Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №924/600/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року Справа № 924/600/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Крейбух О.Г. , суддя Саврій В.А.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західспецбезпека" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07 серпня 2026 року у справі №924/600/26 (суддя Музика М.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західспецбезпека"

про стягнення 157 773,33 грн штрафних санкцій та зобов`язання поставити товар на суму 623 610,00 грн

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270 та частини 13 статті 8 ГПК України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07.08.2026 у справі №924/600/26 позов Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західспецбезпека" про стягнення 157 773,33 грн штрафних санкцій та зобов`язання поставити товар на суму 623 610,00 грн, задоволено.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Західспецбезпека" виконати належним чином умови договору поставки від 15.07.2025 № 53-124-01-25-26412 шляхом поставки та передачі у власність для філії "ВП "Хмельницька АЕС" АТ "НАЕК "Енергоатом" в порядку, передбаченому умовами договору, визначену цим договором решту товару загальною вартістю 623 610,00 грн з ПДВ.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західспецбезпека" на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна енергетична станція" 157 773,33 грн штрафних санкцій, 9 376,60 грн витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Західспецбезпека" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині нарахування пені у сумі 114 120,63 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт посилається на порушення Господарським судом Хмельницької області норм матеріального права.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Західспецбезпека" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.08.2026 у справі №924/600/26. Встановлено позивачу строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження, з врахуванням положень статті 263 ГПК України. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абзацу першого частини десятої статті 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами частини тринадцятої статті 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З врахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абзац другий частини десятої статті 270 ГПК України).

Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд апеляційної скарги підлягає здійсненню у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У додаткових поясненнях відповідач наголошує на відсутності правових підстав для стягнення пені за прострочення поставки товару після 28.08.2025 у зв`язку з припиненням дії Господарського кодексу України, оскільки відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пеня передбачена виключно за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.08.2026 у справі №924/600/26 оскаржується Товариством з обмеженою відповідальністю "Західспецбезпека" лише в частині стягнення 114 120,63 грн пені, нарахованої за порушення строків поставки товару за договором від 15.07.2025 №53-124-01-25-26412, суд апеляційної інстанції, з огляду на вимоги статті 269 ГПК України, здійснює перегляд оскаржуваного рішення в зазначеній частині.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15.07.2025 між Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західспецбезпека" (Постачальник) укладено договір поставки №53-124-01-25-26412 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язався у передбачені Договором строки поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець - прийняти та оплатити його відповідно до найменування, асортименту, виробника, кількості, ціни та коду згідно з УКТ ЗЕД, визначених у специфікації №1 (Додаток №1 до Договору), яка є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Договору, предметом поставки є костюми бавовняні білі (код 18110000-3 за Єдиним закупівельним словником ДК 021:2015 - "Формений одяг"), а місцем виконання Договору визначено місто Нетішин Хмельницької області.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що порозмірна заявка додатково надається Постачальнику протягом трьох календарних днів з дати укладення Договору шляхом її направлення з електронної пошти Покупця office@khnpp.atom.gov.ua на електронну пошту Постачальника zahidspets@ukr.net.

Згідно з пунктом 3.1 Договору, строк поставки товару становить 30 календарних днів з дати направлення Покупцем письмової заявки Постачальнику з електронної адреси office@khnpp.atom.gov.ua на електронну адресу zahidspets@ukr.net, при цьому датою отримання Постачальником письмового замовлення Покупця на поставку партії товару вважається дата його направлення з електронної пошти Покупця на електронну пошту Постачальника, зазначені у цьому пункті Договору, а кінцевий строк поставки останньої партії товару встановлено до 15.12.2025.

Водночас пунктом 3.1 Договору визначено, що у разі виникнення між сторонами спору щодо факту та/або дати направлення Покупцем та/або отримання Постачальником письмового замовлення на поставку партії товару належним і достатнім підтвердженням факту та дати його направлення й отримання є роздруківка супровідного електронного листа з електронної пошти Покупця, зазначеної у цьому пункті Договору, із зазначенням дати надсилання та вихідного номера письмового замовлення Покупця, направленого з його електронної пошти на електронну пошту Постачальника, визначені пунктом 3.1 Договору.

Відповідно до пункту 3.2 Договору, поставка товару згідно зі специфікацією здійснюється транспортом та за рахунок Постачальника на умовах DDP відповідно до ІНКОТЕРМС 2020 на склад Вантажоодержувача у місті Нетішин Хмельницької області.

Пунктом 3.5 Договору визначено, що датою поставки товару вважається дата підписання Вантажоодержувачем видаткової накладної або товарно-транспортної накладної.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Договору, загальна ціна товару становить 1 439 100,00 грн з ПДВ, при цьому ціна за одиницю товару, його кількість та загальна вартість визначаються специфікацією №1 (Додаток №1 до Договору).

Пунктами 8.1, 8.2 Договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за Договором вони несуть відповідальність, передбачену його умовами та чинним законодавством України, зокрема, за порушення строку поставки товару Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцеві пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) у встановлений строк товару за кожен день прострочення, а у разі прострочення поставки понад 30 днів - додатково штраф у розмірі 7% від зазначеної вартості.

Відповідно до пункту 11.1 Договору, він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за їх наявності) і діє до 30.06.2026, а в частині виконання передбачених Договором гарантійних зобов`язань - до спливу відповідних гарантійних строків.

За змістом пункту 13.12 Договору сторони узгодили, що забезпечення виконання зобов`язань у вигляді притримання не підлягає застосуванню як щодо зобов`язань за цим Договором, так і щодо інших вимог Постачальника.

Згідно з пунктами 14.1, 14.2 Договору, його невід`ємними додатками є специфікація №1 (Додаток №1) та технічна специфікація (Додаток №2), при цьому у специфікації №1 визначено найменування товару, його кількість та вартість.

Договір та додатки до нього підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені їхніми печатками.

19.09.2025 позивачем з електронної адреси office@khnpp.atom.gov.ua на електронну адресу відповідача zahidspets@ukr.net направлено лист від 18.09.2025 №61-13509/22610 щодо поставки 850 комплектів костюмів білих бавовняних відповідно до розділу 3 договору поставки від 15.07.2025 №53-124-01-25-26412.

На виконання умов Договору Постачальником здійснено поставку, а Покупцем прийнято 850 комплектів костюмів білих бавовняних, що підтверджується видатковими накладними від 23.09.2025 №127 на суму 527 670,00 грн та від 24.09.2025 №128 на суму 287 820,00 грн.

У подальшому, 21.10.2025 позивачем з електронної адреси office@khnpp.atom.gov.ua на електронну адресу відповідача zahidspets@ukr.net направлено лист від 21.10.2025 №61-15820/25687 щодо поставки наступної партії товару в кількості 650 комплектів костюмів білих бавовняних відповідно до розділу 3 Договору, у якому також звернуто увагу Постачальника на необхідність врахування зауважень щодо недоліків попередньої партії товару.

У зв`язку з невиконанням Постачальником зобов`язань щодо поставки наступної партії товару 24.12.2025 позивачем на електронну адресу відповідача направлено претензію від 24.12.2025 з вимогою поставити товар вартістю 623 610,00 грн, строк поставки якого сплив 20.11.2025, а також замінити раніше поставлений товар загальною вартістю 815 490,00 грн, яка залишена останнім без відповіді та належного реагування.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 відкрито провадження у справі №910/7533/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західспецбезпека" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 834 349,02 грн за договором поставки від 15.07.2025 №53-124-01-25-26412.

Звертаючись до суду з даним позовом, Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" посилалося на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Західспецбезпека" зобов`язань за договором поставки від 15.07.2025 №53-124-01-25-26412 у частині своєчасної та повної поставки товару, зокрема, непоставлення у встановлений Договором строк 650 комплектів костюмів білих бавовняних загальною вартістю 623 610,00 грн, у зв`язку з чим просило зобов`язати відповідача здійснити поставку зазначеного товару, а також стягнути 114 120,63 грн пені та 43 652,70 грн штрафу, нарахованих відповідно до пункту 8.2 Договору за порушення строків поставки.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом першої інстанції, укладений 15.07.2025 між Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західспецбезпека" договір №53-124-01-25-26412 за своєю правовою природою є договором поставки, за умовами якого відповідач як Постачальник зобов`язався у визначені Договором строки поставити та передати у власність позивача товар, а останній як Покупець - прийняти та оплатити його в порядку, строки та за ціною, погодженими сторонами у Договорі та специфікації №1, з врахуванням передбаченого пунктом 3.1 Договору порядку визначення строків поставки окремих партій товару на підставі письмових заявок Покупця.

Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За змістом статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За приписами частини першої статті 548 ЦК України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною другою статті 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, тоді як відповідно до частини третьої цієї статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства, при цьому розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Згідно зі статтею 6 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі свої відносини на власний розсуд та відступити від положень актів цивільного законодавства, крім випадків, коли в таких актах прямо вказано про неможливість такого відступу, а також якщо обов`язковість відповідних положень випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

За змістом частини першої статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції, дослідивши умови укладеного між сторонами договору поставки від 15.07.2025 №53-124-01-25-26412 та надані на підтвердження його виконання докази, встановив, що відповідач здійснив поставку лише частини передбаченого Договором товару, тоді як наступна партія у кількості 650 комплектів костюмів білих бавовняних загальною вартістю 623 610,00 грн, замовлена Покупцем 21.10.2025, у визначений пунктом 3.1 Договору строк до 20.11.2025 поставлена не була.

Враховуючи встановлений факт невиконання відповідачем договірного обов`язку щодо поставки решти товару, відсутність доказів його належного виконання та обов`язковість договору для сторін, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Західспецбезпека" здійснити поставку непереданого товару загальною вартістю 623 610,00 грн.

Водночас, встановивши порушення відповідачем погоджених сторонами строків поставки товару та врахувавши передбачену пунктом 8.2 Договору відповідальність Постачальника за таке порушення, суд першої інстанції визнав правомірним застосування до відповідача штрафних санкцій, у зв`язку з чим задоволив вимоги позивача про стягнення 114 120,63 грн пені та 43 652,70 грн штрафу, що загалом становить 157 773,33 грн.

Оцінюючи правомірність заявлених до стягнення штрафних санкцій, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що передбачений пунктом 8.2 Договору обов`язок Постачальника сплатити пеню виникає внаслідок порушення строків поставки товару, тобто неналежного виконання зобов`язання, яке за своєю правовою природою є негрошовим, оскільки його зміст полягає у вчиненні боржником дій щодо передання товару Покупцеві, а не у сплаті останньому грошових коштів.

При цьому місцевий господарський суд правильно врахував, що сторони, реалізуючи передбачений статтями 6, 627 ЦК України принцип свободи договору, погодили у пункті 8.2 Договору відповідальність Постачальника за порушення строків поставки у вигляді пені в розмірі 0,1% від вартості непоставленого у встановлений строк товару за кожен день прострочення, визначивши таким чином конкретний вид порушення договірного зобов`язання, підставу застосування відповідальності та порядок обчислення відповідної санкції.

Вирішуючи питання щодо застосування до спірних правовідносин обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, суд першої інстанції виходив із того, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" регулюють відповідальність за порушення саме грошових зобов`язань, тоді як у спірному випадку пеню нараховано за прострочення поставки товару, у зв`язку з чим передбачене зазначеним Законом обмеження не поширюється на погоджену сторонами договірну санкцію.

На підтвердження можливості встановлення сторонами відповідальності у вигляді пені за порушення негрошового зобов`язання місцевий господарський суд також послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.04.2019 у справі №904/3565/18, від 29.05.2018 у справі №910/23003/16, від 19.09.2019 у справі №904/5770/18, а також на висновок Верховного Суду в постанові від 03.03.2020 у справі №922/2220/19 щодо відсутності законодавчих обмежень розміру неустойки за порушення негрошового зобов`язання.

Встановивши факт прострочення відповідачем виконання зобов`язання щодо поставки товару загальною вартістю 623 610,00 грн та перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за передбаченою пунктом 8.2 Договору ставкою 0,1% вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення 114 120,63 грн пені, що відповідає нарахуванню за 183 дні прострочення.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо договірного характеру відповідальності, передбаченої пунктом 8.2 Договору та необхідності розмежування грошових і негрошових зобов`язань при визначенні застосовності законодавчих обмежень розміру пені, оскільки предметом порушеного відповідачем зобов`язання є поставка товару, а не здійснення грошового платежу, тоді як сторони безпосередньо погодили відповідальність за несвоєчасне виконання саме цього обов`язку.

Стосовно доводів апелянта про неможливість застосування після 28.08.2025 передбаченої пунктом 8.2 Договору пені за прострочення поставки товару у зв`язку із втратою чинності Господарським кодексом України колегія суддів зазначає, що договір поставки від 15.07.2025 №53-124-01-25-26412 укладено сторонами у період дії зазначеного Кодексу, а відповідальність за порушення строків поставки погоджено безпосередньо при виникненні договірних правовідносин, у зв`язку з чим подальша зміна законодавчого регулювання не може сама по собі ототожнюватися з припиненням дії відповідної умови Договору, яка не була змінена або припинена сторонами.

Виникнення прострочення виконання зобов`язання після втрати чинності Господарським кодексом України не припиняє дії раніше погоджених сторонами умов Договору, однак правомірність застосування передбаченої ними відповідальності підлягає визначенню з врахуванням законодавства, чинного на час відповідного порушення.

Щодо посилань апелянта на положення частини третьої статті 549 ЦК України, колегія суддів зазначає, що наведена норма визначає пеню як різновид неустойки за прострочення виконання грошового зобов`язання, однак правова оцінка передбаченої пунктом 8.2 Договору санкції не може обмежуватися виключно її найменуванням, оскільки відповідно до статей 546, 548, 549, 551 ЦК України неустойка є способом забезпечення виконання зобов`язання, а її застосування пов`язується з порушенням боржником погодженого сторонами обов`язку, у зв`язку з чим визначальне значення має зміст відповідної договірної умови, характер порушеного зобов`язання та допустимість встановлення такої відповідальності відповідно до вимог цивільного законодавства.

Разом із тим визначення пені, наведене у частині третій статті 549 ЦК України, не виключає можливості погодження сторонами неустойки за порушення негрошового зобов`язання, розмір якої залежить від тривалості прострочення, оскільки правова природа такої санкції визначається не лише її найменуванням, а й змістом відповідної договірної умови та характером порушеного зобов`язання.

Стосовно доводів скаржника про нерелевантність правових висновків Верховного Суду, сформованих у період дії Господарського кодексу України, колегія суддів зазначає, що застосування відповідної судової практики потребує врахування нормативного регулювання, за якого такі висновки були сформульовані та його співвідношення із законодавством, чинним на час виникнення спірних правовідносин, водночас втрата чинності зазначеним Кодексом сама по собі не спростовує факту погодження сторонами відповідальності за порушення строків поставки товару, хоча й потребує самостійної правової оцінки можливості застосування відповідної договірної санкції після 28.08.2025.

Посилання апелянта на постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі №911/952/22 та Об`єднаної Палати Верховного Суду від 06.02.2026 у справі №904/2953/24 не спростовують наведених висновків, оскільки сформульовані у них правові позиції щодо порядку обчислення пені та меж свободи договору не вирішують безпосередньо питання допустимості застосування погодженої сторонами неустойки за прострочення поставки товару після втрати чинності Господарським кодексом України.

Окремо колегія суддів звертає увагу, що доводи відповідача про необхідність обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України фактично повторюють його заперечення, наведені під час розгляду справи судом першої інстанції, яким уже надано правову оцінку в оскаржуваному рішенні з врахуванням негрошового характеру порушеного зобов`язання та змісту пункту 8.2 Договору.

У цьому контексті не можуть бути прийняті посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 23.10.2025 у справі №910/16298/24 як самостійну підставу для обмеження відповідальності відповідача, оскільки застосування висновку щодо граничного розміру пені потребує встановлення подібності правовідносин, зокрема, характеру порушеного зобов`язання та правової підстави нарахування відповідної санкції, тоді як у цій справі відповідальність передбачена за прострочення поставки товару, а не за несвоєчасне здійснення грошового платежу.

Крім того, запропонований відповідачем контррозрахунок пені в сумі 94 993,74 грн ґрунтується на застосуванні подвійної облікової ставки Національного банку України до вартості непоставленого товару, хоча сам апелянт послідовно наголошує на негрошовому характері порушеного зобов`язання, а тому такий розрахунок не може бути визнаний належним спростуванням розміру відповідальності, визначеного позивачем відповідно до пункту 8.2 Договору.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин порушення відповідачем строків поставки товару та ґрунтуються переважно на іншому тлумаченні скаржником положень цивільного законодавства щодо правової природи пені, наслідків втрати чинності Господарським кодексом України та меж договірної відповідальності, водночас не містять достатнього правового обґрунтування, яке б свідчило про неправомірність застосування погодженої сторонами санкції за прострочення виконання негрошового зобов`язання або помилковість висновків місцевого господарського суду щодо її розміру.

З огляду на викладене, колегія суддів виснує, що місцевий господарський суд, встановивши факт неналежного виконання відповідачем договірного обов`язку щодо своєчасної поставки товару, дослідивши зміст погодженої сторонами відповідальності та перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафних санкцій, обґрунтовано виходив із наявності підстав для застосування передбаченої пунктом 8.2 Договору пені, у зв`язку з чим дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача 114 120,63 грн пені.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з приписами статті 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його зміни.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західспецбезпека" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 07 серпня 2026 року у справі №924/600/26 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Саврій В.А.