Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №910/3053/26 (910/8352/26) — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2026 р. м.Київ Справа№ 910/3053/26 (910/8352/26)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Доманської М.Л.

Колесника Р.М.

за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 29.09.2026,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАСЕЛ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.07.2026

у справі № 910/3053/26 (910/8352/26) (суддя - Омельченко Л.В.)

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко"

(ідентифікаційний код: 20390397) в особі розпорядника майна боржника арбітражної керуючої Козловської Діани Валеріївни

про забезпечення позову до подачі позовної заяви

У межах справи № 910/3053/26

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Фінанс"

(ідентифікаційний код: 38421401)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко"

(ідентифікаційний код: 20390397)

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Рух справи, зміст поданої заяви

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Фінанс" (ідентифікаційний код: 38421401) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко" (ідентифікаційний код: 20390397) на стадії розпорядження майном боржника.

07.07.2026 розпорядник майна боржника - керуюча Козловська Д.В. звернулася до Господарського суду м. Києва із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, у якій вона просить суд вжити заходи забезпечення майбутнього позову шляхом накладення арешту на грошові кошти як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що міститься на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, зокрема, на рахунках:

- НОМЕР_1 в АТ "КРЕДI АГРIКОЛЬ БАНК" МФО банку 300614, валюта рахунку 980;

- НОМЕР_2 в АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК" МФО 320984, валюта рахунку 980;

- НОМЕР_2 в АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК" МФО 320984, валюта рахунку НОМЕР_3 ;

- НОМЕР_4 в АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК" МФО 320984, валюта рахунку НОМЕР_5 ;

- НОМЕР_2 в АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК" МФО 320984, валюта рахунку НОМЕР_6 ;

- НОМЕР_7 в АТ КБ "ПриватБанк" МФО 305299, валюта рахунку НОМЕР_6 ;

- НОМЕР_8 в АТ КБ "ПриватБанк" МФО 305299, валюта рахунку НОМЕР_3 ;

- НОМЕР_9 в АТ КБ "ПриватБанк" МФО 305299, валюта рахунку НОМЕР_5 ;

- НОМЕР_10 в АТ КБ "ПриватБанк" МФО 305299, валюта рахунку НОМЕР_5 ;

- НОМЕР_11 в АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК" МФО 320984 валюта рахунку НОМЕР_5 ;

- НОМЕР_12 в Філії ГОЛОВНОГО УПРАВЛIННЯ ПО АТ ОЩАД М.КИЇВ МФО 322669, валюта рахунку 980;

- НОМЕР_13 в Філії ГОЛОВНОГО УПРАВЛIННЯ ПО АТ ОЩАД М.КИЇВ МФО 322669;

- валюта рахунку 980, НОМЕР_2 в АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК" МФО 320984, валюта рахунку НОМЕР_14 ;

- НОМЕР_15 в АТ КБ "ПриватБанк" МФО 305299, валюта рахунку НОМЕР_5 ;

- НОМЕР_16 в АТ КБ "ПриватБанк" МФО 305299, валюта рахунку 980;

- НОМЕР_2 в АТ КБ "ПриватБанк" МФО 305299, валюта рахунку 643,

але не виключно, та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ФАРМАСЕЛ" (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 36705378), або підлягають сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю "ФАРМАСЕЛ" (Ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 36705378) і знаходяться на його рахунках або рахунках інших осіб в будь-яких банківських установах в межах ціни позову у розмірі 52 897 820,61 (п`ятдесят два мільйони вісімсот дев`яносто сім тисяч вісімсот двадцять) гривень 61 копійок.

Заява обґрунтована тим, що розпорядником майна ТОВ "НІКО" арбітражною керуючою Козловською Д.В. під час виконання своїх повноважень було виявлено укладення боржником фраудаторних правочинів.

Арбітражна керуюча зазначала, що має намір звернутися до Господарського суду міста Києва у межах у справи про банкрутство ТОВ "НІКО" № 910/3053/26 з позовною заявою до ТОВ "ФАРМАСЕЛ" (відповідач) про визнання недійсним з моменту укладення ДОГОВОРУ № 2-МУ21 Про надання послуг від 30 грудня 2021 року, укладеного між ТОВ "НІКО" та ТОВ "ФАРМАСЕЛ", та стягнення з ТОВ "ФАРМАСЕЛ" на користь ТОВ "НІКО" 52 897 820,61 (п`ятдесят два мільйони вісімсот дев`яносто сім тисяч вісімсот двадцять) гривень 61 копійок. Арбітражна керуюча стверджує, що ТОВ "НІКО" не отримувало від ТОВ "ФАРМАСЕЛ" ніяких послуг, у тому числі, послуг з просування на ринку товарів на території України (маркетингових послуг) за спірним Договором, тому нею вбачаються ознаки фраудаторного фіктивного правочину, укладеного з метою штучного документування господарських операцій задля створення формальних підстав для виведення грошових коштів ТОВ "НІКО" на користь ТОВ "ФАРМАСЕЛ".

Водночас, позивач стверджував, що існує ризик утруднення виконання судового рішення про стягнення коштів з відповідача у випадку задоволення позову, оскільки показники фінансової звітності ТОВ "ФАРМАСЕЛ" за 2025 рік свідчать про те, що у ТОВ "ФАРМАСЕЛ" на момент виконання судового рішення, у випадку задоволення позову, можуть зникнути, зменшитись грошові кошти, оскільки наявні на рахунках у банківських установах грошові кошти, є суттєво незначними порівняно з кредиторською заборгованістю товариства.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копію балансу (форма № 1) ТОВ "ФАРМАСЕЛ" за 2025 рік, станом на 31.12.2025.

На переконання розпорядника майна боржника, заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача є співмірними з позовними вимогами, які мають бути пред`явлені до ТОВ "ФАРМАСЕЛ", а також забезпечать баланс інтересів сторін, оскільки арешт грошових коштів здійснюється лише в межах вимог позову, що буде поданий, та не поширюється на всі грошові активи відповідача (ТОВ "ФАРМАСЕЛ"), якими він може вільно розпоряджатися.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко" (ідентифікаційний код: 20390397) про забезпечення позову - задоволено.

Накладено арешт на грошові кошти як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що міститься на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, зокрема, на рахунках:

- НОМЕР_1 в АТ "КРЕДI АГРIКОЛЬ БАНК" МФО банку 300614, валюта рахунку 980;

- НОМЕР_2 в АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК" МФО 320984, валюта рахунку НОМЕР_5 ;

- НОМЕР_2 в АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК" МФО 320984, валюта рахунку НОМЕР_3 ;

- НОМЕР_4 в АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК" МФО 320984, валюта рахунку НОМЕР_5 ;

- НОМЕР_2 в АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК" МФО 320984, валюта рахунку НОМЕР_6 ;

- НОМЕР_7 в АТ КБ "ПриватБанк" МФО 305299, валюта рахунку НОМЕР_6 ;

- НОМЕР_8 в АТ КБ "ПриватБанк" МФО 305299, валюта рахунку НОМЕР_3 ;

- НОМЕР_9 в АТ КБ "ПриватБанк" МФО 305299, валюта рахунку НОМЕР_5 ;

- НОМЕР_10 в АТ КБ "ПриватБанк" МФО 305299, валюта рахунку НОМЕР_5 ;

- НОМЕР_11 в АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК" МФО 320984 валюта рахунку НОМЕР_5 ;

- НОМЕР_12 в Філії ГОЛОВНОГО УПРАВЛIННЯ ПО АТ ОЩАД М.КИЇВ МФО 322669, валюта рахунку 980;

- НОМЕР_13 в Філії ГОЛОВНОГО УПРАВЛIННЯ ПО АТ ОЩАД М.КИЇВ МФО 322669;

- валюта рахунку 980, НОМЕР_2 в АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК" МФО 320984, валюта рахунку НОМЕР_14 ;

- НОМЕР_15 в АТ КБ "ПриватБанк" МФО 305299, валюта рахунку НОМЕР_5 ;

- НОМЕР_16 в АТ КБ "ПриватБанк" МФО 305299, валюта рахунку 980;

- НОМЕР_2 в АТ КБ "ПриватБанк" МФО 305299, валюта рахунку 643,

але не виключно, та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ФАРМАСЕЛ" (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 36705378), або підлягають сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю "ФАРМАСЕЛ" (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 36705378) і знаходяться на його рахунках або рахунках інших осіб в будь-яких банківських установах в межах ціни позову у розмірі 52 897 820,61 (п`ятдесят два мільйони вісімсот дев`яносто сім тисяч вісімсот двадцять) гривень 61 копійок.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, тобто з 07.07.2026, є виконавчим документом та підлягає виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження відповідно до ч. 1 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України, строк пред`явлення ухвали до виконання становить три роки, тобто до 08.07.2029.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКО" (ідентифікаційний код: 20390397, адреса: 03115, м. Київ, вул. Святошинська, буд.34).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРМАСЕЛ" (ідентифікаційний код: 36705378, адреса: 07408, Київська обл., село Квітневе, вул. Прорізна, буд. 3).

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

- оскільки предметом майбутнього позову є стягнення коштів у значному розмірі, то суд погоджується із доводами заявника, що виконання в майбутньому судового рішення у справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач грошові кошти;

- накладення арешту на грошові кошти відповідача в порядку забезпечення позову - є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог;

- накладення арешту на належні відповідачу грошові кошти в межах ціни позову є саме тим заходом забезпечення позову, який гарантуватиме ефективний захист і поновлення прав та інтересів позивача в разі задоволення позову, не становитиме надмірний та непропорційний тягар для відповідача та/або інших осіб і є співмірним із позовними вимогами, які мають бути заявлені позивачем;

- зважаючи на вжиті судом заходи забезпечення позову, з урахуванням встановлених судом обставин, суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРМАСЕЛ" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАСЕЛ" задовольнити. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 у справі № 910/3053/26 (910/8352/26) про забезпечення позову скасувати повністю та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви розпорядника майна ТОВ "НІКО" арбітражної керуючої Козловської Діани Валеріївни про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскажувана ухвала постановлена за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, які суд визнав встановленими, та з неправильним застосуванням статей 136, 137, 140, 141 ГПК України, що відповідно до ст. 277, 280 ГПК України є підставами для її скасування.

Зокрема, скаржник посилався на те, що:

- заявник не довів, а суд першої інстанції не встановив жодного ризику невиконання майбутнього судового рішення, а показники фінансової звітності свідчать про зростаюче, прибуткове, операційно активне підприємство;

- висновок суду про наявність підстав для забезпечення позову ґрунтується на недоведених обставинах і суперечить усталеній практиці Верховного Суду щодо застосування ст.ст. 136, 137 ГПК України;

- суд неповно встановив обставини справи, не дослідив майновий стан відповідача у цілому та безпідставно розглянув заяву без виклику учасників за відсутності будь-якої невідкладності;

- вжитий захід є неспівмірним, непропорційним, несумісним зі статусом критично важливого підприємства та порушує баланс інтересів сторін та права третіх осіб;

- суд також не розглянув можливості менш обтяжливих заходів, хоча відповідач володіє нерухомим майном балансовою вартістю понад 211 млн грн, заборона відчуження якого забезпечувала б вимоги без паралічу операційної діяльності;

- суд не здійснив попередньої оцінки розумності та обгрунтованості майбутнього позову і не перевірив, чи не є звернення зловживанням процесуальними правами;

- арешт накладено на кошти на перелічених заявником рахунки, з зазначенням фрази «але не виключно», тобто на невизначене коло рахунків, включно з тими, що можуть бути відкриті в майбутньому, і така конструкція позбавляє захід визначеності та контрольованості;

- відмова у зустрічному забезпеченні є немотивованою за очевидної нерівності становища сторін.

Узагальнено доводи скаржника зводяться до того, що оскаржувана ухвала постановлена за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими (ризик невиконання майбутнього рішення), за неповного з`ясування обставин, що мають значення (майновий стан відповідача в цілому, статус критично важливого підприємства, реальність спору, дійсна мета звернення, наслідки для третіх осіб та публічних інтересів), із неправильним застосуванням ст. 136, 137, 140, 141 ГПК України та всупереч висновкам Верховного Суду щодо застосування цих норм, викладеним, зокрема, у постанові від 09.07.2026 у справі № 916/1078/26, постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 та від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23, постанові об`єднаної палати КГС ВС від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

07.09.2026 від арбітражної керуючої Козловської Д.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу залишити без змін, посилаючись на наступне:

- предметом спору у цій справі № 910/3053/26 (910/8352/26) є вимоги Арбітражної керуючої-розпорядника майна, заявлені в інтересах боржника у межах у справи про банкрутство ТОВ «НІКО» № 910/3053/26 до ТОВ «ФАРМАСЕЛ» (відповідач) про визнання недійсним з моменту укладення ДОГОВОРУ № 2-МУ21 про надання послуг від 30 грудня 2021 року, укладеного між ТОВ «НІКО» та ТОВ «ФАРМАСЕЛ», та стягнення з ТОВ «ФАРМАСЕЛ» на користь ТОВ «НІКО» 52 897 820,61 (п`ятдесят два мільйони вісімсот дев`яносто сім тисяч вісімсот двадцять) гривень 61 копійок, а отже, виконання в майбутньому судового рішення за результатами розгляду таких вимог (за умови їх задоволення) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів або майна, за рахунок якого можна буде задовольнити вимоги кредитора (позивача);

- на дату розгляду апеляційної скарги ТОВ «ФАРМАСЕЛ» на ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову від 07.07.2026, рішенням господарського суду міста Києва від 27.08.2026 у справі № 910/3053/26 (910/8352/26) позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко» (ідентифікаційний код: 20390397) в особі розпорядника майна боржника арбітражної керуючої Козловської Д.В. до ТОВ «ФАРМАСЕЛ» про визнання правочину недійсним та стягнення грошових коштів - задоволено, визнано недійсним з моменту його укладання Договір № 2-МУ21 про надання послуг від 30.12.2021, укладений між ТОВ та ТОВ «ФАРМАСЕЛ». Стягнуто з ТОВ «ФАРМАСЕЛ» на користь ТОВ «Ніко» грошові кошти в сумі 52 897 820,61 грн.;

- обґрунтовуючи причини звернення із заявою про забезпечення позову у цій справі шляхом накладення арешту на грошові кошти, позивач (заявник) вказував, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову у цій справі, так як відповідач під час розгляду цієї справи в будь-який момент може розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках;

- стала та актуальна практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову (таким обґрунтуванням можуть бути, наприклад, значна сума стягнення, відсутність інформації з Реєстрів про існування у відповідача нерухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення в достатньому розмірі, існування великої кількості судових проваджень щодо відповідача, де останній є боржником тощо), однак, визначає, що такі обґрунтування не обов`язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо);

- сума стягнення є значною, а майно (виробничий комплекс) ТОВ «ФАРМАСЕЛ» забезпеченою іпотекою (обтяжено) на суму 80 000 000,00 гривень в АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК» ;

- відповідачем не доведено у порядку, встановленому ГПК України наявність у нього грошових коштів в сумі 52 897 820,61 гривень, що стягнуті зі скаржника (відповідача) рішенням господарського суду міста Києва від 27.08.2026 у справі № 910/3053/26 (910/8352/26);

- відсутність грошових коштів у сумі забезпечення також підтверджується матеріалами виконавчого провадження № 81440353; в матеріалах справи № 910/3053/26 (910/8352/26) наявна копія відповіді АТ «ПроКредит Банк» № 06-07-26/1/28/БТ від 06 липня 2026 року, копія відповіді Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула І.І. № 13802 від 11 серпня 2026 року про недостатність грошових коштів;

- скаржник в апеляційній скарзі сам зазначає, що майно (виробничий комплекс) ТОВ «ФАРМАСЕЛ» забезпечено іпотекою (обтяжено) на суму 80 000 000,00 гривень в АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК» ;

- внаслідок арешту такі кошти залишаються у власності відповідача, проте знерухомлюються (обмежується лише можливість розпорядження ними) з метою недопущення їх виведення з рахунків боржника чи відчуження ним й уникнення виконання останнім судового рішення у майбутньому;

- фінансовий стан ТОВ «ФАРМАСЕЛ» на момент розгляду справи не є гарантією виконання судового рішення в майбутньому, адже метою забезпечення позову в межах справи про банкрутство ТОВ «НІКО» є запобігання ситуації, коли на момент виконання рішення у ТОВ «ФАРМАСЕЛ» взагалі не залишиться майна, в тому числі, грошових коштів на банківських рахунках;

- відсутність або неконтрольоване витрачання грошових коштів на рахунках ТОВ «ФАРМАСЕЛ» призведе до ситуації, коли у випадку задоволення позовних вимог судове рішення фактично неможливо буде виконати через повну відсутність грошових коштів на рахунках ТОВ «ФАРМАСЕЛ», оскільки не буде за рахунок чого задовольняти вимоги кредиторів у справі про банкрутство ТОВ «НІКО»;

- доводи заявника про необхідність вжиття заходів забезпечення позову підтверджуються даними балансу (форма № 1) ТОВ «ФАРМАСЕЛ» за 2025 рік;

- оскільки арешт грошових коштів здійснюється лише в межах позовних вимог та не поширюється на всі грошові активи відповідача (ТОВ «ФАРМАСЕЛ»), якими він може вільно розпоряджатися, то підстав застосовувати зустрічне забезпечення до заявника суд, на даний час відсутні.

Від інших учасників справи відзивів на апеляційну скаргу до суду не надходило проте, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 20.07.2026, справу № 910/3053/26 (910/8352/26) передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді (суддя-доповідач) Станік С.Р., суддів - Колесник Р.М., Доманська М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва справу № 910/3053/26 (910/8352/26), відкладено вирішення питань стосовно руху апеляційної скарги до надходження справи на адресу суду.

Справа (матеріали оскарження) № 910/3053/26 (910/8352/26) надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/3053/26 (910/8352/26) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАСЕЛ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.07.2026, судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 14.09.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2026 заяву Козловської Діани Валеріївни про участь у судовому засіданні, яке призначено на 14.09.2026 об 14 год. 00 хв у справі № 910/3053/26 (910/8352/26) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено, ухвалено усі судові засідання у справі № 910/3053/26 (910/8352/26) провести у режимі відеоконференції в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, літера А. Зал судових засідань № 03 (1 поверх).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2026 оголошено перерву в розгляді справи № 910/3053/26 (910/8352/26) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАСЕЛ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 до 29 вересня 2026 року.

Відповідно до статті 64 Конституції України, права, громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 29.09.2026 з?явились:

- представники скаржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАСЕЛ" (адв. Мастістий І.А., Трощинська С.М., Євсєєв М.В.), які підтримали доводи апеляційної скарги, просили скасувати оскаржувану ухвалу, та відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко" (ідентифікаційний код: 20390397) про забезпечення позову;

- представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко" (Рябко Є.О.), який проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін;

- арбітражна керуюча Козловська Д.В., яка проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Також в судовому засіданні були присутні представники ТОВ «Стоп корупція ТБ».

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами оскарження, у провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Фінанс" (ідентифікаційний код: 38421401) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко" (ідентифікаційний код: 20390397) н стадії розпорядження майном боржника.

07.07.2026 розпорядник майна боржника - керуюча Козловська Д.В. звернулася до Господарського суду м. Києва із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, у якій вона просить суд вжити заходи забезпечення майбутнього позову шляхом накладення арешту на грошові кошти як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що міститься на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, зокрема, на рахунках:

- НОМЕР_1 в АТ "КРЕДI АГРIКОЛЬ БАНК" МФО банку 300614, валюта рахунку 980;

- НОМЕР_2 в АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК" МФО 320984, валюта рахунку НОМЕР_5 ;

- НОМЕР_2 в АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК" МФО 320984, валюта рахунку НОМЕР_3 ;

- НОМЕР_4 в АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК" МФО 320984, валюта рахунку НОМЕР_5 ;

- НОМЕР_2 в АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК" МФО 320984, валюта рахунку НОМЕР_6 ;

- НОМЕР_7 в АТ КБ "ПриватБанк" МФО 305299, валюта рахунку НОМЕР_6 ;

- НОМЕР_8 в АТ КБ "ПриватБанк" МФО 305299, валюта рахунку НОМЕР_3 ;

- НОМЕР_9 в АТ КБ "ПриватБанк" МФО 305299, валюта рахунку НОМЕР_5 ;

- НОМЕР_10 в АТ КБ "ПриватБанк" МФО 305299, валюта рахунку НОМЕР_5 ;

- НОМЕР_11 в АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК" МФО 320984 валюта рахунку НОМЕР_5 ;

- НОМЕР_12 в Філії ГОЛОВНОГО УПРАВЛIННЯ ПО АТ ОЩАД М.КИЇВ МФО 322669, валюта рахунку 980;

