Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №916/3561/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/3561/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.

суддів: Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання – Чеголя Є.О.

за участю:

АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» - адвокат Уманець С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА»

на рішення Господарського суду Одеської області від 24.03.2026

по справі №916/3561/25

за позовом: Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Регіональне відділення фонду державного майна по Одеській та Миколаївській областях

про стягнення 2 119 522,18 грн.

суддя суду першої інстанції – Нікітенко С.В. .

місце винесення рішення: м. Одеса, Господарський суд Одеської області, пр.-т Шевченка, 29,

повний текст рішення складено та підписано: 02.04.2026 року

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА» про стягнення заборгованості зі сплати ПДВ за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 209840912366 від 03.10.2024 в сумі 2119522,18 грн. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 209840912366 від 03.10.2024.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.03.2026 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА» на користь Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» заборгованість зі сплати ПДВ за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 209840912366 від 03.10.2024 в сумі 2119522,18 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 31792,83 грн.

Обґрунтування судового рішення.

Судом зазначено, що ТОВ «ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА» зобов`язана оплачувати орендну плату за Договором з урахуванням ПДВ, який нараховується на загальну суму орендної плати та яку відповідач зобов`язаний сплачувати позивачу, а позивач зобов`язаний надавати відповідачу рахунки на оплату, акти виконаних робіт, а також оформляти податкові накладні.

Відповідно до норм ст.ст. 187 та 201 ПКУ, з дат оформлення позивачем актів надання послуг за Договором та відповідних податкових накладних, у позивача виникли податкові зобов`язання на суми ПДВ, зазначені у цих актах та податкових накладних. Всього за період з 03.10.2024 по 02.04.2025 на підставі оформлених позивачем актів падання послуг за Договором та відповідних податкових накладних у позивача виникли податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 2484361,26 грн.

Суд дійшов висновку, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА» на користь Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» заборгованість зі сплати ПДВ за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 209840912366 від 03.10.2024 в сумі 2119522,18 грн.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від « 24» березня 2026 року у справі № 916/3561/25 в частині стягнення у розмірі 815 160,48 грн. У цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська Логістична Група» суми 815 160,48 грн.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

В обгрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що орендовані ним за Договором оренди приміщення, після пошкоджень в результаті ворожого обстрілу 14.11.2024 були непридатними для нормальної експлуатації та здійснення господарської діяльності до проведення відновлювальних робіт.

Отже, у період з 14.11.2024 до 02.04.2025 не міг використовувати орендовані за Договором оренди приміщення внаслідок дії форс мажорних обставин (обставин непереборної сили). Про що неоднократно повідомлявся Позивач у справі з проханнями про зменшення орендної плати внаслідок неможливості користування таким майном.

Таким чином наявні підстави для звільнення Відповідача від сплати Орендної плати в період з 15.11.2024 по 02.04.2025 року на суму 815 160,48 за будівлю Адмін корпусу.

Доводи інших учасників провадження у справі.

11.06.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА» на рішення Господарського суду Одеської області від 24.03.2026 у справі № 916/3561/25 відмовити в повному обсязі, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді – Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2026.

На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/3561/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/3561/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА» на рішення Господарського суду Одеської області від 24.03.2026 по справі №916/3561/25 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

04.05.2026 матеріали справи №916/3561/25 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА» на рішення Господарського суду Одеської області від 24.03.2026 по справі №916/3561/25 - залишено без руху.

Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА» строк для надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 14672, 29 грн. – протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА» на рішення Господарського суду Одеської області від 24.03.2026 по справі №916/3561/25.

Призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА» на рішення Господарського суду Одеської області від 24.03.2026 по справі №916/3561/25 на 14.07.2026 о 15:00 год.

10.07.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із надання правничої допомоги свідку під час проведення його допиту в Головному слідчому управлінні Національної поліції України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА» – задоволено. Відкладено розгляд справи №916/3561/25 на 10.09.2026 о 15:00 годині.

Судове засідання 10.09.2026 о 15:00 год. по справі №916/3561/25 не відбулося, у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у місті Одеса, про що було складено довідку секретарем судового засідання Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2026.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2026 повідомлено учасників справи, про те, що розгляд справи №916/3561/25 відбудеться 13.10.2026 о 16:00 год.

В судовому засіданні 13.10.2026 Представник Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» заперечував щодо доводів та вимог апеляційної скарги.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА» в судове засідання не з`явився.

13.10.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Фактичні обставини справи.

03 жовтня 2024 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (надалі – орендодавець або третя особа), Товариством з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА» (надалі – орендар або відповідач) та Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (надалі – балансоутримувач або позивач) був укладений Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 209840912366 (надалі – Договір).

Відповідно до умов підпункту 4.1. п. 4 Розділу І (Змінювані умови) Договору відповідач прийняв в орендне володіння та користування частину ЄМК за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 20, а саме - нерухоме майно загальною площею 16360,4 кв.м та окреме індивідуально визначене майно, яке забезпечує пронеси переробки зерна пшениці на борошно (двохсортовий помол) та висівки, фасування, зберігання та гранулювання (надалі - Майно), до складу якого увійшли: Адміністративний корпус (літ. А) площею 1147,2 кв.м; Склад № 2 (літ. Б) площею 2964,9 кв.м; Вибойне відділення (літ. В) площею 1313,2 кв.м разом з розміщеним у ньому іншим окремим індивідуально визначеним майном (машинами та механізмами згідно переліку); Склад висівок (літ. Г) площею 1734,2 кв.м; Будівля млина (літ. Д) площею 5758,7 кв.м разом з розміщеним у ній іншим окремим індивідуально визначеним майном (машинами та механізмами згідно переліку); Склад готової продукції № 2 (літ. Щ) площею 2428,9 кв.м; Склад безтарного зберігання борошна (літ. Ю) площею 1 013,3 кв.м; Огорожа (літ. 1-9) довжиною 680 пог.м.

Підпунктом 9.1. п. 9 Розділу І (Змінювані умови) Договору встановлено, що місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону, становить 1950002,00 грн без урахування ПДВ.

Відповідно до п. 16 Розділу І (Змінювані умови) Договору 100 % суми орендної плати спрямовується до державного бюджету.

В п. 15 Розділу І (Змінювані умови) Договору визначені банківські реквізити для оплати орендної плати за Договором, згідно яких отримувачем коштів є Головне управління казначейства (надалі - ГУК) в Одеській області.

Відповідно до умов п. 1.1. Розділу II (Незмінювані умови) Договору орендодавець та балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у п. 4 Розділу І (Змінювані умови) Договору.

Умовами п. 2.1. Розділу II (Незмінювані умови) Договору встановлено, що орендар вступає у строкове платне користування Майном у день підписання акту приймання-передачі Майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням Договору.

Відповідно до умов п. 3.1. Розділу II (Незмінювані умови) Договору орендна плата становить суму, визначену у п. 9 Розділу І (Змінювані умови) Договору. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 3.2. Розділу II (Незмінювані умови) Договору встановлено, що у випадку, якщо орендна плата визначена за результатами аукціону, то орендна плата за січень-грудень року, наступного за роком початку оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди.

Умовами п. 3.3. Розділу II (Незмінювані умови) Договору встановлено, що орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у п. 16 Розділу 1 (Змінювані умови) Договору, щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону.

Відповідно до умов п. 3.4. Розділу II (Незмінювані умови) Договору орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плані. Орендар сплачує Балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати платежу. Протягом п`яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди балансоутримувач передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації орендаря платником податку на додану вартість.

Відповідно до умов п. 4.3. Розділу II (Незмінювані умови) Договору, майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акту повернення з оренди орендованого майна.

Підпунктом 12.1. п. 12 Розділу І (Змінювані умови) Договору встановлено, що строк дії Договору - 5 років з дати набрання ним чинності.

Відповідно до умов п. 12.1. Розділу II (Незмінювані умови) Договору цей Договір укладений на строк, визначений у п. 12 Розділу І (Змінювані умови) Договору. Перебіг строку Договору починається з дня набрання ним чинності. Договір набирає чинності в день його підписання сторонами. Строк оренди за Договором починається з дати підписання акту приймання-передачі і закінчується датою припинення Договору.

Підстави припинення Договору визначені в п. 12.6. Розділу II (Незмінювані умови) Договору та серед іншого передбачають, що Договір припиняється:

- 12.6.4. на вимогу орендодавця з підстав, передбачених п. 12.7. Розділу II (Незмінювані умови) Договору, і при цьому Договір вважається припиненим в день, визначений відповідно до абзацу 3 п. 12.8. Розділу II (Незмінювані умови) Договору.

