Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №947/18417/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/6858/26

Справа № 947/18417/25

Головуючий у першій інстанції Петренко В. С.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Драгомерецького М.М., Роїка Д.Я.,

за участю секретаря – Скрипченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 07 травня 2026 року у справі за заявою Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» про видачу судового наказу та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по сплаті житлово-комунальних послуг у розмірі 644,87 грн та судового збору в розмірі 302,80 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви про скасування судового наказу.

29 травня 2025 року Київським районним судом м. Одеси видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» заборгованості по сплаті житлово-комунальних послуг у розмірі 644,87 грн та судового збору в розмірі 302,80 грн.

27 квітня 2026 року боржник ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Безлюдного Володимира Степановича звернувся до Київського районного суду м. Одеси з заявою про скасування судового наказу, в якій просить суд скасувати судовий наказ, виданий суддею Київського районного суду м. Одеси Куриленко О.М. по справі №947/18417/25.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 07 травня 2026 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу по справі за заявою КП «ЖКС «Вузівський» про видачу судового наказу та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по сплаті житлово-комунальних послуг у розмірі 644,87 грн та судового збору в розмірі 302,80 грн, повернено без розгляду.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення заяви заявнику без розгляду.

Сповіщення сторін та заяви у справі.

Про судове засідання, призначене на 07 жовтня 2026 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак у судове засідання не з`явились, жодних клопотань та заяв не подавали.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Повний текст судового рішення складено 12 жовтня 2026 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог заяви, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справу необхідно направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч вимогам чинного законодавства в ордері зазначено, що адвокат уповноважений представляти інтереси заявника у судових органах, органах державної влади, установах та організаціях незалежно від форми власності, тож зазначений ордер не надає адвокату повноважень на підписання та подання заяви саме до Київського районного суду м. Одеси.

Крім того суд першої інстанції послався на відповідні висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №901/939/18.

Також суд першої інстанції зазначив, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2019 року в справі №901/847/18 сформулювала висновок про те, що ордер має містити назву органу, в якому надається правова допомога адвокатом, при цьому в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема конкретного суду.

Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду, яка викладена в ухвалі від 19.01.2024 (справа №591/6387/21).

Вивчивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, суд дійшов висновку про необхідність повернення заяви, відповідно до ч.6 ст.170 ЦПК України.

Однак колегія суддів не може погодитись із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону №5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

Згідно з частинами першою - третьою статті 26 Закону №5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордером є письмовий документ, що у випадках, установлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням і повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Згідно з пунктами 5, 11, 12.4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 листопада 2020 року N 118 (далі - Положення), ордер, встановленої форми, є обов`язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених статтею 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Ордер, зокрема, містить наступні реквізити: назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).

Колегією суддів встановлено, що на підтвердження повноважень адвоката Безлюдного В.С. діяти в інтересах свого клієнта ОСОБА_1 долучено ордер на надання правничої допомоги №1368866 від 23 травня 2024 року, в якому зазначено, що адвокат Безлюдний В.С. уповноважений представляти інтереси ОСОБА_1 у судових органах, органах державної влади, установах та організаціях незалежно від форм власності (а.с.16).

За таких обставин колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення без розгляду заяви про скасування судового наказу та зазначає, що вказівка в ордері у графі "Назва органу, в якому надається правова допомога" на те, що правова допомога надається у судових органах, є достатнім і необхідним підтвердженням того, що адвокат уповноважений надавати правову допомогу клієнтам та представляти їх інтереси в будь-яких судах України, а тому не вимагає уточнення/зазначення територіальної, інстанційної, предметної та суб`єктної юрисдикції судів.

Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 15 квітня 2020 року у справі №361/4347/17, від 03 серпня 2020 року у справі №428/3851/19, від 29 листопада 2021 року у справі №754/3233/20.

Вказаний висновок не суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі №9901/847/18 (яка була застосована судом першої інстанції) з огляду на те, що в зазначеній справі в ордері на надання правової допомоги у графі "Назва органу, в якому надається правова допомога" були взагалі відсутні відомості про судові органи, тоді як у справі, яка переглядається, вказано про надання адвокатом правової допомоги у судових органах, органах державної влади, установах та організаціях незалежно від форм власності, що в цьому випадку є достатнім для висновку про наявність у адвоката Безлюдного В.С. права на підписання та подання апеляційної скарги від імені заявника.

При цьому у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зробила правовий аналіз статті 26 Закону N 5076-VI та пункту 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року N 36, та зазначила, що системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема в графі "Назва органу, в якому надається правова допомога".

Таким чином, суд першої інстанції застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які є нерелевантними у спірних правовідносинах, та дійшов помилкового висновку про те, що адвокат Безлюдний В.С. не надав доказів на підтвердження наявності у нього права на підписання та подання заяви про скасування судового наказу.

Щодо посилання суду першої інстанції на позицію Верховного Суду, яка викладена в ухвалі від 19.01.2024 (справа №591/6387/21), то колегія суддів зазначає, що у справі, яка переглядалась Верховним Судом в ордері на надання правової допомоги у графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» були взагалі відсутні відомості про судові органи, а тому, проаналізувавши наведену в рішенні суду першої інстанції постанову Верховного Суду на предмет подібності, колегія суддів робить висновок про відсутність підстав вважати, що вказаний висновок є релевантним до справи, яка перегладяться судом апеляційної інстанції.

Вказані обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, що призвело до порушення норм процесуального права, а отже висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення без розгляду заяви є передчасними.

Таким чином, не можна визнати обґрунтованою ухвалу суду першої інстанції про повернення без розгляду заяви з зазначених судом підстав.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, розглядаючи справу, судова колегія доходить висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 07 травня 2026 року скасувати.

Справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 12 жовтня 2026 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

Д.Я. Роїк