Суд: Господарський суд Одеської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Господарське
Категорія: майнові спори, стороною в яких є боржник
Дата: 12 жовтня 2026 р.
Справа: №916/3397/24(916/1184/26)
Суддя: Деркач Т.Г.
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"13" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/3397/24(916/1184/26)
Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.
за участю секретаря судового засідання Джабраїлової В. В.
розглянувши у судовому засіданні справу №916/3397/24(916/1184/26)
за позовом Приватного підприємства “НИКОЛЬТРЕЙД” (73000, м. Херсон, Миколаївське шосе, 25, код ЄДРПОУ 42601065);
до відповідача Акціонерного товариства “МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ” (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, 175, код ЄДРПОУ 00443513);
про стягнення 4 204 476,36 грн
за участю представників:
За участю представників сторін
від позивача: Данилевич Л. І.;
від відповідача: Мартиненко К. І.
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство “НИКОЛЬТРЕЙД” звернулося до суду з позовом до Акціонерного товариства “МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ” про стягнення 4 204 476,36 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним перерахуванням грошових коштів у сумі 4 204 476,36 грн на рахунок АТ “МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ”.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 суд відкрив провадження у справі про банкрутство ПП “НИКОЛЬТРЕЙД”. Визнав конкурсні грошові вимоги ТОВ “Молочна компанія “Галичина”. Ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ввів процедуру розпорядження майном боржника. Призначив розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Сибаля А. М.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.12.2024 суд, зокрема, тимчасово поклав виконання обов`язків директора Приватного підприємства "НИКОЛЬТРЕЙД" на розпорядника майна – арбітражного керуючого Сибаля Андрія Михайловича до призначення у порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника та виконавчих органів управління боржника.
30.03.2026 господарський суд одержав позовну заяву Приватного підприємства “НИКОЛЬТРЕЙД” до відповідача Акціонерного товариства “МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ” про стягнення 4 204 476,36 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.04.2026 суд відкрив провадження у справі. Постановив справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Задовольнив клопотання ПП “НИКОЛЬТРЕЙД” та відстрочив позивачу сплату судового збору за подання цієї позовної заяви до ухвалення судом судового рішення у справі. Судове засідання призначив на 28.04.2026.
06.04.2026 за вх№11781/26 господарський суд одержав від АТ “МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ” клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
16.04.2026 за вх№13223/26 господарський суд одержав від ПП “НИКОЛЬТРЕЙД” відзив на позовну заяву.
У судовому засіданні 28.04.2026 за участю представника позивача, суд оголосив скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвали про задоволення клопотання АТ “МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ” про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначення справи до розгляду за правилами загального позовного провадження.
У судовому засіданні 28.04.2026, суд оголосив про призначення підготовчого засідання на 11.05.2026 0 17:00.
У підготовчому засіданні 11.05.2026 без участі представників сторін, суд постановив ухвалу без оформлення окремого документа, якою відклав підготовче засідання на 26.05.2026 о 12:30.
У підготовчому засіданні 26.05.2026 за участю представників сторін, суд постановив ухвалу без оформлення окремого документа, якою відклав підготовче засідання на 18.06.2026 о 15:40.
11.06.2026 за вх№20425/26 господарський суд одержав від ПП “НИКОЛЬТРЕЙД” письмові пояснення.
12.06.2026 за вх№20533/26 господарський суд одержав від АТ “МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ” письмові пояснення на пояснення ПП “НИКОЛЬТРЕЙД”.
У підготовчому засіданні 18.06.2026 за участю представників сторін, суд постановив ухвалу без оформлення окремого документа, якою відклав підготовче засідання на 09.07.2026 о 12:00.
09.07.2026 за вх№24080/26 господарський суд одержав від АТ “МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ” пояснення щодо реєстрації податкових накладних.
У підготовчому засіданні 09.07.2026 за участю представників сторін, суд постановив ухвалу без оформлення окремого документа, якою відклав підготовче засідання на 03.09.2026 о 10:00.
У судовому засіданні 13.10.2026, за участю представників сторін, суд на підставі ст. 240 ГПК України проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.
Стислий виклад позиції позивача
Позивач платіжними дорученнями перерахував на поточний рахунок відповідача грошові кошти в сумі 4 279 476,36 грн, а саме:
- № 377 від 28.04.2022 - 200 000,00 грн – призначення "Оплата за товар согл счета №7329 от 28.04.2022 у т.ч. ПДВ 20%";
- № 378 від 28.04.2022р - 308 390,40 грн – призначення "Оплата за товар согл счета №7329 от 28.04.2022 у т.ч. ПДВ 20%";
- № 380 від 03.05.2022 - 67 000,00 грн – призначення "Оплата за товар согл счета №7329 от 28.04.2022 у т.ч. ПДВ 20%";
- № 381 від 04.05.2022 - 3 300,00 грн – призначення "Оплата за товар согл счета №7329 от 28.04.2022 у т.ч. ПДВ 20%";
- № 384 від 11.05.2022 - 30 000,00 грн – призначення "Оплата за товар согл счета №7329 от 28.04.2022 у т.ч. ПДВ 20%";
- № 383 від 11.05.2022 - 526 000,00 грн – призначення "Оплата за товар согл счета №7329 от 28.04.2022 у т.ч. ПДВ 20%";
- № 402 від 18.05.2022 - 951,20 грн – призначення "Оплата за товар зг. рах. №8780 от 17.05.2022 у т.ч. ПДВ 20% - 28000.00 грн";
- № 400 від 18.05.2022 - 16 000,00 грн – призначення "Оплата за товар зг. рах. №8780 от 17.05.2022 у т.ч. ПДВ 20% - 28000.00 грн";
- № 399 від 18.05.2022 - 18 000,00 грн – призначення "Оплата за товар зг. рах. №8780 от 17.05.2022 у т.ч. ПДВ 20% - 28000.00 грн";
- № 397 від 18.05.2022 - 19 000,00 грн – призначення "Оплата за товар зг. рах. №8780 от 17.05.2022 у т.ч. ПДВ 20% - 28000.00 грн";
- № 388 від 18.05.2022р. – 25 000,00 грн. – призначення "Оплата за товар согл счета №7329 от 28.04.2022 у т.ч. ПДВ 20%";
- № 393 від 18.05.2022 - 33 000,00 грн – призначення "Оплата за товар согл счета №7329 от 28.04.2022 у т.ч. ПДВ 20%";
- № 394 від 18.05.2022 - 36 000,00 грн – призначення "Оплата за товар согл счета №7329 от 28.04.2022 у т.ч. ПДВ 20%";
- № 396 від 18.05.2022 - 36 000,00 грн – призначення "Оплата за товар согл счета №7329 от 28.04.2022 у т.ч. ПДВ 20%";
- № 398 від 18.05.2022р. – 68 000,00 грн. – призначення "Оплата за товар зг. рах. №8780 от 17.05.2022р. у т.ч. ПДВ 20% - 28000.00 грн";
- № 401 від 18.05.2022 - 100 000,00 грн – призначення "Оплата за товар зг. рах.№8780 от 17.05.2022р. у т.ч. ПДВ 20% - 28000.00 грн";
- № 389 від 18.05.2022 - 125 000,00 грн – призначення "Оплата за товар согл счета №7329 от 28.04.2022 у т.ч. ПДВ 20%";
- № 390 від 18.05.2022 - 125 000,00 грн – призначення "Оплата за товар согл счета №7329 от 28.04.2022 у т.ч. ПДВ 20%";
- № 391 від 18.05.2022 - 125 000,00 грн – призначення "Оплата за товар согл счета №7329 от 28.04.2022 у т.ч. ПДВ 20%";
- № 392 від 18.05.2022 - 150 000,00 грн – призначення "Оплата за товар согл счета №7329 от 28.04.2022 у т.ч. ПДВ 20%";
- № 395 від 18.05.2022 - 168 000,00 грн – призначення "Оплата за товар зг. рах.№8780 от 17.05.2022 у т.ч. ПДВ 20% - 28000.00 грн";
- № 407 від 23.05.2022 - 449 834,76 грн – призначення "Оплата за товар згідно дог.№42 від 18.02.2020р. у т.ч. ПДВ 20% - 100000.00 грн";
- № 403 від 23.05.2022 - 750 000,00 грн – призначення "Оплата за товар згідно дог.№42 від 18.02.2020 у т.ч. ПДВ 20% - 100000.00 грн";
- № 411 від 01.06.2022 - 125 000,00 грн – призначення "Оплата за товар зг. дог.№42 від 18.02.2020 у т.ч. ПДВ 20% - 20833.33 грн";
- № 412 від 02.06.2022 – 145 000,00 грн – призначення "Оплата за товар зг. дог.№42 від 18.02.2020 у т.ч. ПДВ 20% - 24146.67 грн";
- № 410 від 02.06.2022 - 155 000,00 грн – призначення "Оплата за товар зг. дог.№42 від 18.02.2020 у т.ч. ПДВ 20% - 25833.33 грн";
- № 415 від 08.06.2022 - 100 000,00 грн – призначення "Оплата за товар зг. дог.№42 від 18.02.2020 у т.ч. ПДВ 20% - 16667.67 грн";
- № 413 від 08.06.2022 - 125 000,00 грн – призначення "Оплата за товар зг. дог.№42 від 18.02.2020 у т.ч. ПДВ 20% - 20833.33 грн";
- № 414 від 08.06.2022 - 125 000,00 грн – призначення "Оплата за товар зг. дог.№42 від 18.02.2020 у т.ч. ПДВ 20% - 20833.33 грн";
- № 417 від 08.06.2022 - 125 000,00 грн – призначення "Оплата за товар зг. дог.№42 від 18.02.2020 у т.ч. ПДВ 20% - 20833.33 грн", що підтверджується витягом з виписки АТ "Райффайзен Банк" по рахунку за період 15.02.2022 – 15.07.2022.
Як стверджує позивач, кошти перераховані позивачем відповідачу безпідставно, оскільки договір № 42 від 18.02.2020 між позивачем та відповідачем не укладався, рахунків на оплату № 7329 від 28.04.2022 та № 8780 від 17.05.2022 відповідач не надавав, позивач не отримував, позивач від відповідача товари, за які б необхідно було сплачувати кошти, не отримував.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач стверджує, що договір № 42 від 18.02.2020 був підписаний між позивачем та відповідачем і був чинним; рахунки на оплату № 7329 від 28.04.2022 та № 8780 від 17.05.2022 є дійсними. Відповідач ці рахунки надавав, а позивач ці рахунки отримував; товар на суму 4 204 476,36 грн позивач отримав в повному обсязі; 4 204 476,36 грн не є беспідставно набутими коштами, це оплата на цю суму, і зворотного позивач належними та допустимими доказами не довів.
Відповідач зауважує, що перебування відповідача на тимчасово окупованій території та відсутність з об`єктивних причин доказів поставки товару позивачу на суму 4 204 476,36 грн протягом квітня-червня 2022, не усуває обов`язок позивача підтвердити та надати докази відсутності таких поставок, зокрема документів первинного бухгалтерського обліку позивача, (за квітень червень 2022 року або за 2022-2023 роки), баланси позивача, форми бухгалтерської фінансової звітності, податкові звіти, тощо з яких би вбачалось відсутність реального руху товару на суму 4 204 476,36 грн у відповідний період, у тому числі відсутність руху запасів по рахунку 20 «Вибіркові запаси» позивача бухгалтерського обліку позивача з квітня по червень 2022 року.
Щодо реєстрації податкових накладних, відповідач вказує, що позивачем не враховано те, що в силу положень п. 2, пп. 26.1 , п. 26, підр. 10, розділ. ХХ Податкового кодексу України, в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо адміністрування податків і зборів на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя» від 01.07.2021 № 1617-IX, на тимчасово окупованій території платники податків із податковою адресою на тимчасово окупованій території звільняються від обов`язку подання до контролюючих органів декларацій, звітності та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів.
Обставини справи встановлені судом
Позивач платіжними дорученнями перерахував на поточний рахунок відповідача грошові кошти в сумі 4 279 476,36 грн, а саме:
- № 377 від 28.04.2022 - 200 000,00 грн – призначення "Оплата за товар согл счета №7329 от 28.04.2022 у т.ч. ПДВ 20%";
- № 378 від 28.04.2022р - 308 390,40 грн – призначення "Оплата за товар согл счета №7329 от 28.04.2022 у т.ч. ПДВ 20%";
- № 380 від 03.05.2022 - 67 000,00 грн – призначення "Оплата за товар согл счета №7329 от 28.04.2022 у т.ч. ПДВ 20%";
- № 381 від 04.05.2022 - 3 300,00 грн – призначення "Оплата за товар согл счета №7329 от 28.04.2022 у т.ч. ПДВ 20%";
- № 384 від 11.05.2022 - 30 000,00 грн – призначення "Оплата за товар согл счета №7329 от 28.04.2022 у т.ч. ПДВ 20%";
- № 383 від 11.05.2022 - 526 000,00 грн – призначення "Оплата за товар согл счета №7329 от 28.04.2022 у т.ч. ПДВ 20%";
- № 402 від 18.05.2022 - 951,20 грн – призначення "Оплата за товар зг. рах. №8780 от 17.05.2022 у т.ч. ПДВ 20% - 28000.00 грн";
- № 400 від 18.05.2022 - 16 000,00 грн – призначення "Оплата за товар зг. рах. №8780 от 17.05.2022 у т.ч. ПДВ 20% - 28000.00 грн";
- № 399 від 18.05.2022 - 18 000,00 грн – призначення "Оплата за товар зг. рах. №8780 от 17.05.2022 у т.ч. ПДВ 20% - 28000,00 грн";
- № 397 від 18.05.2022 - 19 000,00 грн – призначення "Оплата за товар зг. рах. №8780 от 17.05.2022 у т.ч. ПДВ 20% - 28000,00 грн";
- № 388 від 18.05.2022р. – 25 000,00 грн – призначення "Оплата за товар согл счета №7329 от 28.04.2022 у т.ч. ПДВ 20%";
- № 393 від 18.05.2022 - 33 000,00 грн – призначення "Оплата за товар согл счета №7329 от 28.04.2022 у т.ч. ПДВ 20%";
- № 394 від 18.05.2022 - 36 000,00 грн – призначення "Оплата за товар согл счета №7329 от 28.04.2022 у т.ч. ПДВ 20%";
- № 396 від 18.05.2022 - 36 000,00 грн – призначення "Оплата за товар согл счета №7329 от 28.04.2022 у т.ч. ПДВ 20%";
- № 398 від 18.05.2022р. – 68 000,00 грн – призначення "Оплата за товар зг. рах. №8780 от 17.05.2022р. у т.ч. ПДВ 20% - 28000.00 грн";
- № 401 від 18.05.2022 - 100 000,00 грн – призначення "Оплата за товар зг. рах.№8780 от 17.05.2022р. у т.ч. ПДВ 20% - 28000.00 грн";
- № 389 від 18.05.2022 - 125 000,00 грн – призначення "Оплата за товар согл счета №7329 от 28.04.2022 у т.ч. ПДВ 20%";
- № 390 від 18.05.2022 - 125 000,00 грн – призначення "Оплата за товар согл счета №7329 от 28.04.2022 у т.ч. ПДВ 20%";
- № 391 від 18.05.2022 - 125 000,00 грн – призначення "Оплата за товар согл счета №7329 от 28.04.2022 у т.ч. ПДВ 20%";
- № 392 від 18.05.2022 - 150 000,00 грн – призначення "Оплата за товар согл счета №7329 от 28.04.2022 у т.ч. ПДВ 20%";
- № 395 від 18.05.2022 - 168 000,00 грн – призначення "Оплата за товар зг. рах.№8780 от 17.05.2022 у т.ч. ПДВ 20% - 28000,00 грн";
- № 407 від 23.05.2022 - 449 834,76 грн – призначення "Оплата за товар згідно дог.№42 від 18.02.2020р. у т.ч. ПДВ 20% - 100000,00 грн";
- № 403 від 23.05.2022 - 750 000,00 грн – призначення "Оплата за товар згідно дог.№42 від 18.02.2020 у т.ч. ПДВ 20% - 100000,00 грн";
- № 411 від 01.06.2022 - 125 000,00 грн – призначення "Оплата за товар зг. дог.№42 від 18.02.2020 у т.ч. ПДВ 20% - 20833.33 грн";
- № 412 від 02.06.2022 – 145 000,00 грн – призначення "Оплата за товар зг. дог.№42 від 18.02.2020 у т.ч. ПДВ 20% - 24146.67 грн";
- № 410 від 02.06.2022 - 155 000,00 грн – призначення "Оплата за товар зг. дог.№42 від 18.02.2020 у т.ч. ПДВ 20% - 25833.33 грн";
- № 415 від 08.06.2022 - 100 000,00 грн – призначення "Оплата за товар зг. дог.№42 від 18.02.2020 у т.ч. ПДВ 20% - 16667,67 грн";
- № 413 від 08.06.2022 - 125 000,00 грн – призначення "Оплата за товар зг. дог.№42 від 18.02.2020 у т.ч. ПДВ 20% - 20833,33 грн";
- № 414 від 08.06.2022 - 125 000,00 грн – призначення "Оплата за товар зг. дог.№42 від 18.02.2020 у т.ч. ПДВ 20% - 20833,33 грн";
- № 417 від 08.06.2022 - 125 000,00 грн – призначення "Оплата за товар зг. дог.№42 від 18.02.2020 у т.ч. ПДВ 20% - 20833.33 грн", що підтверджується витягом з виписки АТ "Райффайзен Банк" по рахунку за період 15.02.2022 – 15.07.2022.
Суд зазначає, що в рахунках № 407 від 23.05.2022, № 403 від 23.05.2022, № 411 від 01.06.2022, № 412 від 02.06.2022, № 410 від 02.06.2022, № 415 від 08.06.2022, № 413 від 08.06.2022, № 414 від 08.06.2022, № 417 від 08.06.2022 в графі «призначення платежу» наявне посилання, що оплата здійснена за товар згідно договору №42 від 18.02.2020.
Відповідач стверджує, що договір між сторонами був укладений, однак надати його суду не може оскільки вся документація залишилася на тимчасово окупованій території у м. Мелітополі.
Позивач проти укладення договору заперечує.
До матеріалів справи вказаний договір долучений не був, оригіналу договору суду не пред`явлено.
Висновки суду
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Згідно з матеріалами справи, відповідач зареєстрований за юридичною адресою: Україна, 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175.
Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією місто Мелітополь є тимчасово окупованою територією з 26 лютого 2022 року.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі – Закон № 1207-VII).
Закон № 1207-VII встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб (ст. 2).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1207-VII правовий режим тимчасово окупованої території може бути визначено, змінено чи скасовано виключно законами України.
В умовах воєнного стану правовий режим тимчасово окупованої території, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначається, змінюється і скасовується рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України.
Відповідно до ст. 13 Закону № 1207-VII положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.
В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
Здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.
Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.
Під час режиму тимчасової окупації платіжний режим діє з урахуванням того, що система електронних платежів Національного банку України та внутрішньодержавні платіжні системи, платіжними організаціями яких є резиденти України, не застосовуються на тимчасово окупованій території.
На тимчасово окуповану територію поширюються норми Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" з урахуванням того, що електронні платіжні засоби, емітовані на тимчасово окупованій території, у тому числі мобільні платіжні інструменти, не можуть використовуватися на іншій території України з метою ініціювання переказу коштів.
Переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України забороняється.
Відповідно до ст. 13 1 Закону № 1207-VII на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.
Переміщення товарів, маркування (етикетування) яких свідчить про вироблення таких товарів на тимчасово окупованій території, забороняється, крім речей, які віднесені до особистих речей, що переміщуються у ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі відповідно до частин третьої та четвертої цієї статті.
Контроль в`їзду-виїзду з метою виявлення, запобігання переміщенню товарів на тимчасово окуповану територію та з такої території в межах контрольних пунктів в`їзду-виїзду, а також поза межами контрольних пунктів в`їзду-виїзду проводять уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України.
Переміщення товарів через лінію зіткнення на окуповану територію можливе лише для надання гуманітарної допомоги для захисту цивільного населення, що перебуває на окупованій території.
Згідно з п. 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1207-VII закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з ст. 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
01.07.2021 прийнято Закон України № 1618-IX «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" та внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1618-IX) .
Відповідно до змісту пояснювальної записки до законопроєкту № 1618-IX після прийняття Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" Радою ЄС запроваджено санкції проти Російської Федерації, а саме заборонено імпорт продукції з тимчасово окупованої території до країн ЄС, заборонені інвестиції, заборонено експорт певних товарів і технологій на таку територію та інше. Будь-які поставки товарів з окупованої території заборонені в Україні. Водночас в українському законодавстві залишається дозволеним, хоча і з обмеженнями, ведення господарської діяльності з тимчасово окупованою територією, що суперечить публічній позиції держави в сфері санкційної політики та політики невизнання. Прийняття зазначеного проєкту сприятиме, зокрема усуненню обставин, які сприяють продовженню ведення господарської діяльності на тимчасово окупованій території.
Прийняття Закону № 1618-ІХ підтвердило загальне невизнання державою легітимності підприємницької діяльності на окупованих територіях (постанова КАС ВС від 15.11.2022 у справі № 440/2831/19).
Господарська діяльність суб`єктів, місцезнаходженням яких є тимчасово окупована територія, знаходиться поза межами правового регулювання України, а вчинені ними правочини є нікчемними, а отже не створюють юридичних наслідків, тобто, не "породжують" (змінюють чи припиняють) цивільних прав та обов`язків (постанова КГС ВС від 26.03.2024 у справі № 913/768/21).
Положення ч. 2 ст. 13 Закону № 1207-VII поширюється на договори, які укладаються суб`єктом господарювання при здійсненні ним господарської діяльності, тобто у випадках, коли він реалізує продукцію, виконує роботи, надає послуги (постанова КГС ВС від 26.03.2024 у справі № 913/768/21).
У постанові КГС ВС від 26.09.2023 у справі № 913/527/21 зауважив, що зважаючи на застереження щодо застосування абзацу другого частини другої статті 215 ЦК України, викладене в статті 13 Закону № 1207-VII колегія суддів дійшла висновку, що додатковий договір від 22.04.2014 про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 20.04.2007 № 0420/03 є нікчемним в силу закону, а саме статті 13 Закону № 1207-VII.
Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктом господарювання на власний ризик, а відтак у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачність, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників (постанова КАС ВС від 15.11.2022 у справі № 440/2831/19).
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч. 4 ст. 216 ЦК України правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.
Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Нікчемний правочин (ч. 2 ст. 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу / набуття / зміни / встановлення / припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанови Об`єднаної палати КЦС ВС від 19.02.2024 у справі № 567/3/22 та від 13.03.2023 у справі № 398/1796/20, постанова КЦС ВС від 08.02.2023 у справі № 359/12165/14-ц).
У постанові КЦС ВС від 15.03.2018 у справі № 616/137/16-ц зауважено таке: «Під час ухвалення рішення Верховний Суд керувався положенням частини другої статті 215 ЦК України, в якій встановлено виняток із загального правила статті 11 ЦПК України 2004 року щодо розгляду справ судом в межах заявлених особами вимог. Визнання зазначеного договору судом недійсним відповідно до наведеного правила не вимагається у зв`язку з встановленням його нікчемності безпосередньо законом. При цьому, суд також зобов`язаний за власною ініціативою застосувати наслідки недійсності нікчемного договору, що врегульовано частиною п`ятою статті 216 ЦК України. Отже, аналізований у справі договір, підписаний сторонами, є в цілому нікчемним, тобто розглядається з точки зору права як такий, що юридично не мав місця, не створив будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю. Нікчемний договір є недійсним разом з усіма його умовами та не створює для сторін зобов`язань, що в ньому закріплені (постанова КЦС ВС від 15.03.2018 у справі № 616/137/16-ц).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Суд встановив, що належним чином засвідченої копії договору до матеріалів справи не надано, оригіналу суду не пред`явлено.
Господарський суд враховує той факт, що у банківських виписках міститься посилання на договір № 42, що датований 18.02.2020 року, тобто, укладеного до моменту окупації міста Мелітополя.
Відповідач у судовому засіданні пояснив, що усі документи залишилися на окупованій території, а тому не має можливості надати такий договір. Розпорядник майна, беручи до уваги лише ту кількість документів, що міститься у його розпорядженні стверджує, що такий договір не укладався.
Отже, на переконання суду, за відсутності договору стверджувати, що такий договір укладався, і його укладено до моменту окупації міста Мелітополя у суду немає підстав.
Суд також при вирішенні цього спору звертає увагу і на такі обставини.
У деяких платіжках в призначенні платежу узагалі відсутнє посилання на спірний договір.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що в призначенні платежу міститься посилання на рахунки, датовані з 28.04.2022 по 17.05.2022, тобто, рахунки виписані в період тимчасової окупації.
Докази надсилання та отримання рахунків у справі відсутні. Відповідач, зокрема, теж не підтвердив відповідними доказами надсилання таких рахунків, а позивач заперечує їх отримання.
Що стосується самих господарських операцій на підставі доданих банківських виписок.
Відповідно до процедури поставки товарів, спочатку виписується рахунок, надсилається контрагенту і вже потім згідно умов договору здійснюється поставка. Водночас згідно з доданими виписками певні операції здійснені в один день – оформлення рахунку і оплата, що викликає сумнів у реальності здійснення поставки товарів.
Незрозумілим є також питання яким чином відповідач, перебуваючи на окупованій території здійснював поставку товарів і до якого місця призначення (договір відсутній, а тому визначити умови поставки, місце поставки неможливо).
Окрім того, господарський суд також запропонував відповідачу для підтвердження реального вчинення господарський операцій надати податкові накладні, зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних. Однак відповідач не надав таких накладних, пояснюючи це тим, що звільнений від виконання вимог податкового законодавства, оскільки перебуває на тимчасово окупованій території.
Суд при вирішенні цього спору враховує, що платежі було здійснено від імені ПП «Никольтрейд» через відділення Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» на рахунки відповідача, відкриті у віділеннях банків Запорізьке РУ АТ КБ «Приватбанк», АТ «ПУМБ», тобто, через банки, зареєстровані на території України.
Згідно з наведеними вище приписами ст. 13, ст. 13 1 Закону № 1207-VII:
- здійснення господарської діяльності юридичними особами, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України;
- переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України забороняється;
- на період тимчасової окупації переміщення товарів (у тому числі, які вироблені на тимчасово окупованій території) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, заборонено.
Беручи до уваги викладене, той факт, що місцезнаходженням юридичної особи – відповідача є тимчасово окупована територія, відповідач до сих пір не перереєстрував податкової адреси на іншу територію України, недоведеність укладення договору поставки, заборону переказу коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, заборону поставки товарів з тимчасово окупованої території, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з відповідача, на підставі ст. 1212 ЦК України, грошових коштів в сумі 4 204 476,36 грн.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У справі «Руїз Торіха проти Іспанії», ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
За наведених обставин суд дійшов висновку про задоволення позову.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства “МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ” (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, 175, код ЄДРПОУ 00443513) на користь Приватного підприємства “НИКОЛЬТРЕЙД” (73000, м. Херсон, Миколаївське шосе, 25, код ЄДРПОУ 42601065) 4 204 476,36 грн безпідставно набутих коштів.
3. Стягнути з Акціонерного товариства “МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ” (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, 175, код ЄДРПОУ 00443513) в дохід Державного бюджету України (рахунок № UA908999980313111256000026001 в ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ отримувача - 37993783, банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 50 453/п`ятдесят тисяч чотириста п`ятдесят три/ грн 72 коп.
Накази видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 15 жовтня 2026 р.
Суддя Т.Г. Деркач
Оригінал: reyestr.court.gov.ua