Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №914/1149/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/1149/26

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Орищин Г.В.,

секретар судового засідання Бабій М.М.

явка учасників справи:

від позивача: Правдюк В.М.;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Шевченко В.В.;

від відповідача-3: не з`явився,

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Фактор Плюс”, №08/07-1 від 08.07.2026

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.06.2026, суддя Король М.Р., м.Львів,

про відмову в забезпеченні позову

у справі № 914/1149/26

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Фактор Плюс”

до відповідача-1 публічного акціонерного товариства “Златобанк” в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю “Ужгородський машинобудівний завод”

до відповідача-3 товариства з обмеженою відповідальністю “Діскавері-Завод бурового обладнання”

про визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення права,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

14.04.2026 товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Фактор Плюс” звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до публічного акціонерного товариства “Златобанк” в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, товариства з обмеженою відповідальністю “Ужгородський машинобудівний завод” та товариства з обмеженою відповідальністю “Діскавері-Завод бурового обладнання” у якому просить суд:

- визнати за товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» права іпотекодержателя щодо нежитлових будівель і споруд, розташованих за адресою: Львівська область, Стрийський район, м. Стрий, вул. Д. Яворницького, буд. 41, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 81905046112, до складу яких входять 62 об`єкти нерухомого майна, перелічені у позовній заяві;

- відновити становище товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс», яке існувало до порушення його прав, шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про обтяження зазначеного об`єкта нерухомого майна іпотекою на користь позивача із зазначенням відповідних реєстраційних відомостей про іпотекодержателя, іпотекодавця, боржника та основне зобов`язання, а також запису про обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно.

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

25.06.2026 товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФАКТОР ПЛЮС» звернулося до Господарського суду Львівської області із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд застосувати заходи забезпечення позову в справі № 914/1149/26 та накласти арешт на нерухоме майно, а саме на нежилі (нежитлові) будівлі та споруди, розташовані за адресою: 82400, Україна, Львівська область, Стрийський район, місто Стрий, вулиця Яворницького Д., будинок 41, реєстраційний номер: 81905046112, що складаються з:

1.Будівля для гальваніки (Б"-2), загальною площею 159,9 кв.м.

2.Склад матеріалів пожежогасіння (Д-1), загальною площею 33,1 кв.м.

3.Трансформаторна підстанція (Є"'"-1), загальною площею 56,4 кв.м.

4.Насосна зворотнього водопостачання (З-1), загальною площею 105,9 кв.м.

5.Автомийка (Ї-2), загальною площею 247,5 кв.м.

6.Бункер-склад для зберігання відходів виробництва ІІІ класу небезпеки (O'-1), загальною площею 27,0 кв.м.

7.Побутові приміщення складу металу (П'''-1), загальною площею 25,9 кв.м.

8.Навіс складу металу (П""-1)

9.Склад солі (Ц'-1), загальною площею 22,3 кв.м.

10.Насосна соляного розчину (Ц"-1), загальною площею 14,7 кв.м.

11.Склад електроматеріалів (Ч-1), загальною площею 64,6 кв.м.

12.Пожежне депо (Щ'-1), загальною площею 22,7 кв.м.

13.Ворота № 9-20

14.Резервуар пожежного запасу води №23

15.Резервуар пожежного запасу води №24

16.Будівля заводоуправління з медпунктом (А-2), загальною площею 1 168,0 кв.м.

17.Будівля ремонтного цеху з побутовими приміщеннями та крановою спорудою (Б-2), загальною площею: 4 778,8 кв.м.

18.Цех ремонту дизелів з побутовими приміщеннями (Б'-2), заг площею 3878,8 кв.м.

19.Складальний цех № 1 (В-2), загальною площею 5 122,2 кв.м.

20.Побутові приміщення (В'-2), загальною площею 1 305,2 кв.м.

21.Малярний цех (В"-2), загальною площею 2 337,4 кв.м.

22.Їдальня з актовим залом (Г-2), загальною площею 2 824,1 кв.м.

23.Будівля столярного цеху (Б'"-1), загальною площею 482,6 кв.м.

24.Блок цехів (Є-2), загальною площею 11 253,9 кв.м.

25.Допоміжний корпус АБК (Є'-4), загальною площею 3 025,6 кв.м.

26.Цех переробки стружки (Є"-1), загальною площею 912,2 кв.м.

27.Будівля випробувальної станції (Є'''-2), загальною площею 1 814,9 кв.м.

28.Будівля компресорної (Є""-1), загальною площею 325,6 кв.м.

29.КНС і станція нейтралізації (Ж-1), загальною площею 74,6 кв.м.

30.Насосна станція резервна (Е-2), загальною площею 82,6 кв.м.

31.Будівля ГРП (З'-1), загальною площею 7,7 кв.м.

32.Склад готової продукції з рампою (И-3), загальною площею 2 385,1 кв.м.

33.Насосна станція вод (И'-І), загальною площею 34,4 кв.м.

34.Автопрофілакторій (І-2), загальною площею 3 665,7 кв.м.

35.Прохідна (Й-1), загальною площею 56,2 кв.м.

36.КНС (К-1), загальною площею 65,7 кв.м.

37.КНС (М-2), загальною площею 112,3 кв.м.

38.Будівля складу кисню (Н- 1), загальною площею 105,2 кв.м.

39.Зовнішні електричні мережі постачання 0,4КВТ (О-1), загальною площею 86,9 кв.м.

40.Будівля ливарної дільниці (П-1), загальною площею 2 611,5 кв.м.

41.Побутове приміщення (П'-3), загальною площею 1 077,8 кв.м.

42.Будівля цеху №5 (П''-2), загальною площею 2 207,8 кв.м.

43.Будівля складу цементу (С-1), загальною площею 125,9 кв.м.

44.Беттонний вузол (С'-2), загальною площею 47,3 кв.м.

45.Будівля бетонного цеху (Т-1), загальною площею 676,0 кв.м.

46.Будівля складу заготовок (Т'-1), загальною площею 216,6 кв.м.

47.Столярна майстерня (Т''-1); загальною площею 271,8 кв.м.

48.Будівля парокотельні з димовою трубою (Х-2), загальною площею 887,4 кв.м.

49.Пральня (Ц-1), загальною площею 99,5 кв.м.

50.Будівля центрально-матеріального складу (Ш-1), загальною площею 624,6 кв.м.

51.Блок складів (Щ-1), загальною площею 3 057,7 кв.м.

52.Склад ПММ (Ю-1), загальною площею 28,7 кв.м.

53.КПП (Я-1), загальною площею 32,9 кв.м.

54.Приміщення магазину № 1 (Я''-1), загальною площею 233,4 кв.м.

55.Водонапірна башня з баком для водонапору (№25).

56.Бетонна площадка (№40).

57.Бетонна площадка (№41).

58.Бетонна площадка (№42).

59.Огорожа (№21).

60.Огорожа (№22).

61.Бетонна площадка ПММ (№47).

62.Резервуари (№43-46).

Також, заявник просить заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам,внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо нерухомого майна, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Ужгородський машинобудівний завод» (89200, Україна, Ужгородський р-н, Закарпатська обл., місто Перечин, вулиця Ужгородська, будинок 122а, ідентифікаційний код юридичної особи 44676724), а саме на нежилі (нежитлові) будівлі та споруди, розташовані за адресою: 82400, Україна, Львівська область, Стрийський район, місто Стрий, вулиця Яворницького Д., будинок 41, реєстраційний номер: 81905046112, що складаються з відповідного переліку, що наведений вище.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що, на думку заявника, невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити ефективний захист і поновлення його порушених прав іпотекодержателя у разі задоволення позову.

Заявник зазначає, що нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: Львівська область, Стрийський район, м. Стрий, вул. Д. Яворницького, буд. 41 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 81905046112), зараз перебувають у власності товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгородський машинобудівний завод» (далі – ТОВ «УМЗ»), яке не обмежене у праві розпорядження цим майном, зокрема шляхом його відчуження на користь третіх осіб. На думку заявника, у разі такого відчуження під час розгляду справи ефективність судового захисту буде нівельована, а для поновлення порушених прав позивач буде змушений звертатися до суду з новими позовами.

На підтвердження наявності відповідного ризику заявник посилається на обставини попереднього відчуження спірної нерухомості. Зокрема, 21.01.2024 товариство з обмеженою відповідальністю «Діскавері – завод бурового обладнання» відчужило відповідні будівлі та споруди на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українські бурові машини» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Швед І. В. за реєстровим № 128. Надалі, 17.04.2025, товариство з обмеженою відповідальністю «Українські бурові машини» відчужило це майно на користь ТОВ «УМЗ» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Палінською О. В. за реєстровим № 557. Заявник вважає, що зазначені правочини мали фраудаторний характер і були спрямовані на виведення майна з-під можливого звернення стягнення, а тому існує ризик його повторного відчуження.

Крім того, заявник звертає увагу на те, що у січні 2026 року йому стало відомо про накладення арешту на відповідні об`єкти нерухомого майна ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/59469/25-к у межах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025000000002807 від 22.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 190 Кримінального кодексу України. Водночас заявник зазначає, що такий арешт, застосований у межах кримінального провадження, не замінює заходів забезпечення позову в господарській справі.

Також заявник посилається на те, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.01.2026 у справі № 914/3276/25 уже було вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на те саме нерухоме майно. Водночас 23.06.2026 товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» подало заяву про відмову від позову в зазначеній справі, за наслідками розгляду якої ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.06.2026 прийнято відмову від позову, закрито провадження у справі № 914/3276/25 та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 28.01.2026.

Посилаючись на наведені обставини та практику Верховного Суду, заявник вважає, що можливість подальшого відчуження ТОВ «УМЗ» спірного нерухомого майна створює достатній ризик утруднення ефективного захисту його прав, а тому необхідності в наданні додаткових доказів такої можливості немає, оскільки власник майна не обмежений у здійсненні правомочності щодо його відчуження.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.06.2026 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено повністю.

Ухвала обґрунтована відсутністю підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки заявник не довів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист чи поновлення його порушених прав. Крім того, суд встановив, що спірне нерухоме майно вже перебуває під арештом на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/59469/25-к, доказів скасування або оскарження якої не надано, а відсутність відповідного запису про арешт майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно сама по собі не свідчить про відсутність установлених обмежень. Також суд зазначив, що презумпція можливості власника вільно розпоряджатися майном, на яку посилається заявник, стосується майнових позовних вимог про стягнення грошових коштів і не може бути застосована до спірних правовідносин.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи

08.07.2026 до Західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» №08/07-1 від 08.07.2026 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.06.2026 про відмову у забезпеченні позову у справі № 914/1149/26.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для вирішення питання про забезпечення позову, та не надав належної оцінки доводам заявника щодо ризику подальшого відчуження спірного нерухомого майна.

Скаржник зазначає, що спірні будівлі та споруди вже двічі відчужувалися на користь інших осіб, причому відповідні правочини мали фраудаторний характер, а учасники цих правочинів були пов`язаними між собою. На переконання скаржника, така попередня поведінка свідчить про реальний ризик повторного відчуження майна, що може ускладнити ефективний захист прав позивача, зокрема з огляду на заявлені вимоги про визнання права іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, скаржник не погоджується з висновком суду про достатність арешту, накладеного в межах кримінального провадження, оскільки такий арешт має іншу процесуальну мету, може бути скасований без участі позивача та не замінює заходів забезпечення позову в господарській справі.

Також скаржник стверджує, що арешт спірного майна є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки обмежує лише право розпорядження ним, не позбавляючи власника можливості володіти та користуватися майном.

31.07.2026 від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.06.2026 про відмову у забезпеченні позову у справі № 914/1149/26 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2026 справу №914/1149/26 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Іванчук С.В..

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 з підстав, що визначені ч. 2 ст. 260 ГПК України апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» №08/07-1 від 08.07.2026 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.06.2026 про відмову у забезпеченні позову у справі № 914/1149/26 залишено без руху.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» №08/07-1 від 08.07.2026 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.06.2026 про відмову у забезпеченні позову у справі № 914/1149/26.

У зв`язку із перебування у відпустці судді – члена колегії Іванчук С.В. у період з 03.08.2026 по 01.09.2026 за розпорядженням керівника апарату суду №275 від 11.08.2026 було проведено автоматизовану заміну складу суду у справі №914/1149/26.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2026 справу №914/1149/26 розподілено до розгляду судді-доповідачу Бойко С.М., склад колегії суддів сформований з суддів: Бойко С.М. - головуючий суддя, судді Бонк Т.Б., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.08.2026 призначено справу №914/1149/26 до розгляду в судовому засіданні на 05.10.2026.

У судове засідання 05.10.2026 з`явився представник позивача та представник відповідача-2, інші учасники справи в судове засідання не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про дату час та місце розгляду справи в порядку, визначеному ч.5 ст. 242, ст. 285 ГПК України, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, навівши доводи, аналогічні викладеним у ній, просив апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати.

Представник відповідача-2 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. При цьому наводив доводи, аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.

Строки розгляду справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Переглянувши ухвалу місцевого господарського суду, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні, у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки, щодо застосування ст. ст. 136, 137 ГПК України, викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначено у ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (стаття 136 ГПК).

Частиною 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 543/730/14-ц).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

-розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

-забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

-наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

-імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

-запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Як встановлено апеляційним судом, позивач звернувся до господарського суду з майновими вимогами про визнання за ним прав іпотекодержателя щодо нежитлових будівель і споруд, розташованих за адресою: Львівська область, Стрийський район, м. Стрий, вул. Д. Яворницького, буд. 41, а також про відновлення становища, яке існувало до порушення його прав, шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідних записів про обтяження зазначеного нерухомого майна іпотекою на користь позивача.

Отже, предметом спору є встановлення належності позивачу прав іпотекодержателя щодо визначеного комплексу нерухомого майна та відновлення відповідного правового становища шляхом внесення записів до державного реєстру, тобто судове рішення не підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби чи приватними виконавцями, підлягає дослідженню та оцінці така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а також те, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

У постанові від 12.01.2026 у справі № 917/1717/25 Верховний Суд наголосив, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Застосовуючи наведені правові висновки до обставин цієї справи, апеляційний суд зазначає, що заявник обґрунтовує необхідність забезпечення позову ризиком подальшого відчуження товариством з обмеженою відповідальністю «Ужгородський машинобудівний завод» спірного нерухомого майна на користь третіх осіб, що, на його думку, може ускладнити ефективний захист прав іпотекодержателя та зумовити необхідність звернення до суду з новими позовами.

На підтвердження зазначених доводів заявник посилається на обставини попереднього відчуження спірного нерухомого майна. Зокрема, 21.01.2024 товариство з обмеженою відповідальністю «Діскавері – завод бурового обладнання» відчужило відповідні будівлі та споруди на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українські бурові машини», а 17.04.2025 останнє відчужило це майно на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгородський машинобудівний завод».

Однак наведені обставини свідчать про попередні переходи права власності на спірне нерухоме майно, але самі по собі не підтверджують наявності реальної загрози його повторного відчуження під час розгляду цієї справи. Заявником не наведено конкретних відомостей про вчинення чинним власником дій, спрямованих на підготовку до відчуження спірного майна, укладення попередніх домовленостей щодо його продажу, передачі до статутного капіталу іншої юридичної особи чи здійснення інших дій, які б об`єктивно свідчили про наявність актуального ризику зміни власника.

Саме по собі посилання заявника на фраудаторний характер попередніх правочинів не є достатнім для висновку про наявність такого ризику, оскільки правова оцінка зазначених правочинів та обставин їх укладення належить до предмета розгляду справи по суті за відповідними позовними вимогами, які не заявлялися заявником в цьому спорі

Отже наведені твердження не можуть без додаткового належного доказового обґрунтування свідчити про намір чинного власника повторно відчужити майно або вчинити інші дії, які унеможливлять ефективний захист прав позивача в разі задоволення в позові.

При цьому довід заявника про те, що чинний власник не обмежений у праві розпоряджатися нерухомим майном, також не є достатнім обґрунтуванням необхідності забезпечення позову. Сама по собі юридична можливість власника відчужити належне йому майно (при цьому позивачем не надано доказів, що він вчиняє дії на відчудження майна) не свідчить про існування конкретної загрози такого відчуження та не звільняє заявника від обов`язку довести обставини, з якими він пов`язує необхідність застосування відповідних процесуальних обмежень.

На підтвердження безумовної необхідності вжиття заходів забезпечення позову з посилання заявника на застосування заходів забезпечення позову в іншій справі за № 914/3276/25 не є обов`язком суду для їх застосування.

Як убачається з матеріалів справи, після прийняття судом відмови позивача від позову провадження у зазначеній справі було закрито, а раніше вжиті заходи забезпечення позову скасовано. Отже, факт їх попереднього застосування не замінює необхідності самостійного встановлення передбачених процесуальним законом підстав для забезпечення позову в цій справі.

Крім того, заявник просить накласти арешт на комплекс нерухомого майна, що складається з численних будівель і споруд, а також заборонити органам державної реєстрації, державним реєстраторам, нотаріусам та іншим уповноваженим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цього майна, включно з реєстрацією правочинів щодо його відчуження, передачею у володіння чи користування третім особам, внесенням до статутних капіталів юридичних осіб, передачею в іпотеку та встановленням інших обтяжень.

Сам факт наявності спору щодо визнання права іпотекодержателя не є достатньою підставою для встановлення заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо всього комплексу нерухомого майна без належного обґрунтування необхідності та співмірності такого втручання.

Водночас заявник не довів, яким саме чином невжиття запитуваних заходів за наявних обставин перешкоджатиме досягненню такого результату в межах цієї справи або зумовить необхідність обов`язкового ініціювання нових судових проваджень.

Відсутність зв`язку між предметом позову і заходами забезпечення позову, які позивач просить застосувати. Окрім такого зв`язку, необхідно встановити реальність ризику, якому покликаний запобігти відповідний захід, його необхідність та адекватність, а також співмірність можливих обмежень прав власника з наслідками невжиття таких заходів. За відсутності належного обґрунтування зазначених обставин застосування забезпечувальних заходів призвело б до обмеження прав власника майна без достатнього підтвердження необхідності такого втручання.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2026 у справі № 917/1717/25 наголосив, що суд, вирішуючи питання про забезпечення позову, повинен з`ясувати зміст позовних вимог та правові підстави позову, встановити наявність зв`язку між обраним заходом і предметом спору, оцінити співмірність відповідних обмежень та їх вплив на права інших осіб. При цьому особа, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна належним чином обґрунтувати причини такого звернення та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність застосування відповідного заходу.

За наведених обставин суд доходить висновку, що заявником не доведено достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову істотно ускладнить або унеможливить ефективний захист чи поновлення його прав у межах цієї справи.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність передбачених статтями 136, 137 ГПК України підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки заявником не доведено наявності фактичних обставин, які б свідчили про необхідність вжиття відповідних заходів, та не обґрунтовано їх співмірності із заявленими позовними вимогами й необхідності для забезпечення ефективного судового захисту.

Окремо апеляційний суд зазначає, що доводи апелянта щодо неправильної мотивації судом першої інстанції відмови в задоволенні заяви з підстав арешту спірного нерухомого майна, накладеного в межах кримінального провадження ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/59469/25-к знайшли своє підтверження.

Так, у постанові від 23.02.2022 у справі № 608/2172/18 Верховний Суд зазначив, що накладений в межах кримінального провадження арешт є заходом забезпечення саме кримінального провадження, в якому він накладений і не може бути заходом забезпечення позовів поданих в межах інших видів судочинства.

Проте помилкове обґрунтування однієї з підстав для відмови в задоволенні заяви позивача (накладений в межах кримінального провадження арешт) не тягнене за собою скасування ухвали суду першої інстанції в цілому, за наявності інших підстав, з якими апеляційний суд погодився.

Ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстави для її зміни чи скасування відсутні, а тому апеляційний господарський суд залишає ухвалу без змін, а апеляційну скаргу позивача щодо правильного доводу апелянта - частково задовільняє.

Оскільки суд залишає без змін оскаржену ухвалу суду першої інстанції, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Фактор Плюс” №08/07-1 від 08.07.2026 – частково задоволити.

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.06.2026 у справі № 914/1149/26 – залишити без змін.

Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено та підписано 14.10.2026.

Головуючий суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т.Б.

Орищин Г.В.