Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №902/810/26 — Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

___________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2026 р. Cправа № 902/810/26

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни, за участю секретаря судового засідання Ткачука В.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсліс" (08626, Київська обл., Обухівський р-н, село Здорівка, вул. Соборна, будинок 114, ідентифікаційний код юридичної особи 39179504)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс Торг Поділля" (23310, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Гнівань, вул. Жмеринська, будинок 15А, ідентифікаційний код юридичної особи 42839071)

про стягнення 1 698 707,76 гривень

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс Торг Поділля" (23310, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Гнівань, вул. Жмеринська, будинок 15А, ідентифікаційний код юридичної особи 42839071)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсліс" (08626, Київська обл., Обухівський р-н, село Здорівка, вул. Соборна, будинок 114, ідентифікаційний код юридичної особи 39179504)

про стягнення 310 000,00 гривень

за участю представників:

від ТОВ "Ресурсліс" - адвокат Дударенко А.М., згідно ордеру

від ТОВ "Ліс Торг Поділля" – адвокат Дубовий М.А., згідно ордеру

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 16.06.2026 року надійшла позовна заява №б/н від 16.06.2026 (вх. № 894/26 від 16.06.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсліс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс Торг Поділля" про стягнення 2 508 707,76 гривень за договором №01-12/2025 від 01 грудня 2025 року, з яких: 2 235 000,00 гривень заборгованості за поставлений товар, 176 260,27 гривень пені, 79821,47 гривень інфляційних втрат, 16 626,02 гривень 3% річних.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2026 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 22.06.2026 суд постановив позовну заяву №б/н від 16.06.2026 (вх. № 894/26 від 16.06.2026) залишити без руху із встановленням позивачу строку та способу усунення недоліків позовної заяви.

23.06.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків №б/н від 23.06.2026 (вх. № 01-30/6359/26 від 23.06.2026) з додатками.

Ухвалою від 29.06.2026 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №902/810/26, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 05 серпня 2026 року о 09:30 год.

15.07.2026 року до суду від ТОВ "Ліс Торг Поділля" надійшов відзив на позовну заяву від 14.07.2026 (вх. № 01-30/7112/26 від 15.07.2026) у якому останній щодо позову заперечив з підстав зазначених у відзиві, у задоволенні позову у частині стягнення 500000,00 гривень основного боргу за специфікацією № 6 просив відмовити, у разі задоволення позову у частині основного боргу за специфікаціями № 3 та № 4 зменшити розмір пені на 90%.

15.07.2026 року до суду від ТОВ "Ліс Торг Поділля" надійшло клопотання від 14.07.2026 (вх. № 01-33/29/26 від 15.07.2026) про розстрочення виконання судового рішення у частині стягнення суми основного боргу рівними частинами строком на 12 місяців з дня його ухвалення.

21.07.2026 року до суду від ТОВ "Ресурсліс" надійшла відповідь на відзив від 20.07.2026 (вх. № 01-30/7343/26 від 21.07.2026). У відповіді на відзив позивачем викладено заяву про зменшення позовних вимог.

24.07.2026 року до суду від ТОВ "Ліс Торг Поділля" надійшли заперечення на відповідь на відзив від 24.07.2026 (вх. № 01-30/7495/26 від 24.07.2026).

15.07.2026 (під час перебування судді у відпустці) до Господарського суду Вінницької області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс Торг Поділля" надійшла зустрічна позовна заява № 14-0726-01 від 14.07.2026 (вх. № 1032/26 від 15.07.2026) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсліс" про повернення суми попередньої оплати за специфікацією № 6 від 02 лютого 2026 року до договору поставки № 01-12/2025 від 01 грудня 2025 року у розмірі 310 000,00 гривень шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог ТОВ "Ліс Торг Поділля" у розмірі 310 000,00 гривень у рахунок часткового погашення суми основного боргу ТОВ "Ліс Торг Поділля" перед ТОВ "Ресурсліс" за специфікаціями № 3 та № 4 до договору поставки № 01-12/2025 від 01 грудня 2025 року, а відтак зменшення розміру основного боргу ТОВ "Ліс Торг Поділля" перед ТОВ "Ресурсліс" за первинним позовом з 1 735 000,00 гривень до 1 425 000,00 гривень.

Ухвалою суду від 03.08.2026 року прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс Торг Поділля" № 14-0726-01 від 14.07.2026 (вх. № 1032/26 від 15.07.2026) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсліс" про повернення суми попередньої оплати за специфікацією № 6 від 02 лютого 2026 року до договору поставки № 01-12/2025 від 01 грудня 2025 року у розмірі 310 000,00 гривень шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог ТОВ "Ліс Торг Поділля" у розмірі 310000,00 гривень у рахунок часткового погашення суми основного боргу ТОВ "Ліс Торг Поділля" перед ТОВ "Ресурсліс" за специфікаціями № 3 та № 4 до договору поставки № 01-12/2025 від 01 грудня 2025 року до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 902/810/26. Вимоги за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс Торг Поділля" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсліс" про повернення суми попередньої оплати за специфікацією № 6 від 02 лютого 2026 року до договору поставки № 01-12/2025 від 01 грудня 2025 року у розмірі 310 000,00 гривень шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог ТОВ "Ліс Торг Поділля" у розмірі 310000,00 гривень у рахунок часткового погашення суми основного боргу ТОВ "Ліс Торг Поділля" перед ТОВ "Ресурсліс" за специфікаціями № 3 та № 4 до договору поставки № 01-12/2025 від 01 грудня 2025 року об`єднано в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсліс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс Торг Поділля" про стягнення 2 508 707,76 гривень за договором №01-12/2025 від 01 грудня 2025 року, з яких 2 235 000,00 гривень заборгованості за поставлений товар, 176 260,27 гривень пені, 79821,47 гривень інфляційних втрат, 16 626,02 гривень 3% річних у справі № 902/810/26. Зустрічний позов призначено до розгляду разом з первісним позовом у підготовчому засіданні 05 серпня 2026 року о 09:30 у приміщенні Господарського суду Вінницької області, за адресою: вул. Пирогова, буд. 29, м. Вінниця (4-й поверх, зал №9).

У судовому засіданні 05.08.2026 судом постановлено ухвалу про прийняття до розгляду заяви позивача за первісним позовом про зменшення позовних вимог, здійснення подальшого розгляду справи з її урахуванням та про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі №902/810/26 до 10:00 год. 27.08.2026, яку занесено до протоколу судового засідання.

З урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви позивача за первісним позовом про зменшення позовних вимог, позовними вимогами за первісним позовом є вимоги про стягнення з ТОВ "Ліс Торг Поділля" на користь ТОВ "Ресурсліс" 1 698 707,76 гривень за договором №01-12/2025 від 01 грудня 2025 року, з яких: 1 425 000,00 гривень заборгованості за поставлений товар, 176 260,27 гривень пені, 79 821,47 гривень інфляційних втрат, 17 626,02 гривень 3% річних.

18.08.2026 до суду від ТОВ "Ресурсліс" надійшов відзив на зустрічну позовну заяву № б/н від 18.08.2026 (вх. № 01-30/2425/26 від 18.08.2026).

24.08.2026 до суду від ТОВ "Ліс Торг Поділля" надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву № б/н від 24.08.2026 (вх. № 01-30/8617/26 від 24.08.2026).

У судовому засідання 27.08.2026 судом постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про оголошення перерви у підготовчому судовому засіданні у справі № 902/810/26 до 11:00 год. 31.08.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

28.08.2026 до суду від ТОВ "Ліс Торг Поділля" надійшло клопотання про закриття провадження у справі № 902/810/26 у частині зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс Торг Поділля" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсліс" про повернення суми попередньої оплати за специфікацією № 6 від 02 лютого 2026 року до договору поставки № 01-12/2025 від 01 грудня 2025 року у розмірі 310 000,00 гривень шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог ТОВ "Ліс Торг Поділля" у розмірі 310000,00 гривень у рахунок часткового погашення суми основного боргу ТОВ "Ліс Торг Поділля" перед ТОВ "Ресурсліс" за специфікаціями № 3 та № 4 до договору поставки № 01-12/2025 від 01 грудня 2025 року на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України у зв`язку із відсутністю предмета спору та про розподіл судових витрат.

31.08.2026 до суду від ТОВ "Ресурсліс" надійшли додаткові письмові пояснення № б/н від 28.08.2026 (вх. № 01-30/8790/26 від 31.08.2026).

На визначену судом дату у судове засідання з`явилися представник ТОВ "Ресурсліс" та представник ТОВ "Ліс Торг Поділля".

31.08.2026 судом ухвалено долучити клопотання про закриття провадження у справі в частині зустрічних позовних вимог представника позивача за зустрічним позовом від 28.08.2026 до матеріалів справи та відкласти вирішення поданого клопотання до розгляду справи по суті, а також долучити додаткові пояснення представника відповідача за зустрічним позовом від 31.08.2026 до матеріалів справи.

Ухвалою від 31.08.2026 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/810/26, призначено справу № 902/810/26 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 30.09.2026 року о 14:00 год.

На визначену судом дату з`явився представник ТОВ "Ресурсліс" та представник ТОВ "Ліс Торг Поділля".

Представник ТОВ "Ресурсліс" позовні вимоги підтримав з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору, витрати на професійну правничу допомогу та зазначив, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, будуть надані суду після ухвалення рішення у справі.

Представник ТОВ "Ліс Торг Поділля" повідомив про визнання товариством заборгованості у частині основного боргу; заперечив щодо задоволення позовних вимог в частині штрафних санкцій; просив зменшити розмір пені на 90%; задовольнити клопотання про розстрочення виконання судового рішення на 12 місяців рівними частинами; покласти на ТОВ "Ресурсліс" судові витрати зі сплати судового збору за подання зустрічного позову до суду та витрати на професійну правничу допомогу, докази понесення яких, будуть надані суду після ухвалення рішення у справі.

За наслідком розгляду справи у судовому засіданні суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та повідомив час проголошення вступної та резолютивної частин рішення в межах цього судового засідання.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення сторони не з`явилися, у зв`язку з чим вступну та резолютивну частини рішення долучено до матеріалів справи без проголошення.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурсліс" (далі - позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, постачальник, ТОВ "Ресурсліс") звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс Торг Поділля" (далі - відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, покупець, ТОВ "Ліс Торг Поділля") про стягнення 2 508 707,76 гривень за договором №01-12/2025 від 01 грудня 2025 року, з яких: 2 235 000,00 гривень заборгованості за поставлений товар, 176 260,27 гривень пені, 79821,47 гривень інфляційних втрат, 16 626,02 гривень 3% річних

На обгрунтування позовних вимог за первісним позовом позивач посилається на те, що 01 грудня 2025 року між ТОВ "Ресурсліс" та ТОВ "Ліс Торг Поділля" був укладений договір поставки №01-12/2025 та сторонами було підписано специфікації до договору на поставку товару, а саме: специфікацію № 3 від 15 січня 2026 року на поставку товару (ящик пакувальний (122.92) фарбований (корпус ящика без фурнітури) 500 шт., ціна без ПДВ 1 830,00 грн) на загальну суму 915 000,00 гривень; специфікацію № 4 від 28 січня 2026 року на поставку товару (ящик пакувальний згідно креслення №000-019350-00 800 шт., ціна без ПДВ 1 025,00 грн) на загальну суму 820 000,00 гривень та специфікацію № 6 від 02 лютого 2026 року на поставку товару (комплект тари UAТ101.020.00 540 шт., ціна без ПДВ 1 500,00 грн) на загальну суму 810 000,00 грн.

ТОВ "Ресурсліс" зазначило, що постачальник згідно видаткової накладної № 22 від 27 січня 2026р., здійснив поставку товару (ящик пакувальний (122,92) фарбований (корпус ящика без фурнітури) 500 шт., ціна без ПДВ 1 830,00 грн) на загальну суму 915 000,00 грн.; згідно видаткової накладної № 48 від 19 лютого 2026р. здійснив поставку товару (ящик пакувальний згідно креслення №000-019350-00 800 шт., ціна без ПДВ 1025,00 грн) на загальну суму 820 000,00 грн. та виготовив товар згідно специфікацій № 6.

Позивач за первісним позовом у позовній заяві зауважив, що вартість поставленого за видатковими накладними № 22 від 27 січня 2026р. на суму 915 000,00 грн та № 48 від 19 лютого 2026р. 820 000,00 грн відповідач за первісним позовом не оплатив. Сплачені ТОВ "Ресурсліс" 310 000,00 гривень товариством віднесено у рахунок сплати попередньої оплати за специфікацією № 6 від 02 лютого 2026 року, решту попередньої оплати за вказаною специфікацією ТОВ "Ліс Торг Поділля" не було оплачено.

У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліс Торг Поділля" звернулося до Господарського суду Вінницької області із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсліс" про повернення суми попередньої оплати за специфікацією № 6 від 02 лютого 2026 року до договору поставки № 01-12/2025 від 01 грудня 2025 року у розмірі 310 000,00 гривень шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог ТОВ "Ліс Торг Поділля" у розмірі 310000,00 гривень у рахунок часткового погашення суми основного боргу ТОВ "Ліс Торг Поділля" перед ТОВ "Ресурсліс" за специфікаціями № 3 та № 4 до договору поставки № 01-12/2025 від 01 грудня 2025 року.

У судовому засіданні 05.08.2026 судом постановлено ухвалу про прийняття до розгляду заяви позивача за первісним позовом про зменшення позовних вимог (викладеній у відповіді на відзив від 20.07.2026 (вх. № 01-30/7343/26 від 21.07.2026), здійснення подальшого розгляду справи з її урахуванням.

У вказаній заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач за первісним позовом зазначив, що з урахуванням вимог відповідача, які заявлені у зустрічній позовній заяві позивач вважає за можливе здійснити зарахування попередньої оплати за специфікацією № 6 до договору поставки № 01-12/2025 від 01 грудня 2025 року в рахунок часткового погашення суми основного боргу ТОВ "Ліс Торг Поділля" перед ТОВ "Ресурсліс" за специфікаціями № 3 та № 4 до договору поставки № 01 - 12/2025 від 01 грудня 2025 року. У зв`язку із проведеним зарахуванням, відсутністю обов`язку поставки товару за специфікацією № 6, позивач зменшує заявлений до стягнення розмір основного боргу ТОВ "Ліс Торг Поділля" перед ТОВ "Ресурсліс" за позовом з 2 235 000,00 грн. (на 810 000,00 грн.) до 1 425 000,00 гривень.

З урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви позивача за первісним позовом про зменшення позовних вимог, позовними вимогами за первісним позовом є вимоги про стягнення з ТОВ "Ліс Торг Поділля" на користь ТОВ "Ресурсліс" 1 698 707,76 гривень за договором №01-12/2025 від 01 грудня 2025 року, з яких: 1 425 000,00 гривень заборгованості за поставлений товар, 176 260,27 гривень пені, 79 821,47 гривень інфляційних втрат, 17 626,02 гривень 3% річних.

Надалі, 28.08.2026 до суду від ТОВ "Ліс Торг Поділля" надійшло клопотання про закриття провадження у справі № 902/810/26 у частині зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс Торг Поділля" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсліс" про повернення суми попередньої оплати за специфікацією № 6 від 02 лютого 2026 року до договору поставки № 01-12/2025 від 01 грудня 2025 року у розмірі 310 000,00 гривень шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог ТОВ "Ліс Торг Поділля" у розмірі 310000,00 гривень у рахунок часткового погашення суми основного боргу ТОВ "Ліс Торг Поділля" перед ТОВ "Ресурсліс" за специфікаціями № 3 та № 4 до договору поставки № 01-12/2025 від 01 грудня 2025 року на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України у зв`язку із відсутністю предмета спору та про розподіл судових витрат.

Розглянувши клопотання позивача за зустрічним позовом про закриття провадження у справі № 902/810/26 у частині зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс Торг Поділля" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсліс" про повернення суми попередньої оплати за специфікацією № 6 від 02 лютого 2026 року до договору поставки № 01-12/2025 від 01 грудня 2025 року у розмірі 310 000,00 гривень, розподілу судового збору, дослідивши наявні матеріали справи, судом встановлено таке.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення щодо якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04).

Суд закриває провадження у справі за відсутності предмета спору, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 18/266 (провадження № 12-186звг19).

Згідно правової позиції викладеній у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2021 у справі №638/3792/20 відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання (сплата боргу, повернення майна, розірвання договору, тощо).

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 зазначила про те, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень, тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально.

Предметом розгляду за зустрічним позовом у цій справі є матерально-правові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс Торг Поділля" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсліс" про повернення суми попередньої оплати за специфікацією № 6 від 02 лютого 2026 року до договору поставки № 01-12/2025 від 01 грудня 2025 року у розмірі 310 000,00 гривень шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог ТОВ "Ліс Торг Поділля" у розмірі 310000,00 гривень у рахунок часткового погашення суми основного боргу ТОВ "Ліс Торг Поділля" перед ТОВ "Ресурсліс" за специфікаціями № 3 та № 4 до договору поставки № 01-12/2025 від 01 грудня 2025 року.

Кінцевою метою зустрічного позову є повернення суми попередньої оплати за специфікацією № 6 від 02 лютого 2026 року до договору поставки № 01-12/2025 від 01 грудня 2025 року у розмірі 310 000,00 гривень шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог ТОВ "Ліс Торг Поділля" у розмірі 310000,00 гривень у рахунок часткового погашення суми основного боргу ТОВ "Ліс Торг Поділля" перед ТОВ "Ресурсліс" за специфікаціями № 3 та № 4 до договору поставки № 01-12/2025 від 01 грудня 2025 року.

Як убачається із матеріалів справи, ТОВ "Ресурсліс" скористалось наданим йому положеннями статей 42, 46 ГПК України правом на зменшення розміру позовних вимог та, як зазначено у вказаній заяві здійснило зарахування попередньої оплати за специфікацією № 6 до договору поставки № 01-12/2025 від 01 грудня 2025 року в рахунок часткового погашення суми основного боргу ТОВ "Ліс Торг Поділля" перед ТОВ "Ресурсліс" за специфікаціями № 3 та № 4 до договору поставки № 01 - 12/2025 від 01 грудня 2025 року; у зв`язку із проведеним зарахуванням, відсутністю обов`язку поставки товару за специфікацією № 6, зменшило заявлений до стягнення розмір основного боргу ТОВ "Ліс Торг Поділля" перед ТОВ "Ресурсліс" за позовом з 2 235 000,00 грн. (на 810 000,00 грн.) до 1 425 000,00 гривень.

Враховуючи мету та підстави поданого позивачем за зустрічним позовом позову у цій справі, обставину здійснення зарахування попередньої оплати за специфікацією № 6 до договору поставки № 01-12/2025 від 01 грудня 2025 року в рахунок часткового погашення суми основного боргу ТОВ "Ліс Торг Поділля" перед ТОВ "Ресурсліс" за специфікаціями № 3 та № 4 до договору поставки № 01 - 12/2025 від 01 грудня 2025 року, прийняте судом зменшення розміру позовних вимог за первісним позовом, суд дійшов висновку, що між сторонами за зустрічним позовом не залишилося неврегульованих питань та відповідно відсутній предмет спору за зустрічним позовом у справі № 902/810/26.

За таких обставин, клопотання ТОВ "Ліс Торг Поділля" про закриття провадження у справі № 902/810/26 у частині зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс Торг Поділля" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсліс" про повернення суми попередньої оплати за специфікацією № 6 від 02 лютого 2026 року до договору поставки № 01-12/2025 від 01 грудня 2025 року у розмірі 310 000,00 гривень шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог ТОВ "Ліс Торг Поділля" у розмірі 310000,00 гривень у рахунок часткового погашення суми основного боргу ТОВ "Ліс Торг Поділля" перед ТОВ "Ресурсліс" за специфікаціями № 3 та № 4 до договору поставки № 01-12/2025 від 01 грудня 2025 року підлягає задоволенню, а провадження у справі № 902/810/26 у частині зустрічних позовних вимог - закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

Згідно частини 3 статті 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Водночас, у відзиві на первісний позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліс Торг Поділля" зазначило, що відповідач визнає позовні вимоги за первісним позовом лише частково у частині основного боргу за специфікаціями № 3 та № 4 в розмірі 1 735 000,00 гривень та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у частині стягнення 500 000,00 гривень за специфікацією № 6, а розмір заявлених штрафних санкцій суттєво зменшити та розстрочити їхнє виконання.

У відзиві на первісний позов ТОВ "Ліс Торг Поділля" зауважено щодо майнового стану відповідача та наявності виняткових підстав для зменшення санкцій і розстрочення виконання рішення.

ТОВ "Ліс Торг Поділля" зазначено, що 10 червня 2026 року на його виробничих потужностях, сталася масштабна руйнівна пожежа, що зафіксовано відповідним Актом про пожежу від 10.06.2026 року, складеним уповноваженими посадовими особами ДСНС України та зауважено, що внаслідок вказаної надзвичайної події відповідачу за первісним позовом було завдано колосальних матеріальних збитків. Згідно з попереднім переліком майна, направленим на адресу ДСНС для долучення до матеріалів справи вих. № 115 від 24.06.2026 року, балансова вартість пошкодженого та повністю знищеного вогнем майна відповідача становить 6 923 159,91 грн. При цьому орієнтовна відновна вартість знищених виробничих активів сягає 14 888 000,00 грн. Вогнем було знищено та пошкоджено критично важливе для функціонування підприємства майно, зокрема: власні основні засоби (промислові деревообробні та свердлильні верстати, компресори) відновною вартістю понад 1,5 млн. грн.; орендоване технологічне обладнання (торцювальні, форматно-розкрійні, шліфувальні верстати, автонавантажувач тощо) відновною вартістю понад 6,3 млн. грн.; готова продукція (дерев`яні короби, пиломатеріали дуба, паркетна дошка, рейки) на суму 1,7 млн. грн.; сировина, матеріали, інструменти та невід`ємні поліпшення майна на суму понад 5,1 млн грн.

Відповідач за зустрічним позовом зазначив, що втрата виробничого обладнання, знищення готової до реалізації продукції та значних запасів сировини призвели до об`єктивної тимчасової зупинки виробничого процесу та катастрофічного дефіциту ліквідних коштів підприємства. На переконання товариства одночасне стягнення значних сум коштів у такий критичний період неминуче призведе до повного банкрутства ТОВ "Ліс Торг Поділля", припинення господарської діяльності та неможливості виконання зобов`язань перед будь-якими кредиторами взагалі.

Товариством також зауважено, що ТОВ "Ліс Торг Поділля" визначено критично важливим для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період; являється співвиконавцем укладених з Міністерством оборони України державних контрактів (договорів) на поставку товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань; наразі перед ТОВ "Ліс Торг Поділля" наявна дебіторська заборгованість з боку вказаних підприємств у загальному розмірі 14 532 860,00 грн, яка обумовлена виключно тимчасовими затримками фінансування за державними оборонними замовленнями з боку держави, ініціювання ж примусового стягнення зазначеної заборгованості, на переконання відповідача, може призвести до зриву державних замовлень в оборонній сфері та як наслідок нести безпосередню загрозу державним інтересам. Крім того, ТОВ "Ліс Торг Поділля" має ряд інших зобов`язань за договорами щодо виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг на платній та/або безоплатній основі, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил, зупинення виконання яких в умовах воєнного стану є також неприпустимим.

На переконання відповідача за первісним позовом, наявність таких виняткових обставин та скрутного майнового стану відповідача, слугує підставою для реалізації судом своїх процесуальних повноважень щодо суттєвого зменшення штрафних санкцій та надання відповідачу розстрочення виконання рішення суду з метою збереження балансу інтересів сторін.

Також, відповідачем за первісним позовом зазначено, що до стягнення за первісним позовом окрім суми основного боргу заявлено пеню у розмірі 176 260,27 грн. На думку відповідача зазначені нарахування в частині специфікацій № 3 та № 4 є такими, що підлягають суттєвому процесуальному коригуванню та зменшенню на 90 відсотків.

Крім того, відповідачем зазначено про подання, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, збереження діючого суб`єкта господарювання та реального виконання майбутнього судового рішення, разом із відзивом клопотання про розстрочення виконання рішення суду у справі № 902/810/26 в частині задоволених (або визнаних) вимог строком на 12 місяців з дня ухвалення рішення суду з умовою щомісячного погашення заборгованості рівними частинами.

У відповіді на відзив на первісний позов ТОВ "Ресурсліс" заперечило щодо зменшення неустойки і розстрочення виконання судового рішення у цій справі.

Позивачем за зустрічним позовом зауважено, що прострочення оплати товару за специфікацією № 3 розпочалося з 02.02.2026 року, за специфікацією № 4 - з 24.02.2026 року, штрафні санкції нараховані до 15.06.2026 року, тобто до виникнення пожежі на яку посилається відповідач за первісним позовом. Відповідач не зазначає, що зазначені ним орендовані виробничі потужності, є єдиними виробничими потужностями відповідача та, що вони пов`язані з виконанням умов договору договору поставки № 01-12/2025 від 01.12.2025 року; основну діяльність відповідач здійснює за іншою адресою. Доказів отримання статусу критично важливого підприємства; що є співвиконавцем укладених з Міністерством оборони України державних контрактів (договорів) на поставку товарів відповідачем не надано; отримання підприємством статусу критично важливого (за умови наявності такого) надає можливість відповідачу забронювати працівників, що ставить його в більш економічно вигідне становище в порівнянні з позивачем.

На переконання позивача за зустрічним позовом дії відповідача є недобросовісними, такими, що перекладають на позивача фінансовий тягар невиконання перед ним зобов`язань інших контрагентів, за відсутності з його боку дій зі стягнення зазначеної заборгованості, залучення коштів з інших джерел для виконання обов`язку перед позивачем.

Позивач зазначив, що є товаровиробником та невиконання відповідачем договірних зобов`язань, а саме не здійснення оплати за поставлений товар, призводить до відсутності обігових коштів для придбання сировини, не здійснення оплати праці, неможливості здійснення витрат на функціонування підприємства, як наслідок зупинка виробництва, неможливість здійснювати господарську діяльність, внаслідок чого позивач змушений залучати кредитні кошти на умовах строковості та оплатності. Тому стягнення заявлених штрафних санкцій має компенсаційний характер.

У запереченнях на відповідь на відзив на первісний позов відповідач за первісним позовом зауважує щодо безпідставності та необґрунтованості на його погляд окремих доводів позивача, викладених у відповіді на відзив, вважає їх такими, що базуються на хибному тлумаченні норм матеріального права та спрямовані на нівелювання виняткових обставин скрутного майнового стану відповідача; клопотання відповідача про зменшення пені на 90% на його думку є обґрунтованим, оскільки дозволить зберегти діюче підприємство-товаровиробника та забезпечить справедливий баланс інтересів обох сторін; запропонована відповідачем розстрочка строком на 12 місяців (рівними частинами) на переконання відповідача є єдиним правовим інструментом, який гарантує позивачу реальне, хоч і поетапне, повернення коштів, оскільки збережене підприємство зможе генерувати прибуток за рахунок виконання державних замовлень, крім того, не дозволить повністю знищити виробниче підприємство, яке постраждало від масштабної пожежі та збереже робочі місця; розстрочення виконання рішення є виправданим, законним та критично необхідним для забезпечення балансу приватних інтересів сторін та публічного інтересу держави.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено таке.

01 грудня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурсліс" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліс Торг Поділля" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № 01-12/2025 (далі - договір) (т. 1 а.с. 17-19 зворот).

Відповідно до пункту 1.1. договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язаний поставити покупцеві, а покупець прийняти і оплатити товар (продукцію), загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна, якого визначені сторонами в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно пункту 2.1. договору товар за умовами даного договору постачається постачальником окремими партіями відповідно до видаткових накладних, та на підставі здійсненого покупцем замовлення (заявки). Під партією товару сторони за даним договором розуміють товар, який постачається постачальником відповідно до окремої видаткової накладної.

За умовами пункту 2.2. договору замовлення (заявка) здійснюється покупцем шляхом направлення поштового відправлення чи направлення на електронну пошту постачальника вказану в цьому договорі або усним способом. В замовленні (заявці) покупець зазначає: найменування (номенклатуру, асортимент), кількість товару, місце, дату та час поставки та іншу інформацію необхідну для здійснення поставки.

Згідно з пунктом 2.3. договору сторони дійшли згоди, що у випадку відсутності у постачальника будь-яких заперечень щодо здійсненого покупцем замовлення (заявки) на партію товару, замовлення покупця вважається погодженим сторонами за договором та прийнятим постачальником до виконання.

Відповідно до пункту 2.4. договору поставка товару товару здійснюється на умовах постачання EXW "Франко завод" (відповідно до "Інкотермс-2020).

За змістом пункту 2.5. договору сторони визначили, що поставка вважається такою, що відбулась в момент, коли постачальник передав товар покупцеві на території визначеній постачальником або в іншому зазначеному місці (складі). Сторони можуть погодити інший порядок поставки товару щодо окремої партії товару шляхом визначення його в замовленні (заявці) до цієї партії.

Пунктом 2.6. договору сторони передбачили, що датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної на товар на території визначеній постачальником або в іншому зазначеному місці (складі). Повноваження осіб, які здійснюють приймання товару від імені покупця, повинні бути підтверджені довіреністю покупця на отримання товарно-матеріальних цінностей. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання видаткової накладної.

Згідно з пунктом 4.1. договору ціна продукції вказується в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

За умовами пункту 4.2. договору ціна на товар розуміється згідно з умовами постачання EXW "Франко завод" (відповідно до "Інкотермс-2020) і включає в себе вартість завантаження товару на складі у постачальника на транспортний засіб покупця.

Загальна вартість партії товару, що постачається постачальником покупцю, визначається у відповідній видатковій накладній на таку партію товару (пункт 4.3. договору).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що розрахунки між сторонами за умовами цього договору здійснюються у національній валюті України шляхом перерахування покупцем відповідної грошової суми на розрахунковий рахунок постачальника відповідно до банківських реквізитів, вказаних у цьому договорі.

Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з рахунку покупця (пункт 5.2. договору).

Відповідно до пункту 5.3. договору покупець здійснює 50% попередньої оплати за товар на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури протягом 5-ти робочих днів від дати отримання рахунку-фактури, інші 50% протягом 3-х робочих днів від дати отримання кожної окремої партії товару.

За змістом пункту 5.5. договору сторони домовились, що для цілей виконання цього договору документи, надіслані з офіційних адрес електронної пошти, зазначених у реквізитах сторін, та підписані кваліфікованим електронним підписом, мають силу оригіналів. Такі електронні копії документів (у форматах PDF, JPG, PNG тощо) визнаються повноцінними документами, що підтверджують факт зобов`язань, надання послуг, акти виконаних робіт, листування та інші взаємодії між сторонами.

Пунктом 7.1. договору визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання будь-якою зі сторін обов`язкових умов даного договору, така сторона несе відповідальність передбачену чинним законодавством України та/або цим договором.

За умовами пункту 7.2. договору за порушення покупцем строків оплати товару, у тому числі у випадку неповної оплати товару, постачальник має право нарахувати, а покупець в такому разі зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення оплати товару, від вартості неоплаченого в строк товару, за кожен день прострочення.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01 грудня 2026 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 11.1. договору).

15 січня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурсліс" як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліс Торг Поділля" як покупцем було погоджено та підписано додаток № 3 до договору поставки №01-12/2025 від 01 грудня 2025 року - специфікацію № 3 (т. 1 а.с. 20).

Відповідно до пункту 1 специфікації № 3 від 15.01.2026 сторонами погоджено, що на умовах договору поставки № 01-12/2025 від "01" грудня 2025 р. постачальник зобов`язується поставити покупцю товар: ящик пакувальний (122.92) фарбований (корпус ящика без фурнітури), од. вим. - шт., кількість - 500, ціна з ПДВ - 1830,00 гривень, вартість з ПДВ - 915000,00 гривень.

Пунктом 2 специфікації № 3 від 15.01.2026 до договору сторонами передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах постачання EXW «Франко завод» (відповідно до "Інкотермс-2020"): 08626, Київська обл., Обухівський р-н, село Здорівка, вул. Соборна, буд. 114.

За змістом пункту 3 специфікації № 3 від 15.01.2026 до договору сторонами визначено умови оплати: товар по даній специфікації може постачатися партіями. Розрахунок за товар, що поставляється по цій специфікації, здійснюється покупцем наступним чином: 50% передоплата протягом 5-ти робочих днів від дати отримання рахунку-фактури, інші 50% протягом 3-х робочих днів від дати отримання кожної окремої партії товару.

Відповідно до пункту 4 специфікації № 3 від 15.01.2026 до договору термін поставки становить 20 (двадцять) робочих днів від дати надходження попередньої оплати 50%.

У пунктах 5, 6 специфікації № 3 від 15.01.2026 до договору сторонами погоджено виробника товару (ТОВ "Ресурсліс", Україна), а також технічні характеристики, матеріал, розміри, порядок виготовлення та комплектування товару.

28 січня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурсліс" як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліс Торг Поділля" як покупцем було погоджено та підписано додаток № 4 до договору поставки №01-12/2025 від 01 грудня 2025 року - специфікацію № 4 (т. 1 а.с. 20 зворот).

Згідно з пунктом 1 специфікації № 4 від 28.01.2026 сторонами погоджено, що на умовах договору поставки № 01-12/2025 від "01" грудня 2025 р. постачальник зобов`язується поставити покупцю товар: ящик пакувальний згідно креслення №000-019350-00, од. вим. - шт., кількість - 800, ціна з ПДВ - 1025,00 гривень, вартість з ПДВ - 820000,00 гривень.

Відповідно до пункту 2 специфікації № 4 від 28.01.2026 до договору поставка товару здійснюється на умовах постачання EXW "Франко завод" (відповідно до "Інкотермс-2020"): 08626, Київська обл., Обухівський р-н, село Здорівка, вул. Соборна, буд. 114.

За змістом пункту 3 специфікації № 4 від 28.01.2026 до договору сторонами визначено умови оплати: товар по даній специфікації може постачатися партіями. Розрахунок за товар, що поставляється по цій специфікації, здійснюється покупцем наступним чином: 50% передоплата протягом 5-ти робочих днів від дати отримання рахунку-фактури, інші 50% протягом 3-х робочих днів від дати отримання кожної окремої партії товару.

Відповідно до пункту 4 специфікації № 4 від 28.01.2026 до договору термін поставки становить 20 (двадцять) робочих днів від дати надходження попередньої оплати 50%.

У пунктах 5, 6 специфікації № 4 від 28.01.2026 до договору сторонами погоджено виробника товару (ТОВ "Ресурсліс", Україна), технічні характеристики, матеріал, розміри, порядок виготовлення та комплектування товару.

02 лютого 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурсліс" як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліс Торг Поділля" як покупцем було погоджено та підписано додаток № 6 до договору поставки №01-12/2025 від 01 грудня 2025 року - специфікацію № 6 (т. 1 а.с. 21).

Згідно з пунктом 1 специфікації № 6 від 02.02.2026 сторонами погоджено, що на умовах договору поставки № 01-12/2025 від "01" грудня 2025 р. постачальник зобов`язується поставити покупцю товар: комплект тари UAT101.020.00, од. вим. - шт., кількість - 540, ціна з ПДВ - 1500,00 гривень, вартість з ПДВ - 810000,00 гривень.

За умовами пункту 2 специфікації № 6 від 02.02.2026 до договору поставка товару здійснюється на умовах постачання EXW "Франко завод" (відповідно до "Інкотермс-2020"): 08626, Київська обл., Обухівський р-н, село Здорівка, вул. Соборна, буд. 114.

Пунктом 3 специфікації № 6 від 02.02.2026 до договору сторонами визначено умови оплати: товар по даній специфікації може постачатися партіями. Розрахунок за товар, що поставляється по цій специфікації, здійснюється покупцем наступним чином: 50% передоплата протягом 5-ти робочих днів від дати отримання рахунку-фактури, інші 50% протягом 3-х робочих днів від дати отримання кожної окремої партії товару.

Відповідно до пункту 4 специфікації № 6 від 02.02.2026 до договору термін поставки становить 20 (двадцять) робочих днів від дати надходження попередньої оплати 50%.

У пунктах 5, 6 специфікації № 6 від 02.02.2026 до договору сторонами погоджено виробника товару (ТОВ "Ресурсліс", Україна), технічні характеристики, матеріал, розміри, порядок виготовлення та комплектування товару.

Як убачається із матеріалів справи, 26 січня 2026 року ТОВ "Ресурсліс" було сформовано рахунок на оплату № 12 від 26.01.2026 за договором № 01-12/2025 від 01.12.2025 (постачальник - ТОВ "Ресурсліс", покупець - ТОВ "Ліс Торг Поділля", товар - ящик пакувальний (122.92) фарбований (корпус ящика без фурнітури) у кількості - 500 шт., за ціною з ПДВ - 1830,00 гривень) на суму 915000,00 гривень (т. 1 а.с. 22).

Згідно з видатковою накладною № 22 від 27.01.2026, товарно-транспортною накладною № Р22 від 27.01.2026 року ТОВ "Ресурсліс" передало, а ТОВ "Ліс Торг Поділля" отримало обумовлений умовами договору товар (ящик пакувальний (122.92) фарбований (корпус ящика без фурнітури) у кількості - 500 шт., за ціною з ПДВ - 1830,00 гривень) на суму 915 000,00 гривень (т. 1 а.с. 23-24 зворот).

18 лютого 2026 року ТОВ "Ресурсліс" було сформовано рахунок на оплату № 29 від 18.02.2026 за договором № 01-12/2025 від 01.12.2025 (постачальник - ТОВ "Ресурсліс", покупець - ТОВ "Ліс Торг Поділля", товар - ящик пакувальний згідно креслення №000-019350-00 у кількості 800 шт., за ціною з ПДВ - 1025,00 гривень) на суму 820 000,00 гривень (т. 1 а.с. 22).

Відповідно до видаткової накладної № 48 від 19.02.2026, товарно-транспортної накладної № Р48 від 19.02.2026 року ТОВ "Ресурсліс" передало, а ТОВ "Ліс Торг Поділля" отримало обумовлений умовами договору товар (ящик пакувальний згідно креслення №000-019350-00, од. вим. - шт., кількість - 800 шт., ціна з ПДВ - 1025,00 гривень) на суму 820 000,00 гривень (т. 1 а.с. 26-28).

10 березня 2026 року ТОВ "Ресурсліс" було сформовано рахунок на оплату № 41 від 10.03.2026 за договором № 01-12/2025 від 01.12.2025 (постачальник - ТОВ "Ресурсліс", покупець - ТОВ "Ліс Торг Поділля", товар - комплект тари UAT101.020.00, у кількості 540 шт., за ціною 1500,00 гривень) на суму 810 000,00 гривень (т. 1 а.с. 29).

Згідно банківської виписки по рахунку станом на 12.03.2026, ТОВ "Ліс Торг Поділля" 12.03.2026 сплачено на користь ТОВ "Ресурсліс" 310 000,00 гривень із призначенням платежу "оплата за ящик зг. дог. 01-12/2025 від 01.12.2025 та рах. 41 від 10.03.2026" (т. 1 а.с. 30).

У зв`язку із неналежним виконанням ТОВ "Ліс Торг Поділля" грошового зобов`язання з оплати товару за договором позивач (ТОВ "Ресурсліс") звернувся із цим позовом до суду, у якому просив (з урахуванням зменшення розміру позовних вимог) стягнути з відповідача 1 425 000,00 гривень основного боргу, 176 260,27 гривень пені, 79 821,47 гривень інфляційних втрат, 17 626,02 гривень 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про таке.

Предметом первісного позову у цій справі є матеріально - правова вимога позивача про стягнення з відповідача 1 698 707,76 гривень, з яких: 1 425 000,00 гривень основного боргу, 176 260,27 гривень пені, 79 821,47 гривень інфляційних втрат, 17 626,02 гривень 3% річних нарахованих у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №01-12/2025 від 01 грудня 2025 року в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару.

Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Здійснюючи правову кваліфікацію спірних правовідносин та вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог, судом враховано таке.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом установлено, що підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки №01-12/2025 від 01 грудня 2025 року.

До спірних правовідносин застосовуються положення законодавства про поставку та купівлю-продаж.

Згідно зі статтею 712 ЦК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).

Судом установлено, що продавець (ТОВ "Ресурсліс") свої зобов`язання за договором поставки №01-12/2025 від 01 грудня 2025 року та специфікаціями № 3 від 15.01.2026 та № 4 від 28.01.2026 виконав повністю.

Обставина поставки ТОВ "Ліс Торг Поділля" товару на загальну суму 1735000,00 гривень підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 22 від 27.01.2026 на суму 915 000,00 гривень, № 48 від 19.02.2026 на суму 820000,00 гривень, товарно-транспортними накладними № Р22 від 27.01.2026, № Р48 від 19.02.2026 та визнається відповідачем за первісним позовом.

Відповідно до вимог статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Судом установлено, що матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем за первісним позовом позивачу за первісним позовом будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору, а також доказів повернення позивачу товару, зміни умов придбання та оплати отриманого товару.

Пунктом 2.6. договору сторони передбачили, що датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної на товар на території визначеній постачальником або в іншому зазначеному місці (складі). Повноваження осіб, які здійснюють приймання товару від імені покупця, повинні бути підтверджені довіреністю покупця на отримання товарно-матеріальних цінностей. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання видаткової накладної.

Відповідно до пункту 5.3. договору покупець здійснює 50% попередньої оплати за товар на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури протягом 5-ти робочих днів від дати отримання рахунку-фактури, інші 50% протягом 3-х робочих днів від дати отримання кожної окремої партії товару.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

За змістом статті 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Таким чином, зважаючи на виконання позивачем за первісним позовом свого обов`язку за договором щодо поставки товару, у відповідача згідно статті 538 ЦК України, виник обов`язок сплатити вартість поставленого за договором товару після його отримання від позивача (за фактом отримання товару) згідно приписів статті 692 ЦК України.

Як убачається із матеріалів справи, 26.01.2026 ТОВ "Ресурсліс" було сформовано рахунок № 12 від 26.01.2026 на оплату товару за специфікацією № 3 до договору на суму 915 000,00 гривень та 18.02.2026 - рахунок № 29 від 18.02.2026 на оплату товару за специфікацією № 4 до договору на суму 820 000,00 гривень.

Поставку товару ТОВ "Ресурсліс" було здійснено за специфікацією № 3 до договору - 27.01.2026 (згідно видаткової накладної № 22 від 27.01.2026 на суму 915 000,00 гривень) та за специфікацією № 4 до договору - 19.02.2026 (згідно видаткової накладної № 48 від 19.02.2026 на суму 820 000,00 гривень).

У відзиві відповідач зазначив про визнання ним обставини отримання товару та наявності основного боргу у розмірі 1735000,00 гривень за специфікаціями № 3 та № 4 за договором. Обставину отримання рахунків на оплату відповідач не заперечив.

Таким чином, прострочення виконання зобов`язання з оплати товару у відповідності до пункту 5.3. договору за специфікацією № 3 за договором настало: на суму 457 500,00 гривень - 03.02.2026 (26.01.2026 + 5 робочих днів = 02.02.2026, з 03.02.2026 виконання зобов`язання є простроченим) та на суму 457 500,00 гривень - 31.01.2026 (27.01.2026 + 3 робочих днів = 30.01.2026, з 31.01.2026 виконання зобов`язання є простроченим); за специфікацією № 4 за договором: на суму 410 000,00 гривень - 26.02.2026 (18.02.2026 + 5 робочих днів = 25.02.2026, з 26.02.2026 виконання зобов`язання є простроченим) та на суму 410 000,00 гривень - 25.02.2026 (19.02.2026 + 3 робочих днів = 24.02.2026, з 25.02.2026 виконання зобов`язання є простроченим).

Як убачається із матеріалів справи, 12.03.2026 ТОВ "Ліс Торг Поділля" було сплачено на користь ТОВ "Ресурсліс" 310 000,00 гривень із призначенням платежу "оплата за ящик зг. дог. 01-12/2025 від 01.12.2025 та рах. 41 від 10.03.2026".

Під час розгляду справи відбулось зарахування сторонами зустрічних вимог на суму 310 000,00 гривень.

Розмір заявлених позовних вимог за первісним позовом, з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог, становить 1 698 707,76 гривень, з яких: 1 425 000,00 гривень основного боргу, 176 260,27 гривень пені, 79 821,47 гривень інфляційних втрат, 17 626,02 гривень 3% річних.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення за первісним позовом суми основного боргу за договором, суд дійшов висновку, що сума заборгованості за поставлений товар складає 1 425 000,00 гривень.

Доказів здійснення повного розрахунку за поставлений позивачем за первісним позовом відповідачу товар у розмірі 1 425 000,00 гривень ((915 000,00 гривень - 310 000,00 гривень) + 820 000,00 гривень = 1 425 000,00 гривень) матеріали справи не містять.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що відповідач за первісним позовом не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо сплати заборгованості за поставлений товар, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору поставки в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, а тому позивач за первісним позовом обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення основного боргу за поставлений товар є обгрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 1 425 000,00 гривень.

Позивачем за первісним позовом заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом 176 260,27 гривень пені, 79 821,47 гривень інфляційних втрат, 17 626,02 гривень 3% річних.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних судом враховане таке.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Як убачається із розрахунку інфляційних втрат та 3% річних здійсненого позивачем, нарахування за специфікацією № 3 за договором здійснено на суму 915 000,00 гривень за період прострочення з 02.02.2026 по 15.06.2026; сума нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3% річних складає 46 595,77 гривень інфляційних втрат та 10 077,53 гривень 3% річних. За специфікацією № 4 за договором нарахування здійснено на суму 820 000,00 гривень за період прострочення з 24.02.2026 по 15.06.2026; сума нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3% річних складає відповідно 33325,70 гривень інфляційних втрат та 7548,49 гривень 3% річних. Всього заявлено: 79 821,47 гривень інфляційних втрат, 17 626,02 гривень 3% річних.

Водночас, як уже було зазначено, прострочення виконання обов`язку з оплати товару у відповідності до пункту 5.3. договору за специфікацією № 3 за договором настало: на суму 457 500,00 гривень - 03.02.2026 та на суму 457 500,00 гривень - 31.01.2026; за специфікацією № 4 за договором: на суму 410 000,00 гривень - 26.02.2026 та на суму 410 000,00 гривень - 25.02.2026.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат в межах визначеного позивачем періоду з урахуванням дат виникнення прострочення виконання зобов`язання з оплати товару, сум наявної заборгованості, суд дійшов висновку, що сума інфляційних втрат складає 79 821,47 гривень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат є обгрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 79 821,47 гривень.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних в межах визначеного позивачем періоду з урахуванням дат виникнення прострочення виконання зобов`язання з оплати товару, сум наявної заборгованості, суд дійшов висновку, що сума 3% річних складає 17 487,33 гривень.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 3% річних є обгрунтованими та підлягають задоволенню частково в сумі 17 487,33 гривень, в іншій частині вимог про стягнення 138,69 гривень 3% річних слід відмовити у зв`язку із безпідставністю заявлених вимог у цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення пені суд враховує таке.

Приписами статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

За умовами пункту 7.2. договору за порушення покупцем строків оплати товару, у тому числі у випадку неповної оплати товару, постачальник має право нарахувати, а покупець в такому разі зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення оплати товару, від вартості неоплаченого в строк товару, за кожен день прострочення.

Як убачається із розрахунку пені здійсненого позивачем, нарахування здійснено за специфікацією № 3 за договором на суму боргу 915 000,00 гривень за період прострочення з 02.02.2026 по 15.06.2026; сума нарахованої пені складає 100 775,34 гривень.

За специфікацією № 4 за договором нарахування пені здійснено на суму боргу 820 000,00 гривень за період прострочення з 24.02.2026 по 15.06.2026; сума нарахованої пені складає 75 484,93 гривень. Загальна сума пені становить 176 260,27 гривень.

Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем за первісним позовом грошового зобов`язання, вимога про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення в межах заявленого позивачем за первісним позовом періоду відповідає чинному законодавству, положенням договору та заявлена правомірно.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені в межах визначеного позивачем періоду, з урахуванням дат виникнення прострочення виконання зобов`язання з оплати товару, сум наявної заборгованості, суд дійшов висновку, що сума пені складає 174 873,30 гривень.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені є обгрунтованими в сумі 174 873,30 гривень, в іншій частині вимог про стягнення 1 386,97 гривень пені слід відмовити у зв`язку із безпідставністю заявлених вимог у цій частині.

У відзиві відповідач просив зменшити розмір заявленої позивачем за первісним позовом пені на 90% у зв`язку з винятковими обставинами (масштабною пожежею, внаслідок якої пошкоджені виробничі потужності та складним фінансовим станом відповідача).

Позивач за первісним позовом у відповіді на відзив заперечив щодо зменшення розміру пені, на переконання позивача за зустрічним позовом дії відповідача є недобросовісними, такими, що перекладають на позивача фінансовий тягар невиконання перед ним зобов`язань інших контрагентів, за відсутності з його боку дій зі стягнення зазначеної заборгованості, залучення коштів з інших джерел для виконання обов`язку перед позивачем.

Позивач зазначив, що є товаровиробником та невиконання відповідачем договірних зобов`язань, а саме не здійснення оплати за поставлений товар, призводить до відсутності обігових коштів для придбання сировини, не здійснення оплати праці, неможливості здійснення витрат на функціонування підприємства, як наслідок зупинка виробництва, неможливість здійснювати господарську діяльність, внаслідок чого позивач змушений залучати кредитні кошти на умовах строковості та оплатності. Тому стягнення заявлених штрафних санкцій має компенсаційний характер.

Визначаючись щодо підстав для стягнення неустойки (пені) у заявленому позивачем за первісним позовом розмірі, судом враховано таке.

Відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю обставин, які мають істотне значення, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

У рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, слід враховувати, що правила статті 551 ЦК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, зокрема статті 551 Цивільного кодексу України неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру неустойки, що підлягає стягненню з боржника за прострочення грошового зобов`язання, суд звертається до правових висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року під час розгляду справи № 902/417/18.

У пунктах 8.20.-8.22 цієї постанови Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

У пунктах 8.33, 8.35.-8.36 цієї постанови зазначено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки, що підлягає стягненню за порушення зобов`язання, а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

Зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об`єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.

При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення Суду у справах "Мала проти України" від 03.07.2014, заява № 4436/07, "Богатова проти України" від 07.10.2010, заява № 5231/04).

Судом установлено, що обгрунтований розмір заявленої до стягнення пені становить 174 873,30 гривень пені.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зменшення розміру пені за договором суд враховує, що інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Суд також враховує, що неустойка є санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі.

Враховуючи у сукупності встановлені судом обставини та докази, які містяться у матеріалах справи, суд з урахуванням засад справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення пені підлягає задоволенню частково шляхом зменшення розміру неустойки (пені) нарахованої за договором поставки № 01-12/2025 від 01.12.2025, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 50%, що є співмірним у контексті балансу інтересів обох сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для обох сторін спору.

Приймаючи до уваги, що судом визнано обгрунтованим нарахування за договором поставки № 01-12/2025 від 01.12.2025 пені у розмірі 174 873,30 гривень, з урахуванням зменшення судом розміру пені на 50%, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 87 436,65 гривень.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково у сумі 87 436,65 гривень пені, у стягненні решти 87 436,65 гривень пені слід відмовити з підстав її зменшення судом.

Щодо клопотання відповідача на первісним позовом про зменшення нарахованих штрафних санкцій до 90%, суд зауважує, що інститут зменшення судом неустойки не є тотожним звільненню від відповідальності.

Враховуючи ступінь виконання відповідачем взятого на себе зобов`язання та період прострочення, зменшення розміру неустойки до 90% за таких обставини, нівелюватиме саме значення неустойки як компенсації за порушення строку виконання зобов`язання та порушуватиме справедливий баланс інтересів сторін у спірних правовідносинах, що виключає задоволення клопотання відповідача про зменшення неустойки у такому розмірі.

Доводи позивача за первісним позовом щодо відсутності підстав для зменшення пені судом відхиляються, оскільки, невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності, на переконання суду та з огляду на обставини повідомлені відповідачем на обгрунтування заявленого клопотання може призвести до несправедливих наслідків.

У свою чергу зменшення розміру неустойки (пені) нарахованих за договором поставки № 01-12/2025 від 01.12.2025, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 50% дозволить дотриматись розумного балансу між інтересами боржника та кредитора.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню частково у розмірі 1 425 000,00 гривень заборгованості за поставлений товар, 87 436,65 гривень пені, 79 821,47 гривень інфляційних втрат, 17 487,33 гривень 3% річних, у задоволенні решти позову про стягнення 88 823,62 гривень пені, 138,69 гривень 3% річних слід відмовити.

Провадження у справі в частині вимог за зустрічним позовом про повернення суми попередньої оплати за специфікацією № 6 від 02 лютого 2026 року до договору поставки № 01-12/2025 від 01 грудня 2025 року у розмірі 310 000,00 гривень шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог ТОВ "Ліс Торг Поділля" у розмірі 310 000,00 гривень у рахунок часткового погашення суми основного боргу ТОВ "Ліс Торг Поділля" перед ТОВ "Ресурсліс" за специфікаціями № 3 та № 4 до договору поставки № 01-12/2025 від 01 грудня 2025 року підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору в цій частині.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення судом враховано таке.

Під час розгляду справи, відповідачем за первісним позовом подано клопотання № б/н від 14.07.2026 (вх. № 01-30/29/26 від 15.07.2026) про розстрочення виконання рішення суду в частині стягнення суми основного боргу рівними частинами на 12 місяців з дня його ухвалення.

На обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначив щодо виникнення 10 червня 2026 року на орендованих виробничих потужностях ТОВ "Ліс Торг Поділля" масштабної руйнівної пожежі, зафіксованої Актом про пожежу від 10.06.2026 року, складеним ДСНС України та завдання відповідачу за первісним позовом матеріальних збитків (балансова вартість пошкодженого та повністю знищеного вогнем майна становить 6 923 159,91 грн (згідно з довідкою вих. № 115 від 24.06.2026 р.); орієнтовна відновна вартість знищених виробничих активів сягає 14 888 000,00 грн).

Товариство зауважило щодо тимчасової втрати платоспроможності та загрози банкрутства, зазначивши, що через повне знищення обладнання, операційну та виробничу діяльність ТОВ "Ліс Торг Поділля" наразі повністю зупинено; наявні обігові кошти підприємства акумулюються виключно для ліквідації наслідків пожежі, виплати заробітної плати працівникам та відновлення цеху, що підтверджується копією наказу № 11/6-ОД від 11.06.2026 року про тимчасове зупинення виробництва, доданої до відзиву на позовну заяву.

ТОВ "Ліс Торг Поділля" зазначило, що одноразове примусове стягнення значної суми коштів у такий критичний період неминуче призведе до повного банкрутства товариства, арешту рахунків та неможливості виконання будь-яких зобов`язань перед кредиторами взагалі; з наданням на підтвердження скрутного фінансового становища даних оборотно - сальдової відомості по рахунку 311 (банківські рахунки) станом на 13.07.2026 року.

Заявником також зауважено щодо визначення товариства критично важливим для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період та щодо участі товариства у якості співвиконавця укладених з Міністерством оборони України державних контрактів (договорів) на поставку товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань; наявності у товариства дебіторської заборгованості з боку вказаних підприємств у загальному розмірі 14 532 860,00 грн., яка обумовлена тимчасовими затримками фінансування за державними оборонними замовленнями з боку держави.

ТОВ "Ліс Торг Поділля" зазначено, що очікуване надходження коштів від замовників оборонної сфери дозволить товариству гарантовано, системно та у повному обсязі погасити заборгованість перед позивачем за первісним позовом (ТОВ "Ресурсліс") рівними частинами в межах заявленої розстрочки, тоді як примусове одноразове стягнення коштів позивачем та можливе блокування рахунків підприємства призведуть до повної зупинки закупівлі матеріалів, зриву строків постачання комплектуючих для оборонних підприємств, невиконання державних контрактів в оборонній сфері в умовах воєнного стану, що є неприпустимим.

Відповідачем зауважено про те, що надання розстрочки дозволить підприємству поетапно відновити роботу, отримувати дохід та гарантовано, системно і прогнозовано погашати борг перед позивачем рівними частинами.

Представник позивача за первісним позовом заперечив щодо задоволення клопотання про розстрочення виконання судового рішення.

Позивач зазначає, що прострочення оплати товару розпочалось до загоряння розчинника та фарби; відповідач не зазначає, що орендовані виробничі потужності цеху зварювання є його єдиними виробничими потужностями; у відповіді на претензію від 26.05.2026 року відповідач сам зазначає, що розрахунки з боку контрагентів, яким вироблений позивачем товар реалізований, повністю не завершені. На переконання позивача за первісним позовом відсутність своєчасного надходження коштів від кінцевих покупців зумовила виникнення тимчасового дефіциту ліквідності покупця, що безпосередньо вплинуло на швидкість проведення остаточних розрахунків із позивачем. Невиплата ж відповідачем у строки, обумовлені договором, ставить саме позивача у становище, що може призвести до банкрутства, припинення господарської діяльності та неможливості виконання зобов`язань перед постачальниками сировини.

На переконання позивача за первісним позовом відповідач не надає жодних доказів на підтвердження тих обставин, що є підприємством, що визначено критично важливим для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період, що є співвиконавцем укладених з Міністерством оборони України державних контрактів (договорів) на поставку товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період про наявність дебіторської заборгованості з боку вказаних підприємств у загальному розмірі 14 532 860,00 грн.

Отримання підприємством статусу критично важливого не є підставою для звільнення, розстрочки виконання зобов`язання зі сплати заборгованості, звільнення від сплати штрафних санкцій.

Умовами договору не визначено, що його виконання залежить від третіх осіб, від наявності договірних зобов`язань відповідача перед третіми особами або третіх осіб перед ним, які виникли до або після договору поставки.

На переконання позивача за первісним позовом відповідач в даному випадку діє недобросовісно, фактично перекладає на позивача фінансовий тягар невиконання перед ним зобов`язань інших контрагентів, за відсутності з його боку дій з стягнення зазначеної заборгованості, відсутності дій із залучення коштів з інших джерел для виконання обов`язку перед позивачем.

Надаючи оцінку доводам сторін щодо підстав для розстрочення виконання рішення суду у межах заявлених відповідачем, судом враховано таке.

Частиною 1 статті 239 ГПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до абзацу 1 частин 1 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з абзацом 1 частини 3 статті 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частина 4 статті 331 ГПК України).

Частиною 5 статті 331 ГПК України визначено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Суд зазначає, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Запроваджений процесуальними нормами права механізм як відстрочення, так і розстрочення виконання судового рішення є винятковими мірами, які спрямовані на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

ГПК України не визначає вичерпного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.

Тобто, можливість розстрочення чи відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Питання про задоволення заяви про відстрочку (розстрочку) виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочку (розстрочку) виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи. При цьому господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для сторін.

Суд зауважує, що передбачена процесуальним законом можливість розстрочення виконання судового рішення не звільняє відповідача від виконання взятих на себе зобов`язань проте, надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін.

На переконання суду, розстрочення виконання рішення суду, надасть відповідачу за первісним позовом можливість вжити заходи для погашення існуючої заборгованості та сплачувати поточні платежі, а позивачу - отримати свої кошти без вжиття додаткових заходів з примусового виконання рішення суду.

Зважаючи на наявні, долучені до відзиву на первісний позов документи надані на підтвердження викладених у клопотанні обставин, на думку суду примусове виконання рішення в справі, накладання арешту на банківські рахунки та одночасне стягнення грошових коштів з відповідача може паралізувати здійснення господарської діяльності відповідача, тоді як можливість виконання рішення суду з урахуванням розстрочення дозволить уникнути тривалої зупинки підприємства та буде сприяти можливості його відновлення та функціонування.

З огляду на викладене, розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс Торг Поділля"№ б/н від 14.07.2026 (вх. № 01-30/29/26 від 15.07.2026) про розстрочення виконання рішення суду у цій справі, проаналізувавши надані заявником докази та письмові пояснення сторін у їх сукупності, керуючись принципами розумності та справедливості, враховуючи необхідність дотримання балансу і рівноваги інтересів сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача за первісним позовом та розстрочення виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 30.09.2026 у справі №902/810/26 у частині стягнення 1 425 000,00 гривень основного боргу терміном на 6 (шість) місяців зі сплатою відповідачем за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом основної заборгованості у сумі 1 425 000,00 гривень рівними частинами за наступним графіком сплати:

1. до 30 жовтня 2026 року 237 500,00 гривень;

2. до 30 листопада 2026 року 237 500,00 гривень;

3. до 30 грудня 2026 року 237 500,00 гривень;

4. до 30 січня 2027 року 237 500,00 гривень;

5. до 28 лютого 2027 року 237 500,00 гривень;

6. до 30 березня 2027 року 237 500,00 гривень.

У задоволенні решти клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс Торг Поділля" № б/н від 14.07.2026 (вх. № 01-30/29/26 від 15.07.2026) про розстрочення виконання судового рішення у справі № 902/810/26 слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Під час подання первісного позову до суду позивачем було заявлено позовну вимогу про стягнення 2 508 707,76 гривень заборгованості.

Позовну заяву позивачем подано до суду в електронній формі через підсистему ЄСІТС.

Таким чином, при зверненні із цією позовною заявою, необхідно було сплатити судовий збір виходячи із заявлених вимог майнового характеру із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору згідно вимог статті 4 Закону України "Про судовий збір".

Позивачем мав бути сплачений судовий збір у розмірі 30 104,50 гривень (2 508 707,76 гривень х 1,5 % х 0,8 = 30 104,50 гривень).

При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 4551 від 16.06.2026 року сплачено судовий збір у розмірі 37 630,62 гривень, що на 7 526,12 гривень більше ніж встановлено законом ((37630,62 гривень (судовий збір сплачений за подання позовної заяви) 30 104,50 гривень (судовий збір, що підлягав оплаті за подання позову до суду згідно закону) = 7526,12 гривень).

За таких обставин, сплачена в більшому розмірі, ніж встановлено законом частина судового збору у розмірі 7 526,12 гривень підлягає поверненню платнику згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" за клопотанням платника.

Надалі, позивачем за первісним позовом було зменшено розмір заявлених позовних вимог, вказану заяву було прийнято судом та розмір судового збору із заявлених позовних вимог з урахуванням зменшення розміру позовних вимог (1 698 707,76 гривень) за первісним позовом становить 20 384,50 гривень (1 698 707,76 гривень х 1,5% х 0,8 = 20 384,50 гривень).

Таким чином, частина сплаченого судового збору в сумі 9 720,00 гривень (30 104,50 гривень - 20 384,50 гривень = 9 720,00 гривень), з огляду на зменшення розміру позовних вимог, підлягає поверненню платнику відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" за клопотанням платника.

За відсутності клопотання про повернення судового збору, питання про повернення сплаченого судового збору під час ухвалення рішення у справі судом не вирішується. Подібні висновки викладені, зокрема у постановах Верховного Суду від 26.01.2022 року у справі № 907/227/19, від 08.12.2021 року у справі № 906/148/21.

Враховуючи, що від позивача за первісним позовом не надходило клопотання про повернення судового збору, питання про повернення сплаченого судового збору у розмірі 17 246,12 гривень (7 526,12 гривень + 9 720,00 гривень = 17 246,12 гривень) під час ухвалення рішення у справі судом не вирішується.

Суд звертає увагу, що позивач за первісним позовом має право звернутися з відповідним клопотанням про повернення судового збору.

Судом установлено, що відповідачем за первісним позовом у відзиві на позовну заяву заявлено про визнання позовних вимог у сумі основного боргу, який з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення позовних вимог становить 1 425 000,00 гривень.

Згідно вимог частини 1 статті 130 ГПК України, частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У постанові від 17 листопада 2022 року у справі № 910/14479/21 Верховний Суд звернув увагу на те, що під час вирішення питання про повернення позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у разі визнання позову відповідачем ключовим є питання чи визнання позову відбулось саме до початку розгляду справи по суті чи на іншій стадії. Водночас положення частини першої статті 130 ГПК України та частини третьої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не містять імперативних приписів щодо можливості застосування таких норм лише у випадках саме повного визнання позовних вимог.

У наведеній постанові Верховний Суд дійшов висновку про можливість застосування положень частини першої статті 130 ГПК України та частини третьої статті 7 Закону України "Про судовий збір" до спірних правовідносин у частині визнання відповідачем частково позовних вимог до початку розгляду справи по суті та зазначив, що такі приписи необхідно застосовувати до тієї частини майнових та/або немайнових вимог, які визнаються відповідачем до початку розгляду справи по суті. До позовних вимог, які не визнаються і оспорюються, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат має керуватись загальними правилами розподілу судових витрат, визначених статтею 129 ГПК України.

Отже, під час розподілу витрат на сплату судового збору сплаченого позивачем за первісним позовом при зверненні з позовом до суду в частині визнаних відповідачем позовних вимог підлягають застосуванню положення частини 1 статті 130 ГПК України та частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Судом враховано, що із системного аналізу положень частини 1 статті 130, частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що суд вирішує питання про повернення позивачу із державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті незалежно від подання чи не подання клопотання про повернення судового збору.

Сума судового збору з визнаних позовних вимог становить 17 100,00 гривень (1 425 000,00 гривень х 1,5% х 0,8 = 17 100,00 гривень).

Враховуючи часткове визнання позову відповідачем за первісним позовом до початку розгляду справи по суті у розмірі 1 425 000,00 гривень заборгованості, суд дійшов висновку, що судовий збір у сумі 8 550,00 гривень (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову за заявлені позовні вимоги про стягнення 1 425 000,00 гривень заборгованості) підлягає поверненню позивачу за первісним позовом з Державного бюджету України відповідно до частини 1 статті 130 ГПК України та частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Нерозподілений судовий збір складає 11 834,50 гривень (8550,00 гривень (нерозподілені 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову за заявлені позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 1 425 000,00 гривень ) + 3284,50 гривень (решта судового збору за заявлені позовні вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних) = 11 834,50 гривень).

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У частині зменшення судом суми неустойки витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача у повному обсязі, оскільки зменшення судом неустойки не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 14.06.2022 у справі № 905/2135/19, від 19.12.2024 у справі № 922/1248/24, у яких Верховний Суд виснував, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог про стягнення 1 425 000,00 гривень основного боргу у повному обсязі - 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у сумі 8 550,00 гривень на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Приймаючи до уваги, що в частині невизнаних відповідачем позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних позовні вимоги задоволені частково з підстав зменшення судом неустойки та частково у зв`язку із безпідставністю заявлених вимог, решта судових витрат зі сплати судового збору в сумі 3 284,50 гривень відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, з яких судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 266,11 гривень покладаються на відповідача за первісним позовом, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 18,39 гривень покладаються на позивача за зустрічним позовом.

За наслідками загального розподілу судових витрат за первісним позовом зі сплати судового збору з урахуванням вимог пункту 2 частини 1 статті 129, частини 1 статті 130 ГПК України на відповідача за первісним позовом покладаються судові витрати зі сплати судового збору в сумі 11 816,11 гривень (8550,00 +3266,11).

Щодо розподілу судових витрат за зустрічним позовом, суд зауважує, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Приймаючи до уваги, що провадження у справі в частині зустрічних позовних вимог підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, сплачений судовий збір у сумі 3 720,00 гривень підлягає поверненню платнику (позивачу за зустрічним позовом) відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

За відсутності клопотання про повернення судового збору, питання про повернення сплаченого судового збору під час ухвалення рішення у справі судом не вирішується. Подібні висновки викладені, зокрема у постановах Верховного Суду від 26.01.2022 року у справі № 907/227/19, від 08.12.2021 року у справі № 906/148/21.

Враховуючи, що від позивача за зустрічним позовом не надходило клопотання про повернення судового збору, питання про повернення сплаченого судового збору у розмірі 3 720,00 гривень під час ухвалення рішення у справі судом не вирішується.

Суд звертає увагу, що позивач за зустрічним позовом має право звернутися з відповідним клопотанням про повернення судового збору.

Доводи позивача за зустрічним позовом про необхідність покладення судових витрат в силу вимог частини 3 статті 130 ГПК України на відповідача за зустрічним позовом судом відхиляються, оскільки частиною 3 статті 130 ГПК України визначено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Тобто вимоги вказаної частини 3 статті 130 ГПК України підлягають застосуванню у разі відмови позивача від позову.

Приймаючи до уваги, що провадження у справі № 902/810/26 за зустрічним позовом закрито згідно з вимогами пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України у зв`язку із відсутністю предмету спору за зустрічною позовною заявою, а не на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України ( у зв`язку із відмовою позивача від позову і прийняття відмови судом), як уже було зазначено, сплачений судовий збір у сумі 3 720,00 гривень підлягає поверненню платнику (позивачу за зустрічним позовом) відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" за клопотанням платника.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсліс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс Торг Поділля" про стягнення 1 698 707,76 гривень задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс Торг Поділля" (23310, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Гнівань, вул. Жмеринська, будинок 15А, ідентифікаційний код юридичної особи 42839071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсліс" (08626, Київська обл., Обухівський р-н, село Здорівка, вул. Соборна, будинок 114; ідентифікаційний код юридичної особи 39179504; р/р НОМЕР_1 в банку АТ "Про Кредит Банк", МФО 320984) заборгованість за поставлений товар за договором поставки №01-12/2025 від 01 грудня 2025 року у розмірі 1 425 000,00 гривень.

3. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 30.09.2026 у справі №902/810/26 про стягнення заборгованості за поставлений товар за договором поставки №01-12/2025 від 01 грудня 2025 року у розмірі 1 425 000,00 гривень терміном на 6 (шість) місяців зі сплатою Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліс Торг Поділля" (23310, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Гнівань, вул. Жмеринська, будинок 15А, ідентифікаційний код юридичної особи 42839071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсліс" (08626, Київська обл., Обухівський р-н, село Здорівка, вул. Соборна, будинок 114; ідентифікаційний код юридичної особи 39179504; р/р НОМЕР_1 в банку АТ "Про Кредит Банк", МФО 320984) 1 425 000,00 гривень рівними частинами за наступним графіком сплати:

1. до 30 жовтня 2026 року 237500,00 гривень;

2. до 30 листопада 2026 року 237500,00 гривень;

3. до 30 грудня 2026 року 237500,00 гривень;

4. до 30 січня 2027 року 237500,00 гривень;

5. до 28 лютого 2027 року 237500,00 гривень;

6. до 30 березня 2027 року 237500,00 гривень.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс Торг Поділля" (23310, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Гнівань, вул. Жмеринська, будинок 15А, ідентифікаційний код юридичної особи 42839071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсліс" (08626, Київська обл., Обухівський р-н, село Здорівка, вул. Соборна, будинок 114; ідентифікаційний код юридичної особи 39179504; р/р НОМЕР_1 в банку АТ "Про Кредит Банк", МФО 320984) за договором поставки №01-12/2025 від 01 грудня 2025 року 87 436,65 гривень пені, 79 821,47 гривень інфляційних втрат, 17 487,33 гривень 3% річних та 11 816,11 гривень судових витрат зі сплати судового збору.

5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

6. У задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом у частині стягнення 88 823,62 гривень пені, 138,69 гривень 3% річних - відмовити.

7. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 18,39 гривень покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурсліс".

8. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Ресурсліс" (08626, Київська обл., Обухівський р-н, село Здорівка, вул. Соборна, будинок 114, ідентифікаційний код юридичної особи 39179504) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 8 550,00 гривень, сплачений ним до Державного бюджету України при поданні позову згідно платіжної інструкції № 4551 від 16.06.2026 року.

9. Провадження у справі № 902/810/26 за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс Торг Поділля" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсліс" про повернення суми попередньої оплати за специфікацією № 6 від 02 лютого 2026 року до договору поставки № 01-12/2025 від 01 грудня 2025 року у розмірі 310 000,00 гривень шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог ТОВ "Ліс Торг Поділля" у розмірі 310000,00 гривень у рахунок часткового погашення суми основного боргу ТОВ "Ліс Торг Поділля" перед ТОВ "Ресурсліс" за специфікаціями № 3 та № 4 до договору поставки № 01-12/2025 від 01 грудня 2025 року закрити на підставі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

10. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

11. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

12. Примірник судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

У зв`язку із проходженням суддею підготовки для підтримання кваліфікації суддів місцевих господарських судів з 5.10.2026 по 9.10.2026 року повне рішення складено 14 жовтня 2026 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2, 3 - сторонам, до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.