Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №910/862/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2026 р. Справа №910/862/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники учасників справи:

від позивача: Скляр Д.Ю.

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: Носова П.І.

від відповідача-3: Мазур Г.В.

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2026 (повний текст складено 16.07.2026)

у справі №910/862/26 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Львівської обласної прокуратури

до 1) Державної служби геології та надр України

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтопс Енержі Україна"

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбест Трейд"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Південно-Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізька-агропромислова-компанія"

про визнання недійними результатів аукціону, договору купівлі-продажу та спеціального дозволу на користування надрами

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рух справи в суді першої інстанції

Львівська обласна прокуратура (далі - прокуратура) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтопс Енержі Україна" (далі - ТОВ "Грінтопс Енержі Україна") з вимогами про:

- визнання недійсними результатів проведеного Держгеонадра аукціону за лотом "Спеціальний дозвіл на користування надрами Ділянка Гамаліївка Львівського родовища" (ідентифікатор аукціону в електронній системі "Prozorro.Продажі" - №SUE001-UА-20230901-28921), оформлених протоколом електронного аукціону від 21.09.2023 №SUE001-UА-20230901-28921;

- визнання недійсним договору від 20.10.2023 №7/5-23 купівлі-продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промисловою розробкою родовища) торфу ділянки Гамаліївка Львівського родовища, укладеного між Держгеонадра та ТОВ "Грінтопс Енерджі Україна";

- застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами від 20.10.2023 №7/5-23, визнавши недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами від 22.11.2023 №5577, виданий ТОВ "Грінтопс Енерджі Україна" Держгеонадра.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.09.2023 відповідачем-1 проведено аукціон з продажу спеціального дозволу на користування надрами Львівського родовища ділянки Гамаліївка з метою видобутку торфу протягом 20 років (оформлений протоколом електронного аукціону від 21.09.2023 №SUE001-UА-20230901-28921), переможцем якого визнано ТОВ "Грінтопс Енержі Україна". У зв`язку з викладеним з відповідачем-2 був укладений договір від 20.10.2023 №7/5-23 купівлі-продажу, за яким останній отримав спеціальний дозвіл на користування надрами від 22.11.2023 №5577. Водночас, Адміністративною колегією Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України встановлено, що ТОВ "Грінтопс Енержі Україна" і Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізька-агропромислова-компанія" (далі - ТОВ "Запорізька-агропромислова-компанія") вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціону, шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки цінових пропозицій та участі в цьому аукціоні. Відтак, за твердженням позивача, результати цього аукціону та укладений між відповідачами договір купівлі-продажу суперечать інтересам держави та суспільства, антиконкурентні узгоджені дії якого призвели до повного усунення конкуренції під час торгів, що створює правові підстави для визнання їх недійсними у судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 відкрито провадження у справі №910/862/26 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження. Крім того, цією ухвалою залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Південно-Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України та як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ТОВ "Запорізька-агропромислова-компанія".

На стадії підготовчого засідання прокуратурою подано заяву про зміну предмета спору, відповідно до якої прокуратура просила викласти позовні вимоги у справі №910/862/26 в наступній редакції :

- визнати недійсними результати проведеного Держгеонадра аукціону за лотом "Спеціальний дозвіл на користування надрами - Ділянка Гамаліївка Львівського родовища" (ідентифікатор аукціону в електронній системі "Prozorro.Продажі" - №SUE001-UА-20230901-28921), оформлені протоколом електронного аукціону від 21.09.2023 №SUE001-UА-20230901-28921;

- визнати недійсним договір від 20.10.2023 №7/5-23 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промисловою розробкою родовища) торфу ділянки Гамаліївка Львівського родовища, укладений між Держгеонадра та ТОВ "Грінтопс Енержі Україна";

- визнати недійсним договір купівлі-продажу прав на користування надрами від 30.06.2025, укладений між ТОВ "Грінтопс Енержі Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промбест Трейд" (далі - ТОВ "Промбест Трейд") та зареєстрований в реєстрі за №2992;

- застосувати наслідки недійсності договору купівлі-продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами від 20.10.2023 №7/5-23 та договору купівлі-продажу прав на користування надрами від 30.06.2025, визнавши недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами від 22.11.2023 №5577, виданий Держгеонадра ТОВ "Грінтопс Енержі Україна".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2026 прийнято до розгляду заяву прокуратури про зміну предмету позову, а також залучено до участі у справі в якості співвідповідача - ТОВ "Промбест Трейд".

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2026 у справі №910/862/26 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції, враховуючи, що належних, допустимих та достовірних доказів, відповідно до вимог чинного законодавства, на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог прокуратурою не надано, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, прокуратура звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2026 у справі №910/862/26 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги прокуратура посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалено з неправильним застосуванням статей 3, 202, 203, 215, 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 185 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 2, 16 Кодексу України про надра (далі - КУпН), пункту 34 Порядку проведення аукціону (електронних торгів) з продажу спеціального дозволу на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №993 (далі - Порядок №993), статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), а також з порушенням статей 76, 77, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Крім того, оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалено з нез`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2026 апеляційну скаргу прокуратури у справі №910/862/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2026 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/862/26.

17.08.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/862/26.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2026 у справі №910/862/26. Розгляд апеляційної скарги призначено на 06.10.2026. Учасникам справи встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 10.09.2026.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2026, у зв`язку з перебуванням суддів Владимиренко С.В. та Ходаківської І.П., які входять до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці з 02.10.2026 до 11.10.2026 та з 05.10.2026 до 08.10.2026 відповідно, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2026, для розгляду справи №910/862/26 визначено новий склад колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2026 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2026 у справі №910/862/26 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу

08.09.2026, через систему "Електронний суд", ТОВ "Грінтопс Енержі Україна" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить суд апеляційну скаргу прокуратури залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2026 у справі №910/862/26 - без змін.

Так, у відзиві відповідач-2, зокрема зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, ухваленим на підставі правильного та повного дослідження доказів і встановлення обставин у справі, з додержанням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

09.09.2026, через систему "Електронний суд", ТОВ "Промбест Трейд" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить суд апеляційну скаргу прокуратури залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2026 у справі №910/862/26 - без змін.

Відповідач-3 у відзиві вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Водночас, на переконання відповідача-3, судом першої інстанції ухвалено законне, збалансоване та мотивоване рішення.

10.09.2026, через систему "Електронний суд", Держгеонадра подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокуратури та залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2026 у справі №910/862/26.

Так, на думку Держгеонадра, рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2026 у справі №910/862/26 є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм процесуального та матеріального права, висновки суду відповідають установленим обставинам справи, а також судом у повному обсязі з`ясовано та досліджено обставини, що мають значення для справи.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 06.10.2026 з`явилися представники позивача та відповідачів-2, 3.

Відповідач-1 та треті особи своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у встановленому чинним законодавством порядку.

Згідно з частинами 3, 8 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.

Таким чином, відповідач-1 та треті особи повідомлені судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом, при цьому явка обов`язковою не визнавалась, а тому справа №910/862/26 розглядається за їх відсутності.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2026 у справі №910/862/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідачів-2, 3 у судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2026 у справі №910/862/26 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

На електронному порталі "Прозорро. Продажі" розміщено дані про аукціон SUE001-UA-20230901-28921 з продажу спеціального дозволу на користування надрами - ділянка Гамаліївка Львівського родовища.

Вартість геологічної інформації - 6% ціни спеціального дозволу на користування надрами, що визначається на аукціоні (електронних торгах), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 №1075 "Про затвердження Методики визначення вартості геологічної інформації, отриманої за рахунок коштів державного бюджету" (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2022 №836).

Вартість пакету аукціонної документації - 34 491,60 грн (з ПДВ).

Номер лоту:SUE001-UA-20230901-28921.

Організатор електронного аукціону - Держгеонадра.

Початкова ціна - 1 105 500,00 грн.

Ділянка Гамаліївка Львівського родовища розташована на території Львівського району Львівської області, на північній околиці с. Гамаліївка. Вид корисної копалини: торф. Вид користування надрами та строк, на який надається дозвіл: геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислова розробка, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ), 20 років.

Електронні торги проведено 21.09.2023 у формі трираундового англійського аукціону.

У торгах взяли участь учасники: ТОВ "Біогумос", ТОВ "Запорізька-агропромислова-компанія", ТОВ "Грінтопс Енержі Україна" та ТОВ "Гірничовидобувна компанія "СДК".

Аукціон тривав 21.09.2023 з 11 год 50 хв по 12 год 37 хв.

Відповідно до протоколу про результати електронного аукціону №SUE001-UA-20230901-28921, аукціон відбувся та його переможцем визнано ТОВ "Грінтопс Енержі Україна", яке запропонувало найбільшу цінову пропозицію - 3 320 000,00 грн без ПДВ.

У подальшому, 20.10.2023, на підставі протоколу електронного аукціону між Держгеонадра (продавець) та ТОВ "Грінтопс Енержі Україна" (покупець), укладено договір №7/5-23 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промисловою розробкою родовища) торфу ділянки Гамаліївка Львівського родовища, яка знаходиться у Львівському районі Львівської області (далі - договір №7/5-23 від 20.10.2023), за умовами якого сторони визнають свої права та обов`язки згідно з Кодексом України про надра та постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №993 "Про затвердження Порядку проведення аукціону (електронних торгів) з продажу спеціального дозволу на користування надрами" (далі - Порядок проведення аукціонів), і керуються їх положеннями та положеннями законодавства України під час виконання цього договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору від 20.10.2023 №7/5-23 на аукціоні, що відбувся 21.09.2023 за результатами проведення торгів, переможець аукціону зобов`язується за суму коштів, визначену в протоколі проведення електронного аукціону від 04.10.2023 №SUE001-UA-20230901-28921, згідно з яким покупець визнаний переможцем аукціону, придбати у продавця спеціальний дозвіл на користування надрами (далі - дозвіл) з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промисловою розробкою родовища) торфу ділянки Гамаліївка Львівського родовища, яка знаходиться у Львівському районі Львівської області. Строк дії дозволу: 20 років.

Відповідно до пункту 3.1 договору, його ціна становить 3 320 000,00 грн.

22.11.2023 Держгеонадра видано ТОВ "Грінтопс Енержі Україна" спеціальний дозвіл на користування надрами від №5577 строком на 20 років.

Рішенням адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" №54/64-р/к від 05.06.2025 (далі - рішення), зокрема визнано, що ТОВ "Грінтопс Енерджі Україна" та ТОВ "Запорізька-Агропромислова-Компанія" вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціону з продажу "Спеціального дозволу на користування надрами - Ділянка Гамаліївка Львівського родовища. Вартість геологічної інформації - 6% ціни спеціального дозволу на користування надрами, що визначається на аукціоні (електронних торгах), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 №1075 "Про затвердження Методики визначення вартості геологічної інформації, отриманої за рахунок коштів державного бюджету" (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2022 №836). Вартість пакету аукціонної документації - 34 491,60 грн (з ПДВ)", проведеного Держгеонадра (ідентифікатор аукціону в системі "Prozorro. Продажі" №SUE001-UA-20230901-28921). За вчинення зазначеного порушення на позивача накладений штраф у розмірі 68 000,00 грн.

Звертаючись з позовом до суду, прокурор зазначає, що в рішенні встановлені обставини антиконкурентних узгоджених дій учасників аукціону та його результати суперечать принципу прозорості та конкретності при реалізації права користування надрами, що встановлені частиною 2 статті 16 Кодексу України про надра, Порядком проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами шляхом електронних торгів та Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, а відтак такі торги слід визнати недійсними.

Прокурор стверджує, що оскільки ТОВ "Грінтопс Енержі Україна" та ТОВ "Запорізька-Агропромислова-Компанія" умисно, з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, порушено вимоги законодавства про захист економічної конкуренції. Під час їх участі в електронному аукціоні №SUE001-UA-20230901-28921, з продажу спеціального дозволу на користування надрами, спотворено його результати, а укладений за результатами аукціону №SUE001-UA-20230901-28921 договір, є недійсним в силу положень частини 1 статті 203, частин 1, 3 статті 215 та частини 3 статті 228 ЦК України, як такий, що суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства щодо необхідності додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування та забезпечення добросовісної конкуренції при виборі переможця конкурсу на отримання спеціальних дозволів на користування надрами.

А тому за доводами прокурора, враховуючи наявність умислу лише у ТОВ "Грінтопс Енержі Україна", як сторони оспорюваного договору купівлі-продажу від 10.10.2023 №7/5-23, одержаний ним за цим правочином спецдозвіл, що посвідчує право користування надрами, повинен визнаватися недійсним на підставі частини 3 статті 228 ЦК України, як наслідок недійсності зазначеного договору.

У заяві про зміну предмета позову, прокурором також додатково заявлено ще одну позовну вимогу немайнового характеру, а саме про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав на користування надрами від 30.06.2025, укладеного між ТОВ "Грінтопс Енержі Україна" та ТОВ "Промбест Трейд".

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзивів на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів-2, 3, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За приписами статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Частиною 4 статті 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Так, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що у прокуратури були обґрунтовані підстави для представництва в суді інтересів держави за цим позовом.

Згідно з частиною 2 статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до частини 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зазначеною нормою передбачено можливість оскарження правочину як стороною договору, так і зацікавленою особою, яка не є стороною правочину.

У справі, що розглядається, прокуратура, відповідно до положень частини 1 статті 203, частин 1, 3 статті 215 та частини 3 статті 228 ЦК України оспорює дійсність укладеного між відповідачами договорів та дозволу, а також результати аукціону, які за доводами прокуратури суперечать принципу прозорості та конкурентності.

Частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України.

Згідно з частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

У статті 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину, яка означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За приписами частини 3 статті 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Чітке законодавче визначення поняття "інтерес" та поняття "інтерес держави і суспільства" відсутнє, як і відсутні законодавчо закріплені єдині критерії, принципи, засади їх визначення. Втім поняття "інтерес" є ширшим, адже охоплює, наприклад, "охоронюваний законом інтерес", "публічний інтерес", "суспільний інтерес" тощо.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 дано визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес": у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова) означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Державні інтереси - це інтереси, пов`язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99).

Поняття "інтереси держави" має невизначений зміст, і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.

Таким чином, здійснивши правовий аналіз частини 3 статті 228 ЦК України, можна дійти висновку, що зокрема, ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення такого спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін.

Оскільки не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства.

Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №922/1391/18 та у постанові Верховного Суду від 05.02.2026 у справі №910/6780/23.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність.

Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі №390/34/17 виснував, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція (частина 5 статті 13 ЦК України).

Постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.12.2025 у справі №922/3456/23 уточнено висновки, що містяться у постановах від 13.11.2024 у справі №911/934/23, від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, а також інших постановах колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 228 ЦК України, таким чином:

При визначенні підстав для застосування частини 3 статті 228 ЦК України, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо).

Ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили) або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.

Як зауважив місцевий господарський суд, матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження притягнення уповноважених осіб ТОВ "Грінтопс Енержі Україна" до кримінальної відповідальності на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, за наслідками вчинення порушення, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів аукціону від 21.09.2023 №SUE001-UА-20230901-28921.

Крім того, вирішуючи питання щодо застосування частини 3 статті 228 ЦК України суд має враховувати що санкції, передбачені частиною 3 статті 228 ЦК України, частиною 1 статті 208 ГК України є не компенсаційними, а конфіскаційними санкціями, які передбачають стягнення усього отриманого за правочином на користь держави. Ці санкції спрямовані не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства.

Конфіскація без вироку суду (Non-Conviction Based Confiscation - NCBC) розглядається ЄСПЛ як втручання у право власності, захищене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Застосування наслідків, передбачених частиною 3 статті 228 ЦК України є втручанням держави у право власності приватних осіб. Тому підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції. Відповідно до зазначеної статті кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на те, що для дотримання принципу пропорційності цивільна конфіскація має стосуватися майна, яке було отримане від злочинної діяльності, незаконного збагачення, майна, джерела походження якого сторона не могла пояснити, або майна, яке безпосередньо використовувалося при здійсненні злочинної діяльності. ЄСПЛ також визнав небезпечною тенденцію поширення конфіскації без вироку суду на випадки звичайних адміністративних порушень.

Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 у справі №922/1391/18 вказав, що здійснивши правовий аналіз частини 3 статті 228 ЦК України можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для застосування приписів частини 3 статті 228 ЦК України прокурор у цій справі мав довести, що сам правочин (надання та отримання послуг за вказаним правочином) за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства.

Проте, при зверненні до суду з вказаним позовом прокурор, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, посилався лише на порушення правил конкуренції, які мали місце під час проведення аукціону, а не на протиправність договору, спрямованого на порушення інтересів держави та суспільства.

Антиконкурентна поведінка спрямована на спотворення конкуренції між учасниками торгів, але не завжди має за мету завдати шкоди державі чи підривати її інтереси. Тому така поведінка сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства, у значенні частини 3 статті 228 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що при зверненні до суду з даним позовом прокурором не доведено суду належними доказами, що саме внаслідок укладення правочину держава понесла майнову шкоду, переплатила кошти або отримала товар/роботу/послугу неналежної якості. За цих умов відсутній причинно-наслідковий зв`язок між порушенням конкуренції та погіршенню майнового становища держави, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.12.2025 у справі №922/3456/23 зазначено, що об`єднана палата вважає, що враховуючи конфіскаційний характер санкції, передбаченої частиною 3 статті 228 ЦК України, який суд не може змінити, як і зменшити розмір, ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.

Об`єднана палата звернула увагу на невідповідність норми частини 3 статті 228 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, її каральний характер, притаманний нормам саме публічного, а не приватного права, а також на суттєві логічні невідповідності приписів частин 1, 2 статті 228 ЦК України, які встановлюють що нікчемним є правочин який суперечить публічному порядку, але як наслідок передбачають більш м`які наслідки - двосторонню реституцію та частини 3 цієї статті, яка щодо оспорюваного правочину (який порівняно з нікчемним є не очевидно недійсним і відтак має меншу суспільну небезпеку) встановлює у якості наслідків набагато жорсткішу санкцію - стягнення з винної сторони (сторін) майна на користь держави.

ЄСПЛ в свою чергу, звертав увагу на важливість дотримання принципу пропорційності втручання і щодо добросовісного власника майна, а саме в даному випадку добросовісної сторони правочину - Держгеонадра.

Об`єднана палата зазначила, що за умови застосування відповідних приписів частини 3 статті 228 ЦК України відбувається непропорційне втручання в право власності й добросовісного учасника.

По-перше, добросовісна сторона все одно втрачає очікуваний результат угоди. Вона витратила час, ресурси, можливо зазнала упущеної вигоди і зрештою залишиться ні з чим (лише зі своїм початковим майном/грошима). Якщо правочин був вигідним для неї, позбавлення майна чи прибутку може відчуватися як покарання, хоча умислу з її боку не було.

По-друге, конфіскація майна добросовісної сторони (того, що вона отримала від іншого учасника) означає, що держава вилучає майно у особи, яка не вчинила свідомого порушення. Такий крок потребує дуже переконливого обґрунтування публічним інтересом. ЄСПЛ у подібних справах перевіряє, чи не було можливості обмежитися менш суворими заходами щодо невинної особи (справа "Air Canada v. the United Kingdom").

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, що застосування частини 3 статті 228 ЦК України до спірних відносин призведе до порушення визначеного у рішеннях ЄСПЛ принципу пропорційності втручання держави в мирне володіння майном (стаття 1 Протоколу першого до Конвенції) як щодо відповідача-1, так і щодо добросовісної сторони правочину.

З огляду на положення частини 4 статті 236 ГПК України, судом першої інстанції враховано зазначені вище висновки Верховного Суду у справі №922/3456/23, оскільки правовідносини у справах є подібними щодо застосування частини 3 статті 228 ЦК України у спірних правовідносинах, з огляду на предмет та правові підстави позову (визнання недійсними рішення тендерного комітету та договору, на підставі частини 3 статті 228 ЦК України).

Судом першої інстанції також врахововано, що ухвалою від 24.02.2026 Верховний Суд передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу №910/20111/23 за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український Будівельний Альянс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Антимонопольний комітет України про визнання недійсним, зокрема, укладеного відповідачами договору як такого, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, з умислу відповідача 2, та стягнення грошових коштів (частина 3 статті 228 ЦК України), тобто справу у подібних до цієї справи №903/997/25 правовідносинах.

Необхідність передачі справи №910/20111/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, згідно з ухвалою Верховного Суду від 24.02.2026 обумовлена, наявністю виключної правової проблеми щодо застосування частини 3 статті 228 ЦК України у подібних правовідносинах, яка полягає у відсутності закріплених на нормативному рівні критеріїв як визначення правочину таким, що не відповідає інтересам держави і суспільства, так і виключних випадків порушення інтересів держави та суспільства, за яких підлягає застосуванню частина 3 статті 228 ЦК України.

Однак, Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 08.04.2026 справу №910/20111/23 повернула відповідній колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду. У зазначеній ухвалі Велика Палата Верховного Суду зауважила, що питання щодо застосування частини 3 статті 228 ЦК України при вчиненні правочину, що суперечить інтересам держави та суспільства, зокрема при порушенні суб`єктом господарювання чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, у тому числі законодавства про захист конкуренції, не має невизначеного законодавчого регулювання та вже вирішувалося Верховним Судом. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.12.2025 у справі №922/3456/23 сформулювала висновок щодо застосування частини 3 статті 228 ЦК України, зазначивши, що ця норма може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08.04.2026 у справі №910/20111/23 також зауважила про те, що доводи про відсутність стабільності правозастосування та єдності судової практики у спорах з подібними правовідносинами не знайшли свого підтвердження, про що свідчить узгоджений підхід Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду при застосуванні частини 3 статті 228 ЦК України внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції після ухвалення об`єднаною палатою вказаної вище постанови. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд і повернення справи колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Отже, обставини допущення учасниками спірного аукціону і, зокрема відповідачем-2 при його проведенні, порушення законодавства про захист економічної конкуренції, принципу добросовісної конкуренції, вчинення антиконкурентних узгоджених дій, на які послався прокурор в обґрунтування позову, не є підставами для визнання недійсним спірного договору з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства.

Таким чином, прокурор у даній справі не довів, що оспорюваний правочин за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства, оскільки лише сам встановлений рішенням АМК факт вчинення відповідачами порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, під час участі у спірному аукціоні, не є підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними як таких, що вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Суд зазначає, що не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства, а отже для визнання недійсним правочину, на підставі частини 1 статті 203, частини 1 статті 215, частини 3 статті 228 ЦК України, має бути доведено, що зміст правочину та мета його вчинення завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.

Таким чином, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що позовні вимоги прокуратури, в частині визнання недійсними результатів електронного аукціону від 21.09.2023 №SUE001-UА-20230901-28921 та договору від 20.10.2023 №7/5-23 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промисловою розробкою родовища) торфу ділянки Гамаліївка Львівського родовища, укладеного між Держгеонадра та ТОВ "Грінтопс Енержі Україна" не підлягають задоволенню.

У зв`язку з чим, як похідні вимоги, не підлягають задоволенню і вимоги прокуратури, в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу прав на користування надрами від 30.06.2025, укладеного між ТОВ "Грінтопс Енержі Україна" та ТОВ "Промбест Трейд" та застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні від 20.10.2023 №7/5-23 та договору купівлі-продажу прав на користування надрами від 30.06.2025, шляхом визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами від 22.11.2023 №5577, виданого Держгеонадра ТОВ "Грінтопс Енержі Україна".

Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2026 у справі №910/862/26 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2026 у справі №910/862/26, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2026 у справі №910/862/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2026 у справі №910/862/26 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Львівську обласну прокуратуру.

4. Матеріали справи №910/862/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 15.10.2026.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов