Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №904/3817/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49605

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2026м. ДніпроСправа № 904/3817/26

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., при секретарі судового засідання Козуниці К.Е., розглянувши матеріали справи

за позовом заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, м.Дніпро, пр-т.Дмитра Яворницького, 38, код ЄДРПОУ/умовний код: 02909938 в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, 49004, м.Дніпро, пр-т Олександра Поля, 1, код ЄДРПОУ 00022467

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство", 51200, м. Самар, Дніпропетровська обл., вул. Зіни Білої, буд. 158, код ЄДРПОУ 00693374

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

Представники сторін:

від прокуратури: Камлер Андрій Вікторович, посвідчення №069918 від 01.03.2023р.

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство", в якій просить:

- усунути перешкоди Дніпропетровській обласній державній адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду шляхом скасування державної реєстрації права постійного користування Товариства з обмеженою відповідальність "Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство" земельною ділянкою з кадастровим номером 1223281500:01:085:0007 площею 63,5 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3250987212232, номер запису про інше речове право 62692298);

- усунути перешкоди Дніпропетровській обласній державній адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду шляхом зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальність "Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство" повернути Дніпропетровській обласній державній адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 1223281500:01:085:0007 площею 63,5 га.

Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем використовується земельна ділянка без належних правовстановлюючих документів в порушення приписів ст.ст. 51, 85 Водного кодексу України, ст. ст. 92, 116 Земельного кодексу України. Реєстрація права постійного користування на земельну ділянку за ТОВ "Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство" відбулася без визначення факту виникнення у заявника права на майно, без передбачених законодавством підстав, а вчинені незаконні дії в частині внесення запису в Державний реєстр прав на нерухоме майно створюють перешкоди власнику щодо користування і розпорядження землями.

Ухвалою суду від 25.06.2026р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.07.2026р. о 11:00год.

20.07.2026р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли письмові пояснення.

В судове засідання з`явився представник прокуратури, представники позивача та відповідача не з`явились, про місце, день та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Ухвалою суду від 23.07.2026р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, до 24.09.2026р. та відкладено підготовче засідання на 27.08.2026р.

У судове засідання з`явився представник прокуратури та представник позивача, представник відповідача не з`явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений.

Ухвалою суду від 27.08.2026р. відкладено підготовче засідання на 24.09.2026р. о 14:00год.

У судове засідання з`явився представник прокуратури та представник позивача, представник відповідача не з`явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Господарським судом направлялась ухвала суду (про відкриття провадження у справі) від 25.06.2026р. в електронному вигляді до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, наявною в матеріалах справи (а.с.179).

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Враховуючи дату доставлення ухвали суду - 25.06.2026р., відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 10.07.2026 включно.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Станом на дату винесення рішення відповідач не надав до суду відзив на позов.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою суду від 24.09.2026р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.10.2026 о 12:30год.

У судове засідання з`явився представник прокуратури, представник позивача та представник відповідача не з`явились, про місце, день та час судового засідання були належним чином повідомлені.

У судовому засіданні 14.10.2026р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.36, Т.1), 07.05.2024р. відділом № 3 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 18.04.2024, виготовленої ФОП Кислий В.В., зареєстровано земельну ділянку кадастровий номер 1223281500:01:085:0007.

Категорія земель – землі водного фонду. Вид цільового призначення земельної ділянки – 10.07. Для рибогосподарських потреб.

Матеріалами справи встановлено, що підставою права постійного користування є державний акт на право постійного користування землею серії ДП Нв000209 від 26.09.1997, виданий Новомосковській рибоводній дільниці згідно з рішенням Вільненської сільської ради від 17.09.1997 № 83 (а.с.43-44, Т.1). Адреса: участок «Вільне», пруди, село Вільне, Новомосковський район.

Крім того, 05.12.2025р. державним реєстратором відділу «Центр надання адміністративних послуг» Губиніської селищної ради Мізіренко Ганною Юріївною у Державному реєстрі прав на нерухоме майно зареєстровано право постійного користування на вказану земельну ділянку за Товариством з обмеженою відповідальністю «Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство». Документи, подані для державної реєстрації: державний акт на право постійного користування землею, серія та номер: ДП Нв 000209, виданий 26.09.1997, видавник: Новомосковська районна Рада народних депутатів; відомості з ДЗК, серія та номер: 99492726, виданий 05.12.2025, видавник: Державний земельний кадастр; документ, отриманий на запит державного реєстратора прав на нерухоме майно, серія та номер: № 912-09-208, виданий 09.01.2026, видавник: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (а.с.42, Т.1).

