Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №914/3936/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/3936/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

розглянув апеляційну скаргу Львівської міської ради

на рішення Господарського суду Львівської області від 17.06.2026 (повне рішення складено 01.07.2026, суддя Щигельська О.І.)

та на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 06.07.2026 (суддя Щигельська О.І.)

у справі № 914/3936/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Буд Покізол», м.Львів

до відповідача-1 Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача-2 Виконавчого комітету Львівської міської ради, м.Львів

про стягнення 2 441 695,23 грн

За участю представників:

від позивача – Янчак П.О.

від відповідача-1 – не з`явився

від відповідача-2 – не з`явився

Господарський суд Львівської області у рішенні від 17.06.2026 ухвалив: - задоволити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Буд Покізол»; - стягнути з Львівської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Буд Покізол» 2 441 695,23 грн, 29330,24 грн судового збору.

У додатковому рішенні від 06.07.2026 Господарський суд Львівської області ухвалив: - задоволити частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Буд Покізол» про ухвалення додаткового рішення; - стягнути з Львівської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Буд Покізол» 45 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач-1 оскаржив їх в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 17.06.2026 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 06.07.2026 у справі № 914/3936/25, та ухвалити нове, яким у позові відмовити повністю.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 28.07.2026, склад колегії з розгляду справи № 914/3936/25 визначено: головуюча суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Желік М.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Львівської міської ради, поданою на рішення Господарського суду Львівської області від 17.06.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 06.07.2026 у цій справі.

25.08.2026 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 914/3936/25.

При ухваленні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем доведено понесення витрат на будівництво інженерних мереж та об`єктів інженерної інфраструктури відповідно до виданих технічних умов у розмірі 5 382 099,87 грн, в тому числі передачу насосного обладнання ЛМКП «Львівводоканал». Враховуючи встановлений у справі № 914/169/25 розмір основного зобов`язання позивача зі сплати пайової участі – 2940404,64 грн, суд дійшов висновку про наявність передбачених положеннями Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» підстав для відшкодування позивачу різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі в сумі 2 441 695,23 грн. При цьому, суд зазначив, що відсутність укладеного договору про пайову участь та визначеного органом місцевого самоврядування механізму такого відшкодування не позбавляє позивача права на його отримання, передбаченого законом. Водночас, суд відмовив у задоволенні позовних вимог до Виконавчого комітету Львівської міської ради, оскільки останній є окремою юридичною особою та не відповідає за зобов`язаннями Львівської міської ради, у зв`язку з чим, позов задоволено частково.

Ухвалюючи додаткове рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що позивачем підтверджено належними доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 93 000,00 грн. Водночас, оцінивши характер і складність спору, обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на надання правничої допомоги, зокрема, тривалість судових засідань, ціну позову та значення справи для сторін, суд дійшов висновку про неспівмірність заявленої суми витрат зі складністю справи та обсягом наданих послуг. З врахуванням критеріїв реальності, необхідності, розумності та пропорційності адвокатських витрат, а також часткового задоволення позовних вимог, суд визнав обґрунтованим і співмірним відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 45 000,00 грн, поклавши їх на Львівську міську раду.

Відповідач-1 не погодився з ухваленим рішенням та додатковим рішенням місцевого господарського суду та оскаржив їх в апеляційному порядку. Зокрема зазначив, що:

- суд першої інстанції неправильно застосував положення ч.5 ст.30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», безпідставно визнавши можливим застосування абзацу другого зазначеної норми за відсутності передумов, визначених її абзацом першим. Ці положення встановлюють єдиний послідовний механізм визначення пайової участі, її зменшення на вартість будівництва інженерних мереж та відшкодування відповідної різниці. За відсутності укладеного між сторонами договору про пайову участь та дотримання встановленої законом процедури висновок суду про наявність підстав для стягнення 2 441 695,23 грн є необґрунтованим;

- місцевий господарський суд не врахував правові висновки Верховного Суду щодо застосування ст.30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», котрі передбачають необхідність дотримання встановленої законом процедури визначення розміру пайової участі та відшкодування витрат, а за відсутності договору про пайову участь — прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування. Натомість, суд фактично визнав достатнім для стягнення коштів встановлення факту понесення витрат та їх перевищення над розміром пайової участі;

- суд безпідставно відніс витрати на реконструкцію існуючої насосної станції до витрат на будівництво інженерних мереж, які підлягають відшкодуванню, не врахувавши, що технічними умовами передбачалася саме реконструкція насосної станції підкачки води, а не будівництво нового об`єкта. Крім того, суд не надав належної оцінки доказам, на які посилався відповідач, зокрема акту передачі-приймання матеріально-технічних цінностей від 12.08.2025 на суму 2 082 099,87 грн та договору від 17.11.2021 № 17/11/2021 про відшкодування витрат у розмірі 3 300 000,00 грн, укладеному між іншими юридичними особами щодо виконання інших технічних умов. Відтак, суд не встановив належних правових і фактичних підстав для включення зазначених витрат до суми відшкодування;

- суд першої інстанції фактично перебрав на себе повноваження органу місцевого самоврядування, самостійно визначивши наявність підстав для відшкодування витрат та ухваливши рішення про їх стягнення без відповідного рішення Львівської міської ради. Абзацом 2 ч.5 ст.30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття рішення про таке відшкодування віднесено до компетенції органу місцевого самоврядування. За відсутності відповідного рішення ради, договору, який передбачав би обов`язок здійснити відшкодування, та встановлення інших юридичних фактів, передбачених ст.11 ЦК України, у суду не було підстав для висновку про виникнення грошового зобов`язання Львівської міської ради перед позивачем;

- місцевий суд не врахував відсутності договору про пайову участь, виконання окремих робіт після втрати чинності відповідними положеннями Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», обставин передачі інженерного обладнання та належності заявлених витрат до спірних правовідносин, а також не обґрунтував виникнення у Львівської міської ради обов`язку зі сплати визначеної ним суми;

- оскільки додаткове рішення від 06.07.2026 щодо розподілу судових витрат є невід`ємною частиною основного рішення, скаржник вважає, що скасування останнього зумовлює втрату чинності додатковим рішенням.

Скориставшись своїм правом, наданим статтею 263 ГПК України, Товариством з обмеженою відповідальністю «Львів Буд Покізол» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому висловлено заперечення проти доводів апелянта, зокрема, з огляду на таке:

- спірні правовідносини виникли у період дії ст. 30 та 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки у 2018 році органом місцевого самоврядування затверджено містобудівні умови та обмеження, у травні 2019 року видано технічні умови, а у серпні–вересні 2019 року позивач отримав дозволи на виконання будівельних робіт. Відповідно до ч.7 ст.30 зазначеного Закону, технічні умови залишаються чинними до завершення будівництва, а тому виключення відповідних законодавчих положень з 01.01.2020 не припинило правовідносин, що виникли раніше та не позбавило позивача права на відшкодування витрат, понесених на виконання таких умов;

- суд першої інстанції правильно застосував абз.2 ч.5 ст.30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки закон розмежовує зменшення розміру пайової участі на кошторисну вартість будівництва інженерних мереж та відшкодування різниці між здійсненими витратами і розміром пайової участі. Відсутність укладеного договору про пайову участь виключає застосування механізму її зменшення, передбаченого абзацом першим зазначеної норми, проте не позбавляє замовника права на відшкодування відповідної різниці згідно з її абзацом другим;

- відсутність рішення Львівської міської ради про відшкодування витрат та відповідного механізму в локальних нормативних актах не позбавляє позивача права на судовий захист, оскільки обов`язок органу місцевого самоврядування щодо відшкодування різниці безпосередньо передбачений законом і не залежить виключно від його волевиявлення. Місцевий господарський суд не перебрав на себе повноваження Львівської міської ради, а здійснив судовий захист порушеного майнового права, встановивши передбачені законом підстави для відшкодування, характер виконаних робіт, факт понесення витрат, передачі відповідного майна комунальному підприємству та розмір належної до стягнення суми;

- витрати на реконструкцію насосної станції та придбання відповідного обладнання обґрунтовано враховані судом при визначенні розміру відшкодування, оскільки зазначені роботи виконувалися не з власної ініціативи позивача, а на виконання виданих технічних умов та вимог ЛМКП «Львівводоканал». В даному випадку, визначальним є фактичний зміст і призначення виконаних робіт, а не їх формальне найменування як реконструкції чи нового будівництва. При цьому, безоплатна передача ЛМКП «Львівводоканал» насосного обладнання вартістю 2 082 099,87 грн стосується переходу права власності на майно та не виключає передбаченого законом обов`язку відшкодувати різницю між понесеними витратами і розміром пайової участі;

- оскільки законність та обґрунтованість основного рішення апелянтом не спростовано, підстави для скасування додаткового рішення від 06.07.2026 щодо розподілу судових витрат – відсутні.

Під час апеляційного розгляду справи, 06.10.2026, через систему «Електронний суд», ТзОВ «Львів Буд Покізол» подало клопотання про долучення доказів добровільного виконання судового рішення у справі № 914/169/25, предметом якої було стягнення з товариства на користь Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради заборгованості зі сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Позивач зазначив, що на виконання рішення у вказаній справі, з врахуванням його перегляду в апеляційному порядку, добровільно сплатив 3 798 749,02 грн, з яких 2 940 404,64 грн — основний борг зі сплати пайової участі, 717 862,73 грн — інфляційні втрати та 140 481,65 грн — 3% річних, на підтвердження чого подав відповідні платіжні інструкції. На переконання позивача, зазначені обставини підтверджують добросовісне виконання ним обов`язку зі сплати пайової участі та мають безпосереднє значення для вирішення цього спору, оскільки саме встановлений у справі № 914/169/25 розмір основного зобов`язання – 2 940 404,64 грн – використано для визначення заявленої до відшкодування різниці між витратами на створення інженерної інфраструктури в сумі 5 382 099,87 грн та розміром пайової участі, яка становить 2 441 695,23 грн. При цьому, позивач наголосив, що виконання ним обов`язку зі сплати пайової участі не припиняє передбаченого абзацом 2 ч.5 ст.30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» права на відшкодування зазначеної різниці, а відтак, не спростовує обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Розглянувши клопотання ТзОВ «Львів Буд Покізол» про долучення доказів добровільного виконання судового рішення у справі № 914/169/25, колегія суддів, зазначає, що відповідно до ст. 80, 269 ГПК України, питання про прийняття додаткових доказів вирішується з врахуванням встановлених процесуальним законом вимог щодо їх подання в суді апеляційної інстанції. З огляду на наведені у клопотанні обставини, колегія суддів вважає за можливе долучити подані платіжні інструкції до матеріалів справи, однак обставини, підтвердженням яких є подані платіжні інструкції, не стосуються предмета доказування у цій справі та не впливають на вирішення апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, судова колегія встановила такі обставини:

26.10.2018 Виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення № 1154, № 1155 та № 1156, якими затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва — багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Під Голоском, 4 у м. Львові, відповідно для першої, другої та третьої черг будівництва. Замовником будівництва визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Львів Буд Покізол», а його здійснення передбачено на земельній ділянці з кадастровим номером 4610137500:05:004:0384. При цьому для першої та другої черг будівництва встановлено гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд 35,00 м (10 поверхів), а для третьої черги — 32,00 м (9 поверхів) та 35,00 м (10 поверхів).

15.05.2019 ТзОВ «Львів Буд Покізол» видано технічні умови № ТУ-Вд212-19, № ТУ-Вд213-19 та № ТУ-Вд214-19 на приєднання багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Під Голоском, 4 у м. Львові до централізованих систем водопостачання та водовідведення відповідно для першої, другої та третьої черг будівництва.

Зазначеними технічними умовами передбачено підключення до водопроводу Д-300 мм на вул. Під Голоском, а пунктом 9 розділу «Умови водопостачання» кожному з них встановлено особливі умови, а саме: виконати реконструкцію насосної станції підкачки води на вул. Під Голоском, 12а та передбачити заходи для забезпечення споживачів стабільним водопостачанням. Умовами водовідведення визначено місце приєднання до існуючих каналізаційних колекторів, а пунктом 5 розділу «Умови водовідведення» передбачено придбання та передачу ЛМКП «Львівводоканал» каналізаційних труб Д-500 мм ПЕ SN 8 відрізками по 6 м загальною довжиною 78 погонних метрів.

У примітках до всіх трьох технічних умов зазначено, що ідентичні технічні умови в частині водопостачання та водовідведення видані також на приєднання багатоквартирних житлових будинків та підземного паркінгу інших черг будівництва (1, 2, 3 та 9 – залежно від відповідних технічних умов), а також для ТзОВ ЖБК «Сад на Круглій», Львівського обласного кооперативного міжгосподарського об`єднання по агропромисловому будівництву «Львівоблагромпромбуд» та ТзОВ «ЖК Білий шоколад». При цьому, передбачено, що роботи з проєктування та будівництва мереж водопроводу та каналізації виконуватимуться спільно.

30.08.2019, 02.09.2019 та 03.09.2019 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові зареєстровано дозволи на виконання будівельних робіт № ЛВ 112192421652, № ЛВ 112192451698 та № ЛВ 112192460685 відповідно щодо 1, 2 та 3 черг будівництва багатоквартирних житлових будинків з приміщеннями громадського призначення та підземними паркінгами на вул. Під Голоском, 4 у м. Львові. У зазначених дозволах замовником будівництва визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Львів Буд Покізол», а генеральним підрядником — Товариство з обмеженою відповідальністю «Львів-Буд».

ТзОВ «ЖК Білий Шоколад» здійснювало будівництво багатоквартирного будинку на земельних ділянках, суміжних із земельною ділянкою, на якій здійснювалося будівництво ТзОВ «Львів Буд Покізол», а саме: площею 0,8300 га з кадастровим номером 4610137500:05:004:0433, розташованій на вул. Під Голоском навпроти будинку № 19 (ділянка 1), та площею 0,0700 га з кадастровим номером 4610137500:05:004:0294, розташованій на вул. Під Голоском.

Відповідно до гарантійного листа від 16.04.2021 ТзОВ «ЖК Білий Шоколад» гарантувало надання ТзОВ «Львів Буд Покізол» дозволу на підключення збудованих будинків на вул. Під Голоском, 4 до каналізаційного колектора та водопроводу за умови відшкодування частини витрат на будівництво зазначених мереж на підставі окремого договору між ТзОВ «ЖК Білий Шоколад» та ТзОВ «Львів-Буд».

17.11.2021 між ТзОВ «ЖК Білий Шоколад» (сторона 1) та ТзОВ «Львів-Буд» (сторона 2) укладено договір № 17/11/2021 про відшкодування витрат, відповідно до пункту 1.1 якого ТзОВ «Львів-Буд» зобов`язалося частково відшкодувати ТзОВ «ЖК Білий Шоколад» фактично понесені останнім витрати на будівництво зовнішніх мереж водопостачання та каналізації згідно з технічними умовами № ТУ-Вд-71-19 від 04.03.2019 та № ТУ-Вд-117-19 від 28.03.2019 з подальшим підключенням ТзОВ «Львів-Буд» до зазначеної мережі каналізації. Пунктом 2.2 договору визначено загальну суму відшкодування в розмірі 3 300 000,00 грн (з ПДВ), яку передбачено сплатити двома платежами: 1 000 000,00 грн до 30.11.2021 та 2 300 000,00 грн до 30.12.2021. Водночас, пунктом 3.1 договору погоджено розподіл потужності збудованих зовнішніх мереж каналізації між сторонами у співвідношенні 40% для ТзОВ «ЖК Білий Шоколад» та 60% для ТзОВ «Львів-Буд», причому, право останнього на використання відповідної потужності виникає лише після повного виконання зобов`язань щодо відшкодування витрат.

Надалі, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові видано сертифікати про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, а саме: 30.12.2021 № ЛВ122211229297 — щодо третьої черги будівництва, 08.01.2024 № ЛВ122240102446 — щодо другої черги будівництва та 21.03.2024 № ЛВ122240319460 — щодо першої черги будівництва.

Судом також встановлено, що у справі № 914/169/25 Галицька окружна прокуратура міста Львова в інтересах держави в особі Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «Львів Буд Покізол» про стягнення 5 939 085,72 грн безпідставно збережених коштів пайової участі у зв`язку з будівництвом трьох багатоквартирних житлових будинків (трьох черг будівництва) житлового комплексу «Фруктова Алея» на вул. Під Голоском, 4 у м. Львові.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.05.2025 у справі № 914/169/25 позов задоволено частково та стягнуто з ТзОВ «Львів Буд Покізол» 5 911 674,74 грн, з яких 4 760 959,57 грн — основний борг, 946 682,35 грн — інфляційні втрати та 204 032,82 грн — 3 % річних.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 зазначене рішення скасовано в частині стягнення 2 112 925,72 грн (1 820 554,93 грн основного боргу, 228 819,62 грн інфляційних втрат та 63 551,17 грн — 3 % річних) з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в позові. В іншій оскаржуваній частині рішення залишено без змін. Тобто, за результатами апеляційного перегляду у справі № 914/169/25 до стягнення з ТзОВ «Львів Буд Покізол» залишено 3 798 749,02 грн, з яких 2 940 404,64 грн — основний борг, 717 862,73 грн — інфляційні втрати та 140 481,65 грн — 3 % річних.

На підтвердження виконання технічних умов № ТУ-Вд-212-19, № ТУ-Вд-213-19 та № ТУ-Вд-214-19 від 15.05.2019, виданих для 1, 2 та 3 черг будівництва на вул. Під Голоском, 4 у м. Львові, а також технічних умов № ТУ-146 від 20.05.2021 та № ТУ-145 від 20.05.2021, що стосуються четвертої та п`ятої черг будівництва, ТзОВ «Львів-Буд» на підставі акта передачі-прийняття матеріально-технічних цінностей від 12.08.2025 безоплатно передало ЛМКП «Львівводоканал» насосну станцію на шести насосах WILO HELIX V3604-1/16/E/KS/400-5 із пультом керування з частотним перетворювачем у кількості однієї одиниці вартістю 2 082 099,87 грн (без ПДВ).

Крім того, як зазначено позивачем, товариством придбано та передано каналізаційні труби, здійснено реконструкцію насосної станції, на водопровідному вводі обладнано водомірні вузли для загального та поквартирного обліку води, встановлено колодязі, люки оснащені запірним замковим пристроєм, запірну арматуру та пожежні гідранти тощо.

Враховуючи наведене, ТзОВ «Львів Буд Покізол» визначило розмір витрат на будівництво інженерних мереж та об`єктів інженерної інфраструктури відповідно до виданих технічних умов у сумі 5 382 099,87 грн, з яких 3 300 000,00 грн – витрати, пов`язані з будівництвом зовнішніх мереж водопостачання та каналізації, та 2 082 099,87 грн — вартість переданого насосного обладнання.

Посилаючись на зазначені витрати, ТзОВ «Львів Буд Покізол» звернулося до Львівської міської ради з вимогами про звільнення від сплати пайового внеску у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в розмірі 3 798 749,02 грн, з яких 2 940 404,64 грн — основний борг, 717 862,73 грн — інфляційні втрати та 140 481,65 грн — 3% річних, за будівництво багатоквартирних житлових будинків із приміщеннями громадського призначення та підземними паркінгами на вул. Під Голоском, 4 у м. Львові (1, 2 та 3 черги будівництва), а також про відшкодування різниці між здійсненими витратами на будівництво інженерних мереж та/або об`єктів інженерної інфраструктури і розміром пайової участі в сумі 496 666,15 грн.

Листом Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 20.10.2025 № 2301-вих-151766 у відповідь на звернення, зареєстроване 06.10.2025 за № 2-19848-23, повідомлено, що питання звільнення ТзОВ «Львів Буд Покізол» від сплати пайового внеску не порушувалося під час розгляду справи № 914/169/25 судами першої та апеляційної інстанцій. Водночас зазначено, що судовими рішеннями у цій справі встановлено обов`язок Товариства зі сплати пайової участі та відповідних нарахувань у загальному розмірі 3 798 749,02 грн. Посилаючись на обов`язковість виконання судових рішень, Департамент запропонував Товариству виконати постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 та сплатити зазначену суму заборгованості.

29.10.2025 ТзОВ «Львів Буд Покізол» звернулося до Львівської міської ради із заявою (досудовою вимогою) № 29-10/25-2 про відшкодування 2 441 695,23 грн різниці між витратами на будівництво інженерних мереж та об`єктів інженерної інфраструктури і розміром пайової участі. В обґрунтування вимоги заявник послався на ч.5 ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, зазначивши, що витрати на будівництво інженерних мереж та обладнання становили 5 382 099,87 грн, тоді як розмір пайової участі, визначений за результатами розгляду справи № 914/169/25, — 2 940 404,64 грн. Перевищення понесених витрат над розміром пайової участі є підставою для відшкодування зазначеної різниці органом місцевого самоврядування.

Вказана вимога залишена Львівською міською радою без відповіді та задоволення.

Враховуючи наведене, посилаючись на невиконання Львівською міською радою обов`язку щодо відшкодування різниці між здійсненими витратами на спорудження інженерних мереж та розміром пайової участі у розвитку інфраструктури м. Львова, ТзОВ «Львів Буд Покізол» звернулося до Господарського суду Львівської області з відповідним позовом.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків:

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у редакції, чинній до 01.01.2020, замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Згідно зі ст.30 зазначеного Закону, якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об`єкти передаються у комунальну власність. У разі якщо кошторисна вартість будівництва інженерних мереж та/або об`єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) перевищує розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, орган місцевого самоврядування приймає рішення про відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту

Отже, наведені положення закріплювали взаємопов`язаний механізм врахування витрат замовника на створення інженерної інфраструктури: зменшення розміру пайової участі на відповідну кошторисну вартість, а в разі її перевищення над розміром пайової участі — вирішення органом місцевого самоврядування питання про відшкодування різниці.

При цьому, закон пов`язував відшкодування не лише з фактом здійснення замовником певних витрат, а й з дотриманням передбачених ним умов щодо характеру будівництва, його необхідності відповідно до технічних умов, передачі відповідних об`єктів до комунальної власності та визначення суми відшкодування.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, ТзОВ «Львів Буд Покізол» договору про пайову участь із Львівською міською радою не укладало, у зв`язку з чим, питання врахування вартості інженерних мереж та об`єктів інженерної інфраструктури під час визначення розміру пайового внеску в договірному порядку сторонами не врегульовувалося.

Водночас, постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 у справі № 914/169/25 визначено розмір належної до сплати ТзОВ «Львів Буд Покізол» пайової участі у сумі 2 940 404,64 грн.

Колегія суддів також враховує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» з 01.01.2020 виключено статтю 40 та частину п`яту статті 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Водночас, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону було визначено особливості сплати пайової участі у 2020 році, зокрема, встановлено обов`язок замовника будівництва звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі та надати документи, що підтверджують вартість будівництва об`єкта.

Таким чином, законодавством було передбачено відповідний порядок визначення пайової участі, тоді як самостійне визначення замовником суми витрат на інженерне забезпечення будівництва не замінювало встановленого законом механізму їх врахування та відшкодування.

Застосовуючи наведені норми матеріального права, колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду, викладені зокрема, у постанові від 20.08.2024 у справі № 910/7707/19, де Верховний Суд зазначив, що відшкодування різниці між здійсненими витратами на будівництво інженерних мереж і розміром пайової участі залежить не від самого волевиявлення органу місцевого самоврядування, а від дотримання замовником вимог законодавства та відповідних процедур, які дають змогу встановити розмір пайової участі та суму витрат на будівництво інженерних мереж, що підлягають передачі до комунальної власності.

Крім того, у цій постанові Верховний Суд наголосив, що за відсутності укладеного договору про пайову участь відшкодування замовнику будівництва відповідної різниці здійснюється на підставі рішення органу місцевої влади про вартість такого відшкодування.

Аналогічний правовий підхід викладено у постанові Верховного Суду від 20.03.2025 у справі № 903/601/24, де проаналізувавши положення ч.1 ст.40 та ч.5 ст.30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Верховний Суд, виходив із того, що величина пайової участі визначається у договорі з органом місцевого самоврядування, а в разі відсутності такого договору відшкодування різниці між здійсненими витратами на будівництво інженерних мереж та розміром пайової участі відбувається на підставі рішення органу місцевої влади про вартість відшкодування.

При цьому, Верховний Суд врахував як відсутність укладеного договору про пайову участь і звернення замовника у встановленому порядку, так і відсутність рішення органу місцевої влади щодо відшкодування відповідної різниці.

Зазначені правові висновки підлягають врахуванню під час вирішення цього спору відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України.

Водночас, колегія суддів враховує, що, на відміну від обставин справ, у яких сформульовано наведені правові висновки Верховного Суду, у справі, що переглядається, розмір пайової участі ТзОВ «Львів Буд Покізол» у сумі 2 940 404,64 грн встановлено постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 у справі № 914/169/25. Однак, зазначеним судовим рішенням вирішено питання про обов`язок товариства зі сплати пайової участі, а не про наявність підстав для відшкодування витрат на будівництво інженерних мереж та об`єктів інженерної інфраструктури. Тому, встановлення розміру пайової участі не свідчить про доведеність інших передбачених ч.5 ст.30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» умов відшкодування, зокрема належності заявлених витрат позивачу, їх відповідності встановленим законом критеріям та обґрунтованості розміру відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Львів Буд Покізол» та Львівською міською радою договір про пайову участь не укладався, рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування про визначення вартості відшкодування та виплату позивачу різниці між заявленими витратами і розміром пайової участі також не приймалося.

При цьому, позивач не довів дотримання передбаченого законодавством порядку врегулювання питання про врахування вартості відповідної інженерної інфраструктури під час визначення пайової участі та відшкодування різниці.

Посилання товариства на направлення Львівській міській раді заяви (досудової вимоги) від 29.10.2025 за № 29-10/25-2 наведеного не спростовує.

Зі змісту цієї заяви вбачається, що позивач, визначивши загальну суму витрат у розмірі 5 382 099,87 грн та врахувавши встановлений судовим рішенням розмір пайової участі 2 940 404,64 грн, вимагав від Львівської міської ради відшкодувати різницю у сумі 2 441 695,23 грн.

Водночас, звернення позивача з досудовою вимогою про відшкодування різниці між витратами на будівництво інженерних мереж та об`єктів інженерної інфраструктури і розміром пайової участі не звільняє суд від необхідності перевірки наявності передбачених ч.5 ст.30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» умов для такого відшкодування.

Колегія суддів також враховує, що технічними умовами № ТУ-Вд212-19, № ТУ-Вд213-19 та № ТУ-Вд214-19 від 15.05.2019 передбачено, зокрема, необхідність реконструкції насосної станції підкачки води на вул. Під Голоском, 12а у м. Львові. Водночас, ці технічні умови не містять окремого застереження щодо зарахування вартості такої реконструкції в рахунок пайової участі або визначення суми відшкодування. Проте, відсутність відповідного застереження не виключає застосування ч.5 ст.30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та не звільняє замовника від необхідності дотримання передбаченого цією нормою механізму.

Наданий позивачем акт передачі-прийняття матеріально-технічних цінностей від 12.08.2025 підтверджує передачу ТзОВ «Львів-Буд» до ЛМКП «Львівводоканал» насосного обладнання вартістю 2 082 099,87 грн. Разом з тим, зазначений акт не підтверджує прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відшкодування позивачу відповідних витрат та не є достатньою підставою для висновку про виникнення грошового зобов`язання Львівської міської ради у заявленому розмірі.

Аналогічно договір № 17/11/2021 від 17.11.2021, укладений між ТзОВ «ЖК Білий Шоколад» та ТзОВ «Львів-Буд», а також гарантійний лист ТзОВ «ЖК Білий Шоколад» від 16.04.2021 підтверджують наявність правовідносин між двома юридичними особами щодо компенсації витрат на будівництво зовнішніх мереж водопостачання та каналізації з метою забезпечення подальшого підключення об`єктів будівництва. Однак, зазначені документи самі по собі не замінюють передбаченого ч.5 ст.30 Закону механізму визначення вартості відповідних об`єктів та вирішення питання про відшкодування різниці органом місцевого самоврядування.

Колегія суддів звертає увагу, що передбачене ч.5 ст.30 Закону відшкодування не залежить виключно від волевиявлення органу місцевого самоврядування. Водночас, це не означає, що за відсутності договору про пайову участь, рішення компетентного органу щодо вартості відшкодування та підтвердження дотримання встановленого законодавством порядку відповідне грошове зобов`язання виникає автоматично лише внаслідок здійснення замовником певних витрат.

Висновок місцевого господарського суду про те, що відсутність у локальних нормативних актах органу місцевого самоврядування механізму відшкодування не може позбавляти забудовника передбаченого законом права, не спростовує необхідності встановлення всіх юридичних передумов реалізації такого права.

Місцевий господарський суд, встановивши розмір пайової участі позивача та прийнявши заявлений ним розмір витрат на інженерне забезпечення будівництва, фактично ототожнив перевищення таких витрат над сумою пайового внеску з виникненням у Львівської міської ради безпосереднього грошового зобов`язання щодо сплати відповідної різниці.

Проте такий підхід не узгоджується зі змістом ч.5 ст.30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та наведеними правовими висновками Верховного Суду, оскільки не враховує спеціального законодавчого механізму відшкодування і необхідності дотримання умов його застосування.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено наявності сукупності передбачених законом юридичних підстав для виникнення у Львівської міської ради грошового зобов`язання з відшкодування 2 441 695,23 грн, а тому заявлені позовні вимоги до Львівської міської ради не підлягають задоволенню.

Наведене свідчить про помилковість висновку місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з Львівської міської ради заявленої суми.

Згідно з ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зміст цієї статті свідчить, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

У рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" Європейський суд з прав людини наголошує, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Буд Покізол» прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим, рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідач-1 також оскаржив і додаткове рішення у цій справі. Оскільки за результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 17.06.2026 у частині задоволення позовних вимог до Львівської міської ради та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в позові, додаткове рішення від 06.07.2026, яким із Львівської міської ради на користь ТОВ «Львів Буд Покізол» стягнуто 45 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, також підлягає скасуванню. Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача. Відтак, з огляду на відсутність підстав для покладення відповідних витрат на відповідача-1, у задоволенні заяви ТзОВ «Львів Буд Покізол» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Відповідно до ст.129 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Львівської міської ради задоволити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 17.06.2026 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Львівської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Буд Покізол» 2441695,23 грн та 29330,24 грн судового збору. В цій частині в позові відмовити.

В решті рішення Господарського суду Львівської області від 17.06.2026 залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 06.07.2026 у справі № 914/3936/25 скасувати.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Буд Покізол» про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Буд Покізол» (79020, м.Львів, вул.Під Голоско, буд.4, ідентифікаційний код 32639836) на користь Львівської міської ради (79000, м. Львів, пл.Ринок, 1, ідентифікаційний код 04055896) 43 950,51 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 15.10.2026.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік