Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №910/6967/24 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"13" жовтня 2026 р. Справа№ 910/6967/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 13.10.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2026

у справі №910/6967/24 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»

до Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння»

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

04.06.2024 Акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» (далі за текстом - відповідач) про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги №522/12/2118 від 26.09.2022, укладеного між позивачем, як первісним кредитором, та відповідачем, як новим кредитором (далі за текстом - Договір).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Договір укладено зі сторони позивача В.о. Першого заступника Голови Правління Ляпко Русланом Володимировичем за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності, що є підставою для визнання Договору недійсним на підставі статті 215 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України).

Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.08.2026 у справі №910/6967/24 позов залишив без розгляду. Заяви Компаній Аріана Бізнес Лімітед (Велика Британія) та Апсолінс ЛТД (Кіпр) суд першої інстанції постановив до розгляду не приймати.

Суд першої інстанції враховуючи повторну неявку представника позивача у судове засідання, керуючись положеннями статей 202, 226 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), явка якого була визнана судом першої інстанції обов`язковою, залишив позов без розгляду.

Не погодившись із прийнятою ухвалою місцевого господарського суду, 27.08.2026 позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2026 у справі №910/6967/24; справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтуванням доводів та вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що у період з 04.09.2024 по 02.07.2026 провадження у справі №910/6967/24 було зупинено. На момент постановлення оскаржуваної ухвали позивач був впевнений, що провадження у справі №910/6967/24 було зупинено і позивач не знав про зміну складу суду, та призначення підготовчого засіданні у даній справі.

За твердженням апелянта, суд першої інстанції мав врахувати попередню поведінку позивача стосовно його зацікавленості щодо розгляду справи, яку позивач демонстрував до зупинення провадження у справі №910/6967/24, а тому суд мав повідомити його про поновлення провадження у даній справі не тільки через підсистему «Електронний суд».

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2026 у справі №910/6967/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. - головуючий, Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 01.09.2026 залишив без руху апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2026 у справі №910/6967/24.

Після усунення скаржником недоліків апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 14.09.2026 задовольнив клопотання та поновив Акціонерному товариству «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 04.08.2026 у справі №910/6967/24; відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2026 у справі №910/6967/24; розгляд апеляційної скарги призначив на 13.10.2026 о 13 год. 15 хв.; витребував матеріали справи №910/6967/24 з Господарського суду міста Києва.

Матеріали справи №910/6967/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 17.09.2026.

Відповідач згідно відзиву на апеляційну скаргу позивача заперечує проти її задоволення, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги та правомірність постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали. Відповідач зазначає, що доводи позивача про те, що суд мав повідомити про поновлення провадження у даній справі іншим способом відмінним від направлення процесуальних документів до його електронного кабінету не відповідають приписам ГПК України. При цьому відповідач зазначає, що суд належним чином повідомив позивача про поновлення та відкладення розгляду справи №910/6967/24 шляхом направлення ухвал від 02.06.2026 та від 02.07.2026 до електронних кабінетів позивача та його представника. До відзиву на апеляційну скаргу позивача відповідач додав картки руху ухвал Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 та від 02.07.2026 у справі №910/6967/24 у підсистемі «Електронний суд», які містять записи щодо позивача та його представника - адвоката Демиденка Володимира Анатолійовича, який підписав апеляційну скаргу.

13.10.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від представника Компанії Апсолінс ЛТД (Кіпр) адвоката Лози Дмитра Олексійовича надійшло клопотання про надання йому можливості ознайомитись із матеріалами справи №910/6967/24 та зняття з них копій, відкласти розгляд справи задля можливості надання заявником своїх пояснень.

У судовому засіданні 13.10.2026 колегія суддів Північного апеляційного господарського суду відмовила у задоволенні клопотання представника Компанії Апсолінс ЛТД (Кіпр) адвоката Лози Дмитра Олексійовича про надання йому можливості ознайомитись із матеріалами справи №910/6967/24 та зняття з них копій, відкласти розгляд справи задля можливості надання заявником своїх пояснень, оскільки Компанія Апсолінс ЛТД (Кіпр) не є учасником даного провадження.

Позивач своїх представників у судове засідання, призначене на 13.10.2026, не направив, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2026 до його електронного кабінету.

За приписами частини 12 статті 270 ГПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції здійснює розгляд справи №910/6967/26 за відсутності представника позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи.

У судовому засіданні 13.10.2026 представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2026 у справі №910/6967/24 залишити без змін.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.

04.06.2024 позивач звернулося до Господарського суду міста Києва до відповідача із даним позовом.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.06.2024 відкрив провадження у справі №910/6967/24 та постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання на 10.07.2024.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.09.2024 зупинив провадження у справі №910/6967/24 до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/8926/24.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва №01.3-16/159/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/6967/24 у зв`язку зі звільненням судді Князькова В.В.

За результатом проведеного повторного автоматизованого розподілу справа №910/6967/24 передана на розгляд судді Ващенко Т.М.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.06.2026 постановив прийняти справу №910/6967/24 суддею Ващенко Т.М. до свого провадження, поновив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання на 02.07.2026.

02.07.2027 до Господарського суду міста Києва від Компаній Аріана Бізнес Лімітед (Велика Британія), Апсолінс ЛТД (Кіпр), надійшли заяви про залучення їх до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

02.07.2027 до Господарського суду міста Києва від Компанії Аріана Бізнес Лімітед надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у підготовче засідання 02.07.2026 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи позивач повідомлений належним чином.

У підготовчому засіданні 02.07.2026 оголошено перерву до 04.08.2026. Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.07.2026 у справі №910/6967/24 визнав явку представника позивача у судове засідання обов`язковою.

04.08.2026 до Господарського суду міста Києва від Компанії Аріана Бізнес Лімітед надійшло клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку із зловживанням позивачем своїми процесуальними правами.

У підготовче засідання 04.08.2026 представник позивача вдруге не з`явився, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи позивач повідомлений належним чином. Представник відповідача у підготовчому засіданні заявив клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з неявкою представника позивача.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.08.2026 у справі №910/6967/24 позов залишив без розгляду. Заяви Компаній Аріана Бізнес Лімітед (Велика Британія) та Апсолінс ЛТД (Кіпр) суд першої інстанції постановив до розгляду не приймати.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначена рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права, а саме нормами ГПК України.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

За змістом пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Господарський суд ухвалою від 02.07.2026 у справі №910/6967/24 визнав явку представника у судове засідання обов`язковою.

Відповідно до частини першої статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених статтею 46 ГПК України.

Одним із прав, які надаються учасникам справи, є право брати участь в судовому засіданні, якщо інше не визначено законом (пункт 2 частини першої статті 42 ГПК України). Однак, це право не є абсолютним, оскільки учасники зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою (пункт 3 частини другої статті 42 ГПК України).

Статтею 202 ГПК України визначено наслідки неявки у судове засідання учасника справи. Згідно з частинами першою, третьою цієї норми неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справи за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки у судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Отже, в силу частини четвертої статті 202 ГПК України у разі неявки позивача у судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Підстави залишення позову без розгляду визначені статтею 226 ГПК України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформульована стала практика застосування норм статей 202, 226 ГПК України.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.09.2019 у справі №916/3616/15 зазначила таке: «Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України не пов`язують можливості залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності».

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надала у постанові від 18.11.2022 у справі №905/458/21 виснувала: «Системний аналіз змісту частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що процесуальним наслідком неявки позивача в судове засідання є залишення позову без розгляду. Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом. Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності. При цьому зміст частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання та неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов`язковою. Отже, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає про те, що норми, закріплені у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов`язок залишити позов без розгляду».

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надала у постанові від 17.03.2023 у справі №910/17906/21 зазначила таке: «Аналіз змісту наведених норм процесуального закону свідчить, що обов`язковими умовами для застосування, передбачених частиною четвертою статті 202, пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України, процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності. Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не недійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, нормами статей 202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності. При цьому саме у разі подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності і лише в тому разі, якщо його нез`явлення перешкоджає розгляду справи, суд відповідно до вимог статей 120, 121 ГПК України може визнати явку позивача обов`язковою та викликати його у судове засідання. Водночас частина четверта статті 202, пункт 4 частини першої статті 226 ГПК України не містять вимог про те, що для залишення позову без розгляду позивач має не з`явитися у судове засідання саме у зв`язку з визнанням судом його явки обов`язковою та викликом до суду. Крім того, положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України не пов`язують залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, будучи належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Однак, наведене не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд справи за його відсутності».

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 18.03.2026 у справі №916/791/25 дійшов наступних висновків: « 25. Належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи є передумовою застосування до позивача процесуальної дії залишення позову без розгляду. Це випливає з частини першої статті 202 ГПК, за змістом якої будь-які питання наслідків неявки у судове засідання будь-якого учасника справи розглядаються за умови, що він був належним чином повідомлений про дату, час і місце цього засідання. Неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, є безумовною підставою для відкладення розгляду справи відповідно до пункту 1 частини другої статті 202 ГПК. Здійснене судом повідомлення про дату, час і місце судового засідання необхідно вважати належним, якщо при цьому були дотримані вимоги статей 121, 122, 242 ГПК.».

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 24.06.2025 у справі №5011-46/18261-2012 виснував, що: «до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи (подібний висновок викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 19.07.2023 у справі №906/638/22). Колегія суддів вважає, що повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, яке повернуто органами зв`язку з позначкою «за закінченням терміну зберігання», з урахуванням конкретних обставин справи може вважатися належними доказами про виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому необхідно виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Самого лише заперечення учасника про неотримання повідомлення недостатньо, щоб спростувати цю презумпцію. Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника, який надав суду свої адреси, але не користується чи не стежить за ними. Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує Єдиний державний реєстр судових рішень. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема «Електронний кабінет» ЄСІТС. Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд».

За приписами частини абзацу другого частини 5 статті 6 ГПК України електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Згідно з частиною сьомою статті 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до частин першої - третьої статті 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи /вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

В силу положень статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів даної справи встановлено, що позивач та його представник - адвокат Демиденко Володимир Анатолійович мають зареєстровані електронні кабінети.

Господарський суд міста Києва ухвали від 02.06.2026 та від 02.07.2026 у справі №910/6967/24 надіслав позивачу та його представнику - адвокату Демиденко Володимиру Анатолійовичу до їх електронних кабінетів, відповідні повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету містять у матеріалах даної справи (а.с. 167, 169, 290).

Отже, суд першої інстанції належим чином повідомив позивача та його представника про дату, час і місце розгляду справи №910/6967/24. Проте позивач або його представник у судові засідання 02.07.2026 та 04.08.2026 не з`явився, явку якого судом першої інстанції визнано обов`язковою відповідно до ухвали від 02.07.2026, про причини неявки суд не повідомив та не подав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно із частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain», заява №11681/85, зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Необхідно враховувати, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в судовому розгляді, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

ГПК України передбачає порядок судового розгляду справи у змагальному порядку за участю обох сторін.

Неявка позивача або його представника в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки може означати втрату позивачем юридичного інтересу до розгляду його справи судом. Разом з цим, у разі, якщо позивач не з`явився в судове засідання, втім повідомив суду інформацію про причини своє неявки, суд має здійснити оцінку поважності таких причин. За відсутності такого повідомлення суд приймає рішення про залишення заяви без розгляду.

У разі першої неявки позивача в судове засідання та при умові, що суд визнав поважними повідомлені позивачем суду причини неявки в судове засідання, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні відповідно до пункту 2 частини другої статті 202 ГПК. Натомість неповажність причин неявки позивача в судове засідання свідчить про наявність підстав для залишення позову без розгляду у зв`язку з неявкою позивача в судове засідання на підставі частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК при умові наявності інших зазначених вище обставин для залишення позову без розгляду з цієї підстави».

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України). Принцип «правової (юридичної) визначеності» (від анг. legal certainty) є одним із суттєвих елементів верховенства права. Вказаний принцип вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності як самих правових норм, так і того, як ці норми мають бути застосовані судами у подібних правовідносинах. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Саме така діяльність суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

За таких обставин, суд першої інстанції підставно залишив позов без розгляду на підставі пункту четвертого частини 1 статті 226 ГПК України.

Слід зазначити, що згідно частини 4 статті 226 ГПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції мав оцінити його попередню поведінку стосовно зацікавленості щодо розгляду справи, яку позивач демонстрував до зупинення провадження у справі №910/6967/24, та мав повідомити позивача про поновлення провадження у даній справі не тільки через підсистему «Електронний суд», не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки чинний ГПК України визначає обов`язок суду надсилати процесуальні документи до електронних кабінетів сторін, у разі їх наявності. При цьому надсилання процесуальних документів у паперовій формі можливе за наявності окремої заяви учасника справи.

Як свідчать матеріали даної справи №910/6967/24 позивач не звертався до суду першої інстанції з окремою заявою щодо надсилання йому процесуальних документів у паперовій формі.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам апелянта із посиланням на норми процесуального права, які підлягають застосуванню у даному випадку.

Згідно із частиною 1 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 04.08.2026 у справі №910/6967/24 прийнята з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2026 у справі №910/6967/24 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2026 у справі №910/6967/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта».

4. Матеріали справи №910/6967/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений та підписаний суддями 15.10.2026.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова