Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №910/13684/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2026 р. Справа№ 910/13684/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Сибіги О.М.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінській О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 16.09.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Скуза Ігора Васильовича

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 (повний текст складено 16.07.2026)

у справі № 910/13684/25 (суддя -Пукас А.Ю.)

за заявою Фізичної особи-підприємця Скуза Ігора Васильовича про відстрочення виконання рішення суду у справі № 910/13684/25

за позовом Керівника Голосіївської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до відповідача 1 - Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до відповідача 2 - Фізичної особи-підприємця Скуза Ігора Васильовича

до відповідача 3 - Комунального закладу професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж автотранспортних технологій"

про визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Скуза Ігора Васильовича про відстрочення виконання рішення суду у справі № 910/13684/25 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, 23.07.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Фізична особа-підприємець Скуз Ігор Васильович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 у справі № 910/13684/25, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 про відмову у задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення у справі № 910/13684/25 скасувати, постановити нове рішення, яким заяву задовольнити.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що суд першої інстанції не з`ясував обставини, які мають значення для справи, та не дотримався засад співмірності і пропорційності при забезпеченні балансу інтересів стягувача і боржника. Так, апелянт посилається на те, що у спірному приміщенні змонтоване належне йому технологічне обладнання загальною вагою близько 100 тонн. Серед нього гідравлічні підйомники на спеціально укріпленій бетонній основі з анкерною фіксацією та підключенням до електромережі 380 В, гідравлічний траверс, діагностичний стенд, малярна камера, системи очищення повітря та освітлення, а також автоматичні в`їзні ворота. Демонтаж такого обладнання об`єктивно потребує часу, залучення сертифікованих спеціалістів для відключення від електропостачання та витрат орієнтовно 400 000,00 грн. Разом з цим, скаржник вказує, що відповідач-3 відмовляється прийняти обладнання на відповідальне зберігання при підписанні акта приймання-передачі. Окрім цього, між відповідачами нині вирішується питання відшкодування вартості невід`ємних поліпшень, здійснених скаржником за згодою орендодавця.

Апелянт вказує, що суд вийшов за межі предмета доказування за статтею 331 ГПК України та залишив поза увагою наявні у справі щоденники практики, навчальні звіти, журнали обліку, платіжні інструкції та відеоматеріали, які прокурор не спростував. Апелянт також стверджує, що ступінь вини відповідача у виникненні спору слід розуміти як оцінку того, чи діяв він умисно з метою вчинення правопорушення. Натомість він набув право оренди за результатами відкритого аукціону в системі Prozorro, правомірно покладаючись на дотримання органом місцевого самоврядування принципу належного урядування, що повністю виключає його вину у виникненні спору. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2026, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Колесник Р.М., Сковородіна О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Скуза Ігора Васильовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 у справі № 910/13684/25. Витребувано матеріали оскарження щодо ухвали Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 у справі № 910/13684/25 у Господарського суду міста Києва. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Скуза Ігора Васильовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 у справі № 910/13684/25. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 20.08.2026.

Судове засідання призначене до розгляду 20.08.2026 не відбулось, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Гончарова С.А. у відпустці.

У зв`язку з перебуванням судді Сковородіної О.М. та судді Колесника Р.М., які входили до складу суду, у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2026, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2026 прийнято справу №910/13684/25 до провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Скуза Ігора Васильовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М. Призначено до розгляду у судовому засіданні справу №910/13684/25 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Скуза Ігора Васильовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 на 16.09.2026.

У судове засідання, що відбулось 16.09.2026 з`явились прокурор та відповідач-2, надали свої пояснення щодо суті спору та просили задовольнити вимоги викладені в їх процесуальних документах. Інші представники сторін не з`явились, про час дату та місце судового засідання повідомлені належним чином згідно інформації наявної в системі «Електронний суд».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, До Господарського суду міста Києва звернувся керівник Голосіївської окружної прокуратури міста Києва (далі за текстом - Прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі за текстом - Позивач) з позовом до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації (далі за текстом - Відповідач-1)), Фізичної особи-підприємця Скуза Ігора Васильовича (далі за текстом - ФОП Скуз І.В., Відповідач-2) та Комунального закладу професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж автотранспортних технологій" (далі за текстом - Коледж, Відповідач-3), в якому Прокурор просить суд:

- визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №3688 від 13.03.2023 на орендне користування частиною нежитлового приміщення площею 399,4 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд.78, літ.Б;

- зобов`язати Фізичну особу - підприємця Скуза Ігора Васильовича повернути комунальному закладу професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж автотранспортних технологій" за актом приймання-передачі нерухоме майно - частину нежитлових приміщень площею 399,4 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд.78, літ.Б .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 позов керівника Голосіївської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради задоволено.

Визнано недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 3688 від 13.03.2023 укладений між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Фізичною особою-підприємцем Скузом Ігорем Васильовичем та Навчально-науковим центром професійно-технічної освіти Національної академії педагогічних наук України на орендне користування частиною нежитлового приміщення площею 399,4 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд.78, літ.Б.

Зобов`язано Фізичну особу - підприємця Скуза Ігора Васильовича повернути комунальному закладу професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж автотранспортних технологій" за актом приймання-передачі нерухоме майно - частину нежитлових приміщень площею 399,4 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд.78, літ. Б.

Стягнуто з Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Київської міської прокуратури судовий збір - 2 018,66 грн.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Скуза Ігора Васильовича на користь Київської міської прокуратури судовий збір 2 018,66 грн.

Стягнуто з Комунального закладу професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж автотранспортних технологій" на користь Київської міської прокуратури судовий збір - 2 018,66 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Скуза Ігора Васильовича та Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі № 910/13684/25 - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі № 910/13684/25 - залишено без змін.

Відповідач-2 звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026.

В обґрунтування поданої заяви ФОП Скуз І.В. зазначав, що до заяв, які подавалися до суду першої інстанції під час судового розгляду долучались фото та відео матеріали, що підтверджують здійснення Фізичною особою-підприємцем Скузом Ігорем Васильовичем підприємницької діяльності у приміщенні за адресою: м. Київ, віл. Набережно-Корчуватська, буд.78, літ.Б. із ремонту автомобілів та забезпечення ним проходження практики студентами комунального закладу професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж автотранспортних технологій".

Демонтаж обладнання, що використовується для ремонту автомобілів потребує значного часу та спеціального устаткування, а також враховуючи необхідність забезпечення проходження студентами виробничої практики для успішного завершення ними учбового процесу, на даний час наявні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у частині повернення комунальному закладу професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж автотранспортних технологій" за актом приймання-передачі нерухомого майна - частину нежитлових приміщень площею 399,4 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд.78, літ.Б.

При цьому, заявник звертав увагу суду, що у нього існують не припинені зобов`язання із закладом за договором про навчальну практику, що також є підтвердженням наявності істотності обставин, що ускладнюють виконання рішення.

В сукупності зазначеного, заявник просив суд відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у господарській справі № 910/13684/25 до 30.09.2026.

Розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Скуза Ігора Васильовича колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Частинами 1, 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 326 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частинами 1-5 статті 331 ГПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Суд наголошує, що відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об`єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

З огляду на викладене вище, враховуючи доводи та заперечення сторін, суд не вбачає підстав для відстрочення виконання рішення суду оскільки обставини, на які посилається заявник не є істотними чи то винятковими, а відтак Відповідачем - 2 не доведено наявність обставин, які ускладнюють чи унеможливлюють виконання рішення суду.

При цьому, суд зазначає, що заявником не обґрунтованого та не підтверджено в чому саме полягає складність демонтажу обладнання, а існуючий у Відповідача - 2 договір з Відповідачем - 3 про навчальну практику взагалі не впливає на процес виконання рішення суду, оскільки не був предметом спору як такий.

Крім того, як вірно зазначає Прокурор, заявником у якості обґрунтування поданої заяви не надано доказів реальності виконання умов договору про навчально-виробничу практику від 21.02.2022, зокрема, відсутні списки учнів, не надано освітніх програм з виробничого навчання та виробничої практики, дат проходження такої практики.

Відповідно до частини 7 статті 331 ГПК України встановлено, що про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 3 статті 331 ГПК України підставою для відстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють його виконання або роблять його неможливим. Наявність таких обставин має довести боржник, що визнає і сам апелянт, посилаючись на постанову Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 2а/0570/6531/2011.

Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду першої інстанції із заявою, скаржник обмежився загальним твердженням, що демонтаж обладнання потребує значного часу та спеціального устаткування. Перелік обладнання, його вага, орієнтовна вартість демонтажу 400 000,00 грн, а також скаржником надана технічна документація та фотознімки до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи довів неможливість їх подання з причин, що об`єктивно від нього не залежали.

В свою чергу, вказаного обґрунтування апелянт не навів, хоча фотознімки датовані 11.05.2026, тобто задовго до подання заяви 26.06.2026. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявник не обґрунтував і не підтвердив, у чому саме полягає складність демонтажу.

Разом з цим, навіть якщо зважати на наведені в апеляційній скарзі відомості, вони лише описують склад обладнання. Вони не підтверджують, що демонтаж неможливо здійснити у звичайні строки виконавчого провадження: скаржник не надав ні договору з підрядником чи кошторису робіт, ні графіка демонтажу. Не доведено також жодних дій, вчинених для звільнення приміщення після набрання рішенням законної сили. Строк відстрочення, про який просить скаржник, жодним чином не пов`язаний з тривалістю конкретних робіт, а отже не відповідає вимозі співмірності, на яку посилається сам апелянт.

Колегія суддів також враховує, що спір про повернення приміщення розглядається з жовтня 2025 року. Рішення суду першої інстанції ухвалено 02.02.2026, а набрало законної сили воно 03.06.2026 з прийняттям постанови Північного апеляційного господарського суду. Отже, скаржник мав достатньо часу, щоб підготуватися до звільнення приміщення, і необхідність демонтажу власного обладнання не є для нього несподіваною обставиною. Ризик, пов`язаний з розміщенням обладнання в орендованому приміщенні, несе сам скаржник як суб`єкт підприємницької діяльності.

Не є підставою для відстрочення і відмова відповідача-3 прийняти обладнання на відповідальне зберігання. Рішенням суду на скаржника покладено обов`язок повернути приміщення, а обов`язку зберігати майно скаржника у коледжу ні рішення суду, ні закон не встановлюють. Так само на виконання рішення не впливає вирішення питання про відшкодування вартості невід`ємних поліпшень. Ці відносини виходять за межі предмета спору, а можливе право скаржника на компенсацію не зумовлює його права на подальше користування приміщенням.

Щодо доводів про вихід суду першої інстанції за межі предмета доказування, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Апелянт стверджує, що суд безпідставно оцінював його участь в освітньому процесі як бази навчальної практики. Колегія суддів ці доводи відхиляє, оскільки на необхідність забезпечити проходження студентами виробничої практики та на нерозірваний договір про навчальну практику посилався саме заявник як на обставину, що ускладнює виконання рішення. Суд першої інстанції зобов`язаний був надати їм оцінку відповідно до статті 86 ГПК України.

Оцінюючи ці доводи, суд першої інстанції вірно виходив з того, що договір про навчально-виробничу практику від 21.02.2022 не був предметом спору і на виконання рішення про повернення приміщення не впливає. Окрім цього, заявник не надав доказів реального виконання цього договору на час розгляду заяви: списків учнів, освітніх програм виробничого навчання, дат проходження практики. Посилання апелянта на щоденники практики, звіти та відеоматеріали, подані під час розгляду справи по суті, висновку суду не спростовують. Ці докази стосувалися обставин користування приміщенням у минулому і вже оцінені судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору. Натомість для вирішення питання про відстрочення мають значення обставини, які існують на час розгляду заяви. Те, що прокурор не спростував окремі докази, не звільняє заявника від обов`язку довести наявність підстав для відстрочення (стаття 74 ГПК України).

Щодо доводів про відсутність вини скаржника у виникненні спору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ступінь вини відповідача у виникненні спору, передбачений пунктом 1 частини 4 статті 331 ГПК України, є лише додатковою обставиною, яку суд враховує поряд з основною підставою. Такою підставою є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення (частина 3 статті 331 ГПК України). Оскільки таких обставин заявник не довів, сама по собі відсутність умислу у його діях, на якій наполягає апелянт, не може бути достатньою підставою для відстрочення.

Доводи апелянта про те, що він набув право оренди за результатами відкритого аукціону, покладаючись на дотримання принципу належного урядування, стосуються правомірності договору оренди. Ці питання остаточно вирішені рішенням суду, що набрало законної сили, і не можуть бути предметом повторної оцінки при розгляді заяви про відстрочення його виконання.

Щодо балансу інтересів сторін, колегія суддів зазначає, що відстрочення виконання судового рішення є винятковим заходом і не може надавати боржникові безпідставних переваг на шкоду стягувачу (постанова Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 904/1060/24). Відповідно до практики Європейського суду з прав людини виконання судового рішення є невід`ємною частиною права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справі «Горнсбі проти Греції»). У цій справі рішення спрямоване на повернення комунального майна закладу професійної освіти, тобто на захист публічного інтересу територіальної громади. Подальше користування приміщенням скаржником без правової підстави цьому інтересу суперечить.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відмову у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Скуза Ігора Васильовича про відстрочення виконання рішення суду у справі № 910/13684/25.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Скуза Ігора Васильовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 у справі № 910/13684/25 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Скуза Ігора Васильовича - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 у справі № 910/13684/25 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 14.10.2026

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді О.М. Сибіга

О.В. Тищенко