Додаткове рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №904/2851/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2026м. ДніпроСправа № 904/2851/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В., розглянувши без участі (виклику) представників сторін заяву представника позивача (вх.суду №48512/26 від 05.10.2026) про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення суду та клопотання про долучення доказів понесених судових витрат у справі

за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (49111, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Запорізьке шосе, будинок 22; ідентифікаційний код 23359034)

до відповідача Державної установи "Жовтоводська виправна колонія (№26)" (52201, Дніпропетровська область, Кам`янський район, місто Жовті Води, провулок Дальний, будинок 11; ідентифікаційний код 08562950)

про стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 56 137,49 грн

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду перебувала справа за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" до Державної установи "Жовтоводська виправна колонія (№26)" про стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 56 137,49 грн

Рішенням господарського суду від 28.09.2026 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Державної установи "Жовтоводська виправна колонія (№26)" (52201, Дніпропетровська область, Кам`янський район, місто Жовті Води, провулок Дальний, будинок 11; ідентифікаційний код 08562950) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (49111, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Запорізьке шосе, будинок 22; ідентифікаційний код 23359034) 55 397,79 грн (п`ятдесят п`ять тисяч триста дев`яносто сім гривень сімдесят дев`ять копійок) - заборгованості за послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, 113,66 грн (сто тринадцять гривень шістдесят шість копійок) - 3% річних, 626,04 грн (шістсот двадцять шість гривень нуль чотири копійки) - інфляційних втрат та 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) - судових витрат на сплату судового збору.

05.10.2026 до господарського суду від представника позивача через систему “Електронний суд” надійшла заява (вх. суду №48512/26 від 05.10.2026) про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення суду та клопотання про долучення доказів понесених судових витрат, відповідно до якої просить суд:

- долучити до матеріалів справи докази понесених витрат на правову допомогу згідно з переліком доданих до клопотання документів;

- ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн, які понесені позивачем у зв`язку із розглядом справи № 904/2851/26.

Ухвалою господарського суду від 05.10.2026 прийнято заяву представника позивача (вх. суду №48512/26 від 05.10.2026) про ухвалення додаткового рішення до розгляду без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами та запропоновано відповідачу в строк до 09.10.2026 надати свої письмові пояснення (заперечення) стосовно заяви представника позивача (вх. суду №48512/26 від 05.10.2026) про ухвалення додаткового рішення.

08.10.2026 до господарського суду від представника відповідача через систему “Електронний суд” надійшли заперечення (вх. суду №49348/26 від 08.10.2026) на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, відповідно до яких просить суд: суттєво зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі №904/2851/26.

Суд, розглянувши без виклику (повідомлення) сторін наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення заяви по суті, зазначає наступне.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як убачається, у позовній заяві позивач зазначив, зокрема, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс, і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи - витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу, розмір яких орієнтовно складає 10 000,00 грн та залежатиме від складності справи та трудомісткості на підготовку відповідних процесуальних документів та буде надано додатково.

Частиною 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Як зазначалося вище, розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в матеріалах справи документами.

Повне судове рішення у справі було складено 02.10.2026.

Згідно з частинами 1-2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами; для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Крім того, частинами 4-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес до справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна та інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В підтвердження факту понесених Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпровські електромережі" судових витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, надано:

- копію договору про надання правничої допомоги №624-ДнЕМ-РП від 01.01.2026 (а.с. 85-90);

- копію звіту про надання правничої допомоги №75/904/2851/26-ДнЕМ від 05.10.2026 за договором про надання правничої допомоги №624-ДнЕМ-РП від 01.01.2026 (а.с. 84);

- копію довіреності №160/2025 від 31.03.2025 (а.с. 26);

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3918 від 08.10.2018 (а.с. 27);

- роздруківку з Єдиного реєстру адвокатів України (а.с. 91).

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який, в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

З матеріалів справи убачається, що між позивачем Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпровські електромережі", як клієнтом, та Адвокатським об`єднанням "Перший Радник", як адвокатським об`єднанням, було укладено договір № 624-ДнЕМ-РП від 01.01.2026 про надання правничої допомоги (надалі - договір), відповідно до умов якого клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту відповідно до умов цього договору платну професійну правничу допомогу, визначену у пункті 1.2 цього договору, а клієнт зобов`язується прийняти правничу допомогу та оплатити її у порядку та у строки, погоджені сторонами у цьому договорі.

За змістом пункту 1.3 договору клієнт надає право, а адвокатське об`єднання приймає на себе обов`язки здійснювати всі дії від імені і в інтересах клієнта в процесі кримінального, цивільного, адміністративного та господарського судочинства, виконавчого провадження, під час досудового слідства та у відносинах з органами державної виконавчої влади. Для цього адвокатське об`єднання має право бути представником клієнта в органах державної виконавчої влади і місцевого самоврядування, перед державними і недержавними підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності, нотаріусами, адвокатами, фізичними особами, суб`єктами підприємницької діяльності, правоохоронними, контролюючими органами, органами внутрішніх справ, а також у судових органах України будь-якої ланки з усіма необхідними для того повноваженнями, які надано законом позивачеві/відповідачу/третій особі/заявнику/зацікавленій особі, з питань, пов`язаних із захистом прав клієнта.

Сторони узгодили, що зміст, обсяг, вартість правничої допомоги, розмір додаткових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, номер судової справи, в межах якої надається правнича допомога, відображаються сторонами в звітах про надання правничої допомоги. Документом, що підтверджує повноваження на представництво клієнта у справі, є довіреність, видана клієнтом на представника адвокатського об`єднання (адвоката), або ордер, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства України (пункти 1.4, 1.5 договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору адвокатське об`єднання звітує за результатами виконання доручення клієнта і надання правничої допомоги, надаючи на погодження клієнту звіт про надання правничої допомоги (надалі – "звіт").

Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору звіт складається та підписується адвокатським об`єднанням за результатом надання правничої допомоги, але в будь-якому випадку не пізніше першого числа місяця, що слідує за місяцем, в якому було надано правничу допомогу та/або припинено її надання та/або змінено умови надання правничої допомоги. Звіт має містити детальний опис наданої правничої допомоги та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги, враховуючи складність справи, час, витрачений Адвокатським об`єднанням на надання правничої допомоги, вартість наданої правничої допомоги.

Також відповідно до пункту 3.5 договору клієнт зобов`язаний протягом 1 (одного) робочого дня з моменту отримання звіту погодити надану адвокатським об`єднанням правничу допомогу за цим договором шляхом підписання отриманого звіту або направити мотивовану відмову від погодження наданої правничої допомоги за відповідним звітом з переліком виявлених недоліків і строком їх усунення.

Накладання КЕП, обмін первинними документами, зазначеними в пункті 3.1 цієї угоди, здійснюється сторонами за допомогою комп`ютерної програми Вчасно/M.E.Doc "Мій електронний документ" (надалі – програма). Відправлення, доставка, отримання, підписання або здійснення інших дій з первинними документами підтверджується за допомогою програми. Електронні документи, підписані за допомогою КЕП за правовим статусом прирівнюються до документів у письмовій формі, оформлених та підписаних належним чином. Електронні документи зберігаються у кожної сторони, затвердженим у неї способом, та є доступними для обох сторін. Роздруківки/копії електронних документів, підписані за допомогою КЕП можуть бути засвідчені уповноваженим представником сторони за правилами засвідчення вірності копій документів та бути підтвердженням виконання договору сторонами. Сторона гарантує, що будь-яка особа, яка підписала документ шляхом проставлення КЕП та відправила його від імені сторони за допомогою програми або сервісу для електронного підписання є уповноваженим представником цієї сторони. (пункти 3.11 - 3.16 договору).

Пунктом 4.1 договору визначено, що розмір винагороди адвокатського об`єднання за надання правничої допомоги за дорученням клієнта, визначається сторонами окремо за кожним дорученням клієнта та зазначається у звітах про надання правничої допомоги.

Загальна вартість правничої допомоги за цим договором складається із вартості наданої правничої допомоги за кожним дорученням Клієнта та орієнтовно не повинна перевищувати 569 650,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% 113 930,00 грн, всього - 683 580,00 грн з ПДВ. Всі додаткові витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги, включаються до звіту і компенсуються адвокатському об`єднанню клієнтом (пункти 4.2, 4.3 договору).

Оплата наданої правничої допомоги та компенсація витрат здійснюється Клієнтом за фактом їх надання (понесення) Адвокатським об`єднанням за відповідним дорученням Клієнта протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту фактичного виконання рішення суду, у межах стягнутої на користь клієнта суми (пункт 4.4 договору).

Згідно з пунктом 5.1. договору він є укладеним з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін, у тому числі, з використанням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП). Договір може бути скріплений печатками сторін. Договір діє до 31.12.2026 (включно), але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Сторони дійшли до угоди, що, відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України, дія цього Договору поширюється на відносини сторін, що почались з 01.01.2026 року.

Сторони домовилися, що реквізитами договору є його номер та дата, що зазначені у верхньому правому куті першої сторінки Договору в форматі: "дата.місяць.рік". Цей договір може бути підписаний на папері, у такому випадку він оформлюється в 2 (двох) ідентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для кожної із сторін.

Судом встановлено, що договір від 01.01.2026 № 624-ДнЕМ-РП про надання правничої допомоги підписаний сторонами шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису сторін, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого підпису (а.с. 90).

Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 4-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З наведеного вбачається, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Господарським процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На виконання умов договору сторонами підписано звіт про надання правничої допомоги № 75/904/2851/26-ДнЕМ від 05.10.2026 за договором про надання правничої допомоги № 624-ДнЕМ-РП від 01.01.2026 (а.с.84).

Відповідно до вказаного звіту на виконання договору про надання правничої допомоги клієнту під час розгляду справи № 904/2851/26 у Господарському суді Дніпропетровської області надано правничу допомогу, а саме: 1. Підготовка позовної заяви на 5 аркушах (витрачено 10 годин); адвокат, що надає правничу допомогу - Козак Т.В.;

Загальний розмір винагороди адвокатського об`єднання за надану правничу допомогу на підставі цього Звіту про надання правничої допомоги становить 10 000,00 грн в тому числі ПДВ 20% - 1 666,66 грн.

Судом встановлено, що Звіт № 75/904/2851/26-ДнЕМ від 05.10.2026 підписаний сторонами у сервісі "Вчасно", що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого підпису (а.с.84 на звороті).

Умовами договору (пункт 4.4) визначено, що оплата наданої правничої допомоги та компенсація витрат здійснюється клієнтом за фактом їх надання (понесення) Адвокатським об`єднанням за відповідним дорученням клієнта протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту фактичного виконання рішення суду, у межах стягнутої на користь клієнта суми.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Отже, господарський суд зазначає, що з урахуванням умов пункту 4.4 Договору, якими передбачено відстрочений порядок оплати правничої допомоги після фактичного виконання судового рішення, а також правової позиції Об`єднаної палати КГС ВС, викладеної у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу судом незалежно від їх фактичної сплати на момент розгляду справи, за умови підтвердження обсягу наданих послуг, їх вартості та наявності обов`язку клієнта їх оплатити, у зв`язку з чим такі витрати можуть вважатися понесеними також і в майбутньому.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі "East / West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Господарський суд, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, вважає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Враховуючи викладене, розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення та документи, на підставі яких позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, господарський суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію реальності таких витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є завищеним, оскільки становить 10 000,00 грн, в той час, як:

- предметом спору у даній справі було стягнення 56 137,49 грн, з яких 55 397,79 грн - заборгованості за послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, 113,66 грн - 3% річних, 626,04 грн - інфляційних втрат; судова практика щодо вказаної категорії справ є сталою та не потребує детального вивчення та аналізу станом на конкретний період у часі;

- обсяг доказів по справі, який підлягав вивченню та аналізу адвокатом, є незначним.

Щодо клопотання відповідача про зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд вважає за необхідне зазначити таке.

Суд критично оцінює заперечення відповідача щодо того, що ненадання позивачем детального розрахунку суми витрат, свідчить про завищення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки, як зазначалося вище, на виконання умов договору сторонами підписано звіт про надання правничої допомоги № 75/904/2851/26-ДнЕМ від 05.10.2026 за договором про надання правничої допомоги № 624-ДнЕМ-РП від 01.01.2026 (а.с.84).

Відповідно до вказаного звіту на виконання договору про надання правничої допомоги клієнту під час розгляду справи № 904/2851/26 у Господарському суді Дніпропетровської області надано правничу допомогу, а саме: 1. Підготовка позовної заяви на 5 аркушах (витрачено 10 годин); адвокат, що надає правничу допомогу - Козак Т.В.;

Загальний розмір винагороди адвокатського об`єднання за надану правничу допомогу на підставі цього Звіту про надання правничої допомоги становить 10 000,00 грн в тому числі ПДВ 20% - 1 666,66 грн.

Отже, суд доходить висновку, що наданий позивачем звіт містить детальний опис наданої правничої допомоги, оскільки з матеріалів справи убачається, що у справі, що розглядається, адвокатом було надано професійну правничу допомогу, що включає в себе підготовку позовної заяви.

При цьому суд зауважує, що як зазначено вище, надані заявником докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу).

Водночас за нормами частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Подібна за змістом правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.04.2026 у справі №902/1055/25.

За матеріалами цієї справи, відповідачем подано заперечення на заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в яких вказував на те, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн є завищеним та неспівмірним зі складністю справи, витраченого часу, обсягом наданих послуг та проведених робіт адвокатом.

Здійснивши аналіз та оцінку доводів відповідача в аспекті співмірності заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, суд враховує, що правова позиція позивача по суті спору, яку він виклав у позові була сталою і не зазнавала суттєвих змін протягом розгляду цієї справи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, а тому надання професійної правничої допомоги у вигляді представництва інтересів позивача зводилось до складання позовної заяви, а отже не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи. Заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною, економічно необґрунтованою та такою, що підлягає істотному зменшенню судом.

З огляду на зазначене та враховуючи критерії обґрунтованості, реальності (дійсності та необхідності), розумності розміру витрат на професійну правову допомогу, їх співмірності зі складністю справи, часом, об`єктивно необхідним адвокату на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача, відповідно, про стягнення з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи.

Враховуючи викладене, заява Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення суду - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної установи "Жовтоводська виправна колонія (№26)" (52201, Дніпропетровська область, Кам`янський район, місто Жовті Води, провулок Дальний, будинок 11; ідентифікаційний код 08562950) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (49111, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Запорізьке шосе, будинок 22; ідентифікаційний код 23359034) 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень нуль копійок) - судових витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині вимог за заявою відмовити.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне додаткове рішення складено 15.10.2026.

СуддяТ.В. Іванова