Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №911/2364/26 — Господарський суд Київської області

Суд: Господарський суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Господарське

Категорія: щодо оренди

Дата: 14 жовтня 2026 р.

Справа: №911/2364/26

Суддя: Антонова В.М.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2364/26

За позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕРО РЕСТОРАНТС"

про стягнення 44 479, 76 грн

Суддя В.М. Антонова

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі – позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕРО РЕСТОРАНТС" (далі – відповідач) про стягнення 44 479, 76 грн, з яких: 34 844, 20 грн основний борг, 7 129, 11 грн пеня, 702, 76 грн 3% річних та 1 803, 69 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №б/н від 11.03.2019, в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

2. Стислий виклад позицій відповідача

Відповідач заперечує проти задоволення позову та, зокрема, зазначає, що договір оренди діяв до 29.07.2024, позивач листом № 25-22-301 від 28.06.2024 повідомив відповідача про непродовження договору оренди, у зв`язку із необхідністю використання орендованого майна для власних потреб, а тому поведінка позивача є суперечливою, адже, спочатку останній повідомив про непродовження договору оренди, а в подальшому вимагає плату за договором, дія якого цілком та повністю залежить від продовження договору оренди.

3. Процесуальні дії в справі

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

24.08.2026 від відповідача надійшов відзив.

02.09.2026. від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій містить клопотання про поновлення строку на її подання, яке обґрунтоване ти, що останнім пропущено строк на подання відповіді на відзив, у зв`язку знаходженням робочого місця на території стратегічного об`єкту та відсутності належного доступу до матеріалів справи, внаслідок тривалих повітряних тривог.

08.09.2026 від позивача надійшло письмове підтвердження, що станом на 07.09.2026 ціна позову залишається незмінною.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.10.2026 поновлено строк позивачу для подання відповіді на відзив та прийнято її до розгляду.

Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

30.07.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (далі - орендодавець) та відповідачем (далі - орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №1602 (далі - договір оренди), відповідно до п.1.1. якого, зокрема, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: частина приміщення №1.1.4 на першому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 50 кв. м (далі - майно), розміщене за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіль-7 на 1-му поверсі термінального комплексу «D», що перебуває на балансі позивача (далі - балансоутримувач).

Згідно із п.2.1. договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у термін вказаний у договорі, але не раніше дати державної реєстрації договору та підписання акта приймання-передавання майна.

У пункті 5.9. договору оренди сторони погодили, що орендар зобов`язується в разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря - відшкодувати балансоутримувачу збитки, що залишились не покриті за рахунок страхового відшкодування згідно пункту 5.7. договору.

Орендар зобов`язується на наступний робочий день, що слідує за днем підписання договору звернутися до балансоутримувача для отримання проекту договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю (п.5.18. договору оренди).

Орендодавець зобов`язується передати орендарю за участю балансоутримувача в оренду майно згідно договору за актом приймання-передавання майна (п.7.1 договору оренди).

Цей договір укладено строком (терміном) на 10 років, що діє з 30.07.2014 до 29.07.2024 включно (п.10.1. договору).

Пунктом 10.4. договору оренди сторони погодили, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, за умови наявності дозволу уповноваженого органу управління об`єктами державної власності, наданого на запит орендодавця. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.10.8. договору оренди в разі припинення або розірвання договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу, а торговельне обладнання, конструкції, меблі та товари орендаря – підлягають вивезенню. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання майна. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п.10.9. договору оренди).

01.10.2014 між орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем підписано акт приймання-передавання орендованого майна.

11.03.2019 між позивачем (балансоутримувач) та відповідачем (орендар) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №б/н (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого в зв`язку з наданням орендарю в строкове платне користування частини приміщення №1.1.4, загальною площею 50 кв. м на першому поверсі пасажирського терміналу «D» (далі - майно / приміщення), для розміщення та експлуатації кафе, здійснює продаж товарів підакцизної групи (далі - заклад).

За умовами таблиці №1 викладеній в підпункті 1.1.1. пункту 1. договру балансоутримувач надає, а орендар отримує та оплачує наступні послуги за такими вартостями:

- постачання теплової енергії; обсяг наданих послуг в місяць розраховується розрахунковим шляхом за 50 м2 3,5 Гкал; вартість 2 080,00 грн без ПДВ;

- забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника; обсяг наданих послуг в місяць: 10 працівників; вартістю 42,00 грн без ПДВ;

- вода використана для прибирання 1 м2 приміщення самостійно обсяг наданих послуг в місяць: 50 м2; вартістю 3,00 грн без ПДВ;

- прибирання та вивезення твердих побутових відходів; обсяг наданих послуг в місяць: по факту м3; вартістю 110,00 грн без ПДВ;

- водопостачання води холодної, обсяг наданих послуг в місяць: згідно показників приладу обліку, вартістю 22, 00 грн;

- водопостачання води гарячої, обсяг наданих послуг в місяць: згідно показників приладу обліку, вартістю 185, 00 грн;

- водовідведення води стічної, обсяг наданих послуг в місяць: сумарний обсяг холодної та гарячої води м3, вартістю 24, 00 грн;

- підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під`їзних шляхів, забезпечення функціонування приміщень загального користування.

Згідно із підпунктом 1.1.2. пункту 1. договору орендар щорічно сплачує балансоутримувачу компенсацію земельного податку за звітний рік за оренду майна. Сума компенсації розраховується пропорційно площі орендованого майна. Сплата відбувається в термін, визначений п.2.2.3. договору.

Сплата за послуги, вказані в таблиці №1 здійснюється орендарем з 12.02.2019 (п.1.3. договору).

Пунктом 1.4. договір встановлено, що розмір оплати за послуги залежить від фактичного їх об`єму, тарифів та витрат балансоутримувача, пов`язаних з обсягом послуг в період їх надання, якості послуг та інших випадків, передбачених чинними законодавством України.

При порушенні балансоутримувачем умов договору щодо ненадання або надання не в повному обсязі послуг, зниження їх якості, сторони протягом двох календарних днів після порушення укладають та підписують акт-претензію, в якому зазначаються терміни, види відхилення показників у наданні послуг тощо. Балансоутримувач протягом трьох робочих днів після підписання акта-претензії вирішує питання про перерахунок платежі в або видає Орендарю обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори щодо задоволення претензій орендаря вирішуються в суді. Орендар має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред`явленої претензії (п.1.5. договору).

Відповідно до п.1.6. договору в разі припинення надання в строкове платне користування майна, нарахування оплати за послуги відбувається до дати фактичного звільнення орендарем майна, яке підтверджується підписанням орендарем відповідного акта приймання-передачі орендованого майна до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 1602 від 30.07.2014.

У пункті 1.9. договору погоджено, що вартість послуг, крім зазначених у пункті 8 таблиці №1 пункту 1.1. договору, може змінюватись у разі зміни витрат балансоутримувача, пов`язаних з паданням цих послуг, та інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Балансоутримувач зобов`язаний повідомити орендаря у письмовій формі (рекомендованим листом з повідомленням або вручити уповноваженій особі під розписку) не пізніше, ніж за 15 (п`ятнадцять) календарних днів до введення їх в дію, а орендар зобов`язаний прийняти їх для розрахунків. Даний лист буде вважатися невід`ємною частиною договору. При цьому сторони визнають, юридичну чинність такого листа та не здійснюють жодних дій щодо внесення змін в договір. Якщо не пізніше ніж за 5 (п`ять) календарних днів до дня введення пової вартості в дію орендар не повідомить письмово балансоутримувача про відмову прийняття до розрахунку нової вартості послуг, вона вважається прийнятою. Якщо орендар не приймає нову вартість, про це він письмово повинен повідомити балансоутримувача до дня введення в дію нової вартості. В такому разі, балансоутримувач має право розірвати договір в односторонньому порядку з дати введення в дію нової вартості послуг. Балансоутримувач інформує орендаря про розірвання договору листом, який буде вважатися невід`ємною частиною договору. При цьому сторони визнають юридичну чинність такого листа та не здійснюють жодних додаткових дій щодо розірвання договору.

