Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №910/6196/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.10.2026Справа № 910/6196/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Куценко К.К., розглянувши справу за позовом Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (03148, м. Київ, вул. Якуба Коласа, буд. 6-А, код ЄДРПОУ 37498536) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСКО ЮА" (03191, м. Київ, вул. Ломоносова, 56, кв. 52, код ЄДРПОУ 41543652) про стягнення 320 820,00 грн,

За участю представників:

від позивача - Рукавіцина Я. Ю.;

від відповідача - Єресько О. С. (в режимі відеоконференції).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСКО ЮА" про стягнення надмірно сплачених коштів у розмірі 320 820,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у період застосування спрощеної системи оподаткування (платник єдиного податку за ставкою 2%) було безпідставно включено податок на додану вартість до вартості енергосервісних послуг за укладеними між сторонами договорами, що призвело до завищення їх вартості на суму еквівалентну ПДВ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

09.06.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, до якого додано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відзив мотивовано тим, що спірні кошти не є окремо нарахованим та безпідставно отриманим ПДВ, а є договірною енергосервісною винагородою, розрахованою відповідно до умов чинних енергосервісних договорів як частка від фактично досягнутої економії витрат замовника на оплату теплової енергії. Позивач не довів, що відповідач отримав кошти понад суму, визначену за погодженою сторонами формулою розрахунку енергосервісного платежу, передбаченою п.п. 7.1, 7.2, 7.5 та 7.6 договорів. Акт ревізії Держаудитслужби не створює самостійного цивільно-правового обов`язку відповідача повернути кошти та не звільняє позивача від обов`язку довести заявлені вимоги належними і допустимими доказами.

10.06.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача, в яких позивач просить відмовити у його задоволенні з огляду на те, що справа є малозначною, а характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання.

15.06.2026 представником позивача в системі «Електронний суд» сформовано відповідь на відзив на позовну заяву.

16.06.2026 представником відповідача в системі «Електронний суд» сформовано заперечення на відповідь на відзив та заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 18.06.2026 постановлено здійснювати розгляд справи №910/6196/26 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 29.07.26 о 14:00 год.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва № 01.3-16/267/26 від 29.07.2026 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу матеріалів судової справи (у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 ), призначено проведення повторного автоматизованого розподілу даної справи.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2026 матеріали справи № 910/6196/26 передано на розгляд судді Демидова В.О.

22.07.2026 через систему "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Еско Юа» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 03.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2026 було задоволення клопотання представника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2026 було відкладено підготовче засідання на 08.09.2026 у зв`язку з тривалою повітряною тривогою в місті Києві розгляд справи був знятий.

Ухвалою суду від 08.09.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.09.2026.

Ухвалою суду від 24.09.2026 відкладено судове засідання на 06.10.26 о 11:30 год.

У судове засідання 06.10.2026 представник позивача прибув, представник відповідача приймав участь в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

В судовому засіданні 06.10.2026 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Між управлінням освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕСКО ЮА» (відповідач) було укладено аналогічні за змістом енергосервісні договори (далі - договори) №150/19 від 22.03.2019, №153/19 від 22.03.2019, №1078/19 від 12.12.2019 та № 1079/19 від 12.12.2020.

Відповідно до п. 1 вказаних договорів їх предметом є здійснення енергосервісу будівель закладів освіти, оплата якого здійснюється за рахунок досягнутого в результаті здійснення енергосервісу скорочення замовником споживання теплової енергії порівняно із споживанням (витратами) за відсутності енергосервісу.

Згідно даних реєстрів платників податків податку на додану вартість та платників єдиного податку Державної податкової служби, ТОВ «ЕСКО ЮА» до 01.04.2022 зареєстровано платником ПДВ, а з 01.04.2022 по 31.07.2023 перебувало на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку, 3 група, ставки 2%).

Додаткові годи до договорів щодо зміни статусу платника податку не укладалися.

Судом встановлено, що укладені між сторонами Договори припинили свою дію, шляхом повного виконання їх сторонами взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до актів про виконання зобов`язань Управлінням освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації за період 01.04.2022 по 31.07.2023 перераховано ТОВ «ЕСКО ЮА» кошти:

- за договором №150/19 від 22.03.2019 в загальній сумі 455 140,89 грн, в тому числі ПДВ 75 856,79 грн,

- за договором №153/19 від 22.03.2019 в загальній сумі 76 390,09 грн, в тому числі ПДВ 12 731,68 грн,

- за договором №1078/19 від 12.12.2019 в загальній сумі 295 348,28 грн, в тому числі ПДВ 49 224,68 грн,

- за договором №1079/19 від 12.12.2019 в загальній сумі 1 098 045,83 грн, в тому числі ПДВ 183 006,93 грн.

В управлінні освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації проводилася ревізія окремих питань фінансово господарської діяльності за період 01.09.2022 по 31.12.2025, за результатами якої складено акт від 13.02.2026 №262631-30/72.

Відповідно до акту державної аудиторської служби України встановлено, що ТОВ «ЕСКО ЮА» до 01.04.2022 зареєстровано платником ПДВ, а з 01.04.2022 по 31.07.2023 перебувало на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку, 3 група, ставки 2%). Разом з тим, ТОВ «ЕСКО ЮА» за період з 01.08.2023 по 31.12.2025 перебувало на загальній системі оподаткування, платники податку на прибуток відповідно до п. 1331 ст. 133 Кодексу.

Із врахуванням зазначеного встановлено, що на порушення вимог пп.9.5 п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України до вартості наданих послуг врахували суму ПДВ, внаслідок чого завищили вартість на суму еквівалентну ПДВ 320 820,08 грн.

Згідно з актами виконання зобов`язань переплата становить: за договором №150/19 від 22.03.2019 - 75 856,79 грн, за договором №153/19 від 22.03.2019 - 12 731,68 грн, за договором №1078/19 від 12.12.2019 - 4 224,68 грн, за договором №1079/19 від 12.12.2019 - 183 006,93 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 05.03.2026 №107-37-593 щодо відшкодування надмірно сплачених коштів за Договорами у загальному розмірі 320 820,08 грн.

У вказаній претензії, позивач послався на вищевказаний Акт ревізії та зазначав, що на порушення вимог підпункту 9.5. п.9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України до вартості наданих послуг врахували суму ПДВ, внаслідок чого завищено їх вартість на суму еквівалентну ПДВ 320 820,08 грн.

Листом №14/4 від 14.04.2026 відповідач надав відповідь на претензію позивача, у якій вказав, що підстави для перерахунку вартості виконаних робіт або повернення будь-яких коштів відсутні, а вимоги викладені у претензії є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (тут і надалі - чинного станом на день виникнення спірних правовідносин) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що складений Північним офісом Держаудитслужби Державної аудиторської служби України Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації за період з 01.09.2022 по 31.12.2025 не є беззаперечними підставами для задоволення позовних вимог про стягнення, на думку позивача, надмірно сплачених грошових коштів, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг.

Акт ревізії Державної аудиторської служби України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору.

Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 18.02.2020 у справі № 910/7984/16, викладено висновок про те, що акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами передачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень ,не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Водночас суд бере до уваги, що Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.12.2025 у справі № 915/222/24 конкретизував, що акт ревізії Управління Держаудитслужби (яке є уповноваженим органом державного фінансового контролю), якщо він (акт) складений і оформлений із дотриманням законодавчо встановлених вимог, може бути належним доказом у розумінні статті 76 ГПК України. Такий акт ревізії має оцінюватися судом на загальних підставах, визначених статтею 86 ГПК України, разом з іншими доказами у справі. Акт ревізії є носієм доказової інформації, але не має заздалегідь встановленої сили і не звільняє сторону від обов`язку доведення обставин, на які вона посилається (частина перша статті 74 ГПК України).

Схожий висновок викладений і у постанові Верховного Суду від 18.06.2026 у справі № 912/2412/24.

Підписавши вищевказані Договори №150/19 від 22.03.2019, №153/19 від 22.03.2019, №1078/19 від 12.12.2019 та № 1079/19 від 12.12.2020 сторони погодили всі істотні умови та визначили і погодили взаємні зобов`язання. В тому числі, умовами Договорів сторони визначили фіксовані ціни Договорів, з урахуванням податку на додану вартість та спосіб (порядок) розрахунку за Договорами.

Відповідачем послуги надано в повному обсязі, а позивачем вказані послуги прийнято та оплачено без претензій та зауважень.

Таким чином, позивач погодився як з якістю, обсягом таких послуг, та і з їх вартістю.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що послуги надані відповідачем, прийняті та оплачені позивачем згідно погодженої вартості послуг і жодних претензій зі сторони позивача до відповідача щодо якості, кількості та вартості наданих послуг під час їх прийняття за відповідними актами не було заявлено.

Доказів внесення змін до вказаних Договорів, в тому числі, щодо зміни їх ціни способу (порядку) розрахунків матеріалів справи не містять, так само, як і не містять доказів визнання пунктів Договорів недійсними в судовому порядку.

Також, суд зазначає, що позивачем не доведено протиправної поведінки відповідача, а також не доведено наявності вини в діях відповідача.

Вищевказані грошові кошти отримані як оплата за укладеними Договорами №150/19 від 22.03.2019, №153/19 від 22.03.2019, №1078/19 від 12.12.2019 та № 1079/19 від 12.12.2020 і набуті відповідачем за наявності правових підстав для цього.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини та наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем заявлених позивних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Інші доводи сторін судом розглянуто та відхилено, оскільки вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат вирішення спору.

Відповідно до частин 1, 2 ст.13 ГПК судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.13 ГПК). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК).

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, аніж протилежний (відповідні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 ГПК).

Згідно зі ст.86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд оцінив подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку у їх сукупності, дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 15.10.2026

Суддя Владислав ДЕМИДОВ