Зі змісту вказаного документа за №912-09-208 від 09.01.2026р. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях вбачається, що Державним агентством України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм до Фонду державного майна України з метою внесення до Реєстру надано відомості про нерухоме державне майно (більше 20 об`єктів), що ідентифіковано за класифікаційним угрупованням: 215 – «Порти, канали, греблі та інші водні споруди» відповідно до Класифікатора, та місцезнаходженням: Дніпропетровська область, Самарівський район, яке перебуває на балансі Державного підприємства «АйФіш» (а.с.71, Т.1).

Водночас прокурором з`ясовано, що на вказаній земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна державної власності - гідротехнічні споруди: стави нагульний № 1, виросні стави №№ 1, 2, зимувальні стави №№ 1, 2, які перебувають в управлінні Державного агентства меліорації та рибного господарства України та обліковуються на балансі Державного підприємства "Айфіш".

Так, відповідно до інформації Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях від 29.11.2024 майно, що під час приватизації не увійшло до статутного фонду ВАТ "Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство", на виконання спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України від 06.05.2003 №126/752 передано до сфери управління Міністерства аграрної політики України на баланс ДП "Укрриба" згідно з актом приймання-передачі гідротехнічних споруд від 26.06.2003 (а.с.78, Т.1).

Листом №912-007-11-4177 від 02.06.2026р. (а.с.75, Т.1) РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях повідомило, що об`єкти державної власності - ставок «Михайлівка», ставок «Вільне», ставок «Софіївка», ставок «Кочерижки» значаться як реалізовані та передані до сфери управління іншому органу державної влади (передано на баланс ДП «Укрриба» на підставі наказу Міністерства аграрної політики та Фонду державного майна України № 126/752 від 06.05.2006). Згідно з Планом приватизації Новомосковського державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства Новомосковського району Дніпропетровської області, затвердженого наказом №12/11-ПП заступника начальника РВ ФДМУ по Дніпропетровській області 10.08.1999р. (а.с.79, Т.1), вищевказані об`єкти державної власності в процесі приватизації не увійшли до статутного капіталу ВАТ «Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство» (ЄДРПОУ 00693374).

Матеріалами справи встановлено, що на спірній земельній ділянці розташовані об`єкти державної власності, а саме гідротехнічні споруди, які на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики та Фонду державного майна України «Про передачу гідротехнічних споруд» № 126/752 від 06.05.2003р. (а.с.54 зі зворотної сторони-55, Т.1) та акту приймання-передачі гідротехнічний споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ «Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство» від 26.06.2003р. (а.с.56, Т.1), передано до сфери управління Міністерства аграрної політики України на баланс Держаного підприємства «Укрриба» із правом повного господарського відання.

Листом Державного агентства України з розвитку меліорації, рибногогосподарства та продовольчих програм за №08-07/115 від 11.11.2024р. (а.с.106 зі зворотної сторони-107, Т.1) встановлено, що відповідно до наказу Державного агентства меліорації та рибного господарства України від 13.09.2023 № 338 «Про приймання-передачу державного майна до ДП «АйФіш» (а.с.100 зі зворотної сторони – 101, Т.1) та акту приймання - передачі від 27.09.2023р. державного майна (а.с.102, Т.1) з балансу ДП «Укрриба» на баланс ДП «АйФіш» передано державне нерухоме майно - гідротехнічні споруди рибогосподарських технологічних водойм, в тому числі, яке розташоване на земельній ділянці під кадастровим номером 1223281500:01:085:0007, яка знаходиться на території Губиниської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської області, а саме: об`єкт з назвою: пруд. дільн. Вільне (реєстровий номер 44880645.20.ААЕЖАЕ427), до складу якого входять гідротехнічні рибогосподарських технологічних водойм, а саме: нагульний став №1 (48.747931.35.252777), виросний став №1 (48.756790.35.251326), виросний став №2 (48.761309.35.252051), зимувальний став №1 (48.751267.35.253775), зимувальний став №2 (48.749895.35.253764). На момент надання інформації відповідні об`єкти перебували у позадоговірних відносинах.

Листом № 08-04/40 від 04.06.2026р. Державне підприємство «АйФіш» повідомило, що на земельній ділянці з кадастровим номером 1223281500:01:085:0007 розташоване державне нерухоме майно – гідротехнічна споруда інвентарного об`єкту № 23 – пруд дільн. Вільне (реєстровий номер ФДМУ 44880645.20ААЕЖАЕ427), що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Самарський район, на території Губинської селищної територіальної громадами, за межами села вільне. Пруд дільн. Вільне №23 було передано на баланс ДП «АйФіш» (а.с.47, Т.1). Повідомлено, що пруд дільн.Вільне інв.№23було передано на баланс ДП «АйФіш» відповідно до наказу Держрибагенства від 13.09.2023р. №338 «Про приймання-передачу державного майна до державного підприємства «АйФіш» та акту приймання-передачі затвердженого Держрибагенством від 27.09.2023р., при передачі вказаного майна на баланс, технічна документація не передавалася.

Таким чином, на земельній ділянці з кадастровим номером 1223281500:01:085:0007 розташовані гідротехнічні споруди державної власності.

Крім того, Державне агентство водних ресурсів листом № 356/ПДСХ/21-26 від 28.05.2026р. надало інформацію стосовно того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство» до Південно-Східного міжрегіонального сектора Держводагенства з заявою на отримання дозволу на спеціальне водокористування не зверталося, дозвіл сектором не видавався та, відповідно, звіт про використання води підприємством не подавався (а.с.72, Т.1).

Прокурор зазначає, що оскільки, гідротехнічні споруди, в процесі приватизації вказаного підприємства не увійшли до статутного фонду ВАТ «Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство», на даний час залишилися у державній власності на балансі ДП «АйФіш», не отримані у користування ТОВ «Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство», то і немає підстави постійного користування землями водного фонду в ТОВ «Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство».

Беручи до уваги той факт, що на земельній ділянці розташовані об`єкти державного майна, земельна ділянка в силу законодавства не може перебувати у постійному користуванні суб`єкта господарювання приватного права.

ТОВ «Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство» на земельну ділянку водного фонду договір оренди не уклав, чим порушує вимоги ст. 51, 85 Водного кодексу України. Таким чином, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно безпідставно внесено відомості про право постійного користування ТОВ «Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство» земельною ділянкою.

З урахуванням вищевикладених обставин справи, прокурор звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просить суд усунути перешкоди Дніпропетровській обласній державній адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду шляхом скасування державної реєстрації права постійного користування Товариства з обмеженою відповідальність «Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство» земельною ділянкою з кадастровим номером 1223281500:01:085:0007 площею 63,5 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3250987212232, номер запису про інше речове право 62692298), а також усунути перешкоди Дніпропетровській обласній державній адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду шляхом зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальність «Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство» повернути Дніпропетровській обласній державній адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 1223281500:01:085:0007 площею 63,5 га.

У відповідності до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-IX остаточно розмежовано землі державної та комунальної власності.

Так, вказаним законом Розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, за нормами якого з дня набрання чинності цим пунктом, а саме з 27.05.2021, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Проте, цим же пунктом законодавець визначив ряд виключень, зокрема підпунктом «ґ» пункту 24 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України установлено виключення щодо земель під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності.

Як вже було зазначено, на підставі наказу Державного агентства меліорації та рибного господарства від 13.09.2023 №338 «Про приймання-передачу державного майна до Державного підприємства «АйФіш» гідротехнічні споруди державної власності передано з балансу Державного підприємства «Укрриба» на баланс Державного підприємства «АйФіш».

Зокрема на земельній ділянці з кадастровим номером 1223281500:01:085:0007, яка знаходиться на території Губиниської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської області, знаходяться об`єкти нерухомого майна державної власності - гідроспоруди, а саме: об`єкт з назвою: пруд. дільн. Вільне, до складу якого входять гідротехнічні рибогосподарських технологічних водойм, а саме: нагульний став №1, виросний став №1, виросний став №2, зимувальний став №1, зимувальний став №2, які обліковуються на балансі Державного підприємства «АйФіш».

Визначення гідротехнічних споруд закріплено в Законі України «Про аквакультуру» (набрав чинності 01.07.2013), який визначає принципи державної політики, основні засади розвитку і функціонування аквакультури, правові основи діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері аквакультури.

Законом України «Про аквакультуру» уведено поняття гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди), яким в абзаці 7 ст. 1 Закону дано визначення як об`єктів нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, поверхневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

Крім того, відповідно до положень ст. 107 Водного кодексу України, шкідливою дією вод є, зокрема: 1) наслідки повені, що призвели до затоплення і підтоплення земель та населених пунктів; 2) руйнування берегів, захисних дамб та інших споруд.

Відповідно до ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, гідротехнічні споруди є нерухомим майном, так як переміщення їх є неможливим без зміни їх призначення.

Верховний Суд у постановах від 03.10.2018 справа №111/2457/13-ц та від 05.12.2018 справа №359/2253/15-ц зробив висновки, що землі, зайняті водними об`єктами, гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами не можуть передаватися у приватну власність.

Гідротехнічні споруди нерозривно пов`язані з водним об`єктом, є приналежними речами водойми, що перебуває у державній власності (яка є головною річчю), та, з огляду на специфіку водних ресурсів, виконують функції запобігання шкідливій дії вод (захисні функції), у зв`язку з чим не можуть бути відокремлені від неї і не можуть виступати окремими об`єктами права власності.

За змістом ст.ст. 186, 190, 316 Цивільного кодексу України право власності особи виникає на окрему, самостійну річ, тоді як приналежність не може бути окремим об`єктом права власності, а лише слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом (аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 14.02.2018 справа №910/8903/16).

Згідно ст. 187 Цивільного кодексу України, складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ) (ч.1 ст. 188 Цивільного кодексу України).

На нерозривність гідротехнічних споруд як складової землі водного фонду наголошено і Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постановах від 05.06.2024 у справі № 125/1227/22, від 05.06.2024 у справі № 128/1243/22.

Відповідно ст. 85 Водного кодексу України передбачено, що порядок надання земель водного фонду у користування та припинення користування ними встановлюється земельним законодавством. У постійне користування землі водного фонду надаються військовим частинам Державної прикордонної служби України з метою забезпечення національної безпеки і оборони для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані. У користування на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об`єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Матеріалами справи встановлено, що гідротехнічні споруди, в процесі приватизації вказаного підприємства не увійшли до статутного фонду ВАТ «Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство», на даний час залишилися у державній власності на балансі ДП «АйФіш», не отримані у користування ТОВ «Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство».

Отже підстави постійного користування землями водного фонду в ТОВ «Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство» відсутні.

Відповідно до п. «ґ» ч. 4 ст. 83, п. «д» ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України, передача земель водного фонду у приватну власність заборонена, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Такі випадки передбачені ч. 2 ст. 59 Земельного кодексу України, за приписами якої можлива безоплатна передача у власність лише замкнених природних водойм загальною площею до 3 га.

Отже, законодавцем запроваджено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість їх використання для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

В свою чергу, згідно з ДБН В.2.4-3: 2010, п. 1.3 Положення про організацію та порядок здійснення технічного нагляду за гідротехнічними спорудами воднотранспортного комплексу, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України № 21 від 16.01.2014, гідротехнічна споруда - споруда, що підпадає під вплив водного середовища, призначена для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод.

З викладеного слідує, що гідротехнічна споруда не може бути окремим об`єктом права власності, оскільки є приналежністю (складовою частиною водойми) та слідує за головною річчю.

Беручи до уваги той факт, що на земельній ділянці розташовані об`єкти державного майна, земельна ділянка в силу законодавства не може перебувати у постійному користуванні суб`єкта господарювання приватного права.

Таким чином, оскільки земельні ділянки водного фонду та відповідно, водні об`єкти, на яких розташовані гідротехнічні споруди перебувають у власності держави, а самі гідротехнічні споруди нерозривно пов`язані з водним об`єктом і земельною ділянкою, на якій вони розташовані, відтак окреме функціонування неможливе.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків та застосування інших, передбачених законом, способів.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду та водними об`єктами всупереч вимогам Земельного та Водного кодексів України є неможливим.

Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у статутному капіталі ТОВ «Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство» відсутня частка держави.

Тому, ТОВ «Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство» не є підприємством державної чи комунальної власності, а відтак не може набувати спірну земельну ділянку у постійне користування.

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на спірну земельну ділянку 05.12.2025 зареєстровано за Дніпропетровською обласною державною адміністрацією.

Державна реєстрація права користування спірною земельною ділянкою здійснена згідно Державного акту на право постійного користування землею, серія ДПНв 000209 від 26.09.1997, який видавався Новомосковській рибоводній дільниці, а не відповідачу.

При цьому, вбачається, що рішення щодо передачі земельної ділянки у власність або користування ТОВ «Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство» відповідними компетентними органами не приймалися.

Згідно відомостей Державного земельного кадастру встановлено, що на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 18.04.2024 (виготовленої ФОП Кислий В.В.), 07.05.2024 відділом № 3 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1223281500:01:085:0007, категорія земель - землі водного фонду, цільове призначення - для рибогосподарських потреб.

При цьому, ТОВ «Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство» зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1223281500:01:085:0007 площею 63,5 га, яка у наведеному розмірі та конфігурації в користування підприємству не надавалась.

Зайняття земельної ділянки водного фонду та водного об`єкта з порушенням приписів Земельного та Водного кодексів України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом, а також припинення використання водосховища слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (п. 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, п. 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, п. 81, 90 постанови Великої Палати Верховного Суд від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, постанови Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 911/3574/17, від 04.02.2020 у справі № 911/3579/17, від 04.02.2020 у справі № 911/3311/17, від 04.02.2020 у справі № 911/3897/17, від 05.02.2020 у справі №911/3310/17, від 03.09.2020 у справі № 911/3449/17).

Суд погоджується, що у даному випадку, вірним способом захисту порушеного права є пред`явлення до суду негаторного позову в порядку, визначеному ст. 391 Цивільного кодексу України з метою усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання повернути земельну ділянку з розташованим на ній водним об`єктом та припинення права користування озером. Такий спосіб захисту у повному обсязі відповідає критерію ефективності, адже співвідноситься зі змістом права, за захистом якого звертається прокурор, характером порушення цього права та спричиненими цим порушенням наслідками.

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (постанова Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №910/10987/18).

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно – офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд зазначає, що право державної власності на земельну ділянку кадастровий номер 1223281500:01:085:0007 площею 63,5 га, зареєстровано на підставі заяви про державну реєстрацію, поданою ТОВ «Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство», а не Дніпропетровською обласною державною адміністрацією як власником землі.

Листом № 912-09-208 від 09.01.2026р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях повідомило державного реєстратора Мізіренко Г.Ю., що Державним агентством України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм до Фонду державного майна України з метою внесення до Реєстру надано відомості про нерухоме державне майно(більше 20 об`єктів), що ідентифіковано за класифікаційним угрупованням: 215 – «Порти, канали, греблі та інші водні споруди», місцезнаходження: Дніпропетровська область, Самарівський район, яке перебуває на балансі Державного підприємства «АйФіш».

Таким чином, при проведенні реєстраційних дій державним реєстратором Мізіренко Г.Ю. порушено вимоги статей 3, 10, 24 Закону, пункту 12 Порядку № 1127, оскільки проведено державну реєстрацію прав на підставі документів, які не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав.

У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Стаття 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає вчинення державної реєстрації факту набуття чи припинення відповідних речових прав на підставі судових рішень про: 1) скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) скасування державної реєстрації прав.

Як зауважує Верховний Суд у своїх постановах: наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав. Подібні висновки також викладено в постановах Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 910/10963/19, від 03.08.2022 у справі № 645/3067/19, від 17.08.2022 у справі № 450/441/19, від 22.08.2022 у справі № 597/977/21, від 16.01.2024 у справі № 905/5/21.

За наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація припинення такого права або державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно.

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є, передусім, встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (постанова Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18).

Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.

Отже, враховуючи, що реєстрація права постійного користування на земельну ділянку за ТОВ «Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство» відбулася без визначення факту виникнення у заявника права на майно, без передбачених законодавством підстав, а вчинені дії в частині внесення запису в Державний реєстр прав на нерухоме майно створюють перешкоди власнику щодо користування і розпорядження землями, державна реєстрація цих прав підлягає скасуванню.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у справі.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України, статті 2 Закону України "Про прокуратуру" на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді.

Абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді. Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

З урахуванням вказаного, стаття 23 Закону України "Про прокуратуру" пов`язує обов`язок прокурора реалізувати представницькі повноваження в інтересах держави, у тому числі шляхом пред`явлення позовної заяви, лише з наявністю, на його думку, факту порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Реалізація такого обов`язку прокурором не пов`язана з настанням несприятливих правових наслідків для службових осіб уповноваженого органу, що не вчинив належних заходів щодо захисту інтересів держави, зокрема, у вигляді притягнення до кримінальної або дисциплінарної відповідальності. Вказане узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у пункті 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18, згідно з яким представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або не належним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а, отже, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом. "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

У статтях 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Прокурор вказує, що виключність випадку для представництва полягає в користуванні земельною ділянкою водного фонду та водним об`єктом, всупереч вимогам земельного та водного законодавства без належних правовстановлюючих документів, що звичайно ставляться, що може призвести до негативних екологічних наслідків, нераціональному використанню земельних та водних ресурсів, а також порушення прав та інтересів держави.

Зазначає, що дана позовна заява становить особливу суспільну значущість та винятковий суспільний інтерес, оскільки її предметом є правовий спір, що безпосередньо стосується питання неправомірного використання земельної ділянки водного фонду державної форми власності без правовстановлюючих документів. Звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання під час використання земельної ділянки державної форми власності, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників, що свідчить про винятковий суспільний інтерес даної справи.

Згідно з ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Статтею 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Органом державної влади, до компетенції якого віднесено захист інтересів держави в даному випадку є Дніпропетровська обласна державна адміністрація.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.

Поряд з цим, ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що місцеві державні адміністрації розпоряджаються землями державної власності відповідно до закону.

Згідно з п. «а» ч. 1 ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за Дніпропетровською обласною державною адміністрацією зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 63,5 га з кадастровим номером 1223281500:01:085:0007.

Отже, повноваженнями щодо розпорядження земельною ділянкою водного фонду, здійснення контролю за її використанням, вжиття заходів щодо усунення перешкод в користуванні наділена Дніпропетровська обласна державна адміністрація.

Листом № 12-293вих-26 від 13.04.2026р. Дніпропетровською обласною прокуратурою повідомлено Дніпропетровську обласну державну адміністрацію про наявність порушень вимог законодавства під час реєстрації відповідних відомостей у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.60-62, Т.1).

У відповідь на лист обласної прокуратури від 19.05.2026 № 12- 432ВИХ-26 (а.с.66-68, Т.1) Дніпропетровська обласна держана адміністрація повідомила, що заходи цивільно-правового характеру щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 1223281500:01:085:0007 не вживались (а.с.69, Т.1).

Листом №12-538ВИХ-26 від 22.06.2026р. Дніпропетровська обласна прокуратура повідомила Дніпропетровську обласну державну адміністрацію про прийняте рішення про реалізацію прокурором представницьких повноважень шляхом звернення із позовною заявою до Господарського суду Дніпропетровської області (а.с.159, Т.1).

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Порушення права державної власності на землю, створення перешкод його реалізації позбавляє Український народ (стаття 13 Конституції України) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, державної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Право державної власності - право українського народу володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить йому, як безпосередньо, так і через органи державної влади.

У вказаній справі інтереси держави потребують невідкладного захисту, зважаючи на значимість їх порушення та можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу.

З огляду на викладене, прокурором належним чином обґрунтована наявність підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо представництва інтересів держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, з метою захисту та поновлення її інтересів, шляхом пред`явлення даної позовної заяви до суду.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

Європейський суд з прав людини у справі "Мантованеллі" проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції “Про захист прав людини і основоположних свобод” є право на змагальне провадження.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у сумі 5 324,80грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Усунути перешкоди Дніпропетровській обласній державній адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду шляхом скасування державної реєстрації права постійного користування Товариства з обмеженою відповідальність «Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство» земельною ділянкою з кадастровим номером 1223281500:01:085:0007 площею 63,5 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3250987212232, номер запису про інше речове право 62692298).

Усунути перешкоди Дніпропетровській обласній державній адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду шляхом зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальність «Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство» повернути Дніпропетровській обласній державній адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 1223281500:01:085:0007 площею 63,5 га.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство", 51200, м. Самар, Дніпропетровська обл., вул. Зіни Білої, буд. 158, код ЄДРПОУ 00693374 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ р/р UА228201720343160001000000291 код за ЄДРПОУ 02909938) судовий збір у розмірі 5 324,80грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15.10.2026

Суддя С.П. Панна