Суд: Господарський суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Господарське
Категорія: перевезення, транспортного експедирування, з них
Дата: 14 жовтня 2026 р.
Справа: №911/2143/26
Суддя: Антонова В.М.
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" жовтня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2143/26
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Системи захисту рослин»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА ПТАХОФАБРИКА КИЇВСЬКА»
про стягнення 514 959, 04 грн
Суддя В.М. Антонова
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий виклад позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Системи захисту рослин» (надалі – позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА ПТАХОФАБРИКА КИЇВСЬКА» (надалі – відповідач) про стягнення 514 959, 04 грн, з яких: 363 440, 24 грн пеня, 35 653, 68 грн 3% річних та 115 865, 12 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором №28072025-1-МП на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 28.07.2025, в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.
2. Стислий виклад позицій відповідача
Відповідач заперечує проти задоволення позову та, зокрема, з посиланням на правові позиції Верховного Суду сформовані в справах №753/11000/14-ц, №914/2625/23 та №175/213/16-ц, зазначає, що позивач є авторитетним розробником проекту договору (або особою зацікавленою у стягненні пені), будь-які неточності чи двозначності у формулюванні штрафних санкцій мають тлумачитися судом на користь відповідача (боржника), тобто у бік зменшення його фінансового тягаря та обмеження відповідальності лімітом у 0,1% від суми боргу за весь період, оскільки сторони в до п.5.8. договору №28072025-1-МП на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 28.07.2025 погоджено, що у випадку прострочення оплати наданих послуг, відповідач оплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування платежу, але не більше 0,1% від протермінованої суми.
3. Процесуальні дії в справі
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.07.2026 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.
23.07.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, разом із новою редакцією позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі, визнано справу малозначною та постановлено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
20.08.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд» 19.08.2026) від відповідача надійшов відзив.
21.08.2026 від позивача надійшло клопотання про надання правової оцінки факту пропуску відповідачем строку на подання відзиву.
24.08.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив.
26.08.2026 від відповідача надійшли заперечення, в яких зазначено, що відзив поданий у встановлений судом строк.
31.08.2026 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Щодо клопотання позивача про надання правової оцінки факту пропуску відповідачем строку на подання відзиву, суд зазначає наступне.
Приписами частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України), зокрема, встановлено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Пунктом 3 резолютивної частини ухвали про відкриття провадження судом встановлено відповідачу строк для подачі відзиву - протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Згідно з абз.2 п.5 ч.6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження 04.08.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відтак, останній день строку для подання відзиву є 19.08.2026.
Відповідачем сформовано відзив у системі «Електронний суд» 19.08.2026, тобто в строк встановлений судом для його подання, отже строк для подання відзиву відповідачем не пропущено.
Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
28.07.2025 між позивачем (далі – перевізник) та відповідачем (далі – замовник) укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні №28072025-1-МП (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого перевізник зобов`язується особисто, власними транспортними засобами, надати замовнику послуги по перевезенню вантажу, а саме, доставити ввірений їй замовником (вантажовідправником) вантаж (до пункту призначення в установлений договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу плату.
Згідно із п.2.l. договору факт здійснення організації перевезення оформлюється вантажною накладною (далі – CMR), належним чином оформленої та погодженої сторонами заявки. Заявка є додатком та невід`ємною частиною договору. Форма заявки визначається замовником, і має щонайменше містити перелік відомостей, який визначається п.2.14. цього договору. Сторони дійшли згоди, що заявки отримані через електронну пошту мають силу оригіналу і не потребують в подальшому обміну оригіналами.
У пункті 2.2. договору сторони погодили, що заявка має бути надана виконавцю замовником не пізніше ніж за 24 години до запланованої дати та часу перевезення. Зменшення строку надання, розгляду заявки узгоджується сторонами додатково.
Пунктом 2.3. договору встановлено, перелік обов`язкових відомостей у заявці:
2.3.1. дата (та у разі необхідності час) подачі транспорту під завантаження, назва, кількість, розмірність вантажу, вид пакування;
2.3.2. тип транспорту, що необхідний для перевезення вантажу, умови транспортування вантажу;
2.3.3. назва, адреса пункту завантаження, найменування вантажовідправника, П.І.Б. особи, відповідальної за завантаження автомобіля, його контактний номер телефону;
2.3.4. назва, адреса пункту розвантаження, найменування вантажоодержувача, П.І.Б. особи відповідальної за розвантаження автомобіля, його контактний номер телефону;
2.3.5. терміни, в які має буди доставлений вантаж до місця призначення;
Фактична кількість та найменування вантажу - визначається у вантажних накладних (п.2.4. договору).
