66 грн.

Повернути Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; код ЄДРПОУ 00100227) з Державного бюджету України частину судового збору в розмірі 895 467,34 грн, сплаченого до Господарського суду Харківської області згідно платіжної інструкції № AU.sud-3709 від 12.01.2026 на суму 931 840,00 грн. відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "15" жовтня 2026 р.

СуддяЮ.Ю. Мужичук