Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №924/625/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року Справа № 924/625/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Романюк Ю.Г., суддя Коломис В.В. , суддя Миханюк М.В.

секретар судового засідання Тангиян О.О.

за участю представників сторін:

позивача: Лесечко М.В. (в режимі відеоконференції)

відповідача (апелянта): Радецький Ю.В. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Радецького Юрія Васильовича на рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.08.2026, ухвалене суддею Танасюк О.Є. у м. Хмельницькому (повний текст рішення складено 24.08.2026)

у справі № 924/625/26

за позовом Акціонерного Товариства "Перший Український Міжнародний Банк"

до Фізичної особи-підприємця Радецького Юрія Васильовича

про стягнення заборгованості в розмірі 511 727,75 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, рішення суду першої інстанції та вимог апеляційної скарги; процесуальні дії у справі.

Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Радецького Юрія Васильовича про стягнення заборгованості за кредитним договором "Кредит "всеБІЗНЕС" № 7103900957048 від 23.06.2025 у загальному розмірі 511 727,75 грн, з яких: 71 390,90 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту, 423 611,16 грн строкової заборгованості за сумою кредиту та 16 725,69 грн простроченої заборгованості за комісією.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором платежів. Позивач зазначав, що на виконання умов договору банк надав відповідачу кредитні кошти, однак останній допустив прострочення виконання грошових зобов`язань, у зв`язку з чим у банку виникло право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати нарахованої заборгованості.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 24.08.2026 у справі № 924/625/26 позов задоволено; стягнуто з ФОП Радецького Ю.В. на користь АТ "ПУМБ" 71 390,90 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту, 423 611,16 грн строкової заборгованості за сумою кредиту, 16 725,69 грн простроченої заборгованості за комісією, 6 140,73 грн витрат по оплаті судового збору.

Місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами належним чином укладено кредитний договір, позивач виконав свій обов`язок з надання кредиту, тоді як відповідач порушив погоджений сторонами графік погашення заборгованості. Суд першої інстанції дійшов висновку, що наявність заборгованості підтверджена матеріалами справи, а заявлена до стягнення сума боргу відповідає умовам договору та поданому банком розрахунку.

Не погодившись із зазначеним рішенням відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення комісії за обслуговування кредиту та дострокового стягнення строкової заборгованості за тілом кредиту; ухвалити в скасованій частині нове рішення, яким: відмовити АТ "ПУМБ" у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 16 725,69 грн; визнати умови Кредитного договору щодо нарахування щомісячної комісії за обслуговування кредиту неправомірними та зобов`язати АТ "ПУМБ" здійснити перерахунок усіх раніше сплачених відповідачем коштів у якості комісії за обслуговування кредиту (в розмірі 10 370,00 грн щомісячно) та зарахувати їх у рахунок погашення основного боргу (тіла кредиту); відмовити АТ "ПУМБ" у достроковому стягненні строкової заборгованості за тілом кредиту у розмірі 423 611,16 грн; визначити порядок виконання зобов`язань шляхом сплати виключно тіла кредиту (з урахуванням здійсненого перерахунку сплачених коштів) згідно з графіком платежів до закінчення строку дії кредитного договору (до 23 червня 2028 року); здійснити перерозподіл судових витрат.

Апеляційна скарга сформована та подана через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС 12.09.2026.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2026 справу витребувано у Господарського суду Хмельницької області.

21.09.2026 матеріали справи № 924/625/26 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2026, серед іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Радецького Юрія Васильовича на рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.08.2026 у справі № 924/625/26 та призначено розгляд апеляційної скарги на "13" жовтня 2026 р. б 14:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань № 4.

01.10.2026 до апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив.

Узагальнений виклад доводів апеляційної скарги та заперечень учасників справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Фізична особа-підприємець Радецький Юрій Васильович зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення комісійних винагород та дострокового стягнення всієї суми строкової заборгованості за тілом кредиту.

Апелянт вказує, що причиною виникнення затримки у сплаті щомісячних платежів за кредитом стало раптове та суттєве погіршення стану його здоров`я, яке призвело до часткової втрати працездатності, проходження тривалого лікування та тимчасової неможливості повноцінно здійснювати підприємницьку діяльність і отримувати прибуток у звичайному обсязі.

За твердженням скаржника, він діяв добросовісно та не мав наміру ухилятися від виконання зобов`язань перед банком. Серед іншого, останній зазначає, що 06.07.2026 направляв на офіційну електронну адресу банку звернення з пропозицією реструктуризації боргу або укладення мирової угоди на період лікування, а 07.07.2026 подавав до Господарського суду Хмельницької області відповідне клопотання, у якому повідомляв суд про тимчасову втрату працездатності через хворобу. На підтвердження цих обставин до апеляційної скарги додано медичні документи, які, на думку апелянта, підтверджують факт хвороби, проходження лікування та часткової втрати працездатності у відповідний період.

Також апелянт не погоджується зі стягненням 16 725,69 грн простроченої заборгованості за комісією за обслуговування кредиту. Скаржник посилається на те, що відповідно до п. 1.1.4.2 кредитного договору № 7103900957048 від 23.06.2025 встановлено комісійну винагороду за обслуговування кредиту у розмірі 1,7 % від суми кредиту за кожен місяць користування, що становить 10 370,00 грн щомісячно, а загальна сума комісії за весь строк дії договору становить 373 320,00 грн при сумі кредиту 610 000,00 грн.

На переконання апелянта, встановивши щомісячну комісію за обслуговування кредиту у фіксованому розмірі, банк фактично нарахував приховані проценти або додатковий фінансовий збір за послуги, які не є окремими послугами, наданими на користь позичальника, а належать до внутрішньої банківської діяльності. Апелянт вважає, що така умова створює істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику і суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема добросовісності, розумності та справедливості.

Скаржник також звертає увагу на те, що дострокове стягнення всієї суми кредиту, зокрема строкової заборгованості у розмірі 423 611,16 грн, за наявності підтверджених медичними документами поважних причин прострочення ускладнює відновлення його підприємницької діяльності та ставить його у надзвичайно скрутне матеріальне становище.

З огляду на викладене апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.08.2026 у справі № 924/625/26 у частині стягнення комісії за обслуговування кредиту та дострокового стягнення строкової заборгованості за тілом кредиту; ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 16 725,69 грн заборгованості за комісією; визнати умови кредитного договору щодо нарахування щомісячної комісії за обслуговування кредиту неправомірними; зобов`язати АТ “ПУМБ” здійснити перерахунок усіх раніше сплачених відповідачем коштів як комісії за обслуговування кредиту та зарахувати їх у рахунок погашення основного боргу; відмовити у достроковому стягненні 423 611,16 грн строкової заборгованості за тілом кредиту; визначити порядок виконання зобов`язань шляхом сплати виключно тіла кредиту згідно з графіком платежів до закінчення строку дії кредитного договору.

АТ "Перший Український Міжнародний Банк" у відзиві на апеляційну скаргу проти її доводів заперечує та вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Позивач зазначає, що між банком та відповідачем укладено кредитний договір "Кредит "всеБІЗНЕС" № 7103900957048 від 23.06.2025, що встановлено судом першої інстанції та не оспорюється відповідачем. Типові умови кредитування в рамках цього договору, розміщені на інтернет-сайті банку, є невід`ємною частиною договору, а їх редакція, за твердженням банку, діє з 02.12.2024 та станом на дату подання відзиву не змінювалася.

Банк посилається на те, що підписанням договору відповідач підтвердив ознайомлення та повну, безумовну й остаточну згоду з договором і Типовими умовами, а також те, що їх зміст йому відомий та зрозумілий.

Позивач вказує, що Типові умови передбачають перелік несприятливих подій, до яких належать, зокрема, несплата позичальником будь-якої суми, що підлягає сплаті на користь банку, у встановлений строк, а також погіршення фінансового стану позичальника таким чином, що ставить під сумнів можливість належного виконання ним зобов`язань. У разі виникнення такої події банк набуває право вимагати дострокового повернення кредиту, а позичальник зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі разом із платою за кредит та іншими належними платежами.

Також банк зазначає, що відповідач мав невідкладно повідомити банк про виникнення несприятливої події, зокрема про погіршення фінансового стану, та надати підтверджуючі документи, однак таких доказів не подав. У зв`язку з цим позивач вважає, що він обґрунтовано набув право вимагати дострокового повернення кредиту, про що на адресу відповідача було надіслано відповідну вимогу.

Щодо комісійної винагороди банк зазначає, що п. 1.1.4 договору визначає плату за кредит, яка включає комісійну винагороду за надання кредиту та комісійну винагороду за його обслуговування. Відповідно до п. 6.3.1 Типових умов комісійна винагорода за надання кредиту розраховується шляхом множення відповідного тарифу на суму кредиту та сплачується за рахунок кредитних коштів у день їх перерахування на поточний рахунок позичальника.

За п. 6.3.2 Типових умов позичальник зобов`язаний щомісячно сплачувати банку комісійну винагороду за обслуговування кредиту, розмір якої визначається шляхом множення тарифу, зазначеного в п. 1.1.4.2 договору, на суму кредиту. Пунктом 1.1.4.2 договору встановлено, що така комісія становить 1,7 % за один місяць користування кредитом та сплачується щомісячно згідно з графіком платежів.

Банк наголошує, що до укладення договору відповідачу була надана необхідна, повна, доступна та достовірна інформація про фінансову послугу, її вартість, надавача фінансової послуги та ризики, пов`язані з її отриманням. Підписанням договору відповідач підтвердив зрозумілість усіх його умов та досягнення згоди з усіх істотних умов.

Позивач також посилається на ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та зазначає, що банк має право надавати банківські й інші фінансові послуги, вчиняти правочини, необхідні для їх надання, а також самостійно встановлювати процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

На думку банку, комісійна винагорода має компенсаційний характер і спрямована на покриття витрат, пов`язаних із наданням та обслуговуванням кредиту. До її складу, за твердженням позивача, входять, зокрема, супроводження кредиту, аналіз кредитоспроможності позичальника, аналіз наданих документів, обробка інформації щодо позичальника, а також списання та зарахування коштів з метою повернення кредиту.

Банк окремо зазначає, що проценти за користування кредитом і штрафні санкції за порушення умов договору не нараховувалися, а відповідач після ухвалення рішення судом першої інстанції не звертався із заявою про розстрочення або відстрочення його виконання.

З урахуванням наведеного АТ "Перший Український Міжнародний Банк" просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.08.2026 у справі № 924/625/26 залишити без змін.

У судовому засіданні 13.10.2026 скаржник доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві, та просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідачку, присутніх у судовому засіданні представників, обговоривши доводи апеляційної скарги та доводи/заперечення учасників провадження, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Обставини справи, встановлені судами та визначені відповідно до них правовідносини.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, 23.06.2025 між Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" (Банк) та Фізичною особою-підприємцем Радецьким Юрієм Васильовичем (позичальник) укладено кредитний договір "Кредит "всеБІЗНЕС" № 7103900957048 за допомогою системи "Інтернет Банкінг" в електронному вигляді та підписаний електронними цифровими підписами сторін.

Відповідно до ст. 1 договору Банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені договором та Типовими умовами, зокрема (але не виключно).

Договором передбачено наступні умови кредитування: сума кредиту - 610 000 грн (п. 1.1.1 договору); строк кредитування до 23.06.2028 включно (п. 1.1.3 договору); комісійна винагорода за надання кредиту - 1,5 % від суми кредиту та сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів відповідно до пункту 6.3.1 Типових умов (п. 1.1.4.1 договору); комісійна винагорода за обслуговування кредиту - 1,7 % від суми кредиту за один місяць користування кредитом, комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту відповідно до 6.3.2 Типових умов та сплачується щомісячно згідно графіку платежів, наведеного в п. 1.4 договору; процентна ставка за користування кредитом - 0,00001 % річних (п. 1.1.4.3 договору); процентна ставка на прострочену суму кредиту - 0,000001 % річних (п. 1.1.4.4 договору); цільове використання кредиту - на придбання основних засобів та/або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності позичальника, на здійснення яких позичальник має право відповідно до законодавства України і кредитування яких не заборонено законодавством України та договором, а також на сплату комісійної винагороди, передбаченої п. 1.1.4.1 договору (у разі наявності такої комісійної винагороди), в сумі, що визначається згідно з п. 1.1.4.1 договору (п. 1.1.7 договору).

Також, пунктом 1.1.8 договору передбачено, що Типові умови кредитування в рамках кредитного договору "Кредит "всеБІЗНЕС", укладеного в системі Інтернет-Банкінг ПУМБ Digital Business Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", що розміщуються на інтернет-сайті Банка (за електронною адресою:https://www.pumb.ua/) та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.1.9 договору у разі порушення позичальником строку оплати суми платежу за кредитом на строк 5 календарних днів і більше позичальник зобов`язаний на шостий календарний день з дня настання строку оплати відповідної суми платежу за кредитом сплатити на користь банку штраф у розмірі 5 відсотків від розміру несплаченої суми платежу за кредитом, за умови, що розмір несплаченої суми платежу за кредитом становить на шостий календарний день з дати настання строку її оплати не менше 1 000 грн. Штраф сплачується за кожне таке порушення.

Серед іншого, відповідно до пункту 1.3 договору виконання боргових зобов`язань забезпечується всім майном позичальника, на яке може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України.

Згідно з п. 1.4 договору позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в графіку платежів, яким передбачено щомісячну сплату платежів у розмірі 27 314,60 грн у період з 23.07.2025 по 23.06.2028.

Повернення кредиту, сплата плати за кредит та інших боргових зобов`язань здійснюється позичальником шляхом безготівкових перерахувань грошових коштів на користь банку на рахунок для погашення боргових зобов`язань (п. 1.5 договору).

Підписанням договору позичальник звертається до банку за наданням кредиту в сумі, зазначеній в пункті 1.1.1 договору, та підтверджує, що кредитні кошти будуть використані за цільовим призначенням відповідно до договору; умови даного пункту договору є заявою (клопотанням) позичальника про надання кредиту (п. 2.1 договору).

Банк надає кредит протягом трьох банківських днів з дня укладення договору. Кредит надається разово однією сумою в розмірі, зазначеному в п. 1.1.1 договору. Банк приймає рішення про надання кредиту на власний розсуд та відповідно до своїх внутрішніх положень, тобто зобов`язання банку щодо надання кредиту за договором є відкличними. Ненадання кредиту в зазначений строк вважається відмовою банку в наданні кредиту та договір вважається таким, що припинив свою дію. Позичальник уповноважує банк здійснити за рахунок кредитних коштів переказ суми комісійної винагороди за надання кредиту у розмірі, визначеному відповідно до п. 1.1.4.1 договору, на користь банку згідно з п. 6.3.1 Типових умов. Сума кредиту, що залишиться після переказу суми комісійної винагороди за надання кредиту на користь банку, зараховується на поточний рахунок позичальника, зазначений в п. 1.1.5 договору (п. 2.2, 2.3 договору).

Договір складається з даного документа та Типових умов. З моменту укладення договору Типові умови стають його невід`ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до Типових умов, повідомляючи про це позичальника як передбачено Типовими умовами. Підписанням договору позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з договором та Типовими умовами, умови договору та Типових умов позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи договір, позичальник приймає на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно позичальника, рівно як і банк бере на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно банку (п. 5.1 договору).

Договір укладається сторонами в формі електронного документа за допомогою системи "Інтернет-Банкінг". Договір є оригіналом електронного документу після його підписання сторонами шляхом накладення КЕП уповноваженого представника банку та КЕП/УЕП позичальника (тип підпису - на розсуд позичальника). Договір набуває чинності з моменту його підписання банком та позичальником шляхом накладення КЕП/УЕП позичальника (тип підпису - на розсуд позичальника) та КЕП уповноваженого представника банку (з моменту накладення останнього електронного підпису) та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов`язань згідно договору в повному обсязі (пункти 5.3 та 5.4 договору).

Відповідно до п. 5.5 договору до його підписання позичальник ознайомився з Типовими умовами, завантаживши їх за посиланням, що доступне під час укладення договору в Кабінеті Digital, сторони домовились, що розміщення Типових умов за посиланням в Кабінеті Digital є належним способом надання Типових умов позичальнику. Датою надання Типових умов позичальнику та датою приєднання позичальника до Типових умов є дата підписання договору позичальником. Після підписання договору зі свого боку банк направляє позичальнику підписаний обома сторонами договір на адресу електронної пошти позичальника, зазначену в реквізитах договору.

Укладення кредитного договору з боку позичальника підтверджується Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 15.06.2026, відповідно до якого файл Dogovir_vseBusiness_7103900957048.pdf, що містить кредитний договір, підписаний з боку ФОП Радецького Юрія Васильовича (підписувач - 1) 17:14:56 23.06.2025.

Відповідно до пункту 3.5 Типових умов кредитування в рамках кредитного договору "Кредит "всеБІЗНЕС" (далі - Типові умови кредитування) надання кредиту відбувається шляхом перерахування кредитних коштів в сумі, зазначеній в п. 1.1.1 договору, із позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, зазначений в п. 1.1.5 договору, в строки, зазначені в п. 2.2 договору (з урахуванням умов п. 2.3 договору).

Згідно з пунктом 5.1 Типових умов позичальник зобов`язаний повернути кредит в розмірах і в строки, визначені в ст. 1 договору.

Банком на виконання умов кредитного договору перераховано на рахунок позичальника кредитні кошти в сумі 610 000 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № TR.98558027.99292.29514 від 23.06.2025 на суму 9 150 грн та № TR.98558027.99293.29514 від 23.06.2025 на суму 600 850 грн, а також випискою з особового рахунку відповідача за період з 23.06.2025 по 10.06.2026.

28.04.2026 позивач направив відповідачу вимогу вих. № 287 про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором № 7103900957048 в розмірі 524 044,80 грн.

Відповідно до інформації з сайту Укрпошти лист з номером відправлення 0505610516356, що містить вказану вимогу, повернуто позивачу у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Згідно з розрахунком заборгованості ФОП Радецького Ю.В. перед АТ "Перший Український Міжнародний Банк" за кредитним договором № 7103900957048 від 23.06.2025, станом на 10.06.2026 включно загальний розмір заборгованості складає 511 727,75 грн, з яких: 495 002,06 грн - заборгованість за сумою кредиту, 16 725,69 грн - заборгованість за комісією.

Згідно довідки АТ "ПУМБ", 23.06.2025 ФОП Радецькому Ю.В. відкрито транзитний рахунок для погашення боргових зобов`язань НОМЕР_1 .

В матеріалах справи наявний закордонний паспорт, відомості (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, статут АТ "Перший Український Міжнародний Банк", затверджений рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів (протокол № 87 від 25.11.2021).

З огляду на невиконання відповідачем грошових зобов`язань за кредитним договором, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Правова оцінка встановлених обставин справи, доводів апеляційної скарги, висновків суду першої інстанції та норм права, що підлягають застосуванню.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, надавши правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо доводів апелянта про безпідставність дострокового стягнення строкової заборгованості за тілом кредиту.

Апелянт зазначає, що прострочення платежів було зумовлене поважними причинами, а саме погіршенням стану здоров`я, частковою втратою працездатності та тимчасовою неможливістю повноцінно здійснювати підприємницьку діяльність, у зв`язку з чим вважає дострокове стягнення 423 611,16 грн строкової заборгованості за тілом кредиту безпідставним.

Колегія суддів не погоджується з наведеними доводами апеляційної скарги з огляду на таке.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтями 626, 627 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як убачається з матеріалів справи, між Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" та Фізичною особою-підприємцем Радецьким Юрієм Васильовичем укладено кредитний договір "Кредит "всеБІЗНЕС" № 7103900957048 від 23.06.2025 за допомогою системи "Інтернет Банкінг" шляхом укладення в електронному вигляді та підписання електронними підписами сторін.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Тобто позичальник отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов`язання повернути грошові кошти у встановлений строк та сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.

Отже, позичальник отримує "чужі" грошові кошти в борг, який зобов`язується повернути в майбутньому.

Поняття користування кредитом є окремим випадком користування чужими коштами. Термін користування чужими коштами Велика Палата Верховного Суду розтлумачила у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Термін користування чужими коштами може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником, як правило, за плату можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами з розстроченням, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі ст. 1048 цього Кодексу.

Таким чином, одним із видів порушення зобов`язання є прострочення виконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк, а правові наслідки прострочення позичальником повернення позики визначені у ст. 1050 ЦК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З аналізу наведених норм убачається, що належне виконання кредитного зобов`язання полягає у поверненні позичальником отриманих кредитних коштів та сплаті визначеної договором плати за кредит у строки, погоджені сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти у сумі 610 000 грн. Натомість відповідач належним чином взяті на себе грошові зобов`язання не виконав, допустив прострочення платежів за графіком, унаслідок чого станом на 10.06.2026 утворилася заборгованість за сумою кредиту у розмірі 495 002,06 грн, з яких 71 390,90 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту та 423 611,16 грн - строкова заборгованість за сумою кредиту.

Відповідно до п. 4.1 Типових умов несплата позичальником будь-якої суми, що належить до сплати на користь банку згідно з договором/Типовими умовами, у передбачений ними строк, та/або невиконання чи неналежне виконання позичальником будь-яких інших обов`язків за договором є несприятливою подією.

Згідно з п. 4.2 Типових умов у випадку виникнення будь-якої несприятливої події банк набуває право вимагати від позичальника достроково повернути виданий кредит, а позичальник зобов`язаний, незважаючи на положення п. 1.1.3, п. 1.4 договору та п. 5.1.1 Типових умов, виконати таку вимогу банку і повернути отриманий кредит у повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті позичальником на користь банку згідно з договором, у строк не пізніше одного банківського дня з моменту отримання відповідної вимоги.

Отже, погодженими сторонами умовами договору та Типових умов прямо передбачено право банку у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання вимагати дострокового повернення кредиту в повному обсязі, незалежно від первісно визначеного графіка платежів.

Як убачається з матеріалів справи, 28.04.2026 АТ "Перший Український Міжнародний Банк" склало вимогу вих. № 287 про погашення простроченої заборгованості, адресовану ФОП Радецькому Юрію Васильовичу за адресою: АДРЕСА_1 .

У вказаній вимозі банк зазначив про укладення між сторонами кредитного договору № 7103900957048, належне виконання банком своїх зобов`язань щодо надання кредитних коштів та неналежне виконання позичальником обов`язків щодо повернення кредитних коштів і сплати належних платежів. Також у вимозі вказано, що станом на 28.04.2026 існує кредитна заборгованість перед банком у розмірі 524 044,80 грн, і банк вимагав від відповідача негайно погасити заборгованість у зазначеному розмірі.

Зі змісту цієї вимоги вбачається, що банк заявив до сплати не лише окремий поточний платіж, а загальну суму заборгованості за кредитним договором, чим фактично реалізував передбачене договором та ст. 1050 ЦК України право на дострокове повернення кредитної заборгованості.

Направлення зазначеної вимоги відповідачу підтверджується описом вкладення до поштового відправлення, у якому зазначено: "Оригінал листа АТ "Перший Український Міжнародний Банк" ВИМОГА про погашення простроченої заборгованості Вих. № 287 від 28.04.2026"; списком згрупованих поштових відправлень, у якому під № 33 зазначено відправлення на адресу ФОП Радецького Юрія Васильовича з номером 0505610516356; а також фіскальним чеком АТ "Укрпошта" щодо прийняття відповідної групи відправлень.

Відповідно до інформації з відстеження поштового відправлення № 0505610516356, відправлення було створено онлайн 29.04.2026, прийнято поштовим оператором 06.05.2026, прибуло до базового відділення 08.05.2026 та передано на зберігання у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання.

Відтак, невручення поштового відправлення відповідачу з причин закінчення строку його зберігання не спростовує факту направлення банком вимоги на адресу позичальника, зазначену в договорі та матеріалах справи. Крім того, подальше звернення банку до суду з позовом про стягнення всієї неповернутої суми кредиту також свідчить про реалізацію кредитором права на дострокове повернення кредиту.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц та у постанові Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 918/847/22 сформовано висновок про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору; на час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.

Тому, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що направлення відповідачу вимоги від 28.04.2026 про погашення заборгованості у загальному розмірі 524 044,80 грн, а надалі звернення банку до суду з позовом про стягнення всієї неповернутої суми кредиту свідчать про реалізацію банком права на дострокове повернення кредиту та зміну строку виконання основного зобов`язання.

Доводи апелянта про погіршення стану здоров`я, часткову втрату працездатності та тимчасову неможливість повноцінно здійснювати підприємницьку діяльність не спростовують факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, порушення графіка платежів та наявності заборгованості. Такі обставини можуть пояснювати причини неналежного виконання зобов`язання, однак не припиняють грошового зобов`язання, не змінюють погоджені сторонами строки його виконання та не позбавляють кредитора права вимагати дострокового повернення кредиту.

При цьому, відповідно до п. 8.3.1 Типових умов позичальник зобов`язаний невідкладно письмово повідомляти банк, зокрема, про виникнення будь-якої несприятливої події; таке повідомлення разом із оригіналами або належним чином засвідченими копіями відповідних підтверджуючих документів має бути надіслане позичальником у строк не пізніше одного робочого дня з моменту настання відповідної події. Водночас матеріали справи не містять доказів того, що відповідач у визначеному договором порядку та строк звернувся до банку з повідомленням про погіршення стану здоров`я, неможливість належного виконання зобов`язань або настання інших обставин, які могли б вплинути на виконання кредитного договору.

Серед іншого, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що посилання відповідача на звернення до банку з пропозицією реструктуризації боргу також не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами додаткової угоди про зміну строків виконання кредитного договору, реструктуризацію заборгованості або відмову банку від права вимагати дострокового повернення кредиту.

За наведених обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимоги банку щодо дострокового стягнення строкової заборгованості за тілом кредиту у розмірі 423 611,16 грн, а доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Щодо доводів апелянта про безпідставність нарахування комісійної винагороди за обслуговування кредиту.

Апелянт зазначає, що нарахування банком комісійної винагороди у розмірі 1,7% за обслуговування кредиту є безпідставним, оскільки така комісія фактично є прихованою платою за користування кредитом, не пов`язана з наданням окремої самостійної послуги позичальнику та створює дисбаланс прав та обов`язків сторін договору.

Колегія суддів вважає вищенаведені доводи апеляційної скарги безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що розмір та порядок сплати процентів за користування кредитними коштами є договірними умовами, які погоджуються сторонами. Водночас положення ст. 1048 ЦК України не містять імперативної заборони для сторін господарського кредитного договору погодити інші платежі, пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, якщо такі умови прямо визначені договором, прийняті позичальником та не визнані недійсними у встановленому законом порядку.

Відповідно до положень ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги, а також самостійно встановлювати процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Отже, сама по собі наявність у кредитному договорі умови про сплату комісійної винагороди не свідчить про її неправомірність, якщо така умова погоджена сторонами та не визнана недійсною у встановленому законом порядку.

У цій справі кредит надано відповідачу як фізичній особі-підприємцю для придбання основних засобів та/або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності позичальника, тобто не для задоволення особистих побутових потреб, а у межах здійснення підприємницької діяльності. Отже, відповідач, укладаючи кредитний договір саме як фізична особа-підприємець, діяв як суб`єкт підприємницької діяльності та приймав на себе ризики, пов`язані з умовами такого договору.

Пунктом 1.1.4 договору сторони визначили плату за кредит, до складу якої входить, зокрема, комісійна винагорода за надання кредиту та комісійна винагорода за обслуговування кредиту. Пунктом 1.1.4.2 договору передбачено, що комісійна винагорода за обслуговування кредиту становить 1,7 % за один місяць користування кредитом, розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту відповідно до п. 6.3.2 Типових умов та сплачується щомісячно згідно з графіком платежів, наведеним у п. 1.4 договору.

Відповідно до п. 6.3.2 Типових умов позичальник зобов`язаний щомісячно сплачувати банку комісійну винагороду за обслуговування кредиту, розмір якої розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди за обслуговування кредиту, зазначеного в п. 1.1.4.2 договору, на розмір суми кредиту, зазначеної в п. 1.1.1 договору.

Таким чином, пунктом 1.1.4.2 договору сторони прямо погодили комісійну винагороду за обслуговування кредиту у розмірі 1,7 % за один місяць користування кредитом, а пунктом 6.3.2 Типових умов визначили порядок її щомісячного нарахування та сплати.

У господарських правовідносинах діє принцип свободи договору, закріплений у ст. 627 ЦК України. Відповідач як фізична особа-підприємець є самостійним суб`єктом господарювання, який, укладаючи кредитний договір для здійснення підприємницької діяльності, діяв на власний ризик та мав можливість оцінити економічну доцільність погоджених умов, зокрема щодо розміру та порядку сплати комісійної винагороди.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що нарахування позивачем комісійної винагороди за обслуговування кредиту здійснено відповідно до умов укладеного між сторонами договору та Типових умов, а тому підстави вважати таке нарахування безпідставним у межах цієї справи відсутні.

Підписавши договір, відповідач підтвердив ознайомлення з його умовами та Типовими умовами, а також те, що такі умови йому відомі та зрозумілі. Отже, на момент укладення договору відповідач був обізнаний із наявністю комісійної винагороди, її розміром, способом розрахунку та строками сплати.

Матеріали справи не містять доказів того, що під час укладення договору відповідач висловлював заперечення щодо такої умови, ініціював її зміну або оспорив її у встановленому законом порядку. Відповідні положення договору є чинними, а тому підлягають виконанню сторонами.

За таких обставин, доводи апелянта про безпідставність нарахування комісійної винагороди зводяться до незгоди з погодженими умовами договору вже на стадії його виконання, що саме по собі не спростовує обов`язку відповідача сплатити передбачену договором плату за кредит. Перевіривши розрахунок заборгованості за комісією, колегія суддів вважає його таким, що відповідає умовам договору та матеріалам справи.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду у їх сукупності, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності таких висновків, позаяк ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права та неправильній оцінці характеру спірних правовідносин, а тому не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду.

Водночас суд апеляційної інстанції извертає увагу, що наведені в апеляційній скарзі вимоги про визнання умов кредитного договору щодо комісійної винагороди неправомірними, зобов`язання банку здійснити перерахунок платежів та зарахувати сплачені суми в рахунок погашення тіла кредиту за своїм змістом є новими самостійними вимогами, які не були предметом розгляду суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 5 ст. 269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Отже, такі вимоги не можуть бути розглянуті апеляційним судом у межах перегляду рішення у цій справі, а можуть оцінюватися лише як доводи апелянта щодо незгоди з висновками суду першої інстанції про наявність та розмір заборгованості.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частинами 1-3 ст. 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки, а кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76-78 ГПК України належними, допустимими та достовірними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять до предмета доказування, при цьому докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Як встановлено ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

За змістом усталеної практики Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

На підставі ч. 1 ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у цій справі рішення суду першої інстанції відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Таким чином, судова колегія виснує, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.08.2026 у справі № 924/625/26 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Радецького Юрія Васильовича без задоволення.

Розподіл судових витрат.

У зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Радецького Юрія Васильовича залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.08.2026 у справі № 924/625/26 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ст. 287 ГПК України.

4. Справу № 924/625/26 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складено "15" жовтня 2026 р.

Головуюча суддя Романюк Ю.Г.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Миханюк М.В.