Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №902/338/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року Справа № 902/338/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Кульчій І.М. , суддя Бучинська Г.Б.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський край» про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі №902/338/26

за первісним позовом Акціонерного товариства «Вінницяобленерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський край»

про визнання укладеною додаткову угоду

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський край»

до Акціонерного товариства «Вінницяобленерго»

про визнання додатків укладеними

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 24.06.2026 у справі №902/338/26 первісний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський край» про визнання укладеною додаткової угоди задоволено частково. Суд першої інстанції визнав укладеною додаткову угоду про викладення Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 10.02.2021 №ТР-017200 у редакції викладеній у рішенні Господарського суду Вінницької області від 24.06.2026 з дати набрання рішення законної сили. Місцевий господарський суд стягнув з Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 49920 грн, а також стягнув з ТОВ «Подільський край» на користь АТ «Вінницяобленерго» 53248 грн відшкодування витрат на сплату судового збору. В решті позову суд відмовив. Також, суд першої інстанції відмовив в зустрічному позові ТОВ «Подільський край» до АТ «Вінницяобленерго» про визнання додатків укладеними.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ «Подільський край» подало скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 24.06.2026 у даній справі в частині часткового задоволення первісного позову АТ «Вінницяобленерго», а саме: визнання укладеною додаткової угоди про викладення Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 10.02.2021 №ТР017200 у редакції АТ «Вінницяобленерго»; відмови у задоволенні зустрічного позову ТОВ «Подільський край»; стягнення з ТОВ «Подільський край» на користь АТ «Вінницяобленерго» 53248 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Апелянт просить ухвалити в оскаржуваній частині нове рішення, яким у задоволенні первісного позову АТ «Вінницяобленерго» відмовити повністю, а зустрічний позов ТОВ «Подільський край» задовольнити повністю. Визнати укладеним Додаток №2 «Паспорт точки розподілу/передачі електричної енергії» до Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 10.02.2021 №ТР-017200 у редакції ТОВ «Подільський край». Визнати укладеним Додаток №3 «Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії, включаючи субспоживачів» до Договору від 10.02.2021 №ТР-017200 у редакції ТОВ «Подільський край». Визнати укладеним Додаток №4 «Порядок розрахунків» до Договору від 10.02.2021 №ТР-017200 у редакції ТОВ «Подільський край». Окрім того, скаржник просить здійснити новий розподіл судових витрат, понесених сторонами під час розгляду справи в суді першої інстанції та стягнути з АТ «Вінницяобленерго» на користь ТОВ «Подільський край» судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Мамченко Ю.А., суддя Бучинська Г.Б., суддя Кульчій І.М.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський край» на рішення Господарського суду Вінницької області від 24.06.2026 у справі №902/338/26 задоволено частково. Рішення Господарського суду Вінницької області від 24.06.2026 у справі №902/338/26 в частині задоволення первісного позову та розподілу судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. У решті рішення щодо відмови у задоволенні первісного позову залишено без змін. Рішення Господарського суду Вінницької області від 24.06.2026 у справі №902/338/26 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову залишено без змін. Суд стягнув з Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський край» 3993,60 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

29.09.2026 до Північно-західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський край» надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2026 повідомлено заявника, що у зв`язку з перебуванням члена колегії - судді Бучинської Г.Б. у відпустці та з метою дотримання принципу незмінності складу суду, розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення відбудеться після виходу судді Бучинської Г.Б. з відпустки.

На обґрунтування заявлених вимог ТОВ «Подільський край» зазначає, що загальна вартість наданої адвокатом Мельничуком Сергієм Олеговичем правничої допомоги під час апеляційного перегляду справи становить 25000 грн. Водночас, з огляду на результат апеляційного перегляду, заявник просить стягнути з АТ «Вінницяобленерго» лише 18750 грн витрат, безпосередньо пов`язаних із захистом від первісного позову, не включаючи до цієї суми 6250 грн витрат на роботу із зустрічними позовними вимогами, у задоволенні яких відмовлено. Відповідний розрахунок охоплює аналіз матеріалів справи та нормативного регулювання, підготовку апеляційної скарги й контраргументів на відзив, а також підготовку до судових засідань та участь у них.

Заявник вважає, що сума витрат у розмірі 18750 грн є обґрунтованою, необхідною та співмірною зі складністю спору, обсягом виконаної адвокатом роботи, витраченим часом і значенням справи для товариства. На підтвердження заявленої суми посилається на умови договору про надання правничої допомоги, додаткову угоду, рахунок на оплату, акт приймання-передачі наданих послуг та детальний опис виконаних робіт. Правовими підставами для задоволення заяви визначає положення статей 123, 126, 129 та 244 Господарського процесуального кодексу України, наголошуючи на дотриманні встановленого процесуального строку подання доказів судових витрат.

З огляду на викладене ТОВ «Подільський край» просить прийняти заяву та додані до неї докази до розгляду, ухвалити додаткову постанову у справі №902/338/26 і стягнути з АТ «Вінницяобленерго» на користь товариства 18750 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2026 прийнято до розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення за наслідками апеляційного перегляду та постановлено розглядати заяву без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з постанови Північно-західного апеляційного господарського суду у даній справі судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити додаткове судове рішення.

За приписами ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 грудня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За частиною 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з приписами частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування при вирішення заяви сторони.

Так, у частини 3 статті 126 та частині 8 статті 129 ГПК України визначено особливості доказування розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.(ч.3 ст.126 ГПК України).

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що обов`язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.

Водночас, докази на підтвердження розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу можуть бути подані у такому порядку: 1) докази можуть бути подані до закінчення судових дебатів у справі; 2) або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву.

Наведені вище положення ГПК у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов`язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов`язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.

Разом з тим, процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20.

В силу приписів наведених вище положень законодавства суд зазначає про те, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.

Отже, практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу чи розподіл витрат судом (стаття 129 ГПК України).

Матеріалами справи стверджується, що 22.07.2026 ТОВ «Подільський край» звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Вінницької області від 24.06.2026 у справі №902/338/26, яка є першою заявою товариства по суті спору в суді апеляційної інстанції.

Водночас текст апеляційної скарги не містить попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які товариство очікувало понести у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції. Також у відповіді на відзив на апеляційну скаргу, поданій 11.09.2026, заявником такого розрахунку не наведено.

Разом із тим, у судовому засіданні 14.09.2026, до закінчення судових дебатів, представник ТОВ «Подільський край» заявив про очікувані витрати, пов`язані з переглядом судового рішення в суді апеляційної інстанції, та повідомив суд про намір заявити відповідні вимоги щодо їх відшкодування.

Після прийняття постанови апеляційним судом від 24.09.2026 ТОВ «Подільський край» звернулося із заявою про ухвалення додаткової постанови та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, подавши її 29.09.2026, тобто в межах установленого частиною восьмою статті 129 ГПК України строку.

Водночас колегія суддів зазначає, що неподання ТОВ «Подільський край» попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат разом з апеляційною скаргою саме по собі не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат.

Зі змісту ч.2 ст.124 ГПК вбачається, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

З положень ч.2 ст.124 ГПК вбачається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Схожа позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/9024/21, від 11.01.2024 у справі №924/423/23.

З огляду на викладене, відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат. Вказане узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №910/3055/20, від 14.12.2021 у справі №922/676/21, від 18.01.2022 у справі №910/2679/21, від 21.06.2022 у справі №908/574/20, від 13.06.2023 у справі №923/515/21, від 08.02.2024 у справі №295/3068/20 від 31.07.2024 у справі №916/2929/22,

У цій справі колегія суддів ураховує, що представник ТОВ «Подільський край» до закінчення судових дебатів у судовому засіданні 14.09.2026 повідомив суд та іншу сторону про очікувані витрати, пов`язані з апеляційним переглядом справи, а після ухвалення постанови звернувся із заявою про ухвалення додаткової постанови, подавши докази на підтвердження розміру витрат у межах строку, встановленого частиною восьмою статті 129 ГПК України. При цьому заявник визначив конкретну суму витрат, які просить відшкодувати, навів їх розрахунок за видами наданих послуг і витраченим часом та подав документи на підтвердження їх вартості.

Заперечень щодо заяви про розподіл судових витрат та заявленого до відшкодування розміру витрат від АТ «Вінницяобленерго» не надходило.

За таких обставин, з огляду на дискреційний характер повноваження суду, передбаченого частиною другою статті 124 ГПК України, колегія суддів не вбачає підстав для відмови у розгляді заяви ТОВ «Подільський край» виключно з мотивів неподання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат разом з апеляційною скаргою.

Водночас зазначена обставина підлягає врахуванню під час оцінки заявлених витрат у сукупності з іншими матеріалами справи та не звільняє заявника від обов`язку довести їх фактичний обсяг, вартість, зв`язок із розглядом справи та співмірність.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відшкодування заявлених витрат, колегія суддів дослідила подані ТОВ «Подільський край» документи на підтвердження обсягу наданої професійної правничої допомоги, її вартості та погоджених сторонами умов оплати.

На підтвердження витрат на послуги адвоката додано: копія договору про надання правової допомоги №23-03 від 23.03.2026; копія додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги від 23.03.2026 №23-03 від 25.09.2026; довіреність на справи господарського судочинства у порядку передоручення, сформована в системі «Електронний суд» від 18.03.2026; копія акту надання послуг №1 від 25.09.2026; копія детального опису наданих послуг (виконаних робіт) з розрахунком гонорару по Клієнту ТОВ «Подільський край» по справі №902/338/26; копія рахунку на оплату №1 від 25.09.2026за договором про надання правової допомоги №23-03 від 23.03.2026.

Дослідивши подані ТОВ «Подільський край» докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд встановив, що Адвокат Мельничук Сергій Олегович та Товариство з обмеженою відповідальністю «Подільський край» уклали договір про надання правової допомоги. Відповідно до п.1.1 цього договору адвокат зобов`язується за завданням клієнта надавати клієнту правову допомогу, а клієнт зобов`язується оплатити надання послуг та фактичні витрати адвоката, необхідні для виконання цього договору. Під послугами у цьому договорі розуміється наступне: захист, представництво та надання інших видів правової допомоги.

Згідно з пунктами 3.1 та 3.2 договору гонорар - форма винагороди адвоката за надання послуг, передбачених цим договором, а розмір гонорару та порядок його оплати визначається сторонами у додатковій угоді до цього договору.

Відповідно до додаткової угоди №1 сторони вирішили викласти п. 3.2. Договору в наступній редакції:» 3.2. Розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокату за надану в межах цього Договору правову допомогу, становить 18750,00 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят гривень 00 коп.). Клієнт оплачує розмір гонорару протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту підписання Акта приймання-передачі наданих послуг.

На підтвердження факту надання послуг подано акт надання послуг №1 від 25.09.2026, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Подільський Край» в особі директора Бевза Романа Івановича, та Адвокат Сергій Мельничук склали цей акт про те, що на підставі наведених документів, а саме договору про надання правової допомоги №23-03 від 23.03.2026 адвокатом надано послуги загальною вартістю послуг 18750 грн. Клієнт жодних претензій по об`єму, якості, строкам та вартості надання послуг не має.

На підтвердження обсягу та вартості наданої професійної правничої допомоги заявником подано детальний опис наданих послуг (виконаних робіт) із розрахунком гонорару у справі №902/338/26, відповідно до якого адвокатом витрачено загалом 15 годин на надання правничої допомоги, безпосередньо пов`язаної із захистом щодо первісного позову АТ «Вінницяобленерго», загальною вартістю 18750 грн.

Згідно із зазначеним описом, 4 години витрачено на аналіз рішення Господарського суду Вінницької області від 24.06.2026, матеріалів первісного позову, технічної та договірної документації й визначення підстав апеляційного оскарження, вартість цих послуг становить 5000 грн. На аналіз нормативного регулювання та судової практики щодо визначення класу напруги, статусу субспоживача, меж балансової належності, застосування пункту 8.1 Порядку №1175, правового значення листа НКРЕКП та використання технологічних мереж основного споживача адвокатом витрачено 2 години вартістю 2500 грн.

Крім того, відповідно до детального опису підготовка та оформлення апеляційної скарги в частині спростування первісного позову АТ «Вінницяобленерго», включаючи систематизацію доказів та формування правової позиції щодо відсутності підстав для примусової зміни договору, тривали 4 години, вартість цих послуг становить 5000 грн. Аналіз відзиву АТ «Вінницяобленерго» на апеляційну скаргу та підготовка письмових контраргументів щодо первісного позову, зокрема стосовно відсутності прямої фізичної межі між оператором системи розподілу та ТОВ «Подільський край», зайняли 3 години та оцінені у 3750 грн.

Також адвокатом зазначено про витрачення 2 годин на підготовку до судових засідань апеляційної інстанції та участь у розгляді справи 14.09.2026 і 24.09.2026 у частині захисту від первісного позову, вартість яких становить 2500 грн.

Отже, загальна вартість послуг, зазначених у детальному описі заявником до витрат на стадії апеляційного перегляду, становить 18750 грн.

Вартість наданих послуг також підтверджується рахунком на оплату №1 від 25.09.2026 на суму 18750 грн.

Отже, поданими документами підтверджуються договірні відносини між Адвокатом Мельничуком Сергієм Олеговичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Подільський край», визначений сторонами порядок обчислення вартості правничої допомоги, склад та вартість заявлених до відшкодування послуг.

Вказані матеріали є належними доказами того, що позивачу надано професійну правничу допомогу у даній справі у суді апеляційної інстанції адвокатом Мельничуком С.О. згідно відповідного договору, що в силу статті 126 ГПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви та необхідність відшкодування позивачу понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 (провадження №14-435цс18)).

Основні підстави та принципи відшкодування витрат викладено у пунктах 7.1-7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 (провадження №12-43гс22). Такі ж висновки сформульовані в пунктах 106-108, 146 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №922/1964/21 (провадження №12-14гс22).

Колегія суддів враховує наведені висновки Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Водночас у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу, зокрема, з урахуванням співвідношення суми судових витрат, заявленої до відшкодування, з їх розміром, заявленим у попередньому (орієнтовному) розрахунку, та випадків зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо.

За змістом цих норм на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії /бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Окрім зазначених правил розподілу судових витрат процесуальний закон у статті 126 ГПК України визначає додаткові критерії для оцінки співмірності розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та можливість їх зменшення за клопотанням іншої сторони, на яку покладається обов`язок доведення неспівмірності цих витрат.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Стосовно застосування критеріїв співмірності згідно з частиною четвертою статті 126 ГПК України Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що за відсутності клопотання сторони про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відсутні підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат (додаткові постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19, від 15 червня 2022 року у справі №910/12876/19).

Аналізуючи зазначені норми у сукупності, колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності обґрунтованих заперечень сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, зокрема через їх неспівмірність відповідно до частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України статті, та/або за власним розсудом, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Зокрема, суд може змінити розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу згідно з приписами частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України як шляхом зменшення загальної суми таких витрат, зокрема у разі їх неспівмірності зі складністю справи, ціною позову чи значенням справи для сторони, так і шляхом відмови у відшкодуванні чи зменшення розміру витрат на оплату окремих послуг адвоката, зокрема у разі їх невідповідності критеріям реальності та розумності або через неспівмірність суми оплати із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) / обсягом наданих адвокатом послуг (коли одна послуга охоплюється і дублюється іншою послугою адвоката, внесеною до розрахунку) тощо.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №922/1964/21 (провадження №12-14гс22)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц). Господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №922/1964/21 (провадження №12-14гс22)).

Перевіривши матеріали справи, дослідивши подані ТОВ «Подільський край» докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та здійснивши перевірку правильності їх обчислення, колегія суддів дійшла висновку про необхідність оцінки заявленої до відшкодування суми на предмет її реальності, необхідності, обґрунтованості та співмірності зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, витраченим часом і значенням справи для сторони, з огляду на таке.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 зазначеного Закону - договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги (ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до частини 3 статті 30 зазначеного Закону, при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Так, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення.

Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12).

У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч.1 ст.30 Закону як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Відтак, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади господарського законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд повинен враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Апеляційний суд також враховує, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч.4 ст.126 ГПК України (аналогічна правова позиція, викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 31.08.2023 у справі №824/20/23).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Схожа правова позиція наведена і в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2021 року в справі №910/12876/19.

Разом з тим, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (схожий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2023 у справі №922/2417/22).

Під час розгляду справи №902/338/26 у суді апеляційної інстанції представник ТОВ «Подільський край» адвокат Мельничук С.О. брав особисту участь у судових засіданнях 14.09.2026 та 24.09.2026 в режимі відеоконференції.

При цьому колегія суддів враховує, що судове засідання 14 вересня 2026 року тривало з 13 год 44 хв. до 15 год 46 хв., а судове засідання 24 вересня 2026 року - з 15 год 24 хв. до 16 год 08 хв.

Відповідно до детального опису наданих послуг адвокатом заявлено 2 години на підготовку до судових засідань апеляційної інстанції та участь у них у частині захисту від первісного позову АТ «Вінницяобленерго», вартість яких становить 2500 грн.

З огляду на фактичну тривалість судових засідань, а також необхідність підготовки до участі в них з урахуванням обставин справи, колегія суддів вважає, що заявлений адвокатом час на підготовку до судових засідань та участь у них є обґрунтованим, а вартість відповідних послуг у розмірі 2500 грн - співмірною з фактично виконаною роботою.

Що ж стосується таких видів робіт із наданням правничої допомоги, як аналіз рішення Господарського суду Вінницької області від 24.06.2026, матеріалів первісного позову, технічної та договірної документації й визначення підстав апеляційного оскарження; аналіз нормативного регулювання та судової практики; підготовка та оформлення апеляційної скарги в частині спростування первісного позову АТ «Вінницяобленерго», колегія суддів зазначає таке.

Суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 в справі №910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 в справі №927/153/22).

Наведені у детальному описі роботи за своїм змістом є взаємопов`язаними складовими єдиного процесу підготовки апеляційної скарги. Аналіз оскаржуваного судового рішення, матеріалів справи, технічної та договірної документації, відповідних положень законодавства й судової практики становить необхідну основу для формування правової позиції та її викладення в апеляційній скарзі. Відтак зазначені дії не мають самостійного результату, відокремленого від підготовки цього процесуального документа, а тому їх окреме врахування поряд із підготовкою апеляційної скарги призводило б до повторного обліку складових однієї послуги.

Під час оцінки судом співмірності заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із підготовкою апеляційної скарги, підлягає врахуванню також те, що правова позиція ТОВ «Подільський край» щодо заперечень проти задоволення первісного позову АТ «Вінницяобленерго» була сформована ще в суді першої інстанції та під час апеляційного оскарження не зазнала змін; наведені в апеляційній скарзі доводи щодо суті первісних позовних вимог є подібними до тих, що були викладені товариством у відзиві на позовну заяву, поданих у суді першої інстанції, а зміст апеляційної скарги певною мірою відтворює раніше сформовану правову позицію товариства та аргументи, наведені в зазначених процесуальних документах.

Отже, під час підготовки апеляційної скарги адвокат мав можливість використовувати вже сформовані правові аргументи, досліджені документи та правову позицію товариства, що об`єктивно зменшувало обсяг роботи порівняно з первинним формуванням позиції у справі. Водночас це не виключало необхідності проаналізувати рішення суду першої інстанції та визначити конкретні підстави його оскарження.

Такий підхід до вирішення питання зменшення розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу через дублювання позиції сторони та змісту процесуальних документів протягом розгляду справи судами різних інстанцій є усталеним у практиці Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та був застосований, зокрема, у постановах від 21.02.2024 у справі №911/593/22, від 28.05.2024 №910/2812/23, від 26.02.2025 у справі №910/13078/23, від 26.06.2025 у справі №918/822/23(918/583/24), від 03.02.2026 у справі №910/14080/24.

Таким чином, зміст підготовлених представником ТОВ «Подільський край» апеляційної скарги та його участь у апеляційному провадженні фактично зводилася до повторення вже сформованої під час судового розгляду в судах попередньої інстанції позиції у справі. Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного суду від 20.05.2026 у справі №911/969/26.

З огляду на викладене колегія суддів, з урахуванням змісту та обсягу необхідної роботи, використання сформованої в суді першої інстанції правової позиції товариства, а також критеріїв розумності й співмірності судових витрат, вважає, що обґрунтованими витрати на зазначений комплекс робіт у межах 4 годин, що за погодинною ставкою 1250 грн становить 5000 грн. Відповідно, підстави для окремого відшкодування вартості інших складових цього комплексу робіт понад зазначену суму відсутні.

Що стосується витрат на аналіз відзиву АТ «Вінницяобленерго» на апеляційну скаргу та підготовку письмових контраргументів щодо первісного позову, колегія суддів ураховує, що наведені у відповіді на відзив доводи значною мірою ґрунтуються на раніше сформованій правовій позиції ТОВ «Подільський край» та дублюють аргументи, викладені в апеляційній скарзі. З огляду на це, з урахуванням змісту підготовлених заперечень і фактичного обсягу необхідної роботи, колегія суддів вважає достатніми та обґрунтованими витрати часу на аналіз відзиву й викладення правової позиції по суті спору в межах 2 годин, що становить 2500 грн.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що розмір таких витрат є завищеними та по-суті, порушують критерій розумності їх розміру, що є підставою для їх зменшення.

Підсумовуючи усе вищевказане колегія суду наголошує, що за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених ТОВ «Подільський край» на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуючи обсяг виконаних робіт та те, що в суді апеляційної інстанції представником товариства відстоювалася позиція сформована ним в суді першої інстанції, беручи до уваги кількість і тривалість засідання у даній справі, в яких брав участь представник в суді апеляційної інстанції, факт того, що в суді апеляційної інстанції не збиралися та не подавалися додаткові докази, а також те, що заявником не доведено обґрунтованості та пропорційності розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, негативну поведінку сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справи, колегія суддів зазначає, що такий розмір у сумі 18750 грн є завищеним заявником.

З огляду на вищевказане колегія суддів, дійшла висновку про те, що достатнім, співмірним та обґрунтованим буде покладення на АТ «Вінницяобленерго» витрат на правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції у розмірі 10000 грн, а саме: за написання апеляційної скарги в розмірі 5000 грн, написання відповіді на відзив на апеляційну скаргу у розмірі 2500 грн та участь в судовому засіданні в розмірі 2500 грн.

Крім того, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, який неодноразово звертав увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом, у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони, на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України, можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова Верховного Суду від 01.09.2021 у справі №910/13034/20).

У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 у справі №686/5757/23 наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Згідно зі ст. 74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст. ст. 75-79 ГПК України.

Такі докази, відповідно до ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення у справі №902/338/26 та стягнення з АТ «Вінницяобленерго» на користь ТОВ «Подільський край» витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 10000 грн.; в задоволенні решти судових витрат на правничу допомогу - відмовити.

Враховуючи те, що судовий збір за прийняття додаткового рішення (постанови) не здійснюється, то відповідно судовий збір, згідно з приписами статті 129 ГПК України, розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський край» про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі №902/338/26 - задоволити частково.

2. Стягнути із Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» (вул. Магістрацька, буд. 2, м. Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 21050, код ЄДРПОУ 00130694) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський край» (вул. Зулінського Сергія, буд. 44, м. Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 21022, код ЄДРПОУ 31189358) 10000 (десять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні решти вимог заяви ТОВ «Подільський край» - відмовити.

4. Надати місцевому господарському суду доручення про видачу відповідного наказу.

5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "15" жовтня 2026 р.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Кульчій І.М.

Суддя Бучинська Г.Б.