Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №591/8802/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/8802/26Головуючий у суді 1-ї інстанції - Ковтун О.М.

Номер провадження 33/816/1591/26Суддя-доповідач Соколова Н. О.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 жовтня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Соколова Н. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 591/8802/26 за апеляційною скаргою захисника Іванцова Андрія Володимировича на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 16.09.2026, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП,

установив:

Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 16.09.2026 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 34000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки та без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто судовий збір на користь держави в сумі 605,60 грн.

Згідно з постановою, 12.07.2026 о 01.21 год ОСОБА_1 у м. Суми по просп. Свободи, керував т/з Nissan X-Trail, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки т/з за допомогою Alcotest Drager 0128 та прослідувати до закладу охорони здоров`я КНП СОР «ОКМЦ СНЗ» для проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор Motorola Solution VB400 470806, 471314. Правопорушення вчинено повторно протягом року. Своїми діями порушив п. 2.5 ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, захисник Іванцов А.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтовування апеляційних вимог, захисник зазначає, що ОСОБА_1 не може бути притягнутий до відповідальності за ст. 130 КУпАП, так як він не є суб`єктом вказаного правопорушення.

При цьому вказує, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, оператором БПЛА і його ВЧ дислокується в АДРЕСА_2 , тому твердження суду про те, що він не виконував військових обов`язків не відповідає вимогам ч. 4 ст. 24 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу».

До того ж, захисник Іванцов А.В. звертає увагу на те, що в порушення вимог законодавства, зокрема ст. 266-1 КУпАП, проведення огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, було проведено працівниками патрульної поліції, а не посадової особою ВСП у ЗСУ, а тому, враховуючи, що був порушений порядок проведення огляду, вимога до ОСОБА_1 щодо проходження огляду була безпідставною і у останнього не виникало обов`язку її виконувати.

Крім того, з наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 поводив себе адекватно, відповідав на їх питання, висловлював заперечення, його поведінка цілком відповідала обстановці.

Про призначення даної справи до апеляційного розгляду ОСОБА_1 та його захисник Іванцов А.В. були повідомлені завчасно у передбачений законом спосіб, однак, до апеляційного суду для участі у судовому засіданні не з`явились.

На підтвердження належного повідомлення про час день та місце розгляду справи свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення захиснику та невручення відправлення ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю за вказаною адресою, що вважається належним сповіщенням про час і місце розхгляду справи.які повернулись на адресу суду.

Згідно з ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

З огляду на те, що ОСОБА_1 та його захисник до суду не з`явилися, заяв про відкладення розгляду справи не подавали, приходжу до висновку, що розгляд справи слід провести у відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.

У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.

На думку апеляційного суду, розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначеного закону та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення, суддею суду першої інстанції було встановлено з врахуванням наявних у матеріалах справи доказів, а саме: протоку про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 717186 відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП (а.с. 1); акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким ОСОБА_1 від огляду відмовився (а.с. 3); направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з яким ОСОБА_1 від огляду відмовився (а.с. 4); копії постанови Зарічного районного суду Сумської області від 04.03.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 8-9); відеозаписами, які містять фактичні дані про керування транспортним засобом ОСОБА_1 , виявлення у нього ознак алкогольного сп`янінням, після чого поліцейські запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`янінням, водій відмовився від проходження огляду як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, зазначаючи, що він не керував транспортним засобом і не є водієм, а він просто перебував в автомобілі, на що йому повідомлено, що з відеореєстратора поліцейського автомобіля вбачається, що автомобіль рухався, з автомобіля ніхто не виходив і єдиною особою, що в ньому перебуває є саме ОСОБА_1 , а оскільки він не погоджується пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, то відносно нього буде складено протокол за ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду. Після чого відносно ОСОБА_1 був складений протокол за ч. 2 ст. 130 КУпАП, так як останній повторно протягом року притягається до відповідальності за ст. 130 КУпАП, водієві були роз`яснені права, ознайомлено зі змістом протоколу, повідомлено про дату, час та місце судового розгляду матеріалів за ч.2 ст. 130 КУпАП відносно нього.

Дослідивши вказані матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п. 2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, вчиненого повторно, передбаченого ч. 2 ст.130 КУпАП, у поза розумний сумнів.

При цьому не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги захисника про те, що огляд ОСОБА_1 , як військовослужбовця, мав проводитись працівниками ВСП ЗСУ в порядку ст. 266-1 КУпАП, оскільки він не є суб`єктом правопорушення за ст. 130 КУпАП.

Так, відповідно до ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Однак, як було встановлено, у даному випадку ОСОБА_1 був зупинений в м. Суми з ознаками алкогольного сп`яніння, тобто поза межами території будь-якої військової частини,

а доказів про безпосереднє виконання ним обов`язків військової служби не надавав, тому поліцейські не мали підстав проігнорувати вимоги ст. 130 КУпАП.

При цьому доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді оператора БПЛА, а його військова частина дислокується в АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим висновок суду про невиконання ним обов`язків військової служби не відповідає вимогам ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на думку апеляційного суду, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 24 зазначеного Закону військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, зокрема, на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, а також поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Отже, факт проходження особою військової служби, обіймання посади оператора БПЛА та дислокації військової частини в певному населеному пункті не є безумовним підтвердженням того, що на момент події особа перебувала при виконанні обов`язків військової служби. Для такого висновку необхідно встановити конкретні обставини перебування військовослужбовця у відповідному місці та часі, характер його діяльності, а за необхідності — наявність відповідного службового завдання чи наказу командира. Однак таких обставин ні в суді першої, ні апеляційної інстанції, встановлено не було

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги захисника Іванцова А.В. про те, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 поводився адекватно, відповідав на поставлені запитання, висловлював заперечення, а його поведінка відповідала обстановці, оскільки факт послідовного спілкування з працівниками поліції не є достатнім доказом відсутності стану сп`яніння. Поведінка особи під час спілкування з поліцейськими є лише однією з обставин, що підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами у справі, та не може автоматично спростовувати наявність інших ознак, які могли стати підставою для направлення особи на огляд.

Крім того, згідно з матеріалами даної справи ОСОБА_1 ставиться у вину відмова від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, а тому у даному випадку визначальним є встановлення факту такої відмови, дотримання передбаченої законом процедури та наявності законних підстав для проведення огляду, а не те, наскільки спокійно чи адекватно особа поводилася під час спілкування з поліцейськими.

Інших доводів, які б вказували на безпідставність складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення в апеляційній скарзі його захисника Іванцова А.В. не наведено і під час апеляційного перегляду обставин, за яких дана справа підлягала б закриттю встановлено не було.

Здійснене апеляційним судом дослідження зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин.

Враховуючи вищезазначене, всупереч доводам апеляційної скарги захисника, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування, а тому, оскаржувану постанову судді суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП України,

постановив:

Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 16.09.2026 відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КупАП залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника - адвоката Іванцова Андрія Володимировича на цю постанову без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Н. О. Соколова