Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №583/2546/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №583/2546/26

Номер провадження 22-ц/816/2574/26

Категорія - 10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Черних О.М. (суддя-доповідач), суддів: Петен Я.Л., Замченко А.О.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми у порядку спрощеного провадження та в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої звернулась адвокат Завгородня Богдана Володимирівна, на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 25.06.2026, ухваленого під головуванням судді Ярошенко Т.О. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Кириківської селищної ради Сумської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності на будинок за набувальною давністю,

УСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог позову

Представник позивача звернулася до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що ОСОБА_1 з 2005 року стала проживати в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в який вселилася за згодою володільця - ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 добросовісно та відкрито володіла нерухомим майном протягом понад 20 років, обслуговувала нерухоме майно, оплачувала комунальні платежі.

Донькою ОСОБА_1 - ОСОБА_2 було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 у власність для ведення особистого селянського господарства (01.03) із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності розташованої в межах АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 5921284400:03:038:0001. Право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку зареєстровано 21.05.2021 на підставі рішення Кириківської селищної ради Великописарівського району, виданого 12.05.2021.

ОСОБА_1 з 2005 року покращує умови свого проживання, постійно доглядає за житловим будинком та прилеглою територією, підтримує домоволодіння у належному стані, здійснює його обслуговування та утримання власними силами та за власні кошти. Позивач разом із членами своєї сім`ї обробляє земельну ділянку біля будинку, підтримує її у належному стані, здійснює прибирання території, висаджує городину та фруктові дерева, доглядає за господарством, що свідчить про фактичне, відкрите та безперервне користування спірним майном як своїм власним з 2005 року.

Вказала, що крім того, ОСОБА_1 протягом тривалого часу (протягом 21 рік) в силу своїх матеріальних можливостей проводить поточні ремонтні роботи у будинку, покращує його технічний та житловий стан, підтримує належний стан покрівлі, вікон, внутрішніх приміщень, інженерних комунікацій та господарських споруд. Усі витрати, пов`язані з утриманням та покращенням домоволодіння, позивач несе самостійно, без участі будь-яких інших осіб. За весь час проживання у спірному житловому будинку жодна інша особа не заявляла своїх прав на вказане нерухоме майно, не несла витрат на його утримання та не здійснювала будь-яких дій щодо володіння чи користування ним.

Отже, вважає, що ОСОБА_1 добросовісно, відкрито та безперервно володіє спірним нерухомим майном понад встановлений законом строк, ставлячись до нього як до власного майна.

А тому просила суд визнати за нею право власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами (інвентаризаційна справа №14889 (загальною площею 70,8 кв.м., житловою площею 36,8 кв.м) та господарські будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 25.06.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що у позивача відсутні підстави вважати, що його володіння спірним будинком є добросовісним та правомірним для набуття права власності в порядку набувальної давності на підставі ст. 344 ЦК України.

Суд дійшов висновку, що позивачкою не надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження наявності ознаки добросовісності такого володіння. Вказано, що ОСОБА_1 увесь час володіння будинком достовірно знала, що його власником є ОСОБА_3 , що виключає ознаку добросовісності володіння, і правові підстави для набуття права власності на майно за набувальною давністю відсутні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник позивача адвокат Загородня Богдана Володимирівна, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на аналогічні обставини викладені нею у позовній заяві та зазначає, що суд першої інстанції не навів жоден доказ, який би свідчив про недобросовісність та неправомірні дії позивачки.

Позивака ОСОБА_1 понад 10 років безперервно відкрито та добросовісно володіла майном без титулу, не спираючись на будь яку правову підставу, не знаючи про відсутність підстав для набуття права власності, відсутність норм закону про обмеження або заборону набуття нею права власності за набувальною давністю. Кириківська селищна рада Сумської області, як відповідач, не заперечувала проти позовних вимог, фактично визнаючи фактичні обставини справи. Проте суд, позбавляючи позивача права на зазначене помешкання, дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2026 справу передано судді-доповідачеві – Черних О.М.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 16.07.2026 відкрито апеляційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 16.07.2026 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 15.09.2026 було залучено ОСОБА_2 до участі в справі як третю особу.

Позиція сторін.

Представник Кириківської селищної ради в направленій до апеляційного суду заяві, зазначила, що сільська рада не заперечує проти заявлених позовних вимог ОСОБА_1 .

Третя особа ОСОБА_2 в поданій до суду заяві зазначила, що їй відомо про зміст позовних вимог і вона не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Позиція апеляційного суду

У судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи учасники справи не з`явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили

Позивачка ОСОБА_1 , її представник адвокат Загородня Б.В., представник Кириківської селищної ради та третя особа: ОСОБА_2 подали заяви, в яких просили справу слухати у їх відсутність.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст.ст.371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи, які не з`явились.

2. Мотивувальна частина

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга представника позивача – адвоката Загородньої Б.В. не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 26.12.2006 по теперішній час, що підтверджується довідкою Рябинівського старостинського округу Кириківської селищної ради від 18.12.2025 року за № 153, а також Витягом з реєстру територіальної громади від 19.12.2025 року (а.с.41 зворот,42).

Згідно звіту про оцінку майна на житловий будинок загальною площею 70,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , від 18.05.2026, виконаного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 , ринкова вартість об`єкту оцінки станом на 18.05.2026 року становить 156984 грн (а.с.14-37).

Згідно довідок ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» від 22.12.2025 за №29/179 та Газової компанії «Нафтогаз» заборгованість за спожиті комунальні послуги відсутня (а.с.42 зворот, 43).

Власником земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:03:038:0001, площею 0,6 га є ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.44).

Рішенням Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області від 12.05.2021 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 , загальною площею 0,6000 га, кадастровий номер 5921284400:03:038:0001, розташованої в межах населеного пункту АДРЕСА_1 на території Кириківської селищної ради. Надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,6000 га, кадастровий номер 5921284400:03:038:0001 на території Кириківської селищної ради (а.с.44 зворот).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2611590892021 від 16.03.2021, земельна ділянка з кадастровим номером 5921284400:03:038:0001, площею 0,6000 має цільове призначення 01.03 для ведення особистого селянського господарства, категорія земель – землі сільськогосподарського призначення, розташована за адресою: АДРЕСА_1 і власником є ОСОБА_2 (а.с.45).

05.05.2026 року КП Охтирської міської ради «Бюро технічної інвентаризації та архітектурно-планувальних робіт» виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами (інвентаризаційна справа №14889) за адресою: АДРЕСА_1 на замовлення ОСОБА_1 . Відповідно до експлікації приміщень будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , будинок включає в себе веранду, дві житлові кімнати, кухню та коридор, загальна площа приміщень 70,8 кв.м., житлова площа 36,8 кв.м. Домоволодіння включає в себе житловий будинок, прибудову, сарай, літню кухню, погріб, сарай, сарай-гараж, хвіртку, ворота, огорожу (а.с.54-56).

Інформаційною довідкою КП Охтирської міської ради «Бюро технічної інвентаризації та архітектурно-планувальних робіт» від 05.05.2026 року №496 підтверджується, що за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з даними інвентаризації станом на 05.05.2026 року, розташовані наступні будівлі та споруди: житловий будинок, прибудова, сарай, літня кухня, погріб, сарай, сарайгараж, хвіртка, ворота, огорожа. Житловий будинок одноповерховий, з 2- х житлових кімнат, загальною площею будинку: 70,8 кв. м. Рік будівництва житлового будинку 1950 рік. Примітка: при обстеженні домоволодіння перепланувань та будівель, побудованих без дозвільних документів не виявлено (а.с.56 зворот).

Згідно листа ТОВ «Енера Суми» від 25.05.2026 року за №09-7/3041 наданого на адвокатський запит ОСОБА_5 , ОСОБА_1 обліковується споживачем електричної енергії ТОВ «Енера Суми» з 01.01.2019 року; станом на 25.05.2026 заборгованість за особовим рахунком № НОМЕР_1 відсутня; постачання електроенергії за адресою АДРЕСА_1 надавалось товариством безперервно (а.с.74).

Представником позивачки також надано лист АТ «Сумигаз» від 11.06.2026 року за № 37/10365 до якого додано договір №170557 від 18.04.2013 року, заяву ОСОБА_1 від 18.04.2013 року адресовану начальнику Охтирського УЕГГ, в якій позивачка просить укласти з нею договір на газопостачання за адресою АДРЕСА_1 , довідку про склад сім`ї, договір № 170557 від 19.05.2015, акт №937 про зняття (встановлення) приладу обліку газу від 21.07.2015 року, акт №957 про зняття (встановлення) приладу обліку газу від 31.08.2015 року, заява приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачем (а.с. 81-87 ).

До позову додано довідку виконавчого комітету Рябинівської сільської ради Великописарівського району Сумської області за №362 від 14.03.2007, згідно якої ОСОБА_3 , 1926 року народження, яка мешкала за адресою АДРЕСА_1 , знята з реєстраційного обліку та вибула на постійне місце проживання в Російську Федерацію 01.08.2005 року та на даний час за вказаною адресою не проживає (а.с.43 зворот).

Мотивувальна частина та застосовані норми права

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України необхідно виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Отже, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка у подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

До вищевказаних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17.

При вирішенні спорів, пов`язаних з набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності (див. постанови Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц, від 15 червня 2020 року у справі № 323/2677/17, 10 лютого 2022 року, у справі № 622/284/20, від 05 червня 2023 року у справі № 368/1297/20, від 25 квітня 2023 року у справі № 465/3716/18).

Колегія суддів звертає увагу на те, що за змістом статті 344 ЦК України набувальна давність, як спосіб набуття права власності відноситься до першопочаткових, бо права набувача не базуються на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базуються на сукупності обставин, зазначених в частині першій статті 344 ЦК України, а саме, тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном, як своїм власним.

За таких обставин, посилання позивача на заволодіння будинком внаслідок продовження користування будинком ОСОБА_3 і від`їзду її до Російської Федерації, є безпідставними. Проживання позивача у будинку не доводить факт заволодіння таким майном добросовісно і підстав для застосування положень ст. 344 ЦК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.)

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст.259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої звернулась адвокат Завгородня Богдана Володимирівна, залишити без задоволення

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 25.06.2026 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 15 жовтня 2026 року.

Головуючий - О.М. Черних

Судді: Я.Л. Петен

А.О. Замченко