Відповідно до п.2.6. договору сторони визнають, що документи, в тому числі, але не виключно договір, додатки до нього, заявки, відправлені факсом або електронною поштою, які зазначаються у договорі, та/або додаткових угодах, додатках, що є невід`ємною частиною договору, мають повну юридичну силу до моменту обміну оригіналами, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути подані до судових інстанцій в якості належних доказів і не можуть спростовуватися стороною, від імені якої вони були відправлені.
Підпунктом 3.1.9. пункту 3.1. договору сторонами погоджено, що замовник зобов`язується своєчасно оплачувати послуги виконавця.
Згідно із пп.3.2.3. п.3.2. перевізник зобов`язується забезпечити своєчасне надання в узгоджені з замовником у заявці строки під завантаження транспортний засіб в технічно справному стані, який відповідає всім вимогам, які пред`являються до транспортного засобу (в тому числі вимог, які обумовлені специфікою вантажу), у країнах, де здійснюється завантаження вантажу, розвантаження вантажу, а також країн транзиту.
У пунктах 4.1., 4.2. договору сторони погодили, що ціна та вартість перевезення узгоджуються сторонами в заявках на перевезенням, а також остаточно визначаються в актах виконання робіт (надання послуг). Ціна договору складається із загальної вартості фактично наданих послуг, що становить суму усіх підписаних сторонами актів викопаних робіт (наданих послуг).
Протягом 7 робочих днів з моменту надання послуг перевізник складає акт виконаних робіт та направляє замовнику для підписання (п.4.3. договору).
Пунктом 4.4. договору сторони визнають, що належним доказом надання перевізником послуг з перевезення для їх прийняття замовником та підписання акта виконаних робіт, є підписана вантажоодержувачем без зауважень СMR та не надходження замовнику протягом 7 робочих днів з моменту отримання вантажу, претензії від вантажоодержувача щодо втрати або пошкодження вантажу, коли така втрата або пошкодження були неочевидними в момент прийому-передачі.
Відповідно до п.4.7. договору оплата наданих перевізником за даним договором послуг здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника протягом 5 (п`яти) банківських днів після підписання акта прийому-передачі наданих послуг.
Сторони погодили, що у випадку, коли у замовника перед виконавцем існує неоплачена заборгованість за надані послуги з перевезення, то кожне перерахування коштів від замовника на поточний рахунок виконавця незалежно від цільового призначення зараховується насамперед на погашення самої давньої заборгованості, яка існує перед виконавцем (п.4.8. договору).
У пункті 5.8. договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати наданих послуг виконавця, замовник виплачує виконавцю неустойку (пеню) в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, але не більше 0,1% від простроченої суми.
Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до «__»_____202_. У випадку, коли жодна із сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про намір його розірвати договір щоразу вважається таким, що діє на наступний період – 1 календарний рік на умовах передбачених даним договором, проте не більше, ніж на 3 календарні роки від дня первісного укладення договору (п.8.3. договору).
Так, на виконання умов договору в період з липня по жовтень 2025 року позивачем, за заявками відповідача, надано послуги з перевезення, що підтверджується в міжнародними вантажними накладними CMR: №110411 від 30.07.2025, № б/н від 29.07.2025, №б/н від 17.08.2025, №б/н від 21.08.2025, №б/н від 17.08.2025, №б/н від 21.08.2025, №716547 від 07.09.2025, №708811 від 07.09.2025, №1/ТРК від 14.10.2025 та №3/ТРК від 16.10.2025.
Позивачем надано відповідачу послуг з перевезення на загальну суму 2 188 168, 54 грн, що підтверджується актами: №UT-119 від 07.08.2025 на суму 220 905, 70 грн, №UT-121 від 08.08.2025 на суму 196 438, 33 грн, № UT-142 від 26.08.2025 на суму 206 495, 40 грн, №UT-138 від 27.08.2025 на суму 219 221, 90 грн, №UT-143 від 27.08.2025 на суму 205 611, 03 грн, №UT-153 від 28.08.2025 на суму 217 327, 32 грн, №UT-222 від 16.09.2025 на суму 213 142, 99 грн, №UT-207 від 18.09.2025 на суму 226 798, 17 грн, №UT-251 від 21.10.2025 на суму 241 368, 48 грн та №UT-281 від 27.10.2025 на суму 240 859, 22 грн, які підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень та заперечень.
Також позивачем виставлено рахунки на оплату №UT-142 від 29.07.2025 на суму 220 905, 70 грн, №UT-144 від 29.07.2025 на суму 196 438, 33 грн, №UT-184 від 14.08.2025 на суму 206 495, 40 грн, № UT-244 від 25.08.2025 на суму 219 221, 90 грн, №UT-250 від 25.08.2025 на суму 205 611, 03 грн, №UT-177 від 13.08.2025 на суму 217 327, 32 грн, №UT-312 від 10.09.2025 на суму 213 142, 99 грн, №UT-309 від 10.09.2025 на суму 226 798, 17 грн, №UT-440 від 17.10.2025 на суму 241 368, 48 грн та №UT-434 від 15.10.2025 на суму 240 859, 22 грн, що в загальній сумі складає 2 188 168, 54 грн.
У свою чергу відповідачем оплачено надані позивачем послуги з перевезення на загальну суму 2 188 168, 54 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №3649 від 24.10.2025 на суму 300 000, 00 грн, №3672 від 28.10.2025 на суму 357 454, 92 грн, №541 від 10.02.2026 на суму 200 000, 00 грн, №683 від 19.02.2026 на суму 100 000, 00 грн, №2470 від 27.05.2026 на суму 400 000, 00 грн, №2499 від 28.05.2026 на суму 300 000, 00 грн, №2587 від 01.06.2026 на суму 334 275, 29 грн та №2885 від 24.06.2026 на суму 196 438, 33 грн.
27.05.2026 позивачем на адресу відповідача направлено претензію за вих.№2605/2026 від 26.05.2026, у якій зазначено, що станом на 26.05.2026 заборгованість відповідача за надані послуги складає 1 230 713, 62 грн, а тому позивач просив сплатити вказану заборгованість протягом 3 календарних днів, що підтверджується рамсом вкладення цінного листа №0100101674651 та чеком поштового відділення.
Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором щодо своєчасної оплати отриманих послуг, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача 363 440, 24 грн пені, 35 653, 68 грн 3% річних та 115 865, 12 грн інфляційних втрат.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором перевезення, який підпадає під правове регулювання глави 64 Цивільного кодексу України,
Згідно із частинами 1, 3 статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата (ч.1 ст.916 Цивільного кодексу України).
У пунктах 4.1., договору сторони погодили, що ціна та вартість перевезення узгоджуються сторонами в заявках на перевезенням, а також остаточно визначаються в актах виконання робіт (надання послуг).
На виконання умов договору позивачем надано відповідачу послуг з перевезення на загальну суму 2 188 168, 54 грн, що підтверджується актами: №UT-119 від 07.08.2025 на суму 220 905, 70 грн, №UT-121 від 08.08.2025 на суму 196 438, 33 грн, № UT-142 від 26.08.2025 на суму 206 495, 40 грн, №UT-138 від 27.08.2025 на суму 219 221, 90 грн, №UT-143 від 27.08.2025 на суму 205 611, 03 грн, №UT-153 від 28.08.2025 на суму 217 327, 32 грн, №UT-222 від 16.09.2025 на суму 213 142, 99 грн, №UT-207 від 18.09.2025 на суму 226 798, 17 грн, №UT-251 від 21.10.2025 на суму 241 368, 48 грн та №UT-281 від 27.10.2025 на суму 240 859, 22 грн.
Суд зауважує, що вказані акти підписані та скріплені печаткою з боку відповідача без зауважень та заперечень.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
У пункті п.4.7. договору сторони погодили, що оплата наданих перевізником за даним договором послуг здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника протягом 5 (п`яти) банківських днів після підписання акта прийому-передачі наданих послуг.
Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідачем оплачено надані позивачем послуги з перевезення в повному обсязі, а саме в сумі 2 188 168, 54 грн, проте з порушенням погодженого сторонами в п.4.7. договору строку оплати, що підтверджується платіжними інструкціями: №3649 від 24.10.2025 на суму 300 000, 00 грн, №3672 від 28.10.2025 на суму 357 454, 92 грн, №541 від 10.02.2026 на суму 200 000, 00 грн, №683 від 19.02.2026 на суму 100 000, 00 грн, №2470 від 27.05.2026 на суму 400 000, 00 грн, №2499 від 28.05.2026 на суму 300 000, 00 грн, №2587 від 01.06.2026 на суму 334 275, 29 грн та №2885 від 24.06.2026 на суму 196 438, 33 грн.
За порушення погодженого сторонами в п.4.7. договору строку оплати наданих послуг з перевезення позивач просить суд стягнути з відповідача 35 653, 68 грн 3% річних за загальний період з 14.08.2025 по 24.06.2026 та 115 865, 12 грн інфляційних втрат за загальний період з серпня 2025 року по травень 2026 року.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 35 653, 68 грн за загальний період з 14.08.2025 по 24.06.2025, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки при розрахунку позивачем невірно визначено період нарахування 3% річних, так як відповідно до ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати, отже якщо строк оплати по акту №UT-119 від 07.08.2025 настав 14.08.2025, то початком строку нарахування 3% річних є 15.08.2025, вказана помилка допущена позивачем щодо кожного акта окремо, крім цього, позивачем нараховано 3% річних на день оплати заборгованості, тому вірним періодом нарахування 3% річних є з 15.08.2025 по 23.06.2026. Також позивачем нараховано 3% річних на суму боргу в розмірі 196 438,33 грн за період з 03.11.2025 по 24.06.2026, тоді як вказана сума заборгованості виникла внаслідок часткового погашення заборгованості по акту №UT-281 від 27.10.2025 на який також нараховано 3% річних за період з 03.11.2025 по 01.06.2025, що призводить до подвійного нарахування 3% річних на заборгованість по одному і тому самому акту.
Враховуючи викладене вище, судом здійснено власний розрахунок 3% річних, обмежуючись сумами та періодами визначеними позивачем, а саме за загальний період з 15.08.2025 по 23.06.2026 наступним чином.
АктСтрок оплатиДата оплатиСума оплати (грн)Сума боргу (грн)Період нарахування 3% річних3% річних (грн)
№UT-119 від 07.08.202514.08.2025220 905,7015.08.2025 – 23.10.20251 270,96
№UT-121 від 08.08.202515.08.2025196 438,3316.08.2025 – 23.10.20251 114,05
24.10.2025300 000,00117 344,0324.10.2025 – 27.10.202538,58
№ UT-142 від 26.08.202502.09.2025206 495,4003.09.2025 – 27.10.2025933,47
№UT-138 від 27.08.202503.09.2025219 221,9004.09.2025 – 27.10.2025972,98
28.10.2025357 454,92185 606,4128.10.2025 – 09.02.20261 601,81
№UT-143 від 27.08.202503.09.2025205 611,0304.09.2025 – 09.02.20252 687,03
10.02.2026200 000,00191 217,4410.02.026 – 18.02.2026141,45
19.02.2026100 000,0091 217,4419.02.2026 – 26.05.2026727,24
№UT-153 від 28.08.202504.09.2025217 327,3205.09.2025 – 26.05.20264 715,71
№UT-222 від 16.09.202523.09.2025213 142,9924.09.2025 – 26.05.2064 292,06
27.05.2026400 000,00121 687,7527.05.202610,00
№UT-207 від 18.09.202525.09.2025226 798,1726.09.2025 – 27.05.20264 548,39
28.05.2026300 000,0048 485,9228.05.2026 – 31.05.202615,94
№UT-251 від 21.10.202528.10.2025241 368,4829.10.2025 – 31.05.20264 265,28
№UT-281 від 27.10.202503.11.2025240 859,2204.11.2025 – 31.05.20264 137,50
01.06.2026334 275,29196 438,3301.06.2026 – 23.06.2026371,35
24.06.2026196 438,3331843,80
Всього
За розрахунком суду розмір 3% річних за загальний період з 15.08.2025 по 23.06.2026 складає 31 843, 80 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі визначеній судом.
Також перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за загальний період з серпня 2025 по травень 2026 року в розмірі 115 865, 12 грн, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки, позивачем нараховано інфляцію за серпень 2025 року на заборгованість по акту №UT-121 від 08.08.2025 за яким прострочення виникло 16.08.205, а тому початком строку нарахування інфляції по вказаному акту починається з вересня 2025 року. Крім цього позивачем нараховано інфляцію на суму боргу в розмірі 196 438,33 грн за період з листопада 2025 року по травень 2026 року, тоді як вказана сума заборгованості виникла внаслідок часткового погашення заборгованості по акту №UT-281 від 27.10.2025 на який також нараховано 3інфляцію за період з листопада 2025 року по травень 2026 року, що призводить до подвійного нарахування інфляції на заборгованість по одному і тому самому акту.
Отже, судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат, обмежуючись сумами та періодами визначеними позивачем, за загальний період з серпня 2025 по травень 2026 року, а саме наступним чином.
АктСтрок оплатиДата оплатиСума оплати (грн)Сума боргу (грн)Період нарахування інфляціїІнфляція (грн)
№UT-119 від 07.08.202514.08.2025220 905,70серпень – жовтень 2025 року2209,71
№UT-121 від 08.08.202515.08.2025196 438,33вересень – жовтень 2025 року2632,56
24.10.2025300 000,00117 344,03
№ UT-142 від 26.08.202502.09.2025206 495,40вересень – жовтень 2025 року2483,52
№UT-138 від 27.08.202503.09.2025219 221,90вересень – жовтень 2025 року2636,58
28.10.2025357 454,92185 606,41листопад 2025 року – січень 2026 року2422,17
№UT-143 від 27.08.202503.09.2025205 611,03вересень 2025 року – січень 2026 року5188,39
10.02.2026200 000,00191 217,44лютий 2026 року1912,17
19.02.2026100 000,0091 217,44березень – травень 2026 року3696,05
№UT-153 від 28.08.202504.09.2025217 327,32вересень 2025 року – травень 2026 року16830,56
№UT-222 від 16.09.202523.09.2025213 142,99жовтень 2025 року – травень 2026 року15819,62
27.05.2026400 000,00121 687,75
№UT-207 від 18.09.202525.09.2025226 798,17жовтень 2025 року – травень 2026 року16833,12
28.05.2026300 000,0048 485,92
№UT-251 від 21.10.202528.10.2025241 368,48листопад 2025 року – травень 2026 року15601,81
№UT-281 від 27.10.202503.11.2025240 859,22листопад 2025 року – травень 2026 року15568,89
01.06.2026334 275,29196 438,33
24.06.2026196 438,33
Всього103565,15
За розрахунком суду розмір інфляційних втрат за загальний період з серпня 2025 року по травень 2026 року складає 103 565,15 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі визначеному судом.
Також за порушення строків оплати наданих послуг з перевезення позивач просить суд стягнути з відповідача 363 440,24 грн пені за загальний період з 14.08.2025 по 24.06.2026.
За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України).
У пункті 5.8. договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати наданих послуг виконавця, замовник виплачує виконавцю неустойку (пеню) в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, але не більше 0,1% від простроченої суми.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в розмірі 363 440, 24 грн за загальний період з 14.08.2025 по 24.06.2026, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки як зазначено судом вище, при розрахунку позивачем невірно визначено період нарахування пені, так як перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати та строк оплати по акту №UT-119 від 07.08.2025 настав 14.08.2025, то початком строку нарахування пені є 15.08.2025, вказана помилка допущена позивачем щодо кожного акта окремо, крім цього, позивачем нараховано пеню на день оплати заборгованості, вірним періодом нарахування пені є з 15.08.2025 по 23.06.2026.
Також із наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що останнім нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, тоді як пунктом 5.8. договору передбачено менший розмір пені, а саме в розмірі облікової ставки НБУ.
Крім цього, відповідач, з посиланням на правові позиції Верховного Суду сформовані в справах №753/11000/14-ц, №914/2625/23 та №175/213/16-ц, зазначає, що позивач є особою зацікавленою у стягненні пені, будь-які неточності чи двозначності у формулюванні штрафних санкцій мають тлумачитися судом на користь відповідача (боржника), тобто у бік зменшення його фінансового тягаря та відповідно до п.5.8. договору обмеження суми нарахованої пені в розмірі 0,1% від суми боргу за весь період.
В свою чергу позивач у відповіді на відзив зазначає, що в п.5.8. договору сторони обмежили щоденний розмір пені не більше 0,1%, незалежно від затвердженого НБУ розміру облікової ставки.
Положеннями п.3 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору.
Так, у пункті 5.8. договору сторони погодили, що замовник виплачує виконавцю неустойку (пеню) в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, але не більше 0,1% від простроченої суми.
Даний пункт є двозначним за змістом і передбачає можливість тлумачення як на користь позивача (нарахування пені в розмірі облікової ставки НБУ, але не більше 0,1% від простроченої суми, за кожен день прострочення) так і на корись відповідача (сукупна пеня за увесь період прострочення не може перевищувати 0,1% від простроченої суми).
У постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі N 753/11000/14-ц викладено висновки, відповідно до яких тлумачення умов договору здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України. У частинах 3 та 4 ст. 213 Цивільного кодексу України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.
Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.
Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.
Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими ст. 213 Цивільного кодексу України .
Якщо правила встановленні ст. 213 Цивільного кодексу України не дозволяють визначити зміст відповідної умови договору - потрібно застосовувати тлумачення contra proferentem.
Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені", але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін".
У разі неясності умов договору тлумачення таких умов повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведено інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06.12.2007).
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.10.2023 у справі N 910/11489/22, до загальних засад цивільного законодавства належить не тільки свобода договору, а й принципи добросовісності, розумності та справедливості.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (п.6 ст.3 Цивільного кодексу України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Отже, принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації своїх прав та передбаченого договором та/або законом виконання своїх зобов`язань.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 24.02.2026 у справі N 904/3823/24 18.03.2021 у справі N 910/9525/19, від 10.12.2019 у справі N 910/878/19.
Враховуючи викладене вище, позивач (перевізник – професіонал у відповідній сфері), на власний ризик включив до договору перевезення умову щодо порядку обчислення пені, яка має двозначне тлумачення, саме він є зацікавленою особою у стягнені пені, тому така умова тлумачитися на користь відповідача, який наполягає, що згідно з пунктом 5.8. договору загальний розмір пені не може перевищувати 0,1% від простроченої суми.
З урахуванням зазначеного, судом здійснено власний розрахунок пені на прострочену суму заборгованості по кожному акту окремо, а саме.
АктСтрок оплатиДата оплатиСума оплати (грн)Сума боргу (грн)Період нарахування пеніПеня, яка не перевищує 0,1% від суми боргу (грн)
№UT-119 від 07.08.202514.08.2025220 905,7015.08.2025 – 23.10.2025220,91
№UT-121 від 08.08.202515.08.2025196 438,3316.08.2025 – 23.10.2025196,44
24.10.2025300 000,00117 344,0324.10.2025 – 27.10.2025
№ UT-142 від 26.08.202502.09.2025206 495,4003.09.2025 – 27.10.2025206,50
№UT-138 від 27.08.202503.09.2025219 221,9004.09.2025 – 27.10.2025219,22
28.10.2025357 454,92185 606,4128.10.2025 – 09.02.2026
№UT-143 від 27.08.202503.09.2025205 611,0304.09.2025 – 09.02.2025205,61
10.02.2026200 000,00191 217,4410.02.026 – 18.02.2026
19.02.2026100 000,0091 217,4419.02.2026 – 26.05.2026
№UT-153 від 28.08.202504.09.2025217 327,3205.09.2025 – 26.05.2026217,33
№UT-222 від 16.09.202523.09.2025213 142,9924.09.2025 – 26.05.206213,14
27.05.2026400 000,00121 687,7527.05.2026
№UT-207 від 18.09.202525.09.2025226 798,1726.09.2025 – 27.05.2026226,80
28.05.2026300 000,0048 485,9228.05.2026 – 31.05.2026
№UT-251 від 21.10.202528.10.2025241 368,4829.10.2025 – 31.05.2026241,37
№UT-281 від 27.10.202503.11.2025240 859,2204.11.2025 – 31.05.2026240,86
01.06.2026334 275,29196 438,3301.06.2026 – 23.06.2026
24.06.2026196 438,33
Всього2 188,18
За розрахунком суду розмір пені за загальний період з 15.08.2025 по 23.06.2026, який не перевищує 0,1% від простроченої суми по кожному акту окремо складає 2 188, 18 грн, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в розмірі визначеному судом.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунку щодо заявлених до стягнення сум не надав.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 31 843, 80 грн 3% річних, 103 565, 15 грн інфляційних втрат та 2 188, 18 грн пені.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Системи захисту рослин» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА ПТАХОФАБРИКА КИЇВСЬКА» про стягнення 514 959, 04 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА ПТАХОФАБРИКА КИЇВСЬКА» (07413, Київська обл., Броварський р-н, с. Пухівка, вул. Соборна, буд. 37, ідентифікаційний код 44864109) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Системи захисту рослин» (29018, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Тернопільська, буд. 19, оф. 3, ідентифікаційний код 44341764) 31 843 (тридцять одну тисячу вісімсот сорок три) грн 80 коп. 3% річних, 103 565 (сто три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) грн 15 коп. інфляційних втрат, 2 188 (дві тисячі сто вісімдесят вісім) грн 18 коп. пені та 1 651 (одну тисячу шістсот п`ятдесят одну) грн 17 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя В.М. Антонова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua