Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №916/4524/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/4524/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Богатиря К.В., Ярош А.І.

секретар судового засідання за дорученням головуючого: Ісмаілова А.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі», м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2026 року, суддя першої інстанції Цісельський О.В., повний текст складено та підписано 10.08.2026

у справі № 916/4524/25

за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ

до відповідача: Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі», м. Одеса

про стягнення 49 658 353 грн 21 коп.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі», м. Одеса про стягнення 59 531 603 грн 55 коп. основної заборгованості та 171 127 грн 64 коп. 3 % річних, а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0522-02041-ПП від 01.01.2024 в частині повної та своєчасної оплати послуг, наданих у серпні – вересні 2025 року, та актів коригування за грудень 2024 року, січень і травень 2025 року. Позивач зазначав, що сторонами підписано акти приймання-передачі послуг та акти коригування, проте відповідач не сплатив їх вартість у встановлені договором строки, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість. За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач також нарахував 3 % річних.

09.02.2026 Акціонерне товариство «ДТЕК Одеські електромережі», м. Одеса подало заяву про відстрочення виконання судового рішення. У разі задоволення позову повністю або частково відповідач просив відстрочити його виконання строком на один рік.

В обґрунтування цього клопотання відповідач посилався на наслідки збройної агресії Російської Федерації проти України, зокрема, масовані ракетні удари по об`єктах енергетичної інфраструктури, пошкодження та руйнування належних йому об`єктів, необхідність їх відновлення, проведення ремонтних робіт і підготовки електричних мереж до осінньо-зимового періоду. Також відповідач зазначав про складний фінансовий стан, перевищення витрат, збитків і зобов`язань над доходами, відсутність компенсаторних механізмів для відшкодування збитків, завданих воєнними діями, та стратегічне значення його діяльності для забезпечення електропостачання міста Одеси й Одеської області. На підтвердження наведеного подано, зокрема, фінансову звітність, баланс, звіти виконавчого органу, довідки та розшифрування показників заборгованості, документи щодо інвестиційних програм і нормативні акти НКРЕКП, а також повідомлення про настання форс-мажорних обставин.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.08.2026 у справі № 916/4524/25 провадження у справі в частині стягнення 49 487 225 грн 57 коп. основної заборгованості закрито у зв`язку з її сплатою відповідачем під час розгляду справи. Позов задоволено: стягнуто з відповідача 171 127 грн 64 коп. 3 % річних і 2 422 грн 40 коп. судового збору. Заяву відповідача про відстрочення виконання рішення задоволено частково: виконання рішення відстрочено на три місяці, до 03.11.2026.

Частково задовольняючи заяву про відстрочення виконання рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що подані відповідачем докази підтверджують наявність обставин, які істотно ускладнюють його виконання. Суд урахував воєнний стан, систематичні обстріли об`єктів енергетичної інфраструктури, необхідність відновлення та ремонту електричних мереж, забезпечення безперебійного електропостачання, скрутний фінансовий стан відповідача та стратегічне значення його господарської діяльності. Окремо суд зазначив, що відповідач повністю сплатив основну заборгованість, а відстрочення стосується лише сум 3 % річних та судового збору; матеріали справи не містять доказів, що така відстрочка завдасть позивачеві збитків або зумовить додаткові витрати. Водночас з огляду на заперечення позивача щодо відстрочення та суму, яка підлягає стягненню, суд дійшов висновку про надання відстрочення не на заявлений один рік, а на три місяці.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Не погодившись із рішенням в частині визначеного строку відстрочення його виконання, Акціонерне товариство «ДТЕК Одеські електромережі», м. Одеса подало до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення у відповідній частині та відстрочити його виконання строком на один рік, до 03.08.2027.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції встановив обставини, на які відповідач посилався як на підставу заяви про відстрочення, проте безпідставно обмежив строк відстрочення трьома місяцями. На переконання скаржника, фінансові показники Товариства свідчать про тривале перевищення витрат, збитків і зобов`язань над доходами, а наслідки воєнних дій, пошкодження енергетичної інфраструктури, потреба у її відновленні та недостатність тарифних надходжень мають системний і триваючий характер. Апелянт також посилається на судові рішення у справах № 916/249/25, № 916/350/25, № 916/1645/25, № 916/2036/25, № 916/2950/25, № 916/3509/25 та № 916/5223/25, якими, за його твердженням, за подібних обставин між тими ж самими сторонами виконання судових рішень відстрочувалося на один рік. На думку скаржника, місцевий господарський суд не врахував системність негативних процесів і накопичення їх наслідків, унаслідок чого не забезпечив справедливого балансу інтересів сторін.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/4524/25 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Діброва Г.І., судді Богатир К.В., Ярош А.І., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2026 року.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/4524/25 за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ до відповідача: Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі», м. Одеса про стягнення 49 658 353 грн 21 коп. на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 року відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі», м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2026 року у справі № 916/4524/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/4524/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

04.09.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/4524/25.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі», м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2026 року у справі № 916/4524/25 та розгляд справи призначено на 15.10.2026 року о 11:30 год.

14.09.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін. Позивач зазначає, що 3 % річних, нараховані на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є способом захисту майнового права кредитора та компенсацією за користування грошовими коштами. На думку позивача, загальний лист Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини не є належним доказом їх наявності щодо конкретного договору та не підтверджує причинно-наслідкового зв`язку між воєнним станом і неможливістю відповідача своєчасно оплатити отримані послуги.

Позивач також наголошує, що послуги з передачі електричної енергії за серпень – вересень 2025 року були надані та отримані відповідачем, а основна заборгованість погашена ним лише після звернення позивача до суду. Посилаючись на обов`язковість судових рішень, позивач стверджує, що їх виконання не може бути поставлено у залежність лише від фінансового стану боржника, тим більше в умовах, коли обидві сторони здійснюють діяльність під час воєнного стану. Крім того, позивач зазначає, що він є оператором системи передачі, державним стратегічним підприємством та також несе значні витрати на підтримання і відновлення пошкоджених об`єктів енергетичної інфраструктури, а тому доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду.

В судове засідання 15.10.2026 року представники учасників справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи довідки про доставку ухвали про призначення до розгляду апеляційної скарги до їх електронних кабінетів.

Водночас, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ надіслало до суду апеляційної інстанції клопотання про розгляд справи за відсутності його представника у зв`язку з перебуванням останнього у щорічній відпустці з 30.09.2026 до 18.10.2026. Судова колегія прийняла клопотання до розгляду та задовольнила його.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема “Іззетов проти України”, “Пискал проти України”, “Майстер проти України”, “Субот проти України”, “Крюков проти України”, “Крат проти України”, “Сокор проти України”, “Кобченко проти України”, “Шульга проти України”, “Лагун проти України”, “Буряк проти України”, “ТОВ “ФПК “ГРОСС” проти України”, “Гержик проти України” суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З урахуванням викладеного, оскільки судом апеляційної інстанції було створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, явка сторін до суду ухвалами не визнавалася обов`язковою, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, учасники справи мали можливість подати всі необхідні клопотання та заяви, висловити свої позиції щодо суті спору та вимог і доводів апеляційної скарги, враховуючи задоволення клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі», м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2026 року у справі № 916/4524/25 не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2026 року у справі № 916/4524/25 в оскаржуваній частині є таким, що не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Оскільки рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2026 у справі № 916/4524/25 оскаржується лише в частині строку відстрочення його виконання, в іншій частині щодо закриття провадження в частині стягнення основної заборгованості та стягнення з відповідача 171 127 грн 64 коп. 3 % річних, апелянтом взагалі не оскаржується, суд апеляційної інстанції відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України перевіряє законність і обґрунтованість рішення лише в цій частині та в межах доводів апеляційної скарги. В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2026 року у справі № 916/4524/25 колегією суддів не переглядається.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Європейський суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

За змістом ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За приписами статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

За частиною п`ятою статті 331 Господарського процесуального кодексу України строк відстрочення або розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали чи постанови. Визначений законом річний строк є граничним, а не таким, що підлягає автоматичному застосуванню; конкретний строк має відповідати доведеним обставинам справи та принципу пропорційності.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 № 5-рп/2013 зазначив, що надання відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення має ґрунтуватися на принципах співмірності та пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Верховний Суд неодноразово (зокрема в постановах від 20.09.2018 у справі №905/2953/17, від 13.11.2024 у справі №926/4693/23) зауважував, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява №6962/02). Водночас за практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява №60858/00).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони»; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Отже, питання про відстрочення, розстрочення виконання рішення господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів обох сторін, оцінюючи доводи й заперечення сторін та визначаючи розумний строк відстрочки.

У постановах від 18.02.2020 у справі № 922/2191/19 та від 16.01.2020 у справі № 910/1820/19 Верховний Суд наголосив, що відстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке реалізується у кожному конкретному випадку після оцінки наведених учасниками справи обставин, їх обґрунтувань і наданих доказів. Такий захід не повинен створювати боржнику можливості ухилитися від виконання рішення.

У постанові від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19 Верховний Суд зазначив, що необхідною умовою вирішення питання про відстрочення є дотримання балансу інтересів сторін; суд має дослідити та оцінити доводи і заперечення кожної зі сторін та визначити розумний строк відстрочення. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 16.10.2020 у справі № 905/2912/15 також звернула увагу, що стаття 331 Господарського процесуального кодексу України встановлює чіткі критерії застосування такого процесуального механізму та обмежує його строком до одного року.

Отже, саме заявник повинен довести обставини, які істотно ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення, а також обґрунтувати, чому заявлений ним строк є необхідним і пропорційним. Посилання на загальні негативні обставини без доведення їх впливу на можливість виконати конкретне рішення протягом визначеного судом строку не є достатнім для надання відстрочення на максимальний строк.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 07.11.2025, тобто за один робочий день до подання позивачем 10.11.2025 позовної заяви, здійснив погашення заборгованості згідно з договором на суму 10 041 082 грн 95 коп., а позивач, зі свого боку, врахував акт коригування № ПРА_К-0011357 від 03.09.2025 до акту приймання-передачі послуги № ПРА-0010960 від 30.06.2025 згідно з договором від 01.01.2024 № 0522-02041-ПП, за яким суму було зменшено на 3 295 грн 03 коп. з ПДВ, у зв`язку з чим позивач зменшив позовні вимоги на загальну суму 10 044 377 грн 98 коп.

Разом з тим, в процесі розгляду справи, загалом вже після звернення позивача із позовом та заявою про зменшення позовних вимог, мало місце погашення відповідачем заборгованості в загальному розмірі 49 487 225 грн 57 коп., що підтверджується наданими відповідачем описаними вище платіжними інструкціями. Відтак, судом встановлено, що чергові платежі у загальній сумі 49 487 225 грн 57 коп. були здійснені відповідачем у період з 18.11.2025 по 08.01.2026, тобто, після звернення позивача із позовом до суду та відкриття провадження у даній справі.

Таким чином, станом на момент прийняття рішення судом першої інстанції сума заборгованості з основного боргу сплачена повністю та дана обставина підтверджена обома сторонами.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відтак, суд першої інстанції закрив провадження у справі в частині вимоги про стягнення з Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» основної заборгованості у загальному розмірі 49 487 225 грн 57 коп. на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Водночас, крім основної заборгованості, позивач нарахував та заявив до стягнення в суді першої інстанції 3 % річних у розмірі 171 127 грн 64 коп.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних у сумі 171 127 грн 64 коп., суд першої інстанції встановив його обґрунтованість та арифметичну правильність, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині. При цьому відповідач під час розгляду справи не надав контррозрахунку та не спростував суму, нараховану позивачем.

В ході розгляду справи 09.02.2026 Акціонерне товариство «ДТЕК Одеські електромережі», м. Одеса подало заяву про відстрочення виконання судового рішення. У разі задоволення позову повністю або частково відповідач просив відстрочити його виконання строком на один рік.

В обґрунтування цього клопотання відповідач посилався на наслідки збройної агресії Російської Федерації проти України, зокрема масовані ракетні удари по об`єктах енергетичної інфраструктури, пошкодження та руйнування належних йому об`єктів, необхідність їх відновлення, проведення ремонтних робіт і підготовки електричних мереж до осінньо-зимового періоду. Також відповідач зазначав про складний фінансовий стан, перевищення витрат, збитків і зобов`язань над доходами, відсутність компенсаторних механізмів для відшкодування збитків, завданих воєнними діями, та стратегічне значення його діяльності для забезпечення електропостачання міста Одеси й Одеської області. На підтвердження наведеного подано, зокрема, фінансову звітність, баланс, звіти виконавчого органу, довідки та розшифрування показників заборгованості, документи щодо інвестиційних програм і нормативні акти НКРЕКП, а також повідомлення про настання форс-мажорних обставин.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.08.2026 у справі № 916/4524/25 позов задоволено: стягнуто з відповідача 171 127 грн 64 коп. 3 % річних і 2 422 грн 40 коп. судового збору. Заяву відповідача про відстрочення виконання рішення задоволено частково: виконання рішення відстрочено на три місяці, до 03.11.2026.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження підстав для відстрочення виконання рішення суду Акціонерним товариством «ДТЕК Одеські електромережі», м. Одеса подано до суду наступні документи:

- копії звітів про фінансові результати діяльності відповідача та балансів відповідача за 2022-2024 роки, 9 місяців 2025 року;

- копії звітів виконавчого органу відповідача, проміжних фінансових звітів за 2023-2024 роки, 9 місяців 2025 року;

- довідку головного бухгалтера щодо заборгованості відповідача;

- розшифрування балансу відповідача з копією довіреності головного бухгалтера Товариства;

- копії додатків до постанов НКРЕКП про затвердження інвестиційних програм відповідача на 2023– 2026 роки із зазначенням джерел фінансування;

- копії актів звірки розрахунків з ДП «Енергоринок», ДП «Укрінтеренерго»;

- копії розпоряджень 17.01.2023 №13-р, 25.04.2023 №118-р, та постанов 21.12.2022 №1788, НКРЕКП від 14.06.2023 №1058, 23.05.2022 №922, 19.12.2024 №2159, №2174 від 13.05.2025 №715;

- роздруківки тарифів НЕК Укренерго з офіційного вебсайту;

- копії повідомлення позивача про виникнення форс-мажорних обставин від 01.12.2022 та повідомлення відповідача;

- копії ухвал Болградського районного суду та Приморського районного суду м. Одеси від 16.04.2024 та 18.04.2024 відповідно, ухвали Пересипського районного суду від 15.10.2025.

У цій справі господарський суд першої інстанції встановив, що заява відповідача про відстрочення виконання рішення обґрунтована загальновідомими обставинами, зокрема, військовою агресією Російської Федерації проти України та масованими ракетними обстрілами енергетичної інфраструктури, які негативно впливають на діяльність обох сторін спору.

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував специфіку діяльності Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» із забезпечення розподілу електричної енергії в місті Одесі та Одеській області, а також необхідність відновлення пошкоджених мереж і підготовки до осінньо-зимового періоду. Ці обставини є релевантними для оцінки доцільності короткострокового відстрочення, однак самі по собі не звільняють боржника від обов`язку виконати судове рішення.

При цьому суд першої інстанції правильно врахував, що як позивач, так і відповідач зазнали пошкоджень об`єктів енергетичної інфраструктури, усунення яких потребує значних коштів і матеріальних ресурсів. Обидві сторони здійснюють діяльність, пов`язану відповідно з передачею та розподілом електричної енергії, а тому відновлення їхніх пошкоджених об`єктів має суспільно важливе значення.

Колегія суддів також враховує, що відповідач повністю погасив основну заборгованість. Така поведінка свідчить про відсутність наміру ухилитися від виконання зобов`язань, проте не усуває обов`язку довести необхідність відстрочення залишку присуджених сум саме на заявлений однорічний строк.

Відсутність доказів того, що тримісячне відстрочення завдасть позивачу збитків або спричинить для нього додаткові витрати, сама по собі не є підставою для надання відстрочення. Водночас, ця обставина разом із повним погашенням основної заборгованості враховується під час оцінки пропорційності саме тримісячного строку, який не позбавляє позивача права на отримання присуджених 3 % річних та судового збору у розумний строк.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що запровадження воєнного стану та збройна агресія Російської Федерації є об`єктивними обставинами, які ускладнюють фінансову діяльність суб`єктів господарювання. Надання короткострокового відстрочення за встановлених обставин спрямоване на забезпечення реального виконання рішення, а не на звільнення боржника від його виконання.

Колегія суддів погоджується з цим висновком, оскільки військова агресія Російської Федерації проти України, пошкодження енергетичних об`єктів відповідача внаслідок ракетно-дронових ударів та необхідність їх відновлення у сукупності істотно ускладнюють негайне виконання рішення. Водночас, в даному випадку відповідачем не доведено ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції обставини необхідності встановлення максимального річного строку.

Так, наполягаючи на продовженні строку відстрочення до одного року, апелянт не навів конкретних обставин та не подав доказів, які б свідчили, що тримісячний строк є недостатнім або що після його спливу виконання присудженої суми істотно порушить майнові права відповідача чи поставить під загрозу здійснення ним господарської діяльності. Подані фінансові звіти охоплюють, зокрема, 2022– 2024 роки та дев`ять місяців 2025 року, проте не містять розрахунку потреби у відстроченні саме на один рік, прогнозу руху коштів чи інших даних, які дали б змогу встановити необхідність максимального строку у 2026– 2027 роках.

Колегія суддів також бере до уваги характер та розмір присуджених сум. Основну заборгованість у розмірі 49 487 225 грн 57 коп. відповідач погасив після звернення позивача до суду, у зв`язку з чим провадження в цій частині закрито. Предметом виконання за оскаржуваним рішенням залишилися 171 127 грн 64 коп. 3 % річних та 2 422 грн 40 коп. судового збору. Такі обставини свідчать про можливість виконання рішення після надання обмеженого у часі відстрочення та не підтверджують потреби у його відстроченні на один рік.

Водночас, негайне примусове виконання рішення за встановлених у справі обставин може негативно позначитися на діяльності Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі», м. Одеса. Саме це обґрунтовує збереження наданого судом першої інстанції тримісячного відстрочення, яке забезпечує належний баланс інтересів сторін.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в сукупності з матеріалами справи, колегія суддів також враховує специфіку господарської діяльності боржника. За таких умов відстрочення виконання рішення на визначений судом строк узгоджується з характером господарської діяльності заявника та спрямоване не на уникнення виконання судового рішення, а на створення реальної можливості його виконання без припинення господарської діяльності.

Доводи скаржника не спростовують висновку суду першої інстанції про наявність підстав для відстрочення виконання рішення на три місяці та не доводять необхідності збільшення цього строку до одного року.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відстрочення виконання рішення на три місяці, оскільки визначений строк забезпечує баланс між правом позивача на своєчасне виконання судового рішення та інтересом відповідача у застосуванні передбаченого процесуальним законом виняткового механізму.

Посилання апелянта на судові рішення у справах № 916/249/25, № 916/350/25, № 916/1645/25, № 916/2036/25, № 916/2950/25, № 916/3509/25 та № 916/5223/25 не є підставою для надання відстрочення на один рік. Вирішення питання за статтею 331 Господарського процесуального кодексу України потребує індивідуальної оцінки встановлених обставин, розміру присуджених сум, доказів фінансового стану сторін і дотримання балансу їх інтересів. Апелянт не довів тотожності фактичних обставин зазначених ним справ з обставинами цієї справи та не обґрунтував, чому наявні тут докази зумовлюють саме максимальний строк відстрочення. З огляду на повне погашення основного боргу, залишок присуджених сум, специфіку діяльності відповідача та недоведеність необхідності річної відстрочки місцевий господарський суд правомірно визначив строк відстрочення у три місяці, враховуючи ще й те, що таке перебуває в межах дискреційних повноважень суду.

Таким чином, оцінивши доводи апелянта щодо наявності підстав для задоволення заяви відстрочення виконання рішення на 1 рік, враховуючи ступінь вини відповідача у виникненні спору, приймаючи до уваги необхідність забезпечення безперебійного та стабільного функціонування підприємства відповідача в умовах воєнного стану та триваючих постійних обстрілів, необхідність проведення відповідачем ремонтних робіт об`єктів критичної інфраструктури, зруйнованих внаслідок військової агресії, масовані ракетні обстріли об`єктів енергетичної інфраструктури, які наразі мають місце, враховуючи понесені від військової агресії збитки та матеріальний стан обох сторін, з огляду на викладені інші обставини справи щодо скрутного фінансового становища відповідача та приймаючи до уваги особливості та вид господарської діяльності відповідача, яка у даний час має стратегічно важливе значення для життєзабезпечення населення, враховуючи також повне погашення основної заборгованості та характер існуючої заборгованості, дослідивши надані відповідачем докази, та беручи до уваги заперечення позивача щодо відстрочення виконання рішення суду, враховуючи суму, яка підлягає стягненню з відповідача, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає про те, що місцевий господарський суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про можливість відстрочення виконання судового рішення з підстав, зазначених відповідачем, на 3 місяці.

Тому колегія суддів вважає, що у даному випадку суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, вірно застосував положення національного законодавства, надав вірну оцінку спірним правовідносинам у контексті зазначених норм, у зв`язку із чим судове рішення в оскаржуваній частині, яке переглядається в апеляційному порядку, є правомірним, а доводи апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі, є такими, що фактично зводяться лише до незгоди з судовим рішенням, що не може бути обґрунтованою підставою для його скасування або зміни.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі «Руїз Торіха проти Іспанії», ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення заяви про відстрочення виконання рішення, норми чинного процесуального законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, а мотиви та доводи апеляційної скарги є такими, що не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з огляду на що судова колегія вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі», м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2026 року у справі № 916/4524/25 не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2026 року у справі № 916/4524/25 в частині відстрочення судового рішення відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі», м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2026 року у справі № 916/4524/25 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2026 року у справі № 916/4524/25 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 15.10.2026 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва

Судді К.В. Богатир

А.І. Ярош