Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №574/866/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №574/866/26

Номер провадження 22-ц/816/2936/26

Категорія -

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Замченко А.О. (суддя-доповідач), суддів: Криворотенка В.І., Черних О.М.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

у присутності представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Коваленка О.І., представника позивача СФГ «Ладуха В.Б.» - адвоката Цуканова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Коваленка Олександра Івановича, подану в інтересах ОСОБА_1 ,

на ухвалу Буринського районного суду Сумської області від 03 вересня 2026 року в складі судді Гука Т.Р., постановлену в м. Буринь, Сумської області (повний текст виготовлено 03 вересня 2026 року)

у цивільній справі за позовом Селянського фермерського господарства «Ладуха В.Б.» до Фермерського господарства «Довгоп`ят», ОСОБА_1 , третя особа: державний реєстратор Виконавчого комітету Дубов`язівської селищної ради Конотопського району Сумської області Вергун Світлана Михайлівна, про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування запису про державну реєстрацію, витребування земельних ділянок,

в с т а н о в и в :

21.08.2026 адвокат Цуканов В.В. в інтересах СФГ «Ладуха В.Б.» подав до Буринського районного суду Сумської області заяву про забезпечення позову, яку мотивував тим, що ОСОБА_1 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії СМ №9116635 від 21.01.2006 належать 2 земельні ділянки з кадастровим номером 5920986000:01:005:0067 площею 3,6226 га та з кадастровим номером 5920986000:01:006:0446 площею 0,5023 га.

03.08.2016 між ОСОБА_1 і СФГ «Ладуха В.Б.» укладено два договори оренди землі, на підставі яких ОСОБА_1 передала в оренду господарству на 10 років вказані вище земельні ділянки.

Відповідно до умов договорів орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У разі коли орендодавець не має наміру продовжувати дію договору після закінчення терміну його дії, то орендодавець повинен не пізніше ніж за 360 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендаря про намір не продовжувати дію договору. У випадку, якщо таке повідомлення не надійшло, договір вважається пролонгованим на той же термін і на тих же умовах.

СФГ «Ладуха В.Б.» не отримувало повідомлень про відсутність наміру продовжувати дію договорів після закінчення терміну їх дії. У кінці сільськогосподарського сезону 2025 року СФГ «Ладуха В.Б.» обробило земельні ділянки (провело глибинорихлення, внесло добрива, підготувало до зими), а навесні 2026 року засіяло їх кукурудзою, яка на час подачі позову ще не зібрана.

У серпні 2026 року господарству стало відомо, що в реєстрі речових прав зникла інформація про право оренди СФГ «Ладуха В.Б.» спірних земельних ділянок.

12.08.2026 ОСОБА_1 уклала договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 5920986000:01:005:0067, 5920986000:01:006:0446 з ФГ «Довгоп`ят», які були зареєстровані державним реєстратором Виконавчого комітету Дубов`язівської селищної ради Конотопської міської ради Сумської області Вергун С.М.

Вважає, що з огляду на вказані фактичні обставини існує ризик знищення посівів, висаджених СФГ «Ладуха В.Б.», працівниками ФГ «Довгоп`ят» у процесі підготовки землі до висадження озимих сортів чи підготовки землі до наступного посівного сезону або привласнення вирощеного врожаю, також існує загроза повторного обробітку та засадження сільгоспкультурами восени 2027 року. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Відсутність забезпечення позову та повторний обробіток земельної ділянки неодмінно завдасть шкоди позивачу, ускладнить виконання рішення в разі задоволення позову.

Посилаючись на викладені обставини, просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 5920986000:01:005:0067, 5920986000:01:006:0446, заборонивши їх відчуження або передачу в користування будь-яким особам; заборони ОСОБА_1 , ФГ «Довгоп`ят» вчиняти дії з використання (обробітку, збору врожаю) із земельних ділянок до набрання рішенням законної сили.

Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 03.09.2026 заяву про забезпечення позову задоволено частково: накладено арешт на земельні ділянки з кадастровим номером 5920986000:01:005:0067 площею 3,6226 га та з кадастровим номером 5920986000:01:006:0446 площею 0,5023 га; заборонено ОСОБА_1 , ФГ «Довгоп`ят» вчиняти дії з використання (обробітку, збору врожаю) із земельних ділянок з кадастровим номером 5920986000:01:005:0067 площею 3,6226 га та з кадастровим номером 5920986000:01:006:0446 площею 0,5023 га до набрання рішенням законної сили. В іншій частині заяви відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, адвокат Коваленко О.І. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість ухвали суду, невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, просить ухвалу про забезпечення позову скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не були враховані заперечення відповідача на заяву про забезпечення позову, чим порушено вимоги ст. 149, 153 ЦПК України.

Вказує, що заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Вважає обраний позивачем захід забезпечення позову неспівмірним, неадекватним та необґрунтованим. Зазначає, що позивач звернувся до суду саме з вимогою про визнання договорів оренди недійсними та скасування речового права.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №361/6799/14-ц касаційний суд скасував забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку та зазначив, що «суди не звернули увагу на те, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову в конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. Позивачем заявлено вимоги про скасування державного акту про право власності на землю та визнання недійсним договору купівлі-продажу. Рішення суду за наслідками розгляду цих вимог не підлягає примусовому виконанню. Тому захід забезпечення позову у вигляді арешту земельної ділянки не є співмірним із заявленими позивачем вимогами».

Вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, не врахував неспівмірність та неадекватніть такого заходу для відповідачів, враховуючи сезонність обробітку землі, також не враховував заперечення відповідача та не обґрунтував, яким чином незастосування заходу забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про визнання договору оренди недійсним та скасування зареєстрованого речового права.

05.10.2026 ФГ «Довгоп`ят» подало пояснення щодо апеляційної скарги, в яких просить задовольнити апеляційну скаргу та скасувати оскаржену ухвалу.

Учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалися.

У судове засідання відповідачі, третя особа не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а. с. 76, 77, 78, 81).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Коваленка О.І., який підтримав апеляційну скаргу, представника позивача СФГ «Ладуха В.Б.» - адвоката Цуканова В.В., який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 21.08.2026 адвокат Цуканов В.В. в інтересах СФГ «Ладуха В.Б.» звернувся до ФГ «Довгоп`ят», ОСОБА_1 з позовом, в якому просив визнання недійсними два договори оренди землі від 12.08.2026, скасування записи про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 5920986000:01:005:0067, 5920986000:01:006:0446, витребувати зазначені земельні ділянки з чужого незаконного володіння (а. с. 2-19).

Позов мотивував тим, що ОСОБА_1 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії СМ №9116635 від 21.01.2006 належать земельні ділянки з кадастровим номером 5920986000:01:005:0067 площею 3,6226 га та з кадастровим номером 5920986000:01:006:0446 площею 0,5023 га.

03.08.2016 між ОСОБА_1 і СФГ «Ладуха В.Б.» укладено два договори оренди землі, на підставі яких ОСОБА_1 передала в оренду господарству на 10 років вказані вище земельні ділянки.

Відповідно до умов договорів орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У разі коли орендодавець не має наміру продовжувати дію договору після закінчення терміну його дії, то орендодавець повинен не пізніше ніж за 360 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендаря про намір не продовжувати дію договору. У випадку, якщо таке повідомлення не надійшло, договір вважається пролонгованим на той же термін і на тих же умовах.

СФГ «Ладуха В.Б.» не отримувало повідомлень про відсутність наміру продовжувати дію договорів після закінчення терміну їх дії. У кінці сільськогосподарського сезону 2025 року СФГ «Ладуха В.Б.» обробило земельні ділянки (провело глибинорихлення, внесло добрива, підготувало до зими), а навесні 2026 року засіяло їх кукурудзою, яка на час подачі позову ще не зібрана.

У серпні 2026 року господарству стало відомо, що в реєстрі речових прав зникла інформація про право оренди СФГ «Ладуха В.Б.» спірних земельних ділянок.

12.08.2026 ОСОБА_1 уклала договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 5920986000:01:005:0067, 5920986000:01:006:0446 з ФГ «Довгоп`ят», які були зареєстровані державним реєстратором Виконавчого комітету Дубов`язівської селищної ради Конотопської міської ради Сумської області Вергун С.М.

21.08.2026 адвокат Цуканов В.В. в інтересах СФГ «Ладуха В.Б.» подав до Буринського районного суду Сумської області заяву про забезпечення позову (а. с. 87-90).

Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 07.09.2026 відкрито провадження в справі за позовом СФГ «Ладуха В.Б.» до ФГ «Довгоп`ят», ОСОБА_1 , третя особа: державний реєстратор Виконавчого комітету Дубов`язівської селищної ради Конотопського району Сумської області Вергун С.М., про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування запису про державну реєстрацію, витребування земельних ділянок.

Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , як власник, а ФГ «Довгоп`ят», як орендар спірної земельної ділянки, мають реальну можливість вчинити дії, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав, за захистом яких позивач звернувся до суду. Посилаючись на те, що вжиття додаткових заходів забезпечення позову у вигляді заборони відчуження спірних земельних ділянок, заборони передачі їх в користування третім особам не є необхідним і співмірним, суд відмовив у задоволенні цієї вимоги.

Колегія суддів апеляційного суду не повністю погоджується з таким висновком місцевого суду з наступних підстав.

У даній справі ухвала районного суду оскаржується виключно в частині задоволених вимог, тому в іншій частині судове рішення в цьому апеляційному провадженні не переглядається.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (ч. 6 ст. 153 ЦПК України).

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів (див. постанову Верховного Суду від 21.07.2025 у справі №466/11625/24).

При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 сформульовано висновок про те, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав уважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 зазначила, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову в разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо під час його застосування забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення в разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Обранням належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову забезпечується дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження в справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.12.2023 у справі №921/290/23, від 29.06.2023 у справі №925/1316/22, від 24.05.2023 у справі №906/1162/22.

При цьому Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 дійшла висновку про те, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення в конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим, за висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду в конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Верховний Суд у постанові від 11.02.2021 у справі №915/1185/20 зазначав, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому він може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. Подібні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №916/10/18, від 13.10.2020 у справі №917/273/20.

Предметом позову в даній справі є вимоги щодо визнання договорів оренди землі недійсними, скасування записів про інше речове право – право оренди, витребування земельних ділянок. З метою ефективного захисту та поновлення своїх прав у разі задоволення цього позову, позивач подав до місцевого суду відповідну заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки, яка судом була задоволена.

Суд першої інстанції, розглядаючи заяву позивача про забезпечення позову, обґрунтовано зазначив, що в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Отже, існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення про витребування його з володіння відповідача в разі задоволення такого позову.

Водночас зазначений захід забезпечення позову не завдасть шкоди відповідачу чи іншим особам, адже не позбавить прав відповідача на володіння та користування майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів тощо, а лише тимчасово обмежить право розпорядитися об`єктом спірного нерухомого майна, відчужити його третім особам.

З огляду на викладене, врахувавши предмет і підстави позову в справі, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки, адже він відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку з предметом позовних вимог та може забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову.

Посилання адвоката як на підставу апеляційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №361/6799/14-ц, не заслуговують на увагу, оскільки в справі, яка переглядається, та в справі, на яку посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини.

У той же час, задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачам вчиняти дії з використання (обробітку, збору врожаю) зі спірних земельних ділянок до набрання рішенням законної сили, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що заявник обґрунтовував заяву тим, що такий захід забезпечення позову збереже посіви та буде запобігати привласненню вирощеного врожаю.

Разом з тим предметом спору в даної цивільної справи є визнання недійсними договорів оренди спірних земельних ділянок, скасування записів про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Тобто, метою вказаного позову фактично є захист прав позивача на поновлення договору оренди спірних земельних ділянок, а не захист його прав щодо недопущення збитків, пов`язаних з урожаєм на спірних земельних ділянках.

Разом з тим, заявником не було вказано обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням заявлених позовних вимог та яким чином невжиття вказаного виду забезпечення позову призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Суд першої інстанції вказаного не врахував, у результаті чого дійшов помилкового висновку про те, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав і законних інтересів у разі задоволення позовних вимог СФГ «Ладуха В.Б.».

Вказаний висновок суперечить самій суті інституту забезпечення позову, метою якого є обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Таким чином доводи апеляційної скарги в зазначеній частині знайшли своє підтвердження.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 1-4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням наведеного ухвала місцевого суду в частині заборони відповідачам вчиняти дії з використання (обробітку, збору врожаю) спірних земельних ділянок до набрання рішенням законної сили підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення відмову в задоволенні цієї вимоги.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу адвоката Коваленка Олександра Івановича, подану в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Ухвалу Буринського районного суду Сумської області від 03 вересня 2026 року в частині заборони ОСОБА_1 , Фермерському господарству «Довгоп`ят» вчиняти дії з використання (обробітку, збору врожаю) із земельних ділянок з кадастровим номером 5920986000:01:005:0067 площею 3,6226 га та з кадастровим номером 5920986000:01:006:0446 площею 0,5023 га до набрання рішенням законної сили скасувати та постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні цієї вимоги.

В іншій частині ухвалу Буринського районного суду Сумської області від 03 вересня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 жовтня 2026 року.

Головуючий - А.О. Замченко

Судді: В.І. Криворотенко

О.М. Черних