Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №909/126/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/126/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючий суддя Міліціанов Р.В., судді судді Ржепецький В.О., Степанюк Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Юрків Валентини Павлівни на Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.03.2026 у справі

за позовом: Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго», м. Івано-Франківськ,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Юрків Валентини Павлівни, с. Ямниця,

про стягнення заборгованості за теплопостачання,

за участю представників:

від позивача: І. Угриновський, О. Белей.

від відповідача: К. Рубановський.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 31.03.2026 у справі №909/126/26 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Юрків Валентини Павлівни на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" 294 559 (двісті дев`яносто чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят дев`ять гривень) 65 коп. основного боргу, 52 980 (п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот вісімдесят гривень) 56 коп. інфляційних втрат, 18 318 (вісімнадцять тисяч триста вісімнадцять гривень) 06 коп. 3% річних, 750 (сімсот п`ятдесят гривень) 18 коп. пені та 5 499 (п`ять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять гривень) 13 коп. судового збору.

01.06.2026, не погодившись з Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області, засобами поштового зв`язку Фізична особа-підприємець Юрків Валентина Павлівна звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, скасувати повністю рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.03.2026 у справі № 909/126/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго".

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2026, сформовано колегію суддів у складі: Міліціанов Р.В. (суддя-доповідач), судді Іванчук С.В., Ржепецький В.О.

Ухвалою суду від 08.06.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи підприємця Юрків Валентини Павлівни на Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.03.2026 у справі №909/126/26 до надходження матеріалів даної справи з суду першої інстанції.

11.06.2026 від Господарського суду Івано-Франківської області надійшли матеріали справи №909/126/26.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 поновлено апелянту строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційний розгляд у судовому засіданні на 08.07.2026.

Ухвалою суду призначено розгляд справи на 26.08.2026.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Західного апеляційного господарського суду №314 від 21.08.2026 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 909/126/26 у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Іванчук С.В. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2026 головуючим-суддею (суддею-доповідачем) у справі №909/126/26 визначено суддю Міліціанова Р.В., суддів: Ржепецького В.О., Степанюк Н.Л.

У судовому засіданні 26.08.2026 оголошено перерву до 07.10.2026.

У судове засідання 07.10.2026 прибули представники сторін, які підтримали процесуальні позиції, висловлені у процесуальних заявах по суті розгляду апеляційної скарги.

Апелянтом подано заяву про закриття провадження у справі, яка обґрунтована тим, що позивач здійснював нарахування заборгованості в межах цієї справи на площу нежитлових приміщень 716,52 кв.м, тоді як насправді ФОП Юрків належить на праві власності нежитлові приміщення загальною площею 242,75 кв.м, що, на думку відповідача, позбавляло його можливості здійснювати платежі у належному розмірі. Таким чином, вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних є неправомірними. Відповідач не заперечує проти оплати вартості теплової енергії, обчисленої виходячи з належної йому площі нежитлових приміщень на суму99794,52 грн. Крім того, апелянт повідомив про намір сторін укласти мирову угоду, але пропозиція відповідача залишилася без відповіді позивача.

На виконання оскаржуваного рішення суду від 31.03.2026 приватним виконавцем стягнуто з відповідача 237 738,75 грн заборгованості, що на 137 944,23 грн перевищує вартість теплової енергії, яка підлягає сплаті. У підсумку, апелянт просив закрити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

На підставі ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Дане право кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02 травня 2013 року, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15 березня 2012 року), "Зяя проти Польщі" (заява N 45751/10).

З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, з метою забезпечення законних прав та інтересів сторін, повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, а також з метою дотримання розумного строку судова колегія розглянула апеляційну скаргу у "розумний строк", тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання основного завдання господарського судочинства - справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спору.

Тому, апеляційну скаргу розглянуто у межах розумного процесуального строку.

1. Короткий зміст позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача на підставі договору №258 від 02.12.13 та договору про реструктуризацію заборгованості №65 Д-2/22 виникли зобов`язання здійснювати оплату вартості обсягів теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби, функціонування систем опалення будинку та вартості абонентського обслуговування, які відповідачем не виконано, що призвело до утворення бору перед позивачем в розмірі 294559,65 грн. У зв`язку з порушенням договірних зобов`язань, за прострочення строків оплати позивачем нараховано відповідачу 52 980,56 грн інфляційних втрат, 18 318,06 грн 3% річних та 750,18 грн пені.

2. Короткий зміст оскаржуваного процесуального рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 31.03.2026 у справі №909/126/26 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Юрків Валентини Павлівни на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" 294 559,65 грн основного боргу, 52 980,56 грн інфляційних втрат, 18 318,06 грн 3% річних, 750,18 грн пені та 5 499,13 коп. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що у відповідача, як власника нежитлового приміщення, що знаходиться у житловому будинку по вул. Північний бульвар, 1 - магазину "Стиль", що використовується ним для здійснення підприємницької діяльності, виникло зобов`язання здійснювати оплату загальнобудинкових потреб на опалення та функціонування систем опалення будинку, а також вартості абонентського обслуговування.

Доказів оплати отриманих послуг чи заперечень щодо наявності боргу за отримані послуги з постачання теплової енергії відповідач не подав. Отже, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 294 559,65грн за вказані послуги є обґрунтованими.

Судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, 3% річних, пені та встановлено їх арифметичну і методологічну правильність.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погоджуючись з Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області, засобами поштового зв`язку Фізична особа-підприємець Юрків Валентина Павлівна звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, скасувати повністю рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.03.2026 у справі № 909/126/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго".

Доводи апеляційної скарги:

- неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права,

- неповним з`ясуванням обставин справи,

- нарахована послуга з теплопостачання нарахована відповідачу /апелянту за втричі більшу площу ніж відповідачка має у власності.

- порушено процесуальні норми в частині невручення апелянту ухвал та рішення суду по цій справі, оскільки процесуальні документи надсилалися на іншу поштову адресу (копії ухвали суду про відкриття провадження у справі №909/126/26, копія рішення надсилалися на відділення Укрпошти №8 з поштовим індексом 76008 міста Івано-Франківська. Враховуючи місце реєстрації апелянта: Івано-Франківська обл, Івано-Франківський р-н, с. Ямниця, вул. Смицнюка, 65, яку обслуговує відділення поштового зв`язку у с. Ямниця з поштовим індексом 77422, відповідні судові документи не були вручені апелянту. На наявних у справі поштових конвертах, в яких були надіслані копії ухвали суду про відкриття провадження та копія рішення, що оскаржується, відсутні відмітки про відмову адресата отримати поштове відправлення чи відмітки про відсутність адресата за вказаною адресою з відповідними датами).

4. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Позивач подав відзиву на апеляційну скаргу (вх.№01-04/5499/26 від 29.06.2026), у якому просив залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.

Заяви про приєднання до апеляційної скарги не надходили (ст. 265 ГПК України).

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

ФОП Юрків В.П. набула на праві власності нежитлове приміщення площею 141,0 кв.м на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 11.11.2004 та нежитлове приміщення площею 107,75 кв.м на підставі договору купівлі-продажу від 11.11.2004.

Відповідно до пункту 3.1 Статуту ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" створено з метою здійснення в інтересах Івано-Франківської міської територіальної громади діяльності щодо надання якісних послуг фізичним i юридичним особам із централізованого теплопостачання централізованого постачання гарячої води та централізованого постачання гарячої води.

Предметом діяльності підприємства є, зокрема виробництво теплової енергії. транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, надання послуг з постачання гарячої води, тощо (пункт 3.2 Статуту, розміщеного на сайті Івано-Франківської міської у загальнодоступному режимі (джерело посилання http://www.namvk.if.ua/dt/840538/).

Згідно витягу з ЄДРЮОФОПГФ Юрків Валентина Павлівна зареєстрована як ФОП, здійснює наступні види економічної діяльності: 47.19 інші види роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах (основний).

02.12.13 між ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (далі - Виробник) та відповідачем (далі - Споживач) укладено Договір про постачання теплової енергії №258 (далі - Договір).

Згідно п.1.1 Договору, Виробник зобов`язується постачати Споживачеві теплову енергію у відповідності з умовами договору, а Споживач зобов`язується своєчасно проводити оплату за використану енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором.

Відповідно до п.2.1 Договору енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до даного договору на опалення та вентиляцію, гаряче водопостачання, технологічні потреби.

Опалювальним об`єктом з відповідним тепловим навантаженням за Додатком № 1 до Договору є приміщення магазину "Стиль" по вул. Північний бульвар, 1 в м. Івано-Франківськ.

Пунктом 2.3 Договору сторони погодили, що відпуск теплової енергії здійснюється відповідно до чинних тарифів протягом періоду надання послуг.

Пунктом 3.1.3 Договору встановлене право Споживача на отримання вчасно та відповідної якості послуг згідно із законодавством та умовами Договору, при цьому такому праву прямо відповідає його обов`язок виконувати умови та порядок оплат спожитої Енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором, визначений п. 3.2.2 Договору.

Відповідно до п. 4.2.1 Договору Виробнику належить забезпечувати постачання Енергії Споживачу в обсягах згідно з Договором.

Відповідно до п.5.6. Договору, розрахунки за енергію, що споживається проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно п. 5.8 Договору, оплата послуг здійснюється споживачем на підставі виставлених виробником рахунків-фактур та в розмірі суми, вказаної в цих рахунках, зокрема з платежів поточного розрахункового періоду – в 5-денний термін після дати одержання рахунку-фактури.

Згідно акту ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" від 16.05.2022 здійснено відключення приміщення магазину "Стиль" від мереж централізованого опалення, однак, як вбачається з матеріалів справи, об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія, в тому числі, на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Приміщення відповідача знаходиться в межах зовнішніх стін житлового будинку, який підключений до мереж централізованого опалення та обладнаний комерційним приладом обліку теплової енергії POLLUSTAT №74660151.

03 травня 2022 між ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (далі -Кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Юрків Валентиною Павлівною (далі - Боржник) укладено договір № 65Д-2/22 про реструктуризацію заборгованості, у відповідності до п.1 якого у порядку та на умовах, визначених договором, кредитор та боржник домовилися про реструктуризацію кредиторської заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії, згідно угоди № 258 від 02.12.2013 в загальній сумі 206 858,47 грн, яка утворилася станом на 01.04.2022, шляхом розстрочення її на 36 місяців, починаючи з 01.05.2022 до 30.04.2025.

Відповідно до умов даного договору, Боржник визнає та зобов`язується виплатити в повному обсязі заборгованість, зазначену в п. 2 договору, а також поточні платежі, шляхом перерахування щомісяця коштів з поточного рахунка боржника на поточний рахунок кредитора рівними частинами відповідно до графіка погашення заборгованості, погодженого сторонами.

Протягом періоду дії даного договору Боржником проводилися платежі на виконання його зазначеного договору.

7. Визначені судом апеляційної інстанції відповідно до встановлених обставин правовідносини; доводи та мотиви суду апеляційної інстанції, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

7.1. Щодо відсутності доказів належного повідомлення відповідача/апелянта про судовий розгляд справи.

Розгляд справи №909/126/26 здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що підтверджується ухвалою суду від 04.02.2026 про відкриття провадження у справі.

Копія ухвали суду від 04.02.2026 та копія судового рішення від 31.03.2026 надіслані на поштову адресу: АДРЕСА_1 .

Однак, процесуальні документи фактично надсилалися на іншу поштову адресу відповідача (копії ухвали суду про відкриття провадження у справі №909/126/26, копія рішення надсилалися на відділення Укрпошти №8 з поштовим індексом 76008 міста Івано-Франківська. Враховуючи місце реєстрації апелянта: АДРЕСА_2 , яку обслуговує відділення поштового зв`язку у с. Ямниця з поштовим індексом 77422, відповідні судові документи не були вручені апелянту.

На наявних у справі поштових конвертах, в яких були надіслані копії ухвали суду про відкриття провадження та копія рішення, що оскаржується, відсутні відмітки про відмову адресата отримати поштове відправлення чи відмітки про відсутність адресата за вказаною адресою з відповідними датами.

У матеріалах справи міститься оригінал поштового конверта з відправленням -копією ухвали суду від 04.02.2026 про відкриття провадження, копія рішення суду від 31.03.2026 та поштовий конверт до нього.

На поштовий конвертах, що є в матеріалах справи, відсутні відмітки про підстави повернення поштових відправлень.

Як убачається з відповіді «Укрпошти» на адвокатський запит» від 20.05.2026, поштові конверти надійшли на поштове відділення №8 м. Івано-Франківська, доставлялися на потрібну адресу, але оскільки під час доставки адреса був відсутній, тому залишено повідомлення про находження листа. Оскільки за поштовими конвертами ніхто не прибув, їх за закінченням терміну зберігання відправлено на адресу відправника.

Колегія суддів враховує, що з даних офіційного сайту Укрпошти, враховуючи місце реєстрації апелянта: АДРЕСА_2 , вбачається, що цю адресу обслуговує відділення поштового зв`язку у с. Ямниця з поштовим індексом 77422, а не 76008.

Згідно до п. 3 ч. 3 ст. 2 ГПК України, гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами є одним із основних засадам (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до приписів ст. 8 ГПК України, будь-яка особа має право бути присутньою у відкритому судовому засіданні. Особи, які бажають бути присутніми у судовому засіданні, допускаються до зали судових засідань до початку судового засідання або під час перерви.

Матеріалами справи підтверджуються обставини неповідомлення відповідача про розгляд справи №909/126/26 у Господарському суді Івано-Франківської області.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Керуючись зазначеними приписами, колегія суддів зазначає, що хоча обставини направлення процесуальних документів на інше поштове відділення відбулося не з вини суду першої інстанції, однак перевірка належного вручення або повернення поштових відправлень входила до обов`язку суду.

Тому, дана обставина є самостійною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття апеляційним судом нового судового рішення по суті заявлених позовних вимог.

7.2. Щодо вирішення процесуальних питань.

Як слідує з матеріалів позовної заяви, позовні вимоги випливають з господарських відносин між ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" та ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємцем щодо оплати за надані послуги теплопостачання на підставі договору №258 від 02.12.13 та договору про реструктуризацію заборгованості №65 Д-2/22.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.08.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Юрків Валентини Павлівни про закриття провадження у справі №909/126/26.

Оцінюючи доводи клопотання представника відповідача, поданого у судовому засіданні 07.10.2026 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2021 у справі №638/3792/20.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом заявленого позову є вимоги про стягнення заборгованості за договором постачання теплової енергії.

При цьому, як вбачається зі змісту поданого відповідачем клопотання про закриття провадження у справі, грошова вимога, що є предметом розгляду у справі фактично виконана, відтак просить закрити провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Однак, у судовому засіданні представник підтримав апеляційну скаргу, представниками позивача не подано відмови від позову, тобто спірні правовідносини не врегульовано.

Стягнення грошових суд після винесення рішення судом першої інстанції може бути оцінено під час вирішення питання про визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню, однак не є підставою для закриття провадження на стадії апеляційного перегляду.

Доводи щодо підстав для закриття провадження у справі зводяться до власного розуміння та трактування скаржником положень, якими врегульовано питання застосування пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного вище, апеляційним судом відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача, поданого у судовому засіданні 07.10.2026 року про закриття провадження у справі..

7.3. Щодо розгляду спору по суті.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 525 та частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В пунктах 1 та 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Нарахування за надані послуги з постачання теплової енергії проводиться відповідно до: Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 року № 2189-VIII; Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830; Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року №315.

Згідно ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством. Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначених статтею 16 цього Закону. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат. Тарифи на комунальну послугу з постачання теплової енергії, що виробляється суб`єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, визначаються та встановлюються органом, що регулює діяльність такого суб`єкта господарювання, окремо для кожного багатоквартирного будинку, обладнаного такою системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Методикою встановлено визначення обсягу теплової енергії, витраченого на опалення місць загального користування (далі - МЗК) та допоміжних приміщень будівлі. Зокрема, Методикою передбачено, що частину теплової енергії, спожитої будинком, розподіляється між усіма приміщеннями в межах зовнішніх стін житлового будинку.

Відповідно до абз. 4 та 5 частини 2 розділу І Методики роз`яснено поняття загальнобудинкові потреби опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньо-будинкових систем опалення будівлі, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення. До місць загального користування відносять загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень.

Загальнобудинкові потреби на опалення визначено як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку.

Оплата за опалення місць загального користування - це не додатковий вид оплати, а частина теплової енергії, яка облікована загальнобудинковим приладом обліку теплової енергії. У вартість плати за опалення місць загального користування входять витрати теплової енергії у внутрішньобудинкових системах опалення.

Згідно з пунктом 38 Правил №830 споживач не звільняється від оплати послуги в частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Згідно з абз. 13 п.45 Правил індивідуальний споживач зобов`язаний у разі відключення його приміщення від систем централізованого опалення в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

В свою чергу, абз. 2 п.З Методики визначено, що розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Пункт 1 ст. 9 Закону вказує, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

У відповідності до п. 35 Правил, зазначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором.

Також, відповідно до п.5.6. Договору, розрахунки за енергію, що споживається проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

За положенням п.32 Правил плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати. розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та умовно-постійної частини тарифу (протягом року). Таким чином, плата за надані послуги складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.

Згідно Закону України "Про житлово-комунальні послуги", на виконання постанови КМУ № 808 від 21.08.2019 "Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами". Наказом ДМП "ІФТКЕ" від 01.12.2021 "Про затвердження плати за абонентське обслуговування" встановлено ввести в дію з 01.12.2023 плату за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам, приміщення яких розміщені у багатоквартирних будинках, що становлять 10,70 грн/міс з ПДВ (у будинках не обладнаних приладом комерційного обліку та 12,62 грн/міс з ПДВ для будинків обладнаних приладом комерційного обліку.

Як передбачено статтями 319, 322 Цивільного кодексу України, власність зобов`язує. Тягар утримання майна лежить на його власнику.

Враховуючи вимоги чинного законодавства України кожен власник/споживач зобов`язаний брати участь у загальному розподілі обсягу спожитої будинком теплової енергії, в тому числі витраченої на опалення МЗК та допоміжних приміщень, та своєчасно і в повному обсязі оплачувати надану йому послугу з постачання теплової енергії.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.12.2020 у справі № 311/3489/18, в якій суд зазначив, що відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від оплати за централізоване опалення місць загального користування будинку та вирішив, що така оплата вноситься незалежно від наявності автономного опалення.

Колегія суддів погоджується зі встановленими місцевим господарським судом обставинами, що у відповідача, як власника нежитлового приміщення, що знаходиться у житловому будинку по вул. Північний бульвар, 1 - магазину "Стиль", та використовується ним для здійснення підприємницької діяльності, виникло зобов`язання здійснювати оплату загальнобудинкових потреб на опалення та функціонування систем опалення будинку, а також вартості абонентського обслуговування.

Однак, обов`язок з відшкодування вартості опалення загальнобудинкових потреб виникає у відповідача пропорційно частки площі, яка на належній правовій підставі перебуває у користуванні чи власності ФОП Юрків В.П.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Апеляційний суд виходить з тих обставин, що обов`язок з доведення підстав проведеного розрахунку та розміру займаної відповідачем площі, на яку проведено нарахування, покладається на позивача.

На підтвердження обставин користування ФОП Юрків В.П. нежитловими приміщеннями площею 716,51 кв.м. надано заявку від 02.12.2013 року, договір про постачання теплової енергії №258 від 02.12.2013 року, договір про реструктуризацію заборгованості №65-Д-2/22 від 03.05.2022 року (т. 1 а.с. 18-25).

Однак, спірний період нарахування вартості послуг охоплює квітень 2022 – грудень 2025 рр. (т. 1 а.с. 29-51),

Долучений позивачем акт обстеження приміщень від 10.03.2026 року (т. 1 а.с. 121) не містить розміру займаної відповідачем площі. Також, позивачем підтверджено перебування частини приміщень у власності територіальної громади площею 379,4 кв.м. (т. 1 а.с. 118-120).

Крім того, в Акті обстеження від 27.03.2026, складеного за участі представників обох сторін, зазначено про площу приміщення магазину ФОП Юрків В.П. 242,75 кв.м. (т. 1 а.с. 167 зворот).

Отже, позивачем на основі актуальних, належних доказів, складених у межах спірного періоду нарахування вартості послуг не підтверджено, що відповідач займає площу нежитлового приміщення 716,51 кв.м.; долучений договір про постачання теплової енергії визначає плату за фактичне споживання послуг з теплового постачання, яке припинено 16.05.2022 року.

Відповідні недоліки не усунуто шляхом подачі заяви від 17.03.2026 року, з новим розрахунком ціни позову, оскільки його здійснено із застосуванням площі 716,51 кв.м. (т 1 а.с. 108-126).

На підставі оцінених доказів, належними та допустимими доказами, які підтверджують розмір займаної відповідачем площі, яка є підставою для пропорційного нарахування вартості спожитих послуг з опалення загальнобудинкових потреб є договори купівлі-продажу від 11.11.2004 року набуття у власність ФОП Юрків В.П. нежитлових приміщень площею 141,0 кв.м та 101,75 кв.м (т. 1 а.с. 165, 166), а також відомості про реєстрацію права приватної власності.

Отже, апеляційний суд вважає недоведеними достатніми докази дії позивача з нарахування оплати наданих послуг, виходячи з площі 716,51 кв.м., тому нарахована позивачем сума основного боргу в частині нарахованої позивачем плати за загальнобудинкові потреби підлягає задоволенню пропорційно до займаної відповідачем площі (242,75 кв.м.).

7.3. Щодо складових частин плати за послуги з постачання теплової енергії, які підлягають відшкодуванню відповідачем.

Плата за абонентське обслуговування та договірне навантаження є обов`язковими платежами в тарифі не залежно від займаної площі, тому перерахунку не підлягають.

Апеляційним судом проведено розрахунок на основі долучених рахунках-фактурах за період квітень 2022 – грудень 2025 рр. (т. 1 а.с. 29-51) та встановлено загальний розмір плати за абонентське обслуговування - 560,22 грн.

Також, суд вважає правомірним нарахування вартості опалення по обліку у квітні 2022 року в сумі 6 579,61 грн, яке відображає фактичне теплове споживання відповідно до лічильника, а також договірного навантаження - 9 626,13 грн (за квітень 2022 року (6 349,28 грн) та травень 2022 року (3 289,47 грн).

Оскільки, Договір про реструктуризацію заборгованості №65-Д-2/22 від 03.05.2022 року фіксує розмір заборгованості відповідача станом на 01.04.2022 року, споживання припинено 16.05.2022 року, що не спростовує фактичне споживання теплової енергії у квітні-травні 2022 року.

Як убачається з наведеного позивачем розрахунку заборгованості, та виставлених відповідачу рахунків на оплату послуг, до оплати відповідачу виставлено плату за опалення загальнобудинкових потреб у загальній сумі 317 014,96 грн (за січень 2023 року, січень 2024 року, січень 2025 року зазначено як функціонування системи опалення).

Отже, відповідна сума підлягає перерахунку пропорційно до фактично займаної відповідачем площі нежитлових приміщень 242,75 кв.м, що становить і становить 107403,08 грн (242,75 х 100% / 716,51 х 317 014,96).

У підсумку, загальна сума заборгованості становить: 107 403,08 + 6 579,61 + 9 626,13 + 560,22 = 124 169,04 грн, яка підлягає стягненню з відповідача. У задоволенні вимог про стягнення решти суми основного боргу (170 390,61 грн – з урахуванням заяви від 17.03.2026 року) колегія суддів відмовляє за відсутності доведених фактичних обставин для її стягнення.

7.4. Щодо нарахованих штрафних санкцій.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (пункт 8.8 постанови Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 904/2181/22).

За прострочення оплати вартості отриманих послуг позивач нарахував відповідачу 52980,56 грн інфляційних втрат, 18 318,06 грн 3% річних та 750,18 грн пені.

З даного приводу колегія суддів зауважує, що відповідно до п.5.8 Договору від 02.12.2013, оплата послуг здійснюється споживачем на підставі виставлених виробником рахунків-фактур та в розмірі суми, вказаної в цих рахунках, з платежів поточного розрахункового періоду – в 5-денний термін після дати одержання рахунку-фактури.

У матеріалах справи є докази надіслання позивачем відповідачу рахунків на оплату послуг, однак, відсутні доказів їх одержання відповідачем за кожен календарний місяць нарахування послуг.

Розрахунок інфляційних втрат, 3% річних та пені (т. 1 а.с. 113-116) здійснений без визначення початку нарахування та кінцевої дати розрахунку, а також обчислений у розрізі кожного календарного місяця нарахування послуг.

Тобто, без урахування тих обставин, що грошові зобов`язання набували статусу прострочених, починаючи з шостого дня від дати отримання рахунку відповідачем.

Нарахування пені за прострочення оплати послуг з відшкодування плати за опалення загальнобудинкових потреб не узгоджується з предметом Договору про постачання теплової енергії №258 від 02.12.2013 року, предмет якого обмежується наданням послуг з фактичного споживання відповідачем теплової енергії.

Позивачем не долучено до матеріалів справи примірника публічного договору надання послуг, на умовах якого надавалися відповідні послуги, із ставкою пені за порушення грошових зобов`язань.

Водночас, договір про реструктуризацію заборгованості №65-Д-2/22 від 03.05.2022 року не містить узгодженого розміру відповідальності у формі пені, тому її нарахування за попередній період не узгоджується з домовленістю сторін.

Розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом (Постанова ВП ВС від 10.12.2019 року у справі №904/4156/18).

Таким чином, вимоги про стягнення пені є безпідставними, розрахунок позивача не відповідає змісту договірних відносин, дійсному розміру суми основного боргу, яка визначена апеляційним судом, проведений у межах періоду нарахування послуг, які ще не набули статусу простроченого грошового зобов`язання.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (Рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "Dombo V. v. The Netherlands").

За змістом принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже, у даному випадку самостійний розрахунок апеляційним судом розміру інфляційний втрат та 3% річних виходить за межі предмету поданого позову.

З урахуванням наведеного у сукупності, позов в частині вимог про стягнення відповідача 52 980,56 грн інфляційних втрат, 18 318,06 грн 3% річних, 750,18 грн пені не підлягає задоволенню.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Враховуючи все наведене, колегією суддів прийнято нове рішення про часткове задоволення позову, а саме: стягнення з Фізичної особи-підприємця Юрків Валентини Павлівни на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" 124 169,04 грн заборгованості зі сплати вартості спожитих послуг теплопостачання та договірного навантаження у квітні-травні 2022; плати за абонентське обслуговування та відшкодування вартості опалення загальнобудинкових потреб у квітні 2022 – грудні 2025 рр. Вимоги позову Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" в частині вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця Юрків Валентини Павлівни 170 389,02 грн основного боргу, 52 980,56 грн інфляційних втрат, 18 318,06 грн 3% річних, 750,18 грн пені не підлягають задоволенню, з урахуванням мотивів викладених у цій постанові.

9. Розподіл судових витрат.

9.1. Відповідно вимог ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України).

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 14 ст. 129 ГПК України).

Враховуючи задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції слід змінити в частині розподілу судових витрат.

При зверненні з позовом позивачем сплачено 6 072,17 грн (т. 1 а.с.88), з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 17.03.2026 року, належною сумою судового збору є 5 499,13 грн (366 608,45 х 1,5%).

З огляду на часткове задоволення позову на відповідача підлягає покладенню 1 862,56 грн. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову в сумі 3 636,57 грн слід залишити за позивачем.

При зверненні з апеляційною скаргою відповідачем сплачено 8 248,69 грн.

Згідно ч. 11 ст. 129 ГПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З огляду на часткове задоволення апеляційної скарги, на позивача підлягає віднесенню 2 793,80 грн судових витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 5454,89 грн слід залишити за апелянтом.

Різниця у судових витратах зі сплати судового збору становить 931,24 грн (2 793,80 – 1 862,56), яка підлягає стягненню з позивача. Одночасно суд роз`яснює, що сторони звільняються від відшкодування одна одній 1 862,56 грн – різниці у понесених судових витратах зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 129, 231-242, 269, 270, 273, 275-277, 281-289 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Юрків Валентини Павлівни про закриття провадження у справі №909/126/26.

2. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Юрків Валентини Павлівни на Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.03.2026 у справі №909/126/26 задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.03.2026 у справі №909/126/26 скасувати.

4. Прийняти нове рішення про часткове задоволення позову.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Юрків Валентини Павлівни (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 , місцезнаходження нежитлового приміщення: АДРЕСА_4 ) на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (вул. Б. Хмельницького, буд. 59-А, м. Івано-Франківськ, 76009, ідентифікаційний код 03346058) 124 169,04 грн заборгованості зі сплати вартості спожитих послуг теплопостачання та договірного навантаження у квітні-травні 2022; плати за абонентське обслуговування та відшкодування вартості опалення загальнобудинкових потреб у квітні 2022 – грудні 2025 рр.

6. Відмовити у задоволенні позову Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" в частині вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця Юрків Валентини Павлівни 170 390,61 грн основного боргу, 52 980,56 грн інфляційних втрат, 18 318,06 грн 3% річних, 750,18 грн пені.

7. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову в сумі 3 636,57 грн - залишити за позивачем.

8. Стягнути з Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (вул. Б. Хмельницького, буд. 59-А, м. Івано-Франківськ, 76009, ідентифікаційний код 03346058) на користь Фізичної особи-підприємця Юрків Валентини Павлівни (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 , місцезнаходження нежитлового приміщення: АДРЕСА_4 ) 931,24 грн - різниці судових витрат зі сплати судового збору.

9. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 5454,89 грн – залишити за апелянтом.

10. Роз`яснити, що сторони звільняються від відшкодування одна одній 1 862,56 грн – різниці у понесених судових витратах зі сплати судового збору.

11. Видачу наказів доручити суду першої інстанції.

12. Копію повного тексту судового рішення (постанови) не пізніше двох днів від дати складення направити учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності – засобами поштового зв`язку.

13. Матеріали справи у п`ятнадцятиденний строк повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення – 07.10.2026.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення (постанови).

Повна постанова складена 14.10.2026.

Головуючий суддя Міліціанов Р.В.

Суддя Ржепецький В.О.

Суддя Степанюк Н.Л.