Згідно із пп.2.2.3. п.2.2. договору орендар зобов`язується щомісяця, з 10 (десятого) числа місяця, що слідує за звітним орендар зобов`язався самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату земельного податку згідно з пп.1.1.2. договору. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акта. Датою отримання рахунку та акту вважається 10 (десяте) число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 (двадцятого) числа того ж місяця. Підписаний акт орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5 (п`яти) днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5 (п`яти) робочих днів акт не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами.

У пункті 4.2. договору сторони погодили, що орендар зобов`язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором.

Договір набирає чинності з моменту укладання та діє до 29.07.2024 включно. Датою укладання договору вважається пізніша дата, якщо договір підписувався сторонами окремо (п.6.1. договору).

Відповідно до п.6.3. договору в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця до закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на кожен наступний місяць на тих самих умовах.

Згідно із п.6.4. договору договір припиняє свою дію:

6.4.1. з дати припинення орендних відносин по договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №1602 від 30.07.2014, що підтверджується підписанням відповідного акта приймання-передачі орендованого майна;

6.4.1. за рішенням суду, у випадках, передбачених чинним законодавством України;

6.4.2. в інших випадках, передбачених цим договором або чинним законодавством України.

Договір може бути достроково розірваний за взаємною згодою сторін. Розірвання договору в односторонньому порядку допускається у випадках передбачених цим договором або чинним законодавством України (п.6.5. договору).

Позивачем направлено відповідачу листа за вих. №25-22/1-268 від 25.09.2024, в якому повідомив, що з 01.10.2024 встановлюються наступні тарифи:

- виробництво, транспортування та постачання теплової енергії 3 376, 92 грн без ПДВ за Гкал;

- забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника 105,10 грн без ПДВ за місяць;

- вода, використана для прибирання 1-го кв. м приміщення самостійно 7, 18 грн без ПДВ за місяць;

- централізоване водопостачання 48, 21 грн за 1 м3;

- централізоване водовідведення 69,77 грн за 1 м3;

- утримання контейнерів для побутових відходів та контроль за вивозом побутових відходів з території балансоутримувача: побутових відходи та великогабаритні відходи 35, 00 грн без ПДВ за 1 м3.

Позивачем направлено відповідачу листа за вих. №25-22/1-22 від 03.03.2025, в якому повідомив, що з 01.04.2025 встановлюються наступні тарифи:

- виробництво, транспортування та постачання теплової енергії 3 732, 80 грн без ПДВ за Гкал;

- забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника 112, 55 грн без ПДВ за місяць;

- вода, використана для прибирання 1-го кв. м приміщення самостійно 7, 78 грн без ПДВ за місяць;

- централізоване водопостачання 53,41 грн за 1 м3 без ПДВ;

- централізоване водовідведення 74,47 грн за 1 м3 без ПДВ;

- постачання гарячої води 350, 36 грн за 1 м3.

Позивачем направлено відповідачу листа за вих. №25-22/1-329 від 12.09.2025, в якому повідомив, що з 01.10.2025 встановлюються наступні тарифи:

- виробництво, транспортування та постачання теплової енергії 3 803, 45 грн без ПДВ за Гкал;

- забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника 122,45 грн без ПДВ за місяць;

- вода, використана для прибирання 1-го кв. м приміщення самостійно 7, 91 грн без ПДВ за місяць;

- централізоване водопостачання 53, 93 грн за 1 м3 без ПДВ;

- централізоване водовідведення 76, 05 грн за 1 м3 без ПДВ;

- постачання гарячої води 399, 85 грн за 1 м3.

Позивачем направлено відповідачу листа за вих. №25-22/1-527 від 27.11.2025, в якому повідомив, що з 01.01.2026 встановлюються наступні тарифи:

- виробництво, транспортування та постачання теплової енергії 4 211, 72 грн без ПДВ за Гкал;

- забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника 131,54 грн без ПДВ за місяць;

- постачання гарячої води 449, 66 грн за 1 м3.

Позивач листом за вих.№25-22/1-115 та №25-22/11 від 08.04.2026 повідомив відповідача, що з 01.05.2026 встановлюються наступні тарифи:

- виробництво, транспортування та постачання теплової енергії 4 771, 46 грн без ПДВ за Гкал;

- забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника 151,29 грн без ПДВ за місяць;

- централізоване водопостачання 67, 79 грн за 1 м3 без ПДВ;

- централізоване водовідведення 86, 54 грн за 1 м3 без ПДВ;

- постачання гарячої води 510, 88 грн за 1 м3.

Позивач звернувся до відповідача з листом за вих№25-22-301 від 28.06.2024, у якому зазначив, що строк дії договору оренди спливає 29.07.2024 та в позивача виникла необхідність у використанні нерухомого майна для власних потреб, а тому повідомив про не продовження договору оренди. Звернув увагу, що обов`язок щодо складання акта приймання-передачі повернення майна покладається на відповідача.

Відповідачем складено та підписано акт повернення з оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 24.07.2024 та листом за вих.№21-08-24-02 від 21.08.2024 направлено позивачу, який отриманий останнім 27.08.2024 що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення №0101048854797.

Підписаного з обох сторін акта повернення орендованого майна з оренди матеріали справи не містять.

У відповідь на вказаний лист відповідач листом за вих.№25-22-398 від 27.09.2024 повідомив, що орендоване відповідачем майно за договором оренди не звільнене останнім у відповідності до п.10.8. договору оренди, а тому просив звільнити орендоване майно (вивезти торгівельне обладнання, конструкції, товари). Повідомив про готовність підписати акт повернення майна з оренди за умови м повернення орендованого майна у належному стані.

Позивач листом за вих..№25-22-428 від 14.11.2025 повідомив відповідача, що станом на 14.11.2024 останній не звільнив орендоване майно від свого торговельного обладнання, конструкцій, меблів та товарів, що свідчить про неповернення відповідачем у встановленому порядку та строки нерухомого майна, яке перебувало в строковому платному користуванні,0 що унеможливлює використання цього майна позивачем для власних потреб та підписання акта про повернення майна з оренди. Вказані дії свідчать про неправомірне користування державним майном, а тому позивач звернувся з вимогою про повернення нерухомого майна, користування яким було предметом договору оренди, і вивезення торговельного обладнання, конструкцій, меблів та товарів відповідача. Вказаний лист отриманий відповідачем 27.11.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0830100026077.

12.12.2024 відповідачем отримано листа позивача за вих.№25-22-454 від 02.12.2024, у якому останній повідомив, що 27.08.2024 та 29.10.2024 отримав від відповідача акти повернення майна з оренди, проте відповідач фактично не звільнив орендовані приміщення від свого торгівельного обладнання, конструкцій, меблів та інших товарів. Знаходження майна відповідача в приміщеннях, які є індивідуально визначеним (нерухомим) майном та належать до державної власності не відповідає положенням ч.2 ст.9 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна». Позивач звернувся з вимогою про повернення нерухомого майна, користування яким було предметом договору оренди, і вивезення торговельного обладнання, конструкцій, меблів та товарів відповідача, повідомив про готовність прийняти орендоване майно та підписати акт про повернення майна з оренди за умови повернення майна у належному стані.

У подальшому позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №61/751 від 08.12.2025 за компенсацію за земельного податку за 2025 рік, рахунки-фактури на оплату за надані послуги в період з січня 2025 року по червень 2026 року, а також складені акти приймання-здачі робіт на загальну суму 34 782, 48 грн та акт приймання-здачі робіт від 08.12.2025 за компенсацію за земельного податку за 2025 рік на суму 61,72 грн, які підписані позивачем та направлені відповідачу за допомогою програмного забезпечення М.Е.Dос, що підтверджується виписками із вказаного програмного забезпечення та засобами поштового зв`язку (а. с. 69-107).

Як убачається із вказаних вище актів позивачем надавались відповідачу наступні послуги:

- забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника;

- вода, використана для прибирання 1кв. м приміщення самостійно.

Відповідачем направлялись позивачу мотивовані відмови, у яких останній повідомляв, що, в зв`язку з припиненням користування майном, відмовляється від оплати рахунків та підписання актів виконаних робіт.

