Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №916/3837/24 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/3837/24

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

розглянувши заяву LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) про розподіл судових витрат у апеляційному провадженні за апеляційною скаргою LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C)

на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2026 (повний текст складено та підписано 11.02.2026, суддя Малярчук І.А.)

у справі №916/3837/24

за позовом LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C)

до 1) Фізичної особи-підприємця Резниченко Фросини Пантеліївни

2) Фізичної особи-підприємця Резниченко Ольги Євгенівни

3) Фізичної особи-підприємця Резниченко Петра Івановича

4) Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП”

про заборону здійснення використання позначень, вилучення та знищення товарів, стягнення доходу отриманого в результаті протиправної діяльності у розмірі 7225,00 грн

встановив

У провадженні Південно-західного апеляційного господарського суду перебувала справа №916/3837/24 за апеляційною скаргою LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2026.

Постановою суду апеляційної інстанції від 06.05.2026 по цій справі додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2026 в частині відмови у задоволенні заяви LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідачів 2422,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги – скасовано та прийнято в цій частині нове рішення про задоволення таких вимог, в решті додаткове рішення залишити без змін. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Резниченко Фросини Пантеліївни на користь LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) 605,60 грн судового збору сплаченого при поданні апеляційної скарги, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Резниченко Ольги Євгенівни на користь LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) 605,60 грн судового збору сплаченого при поданні апеляційної скарги, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Резниченко Петра Івановича на користь LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) 605,60 грн судового збору сплаченого при поданні апеляційної скарги, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП” на користь LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) 605,60 грн судового збору сплаченого при поданні апеляційної скарги.

До суду апеляційної інстанції надійшла заява LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) про розподіл судових витрат в якій позивач просить ухвалити додаткову постанову у справі № 916/3837/24, якою стягнути із фізичної особи-підприємця Резниченко Фросини Пантеліївни, фізичної особи-підприємця Резниченко Ольги Євгенівни, фізичної особи-підприємця Резниченка Петра Івановича, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП» на користь LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/ С) понесені останньою 9 664,00 Євро витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з апеляційним переглядом додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2026.

Заява обґрунтована тим, що LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/ С) понесло витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом даної справи у суді апеляційної інстанції, які мають бути компенсовані за рахунок відповідачів.

Ухвалою суду визначено розгляд заяви LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/ С) про ухвалення додаткового рішення у справі №916/2263/25 здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Разом з цим, ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.06.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2026 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 зі справи № 916/3837/24, призначено розгляд касаційної скарги у відкритому судовому засіданні Касаційного господарського суду на 09 липня 2026 року та витребувано матеріали справи №916/3837/24 Господарського суду Одеської області за позовом LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) до: Фізичної особи-підприємця Резниченко Фросини Пантеліївни, Фізичної особи-підприємця Резниченко Ольги Євгенівни, Фізичної особи-підприємця Резниченко Петра Івановича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія Юніон Груп" про заборону здійснення використання позначень, вилучення та знищення товарів, стягнення доходу отриманого в результаті протиправної діяльності у розмірі 7 225,00 грн.

З огляду на витребування ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.06.2026 матеріалів справи №916/3837/24 з Південно-західного апеляційного господарського суду, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду зупинено провадження з розгляду заяви LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) про розподіл судових витрат, у зв`язку із необхідністю надсилання матеріалів справи до суду касаційної інстанції.

За результатами касаційного перегляду справи, судом касаційної інстанції прийнято постанову.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду поновлено апеляційне провадження у справі №916/3837/24, з розгляду заяви LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) про розподіл судових витрат та визначено розгляд заяви LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) про розподіл судових витрат у справі №916/3837/24 здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Фізичною особою-підприємцем Резниченко Ольгою Євгенівною подано до суду апеляційної інстанції заперечення на заяву LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) про розподіл судових витрат в яких відповідач просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, що заявлені до стягнення з Фізичної особи-підприємця Резниченко Фросини Пантеліївни, Фізичної особи-підприємця Резниченко Ольги Євгенівни, Фізичної особи-підприємця Резниченко Петра Івановича та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія Юніон Груп» на користь LEGO Holding A/S (до перейменування – LEGO Juris A/S) до 2 000,00 (двох тисяч) гривень.

