Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №911/15/26 — Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2026 р. м. Київ Справа № 911/15/26

Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Лівандовському О.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області, м. Бровари Київської області, в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, м. Київ,

до відповідача Релігійної організації «Релігійна громада Парафія Різдва Пресвятої Богородиці Переяславсько-Вишневської єпархії Української православної церкви (Православна церква України) села Гоголів Броварського району Київської області», с. Гоголів Броварського району Київської області,

про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження майном,

за участі представників:

від прокуратури: Гончарова О.В., службове посвідчення №082275 від 04.09.2025;

від позивача: не з`явились;

від відповідача: Суньов Є.В., адвокат, ордер серії АІ №2140411 від 27.02.2026;

СУТЬ СПОРУ:

Заступник керівника Броварської окружної прокуратури Київської області (далі по тексту - прокурор) 12.01.2026 через систему «Електронний суд» звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою №52-9221вих-25 від 31.12.2025 в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, м. Київ (далі по тексту - КОДА) до відповідача - Релігійної організації «Релігійна громада Парафія Різдва Пресвятої Богородиці Переяславсько-Вишневської єпархії Української православної церкви (Православна церква України) с. Гоголів Броварського району Київської області», с. Гоголів Київської області (далі по тексту - Релігійна громада Різдва Богородиці) в якій просить суд:

- усунути перешкоди у здійсненні державою в особі Київської обласної державної адміністрації права користування та розпорядження державним майном шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності РО «РГ Парафія Різдва Пресвятої Богородиці Переяславсько-Вишневської єпархії УПЦ (ПЦУ) с. Гоголів Броварського району Київської області» на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2418516532212 - громадський будинок (храм) - загальною площею 415, 8 кв. м., який складається з Храму - А, сараїв - Б, В, Г, Д, вбиральні - Е, церковної лавки - Є, каплиці для освячення води - Ж, каплиці - З, тротуару - Т, огорожі - N, колодязю - К, розташований за адресою: вул. Ярослава Мудрого, 5-А, с. Гоголів Броварського району Київської області, із закриттям розділу Державного реєстру прав щодо цього об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 2418516532212.

- усунути перешкоди у здійсненні державою в особі Київської обласної державної адміністрації права користування та розпоряджання пам`яткою архітектури місцевого значення - «Пречистенська церква», загальною площею 415,8 кв.м, розташованою за адресою: вул. Ярослава Мудрого, 5-а, с. Гоголів Броварського району Київської області, шляхом зобов`язання РГ «РГ Парафія Різдва Пресвятої Богородиці Переяславсько-Вишневської єпархії УПЦ (ПЦУ) с. Гоголів Броварського району Київської області» повернути на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації нерухоме майно - громадський будинок, (храм) - загальною площею - загальною площею 415,8 кв. м., який складається з Храму - А, сараїв - Б, В, Г, Д, вбиральні - Е, церковної лавки - Є, каплиці для освячення води - Ж, каплиці - З, тротуару - Т, огорожі - N, колодязю - К, розташований за адресою: вул. Ярослава Мудрого, 5-А, с. Гоголів Броварського району Київської області.

- стягнути з відповідачів на користь Київської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 4844,80 грн.

Позов обґрунтований тим, що на території села Гоголів Великодимерської селищної територіальної громади Броварського району Київської області по вул. Ярослава Мудрого 5-а, розташовано об`єкт культурної спадщини пам`ятка архітектури місцевого значення «Пречистенська церква».

Пречистенська церква (церква Різдва Пресвятої Богородиці) є зразком дерев`яної культової архітектури першої половини ХІХ століття та має значну історико-культурну й архітектурну цінність. Існуючу будівлю зведено у 1827 році на місці старішої дерев`яної святині, імовірно козацького часу, що раніше існувала на цьому ж місці. Орієнтовно у 1863 році до храму було прибудовано дзвіницю.

Рішенням Виконавчого комітету Київської обласної ради народних депутатів від 24.04.1990 №67 «Про затвердження переліків та взяття на державний облік і під державну охорону нововиявлених протягом 1980-1989 рр. на території області пам`яток археології і архітектури місцевого значення та встановлення охоронних зон пам`яток археології», зазначену пам`ятку взято на облік та під державну охорону, як пам`ятку історії та культури: «Пречистенська церква» с. Гоголів Броварського району (1827 рік), (охоронний номер 49-Ко).

Наказом Міністерства культури та інформаційної політики від 08.09.2023 №483 Пречистенську церкву у селі Гоголів занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, як об`єкт культурної спадщини місцевого значення.

Водночас на об`єкт нерухомого майна - громадський будинок (Храм) з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 241851653221 зареєстровано право приватної власності за Релігійною організацією «Релігійна громада Парафія Різдва Пресвятої Богородиці Переяславсько-Вишневської єпархії Української православної церкви (Православна церква України) села Гоголів Броварського району Київської області».

Підставами для державної реєстрації права приватної власності на зазначений об`єкт стали: довідка від 09.07.2021 №425, технічний паспорт від 18.03.2021, а також відомості з Державного земельного кадастру від 21.07.2021 №47899077.

Прокурор твердить, що жоден із зазначених документів не належить до правовстановлюючих документів у розумінні ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та не підтверджує виникнення у Релігійної громади Різдва-Богородиці права приватної власності на спірний об`єкт.

Незважаючи на відсутність належних правових підстав, 27.07.2021 до ДРРП внесено відомості про державну реєстрацію права приватної власності за Релігійною громадою Різдва Богородиці.

Прокурор зазначає, що будь-яких рішень уповноваженими суб`єктами владних повноважень стосовно відчуження цієї пам`ятки архітектури місцевого значення - «Пречистенської церкви» чи передачі її у безоплатне користування або повернення у власність релігійної організації прийнято не було.

Таким чином, прокурор зазначає, що реєстрація права власності на спірний об`єкт за Релігійною громадою Різдва-Богородиці відбулась незаконно, вказаний об`єкт не може перебувати у приватній власності, а тому прокурор просить усунути перешкоди у здійсненні державою права користування та розпоряджання пам`яткою архітектури місцевого значення - «Пречистенська церква».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.01.2026 відкрито провадження у справі №911/15/26, підготовче судове засідання призначено на 16.02.2026. Зобов`язано прокурора подати до суду у строк 15 днів з дати отримання цієї ухвали витяг з Державного земельного кадастру з відомостями з Поземельної книги, кадастровим планом, експлікацією земель, тощо, на земельну ділянку з кадастровим номером 3221281601:01:049:0077; копію реєстраційної справи на спірний об`єкт нерухомого майна.

Цією ж ухвалою зобов`язано відповідача подати суду у строк 15 днів від дати отримання цієї ухвали правовстановлюючий документ про право власності на об`єкт нерухомого майна «Пречистенська церква», загальною площею 415,8 кв.м, розташовану за адресою: вул. Ярослава Мудрого, 5-а, с. Гоголів Броварського району Київської області; копії документів, які подавались державному реєстратору для здійснення державної реєстрації права власності на спірний об`єкт за відповідачем.

02.02.2026 через систему «Електронний суд» прокурор подав клопотання №52-406вих-26 про приєднання додаткових доказів: поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 3221281601:01:049:0077, яка відкрита 04.06.2014; витягу №НВ-3201544892025 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим планом, координатами поворотних точок меж земельної ділянки та експлікацією земельних угідь.

13.02.2026 через систему «Електронний суд» представник відповідача подав клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.02.2026 підготовче судове засідання відкладено на 16.03.2026, встановлено відповідачу додатковий строк для подання відзиву на позовну заяву до 27.02.2026. Встановлено прокурору/позивачу строк для подання відповіді на відзив - 5 днів з дня отримання відзиву на позовну заяву.

16.02.2026 через систему «Електронний суд» КОДА подала пояснення у справі №911/15/26.

КОДА вважає, що вимоги, викладені прокурором у позовній заяві, підлягають задоволенню.

Позивач зазначає, що з аналізу законодавства радянського періоду можна зробити висновок, що об`єктами права державної власності є культові споруди, які були на обліку органів радянської влади з 1937 по 26.09.1990.

Виключним органом, який згідно закону наділений повноваженнями щодо управління від імені держави культовими спорудами - об`єктами права державної власності - є Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міська державні адміністрації.

02.03.2026 через систему «Електронний суд» відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд у задоволенні позовних вимог прокурора відмовити у повному обсязі.

Відповідач зазначає, що звертаючись із цим позовом в інтересах держави в особі КОДА, прокурор послався на норми ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», які визнані неконституційними рішенням Конституційного суду України від 03.12.2025 у справі №3-28/2024 (59/24).

Відповідач твердить, що до пам`ятки місцевого значення «Пречистенська церква» відноситься лише будівля самого храму із загальною площею об`єкту у 322 кв.м. Ця площа майже на 100 кв.м менша за ту, яку вказав прокурор у своїх позовних вимогах. Більше того, у долученому до матеріалів справі Паспорті пам`ятки не згадаються взагалі сараї, вбиральні, церковна лавка, каплиця для освячення води, каплиця, тротуар, огорожа та колодязь. Відповідачу не зрозуміло, на яких підставах прокурор просить суд скасувати державну реєстрацію права власності на вказані об`єкти, які не є пам`ятками архітектури.

Відповідач не погоджується із доводами прокурора про те, що спірний об`єкт належить до державної власності та твердить, що прокурором не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували право власності позивача на спірне майно.

Також відповідач звертає увагу, що до вересня 2025 року Пречистенська церква в селі Гоголів не була занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, зокрема на момент реєстрації права власності за відповідачем, а внесення до Державного реєстру відбулось лише через 2 роки після державної реєстрації права власності.

Крім того, Пречистенська церква в селі Гоголів відсутня в переліку об`єктів (архітектури, історії, археології, культури), що не підлягають приватизації згідно з Законом України «№574-VI від 23.09.2008.

10.03.2026 через систему «Електронний суд» прокурор подав відповідь на відзив від 09.03.2026 №52-1111вих-26.

Прокурор звертає увагу, що відповідно до п.3 Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 окремі приписи абзацу 1 ч. 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», які визнані неконституційні, втрачають чинність із 01.01.2027.

Прокурор спростовує доводи відповідача щодо неправильного визначення предмету спору та зазначає, що оскільки державна реєстрація здійснена щодо громадського будинку (храму) як єдиного об`єкта нерухомого майна, до складу якого входять господарські будівлі та споруди, вимога про скасування державної реєстрації права власності обґрунтовано заявлена щодо такого об`єкта разом із його складовими частинами.

Крім того, прокурор звертає увагу, що за відсутності будь-яких правовстановлюючих документів на складові частини Храму, а також доказів їх законного будівництва та введення в експлуатацію, державна реєстрація права власності відповідача на сараї, вбиральні, церковну лавку, каплиці, тротуар, огорожу та колодязь також здійснена без належних правових підстав.

Державна реєстрація права власності на весь комплекс (включаючи допоміжні споруди) без належних правових підстав створює перешкоди державі у розпорядженні її майном.

Прокурор наполягає, що «Пречистенська церква» в селі Гоголів належить до державної власності.

16.03.2026 через систему «Електронний суд» відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.

У судовому засіданні 16.03.2026 суд голосив перерву до 31.03.2026, про що присутній прокурор та відповідач були повідомлені особисто під розпис, а відсутній позивач у спосіб направлення до зареєстрованого електронного кабінету ухвали про повідомлення відповідно до ст.120-121 ГПК України.

27.03.2026 через систему «Електронний суд» від прокуратури надійшли пояснення у справі.

Ухвалою від 31.03.2026 підготовче провадження закрито, призначено справу №911/15/26 до судового розгляду по суті на 24.04.2026.

23.04.2026 через систему «Електронний суд» від КОДА надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи, в якій позивач просить розглянути справу №911/15/26 без участі представника КОДА.

У судовому засіданні 24.04.2026 суд голосив перерву до 19.05.2026, про що присутній прокурор був повідомлений особисто під розпис, а відсутні позивач та відповідач у спосіб направлення ухвали про повідомлення відповідно до ст.120-121 ГПК України.

У судовому засіданні 19.05.2026 суд голосив перерву до 09.06.2026, про що присутній прокурор та відповідач були повідомлені особисто під розпис, а відсутній позивач у спосіб направлення ухвали про повідомлення відповідно до ст.120-121 ГПК України.

Ухвалою від 10.06.2026 судове засідання з розгляду справи №911/15/26 призначено на 30.06.2026.

Ухвалою від 30.06.2026 забезпечено участь представника відповідача адвоката Суньова Є.В. у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 30.06.2026 у судовому засіданні з розгляду по суті справи №911/15/26 оголошено перерву до 27.07.2026.

27.07.2026 через систему «Електронний суд» відповідач подав додаткові пояснення.

У судове засідання 27.07.2026 з розгляду справи по суті з`явився прокурор та представник відповідача. Позивач повторно не з`явився, уповноважених представників для участі в судовому засіданні не направив.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Розглянувши позов заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області, в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, до відповідача Релігійної організації «Релігійна громада Парафія Різдва Пресвятої Богородиці Переяславсько-Вишневської єпархії Української православної церкви (Православна церква України) села Гоголів Броварського району Київської області», про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження майном, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд

УСТАНОВИВ:

На території села Гоголів Великодимерської селищної територіальної громади Броварського району Київської області розташована пам`ятка архітектури місцевого значення «Пречистенська церква» (Церква Різдва Пресвятої Богородиці).

Вказаний об`єкт розташований за адресою вул. Ярослава Мудрого (попередня назва вул. Ватутіна), 5-а, на земельній ділянці з кадастровим номером 3221281601:01:049:0077, яка перебуває у комунальній власності. Релігійна громада Різдва-Богородиці користується даною земельною ділянкою відповідно до Державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ №003303від 06.09.1998. Право постійного користування земельною ділянкою за Релігійною громадою Різдва-Богородиці зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 06.06.2014, номер запису про інше речове право 6469204.

21.07.2021 Релігійна громада Різдва Богородиці (код ЄДРПОУ 20579098) зареєструвала право власності на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2418516532212 - громадський будинок, Храм - загальною площею 415,8 кв.м, який складається з Храму - А, сараїв - Б, В, Г, Д, вбиральні - Е, церковної лавки - Є, каплиці для освячення води - Ж, каплиці - З, тротуару - Т, огорожі - N, колодязю - К, що розташований на земельній ділянці №3221281601:01:049:0077 за адресою вул. Ярослава Мудрого, 5-А, с. Гоголів Броварського району Київської області.

Тобто, Релігійна громада Різдва Богородиці зареєструвала право власності на пам`ятку архітектури місцевого значення «Пречистенська церква» (Церква Різдва Пресвятої Богородиці) разом господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами як на єдиний об`єкт нерухомого майна, якому у ДРРП присвоєний один реєстраційний номер.

Для державної реєстрації було подано довідку Виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області №425 від 09.07.2021; технічний паспорт від 18.03.2021, виготовлений ТОВ «Земюрконсалтинг»; відомості з Державного земельного кадастру №47899077 від 21.07.2021.

Згідно з вказаною довідкою за даними Гоголівського Старостинського округу Релігійна Організація Громада Різдва Богородиці згідно державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ №003303 від 06.09.1998, що зареєстрований в Книзі записів актів на право постійного користування землею за №7 (кадастровий номер 3221281601:01:049:0077), користується земельною ділянкою площею 0,6175 га - для будівництва та обслуговування будівель громадських організацій, розміщення храму Різдва Богородиці в с. Гоголів вул. Ватутіна 5-А. На даній ділянці збудована Церква Різдва Богородиці.

Відповідно до характеристики громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, наведеної у Технічному паспорті від 18.03.2021, громадський будинок складається з Храму А, який споруджений/реконструйований/побудований у 1827 році, сараїв Б, В, Г, Д, - 1960 року, вбиральні Е - 1989 року, церковної лавки Є - 1991 року, каплиці для освячення води Ж - 1992 року, каплиці З - 1991 року, огорожі N, тротуару Т та колодязю К.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України, яка кореспондується із ст. 41 Конституції України, унормовано, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Прокурор твердить, що Церква Різдва Пресвятої Богородиці не могла бути передана у приватну власність, вибуття із власності держави відбулось незаконно, а подані для державної реєстрації документи не є правовстановлюючими документами відповідно до ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у зв`язку з чим і заявлений даний позов.

Розглянувши вказані вимоги суд зазначає таке.

Згідно із положеннями ст. 87 ЦК Української РСР (в редакції, чинній до проголошення незалежності України) соціалістичною власністю є: державна (загальнодержавна) власність; колгоспно-кооперативна власність; власність профспілкових та інших громадських організацій.

За статтею 87-1 ЦК Української РСР майно, закріплене за державними, міжколгоспними, державно-колгоспними та іншими державно-кооперативними організаціями, перебуває в оперативному управлінні цих організацій, які здійснюють у межах, встановлених законом, відповідно до цілей їх діяльності, планових завдань і призначення майна, права володіння, користування і розпорядження майном.

Згідно зі ст. 89 ЦК Української РСР державна власність - спільне надбання всього радянського народу, основна форма соціалістичної власності. Держава є єдиним власником всього державного майна.

Статтями 31, 32 Закону Української РСР «Про власність» було визначено, що до державної власності в Українській РСР належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Суб`єктом права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної Ради Української РСР. Суб`єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

13 липня 1978 року Верховна Рада УРСР прийняла Закон УРСР №3600-IX «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» (далі - Закон УРСР №3600-ІХ).

Відповідно до статті 1 Закону УРСР №3600-ІХ пам`ятками історії та культури є споруди, пам`ятні місця і предмети, зв`язані з історичними подіями в житті народу, розвитком суспільства і держави, твори матеріальної і духовної творчості, які становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність. Усі пам`ятки історії та культури, які знаходяться на території Української РСР, охороняються державою.

Статтею 4 Закону УРСР №3600-ІХ передбачено, що пам`ятки історії та культури перебувають у власності держави, а також колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об`єднань, інших громадських організацій і в особистій власності громадян. Всі виявлені на території Української РСР об`єкти, що становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність і не мають власника або власник яких невідомий чи в силу закону втратив на них право, переходять у власність держави, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 6 Закону УРСР №3600-ІХ встановила, що до пам`яток історії та культури відповідно до статті 1 цього Закону належать

пам`ятки історії - будинки, споруди, пам`ятні місця і предмети, зв`язані з найважливішими історичними подіями в житті народу, розвитком суспільства і держави, революційним рухом, з великою жовтневою соціалістичною революцією, громадянською і Великою Вітчизняною війнами, соціалістичним і комуністичним будівництвом, зміцненням міжнародної солідарності, а також з розвитком науки і техніки, культури і побуту народів, з життям видатних політичних, державних, військових діячів, народних героїв, діячів науки, літератури і мистецтва;

пам`ятки містобудування і архітектури - архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, вулиці, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів; споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, а також зв`язані з ними твори монументального, образотворчого, декоративно-прикладного, садово-паркового мистецтва, природні ландшафти.

Державне управління в галузі охорони і використання пам`яток історії та культури здійснюється Радою Міністрів СРСР, Радою Міністрів Української РСР, виконавчими комітетами обласних, районних, міських, районних у містах, селищних і сільських Рад народних депутатів, а також спеціально уповноваженими на те державними органами охорони пам`яток відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР (стаття 7 Закону УРСР №3600-ІХ).

Виконавчі комітети обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів затверджують переліки пам`яток історії та культури місцевого значення (стаття 17), встановлюють зони їх охорони (стаття 29), а також вирішують інші питання в галузі охорони і використання пам`яток історії та культури, віднесені до їх відання законодавством Союзу РСР і Української РСР (стаття 8 Закону УРСР №3600-ІХ).

За приписами ст. 17 Закону УРСР №3600-ІХ, з метою організації обліку і охорони пам`яток історії та культури нерухомі пам`ятки поділяються на пам`ятки загальносоюзного, республіканського і місцевого значення. Віднесення пам`яток історії та культури до категорії пам`яток загальносоюзного, республіканського чи місцевого значення провадиться відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР.

Рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради народних депутатів №67 від 24.04.1990 «Про затвердження переліків та взяття на державний облік і під державну охорону нововиявлених протягом 1980-1989 рр. на території області пам`яток археології і архітектури місцевого значення та встановлення охоронних зон пам`яток археології», Пречистенську церкву, розташовану в селі Гоголів Броварського району (п.47 додатку №2 до рішення) взято на державний облік та під державну охорону.

Розпорядженням Представника Президента України від 22.03.1993 за №106 «Про порядок передачі релігійним організаціям культових споруд, які становлять історичну та культурну цінність» встановлено, що культові споруди, які знаходяться під охороною держави як пам`ятники архітектури, історії та культури і є її власністю, роздержавленню та приватизації не підлягають, а можуть бути передані релігійним організаціям лише в користування.

У додатку до Розпорядження затверджено Список пам`яток архітектури, які знаходяться під охороною держави, зокрема під номером 27 зазначена Пречистенська церква в селі Гоголів Броварського району.

Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації №210 від 29.03.1996 «Про поліпшення стану охорони і використання пам`яток містобудування та архітектури» доручено районним державним адміністраціям, виконкомам міських/міст обласного підпорядкування/Рад народних депутатів організувати облік всіх нерухомих пам`яток містобудування та архітектури, розташованих на підвідомчих територіях, згідно з переліком, що додається (додаток №1).

Відповідно до вказаного Переліку пам`яток містобудування та архітектури розташованих на території Київської області під номером 107 із охоронюваним номером 49-КВ зазначена Пречистенська церква села Гоголів Броварського району 1827 року побудови.

Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 08.09.2023 №483 Пречистенську церкву, яка розташована в селі Гоголів Великордимерської селищної територіальної громади в Київські області занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єкта культурної спадщини в Київські області, охоронний номер пам`ятки 49-Ко.

Таким чином, наведені акти підтверджують, що Пречистенська церква тривалий час перебувала під державною охороною як пам`ятка архітектури місцевого значення, а її статус пам`ятки надалі підтверджено внесенням до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

До введення в дію Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» 23.04.1991 все майно церковних і релігійних громад в Україні було визнано державною власністю згідно зі статтею 366 Адміністративного кодексу Української СРР 1927 року.

Втрата Адміністративним кодексом Української СРР 1927 року чинності (відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР №807-XI від 21.08.1985 «Про визнання деяких законодавчих актів Української РСР такими, що втратили чинність у зв`язку з введенням у дію Кодексу Української РСР про адміністративні правопорушення») не усуває юридичних наслідків виконання приписів цього Кодексу в період його чинності. Це стосується, зокрема, і наслідків виконання припису статті 366 названого законодавчого акта щодо визнання культових будівель і майна державою власністю.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 05.06.2019 у справі №922/1669/18, від 19.02.2020 у справі №910/3044/18.

Відтак, Пречистенська церква в селі Гоголів Броварського району є пам`яткою архітектури місцевого значення, яка включена до переліку пам`яток архітектури місцевого значення, перебуває в державній власності та під державною охороною.

Суд відхиляє доводи відповідача про те пам`ятки архітектури місцевого значення передавались до комунальної власності.

По перше, до 1991 року державна власність не розподілялась на загальнодержавну та комунальну власність.

По друге, Кабінет Міністрів України постановою від 05.11.1991 №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю» затвердив перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності).

Згідно цього переліку у власність областей передано об`єкти, у тому числі у сфері культури, а саме передано: організації кіновідеопрокату, концертні організації, театри, музеї, бібліотеки, центри народної творчості, культури, дозвілля, будинки і палаци культури, клуби, парки культури та відпочинку, зоопарки, атракціонні містечка, культурно-освітні училища, училища та школи мистецтв, заклади підвищення кваліфікації працівників культури, культурно - спортивні та соціально-культурні комплекси, ремонтно-виробничі комбінати, інші місцеві підприємства, об`єднання, організації та установи, крім тих, що перебувають у відомчому підпорядкуванні.

До вказаного переліку не увійшли споруди - пам`ятки архітектури місцевого значення, що свідчить про те, що під час здійснення розмежування об`єктів між загальнодержавною та комунальною власністю всі споруди - пам`ятки архітектури місцевого значення, залишилися у державній власності.

Починаючи з 12 липня 2000 року особливості правовідносин, пов`язаних з культурною спадщиною та її збереженням, врегульовані Законом України «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон №1805-ІІІ).

Відповідно до статті 1 вказаного закону пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Пунктом 3 розділу Х «Прикінцеві положення» Закону № 1805-ІІІ передбачено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Отже, Пречистенська церква в селі Гоголів Броварського району є пам`яткою архітектури місцевого значення, яка була взята на державний облік та під державну охорону ще до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», а відтак відповідно до пункту 3 розділу Х «Прикінцеві положення» цього Закону визнається пам`яткою культурної спадщини. При цьому право державної власності на вказаний об`єкт не припинялося та не перейшло до комунальної власності.

Водночас після введення в дію Закону №1805-ІІІ передбачена можливість відчуження пам`ятки або її передачі власником чи уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій особі, яке пов`язується, зокрема, з наявністю погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Так, відповідно до положень статті 17 Закону №1805-ІІІ передбачено, що пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом.

Згідно зі статтею 18 Закону №1805-ІІІ об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Пам`ятка може бути приватизована лише за умови укладення майбутнім власником з відповідним органом охорони культурної спадщини попереднього договору про укладення в майбутньому охоронного договору на пам`ятку (її частину) з викладенням його істотних умов, у тому числі щодо цільового використання пам`ятки, робіт, які майбутній власник зобов`язується провести на пам`ятці з метою утримання її в належному стані.

Таким чином, для правомірного відчуження Пречистенської церкви як пам`ятки культурної спадщини необхідною передумовою було отримання відповідного погодження органу охорони культурної спадщини, а таке відчуження за власним волевиявленням мав здійснити власник. Разом із тим матеріали справи не містять доказів отримання такого погодження, як і не містять доказів вчинення уповноваженим органом держави дій, спрямованих на відчуження зазначеного об`єкта державної власності.

Отже, за відсутності передбаченого статтею 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» погодження та належних правових підстав для відчуження Пречистенської церкви, передача цього об`єкта у приватну власність не може вважатися такою, що здійснена у встановленому законом порядку.

Всупереч вказаному, відповідачем 21.07.2021 здійснена державна реєстрація права власності на об`єкт з реєстраційним номером 2418516532212, який складається із безпосередньо пам`ятки культурної спадщини Пречистенської церкви та господарських (допоміжних) будівель та споруд.

Станом на дату оспорюваної державної реєстрації об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 2418516532212) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та оспорюваної реєстрації права власності відповідача (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 43181761 від 21.07.2021) вчинення реєстраційних дій регулювалось Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (редакція від 01.07.2021), а прийняття рішення та внесення відповідного запису про право власності мало здійснюватися у порядку, передбаченому:

Порядком ведення державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим Постановою КМУ від 26.10.2011 №1141 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» (далі - Порядок №1141) в редакції від 02.07.2021, що була чинною на дату державної реєстрації;

Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою КМУ від 25.12.2015 №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Порядок №1127) в редакції від 02.07.2021, що була чинною на дату державної реєстрації.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 4, частин 1, 3 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягає право власності.

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності чи інше речове право на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

Частиною 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» визначено перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, а саме

1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дублікат;

2) свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

4) видане нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікати;

5) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дублікат;

6) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дублікат;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею, видані до 1 січня 2013 року;

9) судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

10) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіт, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

13-1) договір, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акт приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності;

13-2) акти приймання-передачі нерухомого майна неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;

14) інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Суд встановив, що у відповідача відсутній та для оспорюваної державної реєстрації права не був поданий жоден з передбачених законом правовстановлюючих документів на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер №2418516532212. При цьому, поданий державний акт на право постійного користування землею не є правовстановлюючим документом на розташований на земельній ділянці об`єкт нерухомого майна.

У листі Міністерства юстиції України від 23.02.2016 №8.4-35/18/1 «Щодо державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, збудовані до 05.08.1992 року» Мінюст роз`яснив, що оскільки Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» набрав чинності з 12 березня 2011 року, пунктом 9 Розділу V «Прикінцеві положення» передбачається певний строк для проходження процедури прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами їх технічного обстеження.

Зокрема, до таких об`єктів було віднесено індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року.

Враховуючи наведене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі по окремо визначеній «спрощеній» процедурі.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

В той же час, з метою спрощення процедури державної реєстрації прав власності на об`єкти (індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них), що розташовані на територіях сільських рад та які закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року без обов`язкового проведення технічної інвентаризації таких об`єктів, з 09 травня 2014 року набрали чинності зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», внесені Законом України від 15 квітня 2014 року «Про внесення змін до статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо особливостей державної реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна, закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року».

Аналогічні норми знайшли своє відображення у новій редакції Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що діє з 01 січня 2016 року.

Враховуючи наведене, вищезазначені закони передбачають декілька альтернативних механізмів набуття права власності за спрощеною процедурою державної реєстрації таких прав на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року, що і знайшло своє відображення в Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (далі - Порядок).

Так, відповідно до положень пункту 41 Порядку для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються, зокрема: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків надання відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинки).

При цьому документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 5 серпня 1992 року) не подається виходячи з положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

У свою чергу, з урахуванням іншого, «альтернативного» механізму державної реєстрації, пунктом 42 Порядку передбачено, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що розташовані на території сільських, селищних, міських рад та які закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, подаються: 1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з погосподарської книги; 2) виписка з погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.

Враховуючи вищенаведене, при проведенні державної реєстрації на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що розташовані на території сільських, селищних, міських рад та які закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, державний реєстратор залежно від того, чи велись на території певної адміністративно-територіальної одиниці погосподарські книги на такі об`єкти нерухомого майна, має керуватися відповідним вищезазначеним законодавством та керуватися пунктом 41 або пунктом 42 Порядку.

З матеріалів справи вбачається, що здійснюючи оспорювану державну реєстрацію права власності на об`єкт №2418516532212 на підставі технічного паспорту від 18.03.2021, виготовленого ТОВ «Земюрконсалтинг», довідки №425 від 09.07.2021, яка підтверджує користування земельною ділянкою та відомостей з Державного земельного кадастру №47899077 від 21.07.2021, відповідач та державний реєстратор керувалися пунктом 41 Порядку №1127 в редакції від 02.07.2021, що була чинною на дату державної реєстрації, який передбачав, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються:

1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки, за яким державним реєстратором отримуються відомості Державного земельного кадастру з метою встановлення місця розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об`єкт, для подальшого відображення таких відомостей як адреси об`єкта нерухомого майна.

Спірний об`єкт не є індивідуальним (садибним) житловим будинком, садовим, дачним будинком, господарською (присадибною) будівлею або спорудою чи прибудовою до них, а є комплексом будівель і споруд культового та господарського призначення, функціонально об`єднаних для забезпечення діяльності храму та зареєстрованих у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як єдиний об`єкт нерухомого майна.

Таким чином, суд констатує, що об`єкт культурної спадщини українського народу - Пречистенська церква в селі Гоголів - протиправно вибув із власності держави шляхом державної реєстрації права власності на нього за відповідачем без жодних правових підстав та без відповідних правовстановлюючих документів.

Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (пункт 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20)).

Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту (схожий висновок викладено в пункті 7 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №910/10987/18).

Щодо долучених до відзиву та до заперечень на відповідь на відзив документів, поданих відповідачем, то

по-перше, подані документи не є правовстановлюючими документами, які б підтверджували право власності відповідача ані на будівлю церкви, ані на допоміжні будівлі та прибудови у розумінні наведеного у статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» переліку;

по-друге, більша частина документів складена недержавною мовою, зокрема російською, та не містить засвідчених належним чином в порядку ст. 79 Закону України «Про нотаріат» перекладів на українську мову, у зв`язку з чим не є належними та допустимими доказами (аналогічна позиція викладена у постанові КГС ВС у справі №910/20940/21 (910/19964/23) від 12.03.2025).

Згідно приписів ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Тобто негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Згідно ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Відповідно до чинної редакції частини 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

З огляду на те, що

державна реєстрація права власності на спірний об`єкт нерухомого майна здійснена за відсутності належних правовстановлюючих документів, які б підтверджували законність набуття права власності за відповідачем,

об`єкт культурної спадщини не відчужувався із державної власності у встановленому законом порядку, правові підстави для реєстрації права власності на нього за іншою особою були відсутні,

пам`ятка архітектури місцевого значення - культова споруда взагалі не могла бути передана у приватну власність;

храм разом із допоміжними спорудами та прибудовами зареєстрований як єдиний об`єкт нерухомого майна, а зазначені споруди функціонально пов`язані з храмом,

суд дійшов висновку, що вимоги негаторного позову прокурора про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації права власності із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та шляхом повернення спірного майна на користь держави є обґрунтованими та такими, які належать до задоволення.

При цьому суд відхиляє заперечення відповідача щодо неможливості повернення у власність держави всього спірного майна, а не лише пам`ятки архітектури місцевого значення «Пречистенська церква».

Відповідно до статті 186 Цивільного кодексу України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 №127 (чинній на момент проведення реєстрації права власності за відповідачем) господарські (допоміжні) будівлі (сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, сміттєзбірники тощо) та споруди (котельні, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо) підлягають технічній інвентаризації в складі основної будівлі.

Згідно з пунктом 2 підрозділу 4 розділу II Інструкції господарські (допоміжні) будівлі (котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції, гаражі, сараї, сміттєзбірники тощо), розміщені на земельних ділянках або територіях житлових, громадських та інших будинків, виконують функції допоміжного господарського призначення та інженерного забезпечення основних будинків.

Не виокремлюються такі господарські (допоміжні) будівлі та споруди як окремі об`єкти нерухомості і в Порядку проведення технічної інвентаризації, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №488, який прийнятий на заміну Інструкції.

З огляду на функціональний зв`язок храму з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, що відображено в технічному паспорті, та їх реєстрацію як єдиного об`єкта нерухомого майна, зазначений громадський будинок - Храм із господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, підлягає розгляду як єдине ціле. Відтак, за відсутності самостійних законних підстав для набуття Релігійною організацією «Релігійна громада Парафія Різдва Пресвятої Богородиці Переяславсько-Вишневської єпархії Української православної церкви (Православна церква України) села Гоголів Броварського району Київської області» права власності на такі допоміжні будівлі та споруди, повернення майна у власність держави має охоплювати весь зареєстрований об`єкт нерухомого майна, а не лише будівлю храму.

При цьому суд не надає оцінки наявності чи відсутності права релігійної громади користуватися храмом для здійснення Богослужіння та іншої релігійної діяльності, позаяк таки оцінка не входить до предмету спору.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Київської обласної державної адміністрації, суд зазначає таке.

Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках (пункт третій частини першої статті 131-1 Конституції України).

За приписами частин 3, 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права» передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

При цьому, на сьогодні однозначною є практика Європейського суду з прав людини, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

Отже, з урахуванням вище викладеного, у розумінні положень статей 73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

Господарський суд звертає увагу на те, що саме лише посилання прокурора у позовній заяві на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, не достатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (відповідний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №911/1497/18).

Відповідно до статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2026 у справі №922/264/24 нерухомі об`єкти культурної спадщини, на відміну від іншого нерухомого майна, мають особливу правову природу. Такі об`єкти мають певні характерні властивості, з огляду на які вони мають цінність не тільки як нерухоме майно («матеріальну» цінність), а набувають історико-культурну цінність («нематеріальну», ідеологічну цінність).

Така «нематеріальна» цінність культурної спадщини не з`являється одразу після побудови нерухомого майна. Вона формується десятиліттями та століттями, оскільки суспільство може лише успадкувати її від попередніх поколінь.

З огляду на це нерухомі об`єкти культурної спадщини потребують особливої охорони, у тому числі - з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, для яких така охорона є одним із пріоритетних напрямків діяльності.

Важливість завдання для держави щодо охорони культурної спадщини підкреслюється ратифікованими міжнародними конвенціями.

Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972 року, ратифікована Указом Президії Верховної Ради УРСР від 04 жовтня 1988 року № 6673-XI (далі - Конвенція 1972 року), відзначала в преамбулі, що пошкодження або зникнення будь-яких зразків культурної цінності чи природного середовища є згубним збідненням надбання всіх народів світу.

Стаття 1 вказаної Конвенції 1972 року визначає, що під «культурною спадщиною» розуміються, зокрема, пам`ятки: елементи та структури археологічного характеру, а також визначні місця: зони, включаючи археологічні визначні місця, що є універсальною цінністю з точки зору історії, естетики, етнології чи антропології.

Відповідно до статті 4 Конвенції 1972 року кожна держава - сторона цієї Конвенції визнає, що зобов`язання забезпечувати виявлення, охорону, збереження, популяризацію й передачу майбутнім поколінням культурної і природної спадщини, що зазначена у статтях 1 і 2, яка перебуває на її території, покладається насамперед на неї. Із цією метою вона прагне діяти як власними зусиллями, максимально використовуючи наявні ресурси, так і, за необхідності, використовувати міжнародну допомогу і співробітництво, якими вона може користуватися, зокрема, у фінансовому, художньому, науковому й технічному відношеннях.

Отже, охорона об`єктів культурної спадщини є завданням держави, пріоритетність цього завдання закріплена в національному законодавстві, невід`ємною частиною якого є ратифікована міжнародна конвенція.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» Кабінет Міністрів України є суб`єктом управління, що визначає об`єкти управління державною власністю, повноваження з управління якими передаються іншим суб`єктам управління, визначеним цим законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

У свою чергу, до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 6 зазначеного Закону, до повноважень органів охорони культурної спадщини обласних державних адміністрацій належить, зокрема погодження відчуження або передачі пам`яток місцевого значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим. Самовільне захоплення культових будівель чи привласнення культового майна не допускається.

Законом України «Про внесення доповнень і змін до Закону Української PCP «Про свободу совісті та релігійні організації» N 3795-12 від 20.11.91 у статті 17 у частині другій слова «виконавчих комітетів обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів, а в Кримській АРСР - Уряду Кримської АРСР» замінено словами «обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим».

За таких обставин, держава в особі органів, визначених статтею 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» є власником культових будівель і майна, а в контексті ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» державним органом, який реалізовує правомочності держави є Київська обласна державна адміністрація.

Суд встановив, що прокуратурою на адресу Київської обласної державної адміністрації було направлено листи від 30.04.2025 №15/4-122вих-25 та від 18.08.2025 №52-6262вих-25, в яких повідомлено про порушення інтересів держави в сфері охорони культурної спадщини, а саме реєстрації права приватної власності на «Пречистенську Церкву» за Релігійною організацією «Релігійна громада Парафія Різдва Пресвятої Богородиці Переяславсько-Вишневської єпархії Української православної церкви (Православна церква України) села Гоголів Броварського району Київської області» без відповідних на те підстав та правовстановлюючих документів.

Листом №1108/41.1-N/41N/2025 від 29.08.2025 Департамент культури та туризму Київської обласної державної адміністрації повідомив, що у зв`язку з військовим станом в Україні, бюджетна політика орієнтована на фінансування першочергових та невідкладних видатків. Наразі відсутня можливість подання позовної заяви щодо витребування Пам`ятки на користь держави через неможливість реалізації вимог Закону України «Про судовий збір». Департамент просить опрацювання питання щодо подання окружною прокуратурою вищезазначеної позовної заяви в інтересах держави в порядку, передбаченому ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

На виконання вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор листом від 29.12.2025 №52-9189вих-25 повідомив КОДА про прийняте рішення про представництво інтересів держави в суді в особі КОДА до Релігійної організації «Релігійна громада Парафія Різдва Пресвятої Богородиці Переяславсько-Вишневської єпархії Української православної церкви (Православна церква України) села Гоголів Броварського району Київської області» про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації та повернення до державної власності об`єкта архітектури «Пречистенська церква» села Гоголів Броварського району Київської області.

Отже, прокуратурою вірно визначено орган, уповноважений здійснювати функції держави та захист її інтересів у спірних правовідносинах, та документально підтверджено його бездіяльність, а також дотримано порядок попереднього повідомлення такого органу, встановлений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Враховуючи вищенаведене, суд встановив, що вимоги Закону України «Про прокуратуру» та Господарського процесуального кодексу України щодо підстав звернення з позовом до суду прокурора були дотримані.

Суд бере до уваги, що Конституційний Суд України Рішенням від 03 грудня 2025 року N 6-р (II)/2025, визнав неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону №1805-III в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Однак, у пунктах 3 та 4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України також зазначено, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону №1805-III, які визнано неконституційними, втрачають чинність із 01 січня 2027 року, та що це Рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів частини третьої статті 23 Закону №1805-III, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Крім того, у мотивувальній частині цього Рішення Суд також наголосив, що представництво інтересів держави в суді, передбачене пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, має винятковий та субсидіарний характер. Прокурор може здійснювати таке представництво лише у випадках, коли цього вимагає захист конституційно значущих інтересів держави та коли компетентний орган не забезпечує такого захисту належним чином. Законодавче регулювання цієї функції повинно відповідати принципам, закріпленим у Конституції України, зокрема принципам верховенства права, рівності сторін у судовому процесі та заборони надмірного втручання держави у сферу прав і свобод людини.

Конституційний Суд України також зазначив, що в умовах правового режиму воєнного стану особливої ваги набуває всебічне забезпечення захисту інтересів держави Україна, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в цей період (пункт 9 мотивувальної частини). Такий конституційний підхід підтверджує правомірність здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах до моменту втрати чинності відповідними нормами або до їх законодавчого врегулювання, за умови наявності визначених законом підстав для такого представництва.

З цього приводу суд звертає увагу учасників справи на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18.12.2025 у справі №160/4161/24.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Решта доводів учасників справи та всі подані відповідно до процесуального закону докази судом уважно досліджені та розглянуті та не спростовують вказаних висновків суду. У справі «Руїз Торіха проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи доводи сторін, суд задовольняє позов Заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області повністю та ухвалює рішення про усунення перешкоди у здійсненні державою в особі КОДА права користування та розпорядження державним майном у спосіб

скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності Релігійної організації «Релігійна громада парафія Різдва Пресвятої Богородиці Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Гоголів Броварського району Київської області» на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 2418516532212 із закриттям розділу Державного реєстру речових прав щодо цього об`єкта

зобов`язання Релігійної організації «Релігійна громада парафія Різдва Пресвятої Богородиці Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Гоголів Броварського району Київської області» повернути на користь держави в особі КОДА нерухоме майно - Громадський будинок (храм) - загальною площею 415,8 кв.м., який складається з Храму - А, сараїв - Б, В, Г, Д, вбиральні - Е, церковної лавки - Є, каплиці для освячення води - Ж, каплиці - З, тротуару - Т, огорожі - N, колодязю - К), розташований за адресою вул. Ярослава Мудрого 5-А, у с. Гоголів Броварського району Київської області.

У зв`язку із задоволенням позову, суд, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування прокурору судового збору у розмірі 4844,80 грн. повністю.

Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області задовольнити повністю.

2. Усунути перешкоди у здійсненні державою в особі Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) (01196, м. Київ, площа Лесі Українки, буд. 1, ідентифікаційний код 00022533) права користування та розпорядження державним майном у спосіб скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності Релігійної організації «Релігійна громада парафія Різдва Пресвятої Богородиці Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Гоголів Броварського району Київської області» (07452, Київська область, Броварський район, с. Гоголів, вул. Ярослава Мудрого, буд. 5Ф, ідентифікаційний код 20579098) на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 2418516532212 (Громадський будинок (храм) - загальною площею 415,8 кв.м., який складається з Храму - А, сараїв - Б, В, Г, Д, вбиральні - Е, церковної лавки - Є, каплиці для освячення води - Ж, каплиці - З, тротуару - Т, огорожі - N, колодязю - К), розташований за адресою вул. Ярослава Мудрого 5-А, у с. Гоголів Броварського району Київської області, із закриттям розділу Державного реєстру речових прав щодо цього об`єкта нерухомого майна з реєстраційний номером 2418516532212.

3. Усунути перешкоди у здійсненні державою в особі Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) (01196, м. Київ, площа Лесі Українки, буд. 1, ідентифікаційний код 00022533) права користування та розпорядження пам`яткою архітектури місцевого значення - «Пречистенська церква», загальною площею 415,8 кв.м., розташованою за адресою вул. Ярослава Мудрого 5-А, у с. Гоголів Броварського району Київської області, у спосіб зобов`язання Релігійної організації «Релігійна громада парафія Різдва Пресвятої Богородиці Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Гоголів Броварського району Київської області» (07452, Київська область, Броварський район, с. Гоголів, вул. Ярослава Мудрого, буд. 5Ф, ідентифікаційний код 20579098) повернути на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) (01196, м. Київ, площа Лесі Українки, буд. 1, ідентифікаційний код 00022533) нерухоме майно - Громадський будинок (храм) - загальною площею 415,8 кв.м., який складається з Храму - А, сараїв - Б, В, Г, Д, вбиральні - Е, церковної лавки - Є, каплиці для освячення води - Ж, каплиці - З, тротуару - Т, огорожі - N, колодязю - К), розташований за адресою вул. Ярослава Мудрого 5-А, у с. Гоголів Броварського району Київської області.

4. Стягнути з Релігійної організації «Релігійна громада парафія Різдва Пресвятої Богородиці Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Гоголів Броварського району Київської області» (07452, Київська область, Броварський район, с. Гоголів, вул. Ярослава Мудрого, буд. 5Ф, ідентифікаційний код 20579098)

на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, ідентифікаційний код 02909996)

4844,80 грн. (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні вісімдесят копійок) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 15.10.2026.

Суддя О.В. Конюх