18.06.2025 відповідачем отримано листа позивача за вих.№25-22-262 від 13.06.2025, у якому останній зазначив, що мотивовані відмови від оплати послуг не можуть бути прийняті, оскільки торговельне обладнання, конструкції, меблі та інші товари відповідача продовжують знаходитись у орендованих приміщеннях, що свідчить про неповернення майна з оренди, а тому останній зобов`язаний виконувати взяті на себе зобов`язання з оплати послуг за договором про відшкодування витрат балансоутримувача, пов`язаних із користуванням майном за договором оренди. Крім цього, звернувся з вимогою про повернення нерухомого майна, користування яким було предметом договору оренди, і вивезення торговельного обладнання, конструкцій, меблів та товарів відповідача, повідомив про готовність прийняти орендоване майно та підписати акт про повернення майна з оренди за умови повернення майна у належному стані та звільнення орендованого майна від майна відповідача.

Наказом позивача за №01-07/1.1-5 від 24.07.2025 у зв`язку із виявленням у орендованих приміщеннях майна, зокрема, за вказаним вище договором оренди, створено комісію для проведення огляду орендованого майна за договором оренди.

25.07.2025 позивачем на адресу відповідача направлено листа за вих. №25-22-292 від 24.07.2025, у якому зазначив, що строк дії договору оренди закінчився 29.07.2024, в зв`язку з невиконання відповідачем свого обов`язку щодо звільнення орендованих приміщень від його майна, позивачем ініційовано створення комісії для проведення огляду орендованих приміщень, який запланований на 28.07.2025 о 10:00 год та запросив представника останнього взяти участь у роботі комісії.

Направлення вказаного листа підтверджується описом вкладення цінного листа №0505343750794 та чеком поштового відділення.

31.07.2025 позивачем складено акт №04-26-1 огляду орендованого майна за договором оренди, відповідно до якого, станом на дату проведення огляду – 28.07.2025 в об`єкті оренди знаходить майно, яке не належить позивачу та створює перешкоди в користуванні для власних потреб частини приміщення №1.1.4 на першому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 50 кв. м. До вказаного акта долучено фотографічні зображення.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

У відповідності до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що укладений позивачем та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до норм ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №61/751 від 08.12.2025 за компенсацію за земельного податку за 2025 рік, рахунки-фактури на оплату за надані послуги в період з січня 2025 року по червень 2026 року, а також складені акти приймання-здачі робіт на загальну суму 34 782, 48 грн та акт приймання-здачі робіт від 08.12.2025 за компенсацію за земельного податку за 2025 рік на суму 61,72 грн, які підписані позивачем та направлені відповідачу за допомогою програмного забезпечення М.Е.Dос, що підтверджується виписками із вказаного програмного забезпечення та засобами поштового зв`язку (а. с. 69-107).

Як убачається із вказаних вище актів позивачем надавались відповідачу наступні послуги:

- забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника;

- вода, використана для прибирання 1 кв. м приміщення самостійно.

Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) згідно з договором від 11.03.2019 №б/н про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за період з січня 2025 року по червень 2026 року відповідачем не прийняті.

На думку відповідача, оскільки договір оренди діяв до 29.07.2024, акт повернення майна ним було направлено позивачу, договір про відшкодування витрат вважається припиненим, а тому нарахування вартості послуг та виставлення рахунків позивачем є безпідставним.

Суд зазначає, що договір оренди №1602 від 30.07.2014 та договір б/н від 11.03.2019 про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг є взаємопов`язаними та укладені на виконання єдиних договірних відносин щодо користування відповідачем державним майном.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України закріплено принцип свободи договору.

Суд звертає увагу, що кожна сторона у відповідних правовідносинах має поводити себе добросовісно, обачливо й розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію, що випливає зі ст.3 ЦК України.

У відповідності до положень статтей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово посилався на принцип римського права venirecontrafactumproprium (заборона суперечливої поведінки), який базується ще на римській максимі "ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці" (постанови Верховного Суду в справах №910/19179/17, №914/2622/16, №914/3593/15, №237/142/16-ц, №911/205/18).

Позивач звернувся до відповідача з листом за вих.№25-22-301 від 28.06.2024, у якому зазначив, що строк дії договору оренди спливає 29.07.2024 та в позивача виникла необхідність у використанні нерухомого майна для власних потреб, а тому повідомив про не продовження договору оренди. Звернув увагу, що обов`язок щодо складання акта приймання-передачі повернення майна покладається на відповідача.

Підписаного з обох сторін акта повернення орендованого майна з оренди матеріали справи не містять.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з листами, в яких зазначав, що останній не звільнив орендоване майно від свого торговельного обладнання, конструкцій, меблів та товарів, що свідчить про неповернення відповідачем у встановленому порядку та строки нерухомого майна, яке перебувало в строковому платному користуванні, що унеможливлює використання цього майна позивачем для власних потреб та підписання акта про повернення майна з оренди. Вказані дії свідчать про неправомірне користування державним майном, а тому звертався з вимогою про повернення нерухомого майна, користування яким було предметом договору оренди, і вивезення торговельного обладнання, конструкцій, меблів та товарів відповідача, повідомляв про готовність прийняти орендоване майно та підписати акт про повернення майна з оренди за умови повернення майна у належному стані.

Водночас, матеріали справи підтверджують, що відповідач не виконав зазначених договірних зобов`язань. Зокрема, попри направлення на адресу позивача акта повернення майна, приміщення не було звільнене від торговельного обладнання, меблів та інших речей.

Так, 31.07.2025 позивачем складено акт №04-26-1 огляду орендованого майна за договором оренди, відповідно до якого, станом на дату проведення огляду – 28.07.2025 в об`єкті оренди знаходиться майно, яке не належить позивачу та створює перешкоди в користуванні для власних потреб частини приміщення №1.1.4 на першому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 50 кв. м. До вказаного акта долучено фотографічні зображення.

Представник відповідача на огляд об`єкта оренди не з`явився, хоча листом за вих. №25-22-292 від 24.07.2025 повідомлявся про дату та час огляду орендованих приміщень, що підтверджується описом вкладення цінного листа №0505343750794 та чеком поштового відділення.

Отже, наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що обов`язки відповідача, передбачені пунктами 5.9., 10.8. та 10.9. договору оренди, не виконані. Повернення майна не відбулося, акт приймання-передавання не підписаний з причин, пов`язаних саме з діями (бездіяльністю) відповідача, а не позивача.

За наведених обставин суд має підстави дійти висновку, що відповідач продовжує фактично користуватися орендованим майном, а тому не звільняється від обов`язків, пов`язаних з таким користуванням, у тому числі щодо оплати комунальних послуг та витрат на утримання майна.

Отже, відповідачем самостійно погоджено, що нарахування оплати за послуги відбувається до дати фактичного звільнення орендарем майна, яке підтверджується підписанням відповідного акта приймання-передачі орендованого майна.

Як встановлено судом вище, доказів підписання сторонами акта повернення орендованого майна з оренди матеріали справи не містять.

Наявні у матеріалах справи докази, зокрема листування сторін та результати огляду приміщення, підтверджують, що орендоване майно не було звільнене відповідачем.

Положення договору про відшкодування витрат не дають підстав вважати обов`язок відповідача зі сплати за послуги припиненим, а, навпаки, передбачають його збереження до моменту фактичного й належного повернення орендованого приміщення.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд зазначає, що відповідач самостійно у п.2.2.3. договору погодився одержувати акти та рахунки в позивача.

Матеріали справи не містять доказів складання та підписання актів-претензій щодо не надання вказаних у актах послуг. Проте, судом встановлено, що матеріали справи містять мотивовані відмови від підписання актів.

Спір у даній справі виник, зокрема щодо відшкодування витрат балансоутримувача на надання тих послуг орендарю, обсяг та вартість яких обумовлена фактом користування орендованим приміщенням визначеною у договорі кількістю працівників.

Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу Кодексу).

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд зазначає, що загальновідомою є інформація про те, що Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому був продовжений.

24.02.2022 ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на офіційному сайті оприлюднило інформацію про те, що у зв`язку із військовим вторгненням РФ згідно з вимогами Повітряного кодексу України та Положення про використання повітряного простору України органами ОЦВС та Державіаслужбою вжито заходів щодо закриття повітряного простору України, а також інформацію про те, що роботу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» призупинено, аеропорт не працює, всіх пасажирів аеропорту евакуйовано, злітно-посадкова смуга заблокована.

Зі змісту договору оренди вбачається, що предметом оренди є приміщення, яке знаходиться на території Міжнародного аеропорту «Бориспіль» та передане в оренду з метою розміщення та експлуатації кафе, що здійснює продаж товарів підакцизних груп.

Згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 188-р «Про тимчасове закриття деяких пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю», тимчасово закрито з 00 год. 00 хв. 28.02.2022 пункт пропуску - Бориспіль, категорія пункту пропуску - Міжнародний.

Відповідно до повідомлення позивача, розміщеного на його офіційному вебсайті, неможливість здійснення відповідачем господарської діяльності викликана тим, що Міжнародний аеропорт «Бориспіль» не функціонує з 24.02.2022.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 1.4 договору розмір плати за послуги залежить від фактичного їх об`єму, тарифів та витрат балансоутримувача, пов`язаних з обсягом послуг в період їх надання, якості послуг та інших випадків, передбачених чинним законодавством України. Проте, ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували, що з 24.02.2022 надання відповідачем послуг для забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці, що обліковуються в залежності від кількості працівників, а також кількості та можливості використання води для самостійного прибирання було можливим, та фактично здійснювалося, що свідчить про недоведеність та безпідставність позовних вимог у частині стягнення їх вартості в сумі 34 782, 48 грн.

При цьому, судом враховано, що роботу балансоутримувача було призупинено, майно не використовується орендарем згідно договору оренди, у тому числі і протягом періоду, який є предметом розгляду даного позову. Поряд з цим, ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», незважаючи на вказані обставини продовжив направляти акти приймання-здачі виконаних послуг та виставляти рахунки-фактури за послуги, які не могли бути використані відповідачем у обсягах зазначених у актах приймання-здачі виконаних послуг на загальну суму 34 782, 48 грн

Суд зазначає, що інші послуги не пов`язана із безпосереднім доступом відповідача до орендованого приміщення.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №61/751 від 08.12.2025 за компенсацію за земельного податку за 2025 рік та акт приймання-здачі робіт від 08.12.2025 за компенсацію за земельного податку за 2025 рік на суму 61,72 грн.

Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Враховуючи положення підпункту 2.2.3. пункту 2.2. договору строк земельного податку за 2025 рік є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 61,72 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 21.02.2025 по 23.07.2026 в сумі 702, 76 грн та 1 803, 69 грн інфляційних втрат за період з березня 2025 року по червень 2026 року.

Оскільки вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних є похідними від вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 34 782, 48 грн, у якій позивачу відмовлено, то вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних нарахованих на вказану суму також не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 3,08 грн та 3% річних у розмірі 0,93 грн нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання в частині компенсації земельного податку за 2025 рік у загальному розмірі 61,72 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з лютого по червень 2026 року в розмірі 3, 08 грн, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних підлягають частковому задоволенню в розмірі 3, 08 грн.

Також перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 21.01.2026 по 23.07.2026 у розмірі 0,93 грн, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 0,93 грн.

Крім цього, позивачем заявлено до стягнення 7 129, 11 грн пені за загальний період з 21.02.2025 по 23.07.2026.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Оскільки вимоги про стягнення з відповідача пені є похідними від вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 34 782, 48 грн, у якій позивачу відмовлено, то вимоги про стягнення пені нарахованої на вказану суму також не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 9,35 грн за період з 21.01.2026 по 23.07.2026 нарахованої у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання в частині компенсації земельного податку за 2025 рік, то суд зазначає, що перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд визнає його, у вказаній частині, обґрунтованим та арифметично вірним.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 9, 35 грн.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунку щодо заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 61,72 грн основного боргу, 0,93 грн 3% річних, 3,08 грн інфляційних втрат, та 9,35 грн пені.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕРО РЕСТОРАНТС" про стягнення 44 479, 76 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕРО РЕСТОРАНТС" (08301, Київська обл., Бориспільський р-н, м. Бориспіль, -7, ідентифікаційний код 37222400) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08303, Київська обл., Бориспільський р-н, м. Бориспіль, вул. Френкеля Академіка, буд. 3, ідентифікаційний код 20572069) 61 (шістдесят одну) грн 72 коп. основного боргу, 0 (нуль) грн 93 коп. 3% річних, 3 (три) грн 08 коп. інфляційних втрат, 9 (дев`ять) грн 35 коп. пені та 4 (чотири) грн 49 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя В.М. Антонова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua