Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №904/3473/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

Суд: Господарський суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Господарське

Категорія: Справи у спорах щодо застосування антимонопольного та конкурентного законодавства, з них

Дата: 14 жовтня 2026 р.

Справа: №904/3473/26

Суддя: Іванова Тетяна Вікторівна

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2026м. ДніпроСправа № 904/3473/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В.

за участю секретаря судового засідання Давидової Є.О.

та представників:

від позивача: Прохоров Є.І. (в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Антимонопольного комітету України (03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 45; ідентифікаційний код 00032767)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гріфіт" (49049, Дніпропетровська область, місто Дніпро, провулок Добровольців, будинок 17, кімната 4; ідентифікаційний код 36053114)

про стягнення пені у розмірі 170 453,00 грн

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України за результатами розгляду матеріалів справи № 54/4-24 про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю “Гріфіт” (ідентифікаційний код 36053114) законодавства про захист економічної конкуренції, прийнято рішення від 22.10.2024 № 43-р/тк, яким визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Гріфіт» вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю: «ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 - Реконструкція Томаківського НВК "ЗОШ І-ІІІ ступенів - ДНЗ" № 1 Томаківського району Дніпропетровської області по вул. Ватутіна, 7 (ДК 021:2015:45300000-0 Будівельно-монтажні роботи)» (ідентифікатор торгів на вебпорталі «Prozorro» № UA-2020-09-02-004577-b). За зазначене порушення на відповідача накладено штраф у розмірі 170 453,00 грн (пункт 1 та 2 рішення Комітету).

Копія рішення була надіслана разом із супровідним листом від 04.11.2024 № 145-26.13/07-10690е та отримана відповідачем 12.11.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303500011222. Отже, строк для добровільної сплати штрафу, накладеного рішенням Комітету, закінчився 13.01.2025 (оскільки 12.01.2025 припадає на неробочий день).

Позивачем видано наказ про стягнення з відповідача штрафу у дохід загального фонду Державного бюджету України, який був пред`явлений для примусового виконання до органу Державної виконавчої служби.

Відповідач оскаржив рішення позивача до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (далі - суд першої інстанції) від 14.01.2025 відкрито провадження у справі № 910/180/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Гріфіт” до Комітету про визнання недійсним рішення Комітету.

Рішенням суду першої інстанції від 01.07.2025 у справі № 910/180/25, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції від 13.01.2026, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Верховного Суду від 18.03.2026 у справі № 910/180/25 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гріфіт» на зазначені рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції. Постановою суду касаційної інстанції від 28.04.2026 у справі № 910/180/25 касаційну скаргу залишено без задоволення, а зазначені рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Отже, рішення позивача є законним та відповідно до частини 2 статті 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” та статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» є обов`язковим до виконання.

Станом на день подання позовної заяви позивач не отримував від відповідача, а також і від органів Державної виконавчої служби, документів, що підтверджують сплату штрафу, накладеного рішенням позивача.

У зв`язку із простроченням оплати штрафу, позивачем здійснено нарахування пені у розмірі 403 974,40 грн. Однак, відповідно до законодавства, розмір пені не може перевищувати розмір штрафу, тому позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 170 453,00 грн.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 Господарського процесуального кодексу України.

З приводу дотримання судом прав відповідача під час розгляду даної справи слід зазначити таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення про судові засідання здійснюються шляхом вручення ухвали суду в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Господарським судом було з`ясовано, що відповідач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

Так, відповідно до відповіді про наявність зареєстрованого Електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі №36352014 від 12.06.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю “Гріфіт” має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с. 45).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду від 23.06.2026 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі була надіслана судом в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено довідку про доставку електронного листа (а.с. 66), якою підтверджується, що ухвала суду від 23.06.2026 була доставлена до Електронного кабінету відповідача 24.06.2026 о 15:25.

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем отримання відповідачем ухвали суду від 23.06.2026 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі є 24.06.2026.

Крім того, за приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою (фізичною особою - підприємцем) документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою (фізичною особою - підприємцем) для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

Відповідно до відповіді №2883408 від 15.06.2026 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 52) місцезнаходженням відповідача є: 49049, Дніпропетровська область, місто Дніпро, провулок Добровольців, будинок 17, кімната 4, на вказану адресу була направлена поштовим зв`язком кореспонденція господарського суду для відповідача.

Поштове відправлення на адресу відповідача було повернуто відправнику 07.07.2026 Акціонерним товариством “Укрпошта” “Адресат відсутній за вказаною адресою” (а.с. 81-85).

З метою перевірки вказаної інформації судом повторно сформовано запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. З отриманої відповіді №3007157 від 09.07.2026 (а.с. 86) вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49049, Дніпропетровська область, місто Дніпро, провулок Добровольців, будинок 17, кімната 4, на яку і була повторно направлена кореспонденція господарського суду.

Поштове відправлення на адресу відповідача було повернуто відправнику 22.07.2026 Акціонерним товариством “Укрпошта” “Адресат відсутній за вказаною адресою” (а.с. 93-а).

Суд зазначає, що у разі, якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі №911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі №923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Направлення господарським судом листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу відповідача є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку - суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №910/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

При цьому до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Європейський суд з прав людини зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).

Також суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 23.06.2026 надіслано судом 24.06.2026, зареєстровано в реєстрі 24.06.2026 та забезпечено надання загального доступу 25.06.2026 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/137646192), тобто завчасно; отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, й поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Отже, суд констатує, що відповідач обізнаний про перебування в провадженні господарського суду справи №904/3473/26.

Так, ухвалою суду від 23.06.2026, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

При цьому відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Отже, станом на 15.09.2026 (дата закриття підготовчого провадження) строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Додатково суд зауважує, що відповідно до долученої судом довідки з Програмного комплексу «Діловодство спеціалізованого суду ДСС» про доставку Укрпоштою поштового відправлення від 08.10.2026 (а.с. 115) ухвала суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті була вручена Товариству з обмеженою відповідальністю “Гріфіт” 29.09.2026 за адресою: 49049, Дніпропетровська область, місто Дніпро, провулок Добровольців, будинок 17, кімната 4.

Вказане підтверджується також рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання поштового відправлення (а.с. 114).

Крім того, з наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання поштового відправлення (а.с. 112-113) вбачається, що ухвала суду від 17.08.2026 щодо продовження строку проведення підготовчого провадження вручена відповідачу 15.09.2026, ухвала суду від 03.09.2026 про відкладення підготовчого засідання у справі вручена відповідачу - 22.09.2026.

Як вказано вище, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2026, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання

11.06.2026 до Господарського суду Дніпропетровської області за допомогою системи "Електронний суд" надійшла позовна заява Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гріфіт" про стягнення пені у розмірі 170 453,00 грн, відповідної до якої позивач просить:

- відкрити провадження у справі за поданим позовом в порядку загального позовного провадження;

- прийняти рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гріфіт" (ідентифікаційний код 36053114) пеню у розмірі 170 453 гривні і зарахувати зазначену суму у дохід загального фонду Державного бюджету України, отримувач: ГУК у м. Києві / Соломян. р-н, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN): UA278999980313090106000026010, код класифікації доходів бюджету: 21081100;

- видати та направити Антимонопольному комітету України (стягувачу) наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гріфіт" пені у розмірі 170 453 гривні;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гріфіт" (ідентифікаційний код 36053114) на користь Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код 00032767) (отримувач: Антимонопольний комітет України, ідентифікаційний код: 00032767, банк: Державна казначейська служба України, рахунок: UA438201720343120001000001719) судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень;

- видати та направити Антимонопольному комітету України (стягувачу) наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гріфіт" судового збору у розмірі 2662,40 гривень.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2026 справу №904/3473/26 передано на розгляд судді Івановій Т.В.

Ухвалою господарського суду від 16.06.2026 позовну заяву Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гріфіт" про стягнення пені у розмірі 170 453,00 грн - залишено без руху.

18.06.2026 до господарського суду від представника позивача надійшла заява (вх. суду №30161/26 від 18.06.2026) про усунення недоліків.

23.06.2026 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання 23.07.2026 о 11:30 год.

01.07.2026 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. №32743/26 від 01.07.2026) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, відповідно до якої просить суд надати можливість представнику позивача взяти участь в судовому засіданні 23.07.2026 о 10:30 год., а також в наступних судових засіданнях, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

06.07.2026 ухвалою господарського суду задоволено заяву представника позивача Прохорова Є.І. (вх. суду №32743/26 від 01.07.2026) про участь у судовому засіданні 23.07.2026 о 11:30 год, а також у всіх наступних судових засіданнях, які будуть призначатися судом у даній справі, в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

23.07.2026 об 11:30 судове засідання не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Іванової Т.В. у відрядженні.

17.08.2026 ухвалою господарського суду продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а саме: по 23.09.2026 включно. Призначено судове засідання у справі на 03.09.2026 об 11:00 год.

03.09.2026 у підготовче засідання повноважні представники сторін не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

03.09.2026 ухвалою господарського суду відкладено підготовче засідання у справі на 15.09.2026 о 11:00 год.

15.09.2026 у підготовче засідання з`явився представник позивача, повноважний представник відповідача у вказане підготовче засідання не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

15.09.2026 ухвалою господарського суду закрито підготовче провадження у справі №904/3473/26. Справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 08.10.2026 о 12:30 год.

08.10.2026 у судове засідання з`явились представник позивача, повноважний представник відповідача у вказане судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

У вказаному судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті, обговорені питання що стосуються розгляду справи по суті, заслухано вступне слово представника позивача, досліджено докази, наявні в матеріалах справи, та заслухано виступ представника позивача у судових дебатах.

В судовому засіданні 08.10.2026 після судових дебатів господарський суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, зазначив, що рішення буде ухвалено та проголошено 15.10.2026 о 12:45 годині.

08.10.2026 ухвалою господарського суду повідомлено учасників справи, що ухвалення та проголошення судового рішення у справі №904/3473/26 призначено на 15.10.2026 о 12:45 год., у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області в залі судового засідання №3-409 за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, буд. 1.

У судове засідання 15.10.2026 в режимі відеоконференції з`явився представник позивача. Представник відповідача у вказане судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 15.10.2026 за результатами розгляду справи проголошено рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Спір у справі виник у зв`язку з несплатою відповідачем пені у розмірі 170 453,00 грн, нарахованої позивачем у зв`язку з несплатою відповідачем штрафу, накладеного на нього рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 22.10.2024 № 43-р/тк за результатами розгляду матеріалів справи № 54/4-24 щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю “Гріфіт” законодавства про захист економічної конкуренції. Невиконання відповідачем зобов`язання зі сплати штрафу стало підставою для нарахування позивачем пені та звернення з позовом до суду.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:

(1) Факт ухвалення Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України рішення від 22.10.2024 № 43-р/тк за результатами розгляду матеріалів справи № 54/4-24 щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

(2) Факт порушення відповідачем строку для добровільної сплати штрафу.

(3) Правомірність нарахування позивачем пені за прострочення відповідачем сплати штрафу, накладеного рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 22.10.2024 № 43-р/тк.

1. Факт ухвалення Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України рішення від 22.10.2024 № 43-р/тк за результатами розгляду матеріалів справи № 54/4-24 щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи, Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України (далі - позивач) розглянуто матеріали справи № 54/4-24 щодо порушення відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Гріфіт» і Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрєврокровля” законодавства про захист економічної конкуренції та подання з попередніми висновками Третього відділу досліджень і розслідувань Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 01.08.2024 №54-03/162п та ухвалено рішення від 22.10.2024 № 43-р/тк (далі - рішення, а.с. 27-38), яким визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Гріфіт” і Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрєврокровля” вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю: «ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 - Реконструкція Томаківського НВК "ЗОШ І-ІІІ ступенів - ДНЗ" № 1 Томаківського району Дніпропетровської області по вул. Ватутіна, 7 (ДК 021:2015:45300000-0 Будівельно-монтажні роботи)» (ідентифікатор торгів на вебпорталі «Prozorro» № UA-2020-09-02- 004577-b) та накладено штраф, зокрема, на Товариство з обмеженою відповідальністю “Гріфіт” у розмірі 170 453,00 грн за виявлене порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Резолютивна частина вказаного рішення містить також положення щодо того, що штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення та відповідно до статті 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати до Антимонопольного комітету України документи, що підтверджують сплату штрафу.

2. Факт порушення відповідачем строку для добровільної сплати штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи, копія рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України була надіслана відповідачу з супровідним листом від 04.11.2024 № 145-26.13/07-10690е (а.с. 39) та отримана відповідачем 12.11.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303500011222, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 39).

Позивач, посилаючись на положення абзацу 1 частини 3 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», відповідно до якого особа, на яку накладено штраф рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу, зазначає, що строк для добровільної сплати штрафу, накладеного рішенням, закінчився 13.01.2025.

Позивач зазначає, що у зв`язку з несплатою відповідачем штрафу у строк для добровільної сплати штрафу, було видано наказ про стягнення з відповідача штрафу у дохід загального фонду Державного бюджету України, який був пред`явлений для примусового виконання до органу Державної виконавчої служби.

3. Правомірність нарахування позивачем пені за прострочення відповідачем сплати штрафу, накладеного рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 22.10.2024 № 43-р/тк.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 22.10.2024 № 43-р/тк було оскаржено до Господарського суду міста Києва.

Так, відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Антимонопольного комітету України про визнання недійсними пунктів рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 у справі №910/180/25 (а.с. 14-15) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 у справі №910/180/25 (а.с. 16-17) у позові відмовлено повністю.

В подальшому відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 у справі №910/180/25.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 у справі №910/180/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Гріфіт” на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 у справі №910/180/25 (а.с. 18)

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 у справі №910/180/25 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Гріфіт” залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 у справі №910/180/25 залишено без змін (а.с. 19-22).

В подальшому відповідач звернувся до Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 у справі №910/180/25.

Ухвалою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2026 у справі №910/180/25 (а.с. 23) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гріфіт" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 у справі № 910/180/25.

Постановою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 28.04.2026 у справі №910/180/25 (а.с. 24-25) касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Гріфіт” залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 у справі №910/180/25 залишено без змін.

Позивач зазначає, що враховуючи викладене, рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 22.10.2024 № 43-р/тк є законним та відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», є обов`язковим до виконання.

Посилаючись на частину 13 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», відповідно до якої протягом п`яти днів з дня сплати штрафу та пені суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу, пені, позивач зазначає, що на день подання позовної заяви не отримував від відповідача, а також і від органів Державної виконавчої служби документів, що підтверджують сплату штрафу, накладеного рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України.

У зв`язку з простроченням відповідачем строку сплати штрафу позивачем здійснено нарахування пені у розмірі 403 974,40 грн. Однак, оскільки відповідно до законодавства розмір пені не може перевищувати розмір штрафу, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 170 453,00 грн, що відповідає розміру штрафу, накладеного рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України.

За твердженням позивача на час звернення з позовом до суду від відповідача не надходило доказів сплати накладеного штрафу та нарахованої пені.

ІV. Мотиви суду

1. Норми права, які застосував суд. Позиції Верховного Суду щодо застосування норм права, які підлягають врахуванню.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.

Приписами статті 4 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах законності, гласності, захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Статтею 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, Комісія (комісії) з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, уповноважені з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.

Статтею 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною другою статті 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що суб`єкти господарювання зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Згідно з пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що узгодженими діями є, зокрема, укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання; частиною другою цієї статті встановлено, що особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Пунктом 4 частини другої цієї статті встановлено, що антиконкурентними узгодженими діями визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об`єднання, суб`єктів господарювання - юридичних осіб, фізичних осіб (частина 1 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Відповідно до статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Згідно зі статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, клопотання, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов`язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України; стягнення несплаченої у добровільному порядку пені.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб`єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, - рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур`єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача). Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Рішення та розпорядження органу Антимонопольного комітету України набирають чинності з дня їх прийняття. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Встановлені у рішенні органу Антимонопольного комітету України зобов`язання, передбачені статтею 48 цього Закону, підлягають виконанню у двомісячний строк з дня одержання рішення органу Антимонопольного комітету України, якщо інше не передбачено законом або цим рішенням. Строки, передбачені абзацом першим цієї частини, зупиняються на час розгляду судом справи про оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також на час проведення перевірки чи перегляду рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органом Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня сплати штрафу, накладеного рішенням органу Антимонопольного комітету України.

За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу (частина 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Як визначено частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати пені органи Антимонопольного комітету України стягують пеню в судовому порядку.

Частиною 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що у разі якщо протягом строку, встановленого абзацом першим частини третьої цієї статті, рішення органу Антимонопольного комітету України не виконується, Голова Антимонопольного комітету України, голова територіального відділення Антимонопольного комітету України видає наказ про примусове виконання рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу.

Наказ Голови Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України про примусове виконання рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу, є виконавчим документом, який пред`являється до органів державної виконавчої служби для примусового виконання в порядку, визначеному законом. Зазначені в абзаці першому цієї частини накази мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (частина 9 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Частиною 13 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що протягом п`яти днів з дня сплати штрафу та пені суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу, пені.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню.

Рішення, розпорядження Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, державного уповноваженого Антимонопольного комітету України, передбачені частиною першою цієї статті, оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (частина 2 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п`яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов`язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов`язковим для виконання.

2. Оцінка судом доказів та позицій сторін.

17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, яким було, зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів, на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Таким чином, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд зазначає наступне.

Як вище встановлено судом, Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України розглянуто матеріали справи № 54/4-24 щодо порушення відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Гріфіт» і Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрєврокровля” законодавства про захист економічної конкуренції та подання з попередніми висновками Третього відділу досліджень і розслідувань Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 01.08.2024 №54-03/162п та ухвалено рішення від 22.10.2024 № 43-р/тк (далі - рішення, а.с. 27-38), яким визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Гріфіт” і Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрєврокровля” вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю: «ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 - Реконструкція Томаківського НВК "ЗОШ І-ІІІ ступенів - ДНЗ" № 1 Томаківського району Дніпропетровської області по вул. Ватутіна, 7 (ДК 021:2015:45300000-0 Будівельно-монтажні роботи)» (ідентифікатор торгів на вебпорталі «Prozorro» № UA-2020-09-02- 004577-b) та накладено штраф, зокрема, на Товариство з обмеженою відповідальністю “Гріфіт” у розмірі 170 453,00 грн за виявлене порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Як встановлено судом, копія рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України була надіслана відповідачу з супровідним листом від 04.11.2024 № 145-26.13/07-10690е (а.с. 39) та отримана відповідачем 12.11.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303500011222, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 39).

Отже, відповідач повинен був сплатити штраф до 13.01.2025 (включно) (12.11.2024 + 2 місяці).

Судом встановлено, що рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 22.10.2024 № 43-р/тк було оскаржено відповідачем до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 у справі №910/180/25 (а.с. 14-15) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

Отже, рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 22.10.2024 № 43-р/тк є чинним та обов`язковим до виконання.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано, доказів в підтвердження сплати відповідачем штрафу у розмірі 170 453,00 грн.

Як вбачається, за несплату штрафу позивачем нараховано пеню.

Абзацом 3 частини 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи в суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснюються.

Таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.06.2025 № 910/13359/24, від 14.01.2025 № 922/1181/24, від 16.06.2022 у справі № 917/530/21, від 11.06.2019 у справі № 910/9272/18, від 22.01.2019 у справі № 915/304/18, від 19.03.2019 у справі № 904/3536/18 та від 27.11.2018 у справі № 910/4081/18.

Нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», має обов`язковий характер та не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв`язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій.

Таку ж правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.02.2018 у справі № 914/607/17.

Отже, нарахування пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 22.10.2024 № 43-р/тк зупинялось з 14.01.2025 по 01.07.2025 (розгляд судом першої інстанції справи № 910/180/25 про визнання недійсним рішення), з 08.09.2025 до 13.01.2026 (розгляд судом апеляційної інстанції справи № 910/180/25 про визнання недійсним рішення) та з 18.03.2026 до 28.04.2026 (розгляд судом касаційної інстанції справи № 910/180/25 про визнання недійсним рішення). Розрахунок пені за прострочення Відповідачем сплати штрафу, накладеного рішенням Комітету, обчислюється таким чином.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що він виконаний з урахуванням норм частини 5 статті 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, відповідно до якої нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Так, періоди нарахування пені:

- з 02.07.2025 (наступний день після прийняття судом першої інстанції рішення у справі № 910/180/25 про визнання недійсним рішення) по 07.09.2025 включно (день, який передував винесенню ухвали судом апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження у справі № 910/180/25 про визнання недійсним рішення), що складає 68 днів;

- з 14.01.2026 (наступний день після прийняття судом апеляційної інстанції постанови у справі № 910/180/25 про визнання недійсним рішення) по 17.03.2026 включно (день, який передував винесенню ухвали судом касаційної інстанції про відкриття касаційного провадження у справі № 910/180/25 про визнання недійсним рішення), що складає 63 дні;

- з 29.04.2026 (наступний день після прийняття судом касаційної інстанції постанови у справі № 910/180/25 за позовом про визнання недійсним рішення Комітету) по 25.05.2026 включно (день, до якого розраховано пеню), що складає 27 днів.

Отже, кількість днів прострочення сплати штрафу становить 158 днів.

Розмір пені за один день прострочення сплати штрафу становить:

170 453,00 грн х 1,5 % = 2 556,80 грн, де:

170 453,00 грн - розмір штрафу, накладеного рішенням;

1,5 % - відсоток від суми штрафу відповідно до частини 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

За 158 днів прострочення сплати штрафу сума пені становить:

2 556,80 грн х 158 днів = 403 974,40 грн.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Антимонопольного комітету України.

Отже, враховуючи, що розмір штрафу, накладеного рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 22.10.2024 № 43-р/тк становить 170 453,00 грн й за результатами розрахунку за встановлені періоди пеня перевищує законодавчо допустиму межу, то розмір пені становить 170 453,00 грн.

Відповідно до частин 7 та 14 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у разі несплати пені органи Антимонопольного комітету України стягують пеню у судовому порядку. Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

V. Висновки суду

Суди зобов`язані належно мотивувати свої рішення для забезпечення права сторін на справедливий розгляд та суспільного контролю за правосуддям. При цьому не вимагається відповідати на кожен аргумент сторін: достатньо викласти мотиви у межах конкретних обставин справи, з урахуванням характеру рішення.

Позовні вимоги заявлені у спосіб, передбачений статтею 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» і частиною 7 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», та відповідають характеру порушеного права.

З огляду на встановлені судом обставини справи, підтверджені належними доказами, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

VІ. Судові витрати

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та задоволення позовних вимог в повному обсязі, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 662,40 грн - судових витрат на сплату судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гріфіт" (49049, Дніпропетровська область, місто Дніпро, провулок Добровольців, будинок 17, кімната 4; ідентифікаційний код 36053114) пеню у розмірі 170 453,00 грн (сто сімдесят тисяч чотириста п`ятдесят три гривні нуль копійок) і зарахувати зазначену суму у дохід загального фонду Державного бюджету України, отримувач: ГУК у м. Києві / Соломян. р-н, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN): UA278999980313090106000026010, код класифікації доходів бюджету: 21081100.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гріфіт" (49049, Дніпропетровська область, місто Дніпро, провулок Добровольців, будинок 17, кімната 4; ідентифікаційний код 36053114) на користь Антимонопольного комітету України (03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 45; ідентифікаційний код 00032767) (отримувач: Антимонопольний комітет України, ідентифікаційний код: 00032767, банк: Державна казначейська служба України, рахунок: UA438201720343120001000001719) 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) - судових витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15.10.2026

Суддя Т.В. Іванова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua