Додаткове рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №916/246/26 — Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"13" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/246/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.

за участю секретаря судового засідання Джабраїлової В. В.

розглянувши в судовому засіданні заяву Дочірнього підприємства “МЕГАТРАНС-2” за вх.№2-1928/26 від 05.10.2026 про ухвалення додаткового рішення у справі №916/246/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “НОВА ЛІНІЯ 1” (08162, Київська область, Фастівський район, сел. Чабани, Одеське шосе, 8, код ЄДРПОУ 30728887);

до відповідача Дочірнього підприємства “МЕГАТРАНС-2” (67663, Одеська область, Біляївський район, Автодорога Київ-Одеса, 462+828м(о), сільрада Усатівська(з), код ЄДРПОУ 40605906);

про визнання недійсним договору

за участю представників сторін

від позивача: Опанащук М. Ю.;

від відповідача: Черкес В. О.;

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.09.2026 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “НОВА ЛІНІЯ 1” до відповідача Дочірнього підприємства “МЕГАТРАНС-2” про визнання недійсним договору відмовлено.

05.10.2026 за вх.№ 2-1928/26 господарський суд одержав від Дочірнього підприємства “МЕГАТРАНС-2” заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “НОВА ЛІНІЯ 1” витрат на професійну правничу допомогу у сумі 91 035,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.10.2026 суд прийняв до розгляду заяву Дочірнього підприємства “МЕГАТРАНС-2” про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 916/246/26, постановив розгляд заяви здійснювати у судовому засіданні з повідомлення учасників справи. Призначив судове засідання на 13.10.2026.

08.10.2026 за вх№34437/26 господарський суд одержав від ДП “МЕГАТРАНС-2” заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

12.10.2026 за вх№34707/26 господарський суд одержав від ТОВ “НОВА ЛІНІЯ 1” заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

12.10.2026 за вх№34875/26 господарський суд одержав від ДП “МЕГАТРАНС-2” заперечення на заяву ТОВ “НОВА ЛІНІЯ 1” про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

13.10.2026 за вх№34961/26 господарський суд одержав від ТОВ “НОВА ЛІНІЯ 1” клопотання про відмову у стягненні або зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 10 000,00 грн.

До заяви про ухвалення додаткового рішення на підтвердження витрат на професійну (правничу) допомогу ДП “МЕГАТРАНС-2” надало до суду:

1) договір про надання адвокатських послуг від 13.02.2026;

2) умови надання послуг (Додаток №1 до договору);

3) рахунок №40/02 від 16.02.2026;

4) платіжна інструкція №2 від 06.03.2026 на суму 45 517,50 грн;

5) платіжна інструкція №2 від 12.06.2026 на суму 45 517,50 грн;

6) акт надання послуг №НП-157 від 30.09.2026 на суму 91 035,00 грн.

На підтвердження обґрунтованості заявлених вимог щодо стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу відповідач навів такі арґументи.

В пункті 1.2. договору про надання адвокатських послуг від 13.02.2026 сторони узгодили, що предметом договору є формування правової позиції ДП «Мегатранс-2», підготовка процесуальних документів та представництво інтересів ДП «Мегатранс-2» як відповідача у справі №916/246/26, яка перебуває в провадженні Господарського суду Одеської області.

Умовами договору від 13.02.2026 сторони узгодили, що зважаючи на важливе значення, які мають наслідки розгляду даної справи та ДП «Мегатранс2», а також беручи до уваги, те, що задоволення позову про визнання недійсним договору оренди призведе до неможливості стягнення заборгованості з орендної плати за цим договором, а також пені, 3% річних та індексу інфляції, що нарахований на суму заборгованості в розмірі 11,4 млн грн, розмір винагороди виконавця за представництво інтересів ДП «Мегатранс-2» в суді першої інстанції є фіксованим та складає еквівалент 2100,00 дол. США за курсом продажу долару США, встановленому АТ «ВСТ Банк» на дату виставлення рахунку (що на дату виставлення рахунку №40/02 від 16.02.2026 становила 91,035,00 грн).

Рахунок №40/02 від 16.02.2026 сплачений ДП «Мегатранс-2» двома платежами, що підтверджується платіжною інструкцією №2 від 06.03.2026 та платіжною інструкцією №2 від 12.06.2026, з відмітками банку про проведення платежів. На підтвердження того, що правнича допомога з представництва відповідача у справі №916/246/26 була надана належним чином, а виконані виконавцем роботи були прийняті ДП «Мегатранс-2» без зауважень, сторонами було складено акт надання послуг №НП-157 від 30.09.2026.

Щодо співмірності витрат відповідача з можливими негативними фінансовими наслідками, то ДП «Мегатранс-2» зауважило, що ТОВ «Нова Лінія 1» оприлюднено фінансову звітність за наслідками 2025 року, яка наразі є доступною в сервісі відкритих державних даних «Опендатабот».

З відомостей, які оприлюднені щодо ТОВ «Нова Лінія 1» вбачається, що за 2025 рік позивач отримав дохід в сумі 4 248 821 000,00 грн, на +1,52% більше, ніж в 2024 році) та чистий прибуток в сумі 246 927 000,00 грн. Активи ТОВ «Нова Лінія 1» на кінець 2025 року оцінюються в 4 690 997 000,00 грн, а коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності складає 1,81 (копія додається). Той факт, що результатами 2025 року ТОВ «Нова Лінія 1» отримало чистий прибуток в сумі 246 927 000,00 грн підтверджується також «Звітом про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)» форма № 2, отримана з сервісу відкритих державних даних «Опендатабот».

Під час розгляду справи ТОВ «Нова Лінія 1» та його представник адвокат Козій Д. О., на думку відповідача, зловживали процесуальними правами, на що відповідач звертав увагу суду у заявах від 04.04.2026 і 20.04.2026 та в запереченнях від 20.04.2026.

На переконання відповідача, зловживання процесуальними правами з боку позивача ТОВ «Нова Лінія 1» полягає в наступному.

Позов мав очевидно штучний характер. Позивач вимагав визнати Договір оренди недійсним через відсутність нотаріального посвідчення та державної реєстрації. Проте, ці самі доводи ТОВ «Нова Лінія 1» вже відхилили суди трьох інстанцій у справі №911/1065/24. Наявність судових рішень, а також докази виконання договору оренди після 20.03.2022 (листування сторін, додаткові угоди, зареєстровані податкові накладні, лист позивача №75 від 07.03.2024) позивач від суду приховав. Отже, спір виник виключно внаслідок неправильних дій самого позивача.

Позивач займав взаємовиключні позиції в різних судових справах. Після відкриття провадження в цій справі той самий представник ТОВ «Нова Лінія 1» адвокат Козій Д.О. подала заяву про забезпечення позову (24.03.2026) та позов у справі №916/1078/26 (30.03.2026). У вказаних заявах ТОВ «Нова Лінія 1» визнає дійсність договору оренди та додаткової угоди від 18.01.2024, а також припинення договору 31.03.2024, і вимагає виконати умови п. 5.5 Договору оренди шляхом стягнення з ДП «Мегатранс-2» суми гарантійного платежу. Висловлення одночасно в двох різних судових справах взаємовиключних правових позицій є суперечливою поведінкою (принцип venire contra factum proprium), яка є порушенням принципів добросовісності за ст. 3 ЦК України та добросовісного користування процесуальними правам за ч. 1 ст. 43 ГПК України.

На переконання відповідача, позивач затягував розгляд справи. Відповідь на відзив позивач у встановлений судом строк (до 27.02.2026) не подав. Суду представник позивача двічі надавала різні не підтверджені жодними доказами усні пояснення: спершу кур`єр «загубив» документ, потім кур`єра «мобілізували». Стверджував про замовлення експертного висновку, який насправді не був замовлений і не був наданий до матеріалів справи. Замість подання процесуальних документів через підсистему «Електронний суд» документи нібито направлялися до суду кур`єрською службою, яка відсутня в Єдиному державному реєстрі операторів поштового зв`язку. Представником позивача неодноразово подавались клопотання про відкладення судових засідань. Через таку процесуальну поведінку позивача підготовчі засідання 05.03.2026, 19.03.2026, 06.04.2026 та 21.05.2026 відкладалися, а 60-денний строк підготовчого провадження (ч. 3 ст. 177 ГПК України) було перевищено. Протягом розгляду справи позивач тричі змінив адвокатів, які здійснювали представництво ТОВ «Нова Лінія 1» у справі, внаслідок чого судові засідання також відкладались.

