Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №915/1115/25 — Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року Справа № 915/1115/25

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Акціонерного товариства “БАНК КРЕДИТ ДНІПРО”, вул. Жилянська, буд. 32, м. Київ, 01033 (код ЄДРПОУ 14352406)

до відповідача Фізичної особи-підприємця Скворцової Оксани Петрівни, АДРЕСА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення заборгованості в розмірі 1 078 261, 33 грн.

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Акціонерне товариство “БАНК КРЕДИТ ДНІПРО” з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця Скворцової Оксани Петрівни заборгованість по кредитному договору № К-12807/31032025/0019 від 31.03.2025 станом на 23.07.2025 в сумі 166 959, 97 грн., яка складається з: залишку простроченого кредиту: 125 000, 01 грн.; залишку прострочених вiдсоткiв: 41 959, 96 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати (сплачений судовий збір по справі) у розмірі 2 422, 40 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін від учасників процесу на адресу суду не надходило.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.09.2026 встановлено позивачу строк до 08.10.2026 (включно) для подання суду доказів та додаткових пояснень.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином. Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 30.07.2025 про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 14.08.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

В рішеннях від 28.10.1998 у справі Осман проти Сполученого королівства та від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польщі Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України.)

В рішенні від 07.07.1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, № 478/2025 від 14.07.2025, № 793/2025 від 20.11.2025, № 40/2026 від 12.01.2026, № 342/2026 від 27.04.2026, № 596/2026 від 13.07.2026 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 3 лютого 2026 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 4 травня 2026 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 2 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 ГПК України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з приписами ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введення на території України воєнного стану, складну безпекову ситуацію у м. Миколаєві, і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також з урахуванням надмірного навантаження та недостатню кількість суддів в Господарському суді Миколаївської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл судових справ, з урахуванням показників часу, необхідного для розгляду справ та матеріалів (рішення Вищої кваліфікаційної комісії України від 26.02.2025 № 41/зп-25 та від 05.03.2025 № 46/зп-25, лист ДСА від 28.01.2025 № 15-2062/25), розгляд даної справи здійснено у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

27.08.2025 до Господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 12307/25 від 27.08.2025), в якій позивач просить суд:

1. Прийняти заяву про збільшення розміру позовних вимог до розгляду в межах справи 915/1115/25 та розглядати справу в загальному провадженні.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Скворцової Оксани Петрівни на користь Акціонерного товариства “Банк Кредит Дніпро” заборгованість по кредитному договору № К-12807/31032025/0019 від 31.03.2025 станом на 25.08.2025 в сумі 1 078 261, 33 грн., яка складається з:

Залишок простроченого кредиту: 1 000 000, 00 грн.

Залишок прострочених вiдсоткiв: 78 261, 33 грн.

3. Судові витрати (сплачений судовий збір по справі) у розмірі 2 422, 40 грн. та 10 516, 74 грн. (загалом 12 939, 14 грн.) стягнути з Фізичної особи-підприємця Скворцової Оксани Петрівни на користь Акціонерного товариства “Банк Кредит Дніпро”.

Заява мотивована тим, що 12.08.2025 ФОП Скворцовій О.П. була направлена вимога АТ “Банк Кредит Дніпро” про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором № К-12807/31032025/0019 від 31.03.2025. Станом на 25.08.2025 заборгованість за Кредитним договором за період з 31.03.2025 по 21.08.2025 становить: залишок простроченого кредиту 1 000 000, 00 грн.; залишок прострочених вiдсоткiв: 78 261, 33 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.09.2026 судом відповідно до ст. 46 ГПК України прийнято заяву про збільшення розміру позовних вимог до розгляду. Позовні вимоги розглядаються судом з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог. Крім того, судом відмовлено у переході до розгляду справи в порядку загального позовного провадження (ст. 12, 247, 250 ГПК України).

Інші заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

3.1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем ФОП Скворцовою О.П. зобов`язань за кредитним договором № К-12807/31032025/0019 від 31.03.2025, а саме зобов`язань щодо повернення у строк, передбачений графіком погашення, чергового платежу (частини кредиту) та нарахованих відсотків, внаслідок чого утворилась прострочена заборгованість у спірній сумі, яку заявлено до стягнення з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 16, 525, 526, 530, 610, 626, 1048, 1050, 1054 ЦК України та умовами договору.

3.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач не скористався наданим ст. 165 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

31.03.2025 відповідачем ФОП Скворцовою О.П. підписано заяву про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_2 в АТ “Банк Кредит Дніпро”.

Ця Заява, підписана з боку Клієнта та Банку електронно-цифровим підписом, є індивідуальною частиною Договору про надання Банківської послуги, що передбачає відкриття та обслуговування поточного рахунку (предметом якого є надання Банком Клієнту фінансових платіжних послуг), що укладений в рамках Універсального договору банківського обслуговування клієнтів – юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, в АТ “БАНК КРЕДИТ ДНІПРО”, який затверджений Банком та розміщений на Офіційному сайті Банку www.creditdnepr.com.ua/umovy-ta-pravyla/biznes-kliyentam/universalnyy-dogovir bankivskogo-obslugovuvannya-biznes-kliyentam (далі – УДБО ЮО).

Заяву про відкриття поточного рахунку підписано відповідачем шляхом накладення ЕЦП, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (дата підписання 31.03.2025).

31.03.2025 між АТ “БАНК КРЕДИТ ДНІПРО” та ФОП Скворцовою О.П. було укладено Заяву про приєднання до Універсального договору банківського обслуговування №1 2681405860/31032025.

Заяву про приєднання до Універсального договору банківського обслуговування підписано відповідачем шляхом накладення ЕЦП, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (дата підписання 31.03.2025).

Того ж дня, 31.03.2025 між Акціонерним товариством “БАНК КРЕДИТ ДНІПРО” (Банк) та Фізичною особою-підприємцем Скворцовою Оксаною Петрівною (Позичальник) укладено кредитний договір № К-12807/31032025/0019 від 31.03.2025.

Кредитний договір підписано ФОП Скворцовою О.П. шляхом накладення ЕЦП, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (дата підписання документа 31.03.2025).

Суду не подано доказів розірвання договору або визнання його недійсним.

Умовами кредитного договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору на умовах, викладених в Договорі, Банк зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти (Кредит) в національній валюті України (UAH) в Загальній сумі Кредиту 1 000 000, 00 (Один мільйон грн. 00 коп.) гривень, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати, повернути Банку Кредит в межах встановленого строку Кредиту (до Кінцевої дати погашення, визначеної Договором, відповідно до визначеного Графіку погашення) та сплатити Плату (проценти та комісії за Договором) за Кредит у порядку та на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору сторони домовились, що Банк надає Позичальнику Кредит однією сумою в розмірі Загальної суми Кредиту не пізніше 27 (двадцять сьомого) календарного дня з дати набуття чинності цим Договор.

Відповідно до п. 2.2 кредитного договору кредит надається шляхом перерахування Банком коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника, відкритий/який буде відкритий у Банку, для подальшого використання Позичальником за цільовим призначенням.

Відповідно до п. 2.3 кредитного договору цільове призначення Кредиту: фінансування оборотного капіталу та інвестиційних цілей (в тому числі рефінансування попередніх інвестицій або рефінансування заборгованості Позичальника в іншому банку, що виникла за кредитним договором, кредитні кошти за яким були надані на інвестиційні цілі та/або на поповнення оборотного капіталу).

Відповідно до п. 2.4 кредитного договору Позичальник зобов`язаний повернути Кредит наступним чином: погашення заборгованості за Кредитом повинно здійснюватися Позичальником щомісячно в терміни та в сумах, що встановлені Графіком погашення (Додаток 1 до цього Договору, який є невід`ємною частиною Договору), при цьому Кінцевою датою погашення є 30 березня 2027 р., якщо тільки не застосовується інший термін повернення Кредиту, встановлений відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до 2.4.1 кредитного договору кредит підлягає поверненню на UA113057490000029092000085011 в Банку.

Відповідно до п. 2.4.3 кредитного договору сума заборгованості за Кредитом, що не сплачена Позичальником у визначений цим Договором термін, з наступного робочого дня вважається простроченою.

Відповідно до п. 2.5.1 кредитного договору за користування Кредитом у межах строку кредитування встановлюється фіксована процентна ставка в розмірі 25.00% (Двадцять п`ять) процентів річних.

Відповідно до п. 2.5.2 кредитного договору проценти за користування Кредитом, наданим за цим Договором, нараховуються Банком щомісячно в останній робочий день поточного місяця, у кожну Дату сплати щомісячного платежу за Договором та у день повного погашення заборгованості за Кредитом (достроково або при настанні строку погашення) за методом факт/факт відповідно до вимог законодавства України на строкову суму заборгованості за Кредитом, тобто строки погашення якої не порушено. При розрахунку процентів враховується перший день користування Кредитом та не враховується останній день користування Кредитом (день погашення заборгованості). При цьому у випадку, коли день надання Кредиту співпадає з днем його повного погашення, цей Кредит при розрахунку процентів враховується як Кредит строком на один день.

Відповідно до п. 2.5.3 кредитного договору проценти підлягають сплаті у валюті Кредиту на НОМЕР_3 в Банку.

Відповідно п. 2.5.4 кредитного договору проценти сплачуються Позичальником в кожну Дату сплати щомісячного платежу за Договором, а у випадку повного погашення заборгованості за Кредитом (достроково або при настанні строку погашення) - в день такого повного погашення Кредиту.

У випадку, якщо день сплати процентів припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, проценти підлягають сплаті наступного робочого дня.

Відповідно до п. 2.5.5 кредитного договору сума заборгованості за процентами, що не сплачена Позичальником у визначений цим Договором термін, з наступного робочого дня вважається простроченою.

Відповідно до п. 2.5.6 кредитного договору сторони домовились, що Банк має право встановити за користування одержаним Кредитом процентну ставку, збільшену на 2 (два) процентних пункти до встановленої в п. 2.5.1 Договору, у випадку порушення виконання Позичальником свого зобов`язання, передбаченого п. 5.2 цього Договору.

Сторони підтверджують, що встановлення Банком вказаної процентної ставки не є односторонньою зміною умов цього Договору.

Банк застосовує підвищену процентну ставку за користування Кредитом відповідно до цього пункту Договору з першого числа місяця, наступного за місяцем порушення умов п. 5.2 Договору.

З першого числа місяця, наступного за місяцем виконання Позичальником вищезазначених умов Договору, Банк встановлює процентну ставку за користування Кредитом відповідно до п. 2.5.1 цього Договору.

Відповідно до п. 2.5.7 кредитного договору позичальник сплачує Банку комісію за надання Кредиту в розмірі 10 000 грн. Зазначена комісія сплачується не пізніше дня надання кредитних коштів на рахунок № НОМЕР_3 Банку.

Відповідно до п. 2.8 кредитного договору банк має право визнати дату погашення Кредиту (Кінцеву дату погашення) або дату погашення частини Кредиту такою, що настала, направивши Позичальнику відповідну письмову вимогу про дострокове погашення Кредиту у порядку, встановленому Договором, у разі настання будь-якої з наступних умов/обставин, які на думку Банку можуть призвести до непогашення Кредиту, зокрема:

- порушення Позичальником будь-якого зобов`язання за Договором;

- виявлення Банком факту наявності простроченої заборгованості, невиконання будь-якої з умов кредитування або наявності вимоги про дострокове погашення хоча б одного з банків-кредиторів (у т.ч. АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО") за кредитними договорами Позичальника.

При направленні Банком такої вимоги про дострокове погашення Кредиту всі зобов`язання за Договором (якщо у вимозі не вказана конкретна частина зобов`язань, що підлягає погашенню), терміни виконання за якими ще не настали, вважаються такими, що настали в зазначену у вимозі дату. Не пізніше такої вказаної у вимозі дати Позичальник зобов`язується повернути Банку суму Кредиту в повному обсязі (або в розмірі, вказаному у вимозі), сплатити проценти за фактичний строк користування кредитними коштами, повністю виконати інші зобов`язання за цим Договором, в тому числі сплатити пеню, проценти за порушення грошового зобов`язання, якщо такі були нараховані згідно з Договором.

Сума заборгованості за Кредитом, нарахованими процентами за фактичний строк користування кредитними коштами, іншими платежами за цим Договором, що не сплачені Позичальником у визначений у вимозі Банку термін, вважається простроченою з наступного робочого дня.

Умови цього пункту застосовуються незалежно від зміни Позичальником адреси для листування або місцезнаходження без попереднього повідомлення Банку чи будь-яких інших навмисних дій Позичальника, унаслідок яких письмова вимога Банку не отримана Позичальником.

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору Позичальник зобов`язується використовувати кредитні кошти за цільовим призначенням і повернути отриманий Кредит та сплатити нараховані проценти, комісії та інші платежі у терміни (строки) та в порядку, які встановлені цим Договором.

Відповідно до п. 5.8 кредитного договору Позичальник зобов`язується в разі неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором, достроково повернути кредит (частину кредиту) та сплатити проценти за його використання, виконати інші зобов`язання за цим договором в порядку, встановленому в п. 2.8 Договору.

Відповідно до п. 5.9 кредитного договору Позичальник зобов`язується належним чином виконувати умови Договору.

Відповідно до п. 6.6 кредитного договору Банк має право вимагати від Позичальника дострокового повернення Кредиту, сплати процентів за його використання, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом пред`явлення вимоги відповідно до п. 2.8 цього Договору.

Відповідно до п. 10.1 кредитного договору договір набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами та скріплення печатками (у разі якщо вони використовуються Сторонами) і діє до повного та належного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Відповідно до п. 11.8 кредитного договору сторони домовились про встановлення договірного строку позовної давності 5 (п`ять) років.

Додатком № 1 до кредитного договору №К 12807/31032025/0019 є «Графік погашення кредиту», в якому сторони погодили погашення кредиту протягом 24 місяців рівними частинами, а саме:

- з 1 місяця (квітень 2025) по 23 місяць (лютий 2027) щомісячно в сумі 41 666, 67 грн.;

- останній 24 місяць (березень 2027) в сумі 41 666, 59 грн.

Всього 1 000 000, 00 грн.

Граничним строком оплати кожного платежу є останній день відповідного календарного місяця.

Судом встановлено, що Банком виконано зобов`язання за кредитним договором №К 12807/31032025/0019 від 31.03.2025 та 01.04.2025 перераховано на рахунок позичальника НОМЕР_4 грошові кошти у розмірі 1 000 000, 00 грн. згідно платіжної інструкції № 12860 від 01.04.2025 з призначенням платежу “Надання кредитних коштів згідно Кредитного договору № К 12807/31032025/0019 від 31.05.2025 р. ОСОБА_1 , 2681405860”.

Судом встановлено, що за період користування кредитними коштами відповідачем погашення кредиту (тіло кредиту) не здійснювалось, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками за період 31.03.2025 по 25.08.2025 та розрахунком.

Судом також встановлено, що за період користування кредитними коштами Банком за період з 31.03.2025 по 21.08.2025 нараховано Позичальнику відсотки у загальній сумі 97 945, 19 грн., з яких позичальником погашено 19 683, 86 грн., що підтверджується меморіальними ордерами, а саме:

- меморіальний ордер № 24556 від 01.05.2025 на суму 7 683, 86 грн.;

- меморіальний ордер № 25496 від 02.05.2025 на суму 2 000, 00 грн.;

- меморіальний ордер № 221063 від 09.05.2025 на суму 5 000, 00 грн.;

- меморіальний ордер № 19864 від 12.05.2025 на суму 5 000, 00 грн.

У всіх меморіальних ордерах в призначені платежу зазначено “Погашення прострочених відсотків згідно кредитного договору №К 12807/31032025/0019 від 31.05.2025”

Отже, заборгованість за відсотками за користування кредитом становить 78 261, 33 грн. (97 945, 19 грн. - 19 683, 86 грн.).

Заборгованість з тіла кредиту, а також нарахованих процентів підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по особовому рахунку, а саме:

- виписки по рахунку НОМЕР_5 за періоди з 31.03.2025 по 23.07.2025 та з 31.03.2025 по 25.08.2025;

- виписки по рахунку НОМЕР_6 за періоди з 31.03.2025 по 23.07.2025 та з 31.03.2025 по 25.08.2025;

- виписки по рахунку НОМЕР_7 за періоди з 31.03.2025 по 23.07.2025 та з 31.03.2025 по 25.08.2025;

- виписки по рахунку НОМЕР_8 за періоди з 31.03.2025 по 23.07.2025 та з 31.03.2025 по 25.08.2025.

14.07.2025 позивачем направлено на адресу відповідача вимогу № 17-9629 від 11.07.2025 про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором №К 12807/31032025/0019 від 31.05.2025, в якій позивач повідомив відповідача про необхідність негайного виконання умов кредитного договору та сплати простроченої заборгованості станом на 10.07.2025 в сумі 166 959, 97 грн., з них: залишок простроченого кредиту 125 000, 01 грн. та залишок прострочених процентів 41 959, 96 грн.

Факт направлення 14.07.2025 вимоги № 17-9629 від 11.07.2025 підтверджується списком згрупованих відправлень “14.07.25 ц” та фіскальним чеком АТ «Укрпошта».

Вимога вручена одержувачу, що підтверджується інформацією з офіційного сайту «Укрпошта» за результатами перевірки відстеження за № 0505336910654.

В подальшому 13.08.2025 позивачем направлено на адресу відповідача вимогу № 17-11096 від 12.08.2025 про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором №К 12807/31032025/0019 від 31.05.2025, в якій Банк повідомив Позичальника, у зв`язку з невиконанням останнім умов кредитного договору в частині своєчасного повернення кредитних коштів, про визнання дати погашення кредиту такою, що настала 21.08.2025 відповідно до умов п. 2.8 кредитного договору. Банк вимагав в строк до 21.08.2025 (включно) повернути кредит, сплатити проценти за його використання, виконати інші зобов`язання за цим кредитним договором.

Банк повідомив позичальника про те, що у разі не сплати простроченого боргу вся сума заборгованості за Кредитом, нарахованими процентами, іншими зобов`язаннями з 22.08.2025 буде вважатись простроченою.

Факт направлення 13.08.2025 вимоги № 17-11096 від 12.08.2025 підтверджується описом вкладення у цінний лист з поштовим ідентифікатором № 0505352952111, списком згрупованих відправлень “13.08.25” та фіскальним чеком АТ «Укрпошта».

Суду не подано доказів погашення позичальником ФОП Скворцовою О.П. вищевказаної кредитної заборгованості.

Неналежне виконання позичальником умов кредитного договору в частині повернення суми кредиту та процентів за користування кредитом і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення суми основного боргу (тіла кредиту) з урахуванням процентів за користування кредитними коштами.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі кредитного договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

5.1. Щодо стягнення основної заборгованості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Щодо змісту поняття “користування кредитом” Велика Палата Верховного Суду в п. 76-78, 80 постанови від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) зазначила, що позичальник (1) отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та (2) отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов`язання (1) повернути грошові кошти у встановлений строк та (2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.

Отже, позичальник отримує “чужі” грошові кошти в борг, який зобов`язується повернути в майбутньому.

Поняття “користування кредитом”, яким послуговуються скаржники, є окремим випадком “користування чужими коштами”. Термін “користування чужими коштами” Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).

Термін “користування чужими коштами” може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Отже, “користування кредитом” - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію.

Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.07.2018 № 75 (далі - Положення) (тут і далі - в редакції від 28.09.2022), встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку та бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України.

Відповідно до п. 1 Положення терміни вживаються в такому значенні:

- бухгалтерський облік в банках - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передавання інформації про операції банку зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

- клієнтські рахунки - рахунки, за якими обліковуються кошти, розпорядником яких є клієнти банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу), розрахункові рахунки;

- первинний документ - документ, який містить відомості про операцію;

- регістри синтетичного та аналітичного обліку операцій - носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, книг, журналів, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

У п. 42-43 Положення зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідно до п. 57 Положення інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі.

Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Відповідно до п. 59 Положення банк обов`язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: 1) клієнтські рахунки та виписки з них; 2) аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; 3) книги реєстрації відкритих рахунків; 4) оборотно-сальдовий баланс/оборотно-сальдову відомість.

У разі складання регістрів бухгалтерського обліку в електронному вигляді банк зобов`язаний зробити їх копії на паперових носіях на вимогу учасників операції, а також органів контролю та правоохоронних органів відповідно до вимог законодавства України.

Відповідно до абз. 1 п. 60 Положення особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Відповідно до п. 62 Положення виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов`язання до настання строку виконання, визначеного договором.

Пред`явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини другої статті 1050 ЦК України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав (постанова ОП КГС ВС від 18.09.20 у справі № 916/4693/15).

Після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов`язання простроченого боржника за договором не припиняється (постанова ВП ВС від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12).

Якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за “користування кредитом”, сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання (постанова ВП ВС від 05.04.2023 по справі № 910/4518/16).

5.2. Щодо вимоги про стягнення заборгованості за процентами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова ВП ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15 зазначила, що пред`явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини другої статті 1050 ЦК України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав. При цьому в разі пред`явлення до позичальника вимоги в порядку частини другої статті 1050 ЦК України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом припиняється. Кредитор втрачає право нараховувати проценти після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту.

В п. 81, 87, 91, 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за “користування кредитом” (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає.

Щодо можливості нарахування процентів поза межами стоку кредитування Велика Палата Верховного Суду в п. 114-116, 122-123, 128 постанови від 05.04.2023 у справі у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) зазначила наступне.

Сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).

Тобто твердження скаржників про те, що проценти за “користування кредитом” нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за “користування кредитом”). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

У разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за “користування кредитом” (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором (п. 141 постанови ВП ВС від 05.04.2023 у справі у справі № 910/4518/16).

Приписи частини другої статті 625 та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом відносини, які не є взаємовиключними, кредитор після прострочення повернення кредиту може вимагати як сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання (які нараховуються за статтею 625 ЦК України як наслідок неправомірної поведінки боржника), так і сплати кредиту та процентів за наданий кредит, нарахованих до настання строку повернення кредиту (які нараховуються за статтею 1048 ЦК України як наслідок правомірної поведінки сторін) (п. 143 постанови ВП ВС від 05.04.2023 у справі у справі № 910/4518/16).

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ.

Судом встановлено, що 31.03.2025 між Акціонерним товариством “БАНК КРЕДИТ ДНІПРО” (банк) та Фізичною особою-підприємцем Скворцовою Оксаною Петрівною (позичальник) було укладено кредитний договір № К-12807/31032025/0019 від 31.03.2025, умовами якого сторони погодили надання позичальнику кредиту в сумі 1 000 000, 00 грн. з граничним строком повернення кредиту 30.03.2027 (п. 1.1, 2.4) відповідно до графіку погашення кредиту згідно Додатку № 1 до договору (п. 1.1, п. 2.4 кредитного договору).

За користування кредитними коштами у межах строку кредитування встановлено фіксовану процентну ставку в розмірі 25 % річних (п. 2.5.1 кредитного договору) з можливістю збільшення на 2 процентних пункти у випадку порушення позичальником зобов`язання (п. 2.5.6 кредитного договору).

На виконання умов кредитного договору банк надав позичальнику кредит в сумі 1 000 000, 00 грн.

Суду не подано доказів погашення відповідачем основного боргу (тіла кредиту).

В зв`язку з порушенням позичальником строків сплати чергових платежів за кредитним договором, а також сплати процентів за користування кредитними коштами банком направлено на адресу позичальника вимогу № 17-9629 від 11.07.2025 про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором №К 12807/31032025/0019 від 31.05.2025, в якій позивач повідомив відповідача про необхідність негайного виконання умов кредитного договору та сплати простроченої заборгованості, яка станом на 10.07.2025 становила 166 959, 97 грн.

В подальшому, у зв`язку з непогашенням позичальником заборгованості банком направлено на адресу позичальника вимогу № 17-11096 від 12.08.2025 про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором №К 12807/31032025/0019 від 31.05.2025, в якій банк на підставі п. 2.8 кредитного договору повідомив про визнання дати погашення кредиту такою, що настала 21.08.2025 та вимагав в строк до 21.08.2025 (включно) повернути кредит, сплатити проценти.

Отже, банк, пред`явивши позичальнику вимогу про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором, фактично змінив порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини другої статті 1050 ЦК України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав. В спірному випадку, виходячи з умов п. 2.8 кредитного договору, а також змісту самої вимоги про погашення кредитних коштів з урахуванням процентів, строк виконання зобов`язання є таким, що настав 21.08.2025. А з 22.08.2025 заборгованість є простроченою. При цьому, як вказано вище, в разі пред`явлення до позичальника вимоги в порядку частини другої статті 1050 ЦК України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом припиняється. Кредитор втрачає право нараховувати проценти після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту.

Як вказано вище, станом на 25.08.2025 заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором №К 12807/31032025/0019 від 31.05.2025 становить 1 078 261, 33 грн., яка складається з наступного:

- 1 000 000, 00 грн. – залишок простроченої заборгованості, яка винесена на прострочку заборгованості 22.08.2025;

- 78 261, 33 грн. - залишок прострочених відсотків з урахуванням здійснених відповідачем оплат, яка винесена на прострочку не погашених відсотків 22.08.2025.

Проценти нараховано за користування кредитом за період з 31.03.2025 до 21.08.2025, тобто в межах строку кредитування.

Відповідачем в порушення умов п. 2.4, п. 2.5.4, п. 2.8, п. 5.8, п. 5.9 кредитного договору, Графіку погашення, що є Додатком № 1 до кредитного договору, а також приписів ст. 530, ч. 1 ст. 1054 ЦК України лише частково погашено заборгованість за кредитним договором (в частині сплати нарахованих процентів), у зв`язку з чим виникла заборгованість по кредиту (тіло кредиту / основний борг) в сумі 1 000 000, 00 грн. та по процентах в сумі 78 261, 33 грн. Суду не подано доказів сплати вищевказаної заборгованості, як і не спростовано ані факту її наявності, ані її розміру.

Як зазначено судом вище, відповідач про розгляд даної справи повідомлений належним чином та завчасно отримав ухвалу про відкриття провадження у даній справі. Відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, жодних заперечень по суті спору відповідачем не подано, жодних доказів на спростування позовних вимог також суду не подано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення з відповідача 1 000 000, 00 грн. - залишку простроченого кредиту та 78 261, 33 грн. - залишку прострочених процентів є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 12 939, 14 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця Скворцової Оксани Петрівни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), АДРЕСА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь позивача Акціонерного товариства “БАНК КРЕДИТ ДНІПРО”, вул. Жилянська, буд. 32, м. Київ, 01033 (код ЄДРПОУ 14352406)

- 1 000 000, 00 грн. (один мільйон грн. 00 коп.) – залишок простроченого кредиту по кредитному договору № К-12807/31032025/0019 від 31.03.2025 станом на 25.08.2025;

- 78 261, 33 грн. (сімдесят вісім тисяч двісті шістдесят одна грн. 33 коп.) - залишок прострочених процентів по кредитному договору № К-12807/31032025/0019 від 31.03.2025 станом на 25.08.2025;

- 12 939, 14 грн. (дванадцять тисяч дев`ятсот тридцять дев`ять грн. 14 коп.) – витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 14.10.2026

Суддя Е.М. Олейняш