Відповідно до умов підпункту 12.7.1. п. 12.7. Розділу II (Незмінювані умови) Договору цей Договір може бути достроково припинений на вимогу орендодавця, якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше 3 місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за 3 місяці.

Відповідно до умов п. 12.8. Розділу II (Незмінювані умови) Договору про наявність однієї з підстав для дострокового припинення Договору з ініціативи орендодавця, передбаченої н. 12.7. Розділу II (Незмінювані умови) Договору, орендодавець повідомляє орендареві та іншій стороні Договору листом. У листі повинні міститись опис порушення і вимоги про його усунення в строк не менше 5 робочих днів, якщо порушення стосується прострочення сплати орендної плати. Якщо протягом встановленого у приписі часу орендар не усунув порушення, Орендодавець надсилає орендарю лист, у якому повідомляє орендареві про дострокове припинення Договору на вимогу орендодавця. Договір вважається припиненим на 5 робочий день після надсилання орендодавцем орендарю листа про дострокове припинення Договору. Дата дострокового припинення Договору на вимогу орендодавця встановлюється на підставі штемпеля поштового відділення на поштовому відправленні Орендодавця.

Умовами п. 12.12. Розділу II (Незмінювані умови) Договору встановлено, що Майно вважається поверненим орендодавню/балансомримувачл з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акту повернення з оренди орендованого майна.

Відповідно до умов п. 4.4. Розділу II (Незмінювані умови) Договору якщо орендар не повертає майно після отримання від балансоутримувача акту повернення з оренди орендованого майна, орендар сплачує до державного бюджету неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожний день користування Майном після дати припинення Договору.

На виконання умов ч. 2 п. 3.1. та п. 6.5. Розділу II (Незмінювані умови) Договору сторонами також був укладений договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю б/н від 10.10.2024.

На підтвердження прийняття ТОВ «ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА» майна в оренду сторонами був складений акт приймання-передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, від 03.10.2024.

Про повернення майна з оренди сторонами був складений акт повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, від 02.04.2025.

Підставою для повернення майна з оренди та складання сторонами відповідного акту було рішення ФДМУ про припинення дії Договору у зв`язку із більше ніж тримісячним простроченням ТОВ «ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА» оплати орендної плати за Договором.

Про вказане рішення ФДМУ повідомило відповідача та балансоутримувача листами від 18.03.2025 № 11-06-01164 та від 26.03.2025 № 11-06-01284.

Отже, Договір діяв у період з 03.10.2024 по 02.04.2025.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на ті обставини, що на виконання п. 3.4. Розділу II (Незмінювані умови) Договору позивач за період з 03.10.2024 по 02.04.2025 щомісяця надавав ТОВ «ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА» рахунки на оплату, акти надання послуг, а також оформляв податкові накладні з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) та у встановленому законом порядку реєструвало їх у Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі -ЄРПН).

Також позивачем за період з 03.10.2024 по 02.04.2025 були оформлені та надані ТОВ «ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА» рахунку на оплату та акти надання послуг на загальну суму 2484361,26 грн.

Позивач звертає увагу суду, що відповідно до приписів п. 3.2. Розділу II (Незмінювані умови) Договору розмір щомісячної орендної плати за 2025 рік був відкоригований на річний індекс інфляції за 2024 рік, з огляду на що у 2025 році розмір щомісячної орендної плати з ПДВ становив 2620802,69 грн.

За Договором позивач оформив та зареєстрував в ЄРПН податкові накладні на загальну суму 2620802,69 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем було підписало акт надання послуг № 1 від 31.10.2024 та було сплачено АТ «ДПЗКУ» 364839,08 грн ПДВ за жовтень 2024 року згідно рахунку на оплату № 1 від 31.10.2024. Здійснення ТОВ "ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА" вказаної оплати підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.

З огляду на викладене, сума простроченої заборгованості, яка рахується за ТОВ "ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА" перед позивачем зі сплати ПДВ за Договором становить 2119522,18 грн (2484361,26-364839,08=2119522,18 грн).

Позивач також звертає увагу на те, що ТОВ «ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА» підписало отримані від АТ «ДПЗКУ» акти надання послуг за листопад-грудень 2024 року та за січень 2025 року, проте не сплатило АТ «ДПЗКУ» зазначені у них суми ПДВ.

Разом з тим, ТОВ «ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА» не підписало отримані від АТ «ДПЗКУ» акти надання послуг за лютий-квітень 2025 року та не сплатило АТ «ДПЗКУ» зазначені у них суми ПДВ.

Вказане свідчить про порушення ТОВ «ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА» умов п. 3.4. Розділу II (Незмінювані умови) Договору.

Отже, предметом цього позову є стягнення з ТОВ «ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА» простроченої заборгованості зі сплати ПДВ за Договором за період з 01.11.2024 по 02.04.2025 в сумі 2119522,18 грн.

АТ «ДПЗКУ» неодноразово зверталось до ТОВ «ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА» з вимогами про погашення заборгованості щодо сплати ПДВ за Договором, що підтверджується листами-вимогами від 21.03.2025 № 56.1-09/14, від 09.04.2025 № 56.1-09/21 та від 28.04.2025 №130-6-19/861. Проте, відповідач не надав відповіді на листи-вимоги позивача.

Таким чином, на час звернення позивача до суду з цим позовом, відповідачем не сплачена заборгованість зі сплати ПДВ за Договором в сумі 2119522,18 грн, через що така заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Джерела права та позиція Південно – західного апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Так, укладений Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 209840912366 від 03.10.2024 є підставою для виникнення у сторін Договору зобов`язань відповідно ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України та згідно зі ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Нормами ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що законодавство України про оренду державного майна складається з цього закону та інших законодавчих актів.

Відповідно до ч. 1 ст. З Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об`єктами оренди за цим законом є:

- єдині майнові комплекси підприємств, їхніх відокремлених структурних підрозділів;

- нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення, а також їх окремі частини);

- інше окреме індивідуально визначене майно;

- майно, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) (далі - майно, що не увійшло до статутного капіталу), а також майно, заборонене до приватизації, яке може при перетворенні державного підприємства в господарське товариство надаватись такому товариству на правах оренди;

- майно, щодо якого до статутного капіталу внесено право господарського відання на майно;

- майно, закріплене на праві господарського відання за акціонерними товариствами та їхніми дочірніми підприємствами у процесі їх утворення та діяльності;

- майно, передане до статутного капіталу акціонерних товариств на праві господарського відання;

- майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, державних і комунальних установ та організацій, Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, правоохоронних та фіскальних органів, Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, що не використовується зазначеними органами для здійснення своїх функцій, - без права викупу та передачі в суборенду орендарем;

- майно, що не підлягає приватизації, може бути передано в оренду без права викупу орендарем та передачі в суборенду.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» суб`єктами орендних відносин є:

- орендар;

- орендодавець;

- балансоутримувач;

- уповноважений орган управління;

- представницький орган місцевого самоврядування або визначені ним органи такого представницького органу;

- Кабінет Міністрів України або орган державної влади, визначений Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендодавцями є:

а) Фонд державного майна України - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна (будівель, споруд, їх окремих частин), а також майна, що не увійшло до статутного капіталу, що є державною власністю (крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, а також майна, що належить закладам вищої освіти та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам, та інших випадків, передбачених галузевими особливостями оренди майна);

б) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна та майна, що не увійшло до статутного капіталу, яке належить Автономній Республіці Крим;

в) органи, уповноважені представницькими органами місцевого самоврядування, - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, яке перебуває у комунальній власності;

г) балансоутримувачі - щодо:

- нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 400 квадратних метрів на одного балансоутримувача, якщо менший розмір площі не встановлено рішенням представницького органу місцевого самоврядування - щодо об`єктів комунальної власності або галузевими особливостями оренди майна;

- нерухомого майна для організації та проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів - на строк, що не перевищує п`яти календарних днів протягом шести місяців, а також щодо майна, яке передається суб`єктам виборчого процесу для проведення публічних заходів (зборів, дебатів, дискусій) під час та на період виборчої кампанії;

- нерухомого майна для організації та проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів - на строк, що не перевищує ЗО календарних днів протягом одного року щодо кожного орендаря, якщо балансоутримувачем є державне або комунальне підприємство, установа, організація, що здійснює діяльність з організування конгресів і торговельних виставок;

- іншого окремого індивідуально визначеного майна;

ґ) державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства, що передається дипломатичним представництвам та консульським установам іноземних держав, представництвам міжнародних міжурядових організацій в Україні.

Відповідно до ч. З ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендарями за цим Законом можуть бути фізичні та юридичні особи, у тому числі фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства (крім передбачених частиною четвертою цієї статті).

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди майна державної власності формується на підставі примірного договору оренди, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Промірним договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (далі - Примірний договір), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.0.2020 № 820.

Судом встановлено, що укладений Договір відповідає Примірному договору, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12.0.2020 № 820.

Так, п. 3.1. Розділу II (Незмінювані умови) Примірного договору, так само як і п. 3.1. Розділу II (Незмінювані умови) укладеного сторонами Договору, визначено, що нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Крім того, п. 3.4. Розділу II (Незмінювані умови) Примірного договору, так само як і п. 3.4. Розділу II (Незмінювані умови) укладеного сторонами Договору, встановлено, що Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків Балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок Балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує Балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає Орендарю рахунок не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати платежу. Протягом п`яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди Балансоутримувач передає Орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації Орендаря платником податку на додану вартість.

Вказане свідчить про те, що ТОВ «ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА» зобов`язана оплачувати орендну плату за Договором з урахуванням ПДВ, який нараховується на загальну суму орендної плати та яку відповідач зобов`язаний сплачувати позивачу, а позивач зобов`язаний надавати відповідачу рахунки на оплату, акти виконаних робіт, а також оформляти податкові накладні.

Наведені вище умови Договору повністю відповідають приписам пп. 14.1.185 п. 14.1 ст.14; пп. 2 п. 180.1 ст. 180, пп. “б” п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, ст.ст. 194, 198 та 201 Податкового кодексу України (далі - ПКУ).

Підпунктом 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПКУ встановлено, що постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Відповідно до пп. “б” п. 185.1 ст. 185 ПКУ операції з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є об`єктом оподаткування ПДВ.

Згідно п.п. 2 п. 180.1 ст. 180 ПКУ для цілей оподаткування платником ПДВ є будь-яка особа, яка зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Оскільки відповідач зареєстрований як платник ПДВ з індивідуальним податковим номером 447277315217, він є платником ПДВ та зобов`язаний оплачувати послуги з оренди Майна за Договором з урахуванням ПДВ.

Відповідно до приписів ст. 194 ПКУ операції з надання послуг оренди майна оподатковуються ПДВ за ставкою 20 відсотків від бази оподаткування, при цьому ПДВ додається до ціпи такої послуги.

Нормами п. 187.1 ст. 187 ПКУ встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/нослуг вважається лага, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небапківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно пп. “а” п. 198.1. ст. 198 ІІКУ суми ПДВ, сплачені або нараховані за операціями з придбання нос ім , відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПКУ датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПКУ встановлено, що у зв`язку із наданням послуг протягом звітного періоду, податковий кредит такого звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПКУ. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товарн/послугн та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Нормами ст. 201 ПКУ визначено, що:

- п. 201.1 На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги” та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ГІКУ термін.

- п. 201.8. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПКУ.

- п. 201.10. При здійсненні операцій з постачання товарів/нослуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не погребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України “Про електронні документи та електронний документообіг” та “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги”.

Отже, з огляду на наведені вище норми ст.ст. 187 та 201 ПКУ, з дат оформлення позивачем актів надання послуг за Договором та відповідних податкових накладних, у позивача виникли податкові зобов`язання на суми ПДВ, зазначені у цих актах та податкових накладних. Всього за період з 03.10.2024 по 02.04.2025 на підставі оформлених позивачем актів падання послуг за Договором та відповідних податкових накладних у позивача виникли податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 2484361,26 грн.

Одночасно, згідно наведених вище норм ст.ст. 198 та 201 ПКУ, на підставі оформлених позивачем актів надання послуг за Договором та відповідних податкових накладних, у відповідача виник податковий кредит з ПДВ на загальну суму 2484361,26 грн.

Відповідачем сплачено ПДВ лише за жовтень 2024 розмірі у розмірі 364839,08 грн.

Таким чином, сума несплаченої заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати ПДВ за Договором становить 2119522,18 грн (2484361,26-364839,08=2119522,18).

Також, судом встановлено, що перелік операцій, що не є об`єктом оподаткування ПДВ, визначений ст. 196 ПКУ.

З огляду на те, що орендоване Майно не є єдиним майновим комплексом, відповідач не має права на звільнення від сплати ПДВ за оренду Майна за Договором, а отже зобов`язаний сплатити ПДВ в порядку та розмірі, які визначені п. 3.4. Розділу II (Незмінювані умови) Договору та вищевказаними нормами Податкового кодексу України.

Так, за оренду Майна за Договором відповідач зобов`язаний сплатити ПДВ в порядку та розмірі, які визначені п. 3.4. Розділу II (Незмінювані умови) Договору та вищевказаними нормами Податкового кодексу України.

Частинами 1-4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата визначається за результатами аукціону. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плазу незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Згідно п. 18 Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 № 630, якщо орендна плата визначена за результатами проведення аукціону, орендна плата за січень - грудень року оренди, наступного за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень - грудень третього і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалася у попередньому році, на середньорічний індекс інфляції такого року.

З огляду на наведені приписи ч. 3 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та п. 18 Методики розрахунку орендної плати за державне майно, орендна плата за Договором за 2025 рік була скорегована на річний індекс інфляції за 2024 рік, що було відображено у рахунках на оплату та актах надання послуг, які позивач щомісячно оформляв та надсилав відповідачу.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА» на користь Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» заборгованість зі сплати ПДВ за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 209840912366 від 03.10.2024 в сумі 2119522,18 грн.

Колегія суддів не приймає доводи скаржника, що відповідач у період з 14.11.2024 до 02.04.2025 не міг використовувати орендовані за Договором оренди приміщення внаслідок дії форс мажорних обставин (обставин непереборної сили), а отже звільнений від сплати Орендної плати в період з 15.11.2024 по 02.04.2025 року на суму 815 160,48 грн. за будівлю Адмін корпусу.

Так, відповідач вказує, що звертався із наступними листами:

- до орендодавця із заявою про звільнення орендаря від сплати орендної плати за вих. 7-11/Т-11 від 29.11.2024, в якій, посилаючись на істотне пошкодження майна, просив прийняти рішення про тимчасове звільнення орендаря – ТОВ «Дунайська Логістична Група» від сплати орендної плати за об`єкт оренди за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 20 згідно з договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 209840912366 від 03.10.2024 або зменшити орендну плату на 50% до завершення ремонтно-відновлювальних робіт на об`єкті оренди за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 20;

- 19.12.2024 до позивача з заявою про складення акту обстеження пошкодженого об`єкта, в якій просив скласти окремий акт обстеження майна, яке орендує ТОВ «Дунайська Логістична Група», та зазначити перелік ушкоджень такого майна.

- 27.12.2024 до третьої особи з заявою за вих № 13-12/Т-12 про відстрочення сплати орендної плати, в якій просив зменшити орендну плату на 50% до завершення ремонтно-відновлювальних робіт на об`єкті оренди за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 20;

- у листі за вих. № 15-01/Т/-01 від 31.01.2025 до РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях товариство просило прийняти відмову орендаря від частини орендованого майна за договором оренди від 03.10.2024 р., а саме: адмінкорпуса (літ. А); складу № 2 (літ. Б); складу готової продукції № 2 (літ. Щ), складу висівок (літ. Г), будівлі млина (літ. Д.); здійснити перерахунок орендної плати та укласти договір про внесення змін у п.п. 4.1, 9.1 договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 209840912366 від 03.10.2024;

- до позивача та третьої особи з листами від 18.02.2025 за вих. № 16-02/Т-02 та від 06.03.2025 р. за вих. № 25-03/Т-03, в яких просив достроково припинити договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 209840912366 від 03.10.2024 р., укладений між РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ «Дунайська Логістична Група» у зв`язку із значним пошкодженням об`єкта оренди, а також здійснити перерахунок орендної плати за договором оренди та зарахувати надмірно сплачену суму орендних платежів у рахунок наступних орендних плат.

Як вірно зауважено місцевим господарським судом, що матеріали справи не містять доказів направлення наведених вище листів відповідачем позивачу та третій особі, при цьому факт отримання таких листів також заперечується позивачем. Між тим суд зазначає, що вказані листи відповідача стосувались лише порядку сплати орендної плати, що не є предметом розгляду в межах цієї справи № 916/3561/25.

Також, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження своїх тверджень про пошкодження складу № 2 (літ. Б), складу готової продукції № 2 (літ. Ш) та складу висівок (літ. Г). Разом з тим, дослідження експерта та акт огляду/обстеження не містять зауважень щодо технічного стану будівлі млину та подальшої її експлуатації.

Так, відповідачем не спростовано використання орендного майна, що є майновим комплексом та складається зі значної кількості будівель, та ведення господарської діяльності. Крім того, пошкоджень зазнали лише дві споруди, що спростовує доводи відповідача про неможливість подальшого використання усього орендованого майна. Також відповідачем не надано доказів щодо зупинення надання комунальних та інших послуг внаслідок вибуху баражуючого боєприпасу 14.11.2024. Більш того, відповідач не звертався до балансоутримувача майна щодо припинення надання таких послуг.

Крім того, пошкоджень зазнала не вся будівля, а дві її споруди, що підтверджується й самим відповідачем.

Відповідачем не надано до матеріалів позову власного розрахунку заборгованості з огляду на неможливість використання двох пошкоджених споруд, а саме з відрахуванням від загальної суми заборгованості відповідних платежів, котрі стосуються пошкоджених будівель. Отже, неможливість (за ствердженнями відповідача) використання двох споруд не є підставою для звільнення його від сплати усієї заборгованості.

В апеляційній скарзі, а також під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач посилається на наявність форс-мажорних обставини як на підставу звільнення його від сплати за період з 15.11.2024 по 02.04.2025 на суму 815 160,48 грн.

Так, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст.617 ЦК України та ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Разом з тим, форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконанання зобов`язань на період існування форс-мажору.

В даному випадку, твердження відповідача на наявність форс-мажорних обставин через обстріл 14.11.2024, як на підставу звільнення від обов`язку сплачувати відшкодування за Договором, є помилковими, оскільки за загальним правилом неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а не від виконання самого зобов`язання.

Сам факт обстрілу, який відбувся 14.11.2024, не може вважатись належною правовою підставою для невиконання зобов`язань, а обставини, які виникли у зв`язку з обстрілом, мають безпосередньо впливати на можливість контрагента виконати свій обов`язок. Отже сторона, яка посилається на вказану обставину, повинна довести зв`язок між неможливістю виконання зобов`язання та військовими діями.

Зокрема, наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до статей 14, 141 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” шляхом видачі сертифіката.

Проте, в матеріалах справи відсутній та відповідачем до суду не надано відповідного сертифікату Торгово-промислової палати України або уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат про наявність форс-мажорних обставин, виданого відповідачу щодо засвідчення відповідних обставин, які вплинули на діяльність безпосередньо ТОВ “Дунайська Логістична Група” або зумовили неможливість виконання зобов`язань саме за Договором.

При цьому відповідач не був позбавлений можливості звернутись до ТПП України за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, та довести дію відповідних форс-мажорних обставин в межах актуальних для нього правових питань.

Колегія суддів зазначає, що у постановах від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20 та від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 Верховний Суд виходив із того, що непереборна сила повинна робити виконання об`єктивно неможливим, а не лише складним чи економічно невигідним. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру: сторона повинна довести їх надзвичайність, невідворотність і вплив на конкретне зобов`язання.

Подібний підхід викладено у постановах Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22, від 07.06.2023 у справі № 912/750/22 та від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22. Загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 не замінює доказування впливу війни на можливість виконання окремого договору.

Збройна агресія російської федерації проти України та пов`язані з нею події є надзвичайними обставинами. Проте їх наявність сама по собі не звільняє кожного боржника від відповідальності за будь-яке порушення. Вирішальними є конкретний вплив відповідної події на спірне зобов`язання, невідворотність її наслідків за умови вжиття розумних заходів та причинний зв`язок із порушенням.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідачем у справі не підтверджено належними та допустимими доказами об`єктивної неможливості виконання ним прийнятих на себе зобов`язань за Договором про відшкодування ПДВ балансоутримувачу внаслідок існування обставин непереборної сили.

Доводи апеляційної скарги не найшли свого підтвердження, а судом першої інстанції у повному обсязі надано оцінку доводам сторін та фактичним обставинам справи.

Колегія суддів зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі «Суомінен проти Фінляндії», заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 «Справа "Трофимчук проти України»» (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі «Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів», п. 31, Series A, N 274).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 24.03.2026 у справі №916/3561/25 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА» – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 24.03.2026 у справі №916/3561/25 – залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.10.2026.

Головуючий суддя Філінюк І.Г.

Суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.