- НОМЕР_13 в Філії ГОЛОВНОГО УПРАВЛIННЯ ПО АТ ОЩАД М.КИЇВ МФО 322669;

- валюта рахунку 980, НОМЕР_2 в АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК" МФО 320984, валюта рахунку НОМЕР_14 ;

- НОМЕР_15 в АТ КБ "ПриватБанк" МФО 305299, валюта рахунку НОМЕР_5 ;

- НОМЕР_16 в АТ КБ "ПриватБанк" МФО 305299, валюта рахунку 980;

- НОМЕР_2 в АТ КБ "ПриватБанк" МФО 305299, валюта рахунку 643,

але не виключно, та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ФАРМАСЕЛ" (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 36705378), або підлягають сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю "ФАРМАСЕЛ" (Ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 36705378) і знаходяться на його рахунках або рахунках інших осіб в будь-яких банківських установах в межах ціни позову у розмірі 52 897 820,61 (п`ятдесят два мільйони вісімсот дев`яносто сім тисяч вісімсот двадцять) гривень 61 копійок.

Заява обґрунтована тим, що розпорядником майна ТОВ "НІКО" арбітражною керуючою Козловською Д.В. під час виконання своїх повноважень було виявлено укладення боржником фраудаторних правочинів.

Арбітражна керуюча зазначала, що має намір звернутися до Господарського суду міста Києва у межах у справи про банкрутство ТОВ "НІКО" № 910/3053/26 з позовною заявою до ТОВ "ФАРМАСЕЛ" (відповідач) про визнання недійсним з моменту укладення ДОГОВОРУ № 2-МУ21 Про надання послуг від 30 грудня 2021 року, укладеного між ТОВ "НІКО" та ТОВ "ФАРМАСЕЛ", та стягнення з ТОВ "ФАРМАСЕЛ" на користь ТОВ "НІКО" 52 897 820,61 (п`ятдесят два мільйони вісімсот дев`яносто сім тисяч вісімсот двадцять) гривень 61 копійок. Арбітражна керуюча стверджує, що ТОВ "НІКО" не отримувало від ТОВ "ФАРМАСЕЛ" ніяких послуг, у тому числі, послуг з просування на ринку товарів на території України (маркетингових послуг) за спірним Договором, тому нею вбачаються ознаки фраудаторного фіктивного правочину, укладеного з метою штучного документування господарських операцій задля створення формальних підстав для виведення грошових коштів ТОВ "НІКО" на користь ТОВ "ФАРМАСЕЛ".

Водночас, позивач стверджував, що існує ризик утруднення виконання судового рішення про стягнення коштів з відповідача у випадку задоволення позову, оскільки показники фінансової звітності ТОВ "ФАРМАСЕЛ" за 2025 рік свідчать про те, що у ТОВ "ФАРМАСЕЛ" на момент виконання судового рішення, у випадку задоволення позову, можуть зникнути, зменшитись грошові кошти, оскільки наявні на рахунках у банківських установах грошові кошти, є суттєво незначними порівняно з кредиторською заборгованістю товариства.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копію балансу (форма № 1) ТОВ "ФАРМАСЕЛ" за 2025 рік, станом на 31.12.2025.

На переконання розпорядника майна боржника, заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача є співмірними з позовними вимогами, які мають бути пред`явлені до ТОВ "ФАРМАСЕЛ", а також забезпечать баланс інтересів сторін, оскільки арешт грошових коштів здійснюється лише в межах вимог позову, що буде поданий, та не поширюється на всі грошові активи відповідача (ТОВ "ФАРМАСЕЛ"), якими він може вільно розпоряджатися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко" (ідентифікаційний код: 20390397) про забезпечення позову - задоволено.

Накладено арешт на грошові кошти як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що міститься на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, зокрема, на рахунках:

- НОМЕР_1 в АТ "КРЕДI АГРIКОЛЬ БАНК" МФО банку 300614, валюта рахунку 980;

- НОМЕР_2 в АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК" МФО 320984, валюта рахунку НОМЕР_5 ;

- НОМЕР_2 в АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК" МФО 320984, валюта рахунку НОМЕР_3 ;

- НОМЕР_4 в АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК" МФО 320984, валюта рахунку НОМЕР_5 ;

- НОМЕР_2 в АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК" МФО 320984, валюта рахунку НОМЕР_6 ;

- НОМЕР_7 в АТ КБ "ПриватБанк" МФО 305299, валюта рахунку НОМЕР_6 ;

- НОМЕР_8 в АТ КБ "ПриватБанк" МФО 305299, валюта рахунку НОМЕР_3 ;

- НОМЕР_9 в АТ КБ "ПриватБанк" МФО 305299, валюта рахунку НОМЕР_5 ;

- НОМЕР_10 в АТ КБ "ПриватБанк" МФО 305299, валюта рахунку НОМЕР_5 ;

- НОМЕР_11 в АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК" МФО 320984 валюта рахунку НОМЕР_5 ;

- НОМЕР_12 в Філії ГОЛОВНОГО УПРАВЛIННЯ ПО АТ ОЩАД М.КИЇВ МФО 322669, валюта рахунку 980;

- НОМЕР_13 в Філії ГОЛОВНОГО УПРАВЛIННЯ ПО АТ ОЩАД М.КИЇВ МФО 322669;

- валюта рахунку 980, НОМЕР_2 в АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК" МФО 320984, валюта рахунку НОМЕР_14 ;

- НОМЕР_15 в АТ КБ "ПриватБанк" МФО 305299, валюта рахунку НОМЕР_5 ;

- НОМЕР_16 в АТ КБ "ПриватБанк" МФО 305299, валюта рахунку НОМЕР_5 ;

- НОМЕР_2 в АТ КБ "ПриватБанк" МФО 305299, валюта рахунку 643,

але не виключно, та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ФАРМАСЕЛ" (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 36705378), або підлягають сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю "ФАРМАСЕЛ" (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 36705378) і знаходяться на його рахунках або рахунках інших осіб в будь-яких банківських установах в межах ціни позову у розмірі 52 897 820,61 (п`ятдесят два мільйони вісімсот дев`яносто сім тисяч вісімсот двадцять) гривень 61 копійок.

Вказана ухвала оскаржується скаржником в апеляційному порядку, і скаржник просить скасувати оскаржувану ухвалу, та відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко" (ідентифікаційний код: 20390397) про забезпечення позову.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно п. 17 ч. 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, а п. 3 ч. 1 наведеної статті передбачено оскарження окремо від рішення суду ухвал про забезпечення позову.

Ч. 2 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Кодексу України з процедур банкрутства.

Ч. 1 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) визначено, що ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду. З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову, який передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011р. №4-рп/2011). Зокрема інститут забезпечення позову сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011р. №5-рп/2011).

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За пунктом 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України до заходів забезпечення позову віднесено накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу чи іншим особам здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Так, в обґрунтування поданої заяви заявник посилався на те, що існує ризик утруднення виконання судового рішення про стягнення коштів з відповідача у випадку задоволення позову, оскільки майновий стан відповідача свідчить про ознаки фінансової нестабільності, високого боргового навантаження та потенційних ризиків.

Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").

Отже, заходи забезпечення позову (вимог), без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

Як правильно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, між ТОВ "НІКО" та ТОВ "ФАРМАСЕЛ" 30.12.2021 було укладено Договір № 2-му21 про надання послуг та Додаткові угоди до нього, що підтверджено долученими заявником копіями вказаного договору та додаткових угод.

Крім того, розпорядник майна боржника уважав укладений між сторонами договір фраудаторним, та мав намір звернутися до суду з позовом до ТОВ "ФАРМАСЕЛ" про визнання його недійсним та стягнення коштів в сумі 52 897 820,61 грн на користь боржника.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки предметом майбутнього позову є стягнення коштів у значному розмірі, а тому є обгрунтованими є доводи заявника про те, що виконання в майбутньому судового рішення у справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач грошові кошти. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що накладення арешту на грошові кошти відповідача в порядку забезпечення позову є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог, а накладення арешту на належні відповідачу грошові кошти в межах ціни позову - є саме тим заходом забезпечення позову, який гарантуватиме ефективний захист і поновлення прав та інтересів позивача в разі задоволення позову, не становитиме надмірний та непропорційний тягар для відповідача та/або інших осіб і є співмірним із позовними вимогами, які мають бути заявлені позивачем. Крім того, вжиті заходи є співмірними із заявленими позивачем вимогами. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Доводи скаржника про те, що заявник не довів, а суд першої інстанції не встановив жодного ризику невиконання майбутнього судового рішення, а показники фінансової звітності свідчать про зростаюче, прибуткове, операційно активне підприємство - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані, з огляду на те, що доводи заявника в цій частині підтверджуються даними балансу (форма № 1) ТОВ «ФАРМАСЕЛ» за 2025 рік, зокрема:

- рядок 1140 (Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги) збільшилась дебіторська заборгованість з 23417 тис. гривень до 39207 тис. гривень, що свідчить про погіршення стану розрахунків за поставлені товари, роботи, послуги;

- рядок 1155 (Інша поточна заборгованість) за останній рік збільшилась дебіторська заборгованість з 2984 тис. гривень до 4726 тис. гривень, що свідчить про погіршення стану розрахунків у цілому;

- рядок 1104 (Товари): за останній рік зменшилась вартість товарів з 12015 тис. гривень до 494 тис. гривень, що свідчить про скорочення діяльності товариства;

- рядок 1300 (усього активів) за останній рік зменшились активи з 389230 тис. гривень до 370270 тис. гривень, що свідчить про погіршення стану балансу;

- рядок 1600 (Короткострокові кредити банків) за останній рік збільшились поточні зобов`язання і забезпечення з 20100 тис. гривень до 33898 тис. гривень, що свідчить про збільшення кредитного (банківського) навантаження товариства;

- рядок 1167 (рахунки в банках) за останній рік дорівнює 1392 тис. гривень, тобто наявні на рахунках у банківських установах грошові кошти, є суттєво незначними порівняно з кредиторською заборгованістю товариства та сумою стягнення грошових коштів за заявленим позовом.

Посилання скаржника на те, що кожен із рядків балансу, на які послалася заявник і які суд без перевірки відтворив в ухвалі, у контексті звітності в цілому має протилежне значення - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки саме в сукупності наведені відомості свідчать саме про зменшення активів, з урахуванням усієї структури зазначеного балансу та руху активів підприємства (рядок 1300 (усього активів) за останній рік зменшились активи з 389230 тис. гривень до 370270 тис. гривень), що обгрунтовано враховано судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали.

Суд апеляційної інстанції також вважає обгрунтованими доводи арбітражного керуючого у відзиві на апеляційну скаргу про те, що внаслідок арешту спірні кошти залишаються у власності відповідача, проте знерухомлюються (обмежується лише можливість розпорядження ними) з метою недопущення їх виведення з рахунків боржника чи відчуження ним й уникнення виконання останнім судового рішення у майбутньому.

Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції також не розглянув можливості менш обтяжливих заходів, хоча відповідач володіє нерухомим майном балансовою вартістю понад 211 млн грн, заборона відчуження якого забезпечувала б вимоги без паралічу операційної діяльності - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані, оскільки предметом відповідного позову, який арбітражний керуючий мав намір заявити, і в подальшому заявив, є визнання недійсним з моменту його укладання Договору № 2-МУ21 про надання послуг від 30.12.2021, укладений між ТОВ та ТОВ «ФАРМАСЕЛ», та стягнення з ТОВ «ФАРМАСЕЛ» на користь ТОВ «Ніко» грошових коштів в сумі 52 897 820,61 грн., а отже, вжити заходи забезпечення співвідносяться саме з предметом спору, а також з відповідними вимогами арбітражного керуючого про забезпечення майбутнього позову, що відповідає зокрема ст. 14 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, ТОВ «ФАРМАСЕЛ» не позбавлено права в установленому процесуальним законом порядку ініціювати відповідне звернення в порядку статті 143 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи скаржника про те, що вжитий захід є неспівмірним, непропорційним, несумісним зі статусом критично важливого підприємства та порушує баланс інтересів сторін та права третіх осіб - судом апеляційної інстанції відхиляється як необгрунтований, оскільки наявність у скаржника відповідного статусу жодним чином не спростовує можливість застосування судом приписів ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, а доказів наявного порушення баланс інтересів сторін та права третіх осіб - скаржником в порядку ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України не надано.

Доводи скаржника про те, що суд неповно встановив обставини справи, не дослідив майновий стан відповідача у цілому та безпідставно розглянув заяву без виклику учасників за відсутності будь-якої невідкладності - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані та такі, що суперечать ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

При цьому, частиною 4 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Таким чином, саме у виняткових випадках у суду наявне саме право призначити розгляд заяви в судовому засіданні, проте, такого випадку скаржником не наведено, і як судом першої інстанції, так і за наслідками перевірки судом апеляційної інстанції - не встановлено, а до заяви про вжиття заходів забезпечення позову до подачі такого арбітражним керуючим долучено відповідний достатній обсяг доказів, на підставі яких суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення відповідної заяви.

Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не здійснив попередньої оцінки розумності та обгрунтованості майбутнього позову і не перевірив, чи не є звернення зловживанням процесуальними правами - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні, оскільки обгрунтованість позову досліджується на відповідних стадіях судового процесу під час розгляду справи по суті і не входить до кола питань, які досліджуються під час розгляду заяви про забезпечення позову до подачі такого, адже під час розгляду такої заяви здійснюється оцінка виключно розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, а не обгрунтованість чи необгрунтованість позову. Крім того, посилання на зловживання процесуальними правами також є безпідставним, адже заявник реалізував свої права, обумовлені процесуальним законом, на подачу відповідної заяви, обгрунтував необхідність подання такої, зазначив докази та обставини, на які він посилається.

Доводи скаржника про те, що арешт накладено на кошти на перелічених заявником рахунки, з зазначенням фрази «але не виключно», тобто на невизначене коло рахунків, включно з тими, що можуть бути відкриті в майбутньому, і така конструкція позбавляє захід визначеності та контрольованості - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані, оскільки судом визначено чіткі межі саме арештованої суми коштів - 52 897 820,61 (п`ятдесят два мільйони вісімсот дев`яносто сім тисяч вісімсот двадцять) гривень 61 копійок, тобто в межах ціни позову, і зазначення відповідного формулювання щодо рахунків, на яких вони розміщені чи можуть бути розміщені, не позбавляє захід визначеності та контрольованості, а навпаки, дозволяє чітко обмежити арештовану суму коштів в межах ціни позову, що відповідає приписам ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, а тому заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача є співмірними з позовними вимогами, які мають бути пред`явлені до ТОВ "ФАРМАСЕЛ", а також забезпечать баланс інтересів сторін, оскільки арешт грошових коштів здійснюється лише в межах вимог позову, що буде поданий, та не поширюється на всі грошові активи відповідача (ТОВ "ФАРМАСЕЛ"), якими він може вільно розпоряджатися.

Доводи скаржника про те, що відмова у зустрічному забезпеченні - є немотивованою за очевидної нерівності становища сторін - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки суд першої інстанції вірно врахував вжиті судом заходи забезпечення позову, з урахуванням встановлених судом обставин, і відсутність підстав для застосування зустрічного забезпечення.

Ч. 4 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України визначено, що питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.

При цьому, ТОВ «ФАРМАСЕЛ» не позбавлено права в установленому процесуальним законом порядку ініціювати відповідне звернення в порядку статті 141 Господарського процесуального кодексу України, надавши відповідний обсяг доказів та обгрунтувань.

З урахуванням викладеного, матеріалами оскарження підтверджується, що заявником на підставі належних, достатніх, достовірних та вірогідних доказів у розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України доведено існування фактичних обставин, які б безумовно свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить або унеможливить виконання судового рішення у справі, порушить або істотно ускладнить ефективний захист та поновлення порушених, оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З огляду на наведене, судом першої інстанції обгрунтовано постановлено оскаржувану ухвалу, із чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Доводи скаржника про те, що оскаржувана ухвала постановлена всупереч висновкам Верховного Суду щодо застосування цих норм, викладеним, зокрема, у постанові від 09.07.2026 у справі № 916/1078/26, постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 та від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23, постанові об`єднаної палати КГС ВС від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтоавні, з огляду на наступне.

Так, у постанові Верховного Суду від 09.07.2026 у справі № 916/1078/26 викладено наступну правову позицію:

- перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права при ухваленні оскаржуваної постанови, передусім слід зауважити на тому, що вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту, матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом;

- процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

- відповідно до частин першої, четвертої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами;

- у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії;

- обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, із якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (пункт 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23);

- розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17);

- умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову;

- саме на заявника покладено обов`язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача;

- при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою;

- у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 міститься висновок про те, що вжиття заходів забезпечення позову передбачає доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). З огляду на цей висновок вимога про надання доказів витрачання відповідачем коштів не може розглядатися як єдина підстава для застосування заходів забезпечення позову, однак не виключає зобов`язання заявника довести необхідність такого забезпечення шляхом подання доказів, підтверджуючих підставність заявлених вимог та ризик утруднення чи унеможливлення виконання у майбутньому відповідного судового рішення.

В свою чергу, при постановленні оскаржуваної ухвали у даній справі № 910/3053/26 (910/8352/26) суд першої інстанції врахував як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, і що підтверджено відповідними доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, які додані до заяви арбітражного керуючого, так і пересвідчився, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясував відповідність виду забезпечення позову, який просив застосувати заявник, яка звернулася з такою заявою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 досліджувалось питання щодо застосування судом такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно відповідача, у разі пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним, за яким таке майно відчужено, що не є релевантним питанню, яке постало перед судом в контексті спірних підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі№ 910/3053/26 (910/8352/26), проте, суд апеляційної інстанції враховує, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 754/5683/22 констатувала, що: як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

В свою чергу, як зазначалось вище, при постановленні оскаржуваної ухвали у даній справі № 910/3053/26 (910/8352/26) суд першої інстанції врахував наявність підстав для забезпечення, з урахуванням установлених вірно фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23 досліджувалось питання щодо реалізації права споживача на відновлення електропостачання на час вирішення судового спору з електропостачальником, передбаченого пунктом 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), саме шляхом забезпечення позову у вигляді заборони відключення електропостачання споживачеві на час розгляду відповідної судової справи, що не є релевантним питанню, яке постало перед судом в контексті спірних підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі№ 910/3053/26 (910/8352/26).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 досліджувалось питання щодо застосування ч. 4 ст. 137 ГПК України стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, зокрема про неможливість забезпечення позову шляхом накладення арешту одночасно на кошти і на майно відповідача щодо кожного виду майна в межах повної суми позову, що не є релевантним питанню, яке постало перед судом в контексті спірних підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі№ 910/3053/26 (910/8352/26).

Отже, з урахуванням вищенаведеного, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі і не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Також, доводи арбітражного керуючого у відзиві на апеляційну скаргу про те, що на дату розгляду апеляційної скарги ТОВ «ФАРМАСЕЛ» на ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову від 07.07.2026, рішенням господарського суду міста Києва від 27.08.2026 у справі № 910/3053/26 (910/8352/26) позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко» (ідентифікаційний код: 20390397) в особі розпорядника майна боржника арбітражної керуючої Козловської Д.В. до ТОВ «ФАРМАСЕЛ» про визнання правочину недійсним та стягнення грошових коштів - задоволено, визнано недійсним з моменту його укладання Договір № 2-МУ21 про надання послуг від 30.12.2021, укладений між ТОВ та ТОВ «ФАРМАСЕЛ», стягнуто з ТОВ «ФАРМАСЕЛ» на користь ТОВ «Ніко» грошові кошти в сумі 52 897 820,61 грн. - судом апеляційної інстанції приймаються до уваги, проте, оцінка оскаржуваної ухвали здійснена виключно за доводами, наведеними у заяві про забезпечення позову до подачі такого, і наявність вказаного рішення на момент апеляційного оскарження не впливає на оцінку судом законності постановленої ухвали, з огляду на те, що відповідне рішення постановлено після оскаржуваної ухвали.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані, проте є такими, що не впливають на висновки суду апеляційної інстанції у даній постанові.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, ухвала суду першої інстанції постановлена з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, обумовлені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування оскаржуваної ухвали Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 у справі № 910/3053/26 (910/8352/26) - відсутні.

Розподіл судових витрат

У зв`язку із залишенням ухвали місцевого господарського суду без змін, розподіл сум судового збору здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.129, 240, 255, 269, 270, 273, 275, 276, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАСЕЛ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 у справі № 910/3053/26 (910/8352/26) - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 у справі № 910/3053/26 (910/8352/26) - залишити без змін.

3. Матеріали оскарження № 910/3053/26 (910/8352/26) повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 15.10.2026.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді М.Л. Доманська

Р.М. Колесник