Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №902/349/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року Справа № 902/349/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Тимошенко О.М. , суддя Крейбух О.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду Вінницької області від 25.06.2026 (повний текст - 06.07.2026) у справі №902/349/26 (суддя Матвійчук В.В.)

за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (Русанівський бульвар, буд.8, м.Київ, 02154)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Дистрибьюшн" (вул.Північна, буд.1, м.Вінниця, 21011)

про стягнення 115200,00 грн

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.13 ст.8, ч.ч.1, 10 ст.270 ГПК України

ВСТАНОВИВ:

Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Дистрибьюшн" (далі – ТОВ "Статус Дистрибьюшн") про стягнення 115200,00 грн сплаченого відшкодування, пов`язаного з регламентною виплатою. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач є власником транспортного засобу, водій якого скоїв дорожньо-транспортну пригоду та визнаний винним, у зв`язку з чим на користь потерпілої сторони позивачем здійснено регламентну виплату у розмірі 115200,00 грн, яка підлягає стягненню з власника транспортного засобу.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 25.06.2026 у справі №902/349/26 відмовлено у позові Моторного (транспортного) страхового бюро України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Дистрибьюшн" про стягнення 115200,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі МТСБУ посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та істотне порушення норм процесуального права.

Скаржник зазначає, що позов до ТОВ «Статус Дистрибьюшн» було пред`явлено з урахуванням установлених постановою Вінницького апеляційного суду у справі №136/708/24 обставин, відповідно до яких водій транспортного засобу на момент ДТП перебував у трудових відносинах із відповідачем та виконував трудові обов`язки. При цьому на момент звернення до суду МТСБУ, за його твердженням, не володіло достовірною інформацією про наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо спірного транспортного засобу.

МТСБУ вказує, що неможливість своєчасно встановити страховика була зумовлена, зокрема, зміною державного реєстраційного номера транспортного засобу, ненаданням інформації про страховий поліс під час попереднього судового розгляду, а також відсутністю належної відповіді страхової компанії на звернення позивача.

Після отримання 16.04.2026 відзиву відповідача, в якому було повідомлено про існування поліса ОСЦПВ, позивач 20.04.2026 звернувся до суду з клопотанням про залучення ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до участі у справі як співвідповідача.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у залученні страховика до участі у справі, хоча відповідне клопотання було подане до закінчення підготовчого провадження та одразу після отримання інформації про наявність договору страхування.

На думку МТСБУ, така відмова призвела до неповного з`ясування обставин щодо чинності договору страхування, поширення його дії на транспортний засіб після зміни власника та державного реєстраційного номера, а також щодо обсягу зобов`язань страховика у зв`язку з настанням ДТП.

Крім того, скаржник наголошує, що, розглянувши справу без участі ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», суд першої інстанції водночас поклав в основу оскаржуваного рішення висновки про чинність договору страхування, здійснення страховиком страхового відшкодування та покладення на страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування. На переконання МТСБУ, таким чином суд фактично вирішив питання щодо прав та обов`язків особи, яка не була залучена до участі у справі.

З огляду на викладене МТСБУ просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 25.06.2026 у справі №902/349/26, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду Вінницької області від 25.06.2026 у справі №902/349/26. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу у строк до 02.09.2026 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу.

У поданому 24.08.2026 через систему «Електронний суд» відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Статус Дистрибьюшн» заперечує проти її задоволення та вважає рішення Господарського суду Вінницької області від 25.06.2026 законним і обґрунтованим.

Відповідач зазначає, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу була застрахована у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за чинним полісом ОСЦПВ, про наявність якого МТСБУ було повідомлено у відповіді на його вимогу. Страховика також було повідомлено про настання ДТП, а за результатами розгляду страхового випадку ним здійснено страхові виплати потерпілим.

На думку відповідача, наявність чинного договору обов`язкового страхування виключає передбачені законом підстави для регресної вимоги МТСБУ до ТОВ «Статус Дистрибьюшн». Відповідач також вказує, що МТСБУ мало можливість отримати необхідну інформацію безпосередньо від страховика, однак належним чином не скористалося такою можливістю.

Щодо доводів про порушення прав ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відповідач зазначає, що оскаржуване рішення не порушує прав чи законних інтересів страховика, оскільки воно не покладає на нього будь-яких нових обов`язків чи негативних наслідків.

З огляду на викладене ТОВ «Статус Дистрибьюшн» просить залишити рішення Господарського суду Вінницької області від 25.06.2026 без змін, а апеляційну скаргу МТСБУ- без задоволення.

МТСБУ, у поданих 24.08.2026 через систему «Електронний суд» запереченнях на відзив, додатково зазначає, що до отримання відзиву відповідача від 16.04.2026 не володіло достовірною інформацією про договір страхування та особу страховика, своєчасно вживало заходів для отримання відповідних відомостей, а сам факт існування страхового поліса, на думку позивача, не є достатнім для висновку про відсутність підстав для регресної вимоги до відповідача. Також МТСБУ посилається на те, що суд першої інстанції, відмовивши у витребуванні доказів та залученні страховика, не мав підстав робити висновки щодо страхових правовідносин без участі ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

Розглядом матеріалів справи встановлено.

Вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 17.10.2018 ОСОБА_1 визнано винним за ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. Вироком також визначено, що строк відбування покарання підлягає обчисленню з моменту затримання ОСОБА_1 для виконання вироку.

Як установлено вироком, 24.01.2017 о 14 год 40 хв. ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем "ЗИЛ 130", державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався вулицею Короленка у місті Жмеринка Вінницької області у напрямку будівлі місцевого суду. Поблизу домоволодіння АДРЕСА_1 , розпочинаючи рух та здійснюючи зміну напрямку руху праворуч, він не переконався у безпечності такого маневру та в тому, що його виконання не створить перешкод чи небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, а також не дотримався безпечного бокового інтервалу з пішоходом ОСОБА_2 , яка рухалася назустріч праворуч від автомобіля по краю проїзної частини дороги. Унаслідок цього водій допустив наїзд на пішохода. У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці події.

Згідно із висновком судово-медичної експертизи №16 від 28.02.2017 ОСОБА_2 внаслідок наїзду отримала відкриту черепно-мозкову травму, поширені крововиливи у м`які тканини голови, розтрощення кісток лицевого та мозкового черепа, забиття і часткове руйнування речовини головного мозку, закритий перелом лівого ліктьового суглоба та інші тілесні ушкодження, які віднесено до тяжких як небезпечних для життя в момент їх заподіяння. Зазначені ушкодження перебували у прямому причинному зв`язку зі смертю потерпілої.

Відповідно до висновку автотехнічної експертизи №166а від 15.03.2017 у діях водія автомобіля "ЗИЛ 130", державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 встановлено невідповідність вимогам пункту 10.1 та пункту 13.3 Правил дорожнього руху України.

ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, а також пункту 13.3 цих Правил, згідно із яким під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримуватися безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.

Порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 10.1 та 13.3 Правил дорожнього руху України перебувало у прямому причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме зі спричиненням смерті ОСОБА_2 .

У зв`язку з наведеним суд у кримінальному провадженні кваліфікував дії ОСОБА_1 за частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України як порушення особою, яка керує транспортним засобом, правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Відшкодування", який діяв в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою №2279 від 20.07.2017 про здійснення страхового відшкодування відповідно до статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Заявою було порушено питання про виплату страхового відшкодування, зокрема: ОСОБА_4 - у розмірі 57600,00 грн як відшкодування шкоди на утримання відповідно до статті 27 Закону; ОСОБА_5 - у розмірі 57600,00 грн як відшкодування шкоди на утримання відповідно до статті 27 Закону.

Як убачається з довідки Моторного (транспортного) страхового бюро України №1 від 27.04.2020 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, загальна сума страхового відшкодування, що підлягала виплаті, становила 115200,00 грн.

Зазначений розмір страхового відшкодування також підтверджується розрахунком розміру відшкодування шкоди, пов`язаної із втратою годувальника, відповідно до якого мінімальний розмір страхового відшкодування становить 115200,00 грн, з яких:

- ОСОБА_4 (сину, 2012 року народження) належить 57600,00 грн, що становить 1/2 мінімального розміру страхового відшкодування. Отримувачем коштів визначено його законного представника - батька ОСОБА_3 ;

- ОСОБА_5 (доньці, 2014 року народження) належить 57600,00 грн, що становить 1/2 мінімального розміру страхового відшкодування. Отримувачем коштів визначено її законного представника - батька ОСОБА_3 .

Наказом Моторного (транспортного) страхового бюро України від 06.05.2020 №5177, прийнятим на підставі статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", довідки №1 від 27.04.2020 про розмір відшкодування шкоди та документів, поданих у справі №43823, Департаменту фінансів МТСБУ доручено здійснити виплату ОСОБА_3 страхового відшкодування у розмірі 115200,00 грн за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Платіжною інструкцією №1478474 від 07.05.2020 підтверджується факт виплати Моторним (транспортним) страховим бюро України ОСОБА_3 страхового відшкодування у розмірі 115200,00 грн.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 25.03.2025 у справі №136/708/24 апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Якименка Олексія Олексійовича - задоволено. Указаною постановою рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 04.11.2024 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу відмовлено.

У вказаній постанові встановлено, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю "Статус Дистрибьюшн", працюючи на посаді водія на підставі трудового договору. Під час дорожньо-транспортної пригоди він виконував свої трудові обов`язки та керував автомобілем марки "ЗИЛ 130", державний номерний знак НОМЕР_1 , який належав Товариству з обмеженою відповідальністю "Статус Дистрибьюшн" та використовувався останнім у господарській діяльності з надання транспортно-логістичних послуг.

З огляду на встановлені обставини апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у справі, а пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Згідно із відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, зазначена постанова набрала законної сили 25.03.2025.

04.07.2025 Моторне (транспортне) страхове бюро України направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Дистрибьюшн" письмову вимогу про відшкодування у порядку регресу виплаченого страхового відшкодування. У вимозі МТСБУ послалося на постанову Вінницького апеляційного суду у справі №136/708/24 від 25.03.2025, якою встановлено, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю "Статус Дистрибьюшн". МТСБУ зазначило, що відповідно до статей 11, 1166, 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України та статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Дистрибьюшн" виник обов`язок відшкодувати МТСБУ шкоду в межах суми виплаченого страхового відшкодування, у зв`язку з чим запропоновано сплатити 115200,00 грн на банківські реквізити МТСБУ.

У відповідь на зазначену вимогу ТОВ "Статус Дистрибьюшн" листом №067 від 18.08.2025 повідомило, що станом на 24.01.2017 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "ЗИЛ", державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп". Страховика було належним чином повідомлено про настання дорожньо-транспортної пригоди, а за результатами розгляду поданих документів ним здійснено страхові виплати родичам загиблої ОСОБА_2 . Крім того, відповідач вказав, що детальна інформація щодо наявності договору страхування, порядку та розміру здійснених страхових виплат може бути отримана МТСБУ безпосередньо у ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп". Також Товариство повідомило про добровільну виплату ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання матеріальної (моральної) шкоди особі, інші юридичні факти.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" визначено, що страхування - це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов`язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.

Згідно із статтею 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

Як визначено ч.1 ст.981 Цивільного кодексу України, договір страхування укладається в письмовій формі з дотриманням вимог до письмової форми правочину, встановлених цим Кодексом. Факт укладення договору страхування може посвідчуватися страховим полісом (сертифікатом).

Відповідно до ст.984 Цивільного кодексу України страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Вимоги, яким повинні відповідати страховики, порядок ліцензування їх діяльності та здійснення державного нагляду за страховою діяльністю встановлюються законом. Страхувальником може бути фізична або юридична особа.

Як передбачено ст.3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Згідно із ст.6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 17.10.2018 установлено, що 24.01.2017 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "ЗИЛ 130", державний номерний знак НОМЕР_1 , під час початку руху та зміни його напрямку праворуч не виконав вимог Правил дорожнього руху щодо безпечності маневру та не дотримався безпечного бокового інтервалу з пішоходом ОСОБА_2 , унаслідок чого допустив наїзд на останню. Від отриманих тілесних ушкоджень потерпіла загинула на місці дорожньо-транспортної пригоди.

Зазначені обставини мають преюдиційне значення згідно із ч.6 ст.75 Господарського процесуального кодексу України та не потребують повторного доведення.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Як убачається з позовної заяви, у зв`язку з відсутністю інформації про укладення на момент дорожньо-транспортної пригоди договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля "ЗИЛ 130", державний номерний знак НОМЕР_1 , Моторне (транспортне) страхове бюро України на підставі заяви представника потерпілої особи здійснило регламентну виплату у розмірі 115200,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1478474 від 07.05.2020. Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Разом із тим із матеріалів справи встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки "ЗИЛ 130", модель 130, номер кузова НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , була застрахована в ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на підставі договору (поліса) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК-5068861. Згідно із указаним полісом страхувальником є ОСОБА_6 .

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що 04.11.2016 відповідач набув право власності на зазначений транспортний засіб, придбавши його у попереднього власника, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Стаття 11 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Як встановлено пунктом 1.2 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09 липня 2010 року №566, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2010 року за № 691/17986 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), метою створення єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є накопичення відомостей про чинні та припинені договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності), страхові випадки, що мали місце, транспортні засоби та їх власників для організації обміну інформацією про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності та контролю за його здійсненням.

Оператор єдиної централізованої бази даних (далі - Оператор) - МТСБУ, яке забезпечує створення, ведення, матеріально-технічне та технологічне забезпечення єдиної централізованої бази даних, збереження і захист інформації, що міститься в ній (пункт 1.3 Положення).

Згідно із пунктом 2.1 Положення страховики - члени МТСБУ в обов`язковому порядку здійснюють збір та постачання до бази даних МТСБУ такої інформації за формою, встановленою додатком 1 до цього Положення, зокрема, відомості про втрачені, зіпсовані та знищені бланки полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та бланки спецзнака; відомості про укладені та достроково припинені внутрішні договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та видані до них спецзнаки; відомості про страхові випадки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, хід їх врегулювання та виплати страхового відшкодування.

Відповідно до пункту 2.2 Положення оператор здійснює постачання до бази даних МТСБУ такої інформації, зокрема, відомості про видані страховикам - членам МТСБУ бланки полісів та бланки спецзнака за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Зміни відомостей про зареєстровані договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів надають страховики - члени МТСБУ протягом 2-х робочих днів з моменту підписання страхувальником полісу з внесеними змінами (пункт 3.4.6 Положення).

За змістом пункту 5.3 Положення інформація, отримана з бази даних МТСБУ, використовується з метою отримання відомостей про наявність чи відсутність договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на дату скоєння ДТП та отримання відомостей про страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу на дату ДТП або на дату укладення договору обов`язкового страхування.

Як правильно відмітив суд першої інстанції, поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, крім відомостей про державний реєстраційний номер, марку та модель транспортного засобу, містить обов`язкові ідентифікаційні дані транспортного засобу, зокрема VIN-код (номер кузова, шасі або рами), який є незмінним незалежно від зміни власника транспортного засобу.

У полісі №АК/5068861 зазначено VIN-код транспортного засобу – НОМЕР_2 , який після відчуження автомобіля "ЗИЛ 130" іншому власнику не змінювався.

Відповідно до пунктів 20-1.1, 20-1.2 статті 20 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії. У разі відчуження забезпеченого транспортного засобу права та обов`язки страхувальника переходять до особи, яка прийняла такий транспортний засіб у свою власність.

Враховуючи вказане колегія суддів погоджується з висновком, що МТСБУ як оператор єдиної централізованої бази даних під час розгляду заяви потерпілої особи мало можливість та повинно було перевірити наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності не лише за державним реєстраційним номером транспортного засобу, а й за його незмінним ідентифікатором - VIN-кодом НОМЕР_2 , який давав змогу ідентифікувати транспортний засіб незалежно від зміни його власника.

З урахуванням чинності полісу №АК/5068861 та положень підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відсутні передбачені законом підстави для пред`явлення МТСБУ регресної вимоги до відповідача як власника транспортного засобу, оскільки цивільно-правова відповідальність щодо такого транспортного засобу на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована.

Також, як убачається з наявної у матеріалах справи відповіді ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" №190000247797 від 15.04.2026, наданої на адвокатський запит, цивільно-правова відповідальність власника зазначеного транспортного засобу була забезпечена за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/5068861. За результатами проведеного страховиком розслідування та розгляду поданих документів подію було визнано страховим випадком, після чого страховиком здійснено страхове відшкодування у розмірі 9600,00 грн (відшкодування моральної шкоди) на користь ОСОБА_2 та у розмірі 9600,00 грн (відшкодування моральної шкоди) ОСОБА_7 .

Наведені обставини підтверджують відсутність передбаченої підпунктом 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону передумови для виникнення у МТСБУ права регресної вимоги до відповідача

Відомості про здійснення страховиком страхових виплат додатково підтверджують фактичне існування страхових правовідносин на момент ДТП, однак питання щодо обсягу зобов`язань страховика, їх належного виконання та наявності у МТСБУ будь-якої вимоги до страховика не є предметом розгляду у цій справі.

За наведених обставин доводи позивача не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у залученні страховика до участі у справі, хоча відповідне клопотання було подане до закінчення підготовчого провадження та одразу після отримання інформації про наявність договору страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача звертався до суду першої інстанції з клопотанням №б/н від 20.04.2026, у якому просив визнати причини незалучення страховика на момент подання позову поважними та залучити до участі у справі як співвідповідача Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп". Крім того, у вказаному клопотанні заявник просив долучити до матеріалів справи відповідь страхової компанії як доказ наявності договору страхування.

У частині визнання причин незалучення страховика на момент подання позову поважними, суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент подання клопотання підготовче провадження у справі не завершено, а відтак процесуальний строк для заявлення відповідного клопотання не пропущено. У вказаній частині висновок суду сторонами не оспорюється.

Щодо клопотання в частині залучення до участі у справі як співвідповідача Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп", суд першої інстанції відмовив, оскільки позивачем не визначено зміст позовних вимог до зазначеної особи.

Колегія суддів враховує, що в обґрунтування заявленого клопотання представник позивача зазначав, що обставини дорожньо-транспортної пригоди вже були предметом судового розгляду у суді загальної юрисдикції за позовом до винної особи (водія транспортного засобу) у справі №136/708/24. Під час розгляду справи у суді загальної юрисдикції ані винна особа, ані її представник не повідомили суд про наявність договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, не надали страхового полісу, а також не повідомили про зміну державного реєстраційного номерного знаку транспортного засобу, що є істотною обставиною для ідентифікації договору страхування. У зв`язку з відсутністю таких відомостей позивач був об`єктивно позбавлений можливості встановити наявність страхового полісу та визначити належного учасника спірних правовідносин на момент звернення до суду, оскільки ідентифікація договору страхування без відповідних даних була неможливою. Саме з огляду на викладені обставини позивач визначив належним відповідачем юридичну особу як роботодавця особи, яка завдала шкоду, а відсутність інформації про страховика була зумовлена процесуальною поведінкою винної особи, яка не розкрила відповідні відомості під час розгляду справи.

Разом із тим, колегія суддів враховує, що ще до звернення з цим позовом, листом ТОВ «Статус Дистрибьюшн» від 18.08.2025 МТСБУ було повідомлено про те, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника спірного транспортного засобу була застрахована у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». Відсутність у позивача на час подання позову номера страхового поліса чи повного обсягу відомостей про його умови не є тотожною відсутності у нього інформації про сам факт страхування та особу страховика.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Предмет позову, тобто певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, повинен бути чітко визначений позивачем у прохальній частині позовної заяви, оскільки резолютивна частина рішення суду, по суті, відображає позовні вимоги, викладені у прохальній частині позовної заяви. При цьому, прохальна частина позову має відповідати змісту позовної заяви в цілому.

Звертаючись з позовною заявою №б/н від 20.03.2026 (вх.№384/26 від 23.03.2026), позивач - Моторне (транспортне) страхове бюро України - обґрунтовував свої вимоги тим, що відповідач є власником транспортного засобу, водій якого скоїв дорожньо-транспортну пригоду та був визнаний винним, у зв`язку з чим позивачем здійснено регламентну виплату у розмірі 115200,00 грн, яка підлягає стягненню з власника транспортного засобу.

Разом з тим, у клопотанні про залучення до участі у справі як співвідповідача Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп", позивачем не було визначено зміст позовних вимог до зазначеної особи.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання в частині залучення до участі у справі як співвідповідача ПрАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп".

При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до принципу диспозитивності господарського судочинства саме позивач визначає предмет та підстави позову, коло відповідачів, а також зміст матеріально-правових вимог, заявлених до кожного з них. Суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог та не наділений повноваженнями самостійно формулювати замість позивача позовну вимогу до особи, яку останній просить залучити як співвідповідача.

Саме по собі зазначення у клопотанні особи, яка, на думку позивача, може бути учасником спірних правовідносин, без визначення конкретної матеріально-правової вимоги до такої особи не є достатнім для набуття нею процесуального статусу співвідповідача. Залучення особи як співвідповідача передбачає наявність пред`явленої до неї позовної вимоги, яка становитиме предмет судового розгляду та щодо якої суд у подальшому повинен буде ухвалити рішення.

Колегія суддів також звертає увагу, що ухвалою від 23.04.2026 підготовче провадження у справі не було закрито, а підготовче засідання відкладено на 14.05.2026.

Отже, після постановлення зазначеної ухвали позивач не був позбавлений можливості до закінчення підготовчого провадження належним чином визначити зміст позовних вимог до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», подати відповідну заяву та повторно порушити питання щодо залучення цієї особи до участі у справі як співвідповідача.

Однак до закриття підготовчого провадження МТСБУ не скористалося таким процесуальним правом та не сформулювало будь-яку самостійну матеріально-правову вимогу до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

За таких обставин доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у залученні страховика як співвідповідача та тим самим позбавив позивача можливості належним чином визначити суб`єктний склад спору, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Крім цього колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що оскаржуваним рішенням суд першої інстанції вирішив питання про права та обов`язки ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», яке не було залучене до участі у справі.

Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції досліджував наявність та чинність договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо транспортного засобу, за участю якого сталася дорожньо-транспортна пригода, виключно в межах перевірки наявності передбачених законом підстав для стягнення з ТОВ «Статус Дистрибьюшн» суми регламентної виплати у порядку регресу.

Посилання суду на те, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу була забезпечена чинним договором ОСЦПВ, а страхове відшкодування за таким договором здійснювалося страховиком, є правовою оцінкою обставин, які мають значення для встановлення наявності чи відсутності підстав відповідальності саме відповідача у цій справі.

При цьому оскаржуваним рішенням не встановлено наявності у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» будь-якого грошового зобов`язання перед МТСБУ, не визначено його розміру, не встановлено факту порушення страховиком зобов`язання, не покладено на нього обов`язку здійснити будь-яку виплату та не вирішено питання щодо наявності у МТСБУ права вимоги безпосередньо до страховика.

Саме по собі встановлення судом факту існування чинного договору страхування та наведення правової оцінки наслідків такого страхування для вирішення спору між позивачем і відповідачем не свідчить про вирішення судом питання про права, інтереси чи обов`язки страховика.

Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для покладення на ТОВ «Статус Дистрибьюшн» витрат, понесених МТСБУ у зв`язку з регламентною виплатою, стосується виключно прав та обов`язків сторін цього спору та не створює, не змінює і не припиняє прав чи обов`язків ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав вважати, що суд першої інстанції прийняв рішення про права, інтереси та/або обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, а тому відповідні доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

Згідно зі ст.ст.74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову у позові Моторного (транспортного) страхового бюро України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Дистрибьюшн" про стягнення 115200,00 грн.

Згідно з ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за апеляційний перегляд рішення у справі покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду Вінницької області від 25.06.2026 у справі №902/349/26 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.10.2026.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Крейбух О.Г.