Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №910/8364/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.10.2026Справа № 910/8364/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Медичні закупівлі України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойч-Фарм"

про стягнення 5 924 532,91 грн.,

За участі представників сторін:

від позивача: Костенко М.М. за довіреністю від 03.04.2026 року № 22;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Медичні закупівлі України" (далі - позивач, Підприємство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойч-Фарм" (далі - відповідач, Товариство) штрафних санкцій у загальному розмірі 5 924 532,91 грн., нарахованих внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про закупівлю від 21.08.2024 року № 09/266-08/2024, з яких: 2 314 014,45 грн. - пеня, 3 610 518,46 грн. - штраф.

Ухвалою від 13.07.2026 року господарський суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/8364/26, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 12.08.2026 року.

Ухвалою від 12.08.2026 року господарський суд міста Києва встановив позивачу процесуальний строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву (в разі його надходження), встановив відповідачу процесуальний строк на подання заперечень, продовжив строк проведення підготовчого провадження у справі № 910/8364/26 на 30 днів, а також відклав підготовче засідання на 16.09.2026 року.

Ухвалою від 16.09.2026 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/8364/26 та призначив її до судового розгляду по суті на 13.10.2026 року.

До початку призначеного судового засідання 13.10.2026 року через систему "Електронний суд" надійшли додаткові письмові пояснення позивача від 12.10.2026 року.

У судовому засіданні 13.10.2026 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання не забезпечив, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

За умовами частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частини 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З огляду на викладене, копія ухвали суду від 16.09.2026 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 910/8364/26 до судового розгляду по суті на 13.10.2026 року в порядку, визначеному законом, була надіслана судом в електронній формі шляхом надсилання її до електронного кабінету Товариства, та доставлена останньому 17.09.2026 року о 13:15 год.

Наведені обставини підтверджуються наявним у матеріалах справи повідомленням про доставку означеного електронного листа.

Дата отримання судом інформації про доставку цього документа в кабінет ЕС відповідача - 17.09.2026 року о 13:39 год.

За умовами пункту 2 абзацу 1 частини 6, абзацу 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення,

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, оскільки суд надавав можливість сторонам реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 13.10.2026 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.08.2024 року між Підприємством (замовник) та Товариством (постачальник) був укладений договір про закупівлю № 09/266-08/2024 (далі - Договір), за умовами якого постачальник взяв на себе зобов`язання поставити замовнику фармацевтичну продукцію, асортимент, ціна та обсяг якої вказується в Специфікації (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього Договору (далі - продукція), а замовник, у свою чергу, - прийняти таку продукцію та оплатити її в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Вказаний правочин (а також Додатки та Додаткові угоди від 14.03.2025 року № 1, від 18.03.2025 року № 2, від 24.04.2025 року № 3, від 29.05.2025 року № 4, від 20.11.2025 року № 5, від 30.12.2025 року № 6, від 23.02.2026 року № 7 та від 09.03.2026 року № 8 до нього) підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений, зокрема, відбитком електронної печатки Товариства.

Відповідно до пунктів 2.1-2.4 Договору поставка продукції здійснюється відповідно до Incoterms 2020.

Поставка продукції здійснюється на умовах DAP або DDP (якщо постачальник є резидентом України - поставка продукції здійснюється на умовах DDP) - склад замовника (на території України).

Адреса пункту призначення (складу замовника в Києві чи Київській області) визначається замовником шляхом заповнення електронних форм в електронному кабінеті постачальника, створеному в інформаційно-аналітичній системі замовника, та/або в заявці на поставку продукції, складеній замовником за формою, встановленою у Додатку № 2 до цього Договору, та/або засобами електронної пошти.

Право власності на продукцію переходить від постачальника до замовника після прийняття продукції в пункті призначення та підписання видаткової накладної або акту приймання продукції згідно з розділом 6 цього Договору.

Згідно з пунктом 3.1 Договору валютою цього Договору є національна валюта України - гривня. Загальна ціна Договору та ціна за одиницю продукції вказується у Специфікації (Додаток № 1).

Пунктом 3.1.1 цього правочину встановлено, що загальна ціна продукції та/або ціна за одиницю продукції за цим Договором може переглядатись сторонами шляхом укладання Додаткової угоди до цього Договору у випадках та у порядку, що передбачені законодавством та даним Договором. Серед іншого, сторони зобов`язуються переглядати загальну ціну продукції та/або ціну за одиницю продукції за цим Договором, у тому числі - шляхом зменшення обсягів закупівлі продукції, виходячи з реального фінансування видатків, зменшення відповідних бюджетних призначень та потреб замовника у разі зменшення з боку Міністерства охорони здоров`я України зведених показників 100 % потреби у продукції, а також виходячи з необхідності приведення обсягів продукції до кратності упаковки шляхом укладання Додаткової угоди до цього Договору. Загальна ціна продукції, виражена у гривні, не може бути збільшена, крім випадків, передбачених законодавством у сфері публічних закупівель.

За умовами пункту 2 Специфікації (Додаток № 1 до Договору) поставка продукції здійснюється окремими партіями.

Слід зазначити, що партія № 2 складається з продукції, закупленої за кошти Державного бюджету України 2025 року на загальну суму 22 474 669,94 грн., а саме: ІРНІЗЕТ (Іринотекан 100 мг) у кількості 35 386 флаконів та ІРНІЗЕТ (Іринотекан 300 мг) у кількості 25 965 флаконів.

Кінцевою датою, до якої здійснюється поставка партії № 2 товару, є 03.11.2025 року включно (пункт 4 Специфікації).

Відповідно до пункту 3 Специфікації (Додаток № 1) загальна ціна Договору складає 80 249 446,99 грн. з ПДВ, у тому числі ПДВ - 5 249 963,82 грн. У випадках, коли постачальник не зареєстрований як платник податку на додану вартість в Україні, або не є податковим резидентом України, сума Договору визначається без ПДВ.

Разом із тим, у Додатковій угоді від 14.03.2025 року № 1 сторони дійшли згоди викласти пункти 2-6 Специфікації (Додаток № 1) в новій редакції та змінили, зокрема, кількість продукції в партії № 2, а саме: ІРНІЗЕТ (Іринотекан 100 мг) - 27 180 флаконів; ІРНІЗЕТ (Іринотекан 300 мг) - 18 445 флаконів.

Загальна вартість продукції цієї партії склала 16 411 447,55 грн. з ПДВ (5 933 722,88 грн. + 10 477 724,67 грн.), а загальна ціна Договору - 74 186 224,60 грн. з ПДВ, у тому числі ПДВ - 4 853 304,41 грн.

За умовами пункту 3.4 Договору, якщо інше не передбачено цим Договором, за загальним правилом, оплата продукції здійснюється замовником на умовах попередньої оплати з урахуванням положень бюджетного законодавства та нормативно-правових актів, що регулюють питання здійснення попередньої оплати.

Попередня оплата за цим Договором здійснюється замовником протягом 30 календарних днів з дня надання постачальником забезпечення повернення попередньої оплати у формі банківської гарантії та за умови дотримання постачальником вимог, визначених у пунктах 3.5-3.9 цього Договору.

Датою оплати є дата списання грошових коштів з рахунку замовника, відкритого в органі Казначейства.

Згідно з пунктом 3.10 Договору за умови отримання вмотивованого звернення постачальника та за згодою замовника, може проводитись оплата за партію поставленої продукції за цим Договором (без застосування до постачальника вимог, встановлених у пунктах 3.4, 3.5 цього Договору).

Оплата за партію поставленої продукції за цим Договором здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної та/або акту приймання продукції за умови поставки продукції відповідно до вимог пункту 4.1 цього Договору. а також за умови відсутності будь-яких зауважень до продукції з боку замовника та/або кінцевого набувача.

Відповідно до пункту 4.1 Договору постачальник зобов`язаний здійснити поставку продукції за цим Договором у строк, вказаний у Специфікації (Додаток № 1).

Поставка продукції постачальником у строк, що є меншим за визначений у Специфікації (Додаток № 1) більш ніж на 30 календарних днів, потребує додаткового погодження зі сторони замовника. У такому випадку замовник протягом 5 робочих днів від дати звернення постачальника інформує останнього засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, про погодження поставки продукції у строк, що є меншим за визначений у Специфікації (Додаток № 1), або направляє відмову у такому погодженні.

Поставка продукції здійснюється постачальником однією або окремими партіями.

За умовами пункту 4.2 цієї угоди вказані у Специфікації (Додаток № 1) та/або заявках на поставку продукції строки поставки продукції можуть бути змінені за мотивованим зверненням постачальника та/або рішенням замовника за наявності документально підтверджених об`єктивних обставин та/або у разі здійснення замовником попередньої оплати, та/або у випадку, коли дія цього Договору може бути продовжена відповідно до законодавства у сфері публічних закупівель, але у будь-якому випадку - за взаємною згодою сторін.

Пунктом 6.4.2 Договору встановлено, що після здійснення перевірки продукції, у разі відсутності зауважень замовника до продукції, замовник підписує видаткову накладну та/або акт приймання продукції, що підтверджує перехід права власності на продукцію від постачальника до замовника, та повертає належні екземпляри постачальнику.

Згідно з пунктом 10.1 Договору останній вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами з моменту надання згоди уповноваженим органом управління на вчинення даного значного господарського зобов`язання (у разі, якщо надання такої згоди передбачено законодавством) та діє протягом строку, вказаного у Специфікації (Додаток № 1), а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором, у тому числі в частині штрафних санкцій та поставки продукції - до повного виконання.

Додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу в разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками (за наявності) сторін (пункт 15.5 означеного правочину).

Пунктом 7 Додатку № 1 до Договору (специфікації) передбачено, що відповідно до пункту 10.1 Договору останній діє до 20.06.2026 року включно, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором, у тому числі в частині штрафних санкцій та поставки продукції - до повного виконання.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору Підприємство згідно з платіжною інструкцією від 04.04.2025 року № 9681 (внутрішній номер 414986915) перерахувало на користь Товариства грошові кошти у розмірі 16 411 447,55 грн. з призначенням платежу: "2301400;2610; Передоплата за фарм. прод. Іринотекан 100 мг, Іринотекан 300 мг; зг. дог. № 09/266-08/2024 від 21.08.2024 р. ПДВ - 1 073 646,10 грн. ДУ№1 від 14.03.25 р.".

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором також свідчить відсутність з боку Товариства претензій та повідомлень про порушення замовником умов цього правочину.

Проте, всупереч взятим на себе зобов`язанням відповідач поставку погодженої сторонами партії № 2 товару в установлені Договором строки не здійснив.

За умовами пункту 8.6.1 Договору за невиконання чи неналежне виконання постачальником зобов`язань, передбачених цим правочином, замовником можуть застосовуватися такі санкції, як, зокрема, одностороння відмова від цього Договору в повному обсязі або частково (розірвання договору).

Пунктом 15.1 Договору встановлено, що підставою для розірвання Договору достроково є порушення з боку постачальника умов розділу 7 цього Договору та/або істотне порушення однією із сторін своїх зобов`язань за цим Договором. У цьому випадку сторона, яка ініціює розірвання Договору, повинна письмово повідомити про це іншу сторону. Розірвання цього Договору допускається лише за взаємною згодою сторін, шляхом підписання Додаткової угоди до цього Договору, крім випадків, передбачених підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 цього Договору.

Відповідно до підпункту 15.1.1 пункту 15.1 вказаного правочину одностороння відмова, припинення зобов`язань та/або розірвання цього Договору з боку замовника може вчинятись із письмовим повідомленням про це постачальника і не потребує узгодження сторін у разі, зокрема, порушення постачальником умов розділів 3-7 цього Договору та/або істотне порушення постачальником своїх зобов`язань за цим Договором.

Зважаючи на істотне порушення відповідачем взятих на себе за Договором зобов`язань, 24.03.2026 року Підприємство листом від 23.03.2026 року № 05/1125-03/2026 звернулося до постачальника з повідомленням про розірвання Договору на підставі підпункту 15.1.1 пункту 15.1 цієї угоди. Копія вказаного повідомлення з доказами його направлення постачальнику в установленому Договором порядку наявні в матеріалах справи. Разом із тим, документи, які підтверджують висловлення Товариством незгоди щодо розірвання Договору, в матеріалах справи відсутні.

Крім того, листом від 24.04.2026 року № 05/1144-03/2026 Підприємство звернулося до Товариства з вимогою про повернення сплачених коштів передоплати в розмірі 16 411 447,55 грн., у зв`язку з неможливістю здійснити поставку продукції.

Відповідно до пункту 15.2 Договору останній вважається розірваним в односторонньому порядку з наступного календарного дня після направлення замовником письмового повідомлення постачальнику про розірвання Договору, а сума попередньої оплати за недопоставлену продукцію, перерахована замовником постачальнику підлягає поверненню на рахунок замовника протягом 10 (десяти) робочих днів від дати направлення замовником письмового повідомлення постачальнику.

Пунктом 3.4.1 Договору також передбачено, що у разі здійснення замовником попередньої оплати, сума надлишково перерахованих замовником постачальнику коштів підлягає поверненню на рахунок замовника протягом 10 (десяти) робочих днів від дати направлення замовником письмового повідомлення постачальнику у випадку, зокрема, письмового повідомлення постачальнику про розірвання Договору.

Однак, у передбачений Договором строк постачальник не повернув замовнику суму сплачених останнім коштів передоплати в розмірі 16 411 447,55 грн. Докази, які спростовують наведені обставини, у матеріалах справи відсутні.

Слід зазначити, що за умовами пункту 3.5 Договору постачальник протягом 20 (двадцяти) робочих днів з дати укладення цього Договору зобов`язаний надати замовнику забезпечення повернення попередньої оплати у формі Банківської гарантії, наданої обслуговуючим банком постачальника, вказаним у розділі 16 цього Договору, при цьому сума такої Банківської гарантії повинна дорівнювати сумі попередньої оплати або її еквіваленту в умовних одиницях, що зазначені у Специфікації (Додаток № 1), за обсяг продукції, попередня оплата за яку здійснюється у відповідному році. Наданий постачальником оригінал безвідкличної і безумовної Банківської гарантії забезпечення повернення попередньої оплати повинен бути виконаний у формі автентичного повідомлення системою SWIFT та/або на паперовому носії з урахуванням примірної форми згідно з Додатком № 4 до Договору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання цього пункту Договору відповідач надав Підприємству Банківську гарантію від 28.03.2025 року № 753/03/A/BGA (у новій редакції від 06.03.2026 року), за якою Акціонерне товариство "ОКСІ БАНК" безумовно, тобто за першою вимогою бенефіціара (Підприємства) без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, та безвідклично прийняло на себе зобов`язання заплатити бенефіціару грошову суму в 16 411 447,55 грн. (980) протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара, що містить твердження про те, що принципал (Товариство) не виконав або неналежно виконав зобов`язання на суму попередньої оплати, передбаченої Договором.

Відповідно до пункту 3.9 Договору Банківська гарантія забезпечення повернення попередньої оплати направляється замовником банку-гаранту для стягнення згідно з вимогою замовника платежу за цією гарантією у разі невиконання/неналежного виконання постачальником зобов`язань на суму попередньої оплати.

Судом встановлено, що листом від 07.04.2026 року № 05/1343-04/2026 позивач звернувся до банку з вимогою про оплату за гарантією забезпечення повернення попередньої оплати, реалізувавши своє право на отримання коштів передоплати за банківською гарантією.

Разом із тим, листом від 16.04.2026 року № 05/1455-04/2026 Підприємство звернулося до Товариства з претензією про сплату штрафних санкцій, нарахованих внаслідок неналежного виконання відповідачем покладених на нього умовами Договору зобов`язань, а саме: 2 314 014,45 грн. пені, нарахованої внаслідок несвоєчасної поставки товару за Договором, 1 148 801,33 грн. штрафу, нарахованого внаслідок прострочення поставки продукції за Договором понад 30 днів, а також 2 461 717,13 грн. штрафу, нарахованого внаслідок порушення Товариством строку на повернення передоплати.

Оскільки наведена претензія була залишена Товариством без задоволення, Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що Товариство взятий на себе за Договором обов`язок щодо вчасної поставки передбаченої цією угодою продукції в установлені строки (до 03.11.2025 року) не виконало.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання. Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем обов`язку щодо поставки Підприємству передбаченого укладеним між сторонами Договором товару, позивач просив суд, зокрема, стягнути з Товариства 2 314 014,45 грн. пені, нарахованої із застосуванням ставки 0,1 % від вартості несвоєчасно поставленого товару в період з 04.11.2025 року по 24.03.2026 року (день розірвання Договору), а також 1 148 801,33 грн. штрафу, що становить 7 % від суми несвоєчасно поставленого товару більше ніж на 30 календарних днів, згідно зі здійсненим Підприємством у позовній заяві розрахунком.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України).

Водночас, в силу приписів частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Цю норму Цивільного кодексу України слід розуміти так, що спеціальними законами можуть передбачатися особливості регулювання певних майнових відносин в сфері господарювання.

Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського кодексу України (тут і далі чинного на час укладення Договору) особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Суд звертає увагу на те, що спеціальні норми Господарського кодексу України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання, підлягали переважному застосуванню перед тими нормами Цивільного кодексу України, які містять відповідне загальне регулювання.

При цьому, слід враховувати, що відповідно до частини 2 статті 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Тому в разі, якщо норми Господарського кодексу України не містять особливостей регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання, а встановлюють загальні правила, які не узгоджуються із відповідними правилами Цивільного кодексу України, слід застосовувати правила, встановлені Цивільним кодексом України.

За таких обставин, до спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні норми Господарського кодексу України, які на час виникнення спірних правовідносин регулювали майнову відповідальність суб`єктів господарювання за порушення господарських зобов`язань.

В силу приписів статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов`язання, зокрема, у відсотках до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання.

Аналізуючи в сукупності вищевказані норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.

Про це, зокрема, свідчить використання законодавцем таких термінів, як "зобов`язання", "грошова сума".

Як наслідок, враховуючи приписи частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України та частину 2 статті 4 Господарського кодексу України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, сторони господарського договору мають право забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов`язання, а не лише грошового.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Зі змісту положень статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що остання носить диспозитивний характер, оскільки передбачає можливість встановлення сторонами розміру штрафних санкцій безпосередньо в укладеному між ними договорі.

Більше того, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов`язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов`язання, визначено частиною 2 статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

За умовами пункту 8.2 Договору за кожне порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) продукції, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка від ціни продукції, строк поставки якої порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданої (несвоєчасно переданої, повернутої) продукції, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором, включаючи день виконання такого зобов`язання. За порушення строку поставки продукції понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від ціни продукції, строк поставки якої порушено.

Оскільки розміри нарахованих позивачем пені в сумі 2 314 014,45 грн. та штрафу в сумі 1 148 801,33 грн. відповідають вищезазначеним приписам законодавства та положенням Договору, суд дійшов висновку, що позов Підприємства про стягнення з відповідача означених сум цих штрафних санкцій є обґрунтованим, а відтак підлягає задоволенню.

Крім того, внаслідок порушення Товариством строку на повернення здійсненої позивачем передоплати, Підприємство просило суд стягнути з відповідача 2 461 717,13 грн. штрафу, що становить 15 % від надлишково перерахованих позивачем коштів передоплати.

Відповідно до пункту 8.3.4 Договору у разі, якщо постачальником порушено встановлені в підпункті 3.4.1 пункту 3.4 та/або підпункті 6.4.7 пункту 6.4 цього Договору строки повернення на рахунок замовника суми надлишково перерахованих замовником коштів, з постачальника, крім пені та/або штрафу, зазначених у пункті 8.2 цього Договору, стягується штраф у розмірі 15 (п`ятнадцяти) відсотків від суми надлишково перерахованих коштів.

Оскільки розмір нарахованого позивачем на підставі вищенаведеного пункту Договору штрафу в сумі 2 461 717,13 грн. відповідає зазначеним приписам законодавства та положенням Договору, суд дійшов висновку, що позов Підприємства про стягнення з Товариства цієї суми штрафу є обґрунтованим, а відтак також підлягає задоволенню.

У той же час, слід зазначити, що відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає із закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

У даному випадку, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 року в справі № 917/194/18, від 19.09.2019 року в справі № 904/5770/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року в справі № 910/12876/19.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони).

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження вчасної поставки партії № 2 товару за Договором.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки за Договором, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства 2 314 014,45 грн. пені та 3 610 518,46 грн. штрафу підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойч-Фарм" (02002, місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 21, кімната 506; код ЄДРПОУ 40581739) на користь Державного підприємства "Медичні закупівлі України" (01601, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 7; код ЄДРПОУ 42574629) 2 314 014 (два мільйони триста чотирнадцять тисяч чотирнадцять) грн. 45 коп. пені, 3 610 518 (три мільйони шістсот десять тисяч п`ятсот вісімнадцять) грн. 46 коп. штрафу, а також 71 094 (сімдесят одну тисячу дев`яносто чотири) грн. 39 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 15.10.2026 року.

Суддя В.С. Ломака