Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №916/755/26 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокум. Одеса Справа № 916/755/26

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лічман Л.В.,

судді Павленко Н.А., Філінюк І.Г.,

секретар судового засідання Лещенко Л.С.,

за участю представників учасників справи:

від Відділу: Мельничук І.М.,

від ТОВ ,,РАДАР-ПІВДЕНЬ”: Щукін О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу освіти, молоді та спорту Городоцької міської ради

на рішення Господарського суду Одеської області від 24.06.2026 р., ухвалене суддею Литвиновою В.В.,

у справі № 916/755/26

за позовом Відділу освіти, молоді та спорту Городоцької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,РАДАР-ПІВДЕНЬ”

про стягнення 105776,31 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,РАДАР-ПІВДЕНЬ”

до Відділу освіти, молоді та спорту Городоцької міської ради

про стягнення 278638,16 грн упущеної вигоди,

встановив:

Відділ освіти, молоді та спорту Городоцької міської ради (далі – Відділ) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,РАДАР-ПІВДЕНЬ” (далі – ТОВ ,,РАДАР-ПІВДЕНЬ”) про стягнення 78649,17 грн пені, нарахованої згідно з п.10.2 договору, 12359,32 грн штрафних санкцій, нарахованих згідно з п.11.2 договору, та 14767,82 грн пені, нарахованої згідно з п.11.6 договору.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.03.2026 р. прийнято до розгляду вказаний позов та відкрито провадження у справі № 916/755/26.

ТОВ ,,РАДАР-ПІВДЕНЬ” звернулось до Господарського суду Одеської області із зустрічним позовом до Відділу, в якому просить стягнути 278638,16 грн збитків у формі упущеної вигоди.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.04.2026 р. зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

В подальшому Відділ подав до Господарського суду Одеської області заяву, в якій просить стягнути з ТОВ ,,РАДАР-ПІВДЕНЬ” 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, з яких 15000,00 грн – за первісним позовом та 15000,00 грн – за зустрічним позовом.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.06.2026 р. у справі № 916/755/26 (суддя Литвинова В.В.): в задоволенні первісного позову відмовлено; в задоволенні зустрічного позову відмовлено; заяву Відділу про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково; стягнуто з ТОВ ,,РАДАР-ПІВДЕНЬ” на користь Відділу 15000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом зустрічного позову; в решті заяви Відділу про стягнення витрат на правничу допомогу відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач за первісним позовом заявив до стягнення пеню, яку тричі нараховано за одне правопорушення у вигляді прострочення виконання робіт, що суперечить приписам ст.61 Конституції України та висновкам, зробленим Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01.06.2021 р. у справі № 910/12876/19.

Крім того, відмовляючи у задоволенні первісного позову, місцевий господарський суд вказав, що договір укладено сторонами після втрати чинності ГК України. Відділ просить стягнути пеню за несвоєчасне виконання відповідачем негрошового зобов`язання, що суперечить правилам ст.549 ЦК України, які дозволяють притягнення особи до відповідальності у вигляді пені за порушення грошового зобов`язання.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено, оскільки ТОВ ,,РАДАР-ПІВДЕНЬ” не довело наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для стягнення збитків, а саме протиправну поведінку Відділу, оскільки адресована останньому вимога надати доступ до місця проведення робіт після закінчення строку договору є незаконною.

Розподіляючи витрати Відділу на правничу допомогу, суд першої інстанції зазначив, що: внаслідок відмови у первісному позові судові витрати, пов`язані з його подачею, мають бути покладені на Відділ; наявні підстави для покладання на ТОВ ,,РАДАР-ПІВДЕНЬ” 15000,00 грн витрат на правничу допомогу, понесених Відділом під час розгляду зустрічного позову.

Не погодившись з ухваленим рішенням, Відділ подав апеляційну скаргу, в якій просить: скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 24.06.2026 р. у справі № 916/ 755/26 в частині відмови у задоволенні первісного позову та заяви Відділу про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом первісного позову; ухвалити нове рішення, яким первісний позов Відділу задовольнити та стягнути з ТОВ ,,РАДАР-ПІВДЕНЬ” 105776,31 грн штрафних санкцій; стягнути з ТОВ ,,РАДАР-ПІВДЕНЬ” на користь Відділу 15000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом первісного позову; стягнути з ТОВ ,,РАДАР-ПІВДЕНЬ” на користь Відділу судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що:

- висновки суду не узгоджуються між собою та є внутрішньо суперечливими, оскільки в мотивувальній частині рішення фактично визнано заявлені позовні вимоги обґрунтованими із зазначенням про наявність підстав для застосування передбаченого ч.3 ст.551 ЦК України права на зменшення розміру неустойки, однак у резолютивній частині рішення міститься протилежний висновок про повну відмову у задоволенні позову;

- суд помилково ототожнив поняття ,,пеня”, визначене ч.3 ст.549 ЦК України, із загальним поняттям неустойки, яке має значно ширший зміст і не обмежується відповідальністю за порушення виключно грошових зобов`язань;

- санкції, передбачені п.п.10.2, 11.2 та 11.6 договору, застосовуються за порушення строків виконання робіт, тобто негрошового зобов`язання. Відповідні санкції за своєю правовою природою не є пенею у розумінні ч.3 ст.549 ЦК України, являючись іншим видом неустойки, розмір якого визначається залежно від тривалості прострочення та встановлюється сторонами, виходячи з принципу свободи договору;

- наведені в оскаржуваному рішення посилання на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 01.06.2021 р. у справі № 910/12876/19, є помилковими, оскільки положення договору визначають відповідальність за різні порушення зобов`язань, а саме: за прострочення виконання робіт у цілому; за порушення строків виконання окремих етапів або обсягів робіт відповідно до календарного плану; за невиконання обов`язку усунути допущене порушення у спеціально наданий додатковий строк;

- не врахувавши відмінності у змісті договірних умов та фактичних підставах для нарахування кожної із санкцій, суд дійшов помилкового висновку про порушення вимог ст.61 Конституції України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 р.: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відділу на рішення Господарського суду Одеської області від 24.06.2026 р. у справі № 916/755/26; встановлено ТОВ ,,РАДАР-ПІВДЕНЬ” строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 05.08.2026 р.

У строк, установлений судом, ТОВ ,,РАДАР-ПІВДЕНЬ” подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить: залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області – без змін; усі судові витрати, що будуть мати місце при розгляді апеляційної скарги, покласти на Відділ; стягнути на користь ТОВ ,,РАДАР-ПІВДЕНЬ” витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких станом на дату подання цього відзиву становить 15000,00 грн.

ТОВ ,,РАДАР-ПІВДЕНЬ” наголошує на тому, що ніколи не визнавало свій обов`язок сплатити на користь Відділу неустойку та не заявляло клопотання про її зменшення згідно з ч.3 ст. 551 ЦК України, тому відповідні посилання у рішенні є технічною опискою, яка не вплинула на його законність та обґрунтованість.

Крім того, у відзиві зазначено, що неустойка, передбачена п.п.10.2, 11.2 та 11.6 договору, є пенею у розумінні приписів ЦК України. При цьому згідно ч.3 ст.549 ЦК України неустойка у формі пені може нараховуватися виключно на прострочення виконання грошового зобов`язання. Натомість можливість застосування пені до негрошових зобов`язань передбачалась в ст.231 ГК України, яка на час виникнення спірних відносин втратила чинність.

Також ТОВ ,,РАДАР-ПІВДЕНЬ” вказує, що подвійна відповідальність за одне порушення є неприпустимою згідно з приписами ст.61 Конституції України.

Окремо товариство повідомляє, що: з його ініціативи договір розірвано 25.01.2026 р., внаслідок чого унеможливлюється стягнення на підставі п.11.6 договору пені, початок нарахування якої припадає на дату після припинення дії договору; Відділ має право заявляти до стягнення тільки пеню, передбачену п.11.2 договору, адже про застосування пені згідно з п.10.2 договору ним ніколи не заявлялось; нарахування неустойки з інших підстав, ніж п.11.2 договору, свідчить про недобросовісність поведінки позивача за первісним позовом.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 р.: призначено справу № 916/755/26 за апеляційною скаргою Відділу на рішення Господарського суду Одеської області від 24.06.2026 р. до розгляду в судовому засіданні; повідомлено учасників справи про те, що засідання відбудеться 05.10.2026 р.; постановлено розгляд апеляційної скарги здійснити в розумний строк.

У судовому засіданні 05.10.2026 р. за участю представників сторін згідно з приписами ст.ст.233,240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти них, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

За правилами ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Приймаючи до уваги те, що рішення суду ТОВ ,,РАДАР-ПІВДЕНЬ” в апеляційному порядку не оскаржено взагалі, а Відділом оскаржено лише в частині відмови у задоволенні первісного позову, суд апеляційної інстанції на підставі ч.1 ст.269 ГПК України не перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині, якою ним відмовлено у задоволенні зустрічної позовної заяви.

За результатами процедури закупівлі в електронній системі ,,PROZORRO” 27.11.2025 р. між Відділом (Замовник) та ТОВ ,,РАДАР-ПІВДЕНЬ” (Підрядник) укладено договір № 585 (Договір), відповідно до п.1.1 якого Підрядник зобов`язується на свій ризик власними або залученими силами і засобами виконати Замовникові у встановлений строк наступні роботи: ,,Капітальний ремонт будівлі Городоцького ліцею № 1 Городоцької міської ради Хмельницької області з улаштуванням системи автоматичної пожежної сигналізації та системи керування евакуювання людей в частині систем оповіщення про пожежу та покажчиків напрямку евакуювання, блискавкозахисту, здійсненням вогнезахисного оброблення конструкцій за адресою: вул. Шевченка, 17, м. Городок, Хмельницький район, Хмельницька область”, а Замовник – прийняти і оплатити надані роботи.

Ціна договору визначається за узгодженням сторін, є твердою і складає 1999999,00 грн... (п.3.1 Договору).

Строк (термін) надання робіт: до 31.12.2025 р… (п.5.1 Договору).

Підрядник розпочинає надання робіт з моменту підписання Договору (п.5.2 Договору).

Підрядник зобов`язаний забезпечити надання робіт у строки, встановлені цим Договором та Календарним графіком виконання робіт… (п.6.3.1 Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2025 р., в частині фінансових зобов`язань – до повного їх виконання сторонами (п.14.1 Договору).

Замовником та Підрядником підписано акти приймання виконаних будівельних робіт та вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт. Загальна вартість виконаних робіт та устаткування в актах визначена в сумі 1494490,14 грн з ПДВ. Замовником сплачено зазначені кошти Підряднику, що не заперечується сторонами.

31.12.2025 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору про зменшення його ціни до 1773128,30 грн з ПДВ.

Листами від 05.01.2026 р. № 04/01-11/5 та від 06.01.2026 р. № 04/01-11/6 Замовник повідомив Підрядника про те, що роботи не виконано на суму 278638,16 грн, яка є різницею між загальною ціною робіт, визначеною в додатковій угоді № 1, та вартістю робіт, переданих за актами. В листі від 06.01.2026 р. № 04/01-11/6 Замовник вимагав сплати штрафних санкцій, передбачених п.11.2 Договору, в розмірі та за період, вказаних у розрахунку, а саме в сумі 1419,91 грн за прострочення виконання робіт з 01.01.2026 р. по 06.01.2026 р.

В цих листах Замовник повідомив Підрядника, що у зв`язку з закінченням бюджетного року та відсутністю фінансування подальше виконання робіт за Договором є неможливим.

Підрядник сплатив 1419,91 грн штрафних санкцій, про що повідомив Замовника листом від 06.01.2026 р. № 1.

У листі від 08.01.2026 р. № 04/01-11/10 Замовник зазначив, що ним отримано кошти в сумі 1419,91 грн, однак сума невиконаних робіт становить 278638,16 грн, яку також має сплатити Підрядник. Аналогічна вимога Замовника викладена в листі від 12.01.2026 р. № 04/01-11/13.

Листом від 14.01.2026 р. № 01 Підрядник повідомив, що 26.12.2025 р. службовими особами Замовника поінформовано, що у зв`язку із закінченням бюджетного року та відсутністю фінансування подальше виконання робіт не буде профінансоване та завершення робіт за Договором є недоцільним, з огляду на що існує необхідність зменшити ціну Договору та припинити договірні відносини 31.12.2025 р. На цій підставі 26.12.2025 р. Підрядником зупинено виконання робіт. У подальшому Замовник повідомив про допущення з боку Підрядника прострочень виконання робіт, однак останні не проводились з ініціативи Відділу, який не вважав за доцільне продовжувати співпрацю за Договором. Підрядник вказує, що був введений в оману Замовником з приводу наявності факту прострочення, тому помилково сплатив 1419,91 грн штрафних санкцій, вважає Договір чинним та готовий виконувати його умови, для чого придбано необхідні матеріали, натомість вимагає допуску з 15.01.2026 р. на об`єкт та надання письмових гарантій оплати майбутніх робіт Підрядника або ж дострокового припинення Договору за згодою сторін. У випадку відмови від припинення Договору з одночасним недопуском Підрядника для завершення робіт буде розглянуто питання щодо розірвання Договору згідно з п.6.4.3 його умов та стягнення 278638,16 грн упущеної вигоди.

Листом від 16.01.2026 р. № 01 Підрядник повідомив Замовника про дострокове розірвання угоди згідно з п.6.4.3 Договору в зв`язку з невиконанням Замовником його умов.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.851 ЦК України підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Приписами ст.875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Апеляційний господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий Договір будівельного підряду.

Строк дії Договору встановлено в п.14.1 та визначено до 31.12.2025 р. Станом на цю дату Підрядником не виконано роботи на суму 278638,16 грн. Обов`язок Підрядника виконати обумовлені Договором роботи після 31.12.2025 р. не припинився, оскільки закінчення строку дії угоди в гл.50 ЦК України не віднесено законодавцем до обставин, наявність яких свідчить про припинення зобов`язань.

Між тим, згідно з ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі невиконання зобов`язань Замовником Підрядник має право достроково розірвати Договір, повідомивши про це Замовника у строк 10 календарних днів (п.6.4.3 Договору).

Таким чином, сторони передбачили право Підрядника достроково розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку невиконання зобов`язань Замовником, про що останній повідомляється за 10 календарних днів до розірвання.

Як вже вказано вище, листом від 16.01.2026 р. № 01 Підрядник повідомив Замовника про дострокове розірвання угоди згідно з п.6.4.3 Договору в зв`язку з невиконанням Замовником його умов. Підставою для односторонньої відмови від Договору стало повідомлення Замовника про неможливість завершення робіт через закінчення бюджетного року та відсутність фінансування, а також ненадання Замовником доступу до об`єкт на вимогу Підрядника.

В ч.ч.1,2 ст.202 ЦК України закріплено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Виходячи з наведеного, того, що направлене листом від 16.01.2026 р. № 01 повідомлення Підрядника є одностороннім правочином, спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків, та того, що цей правочин недійсним судом не визнавався, колегія суддів констатує розірвання Договору з ініціативи Підрядника з 26.01.2026 р.

Одночасно апеляційний господарський суд вказує, що з матеріалів справи не вбачається, що Замовник раніше, ніж листом від 05.01.2026 р. № 04/01-11/5, повідомляв Підрядника про те, що у зв`язку із закінченням бюджетного року та відсутністю коштів подальше виконання робіт не буде профінансоване, тому завершення робіт за Договором є недоцільним, з огляду на що тільки після отримання цього листа Підрядник за правилами ч.1 ст.851 ЦК України вправі був зупинити виконання робіт, оскільки Замовник не гарантував їх оплату та не забезпечив доступ до об`єкту.

Відтак, беручи до уваги те, що в п.5.1 Договору визначено строк виконання робіт до 31.12.2025 р., колегія суддів зазначає, що прострочення в період з 01.01.2026 р. по 05.01.2026 р. з боку Підрядника дійсно мало місце.

В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В ст.549 ЦК України надано визначення неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Частина 2 ст.883 ЦК України встановлює, що за невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

При затримці з вини Підрядника початку та закінчення надання робіт згідно п.1.1 Договору Підрядник протягом 3-х днів сплачує Замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни Договору (п.2.1 цього Договору) за кожний день затримки початку та закінчення надання робіт (п.10.2 Договору).

У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань з вини Підрядника Підрядник сплачує Замовнику штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми невиконаних чи несвоєчасно виконаних робіт за кожний день затримки згідно календарного плану (п.11.2 Договору).

У разі виявлення порушень умов Договору щодо строку виконання робіт з вини Підрядника Підрядник зобов`язується у 30-денний строк власними силами усунути недоліки, в разі прострочення цього терміну Підрядник сплачує пеню в розмірі 0,1% вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний за день прострочення (п.11.6 Договору).

Стаття 61 Конституції України прямо закріплює, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Здійснивши аналіз наведених вище пунктів Договору, на підставі кожного з яких Відділ заявив до стягнення кошти в первісному позові, апеляційний господарський суд вказує, що в п.п.10.2, 11.2 та 11.6 Договору встановлено відповідальність у вигляді пені за невиконання зобов`язань Підрядником щодо своєчасного проведення робіт, що суперечить приписам ст.61 Конституції України.

При цьому, визначаючи пункт Договору, на підставі якого Відділ має право на нарахування неустойки, колегія суддів зауважує, що такою умовою є п.11.2 Договору, адже п.10.2 Договору передбачає нарахування пені за одночасну затримку початку та закінчення робіт, у той час як в даному випадку затримка початку робіт місця не мала, а в п.11.6 Договору закріплено право на нарахування пені після спливу 30 днів на усунення недоліків, які закінчились 30.01.2026 р., коли Договір вже припинив дію через його розірвання з ініціативи Підрядника.

Враховуючи викладене, Замовник має право на нарахування пені за період з 01.01.2026 р. по 05.01.2026 р. на підставі п.11.2 Договору у розмірі 1183,26 грн (278638,16 грн (сума невиконаного зобов`язання) х 2 х 15,5% (облікова ставка НБУ) / 365 днів х 5 днів), однак з матеріалів справи вбачається, що Підрядник сплатив 1419,91 грн пені Замовнику на його вимогу ще до подачі позову. Вказані кошти не повернуто до теперішнього часу, про що повідомили сторони в засіданні суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог Відділу слід відмовити, про що вірно зазначено в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до ч.1 та п.1 ч.3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами п.2 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові – на позивача.

Таким чином, відмовивши у задоволенні позову Відділу, суд першої інстанції правильно поклав на нього його витрати на правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом первісного позову.

Окремо потрібно зазначити, що помилковими є твердження місцевого господарського суду про неможливість стягнення пені, виходячи зі змісту ст.549 ЦК України, яка дозволяє притягнення особи до відповідальності тільки за порушення грошового зобов`язання, оскільки така позиція не враховує інше нормативне регулювання спірних правовідносин, зокрема приписи ч.2 ст.883 ЦК України, в якій передбачено сплату Підрядником неустойки у випадку неналежного виконання обов`язків за договором будівельного підряду в розмірі, встановленому договором.

Між тим, частково невірне застосування норм матеріального права судом першої інстанції не призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Доводи сторін, яким не надано оцінку вище по тексту цієї постанови, ніяк не впливають на зроблені апеляційним господарським судом висновки, в т.ч. на мотиви, з яких у первісному позові у даній справі слід відмовити.

У зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника за правилами ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.129,232,233,236,269,270,275,276,281,282,284 ГПК України, постановив:

Апеляційну скаргу Відділу освіти, молоді та спорту Городоцької міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 24.06.2026 р. у справі № 916/755/26 – без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Відділ освіти, молоді та спорту Городоцької міської ради.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено та підписано 14 жовтня 2026 р.

Головуючий суддя Лічман Л.В.

Судді: Павленко Н.А.

Філінюк І.Г.