Додаткове рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №916/363/26 — Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"14" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/363/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.,

розглянувши заяву Житлово-будівельного кооперативу “СУВОРОВСЬКИЙ-8” (65123, м. Одеса, вул. Семена Палія, 93, код ЄДРПОУ 23207749) за вх.№ 2-1920 від 02.10.2026 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 916/363/26

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

до відповідача Житлово-будівельного кооперативу “СУВОРОВСЬКИЙ-8” (65123, м. Одеса, вул. Семена Палія, 93, код ЄДРПОУ 23207749);

про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.09.2026 суд відмовив у позові ОСОБА_1 до відповідача Житлово-будівельного кооперативу “СУВОРОВСЬКИЙ-8” про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів.

02.10.2026 за вх.№ 2-1920/25 господарський суд одержав заяву Житлово-будівельного кооперативу “СУВОРОВСЬКИЙ-8” про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.10.2026 суд прийняв до розгляду заяву Житлово-будівельного кооперативу “СУВОРОВСЬКИЙ-8” про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 916/363/26, постановив розгляд заяви здійснювати без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання та зазначив, що позивач має право подати суду до 13.10.2026 письмові пояснення та/або заперечення стосовно заяви Житлово-будівельного кооперативу “СУВОРОВСЬКИЙ-8” про стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1-6 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У ч. 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що у зв`язку з поданням Продановою Н. Д. позову та розгляду справи ЖБК «Суворівський-8» було понесено додаткові судові витрати на професійну правничу допомогу.

19.02.2024 між ЖБК «Суворівський-8» та Адвокатським бюро «Лариси Чекмарьової» в особі керуючої бюро Чекмарьової Лариси Юріївни було укладено Договір № 152 про надання правничої допомоги та Додаткову угоду №1 до договору.

Згідно з п. 8.3 вказаного договору детальний перелік послуг, а також розмір та порядок оплати гонорару та фактичних витрат, пов`язаних із виконанням даного договору, окремо обумовлюється сторонами та може визначатися додатковою (ми) угодою (ми) до цього договору або усно.

Відповідно до Додаткової угоди № 3 до договору про надання правничої допомоги, вартість послуг за надану правничу допомогу складає 10 000,00 грн.

Детальний опис наданих послуг зазначається в Акті №8 приймання-передачі наданої правничої допомоги від 22.09.2026. Згідно акту представником відповідача було надано правові послуги по справі №916/363/26: підготовлено та подано відзив на позовну заяву від 26.02.2026, заперечення на відповідь на відзиву на позовну заяву від 16.03.2026, заперечення на клопотання (заяву) від 18.03.2026, додаткові пояснення від 20.05.2026, супроводження під час судового процесу /участь у судових засіданнях: 09.03.2026 о 10:00, 23.03.2026 о 12:30, 07.04.2026 о 11:30, 30.04.2026 о 12:30, 21.05.2026 о 11:50, 01.06.2026 р. о 16:00 .

Відповідно до п.4 Додаткової угоди №3 до договору, сплата узгодженої сторонами суми гонорару (послуг) здійснюється Клієнтом у такому порядку: 5 000,00 грн авансом після підписання Додаткової угоди та 5 000,00 грн після прийняття рішення по справі № 916/363/26 та відмови у задоволенні позовних вимог протягом 10-ти робочих днів з дати надання рахунку на оплату гонорару в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок Бюро, реквізити якого зазначаються у відповідному рахунку на оплату гонорару.

На підтвердження витрат на професійну (правничу) допомогу відповідач надав до суду:

1) копію договору № 152 про надання правничої допомоги від 19.02.2024;

2) додаткову угоду №1 від 19.02.2024;

3) додаткову угоду №3 від 25.02.2026;

4) рахунок на оплату гонорару №8 від 25.02.2026;

5) акт приймання-передачі наданої правничої допомоги №8 від 22.09.2026;

6) платіжна інструкція №1691 від 11.03.2026;

7) рахунок на оплату гонорару №8/2 від 29.09.2026;

8) платіжна інструкція №1845 від 01.10.2026.

ОСОБА_1 проти заяви заперечує посилаючись на те, що наданий ЖБК «Суворівський-8» договір від 19.02.2024 є рамковим, у якому визначено лише «орієнтовну вартість за фактично виконану роботу або авансом». Жодної додаткової угоди чи детального розрахунку, які б визначали та фіксували вартість послуг адвоката у розмірі саме 10 000,00 грн за захист ЖБК « Суворівський-8» у поточній справі № 916/363/26, ЖБК « Суворівський-8» суду не надав. Сума 10 000,00 грн у відзиві заявлена без договірного обґрунтування, що прямо порушує вимоги ст. 126 ГПК України щодо реальності витрат.

Як вказує ОСОБА_1 , надані ЖБК «Суворівський-8» документи повністю виключають можливість ухвалення додаткового рішення за ст. 244 ГПК України. Обидві платіжні інструкції (від 11.03.2026 та від 01.10.2026) були надані суду лише 02.10.2026. Це документально доводить, що станом на граничний день (28.09.2026) у матеріалах справи не було жодного фінансового підтвердження витрат. Відсутність факту реального понесення витрат: Платіж від 01.10.2026 р. (5000 грн) здійснений поза межами строку та містить статус «обробляється банком». Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (пункт 70), витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню виключно у тому розмірі, який «підтверджується доказами надання адвокатом правничих послуг... та якщо заява про їх відшкодування і розрахунок були надані у строк, визначений законом». Надання платіжного документа зі статусом «в обробці» після спливу строків свідчить, що в межах закону витрат на суму 10 000 грн ЖБК реально не поніс.

ОСОБА_1 посилається на повне звільнення її від судових витрат на підставі Закону, оскільки вона є особою з інвалідністю II групи. Покладення фінансового тягаря на особу з інвалідністю II групи на користь кооперативу за відсутності будь-яких доказів понесених витрат прямо суперечить засадам верховенства права та принципу пропорційності (ст. 129 ГПК України).

З правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21 тощо, випливає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу.

Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Отже, господарський суд, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України. При цьому, таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Така позиція висловлена Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 29.10.2020 у справі №686/5064/20, від 19.01.2022 у справі №910/789/21.

Господарський суд наголошує, що надані позивачем докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат (постанова Верховного Суду від 27.09.2023 у справі №911/1610/22).

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19. Ці правові висновки було підтверджено і в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

ОСОБА_1 посилається на те, що вона звільнення від сплати судових витрат оскільки є інвалідом ІІ групи.

Так, відповідно до п. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи (куди й належить правнича допомога). Пільга діє виключно на першу складову (судовий збір).

Звільнення від сплати судового збору (наприклад, для осіб з інвалідністю, учасників бойових дій чи у справах про захист прав споживачів) не означає автоматичного звільнення від обов`язку компенсувати інші судові витрати, зокрема витрати на адвоката протилежної сторони.

Суди керуються принципом, що звільнення від судового збору не повинно перетворюватися на інструмент зловживання, коли позивач може заявляти безпідставні чи необґрунтовані позови, не несучи жодної фінансової відповідальності перед відповідачем, який змушений витрачатися на професійних адвокатів для свого захисту.

Оскільки позивач має пільгу щодо судового збору, у даному випадку інвалідність ІІ групи, це є суттєвим аргументом для суду, щоб знизити тягар адвокатських витрат із міркувань справедливості.

Розглянувши заяву відповідача про стягнення з позивача судових витрат, обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням того, що позивач має інвалідність ІІ групи, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000,00грн.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України суд,-

У Х В А Л И В:

1. Заяву Житлово-будівельного кооперативу “СУВОРОВСЬКИЙ-8” за вх.№ 2-1920 від 02.10.2026 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 916/363/26 задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу “СУВОРОВСЬКИЙ-8” (65123, м. Одеса, вул. Семена Палія, 93, код ЄДРПОУ 23207749) витрати на правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне додаткове рішення складено 14.10.2026.

Суддя Т.Г. Деркач