Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №924/866/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Рівне Справа № 924/866/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Коломис В.В. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

ФОП Корякін Дмитро Вадимович (в режимі відеоконференції)

ТОВ "Агрохолдинг 2012" - Савчук Ю.М. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг 2012"

на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухвалене 17.12.2025, повне рішення складено 17.12.2025,

у справі № 924/866/25

за позовом Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг 2012"

про стягнення 15 286 141,79 грн

У серпні 2025 року Фізична особа-підприємець Корякін Дмитро Вадимович звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг 2012" про стягнення 15 286 141,79 грн, з яких 2 532 438,00 грн основний борг, 2 773 357,65 грн інфляційні втрати, 4 329 312,85 грн 24 % річних, 35 880,21 грн 3 % річних, 237 867,17 грн штраф та 5 377 285,91 грн пеня, заявлені на підставі договору про надання послуг № 2/п від 11.04.2017, за яким право вимоги відступлено ФОП Корякіну Д.В.

Господарський суд Хмельницької області рішенням від 17.12.2025 у справі № 924/866/25 позов задовольнив частково.

Присудив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг 2012" на користь Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича 2 532 438,00 грн основного боргу, 2 773 357,65 грн інфляційних втрат, 577 044,32 грн 3 % річних, 4 347 223,31 грн пені та 122 760,77 грн судового збору.

У стягненні 237 867,17 грн штрафу, 1 030 062,60 грн пені та 3 788 148,74 грн річних відмовив.

24.12.2025, через систему Електронний суд, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг 2012", не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в обґрунтування якої скаржник, зокрема, зазначає:

- суд першої інстанції безпідставно поклав в основу оскаржуваного рішення обставини, встановлені рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14.05.2025 у справі № 924/138/25, оскільки під час розгляду вказаної справи не досліджувався факт проведення оплати за договором про відступлення права вимоги № 2/07/19 від 02.07.2019 шляхом укладення договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 26.12.2019;

- преюдиціальне значення мають лише обставини, які безпосередньо досліджувалися та були встановлені судом у попередній справі, а не правова оцінка таких обставин, у зв`язку з чим, на думку скаржника, суд першої інстанції неправильно застосував правила щодо преюдиційності;

- надані ліквідатором ТОВ "Седна-Агро" відомості про рух коштів за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 26/11 від 26.11.2019 не відповідають вимогам, установленим для первинних банківських документів, оскільки не містять передбачених Положенням № 75 обов`язкових реквізитів, а ліквідатор ТОВ "Седна-Агро" не є працівником банку та не має повноважень засвідчувати банківські документи;

- відповідач не мав можливості самостійно отримати від банку відомості про рух коштів ТОВ "Седна-Агро", оскільки така інформація становить банківську таємницю та може бути розкрита у визначеному законом порядку, зокрема за письмовим дозволом відповідної особи або за рішенням суду;

- позивачем не надано належних первинних документів, платіжних доручень або банківських виписок на підтвердження фактичного виконання договору про надання поворотної фінансової допомоги № 26/11 від 26.11.2019, у зв`язку з чим скаржник вважає недоведеними реальність відповідної господарської операції та існування права вимоги, яке в подальшому було відступлено;

- суд першої інстанції, надаючи оцінку заяві ТОВ "Агрохолдинг 2012" від 15.08.2025 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, адресованій ТОВ "Насіннєвий завод "Арата", обмежився загальними висновками щодо оцінки доказів та добросовісності поведінки учасника справи, не врахувавши правових наслідків такої заяви;

- ТОВ "Насіннєвий завод "Арата" у наданих суду поясненнях підтвердило отримання заяви від 15.08.2025 про зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення таких вимог, що, на думку скаржника, також свідчить про невиконання договору про відступлення права вимоги № 2/07/19 від 02.07.2019 та договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 26.12.2019;

- оскільки заява ТОВ "Агрохолдинг 2012" від 15.08.2025 про зарахування зустрічних однорідних вимог не визнана у судовому порядку недійсною та була отримана адресатом, скаржник вважає основне зобов`язання припиненим, а відтак відсутні підстави для нарахування та стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та неустойки;

- застосування судом першої інстанції правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, скаржник вважає нерелевантним до спірних правовідносин та водночас зазначає про сплив позовної давності.

На підставі викладеного скаржник просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.12.2025 у справі № 924/866/25 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення 15 286 141,79 грн відмовити.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 24.12.2025, для розгляду справи № 924/866/25 визначено колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Коломис В.В., Василишин А.Р.

Листом № 924/866/25/6803/25 від 24.12.2025 матеріали справи було витребувано з Господарського суду Хмельницької області.

29.12.2025 до суду надійшли матеріали справи № 924/866/25.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.12.2025, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг 2012" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.12.2025 у справі № 924/866/25, розгляд апеляційної скарги призначено на "19" лютого 2026 р. о 14:00 год., задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг 2012" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 06.01.2026 задоволено заяву (вх.№ 8/26) Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

09.01.2026 (вх. № 249/26), через систему Електронний суд, від ФОП Корякіна Дмитра Вадимовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ТОВ "Агрохолдинг 2012" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.12.2025 у справі № 924/866/25 залишити без змін.

18.02.2026 (вх. № 821/26) від ФОП Корякіна Д.В. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 924/866/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 924/1260/25.

18.02.2026 (вх. № 825/26) від ТОВ "Агрохолдинг 2012" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 924/866/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 924/1260/25.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2026 зупинено провадження у справі № 924/866/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 924/1260/25, зобов`язано учасників справи невідкладно поінформувати апеляційний суд про результати розгляду справи № 924/1260/25 та надати відповідне судове рішення, що набрало законної сили.

08.07.2026 (вх. № 5861/25) від ФОП Корякіна Д.В. надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, у зв`язку із ухваленням 06.07.2026 Північно-західним апеляційним господарським судом постанови у справі № 924/1260/25.

Листом № 924/866/25/3546/26 від 10.07.2026 повідомлено ФОП Корякіна Д.В., що його клопотання про поновлення провадження у справі № 924/866/25 буде розглянуте після виходу судді-члена колегії Василишина А.Р. з відпустки.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 (з урахування ухвали від 03.08.2026 про виправлення описки), серед іншого, поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг 2012" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.12.2025 у справі № 924/866/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 18.08.2026 об 11:00.

30.07.2026 (вх. № 6533/26) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг 2012" надійшло клопотання, в якому просить витребувати у фізичної особи-підприємця Корякіна Д.В. інформації (довідки) про реквізити рахунку фізичної особи-підприємця Корякіна Д.В. в банку, небанківському надавачі платіжних послуг, якийй відкритий як фізичній особі-підприємцеві Корякіну Д.В. (балансовий статус 2600), у випадку якщо така інформація (довідка) не буде надана до 13 серпня 2026 року включно.

30.07.2026 (вх. № 6538/26) від Фізичної особи-підприємця Корякіна Д.В. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документа, що підтверджує наявність реквізитів рахунку позивача в банку.

31.07.2026 (вх. № 6556/26) від Фізичної особи-підприємця Корякіна Д.В. надійшли додаткові пояснення, які просить врахувати під час розгляду справи № 924/866/25.

03.08.2026 (вх. № 6625/26) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг 2012" надішли додаткові пояснення у справі, в яких просить: прийняти додаткові пояснення по справі №924/866/25 до розгляду; апеляційну скаргу ТОВ "Агрохолдинг 2012" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17 грудня 2025 року у справі № 924/866/25 задовільнити повністю; відмовити позивачу у стягненні пені по справі № 924/866/25 у зв`язку з пропуском позовної давності; зменшити суму пені по справі № 924/866/25 на 90%.

Ухвалою суду від 03.08.2026 задоволено заяву (вх.№ 3591/26) ФОП Корякіна Д.В. та заяву (вх.№ 3599/26) представника ТОВ "Агрохолдинг 2012" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

04.08.2026 (вх. № 6687/26) від Фізичної особи-підприємця Корякіна Д.В. надійшли заперечення, в яких просить залишити без розгляду додаткові пояснення ТОВ "Агрохолдинг 2012" від 03.08.2026.

13.08.2026 (вх. № 6946/26) від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг 2012" надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи у зв`язку з відкриттям Верховним Судом касаційного провадження у справі № 924/1260/25 та призначенням її до розгляду на 09.09.2026, результати якого, на думку заявника, можуть вплинути на вирішення цієї справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2026, зокрема, відкладено розгляд справи на 13.10.2026 о 14:00.

05.10.2026 (вх. № 8372/26) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг 2012" надійшла заява, в якій просить зменшити суму пені по справі № 924/866/25, яка становить 4 347 223,31 грн на 99 %, що становитиме 43 472,23 грн.

06.10.2026 (вх. № 4702/26) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг 2012" надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі № 924/866/25 за апеляційною скаргою ТОВ "Агрохолдинг 2012" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 28 листопада 2025 року у справі № 924/866/25 до набрання законної сили судового рішення у справах № 925/1240/21 (925/244/26), № 925/1240/21 (925/461/26) та № 925/1240/21 (925/571/26).

09.10.2026 (вх. № 8545/26) від Фізичної особи-підприємця Корякіна Д.В. надійшли заперечення, в яких просить повернути ТОВ "Агрохолдинг 2012" без розгляду клопотання про зупинення провадження у справі, а якщо суд не знайде підстав для повернення клопотання, у такому випадку - відмовити у його задоволенні.

Також 09.10.2026 (вх. № 8548/26) від Фізичної особи-підприємця Корякіна Д.В. надійшли заперечення, в яких просить залишити без розгляду заяву ТОВ "Агрохолдинг 2012" від 05.10.2026.

Розглянувши додаткові пояснення ТОВ "Агрохолдинг 2012" від 03.08.2026, заяву від 05.10.2026 про зменшення розміру пені та доповнення до неї від 13.10.2026, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

За змістом частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги ТОВ "Агрохолдинг 2012", поданої 24.12.2025, скаржник просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову повністю.

При цьому в апеляційній скарзі містився довід про сплив позовної давності, зокрема щодо вимог про стягнення пені, однак доводів щодо наявності підстав для зменшення розміру пені відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України та відповідного прохання апеляційна скарга не містила.

Вперше прохання про зменшення пені на 90 % викладено відповідачем у додаткових поясненнях від 03.08.2026, а 05.10.2026 подано окрему заяву про зменшення пені на 99 %, яка 13.10.2026 була доповнена новими обставинами та доказами.

Отже у частині наведення нових підстав для зменшення пені зазначені документи за своїм змістом є доповненням апеляційної скарги, поданим після закінчення встановленого законом строку на її доповнення чи зміну, а тому відповідні доводи колегією суддів як додаткові підстави апеляційного оскарження не враховуються та залишаються без розгляду.

Крім того, розглянувши клопотання ТОВ "Агрохолдинг 2012" від 06.10.2026 про зупинення апеляційного провадження до набрання законної сили судовими рішеннями у справах № 925/1240/21 (925/244/26), № 925/1240/21 (925/461/26) та № 925/1240/21 (925/571/26), колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом спору у справі № 925/1240/21 (925/244/26) є дійсність договору про відступлення права вимоги № 2/07/19 від 02.07.2019, у справі № 925/1240/21 (925/461/26), крім цього договору, оспорюються договір про надання поворотної фінансової допомоги № 26/11 від 26.11.2019 та договір про зарахування зустрічних однорідних вимог від 26.12.2019, а у справі № 925/1240/21 (925/571/26) оспорюється акт про придбання ФОП Корякіним Д.В. права вимоги на аукціоні.

Разом з тим колегія суддів зауважує, що сам факт розгляду інших справ, у яких оспорюються правочини, не свідчить про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи, оскільки до визнання відповідного правочину недійсним у встановленому законом порядку діє презумпція його правомірності, передбачена статтею 204 ЦК України.

Крім того зібрані у цій справі докази є достатніми для розгляду справи по суті та дозволяють встановити й оцінити всі обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення інших справ відсутня.

Колегія суддів також враховує, що питання належності права вимоги та правомірності вчиненого ТОВ "Агрохолдинг 2012" 15.08.2025 зарахування вже було предметом судового розгляду у справі № 924/1260/25.

За таких обставин суд апеляційної інстанції не встановив об`єктивної неможливості апеляційного розгляду цієї справи, а тому клопотання ТОВ "Агрохолдинг 2012" про зупинення провадження задоволенню не підлягає.

13.10.2026 (вх. № 8548/26), через систему Електронний суд, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг 2012" надійшли доповнення до заяви від 05.10.2026, в яких просить зменшити суму пені по справі № 924/866/25, яка становить 4 347 223,31 грн на 99 %, що становитиме 43 472,23 грн.

В судовому засіданні 13.10.2026 представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, позивач заперечив щодо задоволення апеляційної скарги відповідача.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

11.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Насіннєвий завод "Арата" (надалі за текстом - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Баркософт Агро" (надалі за текстом - замовник) укладено договір про надання послуг № 2/п (надалі за текстом - договір) /т. 1, а.с. 29/, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язується продати (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов`язується надати послуги у рослинництві із використанням сільськогосподарської техніки за завданням замовника на умовах, визначених цим договором та Додатками, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити надані послуги.

За змістом пункту 2.3 договору загальна вартість послуг визначається сторонами після надання виконавцем всіх послуг згідно даного договору та зазначається в актах здачі-прийняття наданих послуг.

Відповідно до пункту 3.1 договору розрахунок між сторонами за даним договором здійснюється в грошовій формі шляхом перерахування замовником коштів на поточний рахунок виконавця не пізніше 1 листопада 2017 року або іншим способом згідно чинного законодавства.

Умовами пункту 4.1 договору передбачено надання послуг у терміни, що визначаються замовником, не пізніше 1 листопада 2017 року.

Пунктом 7.1.3 договору встановлено, що у разі прострочення строків (термінів) оплати послуг визначених в п. 3.1 договору, замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочки і до повного виконання стороною своїх зобов`язань та припиняється в день виконання винною стороною зобов`язань за договором, забезпечених санкцією.

За умовами пункту 7.1.4 договору у разі прострочення замовником строків (термінів) оплати послуг, більш ніж десяти календарних днів – замовник додатково до пені визначеної в п. 7.1.3 сплачує виконавцеві штраф у розмірі 10 % (десяти відсотків) від загальної суми заборгованості.

Відповідно до пункту 7.1.5 договору про надання послуг № 2/п від 11 квітня 2017 крім того, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов`язання, замовник зобов`язується сплатити замовнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та 24 % річних від простроченої (неоплаченої) суми.

За змістом пунктів 9.1-9.3 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1 цього договору та діє до 31 грудня 2017 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Надалі сторони уклали Додатки № 1 від 27.04.2017, № 2 від 05.06.2017, № 2-1 від 26.06.2017 та № 2-2 від 16.10.2017 до договору про надання послуг № 2/п від 11.04.2017, в яких узгоджено перелік послуг, строки виконання робіт (послуг), їх вартість та умови оплати /т. 1, а.с. 30-33/.

За цим договором та укладеними до нього додатками ТОВ "Баркософт Агро" прийняло від ТОВ "Насіннєвий завод "Арата" послуги (посів, дискування грунту, внесення засобів захисту рослин, збирання кукурудзи) 03.05.2017 на суму 368 330,03 грн, 12.05.2017 на суму 597 095,14 грн, 12.06.2017 на суму 204 796,36 грн, 04.07.2017 на суму 190 536,46 грн та 16.11.2017 на суму 1 017 913,72 грн, що підтверджується актами надання послуг № 9 від 03.07.2017, № 12 від 12.05.2017, № 16 від 12.06.2017, № 20 від 04.07.2017 та № 26 від 16.11.2017 та відповідними податковими накладними /т. 1, а.с. 8-12/.

Крім того, на підтвердження виконання умов договору позивачем надано підписану сторонами видаткову накладну № 22 від 20.10.2017 на товар - пшеницю на суму 244 500,00 грн /т. 1, а.с. 17/.

Договір про надання послуг № 2/п від 11.04.2017, додатки № 1 від 27.04.2017, № 2 від 05.06.2017, № 2-1 від 26.06.2017 та № 2-2 від 16.10.2017 та акти надання послуг № 9 від 03.07.2017, № 12 від 12.05.2017, № 16 від 12.06.2017, № 20 від 04.07.2017 та № 26 від 16.11.2017 підписані сторонами та скріплені відтисками їх печаток /т. 1, 8-12, а.с. 29 на звороті, 30-33/.

В подальшому 02.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Насіннєвий завод "Арата" (надалі за текстом - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" (надалі за текстом - новий кредитор) укладено договір № 2/07/19 про відступлення прав вимоги (надалі за текстом - договір відступлення прав вимоги) /т. 1, а.с. 27/.

Пунктом 1.1 договору відступлення прав вимоги передбачено, що первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає (набуває) на себе право вимоги до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Баркософт Агро" за договорами, у тому числі № 2/П від 11.04.2017, що укладений між первісним кредитором та боржником.

За пунктом 1.2 договору відступлення прав вимоги, з моменту підписання (укладення) даного договору, новий кредитор одержує всі права (замість первісного кредитора) в повному обсязі вимагати від боржника належного виконання грошових зобов`язань (боргу) за неоплаченими основними договорами, у тому числі за договором № 2/П від 11.04.2017, основний борг по якому становить 2 532 438,00 грн, що утворилась у боржника перед первісним кредитором. Всього грошові зобов`язання на загальну суму 5 375 736,77 грн.

Пункт 1.3 договору відступлення прав вимоги містить умову про те, що згідно умов даного договору п. 1.1 та п. 1.2 випливає, що новий кредитор з моменту укладення даного договору займає місце первісного кредитора в правах вимоги, що виникли у боржника з неоплачених основних договорів в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору.

Відповідно до пункту 1.4 договору відступлення прав вимоги моментом переходу права вимоги, що є предметом даного договору, від первісного кредитора до нового кредитора є укладання (підписання) цього договору.

Пунктами 3.1, 3.2 договору відступлення прав вимоги передбачено, що за передане право вимоги до боржника за основним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору суму в розмірі 5375736,77 грн. Також первісний кредитор та новий кредитор мають право провести розрахунки за цим договором (п. 3.1) в будь-який інший спосіб, не заборонений чинним законодавством, зокрема, але не виключно, шляхом зарахування однорідних грошових вимог за їх наявності між новим кредитором та первісним кредитором.

За змістом пункту 5.1 договору відступлення прав вимоги цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

26.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Насіннєвий завод "Арата" (надалі за текстом - сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" (надалі за текстом - сторона-2) підписано договір про зарахування зустрічних однорідних вимог (надалі за текстом - договір зарахування зустрічних однорідних вимог) /т. 1, а.с. 28/.

Відповідно до пункту 1 договору зарахування зустрічних однорідних вимог сторона 1 і сторона 2, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, дійшли згоди про зарахування таких зустрічних однорідних вимог, що визначені з нижче вказаних договорів та документів, а саме за договорами: а) договору про надання поворотної фінансової допомоги №26/11 від 26 листопада 2019 року, згідно якого сторона-1 є боржником, а сторона-2 є кредитором при виконанні грошового зобов`язання в розмірі 5 375 736,77 грн, строк виконання якого настав; б) договору про відступлення прав вимоги № 2/07/19 від 02 липня 2019 року, згідно якого сторона-2 є боржником, а сторона-1 є кредитором при виконанні грошового зобов`язання в розмірі 5 375 736,77 грн, строк виконання якого настав (п. 1.1).

За результатом проведеного сторонами заліку однорідних зустрічних вимог на суму 5 375 736,77 грн після зазначеного заліку однорідних зустрічних вимог вважаються припиненими та виконаними, зокрема зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" в розмірі 5 375 736,77 грн за договором про відступлення прав вимоги № 2/07/19 від 02.07.2019 (п. 1.2 договору від 26.12.2019).

Як вбачається з передавального акта від 01.08.2018, Товариство з обмеженою відповідальністю "Баркософт Агро", у зв`язку з припиненням шляхом приєднання до ТОВ "Агрохолдинг 2012", передало усе майно, усі права та зобов`язання своєму правонаступнику - ТОВ "Агрохолдинг 2012" /т. 1, а.с. 35-43/.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25.05.2023 підтверджується, що ТОВ "Агрохолдинг 2012" є правонаступником ТОВ "Баркософт Агро" /т. 1, а.с. 21 на звороті/.

В подальшому постановою Господарського суду Черкаської області від 20.05.2022 у справі № 925/1240/21 Товариство з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Левченка В.М.

Під час ліквідаційної процедури здійснювалась реалізація майна підприємства-банкрута, а саме лоту: "Дебіторська заборгованість ТОВ "Агрохолдинг 2012" перед ТОВ "Седна-Агро", про що було опубліковано оголошення на офіційному веб-сайті "Прозорро.Продажі", дата аукціону 24.07.2023.

Протоколом проведення аукціону № BRD001-UA-20230711-85898 зафіксовано, що 24 липня 2023 року відбувся другий повторний аукціон з продажу лоту: "Дебіторська заборгованість ТОВ "Агрохолдинг 2012" перед ТОВ "Седна-Агро". Ціна продажу лота: 134 819,57 грн. Переможцем аукціону визнано фізичну особу-підприємця Корякіна Д.В. Протокол підписаний ФОП Корякіним Д.В. та представником ТОВ "Ю.БІЗ" /т. 1, а.с. 69/.

Платіжною інструкцією № 15489361 від 01.08.2023 підтверджується перерахування ТОВ "Ю.БІЗ" на рахунок ТОВ "Седна-Агро" 134 819,57 грн з призначенням платежу: "Перерахування частини гарантійного внеску по лоту № BRD001-UA-20230711-85898, без ПДВ", що становить ціну придбаного ФОП Корякіним Д.В. на аукціоні лоту /т. 1, а.с. 34/.

18.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Левченка Василя Миколайовича (надалі за текстом - продавець/первісний кредитор) та фізичною особою-підприємцем Корякіним Дмитром Вадимовичем (надалі за текстом - покупець/новий кредитор) підписаний акт про придбання майна на аукціоні № BRD001-UA-20230711-85898 (надалі за текстом - акт придбання майна) /т. 1, а.с. 15-16/.

Відповідно до пункту 1 акту придбання майна останній складений та оформлений сторонами у відповідності до вимог приписів статей 87 і 88 Кодексу України з процедур банкрутства та на підставі протоколу про проведення аукціону BRD001-UA-20230711-85898 від 24.07.2023 з продажу права вимоги продавця - лот: 33143734-2, сформованого 24.07.2023р. 16:35:32 оператором автоматизованого електронного майданчика, підписаного 26.07.2023 покупцем, підписаного 28.07.2023 оператором та опублікованого 01.08.2023 оператором.

Пункт 3 акту придбання майна містить відомості про оператора, через електронний майданчик якого було надано найвищу цінову пропозицію, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.БІЗ".

За змістом пункту 4.1 акту придбання майна визначені відомості про майно, придбане на аукціоні: право вимоги ТОВ "Седна-Агро" (дебіторська заборгованість) до боржника ТОВ "Агрохолдинг 2012" (32000, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, місто Городок, пров. Ванагса ксьондза, будинок 17, код ЄДРПОУ: 40028765), у тому числі згідно договору № 2/07/19 про відступлення прав вимоги від 02.07.2019, укладеного між ТОВ "Насіннєвий завод "Арата" та ТОВ "Седна-Агро" по відношенню до ТОВ "Баркософт Агро", правонаступником якого є ТОВ "Агрохолдинг 2012" та первинних договорів до нього з додатками, які є невід`ємними їх частинами, зокрема: договір № 2/П від 11.04.2017 - Додаток № 1 від 27.04.2017, Додаток № 2 від 05.06.2017, Додаток № 2-1 від 26.06.2017, Додаток № 2-2 від 16.10.2017, акт надання послуг № 9 від 03.05.2017,

№ 12 від 12.05.2017, № 16 від 12.06.2017, № 20 від 04.07.2017, № 26 від 16.11.2017, видаткова накладна № 22 від 20.10.2017, податкові накладні та квитанції до податкових накладних.

Пунктом 4.2 акту придбання майна визначено, що відомості про ціну майна: ціна продажу становить 134 819,57 грн.

У пункті 6 акту придбання майна зазначено інформацію про повну сплату ціни за придбання майна на аукціоні: на момент підписання цього акту покупцем повністю сплачено ціну за придбання майна на аукціоні BRD001-UA-20230711-85898 з реалізації лоту 33143734-2.

За пунктом 7 акту придбання майна підписанням даного акту сторони підтверджують, що продавець відступив, а покупець набув придбане на електронному аукціоні BRD001-UA-20230711-85898 право вимоги, включене до лоту 33143734-2, відомості про яке зазначено в пункті 4.1 цього акту.

Акт придбання майна підписаний сторонами та скріплений відтиском печатки ТОВ "Седна-Агро" /т. 1, а.с. 16/.

В подальшому 05.02.2025 складено акт приймання-передачі документів, відповідно до якого ТОВ "Седна-Агро" передало фізичній особі - підприємцю Корякіну Д.В. документи, серед яких договір № 2/П від 11.04.2017, Додаток № 1 від 27.04.2017, Додаток № 2 від 05.06.2017, Додаток № 2-1 від 26.06.2017, Додаток № 2-2 від 16.10.2017, акт надання послуг № 9 від 03.05.2017, № 12 від 12.05.2017, № 16 від 12.06.2017, № 20 від 04.07.2017, № 26 від 16.11.2017, видаткова накладна № 22 від 20.10.2017, податкові накладні та квитанції до податкових накладних /т. 1, а.с. 13-14/.

Повідомленням від 23.01.2025, надісланим на адресу ТОВ "Агрохолдинг 2012", фізична особа - підприємець Корякін Д.В. проінформував про відступлення йому первісним кредитором ТОВ "Седна-Агро" права вимоги до ТОВ "Агрохолдинг 2012" згідно договору № 2/07/19 про відступлення прав вимоги від 02.07.2019 та, зокрема договору про надання послуг № 2/П від 11.04.2017, вищевказаних додатках та актах надання послуг. У повідомленні позивач просив невідкладно погасити наявну заборгованість за вказаними договорами та додав копію акту про придбання майна на аукціоні від 18.01.2025. На підтвердження надіслання повідомлення надано копії опису вкладення у цінний лист з відтиском печатки поштового відділення 23.01.2025, поштовою накладною та фіскальним чеком від 23.01.2025 /т. 1, а.с. 44-45/.

Зі змісту заяви ТОВ "Агрохолдинг 2012" про припинення зобов`язань зарахуванням однорідних позовних вимог у порядку статті 603 Цивільного кодексу України від 15.08.2025, вбачається, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Насіннєвий завод "Арата" повідомлено, що ТОВ "Агрохолдинг 2012", є правонаступником ТОВ "Баркософт Агро" та має прострочене зобов`язання перед ТОВ "Насіннєвий завод "Арата" на загальну суму 5 163 696,77 грн, в тому числі за договором про надання послуг № 2/П від 11.04.2017 в сумі 2 532 438,00 грн, згідно з яким оплата має бути здійснена не пізніше 01.11.2017. При цьому ТОВ "Насіннєвий завод "Арата" має прострочене зобов`язання на загальну суму 4 827 932,40 грн перед ТОВ "Агрохолдинг 2012" відповідно до Додатку № 1 від 01 жовтня 2017 року до Договору поставки № 1/ПІР від 11 квітня 2017 року, за яким ТОВ "Насіннєвий завод "Арата" виступало покупцем, а ТОВ "Баркософт Агро" продавцем. Відповідно до умов вказаного додатку оплата мала бути здійснена протягом 30 банківських днів з дати поставки продукції. Поставка продукції підтверджується видатковими накладними: № РН-0000001 від 19 жовтня 2017 року на суму 431 130,24 грн, № РН-0000002 від 20 жовтня 2017 року на суму 1 492 743,60 грн, № РН-0000003 від 21 жовтня 2017 року на суму 642 209,76 грн, № РН-0000004 від 26 жовтня 2017 року на суму 295 472,88 грн, № РН-0000005 від 27 жовтня 2017 року на суму 33 962,40 грн, № РН-0000006 від 28 жовтня 2017 року на суму 105 411,60 грн, № РН-0000007 від 29 жовтня 2017 року на суму 147 384,00 грн, № РН-0000008 від 30 жовтня 2017 року на суму 184 486,32 грн, № РН-0000008 від 30 жовтня 2017 року на суму 632 341,44 грн, № РН-0000009 від 31 жовтня 2017 року на суму 1 033 482,24 грн. Строк виконання зобов`язання настав 01 грудня 2017 року. ТОВ "Насіннєвий завод "Арата" станом на дату цієї заяви вище описані зобов`язання не виконало.

Також за змістом вказаної вище заяви ТОВ "Агрохолдинг 2012" отримало 18.01.2025 повідомлення ФОП Корякіна Д.В. про заміну кредитора в зобов`язанні за договорами згідно переліку, в тому числі за спірним договором про надання послуг. Водночас відповідач зазначив, що у разі заміни кредитора боржник має право пред`явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора, а зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред`явлення вимоги. На підставі наведеного, відповідно до статті 603 Цивільного кодексу України, ТОВ "Агрохолдинг 2012" заявило про припинення своїх зобов`язань щодо сплати ТОВ "Насіннєвий завод "Арата" шляхом зарахування зустрічних вимог між ТОВ "Насіннєвий завод "Арата" як первісним кредитором та ТОВ "Агрохолдинг 2012", а саме щодо боргу в сумі 4 827 932,40 грн, у тому числі за договором про надання послуг № 2/П від 11.04.2017 у частині 2 532 438,00 грн, та вказало, що з моменту направлення цієї заяви поштовим зв`язком "Укрпошта" з описом вкладення на адресу ТОВ "Насіннєвий завод "Арата" зобов`язання між сторонами вважаються припиненими і підлягають відображенню по бухгалтерському обліку /т. 1, а.с. 218-219/.

Матеріали справи також містять копії видаткових накладних, а саме: № РН-0000001 від 19 жовтня 2017 року на суму 431 130,24 грн; № РН-0000002 від 20 жовтня 2017 року на суму 1 492 743,60 грн; № РН-0000003 від 21 жовтня 2017 року на суму 642 209,76 грн; № РН-0000004 від 26 жовтня 2017 року на суму 295 472,88 грн; № РН-0000005 від 27 жовтня 2017 року на суму 33 962,40 грн; № РН-0000006 від 28 жовтня 2017 року на суму 105 411,60 грн; № РН-0000007 від 29 жовтня 2017 року на суму 147 384,00 грн; № РН-0000008 від 30 жовтня 2017 року на суму 184 486,32 грн; № РН-0000008 від 30 жовтня 2017 року на суму 632 341,44 грн; № РН-0000009 від 31 жовтня 2017 року на суму 1 033 482,24 грн; Додатку № 1 в рамках договору поставки № 1/ПР від 11.04.2017 (поставка кукурудзи); листа ГУ ДПС у Хмельницькій області від 25.08.2025; податкових накладних № 1 від 06.11.2017; № 1 від 19.10.2017; № 2 від 20.10.2017; № 3 від 21.10.2017; № 4 від 26.10.2017; № 5 від 27.10.2017; № 6 від 28.10.2017; № 7 від 29.10.2017; № 8 від 30.10.2017; № 9 від 31.10.2017 та квитанцій про їх реєстрацію; копії фінансової звітності ТОВ "Агрохолдинг 2012" за період з 2022 по 30.07.2025; витяги з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТОВ "Агрохолдинг 2012"; касаційної скарги у справі № 924/138/25 від 04.08.2025 /т. 1, а.с. 201-217/.

Посилаючись на прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, ФОП Корякін Д.В. звернувся до місцевого господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ "Агрохолдинг 2012" 2 378 671,71 грн основного боргу, 5 377 285,91 грн пені за період з 31.12.2017 по 31.07.2025, 237 867,17 грн 10 % штрафу, 4 329 312,85 грн 24 % річних за період з 31.12.2017 по 31.07.2025, 2 599 193,10 грн інфляційних втрат за період із січня 2018 року по червень 2025 року, а також, у зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання згідно з видатковою накладною № 22 від 20.10.2017, 153 766,29 грн основного боргу, 174 164,55 грн інфляційних втрат за період із листопада 2017 року по червень 2025 року та 35 880,21 грн 3 % річних за період з 21.10.2017 по 31.07.2025.

17.12.2025 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення, яким позов задоволено частково.

Вказане рішення мотивоване встановленням факту наявності у ТОВ "Агрохолдинг 2012" непогашеної заборгованості за договором про надання послуг № 2/п від 11.04.2017 та видатковою накладною № 22 від 20.10.2017, переходом права вимоги цієї заборгованості до ФОП Корякіна Д.В., відсутністю підстав вважати спірне грошове зобов`язання припиненим внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви ТОВ "Агрохолдинг 2012" від 15.08.2025, а також обґрунтованістю заявлених до стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та пені у визначеній судом частині.

Водночас місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення 24 % річних у заявленому позивачем розмірі та застосував до відповідних вимог положення статті 625 ЦК України щодо 3 % річних, а також врахував заяву відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення штрафу та пені.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Насіннєвий завод "Арата" надало ТОВ "Баркософт Агро" обумовлені договором про надання послуг № 2/п від 11.04.2017 та додатками до нього послуги на загальну суму 2 378 671,71 грн, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими відтисками їх печаток актами надання послуг. Крім того видатковою накладною № 22 від 20.10.2017 підтверджується передача ТОВ "Баркософт Агро" пшениці на суму 244 500,00 грн, неоплачений залишок вартості якої становить 153 766,29 грн.

Факт правонаступництва ТОВ "Агрохолдинг 2012" щодо прав та обов`язків ТОВ "Баркософт Агро" підтверджується передавальним актом від 01.08.2018 та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При цьому зі змісту відзиву на позовну заяву та заяви ТОВ "Агрохолдинг 2012" від 15.08.2025 про припинення зобов`язань зарахуванням однорідних вимог вбачається, що відповідач визнавав існування простроченого зобов`язання за договором про надання послуг № 2/П від 11.04.2017 у розмірі 2 532 438,00 грн.

Водночас доказів сплати відповідачем на користь позивача вказаної вище заборгованості матеріали справи не містять.

Разом з тим основні заперечення скаржника стосуються належності ФОП Корякіну Д.В. права вимоги цієї заборгованості, зокрема у зв`язку із запереченням фактичного виконання договору відступлення прав вимоги № 2/07/19 від 02.07.2019 та посиланням на припинення спірного зобов`язання внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви ТОВ "Агрохолдинг 2012" від 15.08.2025.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 516 ЦК України передбачено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно з частиною 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Частиною 2 статті 517 ЦК України визначено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до частини 1 статті 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Отже, визначальним для встановлення належності спірного права вимоги є з`ясування моменту його переходу від ТОВ "Насіннєвий завод "Арата" до ТОВ "Седна-Агро", а в подальшому - до ФОП Корякіна Д.В., а також обсягу такого права.

Як встановлено вище, пунктами 1.2-1.4 договору відступлення прав вимоги № 2/07/19 від 02.07.2019 сторони передбачили перехід до нового кредитора всіх прав первісного кредитора у визначеному договором обсязі, при цьому пунктом 1.4 вказаного договору моментом переходу права вимоги визначено укладання (підписання) цього договору.

Таким чином, сторони договору не пов`язали момент переходу права вимоги ані з проведенням розрахунків за відступлене право, ані з повідомленням боржника про заміну кредитора.

Разом з тим, після ухвалення оскаржуваного рішення у цій справі, питання щодо правомірності заяви ТОВ "Агрохолдинг 2012" від 15.08.2025, а також обставин переходу спірного права вимоги було предметом судового розгляду у справі № 924/1260/25.

Так рішенням Господарського суду Хмельницької області від 13.04.2026, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 у справі № 924/1260/25, позов ФОП Корякіна Д.В. задоволено та визнано недійсним односторонній правочин, вчинений ТОВ "Агрохолдинг 2012" у формі заяви від 15.08.2025 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог у порядку статті 603 ЦК України.

З мотивувальної частини вказаних рішень вбачається, що на момент вчинення цього правочину кредитором за відповідними зобов`язаннями був ФОП Корякін Д.В., а не ТОВ "Насіннєвий завод "Арата", про що ТОВ "Агрохолдинг 2012" було відомо.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У подальшому постановою Верховного Суду від 30.09.2026 рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.04.2026 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 у справі № 924/1260/25 залишено без змін.

При цьому Верховний Суд зазначив, що з моменту, коли боржник отримав офіційне письмове повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні, заява боржника про зарахування зустрічних однорідних вимог, адресована первісному кредиторові, не відповідає умові зустрічності і не може припинити зобов`язання боржника перед новим кредитором.

У спірних правовідносинах таким боржником є ТОВ "Агрохолдинг 2012", первісним кредитором - ТОВ "Насіннєвий завод "Арата", а новим кредитором - ФОП Корякін Д.В.

Відтак направлення ТОВ "Агрохолдинг 2012" заяви від 15.08.2025 про зарахування зустрічних однорідних вимог саме ТОВ "Насіннєвий завод "Арата", яке на той час уже не було кредитором за спірним зобов`язанням, не могло припинити зобов`язання відповідача перед ФОП Корякіним Д.В.

З огляду на наведене доводи скаржника про те, що ТОВ "Насіннєвий завод "Арата" отримало заяву від 15.08.2025 та підтвердило припинення відповідних вимог, не свідчать про припинення спірного зобов`язання перед ФОП Корякіним Д.В.

Не змінює цього висновку й посилання скаржника на правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19.

Верховний Суд у справі № 924/1260/25 безпосередньо надав оцінку цьому аргументу ТОВ "Агрохолдинг 2012" та зазначив, що висновки об`єднаної палати щодо безспірності вимог та юридичного значення незгоди іншої сторони із зарахуванням стосуються зарахування між сторонами зустрічних зобов`язань і не стосуються випадку, коли заяву про зарахування адресовано особі, яка на момент її вчинення вже не була кредитором заявника.

Також суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо відсутності належних доказів фактичного виконання договору про надання поворотної фінансової допомоги № 26/11 від 26.11.2019 та, як наслідок, договору про відступлення прав вимоги № 2/07/19 від 02.07.2019 з огляду на таке.

Під час розгляду справи № 924/1260/25 судами було досліджено обставини проведення розрахунків між ТОВ "Седна-Агро" та ТОВ "Насіннєвий завод "Арата" та, зокрема, встановлено, що відповідно до витягу з виписки АТ "Райффайзен Банк" про рух коштів за період з 01.01.2018 по 31.12.2022 ТОВ "Седна-Агро" 27.11.2019 та 29.11.2019 перерахувало ТОВ "Насіннєвий завод "Арата" кошти у загальному розмірі 5 400 000,00 грн з призначенням платежу: "Поворотна фінансова допомога згідно з договором від 26.11.2019 № 26/11", а виконання зобов`язань ТОВ "Седна-Агро" перед ТОВ "Насіннєвий завод "Арата" з оплати переданого права вимоги підтверджується договором про зарахування зустрічних однорідних вимог від 26.12.2019.

При цьому факт проведення розрахунків за договором відступлення права вимоги № 2/07/19 від 02.07.2019 не визначав момент переходу права вимоги, оскільки відповідно до пункту 1.4 цього договору таким моментом сторони визначили його укладення (підписання)

За таких обставин посилання скаржника на неналежне оформлення наданих ліквідатором ТОВ "Седна-Агро" відомостей про рух коштів, відсутність інших первинних банківських документів та неможливість самостійного отримання відповідачем відповідної банківської інформації не спростовують факту переходу права вимоги та встановлених судами обставин проведення розрахунків між сторонами договору відступлення.

Крім того, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що місцевий господарський суд фактично надав преюдиційного значення правовій оцінці, викладеній у судовому рішенні у справі № 924/138/25, оскільки зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції врахував саме встановлені у вказаній справі фактичні обставини щодо укладення договору відступлення права вимоги № 2/07/19 від 02.07.2019, укладення договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 26.12.2019 та придбання ФОП Корякіним Д.В. на аукціоні відповідної дебіторської заборгованості, а не правову оцінку цих обставин, надану судом в іншій справі.

Отже вказані твердження апеляційної скарги ґрунтуються на неправильному розумінні змісту частини 4 статті 75 ГПК України та не спростовують висновків місцевого господарського суду в цій частині.

При цьому обставини укладення договору відступлення прав вимоги № 2/07/19 від 02.07.2019, погодженого сторонами моменту переходу права вимоги, укладення договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 26.12.2019, реалізації права вимоги у ліквідаційній процедурі та його придбання ФОП Корякіним Д.В. підтверджуються безпосередньо дослідженими у цій справі доказами, а тому висновок про належність позивачу спірного права вимоги не ґрунтується виключно на преюдиційному значенні обставин, встановлених у справі № 924/138/25.

Враховуючи належне виконання первісним кредитором своїх зобов`язань за договором, відсутність доказів сплати відповідачем заборгованості, встановлений перехід права вимоги до ФОП Корякіна Д.В., а також відсутність правових наслідків заяви ТОВ "Агрохолдинг 2012" від 15.08.2025 у вигляді припинення спірного зобов`язання, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача 2 532 438,00 грн основного боргу.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та процентів річних колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Відповідний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц на який обґрунтовано послався місцевий господарський суд.

Нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації за неналежне виконання зобов`язання.

Як встановлено вище, строк виконання грошового зобов`язання за договором про надання послуг № 2/п від 11.04.2017 настав, однак належного виконання відповідачем не здійснено, у зв`язку з чим наявні передбачені статтею 625 ЦК України підстави для нарахування інфляційних втрат та процентів річних.

Позивачем на заборгованість за договором у розмірі 2 378 671,71 грн нараховано 2 599 193,10 грн інфляційних втрат за період із січня 2018 року по червень 2025 року, а на заборгованість за видатковою накладною № 22 від 20.10.2017 у розмірі 153 766,29 грн - 174 164,55 грн інфляційних втрат за період із листопада 2017 року по червень 2025 року.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, місцевий господарський суд встановив, що заявлений їх розмір не перевищує максимально можливого розміру за визначені позивачем періоди, у зв`язку з чим задовольнив вимоги про їх стягнення у загальній сумі 2 773 357,65 грн.

Колегія суддів, перевіривши вказаний розрахунок, погоджується з таким висновком місцевого господарського суду. Натомість доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для стягнення інфляційних втрат ґрунтуються на твердженні про припинення основного зобов`язання внаслідок зарахування від 15.08.2025, яке з наведених вище підстав колегією суддів відхилено.

Щодо заявлених позивачем до стягнення процентів річних колегія суддів зазначає таке.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вказана норма має диспозитивний характер у частині розміру процентів річних та допускає встановлення сторонами договору іншого їх розміру, ніж три проценти річних.

Таким чином сторони не обмежені у праві визначити договором інший розмір процентів за прострочення грошового зобов`язання, за умови визначення таких процентів саме як річних. Подібний висновок викладено Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18.

Разом з тим для застосування іншого, ніж передбачений частиною 2 статті 625 ЦК України, розміру процентів такий розмір має бути встановлений договором, тобто відповідна умова повинна дозволяти визначити зміст погодженого сторонами зобов`язання.

Пунктом 7.1.5 договору про надання послуг № 2/п від 11.04.2017 сторони передбачили, що відповідно до вимог ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов`язання, замовник зобов`язується сплатити замовнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та 24 % річних від простроченої (неоплаченої) суми.

Відповідно до частини 1 статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 213 ЦК України передбачено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Згідно з частиною 4 статті 213 ЦК України якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 у справі № 925/106/17 вказав, що тлумаченню підлягає зміст угоди або її частини у способи, передбачені статтею 213 ЦК, тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Тлумачення не може створювати нових умов, тільки роз`яснювати вже існуючі умови договору.

Застосовуючи наведені положення до пункту 7.1.5 договору, колегія суддів враховує, що за його буквальним змістом саме замовник визначений одночасно особою, зобов`язаною здійснити сплату, та особою, на користь якої така сплата має бути проведена.

При цьому у пункті 7.1.5 договору відсутня вказівка на обов`язок замовника сплатити 24 % річних виконавцеві, тоді як заміна судом слова "замовнику" на "виконавцю" фактично означала б не тлумачення існуючої умови договору, а зміну її змісту та формування іншого обсягу прав і обов`язків сторін, що не відповідає правилам статей 213, 637 ЦК України.

Матеріали справи також не містять доказів укладення сторонами додаткової угоди, іншого правочину, з яких можливо було б однозначно встановити погоджену сторонами волю щодо покладення саме на замовника обов`язку сплачувати виконавцеві 24 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що зміст пункту 7.1.5 договору не дає підстав вважати, що сторони належним чином встановили інший, ніж передбачений частиною 2 статті 625 ЦК України, розмір процентів річних, які підлягають сплаті відповідачем на користь позивача.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 дійшла висновку, що три проценти річних, передбачені статтею 625 ЦК України, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником, який не підлягає зменшенню судом.

Відтак, оскільки іншого розміру процентів річних, який підлягає сплаті відповідачем на користь кредитора, договором належним чином не встановлено, до спірних правовідносин підлягає застосуванню визначений частиною 2 статті 625 ЦК України розмір - три проценти річних.

Місцевий господарський суд, здійснивши перерахунок заявлених позивачем процентів, визначив, що на заборгованість у розмірі 2 378 671,71 грн розмір 3 % річних становить 541 164,11 грн, у зв`язку з чим відмовив у стягненні 3 788 148,74 грн річних, заявлених позивачем понад зазначений розмір.

Водночас розрахунок 35 880,21 грн 3 % річних, нарахованих на заборгованість у розмірі 153 766,29 грн за видатковою накладною № 22 від 20.10.2017, судом першої інстанції перевірено та визнано арифметично правильним, а тому загальний розмір 3 % річних, присуджених до стягнення, становить 577 044,32 грн.

Колегія суддів, перевіривши наведені висновки місцевого господарського суду та відповідні розрахунки, вважає їх правильними та такими, що відповідають змісту спірного договору і положенням статей 213, 625, 637 ЦК України.

З огляду на встановлений факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання, відсутність доказів його належного виконання та відхилення наведених в апеляційній скарзі доводів щодо припинення такого зобов`язання, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення в частині стягнення 577 044,32 грн 3 % річних відсутні.

Щодо вимог про стягнення пені колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом частин 1-3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з оплати наданих послуг позивач на підставі пункту 7.1.3 договору нарахував та заявив до стягнення 5 377 285,91 грн пені за період з 31.12.2017 по 31.07.2025.

Колегія суддів зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин та протягом заявленого позивачем періоду нарахування пені положення щодо відповідальності за порушення господарських зобов`язань були врегульовані також Господарським кодексом України.

Так відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Водночас пунктом 7.1.3 договору сторони передбачили, що у разі прострочення строків (термінів) оплати послуг визначених в п. 3.1 договору, замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочки і до повного виконання стороною своїх зобов`язань та припиняється в день виконання винною стороною зобов`язань за договором, забезпечених санкцією.

Отже сторони не обмежили нарахування пені шестимісячним строком, а прямо погодили її нарахування за кожен день прострочення до повного виконання зобов`язання із визначенням події, з настанням якої таке нарахування припиняється.

У постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що саме по собі формулювання умови договору про нарахування пені "за кожен день прострочення" не свідчить про встановлення сторонами іншого, ніж визначений частиною 6 статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій. Водночас умови договору, які містять додаткові застереження, зокрема "до повного виконання зобов`язання", "до повної сплати заборгованості", "до повного погашення боргу", можуть свідчити про погодження сторонами іншого строку нарахування пені.

У цьому випадку пункт 7.1.3 договору містить не лише вказівку на нарахування пені за кожен день прострочення, але й прямо передбачає її нарахування "до повного виконання стороною своїх зобов`язань" та припинення такого нарахування "в день виконання винною стороною зобов`язань за договором".

За таких обставин висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, є релевантним до спірних правовідносин, а доводи апеляційної скарги у цій частині необґрунтованими.

Безпідставними також є твердження апелянта щодо втрати чинності Господарського кодексу України з 28.08.2025 на підставі Закону України від 09.01.2025 № 4196-IX, оскільки заявлений позивачем період нарахування пені закінчується 31.07.2025, тобто до втрати чинності цим Кодексом.

Відповідно до частин 1-3 статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відтак втрата чинності Господарським кодексом України після закінчення заявленого позивачем періоду нарахування пені не є підставою для незастосування до спірних правовідносин положень частини 6 статті 232 ГК України у редакції, чинній у відповідний період, та сформованого Великою Палатою Верховного Суду висновку щодо їх застосування.

Щодо доводів скаржника про сплив позовної давності за вимогою про стягнення пені колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 статті 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що необхідно розмежовувати строк нарахування пені та позовну давність щодо вимоги про її стягнення.

Оскільки пеня за своєю правовою природою нараховується за кожен день прострочення, позовна давність щодо вимоги про її стягнення обчислюється окремо за кожний день, за який вона нарахована. Право на позов про стягнення пені за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму. Такий підхід викладено, зокрема, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та узгоджується з правовою природою пені як санкції, розмір якої збільшується залежно від тривалості порушення.

Отже твердження скаржника про те, що спеціальна позовна давність щодо всієї суми пені розпочала свій перебіг одночасно з моменту настання строку виконання основного грошового зобов`язання та сплинула через один рік, ґрунтується на помилковому ототожненні строку нарахування пені зі строком позовної давності щодо вимоги про її стягнення.

Разом з тим Законом України від 30.03.2020 № 540-IX розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин було відмінено з 24 год. 00 хв. 30.06.2023.

Крім того Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України було доповнено пунктом 19, відповідно до первісної редакції якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

В подальшому Законом України від 08.11.2023 № 3450-IX, який набрав чинності 30.01.2024, пункт 19 викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 дійшла висновку, що у разі, якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, цей строк звернення до суду спочатку було продовжено до 30.06.2023 на строк дії карантину, надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану, а з 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився на строк дії воєнного стану.

Закон України від 14.05.2025 № 4434-IX, яким пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України виключено, набрав чинності 04.09.2025, тобто вже після звернення ФОП Корякіна Д.В. з цим позовом до суду.

Отже, щодо вимог про стягнення пені, позовна давність за якими станом на 02.04.2020 не спливла, діяли наведені законодавчі правила про її продовження, а надалі - зупинення перебігу.

Оскільки до вимог про стягнення пені застосовується спеціальна позовна давність в один рік, станом на 02.04.2020 вона не спливла щодо пені, нарахованої починаючи з 02.04.2019.

Натомість щодо пені, нарахованої за період до 02.04.2019, позовна давність сплинула ще до набрання чинності Законом України від 30.03.2020 № 540-IX, а тому подальше продовження строків у зв`язку з карантином та воєнним станом не поширюється на вимоги, позовна давність за якими закінчилася до 02.04.2020.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про можливість стягнення пені, нарахованої за період з 02.04.2019 по 31.07.2025, та про сплив позовної давності щодо пені, нарахованої за попередній період.

Перевіривши здійснений місцевим господарським судом перерахунок, колегія суддів погоджується з висновком про те, що розмір пені, нарахованої за період з 02.04.2019 по 31.07.2025, становить 4 347 223,31 грн, тоді як у стягненні 1 030 062,60 грн пені місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив у зв`язку зі спливом позовної давності.

При цьому щодо вимоги про стягнення 237 867,17 грн штрафу колегія суддів зазначає, що пунктом 7.1.4 договору передбачено його сплату у разі прострочення замовником строків оплати послуг більш ніж на десять календарних днів у розмірі 10 % від загальної суми заборгованості.

Водночас, на відміну від пені, яка відповідно до пункту 7.1.3 договору нараховується за кожен день прострочення, штраф є одноразовою санкцією, право на застосування якої виникло після спливу десяти календарних днів прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки відповідно до пункту 3.1 договору оплата мала бути здійснена не пізніше 01.11.2017, право на стягнення передбаченого пунктом 7.1.4 договору штрафу виникло у листопаді 2017 року.

Тому спеціальна позовна давність щодо цієї вимоги закінчилася до 02.04.2020, тобто до набрання чинності законодавчими змінами щодо продовження строків позовної давності на період дії карантину.

Отже наведені вище правила щодо продовження, а в подальшому зупинення перебігу позовної давності не впливають на вимогу про стягнення штрафу, позовна давність щодо якої закінчилася до запровадження відповідного законодавчого регулювання.

З огляду на заяву відповідача про застосування позовної давності колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у стягненні 237 867,17 грн штрафу у зв`язку зі спливом позовної давності.

Щодо зменшення розміру пені колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено вище, клопотання відповідача про зменшення розміру пені та наведені на їх обґрунтування нові обставини були заявлені після закінчення строку на доповнення чи зміну апеляційної скарги, у зв`язку з чим не враховуються колегією суддів як додаткові підстави апеляційного оскарження.

Разом з тим зменшення розміру неустойки є дискреційним правом суду, яке за наявності відповідних обставин може бути реалізовано, у тому числі з власної ініціативи, а тому колегія суддів вважає за необхідне оцінити встановлені у цій справі обставини на предмет наявності підстав для зменшення визначеного до стягнення розміру пені.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, за змістом наведеної норми, суд має право зменшити розмір санкцій, зокрема з таких підстав, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина 3 статті 551 ЦК визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Під час вирішення судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частиною 3 статті 551 ЦК), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При вирішенні питання про зменшення неустойки суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру неустойки. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 виснувала про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру, до якого суд має право її зменшити.

Колегія суддів звертає увагу, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки у відповідності до норми статті 551 ЦК є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанови Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 12.02.2020 у справі № 924/414/19, від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 15.11.2023 у справі № 910/1266/23 тощо).

Необхідно враховувати і те, що питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст та умови конкретних правовідносин, наявність/відсутність наданих сторонами доказів у сукупності, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії.

Колегія суддів вважає за необхідне також звернути увагу на те, що при вирішенні питання щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки, правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, котрі водночас мають узгоджуватися з положеннями частини 3 статті 551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку, передбаченому статтями 86, 210, 237 ГПК України.

Оцінюючи встановлені у цій справі обставини у їх сукупності, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Так, визначений до стягнення розмір пені становить 4 347 223,31 грн, тоді як сума основної заборгованості за договором про надання послуг, на яку така пеня нарахована, становить 2 378 671,71 грн.

Отже розмір пені майже вдвічі перевищує суму основного зобов`язання, що саме по собі потребує оцінки такої відповідальності з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що внаслідок прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач поніс збитки, розмір яких був би співмірним із нарахованою пенею.

Колегія суддів також враховує, що ФОП Корякін Д.В. не був стороною договору про надання послуг № 2/п від 11.04.2017, не надавав передбачені ним послуги та не зазнавав безпосередньо тих майнових наслідків, які могли бути спричинені первісному кредитору несвоєчасною оплатою таких послуг.

Як встановлено судом, ФОП Корякін Д.В. придбав на аукціоні лот у вигляді дебіторської заборгованості ТОВ "Агрохолдинг 2012" перед ТОВ "Седна-Агро" номінальною вартістю 5 375 736,77 грн за ціною 134 819,57 грн, до складу якого входило і право вимоги за спірним договором.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що сама по собі ціна придбання права вимоги не впливає на його обсяг та не обмежує прав нового кредитора, однак у сукупності з іншими встановленими у справі обставинами може бути врахована судом при оцінці співмірності розміру неустойки та дотримання балансу інтересів сторін.

Колегія суддів бере до уваги і те, що за результатами вирішення спору на користь позивача, крім 2 532 438,00 грн основного боргу, підлягають стягненню 2 773 357,65 грн інфляційних втрат та 577 044,32 грн 3 % річних, тобто загалом 5 882 839,97 грн основного боргу та передбачених законом компенсаційних нарахувань.

За таких обставин при вирішенні питання про співмірність неустойки підлягає врахуванню сукупний обсяг майнової відповідальності відповідача за порушення спірного зобов`язання, а також відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків, співмірних із заявленим до стягнення розміром пені.

Крім того матеріали справи не свідчать про те, що допущене відповідачем прострочення мало наслідком отримання ним необґрунтованої майнової вигоди за рахунок позивача, тоді як стягнення неустойки у повному визначеному розмірі має оцінюватися з огляду на її компенсаційний, а не каральний характер.

З огляду на наведене, оцінивши у сукупності співвідношення розміру основної заборгованості та пені, тривалість прострочення, відсутність доказів понесення позивачем збитків, співмірних із розміром нарахованої пені, обставини набуття ним спірного права вимоги, а також стягнення на його користь інфляційних втрат та 3 % річних, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір пені на 90 %, а саме з 4 347 223,31 грн до 434 722,33 грн.

Отже, за результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що висновки місцевого господарського суду щодо наявності та розміру основної заборгованості, інфляційних втрат і 3 % річних, а також щодо застосування позовної давності до частини вимог про стягнення пені та штрафу є правильними, тоді як визначений до стягнення розмір пені підлягає зменшенню на підставі частини 3 статті 551 ЦК України.

Відповідно до статей 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.

За результатами перегляду цієї справи колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги ТОВ "Агрохолдинг 2012" без задоволення. Водночас реалізуючи передбачене частиною 3 статті 551 ЦК України право на зменшення неустойки, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.12.2025 у справі № 924/866/25 в частині розміру стягнутої пені.

Згідно з частиною 14 статті 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Водночас судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеною нормою.

Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16, від 03.04.2018 у справі № 902/339/16.

З огляду на викладене, на підставі статті 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг 2012" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 17 грудня 2025 року у справі № 924/866/25 в частині стягнення 2 532 438,00 грн основного боргу, 2 773 357,65 грн інфляційних втрат, 577 044,32 грн 3 % річних та 122 760,77 грн судового збору залишити без змін.

Змінити рішення Господарського суду Хмельницької області від 17 грудня 2025 року у справі № 924/866/25 в частині стягнутого розміру пені.

Викласти 1-4 резолютивної частини рішення Господарського суду Хмельницької області від 17 грудня 2025 року у справі № 924/866/25 у такій редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг 2012" (Хмельницька обл., Хмельницький р-н, м. Городок, провул. Ванагса Ксьондза, буд. 17, код 40028765) на користь фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2 532 438,00 грн основного боргу, 2 773 357,65 грн інфляційних втрат, 577 044,32 грн 3% річних, 434 722,33 грн пені та 122 760,77 грн судового збору.

Видати наказ.

У стягненні 237 867,17 грн штрафу, 4 942 563,58 грн пені та 3 788 148,74 грн річних відмовити».

Господарському суду Хмельницької області видати накази на виконання цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Справу № 924/866/25 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повну постанову складено "15" жовтня 2026 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Василишин А.Р.