Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №922/1651/26 — Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1651/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Бойко О.Н.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Єврофуд Юа" (міцсцезнаходження: 07415, Київська обл., Броварсьбкий р-н, с. Зазим`я, вул. Промислова,3; код ЄДРПОУ: 43317463)

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Тайфун-2000" (місцезнаходження: 61051, м. Харків, вул. Клочківська, 339; код ЄДРПОУ: 30990063)

простягнення 2 297 260,18 грн.

за участю представників:

позивача: Дзюба А.В.(Ордер на надання правничої допомоги серії АІ №2196428 від 06.05.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №6823/10 від 05.09.2018)

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврофуд Юа" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфун-2000" (відповідач) заборгованості у розмірі 2 297 260,18 грн. (основна заборгвованість у розмірі 2 294 808,18 грн., 3% річних у розмірі 2 452,00 грн.) за Договором поставки №0709-22 від 07.09.2022.

Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.05.2026 судом позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврофуд Юа" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1651/26. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/1651/26 підготовче провадження та призначено підготовче засідання на 15 червня 2026 року о 10:40.

10.06.2026 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх№14118 від 10.06.2026). Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні в повному обсязі. Відповідач зазначає, що між сторонами у 2022 році було укладено договір поставки № 0709-22, строк дії якого додатковою угодою від 27.12.2025 продовжено до 31.12.2026. На виконання договору відповідач систематично поставляв продукцію, а позивач її оплачував. Відповідач стверджує, що позивач вводить суд в оману щодо вартості поставленого товару та здійснених розрахунків: за його підрахунками, різниця між сумою отриманих від позивача оплат та вартістю товару, поставленого за видатковими накладними, становить 790 385,34 грн, а не суму, на яку посилається позивач. На підтвердження цього відповідач надав видаткові накладні за 2022-2026 роки, банківські виписки та акт звірки. Відповідач посилається на положення ст. 525, 526, 628, 629 Цивільного кодексу України та вказує, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а право позивача в односторонньому порядку припинити договір не передбачене ні договором, ні законом. Відповідно до п. 2.2 договору попередній платіж не повертається постачальником у грошовій формі та може бути використаний покупцем лише як попередня оплата за товар постачальника. Також Відповідач наголошує, що з квітня 2026 року позивач ухиляється від отримання товару на залишкову суму здійсненої оплати (790 385,34 грн), тоді як відповідач від виконання договору не відмовлявся, про що зазначив у відповіді від 01.05.2026 на лист позивача про припинення договору. Крім того відповідач посилається на ст. 693 ЦК України та правові позиції Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, постанова Верховного Суду від 30.01.2025 у справі № 910/18530/23) та зазначає, що повернення попередньої оплати можливе лише за умови встановлення факту прострочення продавцем передання товару. На його думку, такого прострочення немає: відповідно до п. 4.1 договору поставка здійснюється на складі постачальника, проте позивач відмовляється направляти уповноважених осіб для отримання товару; договором та іншими документами не встановлено конкретного строку поставки; замовлення, подані позивачем із позовною заявою, відповідачу не надходили, а продукцію погоджували усно менеджери, і вона була відображена в рахунках на оплату. На підставі зазначеного, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.

15.06.2026 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшло клопотання про витребування доказів (вх.№14397/26 від 15.06.26), яке обґрнутовано таким. Як зазначає позивач, під час ознайомлення з відзивом на позовну заяву ним було виявлено додану відповідачем видаткову накладну № Т-00000777 від 04.04.2026 року на суму 1 500 004,92 грн. Позивач заперечує факт замовлення та отримання товару за вказаною накладною. Посилаючись на п. 4.3 договору поставки № 0709-22 від 07.09.2022 року, заявник зазначає, що кожна поставка має супроводжуватися товарно-транспортною накладною (ТТН), яку відповідач до відзиву не долучив. У зв`язку з неможливістю самостійно надати суду зазначений документ через обмеженість строків на подання відповіді на відзив, позивач просить суд витребувати у ТОВ "Тайфун-2000" оригінал або належним чином засвідчену копію товарно-транспортної накладної, оформленої до видаткової накладної № Т-00000777 від 04.04.2026 року, з метою повного, всебічного з`ясування обставин справи та встановлення істини. Крім того, позивач зазначає, що він не міг подати вказане лкопотання разом з позовною заявою, оскільки про існування спірної видаткової накладної дізнався лише після отримання відзиву. На пдіставі зазанченого, на думку позивача, строк на подачу клопотання про витребування доказів пропущено ним з поівжних причин.

Крім того, 15.06.2026 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№14403 від 15.06.2026), в якій він вказує на процесуальне порушення з боку відповідача, зазначаючи, що відзив було подано 10.06.2026 року з пропуском встановленого судом 15-денного строку (останній день на думку позивача був 09.06.2026 року). У зв`язку з відсутністю клопотання про поновлення строку, позивач просить суд не приймати відзив до розгляду та вирішувати справу за наявними матеріалами. Щодо суті заперечень, позивач наголошує на недостовірності наданого відповідачем акта звірки, оскільки відображені в ньому суми оплат не відповідають платіжним інструкціям (зокрема, замість фактично сплачених 200 000,00 грн та 2 000 000,00 грн відповідач вказав значно менші суми). Також позивач повторно заперечує факт поставки товару за видатковою накладною № Т-00000777 від 04.04.2026 року на суму 1 500 004,92 грн, посилаючись на порушення хронології нумерації документів та відсутність товарно-транспортної накладної. Окремо зазначено, що складена відповідачем податкова накладна № 20 не є первинним документом і не доводить реальність господарської операції.

В судовому засіданні 15.06.2026 судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відзив на позов (вх.№14118 від 10.06.2026), відповідь на відзив (вх.№14403 від 15.06.2026) та встановлено відповідачу строк на подання заперечення на відповідь на відзив - до 25.06.2026 (включно).

Крім того, в судовому засіданні 15.06.2026 судом задоволено усне клопотання представника позивача про поновлення строку для подання клопотання про витребування доказів, поновлено строк його подання, клопотання прийнято до розгляду. Крім того, судом з власної ініціативи продовжено строк підготовчого провадження у справі № 922/1651/26 на 30 днів, в порядку частини третьої статті 177 Господарського процесуального кодексу України; розгляд справи № 922/1651/26 в підготовчому засіданні відкладено на 29.06.2026 року о 10:40 годині, на підставі пункту 3 частини другої статті 183 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідні ухвали постановлено судом без оформлення окремого документу та занесено до протоколу підготовчого засідання від 15.06.2026 у справі № 922/1651/26.

28.06.2026 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшли додаткові пояснення (вх.№15676 від 29.06.2026), в яких останній зазначив таке. Щодо суми заборгованості відповідач стверджує, що різниця між сумою всіх оплат та вартістю усіх поставок становить 790 385,34 грн на користь позивача. За його даними, на поточний рахунок відповідача надійшло 324 029 684,76 грн, а вартість усіх поставлених товарів становить 324 820 070,10 грн. Розбіжності між сумами оплат в акті звірки та фактичними платежами від 28.03.2026 і 02.04.2026 відповідач пояснює особливостями складання цього документа в бухгалтерській програмі. Щодо видаткової накладної від 04.04.2026 відповідач заперечує проти тверджень про її підробку, зазначаючи, що вона підписана від імені ТОВ «ЄВРОФУД ЮА», скріплена печаткою підприємства, а оригінал знаходиться у відповідача. Відповідач посилається на умови договору поставки: згідно з п. 4.4 підписання представником покупця видаткової накладної підтверджує отримання повного комплекту товаросупровідних документів, передбачених п. 4.3; згідно з п. 4.5 зобов`язання з поставки вважаються виконаними з моменту передання товару, а датою поставки є дата у видатковій накладній; згідно з п. 4.7 засвідчення підпису представника покупця печаткою підтверджує повноваження цієї особи, і покупець позбавляється права посилатися на їх відсутність. На цій підставі відповідач вважає, що видаткова накладна самостійно підтверджує поставку товару на суму 1 500 000 грн, а також отримання позивачем інших супровідних документів. Додатково відповідач посилається на зареєстровану податкову накладну від 04.04.2026, яку, за його твердженням, визнає сам позивач. Відповідач наводить положення ст. 201 Податкового кодексу України та правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17, і зазначає, що сторона, яка заперечує передання товару, але одночасно відображає податковий кредит за спірними видатковими накладними, діє недобросовісно. На думку відповідача, отримання позивачем податкового кредиту за податковою накладною від 04.04.2026 є додатковим доказом поставки товару за видатковою накладною від цієї дати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.06.2026 судом копотання ТОВ "Єврофуд Юа" про витребування доказів (вх.№14397/26 від 15.06.26) - задоволено. Витребувано ТОВ «ТАЙФУН-2000» (код ЄДРПОУ 30990063) товарно-транспортну накладну, оформлену до видаткової накладної №Т-00000777 від 04.04.2026 р. на суму 1 500 004,92 грн. Встановлено «ТАЙФУН-2000» строк для подання до суду витребуваних доказів до 15.07.2026 року.

Крім того, в судовому засіданні 29.06.2026 судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи письмові пояснення відповідача (вх.№15676 від 29.06.2026). З метою належної підготовки справи для розгляду по суті, враховуючи необхідність забезпечення принципу змагальності та реалізації прав сторін на повне та об`єктивне встановлення всіх обставин справи судом розгляд справи № 922/1651/26 в підготовчому засіданні відкладено на 21.07.2026 року о 12:00 годині, на підставі пункту 3 частини другої статті 183 Господарського процесуального кодексу України. Відповідні ухвали постановлено судом без оформлення окремого документу та занесено до протоколу підготовчого засідання від 29.06.2026 у справі № 922/1651/26.

16.07.2026 до Господарскього суду Харківської області від позивача надійшли додактові пояснення (вх.№17450 від 16.07.2026). Позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у його додаткових поясненнях, та просить задовольнити позов у повному обсязі. Позивач вказує, що відповідач посилається на видаткову накладну № Т-00000777 від 04.04.2026, підписану з боку позивача, як на доказ поставки товару та отримання всіх товаросупровідних документів (п. 4.4 договору поставки № 0709-22 від 07.09.2022). Позивач зазначає, що договір підписано в редакції, розробленій і запропонованій відповідачем, а видаткову накладну відповідач, знаючи про зміст п. 4.4 договору, навмисно підписав у позивача обманним шляхом. Позивач посилається на Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (розділи 1, 11, 13), та стверджує, що основним документом, який підтверджує перевезення вантажу, є товарно-транспортна накладна. З урахуванням ч. 1 ст. 77 ГПК України позивач вважає, що факт поставки товару за видатковою накладною № Т-00000777 від 04.04.2026 на суму 1 500 004,92 грн, зважаючи на місцезнаходження сторін та потребу у вантажному перевезенні, можна підтвердити лише товарно-транспортною накладною. Ухилення відповідача від подання такої накладної, на думку позивача, свідчить про її відсутність, а отже про те, що поставки на цю суму не було, а видаткова накладна є підробленою або оформленою обманним шляхом. Позивач також зазначає, що 15.06.2026 направив відповідачу адвокатський запит про надання товарно-транспортної накладної, який відповідачу вручено 24.06.2026, проте відповіді на день подання пояснень не надано. Щодо посилання відповідача на п. 2.2 договору позивач наголошує, що цим пунктом передбачено одноразовий платіж 7 020 000,00 грн для закупівлі постачальником сировини, який не повертається в грошовій формі та може бути використаний покупцем лише як попередня оплата товару. Відповідно до п. 2.3 договору наступні партії товару оплачуються попередньо, а з другого місяця від першої поставки 5 % від суми замовлення зменшують борг постачальника за одноразовим платежем. Позивач стверджує, що за весь період взаємовідносин товару поставлено на суму, що перевищує одноразовий платіж, тому твердження відповідача про неповернення цього платежу є безпідставними, оскільки позивач повернення такого платежу не вимагає.

20.07.2026 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшли пояснення (вх.№17715 від 20.07.2026). Відповідач у поясненнях щодо виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 29.06.2026 про витребування документів повідомив про неможливість подати товарно-транспортну накладну до видаткової накладної № Т-00000777 від 04.04.2026 на суму 1 500 004,92 грн. Причиною відповідач називає те, що всі складені примірники ТТН під час поставки було передано покупцю (позивачу) через перевізника, а примірник постачальника так і не було повернуто. Відповідач повторно посилається на умови договору поставки: згідно з п. 4.4 підписання представником покупця видаткової накладної підтверджує отримання повного комплекту товаросупровідних документів, передбачених п. 4.3, у тому числі товарно-транспортної накладної; згідно з п. 4.5 зобов`язання з поставки вважаються виконаними з моменту передання товару, а датою поставки є дата у видатковій накладній, а не в ТТН; згідно з п. 4.7 засвідчення печаткою підпису представника покупця підтверджує повноваження цієї особи, і покупець не може надалі посилатися на їх відсутність. На цій підставі відповідач вважає, що видаткова накладна самостійно підтверджує поставку товару на суму 1 500 000 грн та отримання позивачем інших супровідних документів, зокрема ТТН. Додатково відповідач вказує, що факт поставки підтверджується зареєстрованою податковою накладною від 04.04.2026, яку, за його твердженням, визнає позивач. Відповідач наводить положення ст. 201 Податкового кодексу України та висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17, про те, що податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача підставою для нарахування податкового кредиту і спричиняють правові наслідки.

В судовому засіданні 21.07.2026 судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи письмові пояснення позивача (№ 17450/26 від 16.07.26) та пояснення відповідача щодо виконання ухвали суду про витребування доказів (вх№. 17715/26 від 20.07.26). Крім того, в судовому засіданні задоволено усне клопотання позивача про відкладення судового засідання. З метою належної підготовки справи для розгляду по суті, враховуючи необхідність забезпечення принципу змагальності та реалізації прав сторін на повне та об`єктивне встановлення всіх обставин справи судом розгляд справи № 922/1651/26 в підготовчому засіданні відкладено на 31.08.2026 року о 11:00 годині, на підставі пункту 3 частини другої статті 183 Господарського процесуального кодексу України. Відповідні ухвали постановлено судом без оформлення окремого документу та занесено до протоколу підготовчого засідання від 21.07.2026 у справі № 922/1651/26.

27.08.2026 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№21057 від 27.08.2026).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.08.2026 судом прийнято до розгляду клопотання представника ТОВ "Єврофуд Юа" про долучення доказів (вх. №21057/26 від 27.08.2026) та долучено його до матеріалів справи, підготовче провадження у справі закрито та призначенно справу до судового розгляду по суті на 14.09.2026 об 11:00 годині. Вказану ухвалу постановлено судом без оформлення окремого процесуального документу та занесено до протоколу судового засідання від 31.08.2026.

14.09.2026 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№22525 від 14.09.2026). Відповідач у додаткових поясненнях від 14.09.2026, поданих на підставі п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України, наголошує на наявності достатніх і належних доказів поставки товару позивачу за видатковою накладною № Т-00000777 від 04.04.2026 на суму 1 500 004,92 грн. Відповідач посилається на умови договору поставки: згідно з п. 4.5 зобов`язання з поставки вважаються виконаними з моменту передання товару, а датою поставки є дата у видатковій накладній; згідно з п. 4.4 підписання представником покупця видаткової накладної підтверджує отримання повного комплекту товаросупровідних документів, передбачених п. 4.3; згідно з п. 4.7 засвідчення печаткою підпису представника покупця підтверджує повноваження цієї особи, і покупець не може надалі посилатися на їх відсутність. На цій підставі відповідач стверджує, що накладна, підписана уповноваженою особою позивача та скріплена його печаткою, самостійно підтверджує поставку товару, а також отримання позивачем інших супровідних документів, у тому числі ТТН. Додатково відповідач вказує на зареєстровану податкову накладну від 04.04.2026, яку, за його твердженням, позивач визнає у своїх процесуальних заявах, та посилається на ст. 201 Податкового кодексу України і висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17. Відповідач також зазначає, що позивач жодним доказом не довів підробленість видаткової накладної, не заявляв клопотання про проведення почеркознавчої експертизи та не надав звернень до правоохоронних органів. Оригінал накладної перебуває у відповідача та може бути наданий суду для огляду. З огляду на це відповідач вважає, що вимога про стягнення 1 500 004,92 грн спростовується належно оформленою та підписаною позивачем видатковою накладною, автентичність якої не спростована.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.09.2026 судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи додаткові пояснення відповідача (вх. № 22525/26 від 14.09.2026), оголошенно перерву в розгляді справи по суті до 28 вересня 2026 року о(б) 11:00 . Вказану ухвалу постановлено судом без оформдення окремого документу та занесено до протоколу судового засідання від 14.09.2026.

24.09.2026 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшли додаткові пояснення (вх.№23599 від 24.09.2026). Позивач вказує, що відповідач в усних і письмових поясненнях стверджував про поставку товару на умовах EXW (склад постачальника), а тому, на його думку, товарно-транспортна накладна не є обов`язковим документом і має виписуватися позивачем, а до партії товару за видатковою накладною № Т-00000777 від 04.04.2026 ТТН взагалі не виписувалася. Позивач вважає, що відповідач суперечить сам собі, оскільки у поясненнях від 20.07.2026 він стверджував, що всі примірники ТТН під час поставки були передані покупцю через перевізника, а примірник постачальника не повернуто. На думку позивача, це свідчить про спотворення відповідачем обставин справи та введення суду в оману. Позивач посилається на ст. 77, 78 ГПК України. Позивач наголошує, що відповідно до п. 4.3 договору поставки разом із товаром покупцю передаються видаткова накладна, товарно-транспортна накладна та документи про якість і безпечність товару, тобто обов`язок скласти та передати ТТН покладено на відповідача. Він також посилається на ст. 627, 628 ЦК України, розділи 1, 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (наказ Мінтрансу від 14.10.1997 № 363) та ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» і стверджує, що ТТН виписує вантажовідправник у трьох примірниках незалежно від умов оплати, а в усіх ТТН, наявних у матеріалах справи, вантажовідправником зазначено саме відповідача. Тому ТТН має виписуватися на кожну партію товару відповідачем навіть за умов поставки EXW. Позивач також посилається на те, що відповідач є заводом-товаровиробником, а між сторонами разом із договором поставки укладено угоду про дистрибуцію від 07.09.2022. За п. 2.2.4 та 2.2.11 угоди позивач зобов`язаний надавати звіти та інформацію про реалізацію товару, а за п. 3.1 та 3.5 договору поставки товар поставляється партіями на підставі замовлень, у яких зазначаються асортимент, кількість та залишки. Позивач вважає, що за таких умов відповідач повинен мати заявку позивача із зазначенням кількості товару і переліку його контрагентів, а також знати, куди, кому і яким перевізником товар прямує. Проте відповідач таку заявку не надав ні у відповідь на адвокатський запит, ні як доказ у справі, а лише посилається на те, що видаткова накладна самостійно підтверджує поставку. Позивач вказує на ст. 74 ГПК України, за якою суд може визнати обставину відсутності події встановленою у разі ненадання відповідних доказів.Посилаючись на ст. 73, 74, 76-79 ГПК України та висновки Верховного Суду в постанові від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 щодо стандарту доказування «вірогідність доказів», позивач вважає, що ним надано не спростовані відповідачем докази дійсності позовних вимог і відсутності поставки за видатковою накладною № Т-00000777 від 04.04.2026. Докази відповідача, зокрема акт звірки взаєморозрахунків, містять недостовірні дані, що спростовано позивачем платіжними дорученнями. Видаткова накладна № Т-00000777 створена самим відповідачем, не збігається за номерами та датами з рештою поставок і оформлена на неіснуючу поставку партії товару, яку позивач не замовляв і не отримував, що ставить під сумнів вірогідність доказів відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.09.2026 судом оголшено перерву в судовому засіданні до 05.10.2026 об 11:20. Вказану ухвалу постановлено судом без оформлення окремого документу та занесено до протоколу судового засідання від 28.09.2026.

30.09.2026 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшло клопотання ТОВ "Тайфун-2000" про приєднання оригіналу письмового доказу до матеріалів справи (вх.№24101 від 30.09.2026), в якому останній просить суд прийняти доданий до цього клоптання оригінал видаткової накладної № Т-00000777 від 04.04.2026 та приєднати його до матеріалів справи.

Крім того, 05.10.2026 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшло заперечення на клопотання відповідача (вх.№24377 від 05.10.2026). Позивач заперечує проти задоволення клопотання відповідача від 30.09.2026 у повному обсязі. Заперечення мотивовано тим, що клопотання підписано та подано від імені ТОВ «Тайфун-2000» Сорокіним А.В. на підставі довіреності від 02.01.2025 № 19/25. Проте, за твердженням позивача, Сорокін А.В. не є ні особою, уповноваженою діяти від імені юридичної особи в порядку самопредставництва, ні адвокатом, а отже не може бути представником у суді. З посиланням на ч. 2 та ч. 4 ст. 170 ГПК України позивач зазначає, що письмове клопотання підписується заявником або його представником, а за подання клопотання без дотримання цих вимог суд повертає його заявнику без розгляду. Оскільки повноваження Сорокіна А.В. на представництво ТОВ «Тайфун-2000» належними доказами не підтверджено, позивач вважає, що клопотання подано неналежним представником, і просить повернути його відповідачу без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.10.2026 судом клопотання ТОВ "Тайфун-2000" про приєднання оригіналу письмового доказу до матеріалів справи (вх.№24101 від 30.09.2026) - повернуто заявнику без розгляду.

Позивач, присутній в судовому засіданні 05.10.2026, позовні вимоги позову підтримала, просила суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судове засідання 05.10.2026 не з`явився, про дату час та місце судового засідання був обізнаний, оскільки представник відповідача приймав участь в судовому засіданні 28.09.2026, в якому судом було оголшено перерву до 05.10.2026 об 11:20. При цьому, відовідач надав до суду клопотання (вх.№24408 від 05.10.2026) , в якому повідомив про об`єктивні причини неможливості явки представника в засідання 05.10.2026 та просив провести розгляд справи без його участі ( вх. № 24408 від 05.10.26).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача ( зокрема в судових засіданнях з розгляду справи по суті від 14.09.2026, 28.09.2026) та позивача (в судовому засіданні з розгляду справи по суті 05.10.202) , суд встановив наступне.

7 вересня 2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОФУД ЮА» (далі - Позивач або Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЙФУН-2000» (далі - Відповідач або Постачальник) було укладено договір поставки №0709-22 (далі - догові поставки) (т.1 арк спр. 7-9).

Відповідно до п 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується передавати у власність Покупця продукти харчування, далі - «Товар», а Покупець зобов`язується приймати Товар, оплачувати його, а також реалізовувати, на умовах цього Договору.

Згідно п 1.4 Договору умови подальшої реалізації Товару Третім особам передбачені в Угоді про дистрибуцію, яка є Додатком № 2 до даного Договору.

Пунктом 1.5 Договору визанчено, що асортимент та номенклатура товару, який може поставлятися в рамках цього Договору, узгоджується сторонами у Специфікації, яка є Додатком № 1 до цього Договору. Асортимент та номенклатура товару можуть бути розширені шляхом направлення Постачальником на адресу Покупця прайс-листа із новими позиціями товару.

Згідно п 2.3 Договору Покупець здійснює 100 % (сто відсоткову) попередню оплату кожної наступної партії товару не пізніше 3-х календарних днів з моменту отримання від Постачальника відповідного рахунку на оплату, сформованого на підставі замовлення Покупця. Постачальник вправі не здійснювати поставку товару без отримання попередньої оплати за товар. Починаючі з другого місяця від першої поставки Покупець здійснює попередню оплату в розмірі 95% від суми замовлення, а на останні 5% зменшується сума боргу Постачальника за одноразовими платежами, здійсненими відповідно до п.2.2 цього Договору. Термін може збільшуватись за взаємною згодою сторін.

Відповідно до п. 2.6 Договору постачальник і Покупець зобов`язані проводити щомісяця звірку взаєморозрахунків в електронному вигляді в термін до 10 числа наступного за звітним місяцем.

Згідно п. 3.1 Договору товар поставляється партіями на підставі Замовлень Покупця.

В пункті 3.4 Договору сторони погодили, що передача Замовлення Покупця Постачальнику здійснюється згідно з встановленим Додатком № 4 графіком замовлень, на електронну пошту sale 'сі tai I un-2000.com. на. Після отримання Замовлення представник Постачальника обов`язково його погоджує та підтверджує можливість його виконання шляхом надіслання на електронну адресу Покупця рахунку на оплату.

Пунктом 4.1 Договору передбачено поставка Товару здійснюється на умовах поставки ЕХW - склад Постачальника, відповідно до Міжнародної інтерпретації торгових термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року, на складі Продавця за адресою: Україна, місто Харків, вул. Клочківська, 339.

Приймання Товару здійснюється Покупцем на складі Постачальника (п.4.2 Договору)

Разом з Товаром Покупцеві передаються такі документи:

-видаткова накладна;

-товарно-транспортна накладна;

-документи, що підтверджують якість та безпечність Товару, передбачені чинним законодавством для даного виду Товару (свідоцтво про якість, декларація виробника) (п.4.3 Договору)

Відповідно до п. 4.4 Договору Підписання представником Покупця видаткової накладної Постачальника підтверджує факт отримання Покупцем повного комплекту товаросупровідних документів, передбачених пунктом 4.3 Договору.

Згідно п. 4.5 Договору зобов`язання по поставці Товару вважаються виконаними з моменту передачі партії Товару представнику Покупця, Датою поставки Товару буде вважатися дата, зазначена Постачальником у видатковій накладній на поставку Товару в тому випадку.

В пункті 4.6 Договору сторонами погоджено, що перехід права власності, а також ризиків випадкової загибелі, знищення Товару від Постачальника до Покупця відбувається в момент передачі Товару представнику Покупця. Про що буде свідчити підпис уповноваженого представника Покупця на видатковій накладній.

Сторони домовилися, що факт завірення печаткою підпису представника Покупця на видаткової накладної є фактом, який підтверджує повноваження такої особи на вчинення зазначених дій і покупець позбавляється права надалі посилатися на відсутність у представника таких повноважень (п .4.7 Договору).

Передача товарів здійснюється представниками Покупця, які діють на підставі довіреностей, виданих Покупцем, завірених підписом керівника та печаткою. Довіреності з електронно цифровим підписом керівника Покупця надсилаються на електронну адресу Постачальника до моменту передачі товару (п.4.8 Договору).

У разі якщо Покупець прострочив прийняття товару на складі Постачальника, вказаний товар вважається таким, що прийнятий Покупцем та переданий на відповідальне зберігання Постачальнику. При цьому ризики випадкового знищення вказаного товару переходять до Покупця. У разі наявності претензій по кількості та / або якості поставленої партії Товару Покупець зобов`язаний протягом 24-х годин повідомити про це Постачальника. Участь уповноваженого представника Постачальника в прийманні Товару за кількістю та якістю, при відборі проб товару та проведенні відповідних експертиз, а також складанні будь-яких документів, що засвідчують невідповідність Товару умовам даного Договору, обов`язкова. У разі недотримання Покупцем умов абзацу 1 пункту 4.11. цього Договору претензії по кількості та якості Товару не приймаються, а поставлений Товар вважається таким, що відповідає умовам цього Договору.(п.4.11 Договору).

У разі якщо Покупець прострочив прийняття товару на складі Постачальника, вказаний товар вважається таким, що прийнятий Покупцем та переданий на відповідальне зберігання Постачальнику. При цьому ризики випадкового знищення вказаного товару переходять до Покупця (п.4.12 Договору).

Відповідно до положень п.5.2 Договору Покупець зобов`язаний своєчасно надавати Постачальнику Замовлення на поставку партії Товару, відповідно до графіку встановленого Додатком № 3. У разі порушення Покупцем встановленого порядку надання Замовлення, Постачальник має право вважати Замовлення неподаним та поставку Товару по ньому не здійснювати (пп.5.2.1); забезпечувати температурний режим зберігання товару у діапазоні від 0 до +6 градусів по Цельсію, у тому числі під час транспортування товару (пп.5.2.3); в разі дострокового припинення дії Договору Сторони підписують акт звірки взаємних розрахунків та незалежно від встановлених термінів оплати, Покупець зобов`язаний протягом 5 банківських днів погасити всю заборгованість за поставлений Товар. Ухилення Покупця від підписання акту звірки взаєморозрахунків не звільняє Покупця від обов`язку погасити заборгованість за поставлений Товар (пп.5.2.9).

Відповідно до п.10.12 Договору договір діє з моменту підписання до 31 грудня 2025 року.

Згідно п. 10.14 Договору Перелік додатків до Договору:

-Додаток №1 - Специфікація.

-Додаток №2 - Угода про дистрибуцію.

-Додаток №3 - Зразки печаток (штампів), підписів матеріально відповідальних осіб.

-Додаток № 4 - Графік замовлень та поставок

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.

До матеріалів справи надано позивачем додаток № 2 Угода про дистрибуцію, укладена сторонами 07.09.2022. ( т. 1, арк. спр. 10-11).

Крім того, 27.12.2025 сторонами було укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої п.10.12 Договору викладно в новій редакції, згідно якої договір діє до 31.12.2026 (т. 1 , арк. спр. 72).

Також позивачем до матеріалів справи надано "Графік замовлень та поставок", із зазначенням: додаток № 3 до Договору від 07.09.2022 № 0709 ( т. 4, арк. спр. 144).

Інших додатків до договору, які перелічені у п. 10.14 Договору (Перелік додатків до Договору) сторонами не надано до матеріалів справи.

Як зазначає позивач, за даними бухгалтерського обліку, станом на 05 квітня 2026 за договором поставки у Відповідача перед Позивачем існувала заборгованість за сплачений і недопоставлений товар у розмірі 107 468,18 грн.

6 квітня 2026 року Відповідач направив Позивачу рахунок на оплату партії товару, згідно Замовлення Позивача від 02 квітня 2026 року (копія рахунку додається) на загальну суму 1 272 608,64 грн., який Позивач сплатив 08.04.2026 р. в сумі 1 500 000,00 грн. з урахуванням можливого корегування замовлення (копія банківської виписки додається).

Однак, в порушення взятих на себе за договором поставки зобов`язань, 11.04.2026 р. Відповідач здійснив лише часткову поставку товару на загальну суму 1 023 998,40 грн., що підтверджується відповідними товаросупроводжувальними документами (копії додаються).

Внаслідок цього заборгованість Відповідача перед Позивачем станом на 11.04.2026 р. зросла до 583 469,78 грн.

Надалі, як зазначає позивач, 9 квітня 2026 року Позивач надав Відповідачу чергове Замовлення.

13 квітня 2026 року Відповідач направив Позивачу рахунок на оплату партії товару на загальну суму 1 294 269,12 грн., який Позивач сплатив 17.04.2026 р. в сумі 1 305 100,80 грн. з урахуванням можливого корегування замовлення.

На переконання позивача, в порушення взятих на себе за договором поставки зобов`язань, 18.04.2026 р. Відповідач здійснив лише часткову поставку товару на загальну суму 593762,40 грн., що на його думку підтверджується товаросупроводжувальними документами. За таких обставин у Відповідача перед Позивачем станом на 18.04.2026 р. виникла заборгованість у розмірі 1 294 808,18 грн. Зазначена заборгованість не погашена станом на дату подачі цього позову.

До того ж, Позивачем було виявлено, що 08.04.2026 р. він помилково перерахував на розрахунковий рахунок Відповідача грошові кошти у розмірі 1 000 000, 00 грн.

Зазначену суму коштів Відповідач на дату подачі цього позову Позивачеві не повернув. За таких обставин на переконання позивача у Відповідача перед Позивачем станом на дату подачі цього позову існує заборгованість у розмірі 2 294 808,18 грн.

23 квітня 2026 року Позивач надіслав на адресу Відповідача лист про припинення договору поставки та з вимогою повернути 2 298 666,42 грн. боргу у строк до 30.04.2026 р. (т.1, арк. спр. 27).

У відповідь 01.05.2026 за вих № 39 Відповідач надіслав позивачу лист з відмовою про припинення договору, оскільки строк дії договору встановлено сторонами до 31.12.2026, при цьому текст договору не містить положень які б надавали покупцю ( позивачу) право на дострокове одностороннє розірвання договору ( т. 1, арк. спр. 28).

Вказані вище обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом за захистом свої прав та законних інтересів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 частини першої статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 Цивільного кодексу України, зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З аналізу положень ч.2 ст.693 ЦК України, вбачається, що умовою її застосування є порушення продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, вимогою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.03.2026 у справі №908/1965/24).

Щодо позовних вимог про стягнення суми попередньої оплати (авансу) на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України та нарахування штрафних санкцій:

Звертаючись до господарського суду з позовом про стягнення основної заборгованості у розмірі 2 294 808,18 грн та 3% річних, Позивач (ТОВ «Єврофуд Юа») посилається на те, що Відповідач (ТОВ «Тайфун-2000») після одержання сум попередньої оплати за договором поставки № 0709-22 від 07.09.2022 року здійснив лише часткове постачання товару, у зв`язку з чим у Відповідача виникло зобов`язання щодо повернення попередньої оплати відповідно до положень ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Проте, дослідивши матеріали справи, умови укладеного між сторонами договору поставки № 0709-22 від 07.09.2022 року, а також додатки до нього, суд зазначає про наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З аналізу зазначеної норми випливає, що обов`язковою правовою підставою для задоволення вимог покупця про повернення попередньої оплати є настання встановленого сторонами строку передання товару та доведення факту прострочення продавця у передачі такого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, порядок та строки здійснення замовлень і поставок товарів між сторонами чітко врегульовані умовами Договору та Графіком замовлень та поставок.

Як зазначалося судом вище, в пункті 3.4 Договору сторони погодили, що передача Замовлення Покупця Постачальнику здійснюється згідно з встановленим Додатком № 4 графіком замовлень, на електронну пошту. Після отримання Замовлення представник Постачальника обов`язково його погоджує та підтверджує можливість його виконання шляхом надіслання на електронну адресу Покупця рахунку на оплату.

Позивачем до матеріалів справи надано додаток до договору " Графік замовлень та поставок" (Т.4 а.с.144).

Відповідно до умов вказагого Графіку до договору поставки № 0709-22 від 07.09.2022 року, сторони погодили такий алгоритм:

1) Замовлення надається Покупцем не пізніше 12 годин 00 хвилин кожної п`ятниці.

2) Поставка Товару здійснюється на умовах поставки EXW (склад Постачальника у м. Харків) у четвер та суботу наступного тижня після отримання замовлення від покупця та його погодження Постачальником.

Таким чином, сторонами в Договорі та Графіку замовлень та поставок було імперативно визначено строковий порядок взаємодії: чітко прив`язаний день тижня для подання замовлення (п`ятниця до 12:00) та конкретні дні наступного тижня (четвер, субота) для виконання зобов`язання з поставки.

Проте як вбачається з матеріалів справи, зокрема документів наявних у них, наданих самим Позивачем в обґрунтування позовних вимог (зокрема, дат замовлень та платіжних документів за квітень 2026 року), позивачем не дотримано погодженого сторонами Графіку замовлень, що свідчить про повне порушення Позивачем узгодженого сторонами графіку.

Відтак, до матеріалів справи позивачем надано два замовлення (Замовлення № 1 із датою поставки 13.04.2026 (т.1 а.с.50) та Замовлення № 2 із датою поставки 20.04.2026 (т.1 а.с.51), які містяться в матеріалах справи.

Дослідивши вказані замовлення, суд зазначає, що обидва документи являють собою зведені таблиці дистриб`юторських замовлень за формою «МИ-14.01.01.01». Вони містять розбивку по регіонах та контрагентах-одержувачах (наприклад: Гуйван (Чернівці), ДК Арта, Соціальний продукт (Чернігів), Кондитер Плюс (Винниця), Плюс Сервис (Житомир), Млк Сервис (Рівне/Луцьк), Донецьк/Одеса/Миколаїв (Єврофуд), Новус, Рукавичка, Близенько, Фора тощо). Перше замовлення (з датою поставки 13.04.2026):Загальна сума замовлення: 1 122 667,20 грн. Друге замовлення (з датою поставки 20.04.2026):Загальна сума замовлення: 1 123 998,72 грн.

Як зазначалося судом раніше, відповідно до Графіку замовлень та поставок, який надано позивачем, замовлення подаються покупцем не пізніше 12:00 кожної п`ятниці, а поставка відбувається у четвер або суботу наступного тижня.

Як вабчається з наданих позивачем замовлень дата поставки за першим - 13.04.2026 ( понеділок), за другим - 20.04.2026 (понеділок), а не четверг та субота, як зазначено у додатку.

Крім того, вказані замовлення роздруковані у вигляді внутрішніх зведених таблиць ERP-системи (з купою сторонніх дистриб`юторів по всій Україні), що на переконання суду свідчить про те, що це внутрішні робочі файли облікової системи позивача, а не належні докази направлення їх постачальнику у визначений договором час та на погоджену електронну пошту (ІНФОРМАЦІЯ_1). Докази надіслання таких замовлень на електронну пошту відповідача, вказану у п.3.4 Договору матеріаіли справи не містять.

Крім того, у позовній заяві Позивач зазначає, що 06.04.2026 отримав рахунок на 1 272 608,64 грн, а сплатив 08.04.2026 суму у розмірі 1 500 000,00 грн (з урахуванням «коригування»). А саме замовлення на поставку 13.04.2026 сформоване на суму 1 122 667,20 грн. Тобто сума оплати (1,5 млн) суттєво перевищує суму цього замовлення (1,12 млн). Надалі, 13.04.2026 виставлено рахунок на суму 1 294 269,12 грн, сплачено 17.04.2026 суму 1 305 100,80 грн, а саме замовлення на 20.04 сформоване на 1 123 998,72 грн. з вказаного судом вбачається фінансовий дисбаланс між сумами у вказаних замовленнях та реальними платіжними дорученнями Позивача (коли суми оплат суттєво перевищують або не збігаються з обсягами конкретних замовлень), що виключає їх пряму бухгалтерську прив`язку один до одного.

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на очевидні та внутрішні суперечності в процесуальних документах самого Позивача, які додатково підтверджують безпідставність його позовних вимог. Так, у тексті позовної заяви Позивач стверджує, що ним нібито направлялися замовлення від 02 квітня 2026 року та від 09 квітня 2026 року, під які здійснювалися відповідні перерахування коштів. Проте при детальному дослідженні безпосередньо самих текстів і додатків цих замовлень встановлено, що з технічних та реквізитних даних узагалі неможливо встановити точну дату їх фактичного створення чи формування, оскільки в самих документах значаться зовсім інші дати - 13.04.2026 та 20.04.2026, які при цьому вказані виключно як «дати постачання». Тобто у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, коли саме ці замовлення створювалися, чи формувалися вони взагалі до моменту перерахування коштів і чи надсилалися вони Відповідачу в дні, на які посилається Позивач.

Крім того, навіть якщо критично оцінити доводи Позивача та припустити, що замовлення дійсно створювалися й направлялися ним саме 02 квітня 2026 року та 09 квітня 2026 року (як про це зазначається у позововній заяві), такі дії Позивача все одно прямо суперечать імперативним умовам Графіку замовлень та поставок, що є додатком до договору, який надано ж самим позивачем. Як встановлено судом, згідно з графіком замовлення мають надаватися Покупцем виключно не пізніше 12 годин 00 хвилин кожної п`ятниці. Проте, згідно з календарним графіком днів тижня у 2026 році, 02 квітня 2026 року припадало на четвер, і 09 квітня 2026 року також припадало на четвер. Тобто навіть за версією самого Позивача замовлення формувалися та подавалися у четвер (а не у п`ятницю до 12:00, як того вимагає Графік ), що свідчить про самостійне та систематичне порушення Позивачем узгодженого сторонами договірного порядку взаємодії. За таких обставин Позивач, порушуючи власний графік і подаючи замовлення у дні, не передбачені договором, позбавлений права посилатися на будь-які порушення строків поставки з боку Відповідача.

Також, суд зазначає, що за умовами Договору сторони передбачили обов`язковий порядок щомісячного підтвердження стану взаєморозрахунків шляхом підписання відповідного двостороннього документа (акта звірки) (п.2.6 Договору). Проте в матеріалах справи відсутній будь-який підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків, який би зафіксував та підтвердив наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у заявленому розмірі станом на час звернення до суду.

Доказів того, що позивач звертався до відповідача з вимогою скалсти акт звірки взаєморозрахунків, на виконання умов укладеного між ними договору, а відповідач відмовив у складанні такого акту, позивачем суду не надано. Крім того позивач не надав суду будь-які акти звірки, складені між ним та відповідачем на підтвердження фіксування оплат, поставок та наявних сум заборгованості, обов`язковий порядок складання яких перебачено п. 2.6 договору.

Суд зазначає, що за змістом ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Зважаючи на те, що Позивач сам систематично порушував порядок та строки подання замовлень (визначені в Додатку № 3), він не може в односторонньому порядку посилатися на прострочення виконання зобов`язань з боку Відповідача, оскільки у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази дотримання самим Позивачем процедури замовлення товару, яка б запускала перебіг чіткого строку поставки.

Відповідно до положень статей 74, 76-77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У процесуальному господарському судочинстві обов`язок доказування факту порушення зобов`язання Відповідачем та наявності невиконаного грошового боргу покладається саме на Позивача. Проте Позивач під час розгляду справи не надав суду належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів на підтвердження своїх вимог, а надані ним матеріали спростовуються первинними документами та фактичними обставинами справи.

Окрему увагу суд звертає на істотні дефекти та внутрішні суперечності самої договірної конструкції в частині систематизації додатків, що виключає можливість беззаперечного застосування так званого «Додатка № 3» як документа, що регулює строки поставки. Так, за змістом пункту 10.14 Договору («Перелік додатків до Договору») сторони чітко визначили, що Додаток № 3 стосується виключно «Зразків печаток (штампів), підписів матеріально відповідальних осіб», натомість графік замовлень та поставок за договірною структурою має належати до Додатка № 4. Водночас у пункті 3.4 Договору сторони прямо погодили, що передача замовлення покупця постачальнику здійснюється згідно з встановленим саме Додатком № 4 графіком замовлень. Проте на практиці Позивач у своїх доводах посилається на документ під назвою «Додаток № 3», який за своїм змістом чомусь є «Графіком замовлень та поставок». З огляду на це, Позивач взагалі позбавлений правових підстав посилатися на положення пункту 3.4 Договору в обґрунтування своїх вимог, оскільки норма цього пункту чітко апелює до Додатка № 4 (який містить графік), а не до Додатка № 3. Така очевидна плутанина та суперечність між текстом умов Договору (п. 3.4, п. 10.14) та фактично поданими документами свідчить про те, що сторони належним чином не узгодили договірні графіки, що в сукупності позбавляє суд можливості розцінювати ці положення як належний і допустимий доказ строків поставки.

За таких обставин, оцінивши в сукупності всі подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, суд доходить беззаперечного висновку про повну необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврофуд Юа» з огляду на наступну сукупність самостійних правових підстав:

Недоведеність прострочення продавця та порушення умов щодо строків поставки. Для застосування наслідків частини 2 статті 693 ЦК України (стягнення суми попередньої оплати) обов`язковою умовою є настання чітко визначеного строку передання товару та прострочення зобов`язання з боку продавця. Проте матеріали справи не містять належних і допустимих доказів настання такого строку через дефектність та неузгодженість договірних графіків.

Колізія в договірній документації щодо додатків і посилань. Пунктом 10.14 Договору чітко визначено, що Додаток № 3 стосується виключно зразків печаток і підписів, а графік замовлень за договірною структурою віднесено до Додатка № 4 (на який прямо апелює і п. 3.4 Договору). Натомість Позивач посилається на невідомий договору документ під назвою «Додаток № 3» («Графік замовлень та поставок»), що позбавляє його права посилатися на договірні графіки та свідчить про неналежне узгодження сторонами строків поставки.

Порушення графіку самим Позивачем. Навіть за умови формального застосування графіка з Додатка № 3 (який вимагає подання замовлень не пізніше п`ятниці до 12:00 з поставкою у четвер/суботу наступного тижня), матеріали справи та дати замовлень самого Позивача (від 02.04.2026 та 09.04.2026, які припадали на четвер) свідчать про те, що Позивач сам грубо та систематично порушував власний порядок замовлення продукції. Процесуальні неузгодженості та недостовірність замовлень. Зміст дистрибуторських документів за формою «МИ-14.01.01.01» (замовлень) містить дати поставки (13.04 та 20.04.2026), які не збігаються ні з датами створення замовлень, на які посилається Позивач у позові, ні з реальними платіжними потоками, при цьому в матеріалах справи повністю відсутні докази направлення цих замовлень на офіційну електронну адресу Відповідача (ІНФОРМАЦІЯ_1) та їх погодження останнім у порядку п. 3.4 Договору.

Оскільки Позивачем не доведено належного дотримання договірної процедури замовлення товару, отримання замовлень Відповідачем та настання чітко визначеного і простроченого строку поставки, у суду відсутні будь-які правові підстави для визнання доведеним факту прострочення з боку відповідача в частині своєчасної поставки товару, отже і для задоволення позовних вимог про стягнення попередньої оплати за ч. 2 ст. 693 ЦК України, а також похідних вимог про стягнення 3 відсотків річних за ст. 625 ЦК України.

Окрему увагу суд приділяє безпідставним твердженням Позивача про те, що видаткова накладна № Т-00000777 від 04.04.2026 року на суму 1 500 004,92 грн, надана Відповідачем на підтвердження поставки частини товару, є нібито підробленою або оформленою обманним шляхом. Суд відхиляє такі доводи Позивача як процесуально необґрунтовані та непідтверджені належними та допустими доказами, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, на вказаній видатковій накладній (т.2 а.с.244) наявний особистий підпис уповноваженої посадової особи Позивача, а також вона скріплена оригінальною печаткою підприємства-покупця. Водночас, заперечуючи факт отримання товару за цим первинним документом, Позивач за весь час розгляду справи не скористався своїми процесуальними правами: він не заявляв клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи (для перевірки підпису) чи технічної експертизи документа (для перевірки відбитка печатки), а також не надав жодних доказів звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення (що є логічною та необхідною поведінкою підприємства у разі виявлення підробки документів від його імені). Натомість, відповідно до уведених сторонами положень пункту 4.4 та пункту 4.7 Договору, підписання видаткової накладної представником Покупця та завірення її печаткою підтверджує факт поставки, отримання товару та супровідних документів, а Покупець при цьому позбавляється права надалі посилатися на відсутність повноважень у такої особи. За таких обставин, за відсутності будь-яких належних і допустимих доказів підроблення вказаної видаткової накладної (експертних висновків), у суду відсутні підстави ставити під сумнів юридичну силу видаткової накладної № Т-00000777 від 04.04.2026 року, яка належним чином підписана та скріплена печаткою Позивача.

Щодо доводів Позивача про нібито помилкове перерахування грошових коштів у розмірі 1 000 000,00 грн.

Суд критично ставиться до тверджень Позивача про те, що перерахована ним 08.04.2026 року сума у розмірі 1 000 000,00 грн є «помилково перерахованими коштами», які підлягають стягненню у межах даного спору, з огляду на наступне.

По-перше, між сторонами існують тривалі господарські взаємовідносини в рамках одного договору поставки, а сам Позивач у своїх процесуальних документах неодноразово зазначав, що здійснював платежі «з урахуванням можливого коригування замовлення». За таких умов хаотичний рух грошових коштів на значні суми унеможливлює однозначний висновок про їх «помилковість».

По-друге, дослідивши призначення платежів у відповідних платіжних інструкціях, суд установив, що у їх написанні вказано лише посилання на загальний договір поставки, натомість відсутні будь-які конкретні посилання на номери рахунків, специфікацій чи конкретних замовлень, що виключає можливість для суду чітко ідентифікувати призначення цих коштів та перевірити доводи про їх помилкове перерахування під конкретну партію. Крім того, суд звертає увагу на те, що в досудовій претензії (листі про розірвання договору) №14/04 від 23.04.2026, яку Позивач направляв Відповідачу перед зверненням до суду (т.1 а.с.27), вимагалась загальна сума заборгованості за непоставлений товар, проте обставини щодо нібито «помилкового» перерахування коштів у розмірі 1 000 000,00 грн не заявлялися.

По-третє, суд наголошує, що навіть за умови наявності у Позивача наміру вимагати повернення нібито безпідставно набутих коштів, такі вимоги мають заявлятися за зовсім іншою правовою підставою - на підставі положень глави 83 Цивільного кодексу України (стаття 1212 ЦК України - безпідставно набуте майно), яка має зовсім інший предмет доказування, інші юридичні факти та не може автоматично заявлятися у позові про порушення зобов`язань за договором поставки в рамках ст. 693 ЦК України. За таких обставин вимога про стягнення вказаної суми у розмірі 1000000,00 грн. в межах цього позову є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

По-четверте, з наявних у справі двох платіжних інструкцій на суму 1000000,00 грн. кожна від 08.04.2026 № 723 та від 08.04.2026 № 724 вбачається приначення патежу: оплата за харчові продукти зг. Договору № 0709-22 від 07 вересня 2022. Отже, посилання в призначенні платежу на підставу платежу - договір, кладений між сторонами, виключає висновок про безпідставність перерахування суми у розмірі 1000000,00 грн.

Щодо доводів Позивача про одностороннє розірвання договору та повернення коштів на цій підставі.

Суд критично оцінює посилання Позивача на те, що він в односторонньому порядку розірвав договір поставки № 0709-22 від 07.09.2022 року шляхом направлення відповідного повідомлення відповідачу, оскільки такі дії не відповідають умовам укладеного договору та вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від договору в повному обсязі або частково не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналізуючи умови укладеного сторонами Договору, суд зазначає, що його текст не містить безумовного права покупця на вмотивовану чи невмотивовану односторонню відмову від договору у позасудовому порядку у будь-який момент на власний розсуд. Крім того, одностороннє розірвання договору можливе лише у разі істотного порушення умов договору іншою стороною. Проте, як встановлено судом під час розгляду справи, з боку Відповідача не було допущено істотного порушення зобов`язань чи прострочення поставки, оскільки строки виконання зобов`язань не настали через недотримання самим Позивачем договірної процедури замовлення та порядку взаємодії. За таких обставин направлений Позивачем лист про одностороннє розірвання договору є юридично необґрунтованим та не створив правових наслідків у вигляді припинення зобов`язань, договір продовжує свою дію до 31.12.2026 відповідно до умов додаткової угоди від 27.12.2025.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

Підсумовуючи все зазначене вище, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку про повну необґрунтованість, недоведеність та безпідставність позовних вимог. З огляду на викладене, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврофуд Юа» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙФУН-2000» про стягнення заборгованості слід відмовити у повному обсязі.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення у справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку із відмовою в задоволенні позову витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврофуд Юа" відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "15" жовтня 2026 р.

СуддяВ.В. Рильова

Справ №922/1651/26