Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №904/3665/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49605

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2026м. ДніпроСправа № 904/3665/26

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", 04080, м.Київ, вул. Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600

до Виконавчого комітету Криничанської селищної ради, 52300, Дніпропетровська обл., Кам`янський р-н, с.Кринички, вул.Грушевського Михайла, буд.2, код ЄДРПОУ 41045414

про стягнення заборгованості у розмірі 283 630,93грн.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Виконавчого комітету Криничанської селищної ради про стягнення заборгованість в розмірі 283 630,93 грн, з яких:105 322,12грн. - борг за поставлену електричну енергію в січні - лютому 2021р., 81 955,79грн. – інфляційні втрати, 15 045,19грн. – пені, 81 307,83грн. - 15% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" в частині сплати за поставлену позивачем електричну енергію в січні-лютом 2021р.

Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Також в своїй позовній заяві позивач просить розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 25.06.2026р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

21.07.2026р. до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що заявлено до стягнення інфляційних втрат, пені та річних відсотків за зобов`язання лютого 2021 року, при строку оплати зобов`язання 04.05.2021 року, а нарахування здійснено з 02.04.2021 року, а також вказує на відсутність детального розрахунку інфляційних втрат, пені та річних відсотків, що унеможливлює перевірку обґрунтованості такого нарахування. Відповідач зазначив, що Позивач, як постачальник останньої надії, який надає послуги великій кількості органів, установ, організацій які фінансуються із бюджету, безумовно обізнаний із специфікою діяльності таких суб`єктів. Після закінчення бюджетного року (31 грудня) органи Державної казначейської служби не пропускають платежі за договірними зобов`язаннями минулих періодів. Тобто, починаючи з 01 січня 2022 року ані Виконавчий комітет Аулівської селищної ради, ані згодом Виконавчий комітет Криничанської селищної ради не мали жодних правових та технічних можливостей на сплату зобов`язань за договором 2021 року. Таку сплату можливо було провести виключно на підставі судового рішення про стягнення заборгованості. Лише у такому випадку Державна казначейська служба надає дозвіл на перерахування коштів. Відповідач наполягає на тому, що перша претензія від позивача на адресу Виконавчого комітету Аулівської селищної ради була направлена на адресу останнього лише 31.03.2022 року, через рік після настання строку на оплату. Тобто, в силу приписів Бюджетного кодексу України навіть Виконавчий комітет Аулівської селищної ради не мав можливості здійснити таку оплату в добровільному порядку. Наведене викликає сумніви щодо добросовісності дій позивача. На думку відповідача, не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, а тому є справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшення розміру суми 15% річних до 3% річних.

04.08.2026р. до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, де вказує, що саме на споживача був покладений обов`язок належним чином виконати умови договору, а відсутність відповідних коштів не може бути підставою для невиконання таких договорів. У пункті 7.4. Комерційної пропозиції №3, якраз визначено інший розмір річних, а саме: Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання. Позивач звернув увагу, що зобов`язання зі сплати трьох (15%) процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю тобто, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання (Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палата Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19). Позивач зауважує, що безоплатне споживання електричної енергії споживачами призвело у підсумку до прямої шкоди енергогенеруючим підприємствам України, так як вони змушені виробляти та реалізовувати електричну енергію не отримуючи за це належну оплату, особливо в період запровадженого воєнного стану, що несе небезпеку для всієї енергосистеми України. Посилання Відповідача на те, що він є бюджетною установою та не мав достатньо фінансування для своєчасної оплати за спожиту електричну енергію, не можуть бути підставою для звільнення його від відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Позивач не несе відповідальності за особливості бюджетного фінансування Відповідача, а також відсутність чи недостатність бюджетних асигнувань. Такі питання належать виключно до компетенції Відповідача.

07.08.2026р. до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

24.08.2026р. до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли заперечення.

Відповідно до статті 248 Господарського кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

На підставі постанови №1344 від 06.11.2018 НАЦІОНАЛЬНОЇ КОМІСІЇ ЩО ЗДІЙСНЮЄ ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРАХ ЕНЕРГЕТИКИ ТА КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ позивачу видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», яке виконує функції постачальника «останньої надії», діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою НКРЕКП від 06.11.2018 №1344 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р, відповідно до ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (далі – ПРРЕЕ) та Виконавчим комітетом Аулівської селищної ради, правонаступником якої є Виконавчий комітет Кричанської селищної ради був укладений договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (далі - договір) на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог ЦК України та у відповідності до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», ПРРЕЕ, оператором системи є Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі» (надалі – АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», ОСР).

Рішенням Криничанської селищної ради №7-2/VIII від 18.12.2020р. було вирішено реорганізувати Виконавчий комітет Аулівської селищної ради шляхом приєднання до юридичної особи – Виконавчого комітету Криничанської селищної ради (ЄДРПОУ 41045414).

Виконавчий комітет Криничанської селищної ради є правонаступником усього майна, прав та обов`язків виконавчого комітету Аулівської селищної ради.

Отже, Виконавчий комітет Криничанської селищної ради став правонаступником всіх прав, обов`язків та зобов`язань Виконавчого комітету Аулівської селищної ради

11.01.2021р. ОСР - АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» листом № 878/1001 направив Повідомлення про споживачів, постачання електричної енергії яким здійснюється постачальником «останньої надії», згідно з яким відповідача віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 01.12.2021р.

Отже, згідно отриманої від ОСР інформації, Відповідач приєднався до публічного договору постачання електричної енергії Постачальником «останньої надії», який відповідно частини 8 статті 64 ЗУ «Про ринок електричної енергії» вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу, та у періоді січень – лютий 2021 року споживав електричну енергію на умовах зазначеного договору.

Між позивачем (далі – позивач, постачальник) та відповідачем (далі – відповідач, споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії». Цей договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі - договір), відповідно до п. 1.1, є публічним договором приєднання споживача до цього договору і регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи цим договором випадках. Цей договір укладається сторонами, керуючись ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання споживача до цього договору на умовах визначених Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії та Комерційної пропозиції, що є додатком 1 до цього договору.

Відповідно до п. 2.1. за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).

Постачальник здійснює постачання електричної енергії Споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії Споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2 цієї глави (п.3.1.).

Початок постачання електричної енергії Споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ (п.3.6.).

Відповідно до п. 5.1. договору споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком до цього Договору (далі - комерційна пропозиція).

Спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни за електричну енергію (п. 5.2. договору).

Ціна (тариф) на електричну енергію визначається Постачальником, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором (п. 5.3. договору).

Ціна (тариф) на електричну енергію визначається за результатами конкурсу. Сторони домовилися про те, що ціна (тариф) на електричну енергію, визначена за результатами конкурсу, є обов`язковою для Сторін з дати введення її в дію. Якщо конкурс на визначення Постачальника не відбувся, ціна (тариф) на послуги тимчасово призначеного Постачальника встановлюється Регулятором згідно із затвердженою ним методикою (п. 5.5. договору).

Відповідно до п.5.9. розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок). При цьому, Споживач не обмежується в праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Постачальника, та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Пунктом 5.10. визначено, що оплата виставленого Постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційної веб-сторінки для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Згідно з п.9.1. за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

Цей договір приєднання споживача, відповідно до п. 13.1, набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між Сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб.

Додаток №1 до договору – це Комерційна пропозиція №3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії». Предмет комерційної пропозиції: постачання електричної енергії, як товарної продукції (код 09310000-5 за ДК 021:2015).

Комерційна пропозиція визначає ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», територія, на яку розповсюджується діяльність ДПЗД «УКРІНТЕРЕНЕРГО», як постачальника «останньої надії», територія, на яку розповсюджуються умови даної комерційної пропозиції, спосіб (порядок) та строки оплати за постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», спосіб оплати за послугу з розподілу електричної енергії, розмір пені, додаткові зобов`язання споживача, відповідальність, позовна давність тощо.

Листом за №7066/1001 від 22.02.2021 АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» надіслало позивачу звіт щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за січень 2021 року.

Згідно з актом №007941 від 31.01.2021 купівлі-продажу електроенергії відповідачу за постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» нараховано 59 088,46грн.

На виконання зазначеного договору, за даними оператора системи розподілу на підставі Звіту за січень 2021 року позивачем було складено:

- рахунок №000041042094/03/О01/13758 від 24.02.2021р. та акт купівлі-продажу електричної енергії №007941 від 31.01.2021р., за розрахунковий період січень 2021р., з обсягом споживання електроенергії – 14 934 кВт*год на суму 59 088,46 грн (з ПДВ).

Позивач до позову долучив рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, які свідчить про отримання відповідачем 25.03.2021 поштової кореспонденції.

Утім, Відповідач не сплатив заборгованість по вказаному рахунку.

Також в матеріалах справи міститься звіт щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за лютий 2021 року.

Згідно з актом №011452 від 28.02.2021 купівлі-продажу електроенергії відповідачу за постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» нараховано 46 233,66грн.

На виконання зазначеного договору, за даними оператора системи розподілу на підставі Звіту за лютий 2021 року позивачем було складено:

- рахунок №000041042094/03/О02/17272 від 24.03.2021р. та акт купівлі-продажу електричної енергії №011452 від 28.02.2021р., за розрахунковий період лютий 2021р., з обсягом споживання електроенергії – 12 636 кВт*год на суму 46 233,66 грн(з ПДВ).

Позивач до позову долучив рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, які свідчить про отримання відповідачем 27.04.2021 поштової кореспонденції.

Утім, Відповідач не сплатив заборгованість по вказаному рахунку.

Оскільки відповідач не виконав грошове зобов`язання перед позивачем, позивач просить стягнути з відповідача 105 322,12грн. боргу за поставлену електричну енергію в січні -лютому 2021р., 81 955,79грн. інфляційних втрат, 15 045,19грн. – пені та 81 307,83 грн - 15% річних.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 ст. 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п. 4.4. Комерційної пропозиції акт купівлі-продажу електричної енергії (надалі – Акт купівлі-продажу) складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії Споживачем, отриманих від ОС. Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від ОС Постачальник надсилає на адресу електронної пошти Споживача скановану версію Акту купівлі-продажу, підписаного зі свого боку. Споживач в триденний термін після отримання сканованої версії Акту купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію Акту купівлі-продажу на адресу електронної пошти Постачальника. Оригінал Акту купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу Споживача. Підписаний з боку Споживача один екземпляр оригіналу Акту купівлі-продажу в триденний термін повертається на поштову адресу Постачальника.

У разі наявності зауважень до Акту купівлі-продажу, Споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. Уповноважені особи Постачальника та Споживача терміново проводять переговори з метою усунення розбіжностей, при цьому Споживач або Постачальник залучають ОС для врегулювання спірного питання.

Згідно зі звітами щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за січень 2021 року та за лютий 2021 року визначено обсяги відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії".

Згідно з актом №007941 від 31.01.2021 купівлі-продажу електроенергії відповідачу за постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» у січня 2021 року позивачем відповідачу нараховано 59 088,46грн.

Згідно з актом №011452 від 28.02.2021 купівлі-продажу електроенергії відповідачу за постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» у лютому 2021 року позивачем відповідачу нараховано 46 233,66грн.

Вказані акти з боку відповідача не підписані.

Не підписуючи акти виконаних робіт, наданих позивачем, відповідач не позбавляється обов`язку здійснювати виплати, передбачені відповідним договором, а позивач - можливості реалізувати належні йому зустрічні права та захистити їх у судовому порядку. Так, ст. 530 ЦК України пов`язує виконання зобов`язання як із настанням певного визначеного сторонами строку (терміну), так і за його відсутності. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.05.2026 у cправі №916/1879/25.

Пунктом 4.1 комерційної пропозиції визначено, що споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання Споживачем рахунку.

Відповідно до п. 4.2 договору остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Згідно з п. 4.3 договору рахунки вважаються отриманими Споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС Постачальнику. Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).

Для оплати позивач відповідачу виставив рахунки № 000041042094/03/О01/13758 від 24.02.2021р. та № 000041042094/03/О02/17272 від 24.03.2021р. Отримання рахунків відповідачем підтверджується рекомендованими повідомлення про вручення поштового відправлення, які свідчать про отримання відповідачем 25.03.2021 та 27.04.2021 поштової кореспонденції.

З огляду на фактичні обставини справи заборгованість відповідача перед позивачем за отриману електричну енергію за період січень-лютий 2021 року становить 105 322,12грн., що підтверджується матеріалами справи, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

В силу положень ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов`язку сплатити неустойку.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Відповідно до п. 6.1 комерційної пропозиції за внесення передбачених умовами Договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, Постачальник має право нарахувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку Постачальника.

У пункті 7.4. комерційної пропозиції вказано, що Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню у розмірі 6 272,58грн. за період з 05.05.2021р. по 23.02.2022р. та 8 772,61 грн. з 02.04.2021р. по 23.02.2022р.

Відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у частині стягнення за період з 02.04.2021 року по 04.05.2021 року.

Суд перевірив правильність нарахування пені та дійшов висновку, що розрахунок пені, здійснений позивачем є арифметично та методологічно правильним, а вимога є обґрунтованою у повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.4 комерційної пропозиції визначено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання .

Позивач нарахував до стягнення з відповідача 15% річних у розмірі 35 340,25грн. за період з 05.05.2021р. по 08.06.2026р. та 45 967,58грн. з 02.04.2021р. по 08.06.2026р.

Відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 15% річних за зобов`язання лютого 2021 року, за період з 02.04.2021 року по 04.05.2021 року.

Суд перевірив правильність нарахування 15% річних та дійшов висновку, що розрахунок є арифметично та методологічно правильним, а вимога є обґрунтованою у повному обсязі.

Що стосується зменшення процентів річних, то суд дійшов висновку, що сума процентів річних зменшенню підлягає.

При цьому суд враховує п. 156-159 постанов Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24, у який зазначено, що суд може зменшити розмір процентів річних у кожному конкретному випадку з урахуванням таких підтверджених обставинами справи підстав, зокрема, як дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов`язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу тощо, а також дотримуючись принципів розумності, справедливості, пропорційності та балансу між інтересами боржника і кредитора.

Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.

Розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником.

У даній справі позивача нарахував до стягнення з відповідача 15 (п`ятнадцять) процентів річних, що становить 81 307,83грн., в той час як сума основного боргу становить 105 322,12грн. Тобто проценти річні становлять майже 78 процентів від суми основного боргу.

Відповідач зазначає, що Виконавчий комітет Криничанської селищної ради є бюджетною неприбутковою установою, господарську діяльність не здійснює, а кошти місцевого бюджету спрямовуються у першу чергу на вирішення соціальних та економічних потреб громади, надання фінансової та матеріальної допомоги сектору безпеки та оборони, виплату заробітної плати працівникам бюджетної сфери. Відповідно, покладення на орган місцевого самоврядування додаткових витрат, вплине на рівень виконання соціальних програм, що в умовах правового режиму воєнного стану є неприпустимим. Вказує, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц. Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру. У пункті 117 постанови Велика Палата Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24 зазначено, що саме 3% річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.

З урахуванням наведеного суд вбачає неспівмірність нарахованих позивачем до стягнення з відповідача процентів річних порівняно з сумою боргу та доходить висновку зменшити нараховані позивачем відповідачу 15 (п`ятнадцять) процентів річних до 16 252,91грн. (тобто до законодавчо встановленого у ст. 625 ЦК України розміру процентів річних – 3%).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та процентів річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача інфляційні втрати за загальний період з квітня 2021 року до квітня 2026 року на загальну суму 81 955,79грн.

Відповідач просить суд обмежити строк нарахування інфляційних втрат та річних відсотків строком до 01.04.2022 року.

Здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат суд визнав обґрунтованим розміром інфляційних втрат у сумі 81 955,79грн.

Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов`язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.

З врахуванням вище викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

Європейський суд з прав людини у справі "Мантованеллі" проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції “Про захист прав людини і основоположних свобод” є право на змагальне провадження.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 3 403,57грн.

Господарський суд наголошує, що судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у повній сумі, оскільки позивачем було заявлено правомірні вимоги про стягнення 15 (п`ятнадцяти) процентів річних, а зменшення судом її розміру не впливає на відшкодування відповідачем позивачу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Виконавчого комітету Криничанської селищної ради, 52300, Дніпропетровська обл., Кам`янський р-н, с.Кринички, вул.Грушевського Михайла, буд.2, код ЄДРПОУ 41045414 на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", 04080, м.Київ, вул. Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600 борг за поставлену електричну енергію в січні - лютому 2021р. у розмірі 105 322,12грн. (сто п`ять тисяч триста двадцять дві гривні 12коп.) на рахунок НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк», інфляційні втрати у розмірі 81 955,79грн. (вісімдесят одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят п`ять гривень 79коп.), пеню у розмірі 15 045,19грн. (п`ятнадцять тисяч сорок п`ять гривень 19 коп.) та 15% річних у розмірі 16 252,91грн. (шістнадцять тисяч двісті п`ятдесят дві гривні 91коп.), а також судовий збір у розмірі 3 403,57грн. (три тисячі чотириста три гривні 57коп.) на рахунок IBAN UA458201720355340299019480600 в ГУ ДКСУ у Київській області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.10.2026

Суддя С.П. Панна