Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №910/10132/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.10.2026Справа № 910/10132/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

про відшкодування шкоди в порядку суброгації в розмірі 31 903,62 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди в порядку суброгації в розмірі 31 903,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно Договору страхування наземних транспортних засобів № FO-02220746 від 12.12.2024, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2026 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10132/26. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

02.09.2026 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що на підставі проведеної оцінки та керуючись положеннями Закону, відповідач прийняв рішення про виплату страхового відшкодування за шкоду, завдану власнику автомобіля CITROEN, д.р.н. НОМЕР_1 , пошкоджений внаслідок ДТП, яка мала місце 17.01.2025, у розмірі 3 335,80 грн (26 453,52 грн. - 4 116,42 грн - 2 600,00 грн - 1 401,30 грн), де: 26453,52 грн вартість відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням зносу; 4 116,42 грн сума податку на додану вартість; 2 600,00 грн - франшиза. 16 401, 30 грн - попередня виплата, в зв`язку з чим, заявлений позов задоволенню не підлягає.

07.09.2026 представником позивача подано відповідь на відзив, у якому позивач зазначає. що транспортний засіб марки «CITROEN», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 2020 року випуску, а отже строк експлуатації такого автомобіля не перевищував 7 років на момент ДТП, а отже відсутні підстави підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу при визначенні розміру страхового відшкодування. Також позивач зазначає, що необґрунтованими є твердження відповідача про те що позивач неврахував суму ПДВ, оскільки із рахунків №159/2 від 25.03.2025 та №159 від 11.02.2025, виставлених ФОП Кудрявцева О.І., вбачається що сума ремонту розрахована без ПДВ.

Відповідач правом на подання заперечень на відповідь на відзив у встановлений строк не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.12.2024 між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» (далі - страховик, позивач) та ОСОБА_1 (страхувальник), укладено Договір страхування наземних транспортних засобів № FO-02220746, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією, зокрема наземного транспортного засобу - легкового автомобіля «Citroen», державний номерний знак НОМЕР_1 .

17.01.2025 о 18 год. 50 хв. в м. Луцьку по вул. Рівненська, 89, водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «BMW» д.н.з. НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення із автомобілем марки «Citroen», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався попереду, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.02.2025 у справі № 161/1902/25 встановлено порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України та визнано його винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з Рахунками № 159 від 11.02.2025 та № 159/2 від 25.03.2025, складеним станцією технічного обслуговування ФОП Кудрявцева О.І., вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Citroen», державний номерний знак НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП склала 50 904,92 грн.

Позивач з урахуванням умов Договору добровільного страхування наземного транспорту, склав страхові акти № 03794/16/925 від 12.02.2025 та № 07578/16/925 від 25.03.2025, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки «Citroen», державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 50 904,92 грн, з якого сума, що належить до виплати 28 384,92 грн, а сума в розмірі 22 520,00 грн зарахована у якості несплачених страхових платежів.

На підставі складених страхових актів № 03794/16/925 від 12.02.2025 та № 07578/16/925 від 25.03.2025, Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», виконуючи свої зобов`язання за договором, сплатило суму страхового відшкодування в розмірі 28 384,92 грн на рахунок СТО (платіжні інструкції № 41541 від 14.02.2025 на суму 26 153,46 грн та № 23868 від 27.03.2025 на суму 2 231,46 грн).

Позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі - відповідач) із Заявами вих. № 00957/9225 від 19.02.2025 на виплату страхового відшкодування в розмірі 48 673,46 грн та вих. № 01830/9225 від 01.04.2025 на суму 50 904,92 грн, за результатами розгляду яких, відповідачем сплачено страхове відшкодування в розмірі 16 401,30 грн згідно платіжної інструкції № 00137379 від 05.03.2025.

Оскільки відповідачем не в повному обсязі сплачено страхове відшкодування, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення різниці страхового відшкодування у розмірі 31 903,62 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 993 ЦК України визначає, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 108 Закону України «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат.

Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

З урахуванням наведеного, Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» виплативши страхове відшкодування страхувальнику за договором майнового страхування, отримало від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб марки «BMW» д.н.з. НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, знаходився під керуванням ОСОБА_2 .

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації транспортного засобу марки «BMW» д.н.з. НОМЕР_2 , відшкодовується ним як володільцем цього транспортного засобу.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність осіб внаслідок експлуатації автомобіля марки «BMW» д.н.з. НОМЕР_2 , на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі - відповідач), згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/225098477.

Так, 01 січня 2025 року вступив в дію новий закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №3720-IX (далі Закон №3720-IX).

Згідно пункту 6 Перехідних положень вказаного Закону договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами.

На договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону.

Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Так, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність внаслідок експлуатації автомобіля марки «BMW» д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована відповідачем за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів який укладено в 2024 році, тобто до введення в дію Закону №3720-IX.

Так, статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи) у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Суд зазначає, що проведення оцінки завданої шкоди суб`єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003 Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395.

Відповідно до п.7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує:

5 років - для легкових колісних транспортних засобів виробництва країн СНД;

7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів.

3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД;

4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів;

5 років - для мототехніки.

Згідно з п.1.6 вищевказаної Методики строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення колісного транспортного засобу до дати його оцінки.

З матеріалів справи вбачається, що застрахований позивачем транспортний засіб марки «Hyundai» - 2020 року випуску, а отже, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди строк експлуатації означеного автомобіля не перевищує 7 років.

Також відповідно до п. 7.40. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів зазначено, що якщо під час відновлення були використані нові складники іншої модифікації КТЗ взамін пошкоджених (розукомплектованих), значення процента їх фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю.

Крім цього, п.7.39 зазначеної Методики визначено, що винятком, стосовно використання зазначених вище вимог є, зокрема, випадок якщо колісні транспортні засоби експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний) та якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.

Як вбачається з матеріалів справи, пробіг пошкодженого транспортного засобу марки «Citroen», державний номерний знак НОМЕР_1 на момент його огляду внаслідок пошкоджень, згідно Акту огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 22.01.2025 складає 217 219 км., що також підтверджується фотофіксацією одометра, а отже наявні обставини, які є винятковими відповідно до п. 7.39 Методики, що позивачем не спростовано.

Отже, з наявних в матеріалах справи документів судом встановлено наявність підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу марки «Citroen», державний номерний знак НОМЕР_1 , при визначенні розміру страхового відшкодування, який складає 0,43.

При визначенні розміру заподіяної шкоди у даному випадку суд виходить із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля марки «Citroen», державний номерний знак НОМЕР_1 , згідно із сумою, вказаною в рахунках № 159 від 11.02.2025 та № 159/2 від 25.03.2025, складених станцією технічного обслуговування ФОП Кудрявцева О.І., на рахунок якої і сплачувались такі кошти.

Так, у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №922/4013/17 зроблено висновок, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Норма ч.1 ст.22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно з п.1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а відповідно до п.2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

При цьому, суд зазначає, що хоча матеріали справи і не містять Акту виконаних робіт за результатами відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, однак страхове відшкодування виплачено позивачем саме на рахунок СТО, згідно виставленого рахунку, що обґрунтовано свідчить про подальше відновлення пошкодженого транспортного засобу.

Зарахування ж частини суми страхового відшкодування у рахунок несплачених страхових платежів, не нівелює обставин відновлення транспортного засобу на СТО, на рахунок якого сплачувались кошти, і не припиняє зобов`язань відповідача щодо сплати страхового відшкодування.

Також, за приписами п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Однак, виплата страхового відшкодування здійснена не на рахунок потерпілої особи, а на рахунок СТО, що виключає застосування наведених положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо зменшення страхового відшкодування на суму ПДВ.

Більше того, як вбачається з виставлених СТО рахунків, остання не є платником ПДВ, що нівелює заперечення відповідача в цілому в цій частині.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача (50 904,92 грн); визначені полісом № ЕР/225098477 ліміти відповідальності (160 000,00 грн.), франшизу (2 600,00 грн), коефіцієнт фізичного зносу (0,43), суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу страхове відшкодування у розмірі 27 508,60 грн.

В свою чергу, за результатами розгляду Заяв позивача про страхове відшкодування, відповідачем сплачено страхове відшкодування в розмірі 16 401,30 грн згідно платіжної інструкції № 00137379 від 05.03.2025.

Також, як вбачається з матеріалів справи, після відкриття провадження у справі, відповідачем сплачено страхове відшкодування в розмірі 3 335,80 грн згідно платіжної інструкції № 00172031 від 01.09.2026.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).

Суд враховує, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Таким чином, провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 3 335,80 грн підлягає закриттю.

За наведених обставин у відповідача у зв`язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком (160 000,00 грн.) і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв`язку з виплатою страхового відшкодування за вирахуванням франшизи (2 600,00 грн), але виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, а отже, виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, а також сплачених відповідачем сум, як до відкриття провадження у справі, так і після, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7 771,50 грн страхового відшкодування.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 3 335,80 грн та часткове задоволення позовних вимог в іншій частині, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 231, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40; ідентифікаційний код: 20782312) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03117, м. Київ, проспект Берестейський, буд. 65; ідентифікаційний код: 30115243) страхове відшкодування у розмірі 7 771 (сім тисяч сімсот сімдесят одна) грн 50 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 931 (дев`ятсот тридцять одна) грн 84 коп.

3. Провадження у справі в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 3 335,80 грн закрити.

4. В іншій частині відмовити.

5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено: 15.10.2026

Суддя О.А. Грєхова