На переконання відповідача, відшкодування на користь LEGO Holding A/S судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з апеляційним переглядом додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2026р. в сумі 9 664,00 євро не відповідатиме вимогам ст.ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України та становитиме грубе порушення процесуальних прав відповідачів.

Відповідач вважає, що з огляду на заявлену до відшкодування суму витрат на правову допомогу позивач мав би навести переконливі аргументи виняткової складності даної справи. Натомість, як вбачається зі змісту заяви про розподіл судових витрат складність справи була скоріше заявлена (односторонньо констатована), ніж обґрунтована LEGO Holding A/S. Відповідний розділ заяви позивача має своїм змістом лише посилання на загальні норми ст. 126 Господарського процесуального кодексу України. В чому безпосередньо полягає складність даної справи з Заяви LEGO Holding A/S зрозуміти неможливо.

На думку відповідача, відповідна категорія справ має досить типовий алгоритм розгляду та набір засобів доказування. Правове регулювання спірних правовідносин також є доступним та загальновідомим. Результат розгляду відповідних справ більшою мірою залежить від кваліфікації та висновків експерта, ніж від якості роботи юридичного представника (адвоката). На стадії апеляційного провадження процесуальна позиція LEGO Holding A/S не зазнала істотних змін. Фактично, позивачем ще раз було відтворено ті ж самі мотиви та висновки, які вже були ним оголошені в суді першої інстанції.

Наголошує відповідач й на тому, що посилання представників LEGO Holding A/S на те, що під час виконання доручення клієнта ними було витрачено 57 годин робочого часу позбавлені будь-якого доказового підґрунтя. Акт приймання-передачі наданих послуг АО «Саєнко Харенко» до справи не надано. Будь-яких доказів погодження LEGO Holding A/S звіту про надані послуги матеріали справи також не містять.

Розглянувши заяву LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) про розподіл судових витрат, колегія суддів дійшла наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, якеідлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

У відповідності до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За положеннями ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Крім того, п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За положеннями ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Положення п.2 ч.1, ч.4 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом статті ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

На підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №520/9408/18).

У даному випадку, позивач зазначає, що 17.07.2019 між LEGO Holding A/S та АО “Саєнко Харенко” було укладено договір про надання правової допомоги № 1286-32, додатковою угодою № 15 від 15.12.2025 строк дії договору продовжено до 31.12.2026. Додатковими угодами № 9/2 та № 9 до договору про надання правової допомоги № 1286-32 від 17.07.2019 було зафіксовано домовленості щодо представництва інтересів LEGO Holding A/S у спорах із ФОП Резниченко Ф.П., Резниченко О.Є., ОСОБА_1 та ТОВ ,,ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП” відповідно.

28.10.2025 між АО «Саєнко Харенко» та Позивачем укладено додаткову угоду № 14 (Додаток 2 до заяви від 26.09.2025 про розподіл судових витрат), якою у зв`язку з об`єднанням справ № 916/5149/24 та № 916/3837/24 і збільшенням обсягу необхідної правової допомоги у судовій справі № 916/3837/24 внесено зміни до Додаткової угоди № 9 та Додаткової угоди № 9/2 та, зокрема, (1) уточнено предмет правової допомоги, та (2) суму гонорару, яка становить 5 000 (п`ять тисяч) євро без урахування податків за надання правничої допомоги у суді апеляційної інстанції при перегляді, зокрема, додаткового рішення.

Як зазначає позивач, незважаючи на те, що між ним та АО «Саєнко Харенко» визначено фіксовану суму за представництво інтересів позивача, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами АО «Саєнко Харенко» є наступним:

1) підготовка та подання апеляційної скарги від 24.02.2026 на Оскаржуване додаткове рішення у цій справі;

2) підготовка та подання заяви від 24.03.2026 про проведення судових засідань у справі № 916/3837/24 в режимі відеоконференції;

3) підготовка та подання заяви від 31.03.2026 про продовження строку на подання відповіді на відзиви (письмових пояснень щодо відзивів) Відповідачів на апеляційну скаргу LEGO Holding A/S;

4) підготовка та подання відповіді Позивача від 06.04.2026 на відзиви (письмових пояснень Позивача щодо відзивів) Відповідачів на апеляційну скаргу Позивача на Оскаржуване додаткове рішення у цій справі;

5) аналіз заперечень Відповідача-1-3 від 30.04.2026 щодо заяви Позивача про очікуваний розмір витрат на професійну правничу (правову) допомогу;

6) участь у судових засіданнях 22.04.2026, 06.05.2026 у справі № 916/3837/24.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 11.09.2020 у справі №922/3724/19.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21 тощо, випливає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Отже, господарський суд, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України. При цьому, таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Колегія суддів зазначає, що у постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №923/1121/17 також вказано, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення у справах "East/West Alliance Limited" проти України" та "Ботацці проти Італії").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, враховуючи частини п`яту-сьому, дев`яту статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Аналогічна правова позиція об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.

Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №906/194/18, акцентує увагу на необхідності дослідження документів на підтвердження обсягу витрат на правову допомогу, у тому числі щодо необхідності наявності розрахунку відповідних витрат, а також оцінки можливого фактичного їх понесення, оскільки у зазначеному випадку встановлення факту понесення витрат залежить від доведення факту надання правової допомоги у відповідних обсягах.

Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а тому відповідно до вимог чинного процесуального закону цілком достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Такий висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 15.06.2021 у справі №922/2987/20, від 18.05.2021 у справі №923/121/20, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі №923/726/18 та від 26.02.2020 у справі №910/14371/18.

Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Даний правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 28.11.2019 у справі №914/1605/18.

Крім того, чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.

Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.06.2021 у справі №906/698/20.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів відзначає, що у розгляді питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

Колегія суддів зазначає, що наявні матеріали справи свідчать про те, що під час апеляційного перегляду даної справи, представниками позивача, а саме адвокатами АО «Саєнко Харенко» здійснювалось представництво інтересів LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C), яке полягало, зокрема у поданні відзиву на апеляційні скарги, участі у судових засіданнях, наданні заперечень тощо.

Разом з цим, судова колегія зазначає, що з огляду на доводи та заперечення викладені представниками позивача у відзиві на апеляційні скарги, його складання та подання до суду не потребувало від представника позивача, який є фахівцем у сфері права, витрачання значного часу, пошуку судової практики, її аналізу та формування власної позиції.

Фактично заперечення позивача ґрунтувались на тих самих обставинами та доказах, які були предметом дослідження під час розгляду справи у суді першої інстанції.

В свою чергу, подальше подання представниками позивача окремих заяв, клопотань, пояснень, зокрема заяв про участь у справі в режимі відеоконференції, як окремі послуги, охоплюють собою процес підготовки, складання та подання заяв по суті.

До того ж, подання таких заяв, клопотань, пояснень є правом, а не обов`язком сторони, яке вона реалізує на власний розсуд, а тому, на переконання судової колегії подальше включення вартості складання таких документів до судових витрат на професійну правничу допомогу та їх покладення на програвшу сторону судового процесу, було б необґрунтованим.

Судом апеляційної інстанції також враховуються ті обставини, що LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) є всесвітнього відомою компанією з виробництва дитячих іграшок (конструкторів) та здійснює їх реалізацію по всьому світу, та відповідно отримує від такої реалізації прибуток, що є загальновідомими обставинами.

В той же час, у даному спорі судом було встановлено, що позивачем в межах тестових закупівель було придбано, а відповідачами реалізовано 12 одиниць продукції загальною вартістю 7225 грн.

Відповідно, дохід отриманий відповідача від реалізації продукції, яка містила позначення, які є тотожними або схожими настільки, що можуть бути сплутати з торговельними марками позивача, склав 7225 грн, що у порівнянні з доходами, які отримує LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) реалізуючи власну продукцію в більшості країн світу, є незначним (неістотним, нікчемним) та не становить для позивача значного майнового значення.

Разом з цим, судом враховується та обставина, що відповідачами у цій справі є, зокрема, фізичні особи-підприємці, які хоч й здійснюють підприємницьку діяльність на власний ризик, однак, вчиняють такі дії в умовах запровадженого на всій території України воєнного стану, військової агресії рф проти України, постійних обстрілів, дефіциту електричної енергії, та інших обставин пов`язаних з воєнними діями.

А тому, на переконання колегії суддів, стягнення з відповідачів заявленої позивачем суми судових витрат у суді апеляційної інстанції у заявленому розмірі 9 664,00 Євро є не відповідає критерію обґрунтованості та розумності, є надмірними, непропорційними та неспівмірними, з огляду на складність справи, час витрачений на підготовку документів, об`єм фактично наданих послуг.

Ба більше, суд апеляційної інстанції вважає, що стягнення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у такого розмірі суперечить принципам справедливості, розумності та здоровому глузду, оскільки є очевидно завищеним, не узгоджується з обсягом доказової бази, порушених прав позивача та прибутком отриманим відповідачами.

Слід також зауважити, що у даному випадку позивачем не надано, а наявні матеріали справи не містять доказів на підтвердження понесення LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) значних збитків, у зв`язку із реалізацією відповідачами товару на суму 7225 грн.

Також, колегія суддів враховує приписи ч. 4 ст. 129 ГПК України якою визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У даному випадку, як вже було вказано вище, постановою суду апеляційної інстанції від 06.05.2026 по цій справі апеляційну скаргу LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) задоволено частково, додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2026 в частині відмови у задоволенні заяви LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідачів 2422,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги – скасовано та прийнято в цій частині нове рішення про задоволення таких вимог, в решті додаткове рішення залишити без змін.

З огляду на викладене вище, враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2026, складність справи, обсяг наданих адвокатами послуг та виконаних робіт, беручи до уваги принципи пропорційності та співмірності, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що заява LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) про розподіл судових витрат понесених у зв`язку з апеляційним переглядом справи підлягає задоволенню частково, а стягненню з відповідачів на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 200 ЄВРО, що еквівалентно 10 087,60 грн за курсом НБУ - 50,4380 грн за 1 ЄВРО на момент ухвалення додаткового рішення.

При цьому судова колегія зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно, наявність між позивачем та адвокатами договірних відносин, якими врегульовано розмір гонорару за надання правової (правничої) допомоги, не є обов`язковими для суду вирішення питання про розподіл судових витрат.

У даному випадку, як вже було вказано вище, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Колегією суддів відхиляються твердження позивача про те, що адвокатами Адвокатського об`єднання “Саєнко Харенко” було витрачено понад 40 годин на надання професійної правничої допомоги клієнту у даній судовій справі при апеляційному перегляді оскаржуваного основного рішення, оскільки такі доводи не підтверджені наявними у матеріалах справи доказами. До того ж, як вже було вказано вище, подання позивачем окремих заяв (зокрема про участь у справі в режимі відеоконференції, пояснень та заперечень) фактично охоплювали собою процес підготовки, складання та подання заяв по суті справи.

Не мають жодного правового значення й твердження позивача про те, що АО “Саєнко Харенко” є однією з провідних юридичних фірм в Україні та отримало не тільки національне, а й міжнародне визнання, оскільки ані чинне процесуальне законодавство, ані релевантна судова практика не визначають, що від відповідний критерій щодо статусу адвокатського об`єднання, його відомості, наявності досвіду адвокатів тощо, залежить визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони процесу.

З огляду на викладене вище, враховуючи незначну складність справи, порівняно незначний обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт у суді апеляційної інстанції, відсутність особливого значення справи для сторін спору, беручи до уваги принципи пропорційності та співмірності, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю, що, в свою чергу, зумовлює наявність правових підстав для часткового задоволення заяви LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) про розподіл судових витрат та, відповідно, стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 200 ЄВРО, що еквівалентно 10 087,60 грн за курсом НБУ - 50,4380 грн за 1 ЄВРО на момент ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ст.ст.129, 244, 281-284 ГПК України, колегія суддів –

ПОСТАНОВИЛА:

1. Заяву LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) про розподіл судових витрат у справі №916/3837/24 – задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Резниченко Фросини Пантеліївни на користь LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) 50 євро грн, що еквівалентно 2521,90 грн витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Резниченко Ольги Євгенівни на користь LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) 50 євро грн, що еквівалентно 2521,90 грн витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Резниченко Петра Івановича на користь LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) 50 євро грн, що еквівалентно 2521,90 грн витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП” на користь LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) 50 євро грн, що еквівалентно 2521,90 грн витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи.

6. В задоволенні решти заяви відмовити.

7. Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Додаткова постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Датою складання даної додаткової постанови є 14.10.2026.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.

Суддя Філінюк І.Г.