Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №910/3007/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2026 р. Справа№ 910/3007/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Сковородіної О.М.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 08.10.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 20.05.2026 (повний текст складено та підписано 29.05.2026)

у справі №910/3007/26 (суддя Демидова М.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 4 929 284,62 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 4 929 284,62 грн: заборгованість у розмірі 2 367 912 грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 797 153 грн 36 коп., 3% річних за період прострочення сплати заборгованості з 27.02.2021 по 18.03.2026 у розмірі 359 079 грн 25 коп., пеню на підставі положень ч. 3 ст. 549 ЦК України у розмірі 405 140 грн 01 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір поставки №468(1)20УК від 07.12.2020, відповідно до якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2 367 912,00 грн, що підтверджується видатковими документами, однак відповідач свого обов`язку щодо оплати поставленого товару не виконав. У зв`язку з порушенням відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати товару, у нього утворилась заборгованість, а також виникли підстави для нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 4 929 284,62 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 позов задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Приватного акціонерного товариства "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" 2 367 912 грн 00 коп. боргу; 1 797 153 грн 36 коп.- інфляційних втрат; 3% річних у розмірі 359 079 грн 25 коп. та 54 289 грн 74 коп. судового збору.

В решті позову відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення суд дійшов висновку про те, що позивачем правильно визначено момент поставки товару та, відповідно, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення 2 367 912 грн 00 коп. боргу підлягають задоволенню.

Суд також дійшов висновку про наявність правових підстав для нарахування за визначений позивачем період 3% річних та інфляційних втрат.

Щодо вимог про стягнення пені, суд встановив, що умовами Договору поставки №468(1)20УК від 07.12.2020 не передбачено відповідальності у вигляді пені за порушення строків виконання грошового зобов`язання, а оскільки положення, на які посилається позивач, встановлюють додаткову відповідальність боржника, їх застосування до правовідносин, що виникли до набрання ними чинності, є неприпустимим.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення пені.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 20.05.2026 у справі №910/3007/26 скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача пені відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача вказану суму пені.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято місцевим судом з неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому скаржник посилається на те, що починаючи з 28.08.2025 право вимагати від несправного боржника сплати пені за порушення договірного зобов`язання прямо передбачене в законі, зокрема, у ч. 3 ст. 549 ЦК України. Тому відмова суду першої інстанції у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені з підстав того, що, умовами Договору не передбачено її сплату і, що чинне з 28.08.2025 законодавство встановлює для боржника додаткову відповідальність боржника, прямо суперечить правопорядку у сфері господарського товарообігу, визначеному законом.

Апелянт наголошує, що ним нарахування пені здійснено саме починаючи з 28.08.2025, тобто з дня набуття чинності змінами, внесеними до ч. 3 ст. 549 ЦК України Законом України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб». Таким чином, позивач повністю дотримався вимог ст. 58 Конституції України та ст. 5 ЦК України.

Також скаржник зазначив, що попередній орієнтовний розмір понесених судових витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в апеляційній інстанції складає 18 000,00 грн.

Узагальнені доводи та заперечення сторін

26.06.2026 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Відповідач наголошує на тому, що правочин щодо забезпечення виконання покупцем зобов`язання з оплати товару по Договору у вигляді пені сторонами Договору у письмовій

формі не вчинявся, Договором неустойка не встановлена, отже вимога про сплату заборгованості у вигляді пені в розмірі 405 140,01 грн є необґрунтованою та безпідставною, отже задоволенню не підлягає.

29.06.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечив доводи викладені в ній та підтримав свою позицію, наведену в апеляційній скарзі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги, заяв і клопотань сторін

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 15.06.2026, справу №910/3007/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробено Г.П. (головуючий), судді: Сковородіна О.М., Шаратов Ю.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 у справі №910/3007/26. Судове засідання призначено на 14.07.2026. Витребувано матеріали справи №910/3007/26 з Господарського суду міста Києва.

09.07.2026 матеріали справи №910/3007/26 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

13.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026, у зв`язку з перебуванням судді Шаратова Ю.А. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/3007/26.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 14.07.2026, справу №910/3007/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробено Г.П. (головуючий), судді: Тарасенко К.В., Сковородіна О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2026 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 у справі №910/3007/26 колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач) судді Тарасенко К.В., Сковородіна О.М., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2026. Розгляд апеляційної скарги призначено на 23.07.2026.

23.07.2026 розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 у справі №910/3007/26, не відбувся у зв`язку з перебуванням 23.07.2026 судді Тарасенко К.В. у відпустці за сімейними обставинами.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2026 розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 у справі №910/3007/26, призначено на 03.09.2026.

29.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 10.08.2026.

17.08.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 11.09.2026.

Судове засідання призначене на 03.09.2026 не відбулось, у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в м. Києві 03.09.2026 з 10 год 58 хв до 14 год 20 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2026 розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 у справі №910/3007/26 призначено на 08.10.2026.

У судовому засіданні 08.10.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 08.10.2026 з`явились представники позивача та відповідача, які надали свої пояснення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині незадоволених позовних вимог про стягнення пені в розмірі 405 140 грн 01 коп. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечв проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

07.12.2020 між ПрАТ "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" (далі-Постачальник) та ДП "НАЕК "Енергоатом" (правонаступником якого є АТ "НАЕК "Енергоатом") в особі філії "ВП "Запорізька АЕС" (далі-Покупець) укладено договір поставки №468(1)20УК (далі - договір).

Відповідно до умов договору Постачальник зобов`язався поставити товар у грудні 2020 року,а Покупець - прийняти та оплатити його. Загальна вартість договору становить 2367912,00 грн, у тому числі ПДВ (п.1.1 Договору).

Згідно з п. 1.2 договору строком поставки товару визначено грудень 2020 року.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна договору становить 1 973 260,00 грн без ПДВ, ПДВ - 394 652,00 грн, загальна вартість договору становить 2 367 912,00 грн.

Пунктом 3.2 договору визначено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 3.3 договору оплата частини вартості товару у розмірі ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Поставка товару здійснюється на умовах DDP (ІНКОТЕРМС 2010) за адресою: м. Енергодар, вул. Промислова, 133 (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 4.5 договору постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її у Єдиному реєстрі податкових накладних у строки, визначені законодавством.

Згідно з п. 9.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), зокрема, війни, військових дій, стихійних лих тощо.

Пунктом 10.2 договору визначено, що досудовий порядок врегулювання спорів між сторонами є обов`язковим.

24.12.2020 Постачальником на виконання умов договору оформлено накладну № 145 на відпуск товарно-матеріальних цінностеи?, на підставі якої здіи?снено відправку товару до Покупця. Отримання товару Покупцем відбулось 28.12.2020, що підтверджується відповідною відміткою в експрес-накладніи? ТОВ "НОВА ПОШТА" № 59000626649146 від 24.12.2020 у графі "Представник Одержувача" (а.с. 21-22).

28.12.2020 відповідач отримав товар без зауважень щодо якості, комплектності та інших характеристик, що підтверджується відповідними документами перевезення і відповідачем не спростовується.

Факт передання обумовленого договором товару також визнається відповідачем.

Відповідно до умов договору оплата поставленого товару мала бути здійснена протягом 60 календарних днів з дати поставки, тобто до 26.02.2021 включно.

24.12.2020 позивач склав податкову накладну №23, яку було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 15.01.2021.

Станом на 26.02.2021 відповідач оплату вартості поставленого товару не здійснив, у зв`язку з чим, на думку позивача, виникло прострочення виконання грошового зобов`язання.

04.03.2022 територія м. Енергодар, де розташована Запорізька АЕС, опинилася в тимчасовій окупації.

З метою досудового врегулювання спору позивач 07.11.2025 звернувся до відповідача з претензією №204-КБ, у якій вимагав сплати заборгованості за договором.

Листом від 10.12.2025 відповідач надав відповідь на зазначену претензію, у якій відмовився від задоволення вимог позивача.

Надалі з метою досудового врегулювання спору позивач повторно звернувся до відповідача з претензією №1371-КБ від 15.12.2025 з вимогою про сплату заборгованості за договором.

Листом від 16.01.2026 відповідач надав відповідь на вказану претензію, у якій повторно відмовився від сплати заборгованості.

У зв`язку з цим, позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогою про стягнення з відповідача 4 929 284,62 грн, що включає основний борг, інфляційні втрати, 3% річних та пеню.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів сторін

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані сторонами пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.

Рішення суду першої інстанції від 20.05.2026 оскаржується позивачем лише в частині незадоволених позовних вимог про стягнення 405 140 грн 01 коп. пені.

В решті рішення суду сторонами не оскаржується, а тому, з огляду на положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції в цій частині не переглядається.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, беручи до уваги положення укладеного сторонами договору поставки №468(1)20УК від 07.12.2020, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 2 367 912,00 грн заборгованості, 1 797 153, 36 грн інфляційних втрат та 359 079,25 грн 3% річних, підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними доказами і не спростована у встановленому порядку відповідачем, та у цій частині рішення суду сторонами не оскаржується.

Як вище зазначено судом, рішення суду оскаржується позивачем лише в частині незадоволених позовних вимог про стягнення 405 140 грн 01 коп. пені, нарахованої на підставі положень ч. 3 ст. 549 ЦК України.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, абз. 1 ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що умовами укладеного сторонами Договору поставки №468(1)20УК від 07.12.2020 не передбачено відповідальності у вигляді пені за порушення строків виконання грошового зобов`язання.

Позивач обґрунтовує право на стягнення пені положеннями Цивільного кодексу України у редакції, чинній на момент звернення до суду, а саме абз. 2 ч. 3 ст. 549 ЦК України, за умовами якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому позивач посилається на те, що ним здійснено нарахування пені саме починаючи з 28.08.2025, тобто з дня набуття чинності змінами, внесеними до ч. 3 ст. 549 ЦК України Законом України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб».

Так, статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В силу ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Тобто, положення нового акта цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності у випадку коли: 1) цивільні відносини виникли раніше; 2) регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність.

Так, Законом України від 09.01.2025 № 4196-IX "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" доповнено ч. 3 ст. 549 ЦК України абзацом другим, за яким: "Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені".

Таким чином, відповідне нормативне регулювання ч. 3 ст. 549 ЦК України пов`язано саме з доповненням акта цивільного законодавства, втім не з прийняттям нового акта, що виключає застосування правил дії актів цивільного законодавства у часі до цивільних правовідносин, що склалися між сторонами, оскільки останні актом цивільного законодавства, який втратив чинність (ГК України) прямо не регулювались.

Разом з цим, суд першої інстанції вірно відзначив, що спірні правовідносини між сторонами виникли у 2020- 2021 роках, тобто до набрання чинності Законом України від 09.01.2025 № 4196-IX (28.08.2025), у зв`язку з чим вказаний Закон не може бути застосований до них. Натомість право на стягнення пені виникло б у позивача з 27.02.2021 (строк виконання грошового зобов`язання настав 26.02.2021) у випадку, якщо б станом на зазначену дату у позивача було б наявне право нараховувати пеню саме в силу вимог закону, а не умов укладеного сторонами договору.

Протилежні доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, наведених вище та є лище власним тлумаченням скаржником норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Колегією суддів також враховано, що Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" належить до державного сектору економіки.

Стаття 231 Господарського кодексу України встановлює, що за порушення господарського зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (частина друга).

Разом з цим, правова природа спірних правовідносин грошова (замовник зобов`язаний оплатити надану послугу грошима, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати), відтак до них не може бути застосована частина друга статті 231 Господарського кодексу України для визначення розміру стягнення пені, адже штрафні санкції, передбачені частиною другою статті 231 Господарського кодексу України, застосовуються виключно у разі порушення строків виконання саме негрошового зобов`язання.

Водночас, частиною шостою статті 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатись згідно з умовами конкретного укладеного сторонами договору, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18.

З огляду на викладене в сукупності суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення пені.

Таким чином, дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та ухвалив законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи, на які посилається скаржник під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 20.05.2026 відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів також погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат, а витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта, оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 у справі №910/3007/26 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування".

Матеріали справи №910/3007/26 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 13.10.2026

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді О.М. Сковородіна

К.В. Тарасенко