Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №910/8485/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.10.2026Справа № 910/8485/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна"

про стягнення 43 149,15 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (далі - позивач, Товариство) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (далі - відповідач, Компанія) страхового відшкодування у розмірі 43 149,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору комплексного страхування наземних транспортних засобів від 20.09.2024 року № FO-02075092, та у зв`язку з настанням страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля "VOLKSWAGEN E-GOLF", реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "MAZDA 6", реєстраційний номер НОМЕР_2 , водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, станом на дату настання останньої була застрахована відповідачем на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 229089031.

Оскільки Компанія здійснила виплату лише частини належного до сплати страхового відшкодування на суму 74 500,00 грн., заборгувавши таким чином Товариству 43 149,15 грн., останнє звернулося до господарського суду міста Києва з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою від 15.07.2026 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/8485/26 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін.

12.08.2026 року до суду надійшов відзив Компанії від 01.08.2026 року, в якому остання заперечила проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що строк експлуатації пошкодженого транспортного засобу на час вчинення ДТП склав більше 5 років, а отже для визначення вартості його відновлювального ремонту слід було використовувати аналоги оригінальних складових частин (деталей). Відповідач також вказав, що оскільки Товариство подало до страховика заяву про страхове відшкодування, в якій вказало напрямок здійснення страхового відшкодування - особистий рахунок, вчинивши таким чином односторонній правочин, який створює для страховика передбачені законом обов`язки, останній розцінив означену претензію як відмову від здійснення страхового відшкодування за частиною 4 статті 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". У той же час, Компанія навела власний розрахунок страхового відшкодування, за яким розмір такого відшкодування становить 74 500,00 грн.

17.08.2026 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь Товариства від 17.08.2026 року № 8559ТАС на відзив на позовну заяву, в якій позивач вказав, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди строк експлуатації автомобіля "VOLKSWAGEN E-GOLF", реєстраційний номер НОМЕР_1 , не перевищував 5 років (КТЗ 2024 року випуску). Відтак, розрахунок вартості страхового відшкодування повинен включати вартість нових оригінальних деталей автомобіля.

Інших клопотань чи заяв, у тому числі по суті справи, від сторін до суду не надходило.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.09.2024 року між Товариством (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) був укладений договір комплексного страхування "Повний автозахист" № FO-02075092 (далі - Договір) щодо транспортного засобу "VOLKSWAGEN E-GOLF", реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2014 року випуску.

У пункті 2.1 Індивідуальної частини Договору визначено серію та номер полісу ОСЦПВ - ЕР № 223608871.

За умовами означеного полісу строк дії Договору: з 00:00 год. 21.09.2024 року по 20.09.2025 року включно.

З наявного у матеріалах справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що 09.07.2025 року о 09:30 год. на вулиці Соборній, 181 у місті Рівному відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "MAZDA 6", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , яка під час руху в одному і тому ж напрямку та по одній і тій же смузі здійснила зіткнення із задньою частиною застрахованого позивачем транспортного засобу "VOLKSWAGEN E-GOLF", реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зв`язку з чим, вищевказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відповідно до полісу № 229089031 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля "MAZDA 6", реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у відповідача із встановленим розміром франшизи - 0,00 грн. та лімітом відповідальності за шкоду, завдану майну, в розмірі 250 000,00 грн.

Враховуючи подання страхувальником заяви від 03.90.2025 року (вхідний № 925/24) про страхову виплату за Договором, а також беручи до уваги, зокрема, виставлений СТО - ФОП Тарасюком Павлом Вікторовичем рахунок від 25.07.2025 року № 22 на оплату відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля в сумі 117 650,00 грн., страховим актом від 05.09.2025 року № 24910/24/925 позивач визнав означену ДТП страховим випадком та вирішив виплатити страхове відшкодування у розмірі 117 650,00 грн.

На підставі платіжної інструкції від 08.09.2025 року № 75200 Товариство перерахувало на рахунок СТО грошові кошти у розмірі 117 650,00 грн. із призначенням платежу: "Страх. відш. по Дог. № FO2075092 від 20.09.2024, рах. № 22 від 25.07.2025, ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_3 , т/з Volkswagen, д/н НОМЕР_1 , без ПДВ".

Зважаючи на вищевказані обставини, листом від 24.09.2025 року № 07176/9225 Товариство звернулося до Компанії із заявою про виплату 117 650,00 грн. страхового відшкодування за полісом № 229089031.

Оскільки відповідач у добровільному порядку сплатив на користь Товариства страхове відшкодування у розмірі лише 74 500,85 грн., заборгувавши таким чином позивачу 43 149,15 грн., останній звернувся до господарського суду міста Києва з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог Товариства з таких підстав.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Суд зазначає, що 21.05.2024 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 3720-IX, який був введений в дію з 01.01.2025 року.

Відповідно до абзацу 6 частини 6 Прикінцевих та Перехідних положень цього Закону дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону.

Враховуючи набрання чинності договором (полісом № 229089031) та настання спірного у даній справі страхового випадку після 01.01.2025 року, суд дійшов висновку про застосування до цих правовідносин приписів Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 3720-IX (далі - Закон).

Суд зазначає, що на виконання Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування", Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 року № 274/2011 Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Інструкція).

Відповідно до зазначеної Інструкції у європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

Європротокол - це спеціальний бланк повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, який заповнюється водіями-учасниками ДТП на місці аварії, потім надається страховику та стає підставою для виплати страхового відшкодування потерпілим. Європротокол може заповнюватися як в паперовому вигляді на спеціальному бланку, так і в електронній формі з використанням системи "Електронний Європротокол".

Згідно з абзацом 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка, водії таких транспортних засобів після складення ними зазначеного повідомлення звільняються від обов`язків, передбачених підпунктами "д" - "є" пункту 2.10 цих Правил.

Відповідно до частини 2 статті 31 Закону у разі настання контактної (наявне зіткнення) дорожньо-транспортної пригоди за участю лише двох забезпечених транспортних засобів, за умови заподіяння шкоди майну виключно у вигляді пошкодження (знищення) транспортного засобу, незаподіяння шкоди життю та здоров`ю фізичних осіб, відсутності у водіїв обох транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, впливу лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції, а також за умови досягнення згоди таких водіїв щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, такі водії мають право без залучення відповідних підрозділів Національної поліції України спільно скласти для надання страховику (МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду у паперовій чи електронній формі за формою і відповідно до інструкції, затверджених МТСБУ. Після складення такого повідомлення водії транспортних засобів мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформування відповідних підрозділів Національної поліції України про настання дорожньо-транспортної пригоди. У разі встановлення Національним банком України обмеження максимального розміру страхової виплати за внутрішніми договорами страхування при врегулюванні страхових випадків із складенням повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду за формою і відповідно до інструкції, затверджених МТСБУ, без участі працівників відповідних підрозділів Національної поліції України розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих осіб, не може перевищувати максимальний розмір, встановлений Національним банком України, що діяв на день настання страхового випадку.

Отже, факт складання обома учасниками ДТП європротоколу вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.

З відомостей, які містяться у повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 09.07.2025 року, вбачається, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль марки "VOLKSWAGEN E-GOLF", реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Суд встановив, що європротокол складений та заповнений обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортні засоби, зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, визначені обставини дорожньо-транспортної пригоди для пояснення цієї схеми.

Відповідно до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

У зв`язку з тим, що між учасниками ДТП спільно складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, водій, винний у вчиненні ДТП, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Отже, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, складене учасниками ДТП відповідно до норм чинного законодавства є належним доказом вини водія транспортного засобу "MAZDA 6", реєстраційний номер НОМЕР_2 , що скоїв ДТП.

Таким чином, суд за змістом європротоколу встановив обставини скоєння ДТП та особу, відповідальну за заподіяну шкоду.

Отже, зважаючи на вищенаведене та беручи до уваги приписи законодавства, суд враховує повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 09.07.2025 року як належний доказ наявності вини ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди унаслідок якої було завдано шкоди застрахованому позивачем транспортному засобу "VOLKSWAGEN E-GOLF", реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Зокрема, відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", Законом та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні (частина 1 статті 18 Закону).

За умовами частини 1 статті 26 Закону у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані з: 1) пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи; 2) пошкодженням чи знищенням дороги, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; 3) пошкодженням чи знищенням іншого майна потерпілої особи, крім випадків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 30 цього Закону; 4) проведенням робіт, необхідних для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 5) пошкодженням транспортного засобу внаслідок його використання для доправлення потерпілої особи до закладу охорони здоров`я, у тому числі забрудненням салону такого транспортного засобу; 6) доставкою (транспортуванням), зокрема з використанням спеціального автомобіля-евакуатора, пошкодженого транспортного засобу потерпілої особи з місця дорожньо-транспортної пригоди, якщо такий транспортний засіб не може рухатися самостійно.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із: 1) відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті; 2) евакуацією (доставкою) транспортного засобу в межах 150 кілометрів (якщо інша відстань не погоджена між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою) від місця дорожньо-транспортної пригоди на території України до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки на території України, або до місця здійснення відновлювального ремонту на території України, а також від місця проживання потерпілої особи або місця стоянки на території України до місця здійснення відновлювального ремонту на території України; 3) оплатою послуг стоянки, якщо транспортний засіб з поважних причин необхідно перемістити на стоянку, але не більше ніж до дати отримання страхової виплати.

Відповідно до частини 2 статті 27 Закону витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті.

Частиною 3 статті 27 Закону встановлено, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає: 1) вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), або висновку суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту; 2) вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини.

Для транспортного засобу, строк експлуатації якого до настання дорожньо-транспортної пригоди не перевищує п`ять років або щодо якого є чинними гарантійні зобов`язання виробника транспортного засобу, за умови документального підтвердження їх чинності, до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни новими, включається вартість невживаних складових частин (деталей), дозволених заводом-виробником для обслуговування відповідних транспортних засобів. Для інших транспортних засобів до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни, може включатися вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що відповідають технічним характеристикам такого транспортного засобу та є аналогом оригінальних складових частин (деталей) транспортного засобу.

Під час ремонту транспортного засобу не допускається встановлення складових частин (деталей), що призведе до зміни конструкції транспортного засобу або до невідповідності технічного стану транспортного засобу правилам дорожнього руху та технічної експлуатації.

Як було зазначено вище, враховуючи подання страхувальником заяви від 03.90.2025 року (вхідний № 925/24) про страхову виплату за Договором, а також беручи до уваги, зокрема, виставлений СТО - ФОП Тарасюком Павлом Вікторовичем рахунок від 25.07.2025 року № 22 на оплату відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля в сумі 117 650,00 грн., страховим актом від 05.09.2025 року № 24910/24/925 позивач визнав означену ДТП страховим випадком та на підставі платіжної інструкції від 08.09.2025 року № 75200 перерахував на рахунок СТО грошові кошти у розмірі 117 650,00 грн.

За умовами частини 1 статті 32 Закону для отримання страхової (регламентної) виплати потерпіла особа чи інша особа, яка має право на її отримання (далі - заявник), подає страховику, а у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - до МТСБУ, заяву про страхову виплату, заяву про регламентну виплату у строк, що не перевищує: 1) один рік з дня настання дорожньо-транспортної пригоди (у випадках, передбачених пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - з дня припинення членства страховика в МТСБУ), - якщо шкоду заподіяно майну потерпілої особи; 2) три роки з дня настання дорожньо-транспортної пригоди (у випадках, передбачених пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - з дня припинення членства страховика в МТСБУ), - якщо шкоду заподіяно життю або здоров`ю потерпілої фізичної особи.

Відповідно до частин 4, 5 статті 32 Закону якщо страховик (МТСБУ) протягом 30 календарних днів з дня отримання заяви про страхову (регламентну) виплату не повідомив заявника у зазначений у заяві спосіб про відсутність одного чи кількох документів, передбачених частиною третьою цієї статті, вважається, що заявник виконав вимоги частини третьої цієї статті та разом із заявою про страхову (регламентну) виплату подав усі передбачені цим Законом документи для здійснення такої виплати.

Граничний строк для прийняття рішення за заявою про страхову (регламентну) виплату становить 60 календарних днів з дня подання заяви та всіх необхідних у відповідному страховому випадку документів, передбачених частиною третьою цієї статті, з урахуванням положень цієї частини та частини сьомої цієї статті.

Листом від 24.09.2025 року № 07176/9225 Товариство звернулося до Компанії із заявою про виплату 117 650,00 грн. страхового відшкодування за полісом № 229089031.

Проте, відповідач на підставі платіжної інструкції від 11.02.2026 року № 3013 у добровільному порядку сплатив на користь Товариства страхове відшкодування у розмірі лише 74 500,85 грн. (фактично майже через 5 місяців після складення позивачем заяви від 24.09.2025 року № 07176/9225), недоплативши таким чином позивачу 43 149,15 грн.

Заперечуючи проти задоволення вимог позивача, Компанія у відзиві на позовну заяву вказувала, що строк експлуатації пошкодженого транспортного засобу "VOLKSWAGEN E-GOLF", реєстраційний номер НОМЕР_1 , на час вчинення ДТП склав більше 5 років, а отже для визначення вартості його відновлювального ремонту слід було використовувати аналоги оригінальних складових частин (деталей). На підтвердження вартості такого ремонту, яка за обрахунком відповідача склала 74 500,85 грн., Компанія надала суду ремонтну калькуляцію від 22.12.2025 року № 304438/1.

Однак, суд критично оцінює означені заперечення Компанії проти позову з огляду на таке.

Дійсно, строк експлуатації пошкодженого транспортного засобу "VOLKSWAGEN E-GOLF", реєстраційний номер НОМЕР_1 , на час вчинення ДТП склав більше 5 років, оскільки наведений автомобіль за наявними у матеріалах справи документами був випущений у 2014 році.

Разом із тим, відповідно до пункту 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092) (далі - Методика) аналог оригінальних складових частин (деталей) транспортного засобу або неоригінальні складові частини КТЗ - складові частини (деталі), які за своїми характеристиками, розмірами та функціями відповідають оригінальним запчастинам, які не поставляє виробник КТЗ до своєї сервісної мережі пунктів технічного обслуговування та гарантійного ремонту або уповноважених ним суб`єктів підприємницької діяльності, за умови, що такі складові частини (деталі) пройшли відповідну сертифікацію та реалізуються на ринку України або за її межами.

Згідно з пунктом 8.5.11 Методики до оригінальних складових частин належать:

- складові, які поставляє виробник КТЗ до своєї сервісної мережі пунктів технічного обслуговування та гарантійного ремонту або уповноважених ним суб`єктів підприємницької діяльності;

- складові, які поставляє виробник складових частин виробнику КТЗ, який їх продає, зокрема своїм дистриб`юторам;

- складові, які не поставляють відповідному виробнику КТЗ, проте виготовляють згідно з технічними умовами і виробничими стандартами виробника КТЗ.

У разі документального підтвердження відновлення КТЗ чи його складової частини у авторизованого виконавця ремонту певної моделі КТЗ застосовують ціни на оригінальні запасні частини на цьому підприємстві.

Пріоритетними є дані про вартість складових частин, які поставляє виробник КТЗ у торгову мережу своїх офіційних дилерів у регіоні, зазначені у відповідних джерелах інформації, вказаних у додатку 8 до цієї Методики.

При розрахунку страхового відшкодування, якщо строк експлуатації КТЗ не перевищує 5 років або щодо якого є чинними гарантійні зобов`язання виробника КТЗ, за умови документального підтвердження їх чинності, до розрахунку вартості включається вартість невживаних оригінальних складових частин (деталей), дозволених заводом-виробником для обслуговування відповідних КТЗ.

Якщо строк експлуатації КТЗ перевищує 5 років, до розрахунку вартості складових частин деталей КТЗ, що потребують заміни, може включатися вартість складових частин (деталей) КТЗ, що відповідають технічним характеристикам такого КТЗ та є аналогом оригінальних складових частин (деталей) КТЗ (складові частини групи II таблиці 2.1 додатка 2 до цієї Методики).

Незалежно від строку експлуатації КТЗ дані про вартість складових частин активної системи безпеки (подушки безпеки, паски безпеки, датчики безпеки, блоки керування, піропатрони, тощо) визначаються за цінами оригінальних складових частин.

До аналогів оригінальних складових частин (деталей) КТЗ не належать:

вживані складові частини;

складові частини, що не мають сертифіката відповідності;

складові частини, геометричні розміри (місця кріплень) та матеріал яких не відповідають розмірам та матеріалу оригінальної складової частини;

складові частини, що можуть змінити конструкцію автомобіля або привести його у невідповідність до Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, чи технічних вимог виробника, та роблять його небезпечним для подальшої експлуатації.

Вартість аналога оригінальної складової частини (деталі) КТЗ при розрахунку страхового відшкодування не може відрізнятись від вартості оригінальної складової частини (деталі) більш ніж на 20%.

Якщо заміні підлягають неоригінальні складники, які були встановлені на КТЗ до останньої події (за умови їх ідентифікації), слід використовувати запасні частини відповідної якості.

Разом із тим, за змістом виставленого СТО - ФОП Тарасюком Павлом Вікторовичем рахунку від 25.07.2025 року № 22 на оплату відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля вбачається, що при складенні цього рахунку та обчисленні вартості відновлювального ремонту автомобіля "VOLKSWAGEN E-GOLF", реєстраційний номер НОМЕР_1 , була використана вартість саме бувших у використанні запасних частин (кришка багажника б/у, бампер задній б/у, кронштейн фіксуючий б/у, кронштейн лівий б/у, кронштейн центральний б/у, партронік центральний б/у, обшивка задньої панелі внутрішня б/у, ліхтар задній лівий б/у, ліхтар кришки багажника лівий б/у, напис б/у, абсорбер бампера заднього б/у).

При цьому, суд зазначає, що доказом дійсної вартості ремонтних робіт є рахунок СТО, який містить перелік робіт та використаних матеріалів щодо ремонту транспортного засобу, що стосуються саме пошкодженої частини автомобіля, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу (яка у даному випадку становить 117 650,00 грн.).

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази, які містять відомості, зокрема, про виробника використаних Компанією в калькуляції аналогів запасних частин, їх походження, сертифікати відповідності, відповідність технічним характеристикам конкретного транспортного засобу, дотримання цінового критерію, встановленого Методикою.

За відсутності таких доказів розрахунок Компанії не може бути визнаний таким, що відповідає вимогам частини 3 статті 27 Закону, а відтак не може вважатися й належним доказом на підтвердження дійсного розміру страхового відшкодування.

Посилання відповідача на те, що він розцінив подану Товариством претензію як відмову від здійснення страхового відшкодування за частиною 4 статті 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" жодним чином не свідчать про наявність підстав для звільнення Компанії від обов`язку з виплати позивачу повної суми дійсної вартості ремонтних робіт пошкодженого автомобіля "VOLKSWAGEN E-GOLF", реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Інші викладені відповідачем у відзиві заперечення проти позову також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються її матеріалами.

Як було вказано вище, на підставі платіжної інструкції від 08.09.2025 року № 75200 Товариство перерахувало на рахунок СТО грошові кошти у розмірі 117 650,00 грн. із призначенням платежу: "Страх. відш. по Дог. № FO2075092 від 20.09.2024, рах. № 22 від 25.07.2025, ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_3 , т/з Volkswagen, д/н НОМЕР_1 , без ПДВ", з яких Компанія у добровільному порядку компенсувала Товариству лише 74 500,85 грн., недоплативши позивачу 43 149,15 грн.

За умовами частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

До таких випадків, зокрема, відноситься виплата страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому), внаслідок чого до такого страховика переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, зокрема, й до страхувальника за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року в справі № 910/2603/17 висловила правову позицію, згідно з якою перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку статті 993 Цивільного кодексу України є суброгацією.

У постанові Верховного Суду від 02.10.2018 року в справі № 910/171/17 відображено правову позицію, згідно з якою на підставі вищевказаних правових норм до страховика потерпілого переходить право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.

Отже, страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтею 993 Цивільного кодексу України, шляхом звернення з позовом до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Вказівка про те, що до такого страховика переходить право вимоги саме яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а не право вимоги саме в розмірі виплаченого страхового відшкодування, служить засобом убезпечення особи, до якої пред`являється вимога, від включення страховиком та страхувальником за договором добровільного майнового страхування до такої вимоги зайвих, необґрунтованих та завищених витрат.

Отже, з урахуванням вищенаведених імперативних законодавчих приписів та встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах відшкодуванню на користь позивача підлягали витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, у загальному розмірі 117 650,00 грн.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства про стягнення з Компанії недоплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 43 149,15 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 102; код ЄДРПОУ 22868348) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03062, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 65, код ЄДРПОУ 30115243) 43 149 (сорок три тисячі сто сорок дев`ять) грн. 15 коп. страхового відшкодування, а також 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5 Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 15.10.2026 року.

Суддя В.С. Ломака