З урахуванням наведених арґументів, відповідач заявляє, що заявлені до відшкодування відповідачем витрати на правничу допомогу у розмірі 91 035,00 грн відповідають вимогам, що встановлені ч. 4 ст. 126 ГПК України, а саме: 1) є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами; 2) підготовка заяв по суті справи, процесуальних заяв і клопотань, а також підготовка до участі в судових засіданнях вимагала значних витрат часу на якісний супровід даної справи в суді; 3) відповідає обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) є співмірним з важливим значенням даної справи для сторін.

У запереченнях ТОВ “НОВА ЛІНІЯ 1”, як на підставу відмови чи зменшення витрат на правничу допомогу, посилається на такі обставини.

1. Щодо неспівмірності заявленого розміру витрат:

- розмір гонорару між ДП “МЕГАТРАНС-2” та АО «Юрлайн» визначено до початку роботи, а не за її результатами;

- договір між ДП “МЕГАТРАНС-2” та АО «Юрлайн» укладено 13.02.2026. Рахунок № 40/02 на всю суму гонорару виставлено вже 16.02.2026, тобто через три дні. Натомість станом на вказану дату відповідач не подав жодного процесуального документа, жодне судове засідання ще не відбулося, а обсяг майбутньої роботи не був і не міг бути відомий жодній зі сторін договору;

- сума визначена як еквівалент 2 100,00 дол. США за курсом продажу АТ «ВСТ Банк» на дату рахунку, а тому 91 035,00 грн є результатом перерахунку наперед погодженої валютної суми, а не оцінкою обсягу, складності та часу виконаної роботи. Заперечення від 20.04.2026, 21.05.2026 та 09.07.2026, клопотання від 29.05.2026, заключне слово від 09.07.2026, а також участь у засіданнях 24.06.2026, 09.07.2026 та 29.09.2026 мали місце після першого платежу, а частина з них і після другого. Тобто, ДП “МЕГАТРАНС-2” оплачувало не надані послуги, а саму можливість їх отримання в будь-якому обсязі;

- Акт надання послуг № НП-157 складено 30.09.2026, наступного дня після ухвалення рішення, містить лише перелік вчинених адвокатом дій під наперед визначену суму, проте не містить ні часу, витраченого на кожну дію, ні вартості окремих послуг; акт не дає змоги встановити, яка частина гонорару припадає на кожну послугу і чи відповідає вона її обсягу та складності. По суті він формально підтверджує вже сплачену ціну договору;

- заявлена сума у розмірі 91 035,00 грн визначена незалежно від обсягу, складності та тривалості роботи адвоката, а тому не може автоматично покладатися на ТОВ “НОВА ЛІНІЯ 1” у повному обсязі.

2. Щодо відсутності підстав для покладення витрат на оплату наданих послуг на позивача через дублювання наданих послуг, відсутність їх необхідності:

- послуги зазначені у пункті 1 та 2 Акта надання послуг № НП-157 від 30.09.2026 не є самостійними послугами і такі дії охоплюються підготовкою відзиву (пункт 2);

- документи замовника щодо договору оренди адвокат уже аналізував і систематизував у попередній справі, відзив у справі № 916/246/26 був єдиним документом по суті справи, складеним від імені ДП «Мегатранс-2». Складність документа не є високою, оскільки відзив повторює правову позицію, сформовану ДП «Мегатранс-2» у справі № 911/1065/24;

- заява про зловживання процесуальними правами і залишення позову без розгляду не була задоволена, враховуючи, що позов розглянуто по суті і в ньому відмовлено;

- заперечення ДП «Мегатранс-2» проти клопотань про відкладення (21.05.2026 і 09.07.2026) також не мали значення для розгляду справи, оскільки всі обставини, які були заявлені представниками ТОВ «Нова Лінія 1», визнано судом поважними і судові засідання у відповідні дати було відкладено;

- клопотання про врахування висновків Верховного Суду не передбачено процесуальним законом;

- підготовка та подання до Господарського суду Одеської області заключного слова охоплюється участю представника у судових засіданнях 09.07.2026 та 29.09.2026, необхідність їх оформлення у якості письмового документа відсутня;

- наведений у акті перелік дат судових засідань не свідчить про обсяг роботи, оскільки судові засідання в окремі дати не відбулись або відбулось відкладення розгляду.

3. Щодо посилання ДП «Мегатранс-2» на фінансовий стан ТОВ «Нова Лінія 1»:

- фінансовий стан іншої сторони не є критерієм визначення розміру витрат;

- обсяг і необхідність правничої допомоги не залежать від доходів ТОВ «Нова Лінія 1»;

- ТОВ “НОВА ЛІНІЯ 1” зазнало істотних втрат унаслідок повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України. Було пошкоджено та зруйновано будівлі, які перебували у власності та користуванні товариства, а саме: торговий комплекс за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Нове Шосе, 48; торговий комплекс за адресою: Запорізька область, с. Нове Запоріжжя, вул. Нікопольське шосе, 1е; торговий комплекс за адресою: м. Харків, проспект Аерокосмічний, 318-В; торговий комплекс за адресою: м. Херсон, вул. Нафтовиків, 37; торговий комплекс за адресою: Одеська область, Одеський район, Фонтанська територіальна громада, Старокиївське шосе, 21 км, 7. Втрата та пошкодження цих об`єктів призвели до прямих майнових збитків, вимушеного зупинення роботи торговельних комплексів, втрати товарних запасів, а також до необхідності нести значні витрати на відновлення пошкодженого майна та продовження діяльності в умовах воєнного стану;

- доводи ДП «Мегатранс-2» про фінансовий стан ТОВ «Нова Лінія 1» не стосуються критеріїв, визначених ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України, і не можуть бути підставою для відшкодування витрат у заявленому розмірі.

3. Щодо відсутності зловживання процесуальними правами:

- рішення суду від 29.09.2026 не містить висновку про зловживання процесуальними правами з боку позивача.

4. Щодо реального характеру спору та наявності підстав для обраного способу захисту:

- спір у цій справі мав реальний характер та вирішений за результатами повноцінного розгляду, а не через його очевидну безпідставність;

- суд визнав обраний спосіб захисту неефективним (через відсутність вимоги про застосування наслідків недійсності), що є підставою для відмови в позові по суті, але не доказом зловживання.

5. Щодо хибності твердження про взаємовиключність позиції у різних судових спорах:

- позиції позивача у цій справі та у справі № 916/1078/26 не є взаємовиключними;

- заявлення різних правових підстав для захисту одного інтересу є правом сторони і не свідчить про недобросовісність.

6. Щодо доводів про затягування розгляду справи:

- твердження відповідача про перевищення 60-денного строку підготовчого провадження не відповідає закону. Провадження відкрито 02.02.2026, підготовче провадження закрито 21.04.2026, тобто через 78 днів. Ухвалою від 06.04.2026 суд продовжив строк підготовчого провадження, а отже, підготовче провадження проведено в межах встановленого законом строку. Найтриваліший період розгляду справи, з 09.07.2026 до 29.09.2026, не пов`язаний із поведінкою позивача, а є результатом перебування судді у відпустці, про що зазначено в рішенні суду від 29.09.2026. Клопотання позивача про відкладення від 07.07.2026 було задоволено судом, причини відкладення визнані поважними.

7. Щодо неналежного підтвердження оплати:

- на підтвердження фактичної оплати послуг адвоката ДП «Мегатранс-2» надало платіжні інструкції № 2 від 06.03.2026 та № 2 від 12.06.2026 на суму по 45 517,50 грн і стверджує, що вони містять «відмітки банку про проведення платежів». Платіжні інструкції включено до єдиного PDF-файлу разом з іншими додатками до заяви, і такий файл підписано лише кваліфікованим електронним підписом представника відповідача. У такому вигляді неможливо перевірити, чи були ці платіжні інструкції підписані платником, ким саме і коли, а також чи підтверджено їх виконання надавачем платіжних послуг. відповідач називає «відміткою банку», є графічним зображенням штампа і підпису від імені АТ «Укрсиббанк». Таке зображення на електронному документі, вважає позивач, не є ні кваліфікованим електронним підписом, ні кваліфікованою електронною печаткою банку і не дає змоги ідентифікувати особу, яка нібито його проставила;

- документи не відповідають вимогам до платіжних інструкцій. Пунктом 37 розд. ІІ Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління НБУ від 29.07.2022 № 163, визначено, що обов`язковим реквізитом платіжної інструкції є підпис платника. Однак поле «Підписи платника» в поданих документах не заповнене, відомостей про накладення електронного підпису платника немає, а поле «Дата прийняття до виконання» також залишене порожнім.

- до того ж надавачем платіжних послуг платника в обох інструкціях зазначено АБ «Південний», який відповідно до Інструкції № 163 приймає платіжну інструкцію до виконання і підтверджує платнику її прийняття. Натомість АТ «Укрсиббанк» є надавачем платіжних послуг отримувача.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, господарський суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1-6 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У ч. 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У відзиві на позов ДП “МЕГАТРАНС-2” заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції, зокрема, витрати на правничу допомогу. Так, на аркуші 20 відзиву на позов ДП “МЕГАТРАНС-2” було зроблено наступне застереження: «Відповідач зазначає, що попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які відповідач поніс і які планує понести у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції складає 90 000,00 грн витрат на правничу допомогу».

У письмових судових дебатах відповідача ДП “МЕГАТРАНС-2” від 09.07.2026 подання доказів на підтвердження судових витрат протягом 5 днів після ухвалення рішення суду відповідно до ст. 129 ГПК України».

29.09.2026 суд ухвалив рішення у справі № 916/246/26.

05.10.2026 за вх.№2-1928/26 господарський суд одержав заяву ДП “МЕГАТРАНС-2” про ухвалення додаткового рішення суду.

З правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21 тощо, випливає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу.

Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Отже, господарський суд, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України. При цьому, таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Така позиція висловлена Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 29.10.2020 у справі №686/5064/20, від 19.01.2022 у справі №910/789/21.

Господарський суд наголошує, що надані відповідачем докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат (постанова Верховного Суду від 27.09.2023 у справі №911/1610/22).

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19. Ці правові висновки було підтверджено і в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

Господарський при визначенні суми витрат на професійну (правничу) допомогу узяв до уваги такі арґументи та обставини:

- умови договору про надання адвокатських послуг від 13.02.2026;

- належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, понесених з боку відповідача, - рахунок №40/02 від 16.02.2026; платіжна інструкція №2 від 06.03.2026 на суму 45 517,50 грн; платіжна інструкція №2 від 12.06.2026 на суму 45 517,50 грн; акт надання послуг №НП-157 від 30.09.2026 на суму 91 035,00 грн. Що стосується доводів позивача про те, що вказані платіжні інструкції не відповідають нормативним вимогам до платіжних інструкцій, то суд зазначає, що такі платіжні інструкції відповідач роздрукував за допомогою системи «Клієнт-банк» відповідного банку, з яким уклав відповідний договір та в якому здійснює розрахунково-касове обслуговування. Водночас суд звертає увагу на правовий висновок ВП ВС від 02.04.2026 у справі № 9901/212/21, у якій у п. 48 зазначено, що особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не визначено цим Кодексом. З огляду на те, що відповідні документи подані через систему «Електронний суд», - то, на переконання суду, такі докази є належним чином підтверджені в розумінні закону, сумнівів у їх достовірності немає.

Окрім того, суд бере до уваги, що в постанові від 21.01.2021 у справі №280/2635/20 та постанові від 18.08.2021 у справі №640/11204/19 Верховний Суд виснував, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено;

- баланс інтересів сторін, з урахуванням фінансового становища обох.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

За викладених обставин, господарський суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 55 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву Дочірнього підприємства “МЕГАТРАНС-2” за вх.№2-1928/26 від 05.10.2026 про ухвалення додаткового рішення у справі № 916/246/26 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “НОВА ЛІНІЯ 1” (08162, Київська область, Фастівський район, сел. Чабани, Одеське шосе, 8, код ЄДРПОУ 30728887) на користь Дочірнього підприємства “МЕГАТРАНС-2” (67663, Одеська область, Біляївський район, Автодорога Київ-Одеса, 462+828м(о), сільрада Усатівська(з), код ЄДРПОУ 40605906) витрати на правову (правничу) допомогу у сумі 55 000,00 грн.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне додаткове рішення складено 15.10.2026.

Суддя Т.Г. Деркач