Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №910/9824/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.10.2026Справа № 910/9824/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Дупляк О.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Площа плюс" (03062, м. Київ, вул. Авіаконструктора Петра Балабуєва, буд. 24; код ЄДРПОУ 45278505)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агаран" (19325, Черкаська обл., Лисянський р-н, с. Смільчинці, вул. Поштова, буд. 88; код ЄДРПОУ 43654736),

про стягнення 15 502,83 грн

без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Площа плюс" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агаран" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 15 502,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачем не в повному обсязі виконано взяті на себе зобов`язання з оплати орендованого приміщення в розмірі 12 316,04 грн згідно з договором суборенди нежитлового приміщення від 22.04.2024 №39/04-24 та додаткової угоди до нього. Крім суми основної заборгованості, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3 % річних, інфляційні втрати та пені за простороченння сплати орендних платежів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Площа плюс" та постановлено здійснювати розгляд справи №910/9824/26 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Через систему "Електронний суд" 21.08.2026 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агаран" надійшов відзив на позовну заяву, в якій заявник просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Площа плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агаран" про стягнення 15 502,83 грн у повному обсязі; застосувати позовну давність до вимоги про стягнення пені відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 та ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України; у разі часткового задоволення позову - зменшити розмір неустойки (пені) на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України; зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу відповідно до частин 4 та 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України; покласти судові витрати у справі на позивача відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України незалежно від результатів вирішення спору.

Через систему "Електронний суд" 21.08.2026 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Площа плюс" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій заявник просить прийняти цю Відповідь на відзив до розгляду та врахувати її при ухваленні рішення у справі; позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Площа Плюс" задовольнити в повному обсязі; у задоволенні клопотання Відповідача про зменшення неустойки відмовити.

Через систему "Електронний суд" 21.08.2026 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агаран" надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в якій заявник просить прийняти ці заперечення до розгляду та врахувати їх при ухваленні рішення у справі; відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі; врахувати, що обставина знищення об`єкта оренди 07.09.2025 внаслідок збройної агресії Російської Федерації визнана позивачем і відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України не підлягає доказуванню; у разі часткового задоволення позову - зменшити розмір неустойки (пені) на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України; зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу відповідно до частин 4 та 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України; покласти судові витрати у справі на позивача відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України незалежно від результатів вирішення спору.

Крім того, відповідач не підтримав свою заяву про застосування позовної давності, викладену у розділі VI відзиву, та не наполягає на її задоволенні.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Площа плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агаран" було укладено Договір суборенди нежитлового приміщення від 22.04.2024 №39/04-24, відповідно до якого орендар зобов`язався передати, а Суборендар зобов`язався прийняти у строкове платне користування приміщення з характеристиками, наведеними у розділі 2 цього Договору (надалі іменується - "Об`єкт оренди"), та своєчасно сплачувати Орендодавцю встановлену цим Договором орендну плату.

Відповідно до п. 5.1 Договору за користування Об`єктом оренди Суборендар зобов"язався сплатити орендну плату, розмір якої за базовий місяць становить: 10826,92 грн. крім того, ПДВ 2165,38 грн., усього 12992,30 грн., згідно з розрахунком, який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток 1).

Згідно з п. 5.5 Договору орендна плата та експлуатаційні послуги нараховуються Орендарем і сплачується Суборендарем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендаря не пізніше 5 (п`ятого) числа поточного місяця. У разі, якщо 5 (п`яте) число поточного місяця припадає на вихідний або святковий день, Орендна плата та експлуатаційні послуги сплачуються Суборендарем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендаря не пізніше першого за ним робочого дня.

Згідно з п. 14.1 Договору цей Договір вступив в силу з моменту його підписання і діє до 30.04.2025.

Відповідно до п. 14.10 Договору Чинність цього Договору припиняється внаслідок загибелі (знищення) Об`єкта оренди.

Згідно з Додатком №1 до Договору встановлено, що площа приміщення, що орендується - 158,53 кв.м, Вартість місячної орендної плати з врахуванням ПДВ - 12992,30 грн.

Відповідно до п. 11.6 Договору припинення дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Відповідно до Акта приймання-передавання від 01.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Площа Плюс" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Агаран" прийняло у платне строкове користування нежитлове приміщення, загальною площею 158,52 кв. м., що розташоване за адресою: 03062, м. Київ, вул. Петра Балабуєва Авіаконструктора, буд. 24: приміщення будівлі літ. "И", загальною площею 158,52 кв. м.

Судом установлено, що між Позивачем та Відповідачем 18.04.2025 було укладено Додаткову угоду до Договору (далі - Додаткова угода), відповідно до якої Сторони за згодою домовились викласти пункт 2.1. Договору у наступній редакції: об`єктом оренди за цим Договором є нежитлове приміщення, відновною вартістю 196393,21 грн, з урахуванням індексації, загальною площею 208,52 кв. м., що розташовані за адресою: 03062, м. Київ, вул. Авіаконструктора Петра Балабуєва, 24: приміщення буд. літ. "И", загальною площею 158,52 кв. м.; приміщення буд. літ. "И", загальною площею 50,0 кв. м.; рампа, загальною площею 6,0 кв. м.;

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди сторони за згодою домовились викласти пункт 5.1. Договору у наступній редакції: "За користування Об`єктами оренди Орендар сплачує щомісячно Орендодавцеві орендну плату у розмірі 25707,23 грн. без ПДВ, крім того ПДВ - 20% - 5141,45 грн., всього місячна орендна плата складає 30848,68 грн., згідно з розрахунком до Додаткової угоди № 1 Договору №39/04-24 від 22.04.2024, суборенди нежитлових приміщень, який є невід`ємною частиною цього Договору. (Додаток1).

Згідно з п. 4 Додаткової угоди сторони за згодою домовились викласти пункт 5.9. Договору у наступній редакції: витрати на матеріали та засоби по утриманню прибудинкової території та місць загального користування; компенсація податку на майно (у трактуванні статті 265 Податкового кодексу України); витрати на забезпечення контрольно-пропускного режиму на території; витрати на З/П персоналу по обслуговуванню, ремонту та утриманню території та місць загального користування; адміністративні витрати; вартість відшкодування експлуатаційних послуг складає: - приміщення 2 поверх 30,70 грн. без ПДВ за 1 кв. м., - приміщення 1 поверх 30,70 грн. без ПДВ за 1 кв. м., - рампа 25,20 грн. без ПДВ за 1 кв. м., що становить 6552,76 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 1310,55 грн. всього 7863,31 грн.

Відповідно до Розрахунку орендної плати, що є Додатком №1 до Додаткової угоди № Договору суборенди нежитлових приміщень від 22.04.2024 № 39/04-24 загальна місячна орендна плата по договору складає 30848,68 грн.

Позивачем надано послуги з оренди нежитлових приміщень та відшкодування експлуатаційних послуг на загальну суму 381 141,12 грн.

Відповідачем здійснено платежі у сумі 368825,08 грн за надані послуги, згідно з реєстром операцій від 26.08.2026, наданим позивачем.

Отже, предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги Позивача заявлені до Відповідача про стягнення з останнього 12316,04 грн основної заборгованості, 1905,43 грн пені, 350,21 3% річних; 931,15 грн втрат від інфляції.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що між сторонами було укладено договір суборенди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, Позивачем надано Відповідачу послуги з оренди нежитлових приміщень та відшкодування експлуатаційних послуг на загальну суму 381 141,12 грн, що підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.05.2024 №97, від 30.06.2024 №144, від 31.07.2024 №210, від 31.08.2024 №277, від 30.09.2024 №341, від 31.10.2024 №407, від 30.11.2024 №474, від 31.12.2024 №498, від 31.01.2025 №2, від 28.02.2025 №68, від 31.03.2025 №137, від 30.04.2025 №200, від 31.05.2025 №272, від 30.06.2025 №335, від 31.07.2025 №398, від 31.08.2025 №461, від 05.09.2025 №524.

Судом встановлено, що Договір діяв з 22.04.2024 до 06.09.2025, що також не заперечується сторонами. При цьому судом враховано, що 07.09.2025 збройними силами рф внаслідок застосування БПЛА типу шахед та крилатих ракет завдано комбінованого удару по цивільним об`єктам, у тому числі, приміщенню, що перебувало в суборенді Відповідача за адресою: 03062, м. Київ, вул. Авіаконструктора Петра Балабуєва, 24. Вказане підтверджується Витягом з Єдиного держаного реєстру досудових розслідувань № 22025101110001048 від 07.09.2025, наданим Відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Судом досліджено всі акти здачі-приймання робіт (надання послуг), надані сторонами виписки з банків, про перерахування коштів, призначення цих платежів, дати та суми цих платежів, та встановлено, що станом на 31.08.2025 у Відповідача виникла заборгованість за орендну плату та надані послуги у сумі 4354,90 грн з граничним строком оплати до 31.08.2025, оскільки з 28.08.2025 Позивачем виставлений рахунок від 31.08.2025.

Крім цього, судом вбачається, що Позивачем складено Акт приймання-передачі від 05.09.2025 №524 та виставлено рахунок на оплату від 11.08.2025 №457 лише 26.09.2025, що підтверджуєтеся властивостями документа, в яких зазначено, що вищевказаний рахунок відправлено контрагенту 26.09.2025 15:02.

При цьому заборгованість за орендну плату та надані послуги за вересень 2025 у сумі 7961,14 грн виникла у Відповідача лише 26.09.2025 зі строком оплати до 26.09.2025.

Реєстром операцій АТ "ПУМБ" від 26.08.2026 підтверджується, що Відповідачем здійснено платежі у сумі 368825,08 грн за надані послуги.

Згідно з п. 11.7 Договору у випадку несвоєчасної сплати платежів, передбачених цим Договором, Суборендар сплачує на користь Орендаря пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше від розміру, встановленого законодавством України, за весь період прострочення.

Відповідно до п. 12.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за повне чи часткове невиконання будь-якого з положень цього Договору, якщо це невиконання відбулося внаслідок причин, що знаходяться поза сферою контролю Сторони, яка не виконала зобов`язання. Такі причини включають стихійне лихо, екстремальні погодні умови, пожежі, страйки, воєнні дії, прийняття відповідних актів органами державної влади та управління тощо, але не обмежується ними (далі - форс-мажор).

Згідно з п. 12.2 Договору період звільнення від відповідальності починається з моменту сповіщення Стороною, що не виконала зобов`язання, про обставини форс-мажору і закінчується моментом припинення дії форс-мажорних обставин (ліквідації їх наслідків). Про настання таких обставин Сторони повідомляють одна одну не пізніше 10 днів з моменту, коли їм стало відомо про їх настання. Неповідомлення у зазначений строк про виникнення або припинення дії обставин непереборної сили тягне за собою для Сторони, що не повідомила, обов`язкове належне виконання умов цього Договору, а також повну відповідальність за невиконання умов Договору і позбавляє можливості Сторону, що не повідомила, посилатися на дію обставин непереборної сили як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання умов Договору.

Відповідно до п. 12.3 Договору Форс-мажор автоматично продовжує строк виконання зобов`язань на весь період його дії і ліквідації наслідків. Про настання форс-мажорних обставин сторони повинні інформувати письмово один одного не пізніше 10 днів з моменту, коли їм стало відомо про їх настання.

Згідно з п. 12.4 Договору якщо ці обставини будуть існувати протягом часу, що перевищує один місяць, то кожна зі Сторін має право відмовитися від подальшого виконання зобов`язань за цим Договором і в такому випадку кожна з Сторін не буде мати права на відшкодування іншою Стороною можливих збитків та сплати неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до п. 12.5 Договору факти існування та тривалості форс-мажорних обставин підтверджуються документами компетентних органів, що уповноважені посвідчувати обставини форс-мажору відповідно до чинного законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем у сумі 4354,90 зі строком оплати до 31.08.2025 та заборгованість у сумі 7961,14 грн зі строком оплати до 26.09.2025, що свідчить про обгрунтованість вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми основного боргу в розмірі 12316,04 грн.

Крім основної заборгованості, Позивачем заявлено також вимогу про стягнення пені у сумі 676,14 грн (з 06.08.2025 по 04.02.2026), нараховану на суму 4354,90 грн та пені у сумі 1229,29 грн (з 06.09.2025 по 07.03.2026), нараховану на суму 7961,14 грн.

Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Судом встановлено, що відповідно до п. 12.1 Договору Сторони встановлюють умови звільнення від зобов`язань, до яких, в тому числі, відносяться пожежа та воєнні дії.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що сертифікат Торговопромислової палати не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин, і суд оцінює такі обставини з урахуванням встановлених фактів та у сукупності з іншими доказами (постанова Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17). У постанові від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22 Верховний Суд прямо зазначив, що і за відсутності сертифіката, отриманого у встановленому порядку, сторона не позбавлена права доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом або договором.

Як вже встановлено судом, відповідно до Витягу з ЄРДР №22025101110001048 та акта про пожежу від 07.09.2025 було знищено предмет договору. Про вказані обставини сторони не заперечують. Таким чином, суд дійшов висновку, що в силу пунктів 12.1-12.4 Договору у правових відносинах Сторін виник форс-мажор з 07.09.2026.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

Такі ж висновки викладено у постановах Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18, від 25 січня 2022 року у справі №904/3886/21, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22, від 05 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 19 серпня 2022 року у справі №818/2429/18, від 17 червня 2020 року у справі №812/677/17, від 03 вересня 2019 року у справі №805/1087/16.

Таким чином, суд дійшов висновку, що знищення майна 07.09.2025 у наслідок удару рф по орендованим приміщенням є обставиною непереборної сили, що є підставою для звільнення відповідача від відповідальності, а нарахування пені за наявну заборгованість можливе лише до 06.09.2026.

Оскільки, Позивач не міг знати загальну суму за серпень (з урахуванням переплат), до виставленого акту приймання-передачі від 31.08.2025 №461, то нарахування на суму 4354,90 грн має здійснюватися з 31.08.2025 по 06.09.2025, що дорівнює 25,89 грн ((4354,90* (2*15,50/365)*7)/100).

Тоді як нарахування пені за вересень 2025 не здійснюються, оскільки з 07.09.2026 у правовідносинах сторін виникли форс-мажорні обставини.

Крім цього, позивачем здійснюються нарахування інфляційних втрат на суму 4354,90 грн за період: серпень 2025 - червень 2026 у сумі 131,00 грн та на суму 7961,14 грн за період: вересень 2025 - червень 2026.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок з урахуванням висновків, зазначених вище та встановлено, що нарахування інфляційних втрат на суму 4354,90 грн необхідно здійснювати за період: вересень 2025 - червень 2026, що дорівнює 346,63 грн. Оскільки Позивачем заявлено до стягнення лише 323,19 грн, то така сума підлягає задоволенню. Нарахування на суму заборгованості 7961,14 грн Відповідачем здійснено вірно та є таким, що підлягає задоволенню.

Також, Відповідачем нараховано 3% річних на суму 4354,90 грн за період з 06.08.2025 по 06.08.2026 у сумі 131,00 грн та на суму 7961,14 грн за період з 09.06.2025 по 06.08.2026 у сумі 219,20.

Судом здійснено перерахунок з урахуванням зазначених вище висновків та встановлено, що нарахування 3% річних на суму 4354,90 грн необхідно здійснювати за період з 31.08.2026 по 06.08.2026, що дорівнює 122,06 грн та на суму 7961,14 грн за період з 30.09.2025 по 06.08.2026, що дорівнює 203,50 грн.

При цьому, судом встановлено, що позивачем здійснюється нарахування пені, 3% річник та інфляційних втрат з 06.09.2026, що є невірним, оскільки Відповідач до 26.09.2025 не міг дізнатись остаточну суму, яку йому слід сплатити за рахунком на оплату від 11.08.2025 №457.

Твердження позивача про те, що обов`язок оплати не залежить від формування рахунку, складеного акта та передання їх суборендарю не підтверджені, оскільки Пунктом 5.6 Договору передбачено, що розмір орендної плати та розмір відшкодування експлуатаційних послуг за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру за попередній місяць на офіційно оприлюднений індекс інфляції, при цьому "укладення додаткових угод та надіслання повідомлення Суборендарю не вимагається".

Згідно з п. 5.3 Договору розмір орендної плати та експлуатаційних послуг "вказується в рахунку, який направляється Орендарем Суборендарю".

Таким чином, відповідно до Договору Відповідач до виставлення Позивачем рахунків на оплату, об`єктивно не міг знати суму, яку належить сплатити. Твердження про те, що обов`язок оплати не залежить від виставлення рахунку, означало б обов`язок сплатити невідому суму, що призвело б, або до переплати, або до виникнення заборгованості та права позивача нарахувати штрафні санкції.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про зменшення неустойки (пені) на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 наголосила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

У постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до усталеної та послідовної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки судом поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.

Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №910/8396/20, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 05.03.2019 у справі №923/536/18; від 10.04.2019 у справі №905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі №914/2252/18; від 30.09.2019 у справі №905/1742/18; від 14.07.2021 у справі №916/878/20.

Верховний Суд у постанові від 30.07.2024 у справі №910/17079/23, зокрема, вказав таке:

"Суд наголошує, що зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Тобто право суду на зменшення розміру штрафних санкцій у кожному конкретному випадку залежить від встановлених судом обставин, зокрема, але не виключно: розміру неустойки перед розміром збитків; винятковості випадку; ступеню виконання зобов`язань; причин неналежного невиконання зобов`язання; характеру прострочення; поведінки винної особи (вжиття/невжиття заходів до виконання зобов`язання, добровільне усунення порушення) тощо, та від поданих на їх підтвердження/спростування сторонами доказів.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібна за змістом правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, але не виключно, у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 тощо.

Суд враховує, що всі вищезазначені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) в залежності від тих фактичних обставин.

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умови конкретних правовідносин, суд дійшов висновку, що в даному випадку відсутні підстави для зменшення штрафних санкцій (пені).

Судом приймається відмова Відповідача від клопотання про застосування позовної давності щодо пені, заявлена у запереченнях на відповідь на відзив, а тому це клопотання судом не розглядається.

Таким чином, крім суми основного боргу також стягненню з відповідача підлягають 25,89 грн пені, 325,56 - 3% річних і 931,15 грн інфляційних втрат.

За приписами статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору розподіляються на сторін пропорційно задоволенню позову.

Таким чином судовий збір у сумі 2335,46 грн, що становить 87,72% від 2662,40 грн судового збору, що підлягав сплаті при поданні позову (3 328 грн * 0,8 [коефіцієнт для пониження відповідного розміру ставки судового збору за подання позовної заяви в електронній формі]) слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 247-252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Площа плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агаран" про стягнення 15502,83 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агаран" (19325, Черкаська обл., Лисянський р-н, с. Смільчинці, вул. Поштова, буд. 88; код ЄДРПОУ 43654736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Площа плюс" (03062, м. Київ, вул. Авіаконструктора Петра Балабуєва, буд. 24; код ЄДРПОУ 45278505; р/р НОМЕР_1 в АТ "ПУМБ") 12316 (дванадцять тисяч триста шістнадцять) грн 04 коп. основної заборгованості, 25 (двадцять п`ять) грн 89 коп. пені, 325 (триста двадцять п`ять) грн 56 коп. 3 % річних, 931 (дев`ятсот тридцять одна) грн 15 коп. інфляційних втрат та 2335 (дві тисячі триста тридцять п`ять) грн 46 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дупляк О.М.