Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №907/390/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 907/390/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.,

Суддів Бойко С.М., Орищин Г.В.,

секретар судового засідання Шатан Т.О.,

представники сторін:

прокурор: Панькевич Р.В.,

позивачів, відповідачів: не з`явились,

розглянувши матеріали апеляційної скарги заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури №15-509вих.26 від 08.07.2026 (вх. суду від 09.07.2026 № 01-05/2253/26)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2026 (повне рішення складено 19.06.2026, суддя Лучко Р.М.)

у справі № 907/390/25

за позовом: керівника Берегівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі

позивача 1: Західного офісу Держаудитслужби, м. Львів

позивача 2: Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд-Індустрія»,

м. Київ

відповідача 2: Комунального підприємства Закарпатської обласної ради «Будкомплектторг», м. Ужгород

про: визнання недійсним договору та стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

01.04.2025 керівник Берегівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби та Закарпатської обласної військової адміністрації звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд-Індустрія» та до Комунального підприємства Закарпатської обласної ради «Будкомплектторг» у якому просив суд:

- визнати недійсним договір про надання послуг з капітального ремонту дороги загального користування місцевого значення С 070104 (Косонь-Попово-Гетен-Держ кордон з Угорщиною), 9+000- км 9+200-км Закарпатської області від 25.06.2018 № 21, укладений між Комунальним підприємством Закарпатської обласної ради «Будкомплектторг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробуд-Індустрія» за результатами відкритих торгів UA-2018-05-25-001568-a;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд-Індустрія» на користь Комунального підприємства Закарпатської обласної ради «Будкомплектторг» кошти в сумі 2 901 765,00 грн;

- стягнути в дохід держави з Комунального підприємства Закарпатської обласної ради «Будкомплектторг» одержані ним за рішенням суду кошти в сумі 2 901 765,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що рішенням Антимонопольного комітету України № 229-р від 23.08.2023 визнано ТОВ «Євробуд-Індустрія» та Фізичну особу-підприємця Акопяна Вардана Ковалоевича винними у вчиненні порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів.

На думку прокурора, вказаним рішенням підтверджено незаконний спосіб отримання права на укладення договору про закупівлю, що є підставою для визнання договору поставки укладеного за результатами проведеної закупівлі, недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, як такому, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2026 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції зазначив, що приписи частини 3 статті 228 ЦК України можуть застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання).

Місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним спірного договору за статтею 228 Цивільного кодексу України, а також і для застосування особливого виду наслідків недійсності такого правочину, визначених частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України, оскільки прокурор не довів наявності суперечності спірного договору інтересам держави та суспільства.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, керівник Закарпатської обласної прокуратури звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2026 у справі № 907/390/25 скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити у повному обсязі.

Скаржник зазначає, що порушення відповідачем 2 законодавства про захист економічної конкуренції не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України «Про публічні закупівлі».

На думку прокурора, узгодження учасниками торгів своїх тендерних пропозицій та дій в процесі здійснення державних закупівель усуває конкуренцію та змагальність між учасниками, а значить спотворює результат, порушує тим самим право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв`язку з наявністю лише справжньої конкуренції.

Таким чином, прокурор вважає, що у рішенні Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2026 у справі № 907/390/25 суд обмежив поняття порушення інтересів держави і суспільства, фактично виключивши ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України із застосування у цивільних правовідносинах.

Учасники справи відзиву на апеляційну скаргу не подали.

Західний офіс Держаудитслужби подало письмові пояснення, у яких вказало, що станом на момент подачі позову до суду Західним офісом Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області заходи державного фінансового контролю стосовно UA-2018-05-25-001568-a, що проводилася Замовником – Комунальним підприємством Закарпатської обласної ради «Будкомплектторг» не проводились, факти порушення законодавства у сфері закупівель у визначеному законодавством порядку не виявлено та не задокументовано, а відповідно і заходи щодо їх усунення не вживались.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2026 справу № 907/390/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Іванчук С.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2026 у складі колегії суддів: головуючого - судді Бонк Т.Б., суддів: Бойко С.М. та Іванчук С.В. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Закарпатської обласної прокуратури №15-509вих.26 від 08.07.2026 (вх. суду від 09.07.2026 № 01-05/2253/26) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2026 у справі № 907/390/25; витребувано матеріали справи з місцевого господарського суду.

07.08.2026 матеріали справи надійшли до Західного апеляційного господарського суду.

Суддя Іванчук С.В. у період з 03.08.2026 по 01.09.2026 перебувала у відпустці, головуючий суддя Бонк Т.Б. та суддя Бойко С.М. перебували у відпустці з 17.08.2026 по 04.09.2026. Для призначення справи до розгляду в судовому засіданні, керівник апарату розпорядився провести повторний автоматизований розподіл апеляційної скарги у цій справі.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2026 для розгляду справи № 907/390/25 визначено такий склад суду: Бонк Т.Б. – головуючий суддя, судді Бойко С.М. та Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.08.2026 справу №907/390/25 прийнято до провадження колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М. та Орищин Г.В.; призначено справу № 907/390/25 до розгляду у судовому засіданні на 12.10.2026.

У судовому засіданні 12.10.2026 прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, надав суду пояснення, учасники справи уповноважених представників в судове засідання не забезпечили.

Водночас суд зазначає що в пункті 3 резолютивної частини ухвали від 12.08.2026 про призначення справи до розгляду в судовому засіданні вказано, що неявка уповноважених представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті відповідно до положень ч. 12 ст. 270 ГПК України.

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання, беручи до уваги те, що явка представників учасників даної справи не була визнана обов`язковою, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за участі прокурора, який з`явився у судове засідання.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи. Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:

25 травня 2018 року Комунальним підприємством Закарпатської обласної ради «Будкомплектторг» в електронній системі публічних закупівель «ProZorro» опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів щодо закупівлі «Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення О 070104 Косонь – Попово – Гетен – Держкордон з Угорщиною км 0+100 – 9+200 Закарпатської області» (ідентифікатор закупівлі UA-2018-05-25-001568-а). Очікувана вартість предмета закупівлі становила 29 097 104,00 гривень.

Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій та протоколу розкриття тендерних пропозиції UA-2018-05-25-001568-а від 11.06.2018 участь у вказаній закупівлі взяли три учасники: ТОВ «Євробуд-Індустрія» з остаточною пропозицією 27 100 000,00 грн, Фізична особа-підприємець Акопян Вардан Ковалоевич з остаточною пропозицією 25 200 270,00 грн та ТОВ «Борзнянська пересувна шляхово-будівельна механізована колона».

Протоколом засідання тендерного комітету Комунального підприємства Закарпатської обласної ради «Будкомплектторг» від 14.06.2018 № 72 прийнято рішення про визнання ТОВ «Євробуд-Індустрія» переможцем торгів, тендерна пропозиція якого відповідає умовам Тендерної документації Замовника та є більш економічно вигідною, а тендерна пропозиція Фізичної особи-підприємця Акопяна В.К. була визнана такою, що не відповідає вимогам тендерної документації.

На підставі зазначеного електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір з ТОВ «Євробуд-Індустрія».

25 червня 2018 року між Комунальним підприємством Закарпатської обласної ради «Будкомплектторг», як Замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробуд-Індустрія», як Підрядником укладено Договір підряду № 21 (надалі – Договір), за змістом п. 1.1. якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Підрядник бере на себе зобов`язання своїми силами і засобами, на власний ризик виконати роботи - «Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення О 070104 Косонь – Попово – Гетен – Держкордон з Угорщиною км 0+100 – 9+200 Закарпатської області» (ДК 021:2015 – 45230000-8) відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та в обумовлений цим Договором термін. Замовник, в свою чергу, зобов`язується прийняти закінчений капітальним ремонтом об`єкт і сплатити вартість виконаних робіт.

Додатковими угодами №1 від 25.06.2018, №2 від 16.11.2018, №3 від 13.03.2019, №4 від 29.03.2019 до Договору внесено зміни у частині визначених бюджетних зобов`язань на оплату вартості робіт на 2018-2019 роки.

Матеріали справи, зокрема, звіт про виконання договору про закупівлю від 19.01.2021 року свідчать, що укладений відповідачами Договір виконано його сторонами на суму вартості робіт 2 901 765,00 грн, що визнається усіма учасниками цієї справи та підтверджується додатково змістом Додаткової угоди №4 до Договору з визначенням вартості виконаних відповідачем 1 робіт у 2018-2019 роках.

Рішенням Антимонопольного комітету України від 23.08.2023 за № 229-р у справі № 145-26.13/10-22 визнано ТОВ «Євробуд-Індустрія» та Фізичну особу-підприємця Акопяна Вардана Ковалоевича винними у вчиненні порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, зокрема, при закупівлях «Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення О 070104 Косонь – Попово – Гетен – Держкордон з Угорщиною км 0+100 – 9+200 Закарпатської області» (ідентифікатор закупівлі UA-2018-05-25-001568-а), проведеної Комунальним підприємством Закарпатської обласної ради «Будкомплектторг» (п. 48 резолютивної частини рішення від 23.08.2023 № 229-р).

Вказаним рішенням Антимонопольного комітету України на ТОВ «Євробуд-Індустрія» та Фізичну особу-підприємця Акопяна В.К. накладено штраф за виявлені порушення у розмірі 2 052 976,00 грн на ТОВ «Євробуд-Індустрія» і 83 167,00 грн на Фізичну особу-підприємця Акопяна В.К. (п.п. 49, 50 резолютивної частини рішення від 23.08.2023 за № 229-р).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 у справі №910/16038/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд-Індустрія» про визнання недійсними та скасування пунктів 1, 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 16,17, 19, 20, 22, 23, 25, 26, 28, 29, 31, 32, 34, 35, 37, 38, 41, 42, 45, 46, 48, 49, 51, 52, 54, 55, 57, 58 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 23.08.2023 № 229-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі № 145-26.13/10-22.

З посиланням на законність та обґрунтованість рішення Антимонопольного комітету України від 23.08.2023 № 229-р прокурор стверджує, що узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, ТОВ «Євробуд-Індустрія» та Фізична особа-підприємець Акопян В.К. тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже, спотворили результат проведених торгів, порушивши право Замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України «Про захист економічної конкуренції», та призвели до порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі», у результаті чого не було дотримано принципів здійснення закупівель, передбачених ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме: добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії й ефективності, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель.

За позицією прокурора, така поведінка ТОВ «Євробуд-Індустрія» та Фізичної особи-підприємця Акопяна В.К. є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, заборонених відповідно до пункту 1 статті 50 та пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», що, в свою чергу, свідчить про недійсність укладеного між відповідачами договору за результатами спірної процедури закупівлі як такого, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу ТОВ «Євробуд-Індустрія» на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 та ч. 3 ст. 228 ЦК України із застосуванням визначеної у ч. 3 ст. 228 ЦК України спеціальної реституції, за якою при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким:

Положення частини 2 статті 16 ЦК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину.

Предметом позову у цій справі є визнання недійсним договору про закупівлю товару із застосуванням наслідків недійсності правочину, а правовою підставою позову – ст. 228 ЦК України.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.04.2025 у справі № 910/9128/23, від 14.01.2025 у справі № 925/1459/23, від 01.10.2024 у справі №910/20103/23, від 15.10.2024 у справі № 917/531/19, від 20.02.2024 у справі № 903/1037/22, від 19.03.2024 у справі № 910/4293/22.

Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.04.2025 у справі № 910/9128/23, від 14.01.2025 у справі № 925/1459/23, від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22 від 18.05.2023 у справі № 906/743/21, від 03.08.2023 у справі № 909/654/19, від 19.10.2022 у справі № 912/278/21.

Як слідує з апеляційної скарги, доводи прокурора зводяться до обставин порушення учасниками закупівлі правил конкуренції, які були допущені під час проведення процедур закупівлі, що встановлено у рішенні Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Суд враховує, що матеріалами справи підтверджено та жоден з учасників справи не заперечує, що оспорюваний договір виконаний сторонами в повному обсязі в межах визначених асигнувань.

Апеляційний суд звертає увагу, що провадження у справі №907/390/25 було зупинено судом першої інстанції до закінчення перегляду Верховним Судом справи №922/3456/23, переданої на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з метою формування єдиного підходу до застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України у правовідносинах, пов`язаних із вчиненням учасниками публічних закупівель антиконкурентних узгоджених дій. Зокрема, на вирішення об`єднаної палати було поставлено питання щодо наявності підстав для визнання недійсним договору, укладеного за результатами закупівлі, результати якої були спотворені антиконкурентними узгодженими діями учасника торгів, та застосування до таких правовідносин наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Суд першої інстанції врахував, що об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23. сформульовано правовий висновок щодо застосування зазначеної норми матеріального права у подібних правовідносинах, такий висновок підлягає врахуванню під час вирішення даного спору.

У зазначеній постанові Об`єднана палата звертає увагу на невідповідність норми частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України загальним засадам цивільного законодавства, її каральний характер, притаманний нормам саме публічного, а не приватного права, а також на суттєві логічні невідповідності приписів частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України, які встановлюють, що нікчемним є правочин, який суперечить публічному порядку, але як наслідок передбачають більш м`які наслідки - двосторонню реституцію та частину 3 цієї статті, яка щодо оспорюваного правочину (який порівняно з нікчемним є не очевидно недійсним і відтак має меншу суспільну небезпеку) встановлює у якості наслідків набагато жорсткішу санкцію - стягнення з винної сторони (сторін) майна на користь держави.

Враховуючи викладене, у постанові від 19.12.2025 Об`єднана палата уточнила висновки, що містяться у постановах від 13.11.2024 у справі № 911/934/23, від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23, а також інших постановах колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, таким чином:

- при визначенні підстав для застосування частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені Європейським Судом з прав людини, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо);

- ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.

Апеляційний суд враховує, що відповідно до частин 5, 6 статті 13 Закону "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

За приписами частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В силу правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, слід враховувати саме останню позицію суду касаційної інстанції.

Враховуючи вказане, у даній справі апеляційний господарський суд бере до уваги висновки щодо застосування частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, правовідносини у якій є тотожними (за всіма критеріями подібності) до правовідносин у справі, яка розглядається.

Апеляційний суд наголошує, що у цій справі фактичною підставою для визнання договору недійсним, прокурор посилається виключно на те, що спірний договір був укладений з порушенням принципу добросовісної конкуренції серед учасників, що підтверджується рішенням Антимонопольного комітету України. Інших підстав для визнання договору недійсним прокурором не наведено.

Водночас об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 зауважила, що сам факт порушення антимонопольного законодавства під час проведення торгів/аукціонів не є правовою підставою для кваліфікації правочину як такого, що суперечить публічному порядку в розумінні статті 228 ЦК України. Антиконкурентна поведінка спрямована на спотворення конкуренції між учасниками торгів, але не завжди має за мету завдати шкоди державі чи підривати її інтереси. Тому така поведінка сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства у значенні ч.3 ст.228 ЦК України.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.06.2026 у справі № 927/648/25, від 23.09.2026 у справі № 908/191/25.

Слід зазначити, що прокурор не доводить, що внаслідок укладення правочину держава понесла майнову шкоду, переплатила кошти або отримала товар/роботу неналежної якості. За цих умов відсутній причинно-наслідковий зв`язок між порушенням конкуренції та погіршенню майнового становища держави, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До того ж, як встановлено судами, рішенням Антимонопольного комітету України на ТОВ «Євробуд-Індустрія» та Фізичну особу-підприємця Акопяна В.К. накладено штраф за виявлені порушення у розмірі 2 052 976,00 грн на ТОВ «Євробуд-Індустрія» і 83 167,00 грн на Фізичну особу-підприємця Акопяна В.К. (п.п. 49, 50 резолютивної частини рішення від 23.08.2023 за № 229-р).

На підставі викладеного, беручи до уваги те, що сам факт порушення антимонопольного законодавства під час проведення торгів не є правовою підставою для кваліфікації правочину як такого, що суперечить публічному порядку в розумінні статті 228 ЦК України, апеляційний суд зазначає про обґрунтовану відмову суду першої інстанції в позові у цій справі.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2026 у справі № 907/390/25 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника необґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК України), тому сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 86, 130, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури №15-509вих.26 від 08.07.2026 (вх. суду від 09.07.2026 № 01-05/2253/26) – залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2026 у справі № 907/390/25 – залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції – покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Т.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддя Г.В. Орищин