Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №909/983/26 — Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.10.2026м. Івано-ФранківськСправа № 909/983/26

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гули У. І., секретар судового засідання Клапків Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: керівника Калуської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Долинської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ-ЗЕРНОВІ»

про стягнення заборгованості за договором оренди землі в сумі 66 296,69 грн, розірвання договору та повернення земельної ділянки.

за участі:

від прокуратури - Гоголь В. В.

в с т а н о в и в:

керівник Калуської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Долинської міської ради звернувся до господарського суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ-ЗЕРНОВІ» про стягнення заборгованості за договором оренди землі в сумі 66 296,69 грн, розірвання договору та повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач неналежно виконує умови договору оренди земельної ділянки: систематично не сплачує орендну плату, а тому мають місце правові підстави для розірвання договору оренди, та відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, ст. 34 Закону України "Про оренду землі" повернення земельної ділянки в фонд земель Долинської міської ради. Обгрунтовані позовні вимоги ст. 526, 530, 653, 629, 773, 785 ЦК України , ст. 96, 141, 152 ЗК України, ст. 24, 34 Закону України "Про оренду землі".

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Поштове відправлення, яким суд направляв копію ухвали про відкриття провадження відповідачу, підприємство поштового зв`язку АТ "Укрпошта" повернуло у зв"язку із закінченням терміну зберігання.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження.

Судом перевірено адресу відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з`ясовано, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ-ЗЕРНОВІ" є: вул. Богомольця Олександра, буд. 21, офіс 9, м. Ужгород, 88016, і саме на вказану адресу направлялись ухвали суду. Ця ж адреса відповідача зазначена і в позовній заяві.

Статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Враховуючи повернення до суду поштового відправлення з ухвалою з позначкою "за закінченням терміну зберігання", ухвала господарського суду вважається врученою відповідачу.

Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").

У пункті 41 рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" зазначено, "... сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (див., nurtatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" (974-256) (Aleksandr Shevchenko v.Ukraine), заява №8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v.Ukraine) (ухвала), заява №50996/99, від 14 жовтня 2003 року)".

Суд враховує, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвала Господарського суду Івано-Франківської області про відкриття провадження у справі від 05.08.2026 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

В контексті викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином, у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, повідомлений про розгляд цієї справи.

05.08.2026 суд встановив відповідачу для подання відзиву на позов п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів та дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи без його участі за наявними у ній матеріалами.

Рух справи відображено в ухвалах суду.

Щодо підстав звернення прокурора до суду.

Згідно з п.3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави у суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України (ст.4 ЗУ "Про прокуратуру").

Статтею 24 Закону України "Про прокуратуру" визначено особливості здійснення окремих форм представництва інтересів громадянина або держави в суді.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, підставою для звернення до суду із позовом є факт виявлення Калуською окружною прокуратурою невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ-ЗЕРНОВІ» договору оренди землі та неналежне здійснення повноважень по захисту інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування – Долинської міської ради.

Калуською окружною прокуратурою повідомлено Долинську міську раду Івано-Франківської області листом № 52/1-548ВИХ-26 від 07.05.2026 про не виконання відповідачем обов"язку щодо сплати орендної плати за землю та витребовувались копії відповідних документів.

Долинською міською радою Івано-Франківської області 01.06.2026 надано відповідь на лист прокуратури за № 09/05-17/2653, в якому міська рада зазначила, що земельні ділянки не використовуються орендарем за цільовим призначенням, так як такі ділянки частково заліснені та про наявність заборгованості; надано витребувані прокуратурою документи.

29.07.2026 прокурор листом №52-1-858ВИХ-26 повідомив Долинську міську раду про свій намір звернутись до суду із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ-ЗЕРНОВІ» заборгованості за договором оренди землі, розірвання договору та повернення земельної ділянки площею 12,4860 гектара.

За таких обставин, прокурор при зверненні до суду з цим позовом дотримався порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", тому суд визнав обґрунтованими аргументи прокурора про наявність у нього підстав для звернення із позовом до суду з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів Долинської міської ради.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Між Головним управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області та ТОВ «АГРО КОНСОЛЬ» 20.11.2019 укладено договір оренди землі терміном на 7 років, відповідно до п.1.1 якого Орендодавець, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області «Про проведення земельних торгів» від 10.10.2019 № 9-965/1/15-19-сг, протоколу земельних торгів від 20.11.2019 №3 передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 12,4860 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01) з кадастровим номером 2622080200:02:011:0002, розташовану за межами населеного пункту с. Велика Тур`я Великотур"янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області.

Відповідно до п. 13.1 вказаного Договору земельна ділянка вважається передана орендодавцем орендареві з моменту держаної реєстрації права оренди відповідно до ст.17 Закону України «Про оренду землі», якщо інше не встановлено законом.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельної ділянки з кадастровим номером 2622080200:02:011:0002 площею 12,4860 га: вид іншого речового права право оренди земельної ділянки; дата державної реєстрації 06.12.2019; строк дії 20.11.2026; орендар: ТОВ «Агро Консоль» (ЄДРПОУ 42176079); документи подані для державної реєстрації договір оренди землі від 20.11.2019.

Відповідно до п. 3.3 Договору після закінчення строку дії договору Орендар, за умови належного виконання обов`язків, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України, має переважне право перед іншими особами на його поновлення на новий строк.

Згідно з п. 4.1. орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 7 208,19 грн на рік, що становить 12,12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Орендна плата вноситься Орендарем на розрахунковий рахунок Великотур`янської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області в такі строки: за перший рік – не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору оренди; починаючи з наступного року орендна плата вноситься орендарем відповідно до Податкового кодексу України (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору, обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється щорічно з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнту індексації, визначеного законодавством, за затвердженого Кабінетом Міністрів України формою.

Розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: - зміни умов господарювання, передбачених договором; - граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; - погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено висновками або іншими документами компетентних органів державної влади; - зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки; - в інших випадках, передбачених законодавством України (п. 4.4 договору).

Відповідно до п. 4.5 Договору, Орендар не звільняється від сплати орендної плати в разі не використання земельної ділянки.

Відповідно до п. 8.1.1 Договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного та повного внесення орендної плати. Згідно з п. 8.4.1. Договору орендар зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Наказом Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 10.12.2020 № 44- ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передані у комунальну власність Долинській міській раді земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 2 734,8524 га, які розташовані за межами населених пунктів Долинської міської територіальної громади. 10.12.2020 Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області та Долинська міська рада підписали акт приймання передачі земельних ділянок.

Листом від 15.06.2026 Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області повідомило Калуську окружну прокуратуру, зокрема, про те що на виконання Указу Президента України від 15.10.2020 № 449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», наказу Держгеокадастру від 17.11.2020 № 485 «Деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності» та постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» земельна ділянка площею 12,4860 га (кадастровий номер 2622080200:02:011:0002) наказом Головного управління від 10.12.2020 № 44- ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передана у комунальну власність Долинській міській раді.

В інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна зазначено: власником земельної ділянки з кадастровим номером 2622080200:02:011:0002 площею 12,4860 га є Долинська міська рада.

До особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки (ст. 148-1 ЗК України).

Тому, в даному випадку земельна ділянка сільськогосподарського призначення, відповідно до наказу від 10.12.2020 № 44- ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», перейшла від Головного управління Держгеокадасту в Івано-Франківській області до Долинської міської ради, яка вправі отримувати кошти за оренду вказаної ділянки і розпоряджатися земельною ділянкою.

Відповідно до інформації ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 16.07.2026 ТОВ «РЕАЛ-ЗЕРНОВІ» (колишня назва "АГРО КОНСОЛЬ") код ЄДРПОУ 42176079 подавало податкові декларації з плати за землю і проводило декларування орендної плати за земельну ділянку площею 12,4860 га (кадастровий номер 2622080200:02:011:0002) по 2021 рік включно. За 2022-2025 роки товариство декларування орендної плати не проводило.

Заборгованість з урахуванням стягнутих сум за договором оренди землі від 20.11.2019 становить 66 296,69 грн за період з січня 2022 по липень 2026, що підтверджується листом Долинської міської ради №09/05-12/4007 від 30.07.2026 та розрахунком заборованості.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб змінилась назва юридичної особи з кодом ЄДРПОУ 42176079: було ТОВ "АГРО КОНСОЛЬ", стало ТОВ "РЕАЛ-ЗЕРНОВІ".

Норми права.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором оренди землі.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами ст. 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У статті 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Положеннями статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі" визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди.

Пунктом "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України визначено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов`язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що оренда плата вноситься у строки, передбачені Податковим кодексом України.

Згідно вимог ст.ст.285.1, 285.2 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Статтею 287.3. ПК України передбачено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Стаття 287.4. ПК України передбачає, що податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Матеріалами справи доводиться, що заборгованість відповідача по сплаті орендної плати за землю складає 66 296,69 грн, отож вимога про стягнення заборгованості підставна, обгрунтована та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про розірвання договору.

Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. 11.3 Договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим Договором, а також з інших підстав, визначених законодавством України.

Стаття 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.11.2024 у справі №918/391/23 деталізувала та диференціювала питання систематичної несплати орендної плати як підстави припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

Так, у постанові зазначено, що:

- пункт "д" частини першої статті 141 ЗК України як спеціальна норма права передбачає самостійну і достатню підставу для розірвання договору оренди землі у разі систематичної повної несплати орендної плати. У цьому випадку немає потреби оцінювати істотність порушення та застосовувати загальне правило, передбачене в частині 2 статті 651 ЦК України, оскільки законодавство передбачає додаткову (до загальних) підставу розірвання договору оренди землі;

- якщо орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, то застосуванню підлягає загальне правило частини 2 статті 651 ЦК України, а не припис пункту "д" частини 1 статті 141 ЗК України. Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, укладаючи такий договір, то такий договір має бути розірваний саме на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.

Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом "д" частини першої статті 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як "систематичність" та "несплату", зокрема, орендної плати.

Під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття систематичність у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня2024 року у справі № 629/2698/23; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші).

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 по справі № 260/802/25 задоволено позов Головного Управління ДПС в Івано-Франківській області, стягнуто з ТОВ "РЕАЛ-ЗЕРНОВІ" податковий борг в сумі 12 450,31 грн. Суд встановив, що відповідачем подану подано податкову декларацію з плати за землю від 22.02.2021 за 2021 рік, проте ним не сплачено суму зобов"язання, а тому сума боргу становить 11 048,46 грн, що складають зобов"язання за період: квітень у сумі 253,88 грн, травень-листопад - 1 349,33 грн щомісячно, грудень у сумі 1 349,27 грн. Рішення набрало законної сили.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).

Розміру боргу за орендною платою та періоду її виникнення відповідач не спростував, доказів оплати суду не надав.

З огляду на те, відповідач неодноразово порушував умови договору оренди та систематично (два та більше випадки) не сплачував орендну плату в повному розмірі, у строки, визначені договором, суд вважає, що вказане порушення умов договору підпадає під дію п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України та є самостійною і достатньою підставою для розірвання договору.

Щодо повернення майна.

Правовими наслідками розірвання договору є припинення зобов`язання (частина друга статті 653 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно з ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму, наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Суд також враховує, що наслідки припинення або розірвання договору оренди землі визначені у ст. 34 Закону України "Про оренду землі". Так, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Відтак, вимога про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору оренди.

Тож за наявності правових підстав для розірвання договору оренди неодмінним є обов`язок орендаря повернути земельну ділянку, що була у його користуванні. Ураховуючи встановлені обставини щодо наявності підстав для розірвання договору оренди землі та перебування спірної земельної ділянки у фактичному користуванні орендаря, ефективним та правомірним способом захисту порушеного права територіальної громади буде повернення їй спірної ділянки у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому відповідач отримав її в оренду. Як і розірвання договору оренди землі, таке повернення прямо передбачене законом, переслідує легітимну мету і є пропорційним цій меті (аналогічна правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23).

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Висновок суду.

Факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо оплати орендної плати в строк, встановлений договором, підтверджується матеріалами справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 66 296,69 грн заборгованості з орендної плати обґрунтована та належить до задоволення.

За період з січня 2022 по липень 2026 ТОВ "РЕАЛ-ЗЕРНОВІ" умови договору ( в частині сплати орендної плати) не виконує, у зв`язку з чим до бюджету Долинської міської ради не надійшла відповідна сума коштів, що в свою чергу породжує неможливість забезпечення подальшого соціально-економічного розвитку міста та перешкоджає виконанню, покладених на орган місцевого самоврядування завдань і є порушенням інтересів держави у бюджетній та земельній сферах.

Відтак, наявні підстави для розірвання Договору оренди землі від 20.11.2019 укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області та ТОВ "АГРО КОНСОЛЬ" та повернення Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ-ЗЕРНОВІ" Долинській міській раді земельної ділянки комунальної форми власності площею 12,4860 гектара.

За таких обставин, позов належить до задоволення.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1,2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом прокурор сплатив судовий збір в сумі 7 987,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1424 від 31.07.2026.

Враховуючи задоволення позову, судовий збір в сумі 7 987,20 грн суд покладає на відповідача.

Керуючись статтями 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ-ЗЕРНОВІ» (вул. Богомольця Олександра, буд. 21, офіс 9, м. Ужгород, 88016, ЄДРПОУ 42176079) на користь Долинської міської ради (проспект Незалежності, 5, м. Долина, Калуський р-н, Івано-Франківська обл., 77500, ЄДРПОУ 04054317) заборгованість за договором оренди землі від 20.11.2019 у сумі 66 296,69 грн (Отримувач коштів ГУК в Івано-Франківській області ТГ м. Долина /18010600/ ЄДРПОУ: 37951998, номер рахунку UA 348999980334159812000009610, найменування: орендна плата з юридичних осіб).

Розірвати договір оренди землі від 20.11.2019 року, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Консоль», що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.12.2019, запис про інше речове право 34507076.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ-ЗЕРНОВІ» повернути Долинській міській раді земельну ділянку комунальної власності площею 12,4860 га, (кадастровий номер 2622080200:02:011:0002), що розташована за межами населеного пункту с. Велика Тур`я, Калуського району Івано-Франківської області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ-ЗЕРНОВІ» (вул. Богомольця Олександра, буд. 21, офіс 9, м. Ужгород, 88016, ЄДРПОУ 42176079) витрати по сплаті судового збору на рахунок Івано-Франківської обласної прокуратури в сумі 7 987,20 грн (Отримувач: Івано-Франківська обласна прокуратура, ЄДРПОУ 03530483; рахунок (ІВАN) UA668201720343120001000003924, ДКСУ м. Київ, МФО 820172).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення виготовлено 15.10.2026

Суддя У. І. Гула