Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №916/5223/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/5223/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді -Павленко Н.А.

суддів – Лічмана Л.В., Принцевської Н.М.

за участю секретаря судового засідання Лещенко Л. С.

представники учасників справи у судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО»

на рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2026, ухвалене суддею Волковим Р.В., м. Одеса, повний текст якого складено та підписано 23.07.2026.

по справі № 916/5223/25

за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО»

до відповідача Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі»

про стягнення 5 424 089,39 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви та рішення суду, що оскаржується в апеляційному порядку:

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» заборгованості за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0522-03041-ПД від 01.01.2024 у загальному розмірі 128 275 837,55 грн, з яких: 124 910 146,37 грн основного боргу; 1 758 591,61 грн 3 % річних; 1 607 099,57 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач неналежно виконав свої зобов`язання за Договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за №0522-03041-ПД від 01.01.2024 щодо повної та своєчасної оплати відповідачем отриманих послуг.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.12.2026 прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5223/25, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

24.04.2026 від представника позивача до Господарського суду Одеської області надійшла заява, в якій заявник просив суд закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача 124 910 146,37 грн основного боргу. Заяву мотивовано відсутністю предмета спору в цій частині, у зв`язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу після подачі позову та відкриття провадження у справі.

У заяві про закриття провадження у справі позивач, користуючись правом, передбаченим п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, водночас збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення відсотків річних та інфляційних втрат, розмір яких відповідно становить 2 210 610,90 грн та 3 213 478,49 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.04.2026 задоволено заяву представника позивача, закрито провадження у справі №916/5223/25 за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» до Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» про стягнення 128 275 837,55 грн в частині вимог про стягнення з відповідача 124 910 146,37 грн основного боргу. Повернуто Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області 782 750,93 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжною інструкцією № AU.GV-2601 від 25.12.2025.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.07.2026 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» задоволено, стягнуто з Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» 2 210 610,90 грн 3% річних, 3 213 478,49 грн інфляційних втрат та 65 089,07 грн витрат зі сплати судового збору. Задоволено заяву про відстрочення виконання рішення суду Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі», відстрочено виконання рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2026 у справі № 916/5223/25 на 1 рік - до 13.07.2027.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу:

Частково не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2026 у справі №916/5223/25 в частині відстрочення його виконання строком на один рік та в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити Акціонерному товариству «ДТЕК Одеські електромережі» у задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення суду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду в частині відстрочення його виконання на один рік підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції, задовольняючи клопотання відповідача, фактично врахував лише майнові інтереси останнього, не надав об`єктивної та належної оцінки запереченням позивача та безпідставно проігнорував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27.02.2019 у справі № 796/43/2018, від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19 та від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23.

Задовольняючи заяву про відстрочення, суд першої інстанції виходив з того, що першочерговим завданням АТ «ДТЕК Одеські електромережі» є забезпечення безперебійного електропостачання м. Одеси та Одеської області, у зв`язку з чим спрямування отриманих коштів на ремонт електричних мереж та підготовку до осінньо-зимового періоду є пріоритетним. Проте місцевий господарський суд залишив поза увагою, що НЕК «Укренерго» належить до державного сектору економіки, входить до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, та виконує функції оператора системи передачі відповідно до п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії». Внаслідок масованих ракетних обстрілів енергетичної інфраструктури з 10.10.2022 пошкоджено близько 50% об`єктів енергосистеми, більшість з яких перебуває саме на балансі позивача, а орієнтовна сума завданих йому збитків станом на 20.10.2023 складає 78 243 610 000,00 грн. Отже, позивач перебуває у не менш скрутному фінансовому становищі, ніж відповідач, та вимушений залучати кредитні ресурси й негайно спрямовувати всі отримані кошти на відновлення пошкодженої критичної інфраструктури та будівництво захисних споруд. Систематичне порушення відповідачем договірних зобов`язань та затримка у перерахуванні коштів створюють загрозу виконанню позивачем своїх функцій, виплаті заробітної плати та розрахункам із третіми особами.

Як зазначено скаржником, висновок суду першої інстанції про те, що погашення відповідачем основної суми заборгованості в ході розгляду справи свідчить про його добросовісність та відсутність наміру ухилитися від сплати 3% річних та інфляційних втрат, є помилковим. Повна та своєчасна оплата наданих послуг є імперативним обов`язком відповідача за договором, а не винятковою обставиною. Зважаючи на те, що прострочення оплати за надані послуги з передачі електричної енергії складало майже 6 місяців, відповідач безпідставно користувався коштами позивача протягом пів року.

Скаржник наголошує на тому, що позивач не нараховував відповідачу передбачені договором пеню (0,1%) та штраф (7%), сума яких значно перевищувала б нараховані 3% річних та інфляційні втрати. Таким чином, відповідач вже отримав більш вигідні умови, ніж позивач, тоді як надане судом відстрочення виконання рішення на один рік додатково позбавляє позивача права на отримання справедливої та своєчасної компенсації від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів, що в свою чергу порушує баланс інтересів сторін.

В апеляційній скарзі Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» вказує на те, що наданий відповідачем фінансовий звіт за 2025 рік свідчить про те, що за результатами господарської діяльності за 2025 рік має чистий прибуток 1 186 294 000 грн, що повністю спростовує твердження відповідача про його скрутне фінансове становище і навпаки свідчить про стабільну прибутковість господарської діяльності відповідача. На думку скаржника, відповідач, заявляючи клопотання про відстрочення виконання рішення, не надав суду доказів скрутного матеріального становища. Натомість, позивач надав суду звіт про фінансові результати за 2025 рік, з якого вбачається що «НЕК Укренерго» має збитки від своєї господарської діяльності за 2025 рік в розмірі 10 660 661 000 грн. Таким чином, як вказує скаржник, позивач на відміну від відповідача, надав докази про своє скрутне фінансове становище, але суд першої інстанції залишив поза увагою доводи позивача щодо скрутного фінансового становища позивача, безпідставно відзначивши при цьому скрутне фінансове становище відповідача.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу:

02.09.2026 за вх. №3202/26/Д 1 в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить суд залишити апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2026 в оскаржуваній частині залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що оскаржуване рішення в частині відстрочення його виконання строком на один рік є законним, обґрунтованим та ухваленим із дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідач зазначає, що суд першої інстанції належним чином дослідив надані докази, врахував майновий стан відповідача, характер і причини виникнення заборгованості, а також специфіку діяльності АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» як оператора системи розподілу та суб`єкта критичної інфраструктури в умовах воєнного стану.

Як зазначено відповідачем, надана відстрочка не змінює змісту рішення і не звільняє від його виконання, а має тимчасовий характер і спрямована на забезпечення реального виконання судового акта без створення непропорційного фінансового навантаження, з дотриманням справедливого балансу інтересів обох сторін.

Відповідач наголошує, що негайне виконання рішення призведе до вилучення значного обсягу коштів, які в умовах систематичних ракетних і безпілотних атак на м. Одесу та Одеську область спрямовуються на проведення аварійно-відновлювальних робіт, ремонт пошкоджених електричних мереж, придбання обладнання й матеріалів та відновлення електропостачання населенню, підприємствам, закладам охорони здоров`я та іншим об`єктам критичної й соціальної інфраструктури. Звернення про відстрочення зумовлене не прагненням ухилитися від виконання зобов`язань чи безпідставно затягнути процес, а необхідністю належного планування фінансового навантаження для збереження спроможності оператора системи розподілу безперервно виконувати свої суспільно важливі функції.

АТ «ДТЕК Одеські електромережі» вказує, що доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою обставин судом першої інстанції та не спростовують висновків щодо наявності виняткових підстав для застосування ч. 5 ст. 331 ГПК України. При цьому суд першої інстанції врахував усталену практику Європейського суду з прав людини та правові позиції Конституційного Суду України щодо необхідності дотримання балансу між правом стягувача на виконання рішення і правовими наслідками негайного стягнення для боржника в умовах форс-мажорних обставин. Відповідач зазначає, що згідно з фінансово-економічними показниками за період з 2022 року по 1 квартал 2026 року сума доходів товариства (3,23 млрд грн) є значно нижчою за суму збитків, витрат і зобов`язань (6,7 млрд грн), що свідчить про триваючий негативний фінансовий баланс через недоотримання коштів від ліцензійної діяльності, невідповідність тарифів та воєнні чинники за відсутності створених компенсаторних механізмів. Крім того, наявність виняткових підстав для надання АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» відстрочки виконання рішення суду строком на 1 рік у подібних правовідносинах між тими ж сторонами вже неодноразово підтверджувалася судовими рішеннями, що набрали законної сили, зокрема у справах №916/2950/25, №916/249/25, №916/350/25, №916/1645/25, №916/2036/25 та №916/3509/25. У цих справах, як зазначає відповідач, суди взяли до уваги обставини непереборної сили, масовані обстріли енергетичної інфраструктури та скрутне фінансове становище підприємства.

Відповідач зазначає, що оскаржуване рішення відповідає принципам справедливості, розумності й пропорційності та забезпечує оптимальний баланс інтересів сторін, а підстави для його скасування в частині надання відстрочення відсутні.

Рух справи у Південно-західному апеляційному господарському суді:

04.08.2026 в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» безпосередньо до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» на рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2026 по справі №916/5223/25.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2026, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Павленко Н.А., суддів: Лічмана Л.В., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» на рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2026 по справі №916/5223/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду, доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/5223/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

19.08.2026 матеріали справи №916/5223/25 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.08.2026 відкрито апеляційне провадження по справі №916/5223/25 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» на рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2026 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 12.10.2026 об 14:30 год. Цією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу у 10 денний строк з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі подати відзив/письмові пояснення на апеляційну скаргу (доданих до них документи) та відповідно до ч.4 ст.263 ГПК України надати суду докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. Роз`яснено учасникам справи про їх право у 10 денний строк з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до ст. 170 ГПК України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншому учаснику справи. Попередити учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище статті, або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення чи залишення без розгляду.

Представники учасників справи у судове засідання, призначене на 12.10.2026 не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку, що підтверджується довідками про доставку документа до електронних кабінетів, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представників учасників справи.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні ухвалено постанову за результатами розгляду апеляційної Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» та підписно скорочену постанову без її проголошення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції:

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Зважаючи на те, що Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» оскаржує рішення місцевого господарського суду виключно у частині відстрочення його виконання строком на один рік з дня його ухвалення, колегія суддів здійснює апеляційний перегляд судового рішення лише у межах зазначених вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що 30.06.2026 АТ «ДТЕК Одеські електромережі» звернулось до Господарського суду Одеської області з заявою про відстрочення виконання рішення у справі, в якій просило суд, зокрема, у разі повного або часткового задоволення позовних вимог Приватного Акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» надати відповідачу відстрочку виконання судового рішення у справі №916/5223/25 строком на один рік.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.07.2026 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» задоволено, стягнуто з Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» 2 210 610,90 грн 3% річних, 3 213 478,49 грн інфляційних втрат та 65 089,07 грн витрат зі сплати судового збору. Задоволено заяву Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі», відстрочено виконання рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2026 у справі № 916/5223/25 на 1 рік - до 13.07.2027.

Надаючи відстрочку виконання судового рішення строком на один рік, місцевий суд виходив з того, що подана відповідачем заява є належним чином обґрунтованою та підтвердженою достатніми доказами існування обставин, які істотно ускладнюють негайне виконання судового рішення.

Суд першої інстанції врахував загальновідомі обставини, пов`язані з військовою агресією рф проти України та масованими ракетними обстрілами об`єктів енергетичної інфраструктури, зокрема АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», які зазнали значних пошкоджень і руйнації, що в свою чергу потребує залучення значних фінансових ресурсів для їх відновлення й підготовки до осінньо-зимового періоду.

Також місцевим судом враховано, що відповідача, відповідно до постанови КМУ №76 від 27.01.2023, віднесено до критично важливих підприємств, а його основними завданнями є забезпечення безперебійного електропостачання м. Одеси та Одеської області, а відновлення енергосистеми має пріоритетне стратегічне та соціальне значення для життєзабезпечення населення в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022.

Водночас суд врахував, що відповідач самостійно сплатив позивачу основну суму заборгованості за договором у розмірі 124 910 146,37 грн, а відстрочення стосується лише 3 % річних (2 210 610,90 грн) та інфляційних втрат (3 213 478,49 грн), розмір яких є незначним порівняно з основним боргом і не призведе до погіршення фінансового стану чи ефективності діяльності позивача. При цьому суд дійшов висновку про відсутність у відповідача наміру ухилитися від сплати зазначених сум, а також зазначив, що негайне звернення стягнення може порушити його господарську діяльність, тоді як надання відстрочення сприятиме збереженню його фінансової спроможності та забезпечить реальне виконання судового рішення з дотриманням справедливого балансу інтересів сторін, вимог статті 331 ГПК України та принципу справедливого судового розгляду в контексті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд виходить із такого.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, держава забезпечує його виконання у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 1 ст. 326 ГПК України врегульовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Конституційним Судом України у пункті 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012 у справі № 1-26/2021 зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

У Рішенні від 25.04.2012 №11-рп/2012 Конституційний Суд України наголосив, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Частиною 1 ст. 239 ГПК України унормовано, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Водночас такий порядок не змінює змісту рішення та не звільняє боржника від виконання присудженого обов`язку, а спрямований на забезпечення його реального виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, норма цієї статті не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.02.2020 у справі №922/2191/19.

Отже, застосування відстрочки залежить від встановлення у кожній конкретній справі обставин, які істотно ускладнюють негайне виконання рішення, оцінки реальності запропонованого порядку його виконання та дотримання розумного співвідношення між інтересами стягувача і боржника.

Приписами ч. 1 ст. 331 ГПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

Колегія суддів зазначає про те, що розстрочення та відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Подібна за своїм змістом правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі №905/30/16.

Особа, яка подала заяву про відстрочку/розстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі, а також повідомити суд, що така обставина зникне за час на який здійснена відстрочка виконання рішення.

У той же час, відстрочка виконання рішення означає перенесення його виконання на інший час.

Відстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідними правовідносинами залишається незмінною. Тобто, відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання, у тому числі в частині строків його виконання.

Натомість, таке відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.

Судом першої інстанції при вирішенні питання про відстрочення виконання рішення суду цілком вірно прийнято до уваги наступне:

- загальновідомий факт про те, що більша частина атак російської федерації (далі - рф) припадає на об`єкти критичної інфраструктури, зокрема, електропостачання, що в силу приписів ч. 3 ст. 75 ГПК України не потребують доказуванню;

- першочерговим завданням АТ «ДТЕК Одеські електромережі» є забезпечення безперебійного електрозабезпечення м. Одеси та Одеської області, а відтак, відновлення енергетичної інфраструктури є пріоритетом серед інших зобов`язань.

- виконання відповідачем основного зобов`язання перед позивачем.

При вирішенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення, місцевим судом вірно враховано обставину повного погашення відповідачем суми основного боргу у розмірі 124 910 146,37 грн, що свідчить про його наміри виконати рішення суду щодо сплати стягнутих сум 3% річних за прострочення виконання основного зобов`язання за спірним договором. Відтак, при задоволенні клопотанні відповідача про відстрочення виконання рішення у даній справі на суму 5 424 089,39 грн строком на один рік (до 13.07.2027) буде дотримано баланс інтересів сторін, тоді як негайне виконання рішення суду матиме наслідком арешту рахунків відповідача, що в свою чергу може створити загрозу настання негативних наслідків для енергозбереження Одеської області.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що у даному випадку позивачем не надано, а наявні матеріли справи не містять, доказів на підтвердження того, що у зв`язку із відстроченням виконання рішення суду про стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, позивачу буде завдано збитки та він змушений буде понести додаткові витрати, тощо, зокрема з урахуванням того, що як вже було вказано вище, суму основного боргу відповідачем сплачено у повному обсязі.

Південно-західний апеляційний господарський суд наголошує, що запровадження на території України воєнного стану не може бути безумовною підставою для відстрочення виконання судового рішення, при цьому, збройна агресія рф має негативний вплив як на відповідача, так і на позивача, майно якого також піддається постійним ворожим обстрілам та наслідки російської агресії тягнуть за собою завдання значних збитків обом сторонам у справі, водночас якнайшвидше відновлення зруйнованих та пошкоджених об`єктів як відповідача, так і позивача має соціально важливе значення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у цій справі строк відстрочення виконання рішення на один рік, у тому числі зважаючи на необхідність таких дій задля забезпечення балансу інтересів всіх учасників відносин у сфері енергетики, жодним чином не зумовить порушення гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції ані позивачу, ані відповідачу права на суд.

При цьому, передбачена процесуальним законом можливість відстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов`язань та виконання безспірних вимог стягувача, проте надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін, а саме: для боржника - загроза неможливості подальшого виконання своїх зобов`язань та припинення своєї господарської діяльності, а для стягувача - загроза можливості неотримання одразу протягом тривалого часу присудженої до стягнення суми коштів внаслідок переходу боржника у стан неплатоспроможності.

Колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 21.02.2024 у справі №922/2473/23, від 14.03.2024 у справі №910/16854/23 та від 05.12.2023 у справі №910/10921/22, відповідно до яких:

- відстрочення або розстрочення виконання рішення є виключним процесуальним заходом, що застосовується з урахуванням конкретних обставин справи;

- складний фінансовий стан боржника сам по собі не є безумовною підставою для надання відстрочення, однак у сукупності з обставинами воєнного стану та впливом бойових дій на діяльність суб`єкта господарювання може свідчити про наявність підстав, передбачених статтею 331 ГПК України;

- суд зобов`язаний забезпечити справедливий баланс інтересів сторін та не допустити порушення права стягувача на ефективний судовий захист.

У даній справі відстрочення виконання рішення не призводить до порушення сутності права позивача, оскільки: основна сума боргу вже сплачена відповідачем; розмір нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат є незначним, порівняно зі сплаченою сумою боргу; відстрочення має тимчасовий характер та відповідає обмеженням, встановленим ч. 5 ст. 331 ГПК України.

Так, твердження апелянта про ненадання відповідачем належних і допустимих доказів на підтвердження фінансових ускладнень є безпідставними. Як вірно встановлено судом першої інстанції, заяву про відстрочення виконання рішення обґрунтовано не лише фінансовою звітністю, а й сукупністю об`єктивних обставин, які мають надзвичайний характер, зокрема наслідками збройної агресії, системними пошкодженнями енергетичної інфраструктури та необхідністю її невідкладного відновлення. Зазначені обставини є загальновідомими та відповідно до частини третьої статті 75 ГПК України не потребують доказування, а їх вплив на діяльність підприємств енергетичного сектору є очевидним.

Посилання апелянта на показники фінансової звітності відповідача також не спростовують висновків суду першої інстанції.

Сам по собі факт отримання прибутку за певний звітний період не свідчить про відсутність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення. Фінансовий результат діяльності підприємства не є тотожним наявності вільних грошових коштів, оскільки значна частина таких коштів може бути спрямована на покриття поточних витрат, ліквідацію наслідків руйнувань та забезпечення безперервної діяльності, що у даному випадку пов`язано з відновленням об`єктів критичної інфраструктури та підготовкою до осінньо-зимового періоду.

Доводи апелянта щодо неврахування судом першої інстанції фінансового стану позивача також не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, оцінюючи матеріальні інтереси обох сторін, судова колегія зазначає, що ступінь виконання заявником рішення у даній справі впливає, в свою чергу, і на фінансове становище позивача (стягувача).

Колегія суддів виходить з того, що інтерес стягувача у даному випадку полягає у повному та якомога більш швидкому отриманню належних йому сум, а інтерес боржника полягає у погашенні наявних сум боргу. Надання відстрочення виконання судового рішення у даному випадку забезпечить відповідачу можливість сплати присуджених до стягнення сум, а позивачу - можливість реального отримання грошових коштів.

При цьому, обставини, які склались та не залежать від волі відповідача, зокрема військова агресія проти України, руйнування енергетичних об`єктів відповідача внаслідок ракетно-дронових ударів, необхідність їх відновлення задля забезпечення життєдіяльності країни, підтверджують відсутність у нього в даний час об`єктивної можливості виконати негайно в повному обсязі рішення Господарського суду Одеської області та свідчать про винятковість цього випадку у розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням означеного, колегія суддів висновує, що суд першої інстанції всебічно та повно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку доказам, правильно застосував норми процесуального права, зокрема ст. 331 ГПК України, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими судом, з наданням оцінки аргументам учасників справи.

Частинами першою - третьою статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки, а кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається. Аналогічний обов`язок закріплено у частині першій статті 74 цього Кодексу.

У відповідності до ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України суд установлює обставини справи на підставі належних, допустимих, достовірних і вірогідних доказів, оцінюючи їх у сукупності за правилами статті 86 цього Кодексу.

За приписами ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

За змістом усталеної практики Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Пронін проти України») одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді («Руїс Торіха проти Іспанії»).

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі «Гарсія Руїс проти Іспанії»).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

За приписами частини першої статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив його з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини, які мають значення для вирішення справи, правильно застосував положення статті 331 Господарського процесуального кодексу України, забезпечив співмірність і пропорційність визначеного порядку виконання та навів достатні мотиви часткового задоволення заяви відповідача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, отже правові підстави для зміни чи скасування рішення суду в оскаржуваній частині відсутні, у зв`язку з чим колегія суддів висновує про залишення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2026 у справі №916/5223/25 в оскаржуваній частині без змін.

Судові витрати.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника (позивача).

Керуючись ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2026 у справі №916/5223/25 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.286 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст Постанови складено та підписано 14 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя Н.А. Павленко

Судді: Л.В. Лічман

Н.М. Принцевська