Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №910/2437/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2026 р. Справа№ 910/2437/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Сковородіної О.М.

Колесника Р.М.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 08.10.2026

за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Петренка Артема Михайловича

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2026 (повний текст складено 06.07.2026)

у справі №910/2437/26 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Петренка Артема Михайловича

до Фізичної особи-підприємця Власенка Віталія Олександровича

про розірвання договору суборенди, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Петренко Артем Михайлович (далі також позивач, ФОП Петренко А.М.) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Власенка Віталія Олександровича (далі також відповідач, ФОП Власенко В.О.), відповідно до якого позивач просив розірвати договір суборенди нежитлового приміщення від 02.08.2025 на підставі п. 9.5. договору; а також зобов`язати ФОП Власенка В.О. прийняти нежитлове приміщення за актом приймання-передачі (повернення) відповідно.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2026 у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Петренка Артема Михайловича до Фізичної особи-підприємця Власенка Віталія Олександровича відмовлено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, 22.07.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Фізична особи-підприємець Петренко Артем Михайлович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2026 у справі №910/2437/26, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2026 у справі № 910/2437/26 скасувати повністю. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Петренка Артема Михайловича задовольнити в повному обсязі, розірвати договір суборенди нежитлового приміщення від 02.08.2025 року, укладений між Фізичною особою-підприємцем Петренком Артемом Михайловичем та Фізичною особою-підприємцем Власенком Віталієм Олександровичем. Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Власенка Віталія Олександровича прийняти нежитлове приміщення за актом приймання-передачі (повернення) відповідно до вимог ст. 795 Цивільного кодексу України.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач вважає рішення суду першої інстанції ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, за його доводами, суд першої інстанції не надав жодної оцінки листу Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким засвідчено військову агресію російської федерації та введення воєнного стану як форс-мажорні обставини. Разом з цим, суд фактично ототожнив відсутність сертифіката ТПП на момент повідомлення з відсутністю самого форс-мажору. Це суперечить правовій позиції об`єднаної палати КГС ВС у справі № 905/541/16, за якою сертифікат є лише одним із доказів, може бути отриманий пізніше і оцінюється в сукупності з іншими доказами, а вирішальне значення має своєчасне повідомлення контрагента. Не погоджується позивач і з висновком суду про невиникнення права на розірвання договору за п. 9.5 через недотримання шестимісячного строку дії форс-мажору з дати укладення договору. Цей пункт не вимагає, щоб форс-мажор виник саме після підписання договору. Договір укладено в умовах чинного з 24.02.2022 воєнного стану, сторони у п. 9.2 прямо визначили війну форс-мажорною обставиною, а її вплив у вигляді обстрілів і відключень електроенергії тривав і в серпні - листопаді 2025 року.

Окрім цього, скаржник вважає, що суд першої інстанції залишив без оцінки докази причинно-наслідкового зв`язку між воєнними обставинами та неможливістю виконання договору. Зокрема, йдеться про падіння виручки торговельної точки за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 1-Н, у листопаді 2025 року майже на 42 % за одночасного зростання виручки іншої точки позивача, а також про докази нерентабельності, припинення діяльності та звільнення приміщення. Скаржник вважає, що поза увагою суду залишилося й повідомлення позивача від 15.11.2025, вручене відповідачу 20.11.2025. Формальне недотримання термінології п. 9.3 договору не спростовує факту своєчасного інформування контрагента про неможливість виконання договору та намір його розірвати. Тоді як позивач обґрунтовував вимоги також ч. 2 ст. 652 ЦК України та доводив наявність усіх чотирьох умов для розірвання договору через істотну зміну обставин, суд не проаналізував жодної з них окремо. Крім того, посилаючись на обставини з договору оренди, суд не витребував цей договір, хоча позивач як суборендар ним не володіє. Відтак, на думку скаржника, суд порушив вимоги ст. ст. 13, 74, 76, 86, 236, 238 ГПК України, неповно з`ясував обставини справи та дійшов висновків, що не відповідають їм. Це є підставою для скасування рішення відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України та ухвалення нового рішення про розірвання договору суборенди і зобов`язання відповідача прийняти приміщення за актом відповідно до ст. 795 ЦК України.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2026, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Сковородіна О.М., Колесник Р.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2026 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Петренка Артема Михайловича на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2026 у справі №910/2437/26 залишено без руху. Роз`яснено Фізичній особі-підприємцю Петренку Артему Михайловичу, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки надавши суду апеляційної інстанції докази направлення апеляційної скарги з додатками Фізичній особі-підприємцю Власенку Віталію Олександровичу у встановлений законодавством спосіб, з відповідними доказами відправки.

25.07.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Фізичної особи-підприємця Петренка Артема Михайловича до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2026, а саме докази надсилання апеляційної скарги з додатками Фізичній особі-підприємцю Власенку Віталію Олександровичу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Петренка Артема Михайловича на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2026 у справі №910/2437/26. Витребувано матеріали справи №910/2437/26 у Господарського суду міста Києва. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Петренка Артема Михайловича на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2026 у справі №910/2437/26 у судовому засіданні 03.09.2026.

27.08.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від представника Фізичної особи-підприємця Петренка Артема Михайловича адвоката Токаревої Ганни Олександрівни до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про проведення засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2026 заяву представника Фізичної особи-підприємця Петренка Артема Михайловича адвоката Токаревої Ганни Олександрівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Петренка Артема Михайловича на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2026 у справі №910/2437/26 призначено в режимі відеоконференції на раніше визначену дату 03.09.2026.

У зв`язку з оголошенням сигналу "повітряної тривоги" в місті Києві, судове засідання у справі №910/2437/26 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Петренка Артема Михайловича на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2026 не відбулось, з метою збереження життя, здоров`я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів, працівників апарату суду.

Разом з цим, ухвалою суду від 03.09.2026 розгляд справи було призначено на 08.10.2026.

В судове засідання 08.10.2026 з`явився лише представник позивача, який апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового - про задоволення позову повністю. Інші сторони повідомлялись належним чином згідно інформації наявній в системі "Електронний суд", а також судом здійснювались всі можливі заходи щодо повідомлення сторін про розгляд справи у Північному апеляційному господарському суді.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 02.08.2025 між Фізичною особою-підприємцем Власенком Віталієм Олександровичем (як орендарем) та Фізичною особою-підприємцем Петренком Артемом Михайловичем (як суборендарем) укладено договір суборенди нерухомого майна (далі також договір), згідно з п. 1.1. якого орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове оплатне володіння та користування нерухоме майно: нежитлові приміщення загальною площею 10,0 кв.м., що знаходиться на першому поверсі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 1-Н, приміщення 1 (надалі також Майно).

Майно повинно бути передано орендарем та прийнято суборендарем одночасно з укладенням договору. Передача Майна здійснюється уповноваженими представниками сторін та оформлюється шляхом підписання Акту передачі (п.п. 2.1., 2.2. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, за отримане в суборенду Майно щомісячно сплачує орендарю суборендну плату в наступному розмірі:

- розмір суборендної плати за перший місяць суборенди, починаючи з дати передачі Майна від орендаря до суборендаря, без врахування індексації, становить 9 424,00 грн без ПДВ;

- розмір суборендної плати в місяць, починаючи з дати закінчення періоду, зазначеного в п. 3.1.1. договору, та до останнього дня суборенди, без врахування індексації, становить 17 670,00 грн.

Згідно з п. 10.1. договору, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 30 червня 2028 року.

02.08.2025 на виконання договору сторони підписали Акт приймання-передачі приміщень в суборенду.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, через збитковість господарської діяльності, позивач письмово звернувся до відповідача з повідомленням про припинення здійснення діяльності за вказаною адресою та ініціював дострокове розірвання договору шляхом укладення додаткової угоди. Однак, відповідач відмовився підписати додаткову угоду про розірвання договору.

13.02.2026 року позивач отримав досудову вимогу про сплату 61 257,23 грн, з яких: 44 185,13 грн - орендна плата; 3 479,03 грн - пеня; 4 481,51 грн - штраф; 8 835,00 грн - штраф; 339,56 грн комунальні послуги.

Оскільки відповідно до п. 10.3 договору дострокове розірвання можливе за згодою сторін, однак сторони такої згоди не досягли, а п. 10.5 договору передбачає вирішення спору в судовому порядку, то позивач звернувся до суду для захисту своїх прав.

Розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Петренка Артема Михайловича колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частин 1 та 2 ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Відповідно до ч. 3 ст. 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

Згідно з ч. 5 ст. 762 ЦК України, суборендар зобов`язаний своєчасно здійснювати орендні платежі та інші платежі передбачені цим договором.

Так, відхиляючи доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не оцінив лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, колегія суддів зазначає наступне

Вказаний лист має загальний характер і не є сертифікатом про форс-мажорні обставини щодо конкретного зобов`язання. Так, у постанові у справі № 916/1788/22 від 02 серпня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду прямо зазначив, що лист ТПП України від 28.02.2022 не є сертифікатом про форс-мажор, бо не містить інформації про конкретний договір, виконання якого стало неможливим. Суд також наголосив, що форс-мажор не має автоматичного характеру, а орендар повинен довести неможливість доступу до приміщення чи його реального використання. (Аналогічні висновки щодо обов`язку зацікавленої сторони довести виникнення форс-мажорних обставин, їх надзвичайність, невідворотність і вплив саме на конкретне зобов`язання викладено в постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 та від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18).

Разом з цим, суд першої інстанції по суті врахував зміст цього листа, прямо визнавши збройну агресію російської федерації форс-мажорною обставиною, водночас суд правильно вказав, що дана обставина не є механізмом універсальної дії. Доводи апелянта в цій частині відхиляються через необгрунтованість.

Безпідставним також є посилання скаржника на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.05.2026 у справі № 905/541/16. Об`єднана палата дійшла висновку, що несвоєчасне подання сертифіката ТПП не позбавляє сторону права посилатися на форс-мажор лише тоді, коли договір не встановлює для цього інших наслідків. При цьому вирішальним палата визнала своєчасне повідомлення контрагента про настання форс-мажорних обставин.

Тоді як у даній справі сторони в п. 9.3 договору прямо погодили наслідок недотримання порядку повідомлення: втрату права посилатися на форс-мажор. Окрім цього, позивач не повідомляв відповідача про настання форс-мажорних обставин і їх передбачуваний строк дії ні у тридцятиденний строк, ні пізніше. Направлене 15.11.2025 звернення було лише пропозицією розірвати договір за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди № 1. Воно не містило жодного посилання на форс-мажор та доказів його впливу на виконання договору.

Таким чином, судом першої інстанції було правомірно зазначено, що позивач не дотримався погодженого сторонами порядку повідомлення і не довів належними та допустимими доказами самого впливу форс-мажорних обставин на можливість виконання договору. Вказане узгоджується із наведеними правовими висновками.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивач уклав договір 02.08.2025, коли воєнний стан тривав уже понад три роки, а обстріли та відключення електроенергії були об`єктивною реальністю, відомою обом сторонам. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 10.10.2024 у справі № 910/332/24 зазначив, що сторона за належної обачності могла і повинна була передбачити труднощі з виконанням договору, пов`язані з воєнним станом, якщо на момент укладення договору він уже був введений на всій території України. Відтак, посилання скаржника на воєнні обставини, які існували до укладення договору і були свідомо прийняті ним на себе, не можуть свідчити ні про настання форс-мажору в період дії договору, ні про помилковість висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів також не приймає доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не проаналізував окремо кожну з чотирьох умов, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України. В даному аспекті, суд апеляційної інстанції також зазначає, що, встановивши відсутність належних і допустимих доказів самої істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, суд не мав обов`язку окремо досліджувати решту умов. Разом з цим, суд правильно зазначив, що на момент укладення договору 02.08.2025 воєнний стан уже діяв і сторонам про це було відомо. Вказане виключає першу умову, а саме те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Такий підхід відповідає висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 10.10.2024 у справі № 910/332/24.

Окрім цього, у постанові від 18.06.2026 у справі № 910/9462/25 Верховний Суд підтвердив, що воєнний стан сам по собі не є автоматичною підставою для зміни або розірвання договору за ст. 652 ЦК України. Тоді як зниження виручки однієї з торговельних точок позивача протягом одного місяця є звичайним підприємницьким ризиком суборендаря, який із суті договору покладається саме на нього. Відтак, позиція скаржника, який одночасно посилається на форс-мажорні обставини та на істотну зміну обставин як на підстави розірвання одного й того самого договору, є суперечливою, та не приймається судом апеляційної інстанції як підстава для задоволення позову із заявлених підстав.

Безпідставним є і посилання скаржника на те, що суд не витребував договір оренди. Оскаржуване рішення не ґрунтується на жодних обставинах, що випливають з умов договору оренди між орендодавцем та відповідачем. Суд застосував лише загальні положення ст. 774 ЦК України про піднайм, а предметом дослідження був договір суборенди від 02.08.2025, стороною якого є позивач. При цьому відповідно до ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Позивач же, який вважав цей договір необхідним для вирішення спору, клопотання про його витребування в порядку ст. 81 ГПК України не заявляв. За ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Тому доводи скаржника в цій частині відхиляються через необґрунтованість.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про те, що позовні вимоги Петренка Артема Михайловича не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Петренка Артема Михайловича на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2026 у справі №910/2437/26 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2026 у справі №910/2437/26 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.10.2026.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді О.М. Сковородіна

Р.М. Колесник