Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №910/2839/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"13" жовтня 2026 р. Справа№ 910/2839/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 13.10.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРМА ПЛЮС»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2026

у справі №910/2839/26 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРМА ПЛЮС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

про стягнення 350 927,35 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НОРМА ПЛЮС» (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі за текстом - відповідач) про стягнення 350 927,35 грн безпідставно набутих на підставі Банківської гарантії №30481 від 22.12.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач виконав умови Договору №4600006954 від 26.12.2022 у жовтні 2024 року, про що 06.11.2024 підписано акт перевірки та прийняття робіт, а тому у відповідача відсутні правові підстави для утримання суми за Банківською гарантією №30481 від 22.12.2022 відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), яка підлягає поверненню на підставі частини другої статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі».

Господарський суд міста Києва від 11.06.2026 закрив провадження у справі №910/2839/26 на підставі пункту 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України).

Постановляючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що у справі №910/3676/25 вирішено спір між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що й у даній справі. За результатами розгляду справи №910/3676/25 Господарський суд міста Києва рішенням від 25.06.2025, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 05.11.2025, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, 17.06.2026 позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі №910/2839/26, якою закрито провадження у справі та направити справу на продовження розгляду по суті.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки суд першої інстанції помилково ототожнив преюдиційне значення окремих обставин, встановлених у справі №910/3676/25 із предметом і підставами позову у даній справі. Позивач зазначає, що у справі №910/3676/25 предметом позову було питання правомірності звернення банківської гарантії до виконання та правомірності отримання відповідачем коштів за банківською гарантією на момент пред`явлення вимоги до Банку-гаранта. Натомість у справі №910/2839/25 позивач заявив вимогу про стягнення безпідставно утримуваних коштів після фактичного виконання договору, прийняття робіт відповідача, оскільки правова підстава для подальшого утримання гарантійної суми відпали.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРМА ПЛЮС» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі №910/2839/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. - головуючий, Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 22.06.2026 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2839/26; відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРМА ПЛЮС» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі №910/2839/26 до надходження матеріалів даної справи.

Матеріали справи №910/2839/26 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 07.09.2026.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 14.09.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРМА ПЛЮС» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі №910/2839/26; розгляд апеляційної скарги призначив на 13.10.2026 о 13 год. 20 хв.

01.10.2026 позивач подав до Північного апеляційного господарського суду додаткові пояснення по справі, згідно яких він просить суд апеляційної інстанції врахувати правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах №910/2645/25 та №910/1761/25 про наявність підстав для повернення замовником забезпечення виконання Договору після його виконання учасником-переможцем, незалежно від доводів відповідача про неналежне виконання позивачем умов Договору в частині строків виконання робіт.

Відповідач згідно відзиву на апеляційну скаргу позивача заперечує проти її задоволення, посилаючись на правомірність постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали із застосуванням принципів правової визначеності та остаточного рішення; відсутність підстав для висновку про відмінність підстав та предмета позову у справах №910/3676/25 та №910/2839/26. Щодо справ №910/2645/25 та №910/1761/25, на які посилається апелянт, то відповідач зазначає, що вказані справи не спростовують висновків суду першої інстанції та не підлягають застосуванню у даному спорі.

У судовому засіданні 13.10.2026 представники позивача підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, просили суд її задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі №910/2839/26 скасувати та направити справу на продовження розгляду по суті.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.10.2026 заперечила проти задоволення апеляційної скарги позивача, просила суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі №910/2839/26 залишити без змін.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, додаткових пояснень, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Отже, однією з цілей застосування цих норм процесуального права законодавець визначив, зокрема уникнення можливості формування різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами, як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

Передумовою для застосування положень пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України, та, як наслідок, застосування пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України, є наявність двох справ з тотожним суб`єктним складом, предметом та підставами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.09.2025 у справі №911/906/23 вказала, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить постановити судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17). Процесуальне законодавство не позбавляє заявника права на розгляд спору про той же предмет у разі зазначення ним нових фактів, інших підстав позову та надання на їх доведення доказів, якими він обґрунтовує ці нові підстави.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що обгрунтовуючи позовні вимоги у справі №910/3676/25 позивач посилався на те, що станом на дату звернення до суду з позовом роботи по Договору були виконані хоч із запізненням, однак в повному обсязі, а відтак відповідач відповідно до пункту 2 частини другої статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» та підпункту 10.9.6. пункту 10 Договору був зобов`язаний повернути забезпечення виконання Договору (банківську гарантію) шляхом надіслання на поштову адресу та/або SWIFT-адресу та/або електронну адресу банка-гаранта та/або поштову адресу принципала повідомлення про ануляцію банківської гарантії, однак відповідач вказаного зобов`язання не виконав. При цьому, позивач акцентував увагу на тому, що підставою для неповернення забезпечення є саме невиконання позивачем умов Договору, а не неналежне його виконання. Відтак, позивач вказував про наявність підстав для повернення відповідачем отриманої ним гарантійної суми у розмірі 350 927,35 грн позивачу, тоді як банківська гарантія має бути визнана такою, що не підлягає виконанню, з огляду на належне виконання позивачем робіт в повному обсязі та прийняття їх відповідачем.

Господарський суд міста Києва, ухвалюючи рішення від 25.06.2025, залишене без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 05.11.2025 у справі №910/3676/25, проаналізував зміст підпункту 10.9.6 пункту 10.9 Договору, яким передбачено, що забезпечення виконання договору повертається у випадках передбачених статтею 27 Закону України «Про публічні закупівлі» за умови настання граничної дати оплати (остаточному розрахунку) згідно з умовами Договору, протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня настання таких обставин. Повернення забезпечення Договору здійснюється шляхом направлення відповідного листа (повідомлення) підряднику або банку-гаранту, у разі надання підрядником забезпечення виконання Договору у вигляді оригіналу банківської гарантії у паперовій формі. Повернення забезпечення виконання Договору, наданого у вигляді електронної банківської гарантії, здійснюється шляхом направлення відповідного SWIFT-повідомлення через банк бенефіціара на адресу банка-гаранта. Моментом належного виконання зобов`язання замовника щодо повернення оригіналу гарантії є дата зазначена на відповідному супровідному листі (повідомленні) замовника. І дійшов висновку про те, що з вказаної умови Договору вбачається, що у даних правовідносинах передбачається повернення саме банківської гарантії, як документа, а не гарантійної суми. Водночас, ані умовами Договору, ані положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» не передбачено трансформації забезпечення зобов`язання в боргове зобов`язання замовника публічної закупівлі для цілей виконання частини другої статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі».

Отже, у зв`язку з фактичним виконанням банківської гарантії, суд першої інстанції при розгляді справи №910/3676/25 не знайшов підстав для її повернення позивачу. Також судом встановлено, що апелянтом не було надано доказів сплати на користь Банка-гаранта в порядку надання грошового забезпечення по Банківській гарантії, суми коштів у розмірі 350 927,35 грн, у зв`язку з чим доводи позивача про безпідставне утримання коштів позивача у розмірі гарантійної суми, є необґрунтованими. Тоді як у спірних правовідносинах позивачем у даній справі заявлено вимогу про стягнення 350 927,35 грн безпідставно утриманих відповідачем на підставі положень статті 1212 ЦК України, оскільки, хоча і з простроченням виконання умов Договору, роботи виконані у повному обсязі. Враховуючи правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах №910/2645/25 та №910/1761/25, на яку посилається позивач, у нього наявні підстави для повернення замовником забезпечення виконання Договору після його виконання виконавцем, незалежно від доводів відповідача про неналежне виконання позивачем умов Договору в частині строків виконання робіт.

Крім того, матеріали даної справи містять докази сплати позивачем на користь Банка-гаранта 350 927,35 грн гарантійного платежу згідно Договору про надання гарантії №30481/ЮГ-22 від 22.12.2022 за платіжною інструкцією №3373 від 17.06.2024.

Таким чином, позивач звернувся до суду із даними позовом про той самий предмет через наявність нових фактів, інших підстав позову та надання на їх доведення доказів, якими він обґрунтовує ці нові підстави.

Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом статті 236 ГПК України (частини 1-5) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження у даній справі.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Апеляційним господарським судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам апелянта із посиланням на норми процесуального права, що регулюють підстави для закриття провадження у справі.

Згідно із частиною 1 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

За частиною 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За приписами частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із частиною 1 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до частини третьої статті 271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність), про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність), зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство (неплатоспроможність) без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи наведене вище, допущення судом першої інстанції порушення норм процесуального права, ухвала Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі №910/2839/26 підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРМА ПЛЮС» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі №910/2839/26, скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі №910/2839/26 та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРМА ПЛЮС» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі №910/2839/26 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі №910/2839/26 скасувати.

3. Справу №910/2839/26 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений та підписаний суддями 15.10.2026.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська